Еспресо

Про це голова ТСК, нардеп Олексій Гончаренко повідомив у телеграмі.Що відомо про виклик Дуки на засідання ТСКТСК викликає Дуку на засідання в середу, 18 листопада, о 13:00. Офіційне запрошення йому надішлють у понеділок, тоді ж Гончаренко пообіцяв повідомити подробиці для медіа.За словами Гончаренка, Дука після виходу зі СІЗО сам заявив, що хотів би прийти на засідання й розповісти своє бачення того, що сталося. "Тоді чекаєм", – відповів нардеп.ТСК розслідує можливі порушення законодавства у сфері оборони, антикорупційного законодавства та прав і свобод людини під час воєнного стану. Гончаренко також відповів на прохання Дуки створити ТСК для перевірки антикорупційних органів: за його словами, нову комісію створювати не потрібно, бо очолювана ним ТСК уже працює. Її спеціалізація, наголосив нардеп, зокрема тема "Карфагену".Що Дука заявив про "спецоперацію" з дискредитації владиУ дописі у фейсбуці Дука стверджує, що в інформаційному просторі України, за його словами, відбувається "добре спланована і заздалегідь зрежисована інформаційно-політична спецоперація". На його думку, її мета – дискредитувати вище політичне керівництво та ключові державні відомства, які відповідають за безпеку й конституційний лад. "Я займався протидією російським спецслужбам і знаю, як вони працюють. Мета таких дій – підірвати довіру до держави та послабити Україну під час війни та під час переговорів", – написав він.Дука також стверджує, що до цієї "ворожої спецоперації" "свідомо або в результаті службової невідповідності" долучилися посадові особи НАБУ та САП. Підтверджень цих тверджень у дописі він не наводить. Генерал-майор звернувся до президента, Верховної Ради та голови СБУ з проханням дати невідкладну політичну й правову оцінку ситуації та вжити заходів проти ворожого впливу.Крім того, Дука закликав парламент розглянути створення ТСК для вивчення діяльності антикорупційних органів, зокрема перевірки обставин, які, за його словами, можуть свідчити про використання їхньої діяльності в інтересах держави-агресора. Він також підтвердив готовність дати свідчення, зокрема публічно, щоб надати суспільству "повну, ясну і достовірну картину всього, що відбувається в країні".Що відомо про затримання генерала СБУ Сергія ДукиСергій Дука – генерал-майор, колишній перший заступник начальника Департаменту захисту національної державності СБУ. У матеріалах розслідування НАБУ він фігурує під псевдонімом "Акім". За версією слідства, посадовець міг використовувати службове становище для прикриття учасників злочинної організації, зокрема від уваги правоохоронців.4 листопада детективи НАБУ затримали Дуку в межах операції "Карфаген". Під час обшуку, за версією обвинувачення, він погрожував правоохоронцям зброєю та намагався знищити мобільні телефони. Сам генерал заперечував порушення з боку своїх охоронців і називав затримання помстою за оголошення підозри директору НАБУ.6 листопада Вищий антикорупційний суд обрав Дуці запобіжний захід – тримання під вартою з альтернативою застави у 65 млн грн. Розгляд частини матеріалів відбувався за зачиненими дверима.Затримання Дуки стало другим етапом операції "Карфаген", яку НАБУ й САП розпочали ще 4 вересня. Другий етап вони оприлюднили 4 листопада.На засіданні 6 листопада прокурор САП Микола Карась заявив про втручання СБУ в розгляд клопотання через лист про можливий теракт. Дука під час засідання заявив, що не має коштів на заставу, і просив обрати йому тримання під вартою без альтернативи.7 листопада, за даними "Української правди", серед співробітників СБУ поширюють заклик збирати гроші на заставу для Дуки.10 листопада Дука у відкритому листі зі СІЗО, який опублікував його адвокат, заявив про конфлікт інтересів у розслідуванні НАБУ й запропонував публічні дебати з керівниками НАБУ і САП. Він також подякував людям, які долучилися до збору коштів на заставу.13 листопада за генерала СБУ Сергія Дуку, підозрюваного у справі "Карфаген", внесли 65 млн грн застави. Згодом він вийшов із СІЗО.

Про це пише Вlооmbеrg з посиланням на обізнаних співрозмовників.Чому Пентагон передумав різко скорочувати війська США в ЄвропіВійна з Іраном нагадала Пентагону, що американська армія значною мірою тримається на європейських базах. За даними видання, керівництво відомства усвідомило, наскільки сили на континенті важливі для проєкції американської потужності на Близькому Сході, де війна затягується. Американські операції проти Тегерана спираються на європейські бази та можливість пролітати над територією союзників.Другий чинник у тому, що Вашингтон схвально оцінив зростання оборонних витрат країн НАТО. А ще нещодавно союзники боялися виведення до 25 тисяч військових.Британський міністр оборони Веслі Стрітінг у середині жовтня під час візиту до Вашингтона підсумував цю логіку так: "США в Європі, тому що це вигідно США". Посол США при НАТО Метт Вітакер також не очікує нічого масштабного. Проте остаточне рішення ухвалюватиме Дональд Трамп, який неодноразово дорікав європейцям за те, що вони не допомагали США та Ізраїлю у війні проти Ірану.Скільки американських військових можуть вивести з Європи і деНині в Європі розміщено приблизно 80 тисяч американських військових. Один зі співрозмовників Вlооmbеrg каже, що союзники тепер очікують скорочення лише приблизно на 5 тисяч.Найбільше це зачепить Німеччину, де розміщено найбільший американський контингент. Натомість східний фланг посилять, а країни, що межують з Росією, пропонують оплатити частину витрат. У Пентагоні кажуть, що перегляд триває й оголошувати поки нічого.Коли США ухвалять рішення щодо військ у ЄвропіКолбі, заступник міністра оборони США з питань політики, має передати Гегсету офіційну доповідь із пропозиціями. Генерал Алексус Грінкевич, головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, ще у вересні надав його команді набір можливих сценаріїв. Гегсет має передати Трампу остаточні рекомендації 1 грудня. Сам Гегсет раніше наголошував, що Європа мусить узяти на себе основну відповідальність за свою звичайну оборону.Але за законом, ухваленим торік, Пентагон не може опускатися нижче 76 тисяч військових у Європі, закривати бази чи вилучати значну техніку без консультацій із союзниками та детального аналізу ризиків. Нинішній перегляд включає оцінку ризиків від Грінкевича та відгуки союзників, і адміністрація може використати це, щоб довести виконання вимог закону.Крім того, за оцінкою Вlооmbеrg, обмежити Трампа в масштабних скороченнях може демократичний контроль над Конгресом після проміжних виборів 3 листопада, включно з контролем над держвидатками.Скорочення військ США в Європі: що відомо30 квітня Трамп заявив, що США розглядають можливість скорочення військ у Німеччині. Він нагадав, що США й Ізраїль не консультувалися з Берліном та Європою перед початком операції проти Ірану.2 травня Rеutеrs повідомило, що Пентагон оголосив про виведення 5 тисяч американських військових з Німеччини на тлі розбіжностей між Трампом і Європою щодо війни з Іраном. У Пентагоні додали, що виведення має завершитися протягом шести-дванадцяти місяців.3 травня Трамп заявив, що США планують вивести з Німеччини "значно більше" за 5 тисяч військових. 9 травня міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що Варшава готова прийняти додаткові американські війська.28 липня Колбі оголосив про початок перегляду військової присутності США в Європі, мета якого прискорити перехід НАТО до моделі, за якої Європа бере на себе основну відповідальність за звичайну оборону.3 жовтня Гегсет допустив, що частину сил США перекинуть з Європи до Західної півкулі для боротьби з картелями.

Про це в етері Еспресо розповів журналіст Віталій Портников.За словами журналіста, нинішній формат зустрічей в Абу-Дабі не дає підстав очікувати реального просування до завершення війни. Перемовини відбуваються паралельно з бойовими діями, але питання їхнього припинення фактично залишається поза обговоренням. Натомість російська сторона пропонує говорити про те, якою має бути система безпеки в Європі після закінчення війни.Портников наголосив, що така зміна теми дозволяє Москві уникати розмови про безпосереднє припинення агресії. Ба більше, російські представники, які прибули до Абу-Дабі, не мали відповідного мандату."Росіяни знайшли новий маневр: на перемовинах, які відбуваються під час бойових дій, вони взагалі не говорять про бойові дії, а починають говорити про архітектуру безпеки в Європі", – пояснив Портников.Окреме питання, за його словами, – навіщо до обговорення європейської безпеки залучають Україну та США саме в такому форматі. Україна поки не є членом ані Європейського Союзу, ані НАТО, а Сполучені Штати водночас декларують намір скоротити свою присутність у Європі. Тому Портников сумнівається, що такі консультації можуть дати практичний результат для припинення війни.Журналіст також звернув увагу, що єдиним питанням, яке може мати практичний результат для України, залишається обмін військовополоненими. Однак і щодо нього поки немає впевненості, що домовленості будуть реалізовані.На переконання Портникова, українському суспільству не варто покладати надмірних сподівань на переговорний процес, у якому сторони навіть не обговорюють механізм завершення війни. Переговори про безпеку Європи між США, Росією та Україною10–11 листопада в Абу-Дабі відбулися перші з лютого 2026 року тристоронні переговори України, США та Росії. Обговорювали кроки до припинення війни, післявоєнні гарантії безпеки, деескалацію та гуманітарні питання.12 листопада Віткофф і Кушнер прибули до Москви. Після зустрічі з Путіним Віткофф заявив, що до наступного раунду переговорів Україна, США та РФ долучаться європейці. Того ж дня Ахіоs повідомило, що американські переговірники попросили Москву подати нову пропозицію щодо безпеки з Європою, яка включала б її занепокоєння, вимоги та "симетричні кроки" для деескалації.12 листопада Володимир Зеленський на саміті Європейської політичної спільноти в Дубліні назвав такий підхід дивним: коли американці й росіяни говорять про безпеку, вони мають на увазі не лише гарантії для України, а й нову модель безпеки між Європою та РФ.Згодом NYТ повідомило, що росіяни в Абу-Дабі вимагали повернути НАТО до кордонів 1997 року. Віткофф і Кушнер відповіли, що з грудня 2021 року, коли РФ домагалася згортання значної частини військової діяльності альянсу, "багато чого змінилося".

Про це він сказав під час дискусії в Інституті міжнародних і європейських відносин (ІІЕА) у Дубліні, повідомляє вірменське видання 1lurеr.аm.Пашинян про Вірменію в ЄС і баланс у зовнішній політиціНаприкінці дискусії Пашиняна запитали, якою він бачить Вірменію через 20 років. "Я бачу Вірменію членом Європейського Союзу", – відповів він.Раніше модератор запитав, чи змінює Єреван вектор зовнішньої політики. Пашинян заявив, що Вірменія не прагне віддалятися від одних партнерів, щоб наблизитися до інших. "Вірменія там, де була і де є. Вірменія залишиться на своєму місці... Ми не хочемо віддалятися від жодних партнерів і наближатися до інших. Ми просто проводимо збалансовану й балансуючу зовнішню політику", – наголосив він.Окремо він згадав проєкт "Перехрестя миру", реалізація якого, за його словами, може перетворити на перехрестя миру й транспортної зв'язності не лише Вірменію, а й увесь Південний Кавказ.Що Пашинян сказав про Туреччину й АзербайджанЗа словами Пашиняна, Вірменія та Туреччина близькі до встановлення дипломатичних відносин і повного відкриття кордонів. Він нагадав про зустріч із президентом Туреччини Реджепом Ердоганом кількома днями раніше. "Два дні тому я мав дуже позитивну зустріч з президентом Ердоганом, і ми обопільно визнали, що досягли прогресу та дуже близькі до фінального кроку: встановлення дипломатичних відносин і повного відкриття кордонів", – сказав Пашинян.Щодо Азербайджану він наголосив, що в Єревана й Баку з'явився історичний шанс на довготривалий і остаточний мир. "Зараз у нас дуже реалістичний і історичний шанс установити тривалий, остаточний, постійний і надійний мир, і було б непробачно не скористатися цією можливістю. Це моя особиста місія та місія нашого уряду", – заявив він.Шлях Вірменії до ЄС і примирення з сусідами: що передувало9 січня 2025 року уряд Вірменії схвалив проєкт закону про початок процесу вступу країни до Євросоюзу.20 червня 2025 року в Стамбулі Ердоган запевнив Пашиняна, що Туреччина підтримуватиме мирні зусилля Азербайджану й Вірменії. Лідери також обговорили можливі кроки для нормалізації відносин між Анкарою та Єреваном.8 серпня 2025 року Пашинян і президент Азербайджану Ільхам Алієв за посередництва США підписали мирну угоду. Згодом МЗС обох країн опублікували текст документа.Згодом Пашинян відкрив залізничне сполучення Вірменії з Європою через Туреччину й заявив, що розраховує на безвізовий режим з ЄС протягом двох років.

Про написи повідомила польська телекомпанія tvn24.Що відомо про написи "Слава УПА" на пам'ятниках у ВаршавіУ суботу, 14 листопада, вранці читачі повідомили tvn24 через платформу Коntаkt24, що на пам'ятнику на сквері Політв'язнів сталінізму з'явився напис "Слава УПА". Репортер tvnwаrszаwа.рl Матеуш Мжик підтвердив це на місці: великими червоними літерами його виведено на постаменті пам'ятника солдату 1-ї армії Війська Польського. Інших пошкоджень на сквері немає."Ця дія тим більш зухвала, що пам'ятник стоїть за 150 метрів від столичної комендатури поліції", – сказав він.Згодом з'явилися сигнали про пошкоджений пам'ятник Героям гетто біля Музею історії польських євреїв РОLІN. Там також виявили ідентичний напис.Молодший аспірант столичної поліції Бартломей Сьнядала підтвердив, що надійшло два повідомлення про написи на обох пам'ятниках. За його словами, у справі тривають попередні дії. Хто саме залишив написи і з якою метою, поки невідомо.Реакція посольства України на написи "Слава УПА" у ВаршавіУ заяві посольство засудило "цю ганебну провокацію, як і будь-які прояви вандалізму, осквернення пам'ятників та подібні дії", наголосивши на їх неприпустимості. Дипломати переконані, що польські правоохоронні органи встановлять винних осіб і притягнуть їх до відповідальності.На думку посольства, цей протиправний акт є проявом гібридної війни, яку Росія "намагається всіма способами реалізовувати в державах Європи, насамперед у Польщі". "Ціль очевидна: посіяти ворожнечу між українцями та поляками, підірвати взаємну довіру й послабити підтримку України", – йдеться в заяві.Дипломати наголосили, що Україна має гідно вшановувати пам'ять про минуле, зокрема жертв Варшавського гетто, і вживати всіх заходів, щоб уникнути такого вандалізму в майбутньому. "Українсько-польська солідарність – наша спільна сила. Не дозволяймо ворогу її руйнувати", – наголосили в посольстві.Останні випадки вандалізму щодо пам'ятників і місць пам'яті в Польщі23 квітня 2025 року на братській могилі воїнів УПА на горі Монастир на Підкарпатті з'явилася нова табличка, на якій загиблих назвали відповідальними за терор і геноцид проти польського, українського та єврейського населення. Хто її встановив, невідомо. Міністри культури України та Польщі Микола Точицький і Ганна Врублевська спільно засудили це як свідому провокацію.6 серпня 2026 року невідомі пошкодили братську могилу воїнів УПА в урочищі Білосток поблизу села Ліски в Люблінському воєводстві: помалювали чорною фарбою, розкидали свічки з могили й демонтували арку з написом "Слава Героям". Посольство України закликало Польщу провести розслідування.Згодом польський євродепутат Гжегож Браун розбив сокирами й молотками гранітний обеліск на місці поховання воїнів УПА. Польська прокуратура розпочала підготовче провадження щодо пошкодження пам'ятника.

Про це пише Fіnаnсіаl Тіmеs.Чому розмова про безпекову архітектуру Європи вигідна МосквіЗа оцінкою видання, цього тижня посланці Трампа, які намагаються оживити переговори Росії й України, розширили проблему, додавши до неї питання безпеки Європи, на велике задоволення Кремля. Володимир Путін давно вимагає усунути "першопричини" війни, і головна з них, за версією Москви, це система організацій, договорів і норм, на яких тримається безпека Європи.Європейські лідери наполягають, що предметна розмова про це можлива лише після припинення вогню в Україні, а згода на неї на старті переговорів стане пасткою.За словами FТ, початок обговорення зараз дає Москві додаткові важелі проти довгострокової фінансової та військової підтримки Києва з боку Європи й можливої європейської військової присутності в Україні. Для Києва це умови будь-якої угоди з Росією. Крім того, така розмова може вбити клин між Європою та США в момент, коли Вашингтон готується скоротити внесок в оборону Європи, а прихильність Трампа до колективної безпеки НАТО викликає сумніви."Вони [Кушнер і Віткофф] зіграли на руку Путіну, і це лише додасть йому сміливості", – вважає Джон Лоу, керівник напряму зовнішньої політики лондонського аналітичного центру Nеst Сеntrе. Головний російський переговірник на цьому тижні в Абу-Дабі Володимир Мединський закликав до "нових Ялти й Потсдама", тобто конференцій, на яких союзники поділили повоєнну Європу на сфери впливу.Що США й Росія пропонують щодо безпеки ЄвропиКушнер минулого тижня заявив, що США вивчають п'ять цілей: постійні консультації з безпеки, надійні канали кризового зв'язку, більшу військову прозорість, взаємні заходи зниження ризиків ескалації та тривалу рамку європейської стабільності. Він також наголосив, що НАТО залишиться центральним елементом колективної оборони, тому, за оцінкою FТ, зміни можуть бути скромними. Американські посадовці також обговорювали ідею відновити Раду Росія – НАТО, створену 2002 року.Москва, за даними видання, пішла далі. Російське МЗС цього тижня запропонувало, щоб окремі члени НАТО підписали з Росією пакти про ненапад, а це підірвало б гарантію взаємної оборони, на якій тримається альянс.FТ робить висновок, що нав'язати Європі демонтаж її безпеки Москві складно, але послабити відданість Трампа НАТО вона, цілком імовірно, зможе.Переговори про безпеку Європи між США, Росією та Україною: що передувало10–11 листопада в Абу-Дабі відбулися перші з лютого 2026 року тристоронні переговори України, США та Росії. Обговорювали кроки до припинення війни, післявоєнні гарантії безпеки, деескалацію та гуманітарні питання.12 листопада Віткофф і Кушнер прибули до Москви. Після зустрічі з Путіним Віткофф заявив, що до наступного раунду переговорів Україна, США та РФ долучаться європейці. Того ж дня Ахіоs повідомило, що американські переговірники попросили Москву подати нову пропозицію щодо безпеки з Європою, яка включала б її занепокоєння, вимоги та "симетричні кроки" для деескалації.12 листопада Володимир Зеленський на саміті Європейської політичної спільноти в Дубліні назвав такий підхід дивним: коли американці й росіяни говорять про безпеку, вони мають на увазі не лише гарантії для України, а й нову модель безпеки між Європою та РФ.Згодом NYТ повідомило, що росіяни в Абу-Дабі вимагали повернути НАТО до кордонів 1997 року. Віткофф і Кушнер відповіли, що з грудня 2021 року, коли РФ домагалася згортання значної частини військової діяльності альянсу, "багато чого змінилося".

1. Поразка Трампа є розгромною. Ключова причина полягає в тому, що він всіх дістав (точніше, не всіх, а критичну масу виборців). Йдеться не лише про втому від його яскравої непересічної особистості, а й про розчарування результатами його економічної політики.2. Очевидно, чоловіки й жінки, білі й афроамериканці, освічені й не дуже, католики та протестанти голосували по-різному. Ви вже бачили діаграми та мапи. Очевидно, що освіченіші, афроамериканці та американські євреї (і ще кілька категорій) більше схильні голосувати за демократів, а білі євангелісти — за МАGА. Але тут важливо не потрапляти у пастку спрощення. Значна частина виборців завжди голосує за своїх. Результат залежить від того, наскільки партіям вдалося мобілізувати своїх прийти на дільниці. Республіканцям цього разу вдалося гірше, оскільки частина електорату розчарована.Також результат роблять ті виборці, які завчасно не знають, за кого голосувати (swіtсhеrs), цій темі присвячена блискуча книга Маrk J. Реnn "Місrоtrеnds", раджу її не лише соціологам, а й маркетологам. Демократам та Трампу вдалося мобілізувати цю велику категорію — демократам позитивно, Трампу негативно.Читайте також: Трамп. Від ефекту Даннінга-Крюгера до ефекту Даннінга і Фредді Крюгера3. І тут дуже важливо, що демократи не є монолітом. Ліве крило партії ("прогресисти") забрали свій традиційний електорат. А от помірковані демократи змогли забрати лівоцентристський електорат, а може, й центристський (до якого не змогли достукатися класичні республіканці). Тож можна сказати, що демократи здобули перемогу завдяки широкій коаліції "прогресистів" та поміркованих демократів, здатних перемагати у республіканських округах. І завдяки цьому на арену вийшло чимало нових цікавих людей із поміркованої когорти, а демократичний порядок денний, скоріше за все, буде оновлений й посунутий вправо. В такому випадку кандидатом від демократів на наступних президентських виборах стане не Окасіо-Кортес, а хтось більш поміркований.4. Тож не треба говорити про лівий розворот в США — це передусім антитрампівський розворот. Окрім попереднього аргументу, є ще один: у кількох штатах відбулися референдуми (в тому числі з податкових питань), на яких виборці, що голосували за демократів, підтримали досить праві рішення. А маятник завжди гойдається в інший бік.Американці не стали лівішими чи правішими — вони втомилися від радикалізму, хаосу й непередбачуваності.5. Зараз важливо, що станеться в Республіканській партії. Трамп став настільки токсичним, що партія має переосмислити своє майбутнє, і тут є різні варіанти. Хотілося б врешті побачити оновлену Grаnd Оld Раrty та адекватного консерватора на наступних президентських виборах. Але це не гарантовано: може бути як повернення до традиційної консервативної політики, так і рух далі в напрямку МАGА без Трампа чи навіть розкол.Читайте також: Від Рейгана до Трампа: чому Україна стала випробуванням для США6. Наступні два роки США будуть займатися своїми внутрішніми питаннями, у тому числі блокуванням одне одного. Але Трамп, не маючи більше легкості у внутрішньоамериканських питаннях, може з подвоєною енергією зайнятися зовнішньою політикою, маючи там великі повноваження. Це для нас небезпечно, якщо ми продовжимо будувати відносини з США як дотепер.7. Україні терміново потрібно мати посла та активно налагоджувати роботу з Конгресом на двопартійній основі, не разовими поїздками, а системно й щодня, в тому числі не лише зі старими друзями, а й з величезною кількістю нових людей з обох партій. Україні важливо не стати заручницею американського внутрішньополітичного протистояння.ДжерелоПро автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академіїРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Про це в етері Еспресо розповів редактор "Радіо Свобода", журналіст-міжнародник Ростислав Хотин.На думку журналіста, обговорення можливого обміну Донбасу на членство України в НАТО варто розглядати передусім як дипломатичний сигнал американської сторони Москві. Таким чином Вашингтон демонструє Кремлю альтернативу: якщо Росія продовжуватиме наполягати на територіальних вимогах, Україна може отримати перспективу вступу до Альянсу."Членство України в НАТО – це червона ганчірка для Москви. Це страшенна безпекова хвороба - у них параноя на цьому", – пояснив Хотин.Він зауважив, що для російського керівництва перспектива появи України в НАТО може бути значно болючішою, ніж питання контролю над окремими містами Донеччини. Тому такий сигнал може спонукати Путіна двічі подумати, чи варто зривати переговори через наполягання на захопленні решти Донбасу.Водночас Хотин звернув увагу, що Україна досі недооцінює цінність власного позаблокового статусу як предмета міжнародних домовленостей. За його словами, американські та європейські партнери не повинні заздалегідь виключати членство України в НАТО, адже сама перспектива вступу до Альянсу може стати важелем тиску на Росію."Україна має свою позаблоковість, і свою ненатовість може продати набагато дорожче, аніж зараз це відбувається", – наголосив журналіст.Він додав, що західним партнерам варто демонструвати Москві реальність наближення України до Альянсу, а не постійно повторювати про відсутність консенсусу щодо її членства. На його переконання, така позиція могла б посилити переговорні можливості Києва та змусити Кремль переглянути свої вимоги. 14 листопада Володимир Зеленський повідомив, що Сполучені Штати вперше запропонували Україні членство в НАТО в обмін на вихід з Донбасу. Він каже, що готовий винести питання на референдум. 

Про це речник російського диктатора Володимира Путіна Дмитро Пєсков розповів російському пропагандистському державному агентству ТАССЩо сказав Пєсков про зустріч у ШеньчженіЗа його словами, сторони вже домовилися про формат і місце. "Досягнуто домовленості про проведення 19 числа тристоронньої зустрічі між президентом Путіним, головою Сі та президентом Трампом. Ця зустріч пройде в Шеньчжені на полях саміту АТЕС", – заявив Пєсков.Що відомо про зустріч Путіна, Трампа та Сі ЦзіньпінаПро намір Кремля зібрати трьох лідерів стало відомо з публікації WSJ. За даними видання, Путін озвучив таку пропозицію Трампу під час телефонної розмови 9 жовтня.1 листопада президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр розповів, що Сі Цзіньпін не виявив зацікавленості в обговоренні війни в Україні в такому форматі.3 листопада Fіnаnсіаl Тіmеs писало, що посадовці США, Китаю та Росії серйозно обговорюють таку зустріч, але Пекін ще не визначився, чи вона відбудеться. 4 листопада в МЗС Китаю підтвердили, що перебувають у контакті з відповідними сторонами.Згодом WSJ повідомило, що саміт опинився під загрозою зриву через розбіжності щодо формату. Китай хоче суворо регламентованої зустрічі із заздалегідь підготовленою заявою, а команда Трампа – вільнішої розмови.13 листопада канцлер Німеччини Фрідріх Мерц у Дубліні закликав Трампа не робити сюрпризів і не повторювати Анкоридж.

У розмові з ведучим програми "Студія Захід" Антоном Борковським на Slаwа ТV та Еспресо розповів про перспективи переговорів щодо завершення російсько-української війни, загрози для європейської безпеки, позицію США та Китаю, а також необхідні гарантії безпеки для України. Дипломат переконаний, що територіальні поступки не зупинять Володимира Путіна, а найкращою довгостроковою гарантією безпеки України залишається членство в НАТО.Якими є головні результати переговорів в Абу-Дабі та чи наблизили вони завершення війни?Думаю, є певні позитивні результати, але негативних значно більше.По-перше, це обмін військовополоненими. Завжди добра новина, коли українці повертаються додому. По-друге, мене обнадіяла заява американської делегації про те, що до подальших переговорів необхідно залучити європейців. Вважаю, це дуже мудре рішення.Переговорні здібності Віткоффа і Кушнера мене, відверто кажучи, не вразили. Не думаю, що вони наблизили мир. І вже точно не посприяли просуванню національних інтересів США. Та й для захисту інтересів України зробили небагато. Тому участь європейців у переговорах я б лише вітав.Тепер про негативні моменти. Путін на цих переговорах вимагає дедалі більшого. Тепер він заявляє, що потрібно переглянути всю систему європейської безпеки. Це просто обурливо! Адже саме він загрожує безпеці Європи, порушив усі її засадничі принципи та знехтував міжнародними договорами, які підписала його ж держава. А тепер хоче переписати всі правила на користь Росії. Тому сам факт, що це питання опинилося на столі переговорів, я вважаю серйозним кроком назад.Я знаю багатьох учасників російської делегації, зокрема Мединського. Мені й самому доводилося вести з ними переговори. Після завершення консультацій Мединський заявив: "Ми не зупинимося, доки не заберемо кожен клаптик російської землі".А це вже мова про розширення Російської імперії. Якщо така їхня позиція, значить, вони не налаштовані на справжні переговори та не мають наміру покласти край війні.Росія одночасно веде війну проти України та створює загрозу для решти Європи. Чи може така стратегія втягнути у війну країни НАТО, зокрема США?Так, я погоджуюся, що російська загроза тепер поширюється і на решту Європи, на додачу до варварського вторгнення у вашу країну, яка теж є частиною Європи. Тобто Росія діє одразу у двох напрямках.На мою думку, з боку Путіна це вкрай ірраціонально. Не розумію, чого він хоче досягти. Гадаю, з роками він діє дедалі менш раціонально.Сподіваюся, це допоможе відновити дискусію в моїй країні. Адже тепер, після проміжних виборів, коли Демократична партія має більшість і в Палаті представників, і в Сенаті, американці повинні усвідомити: якщо ми й надалі згортатимемо підтримку України, як це робив президент Трамп, а це, на мою думку, була катастрофічна помилка, нас можуть втягнути у війну заради захисту наших союзників по НАТО через цю подвійну стратегію Путіна.Тому сподіваюся, що у США відбудеться значно серйозніша дискусія про те, чому в наших національних інтересах надати Україні нову економічну та військову допомогу, запровадити нові санкції проти Росії та посилити оборону НАТО, особливо в країнах, що межують із Росією.Адже ця загроза не зникне, доки путінська Росія не зазнає поразки.Чи існує загроза повернення до світового порядку, в якому держави можуть захоплювати чужі території та переглядати міжнародно визнані кордони? Чи залишилася Росія сама у своїх прагненнях?Це один із можливих сценаріїв, але сподіваюся, він не стане остаточним.Світовий порядок, сформований після Другої світової війни, в основі якого лежить НАТО та який підтримують інші міжнародні інституції, добре служив Європі аж до повномасштабного вторгнення Путіна у вашу країну. Саме Путін прагне повернути нас у середньовіччя. Саме він хоче знову узаконити анексії, дозволити імперіям захоплювати все, що їм заманеться.Втім у світі дуже мало країн, які хочуть повернення до такого порядку. Сполучені Штати? Можливо, Трамп про це мріє, але його час добігає кінця. Важливо розуміти, що революція МАGА в моїй країні вже згасає. Дуже мало хто поділяє такі погляди президента Трампа.Китай також не хоче повертатися до такого світового порядку. А отже, Росія залишається сама.Можливо, Путін і вважає, що веде Третю світову війну, але насправді її немає. На щастя, Україна зупинила Путіна. І всі ми безмежно вдячні вашим воїнам, вашим громадянам за те, що ви його зупинили. Якби він просунувся далі, то міг би втягнути у війну інші країни. Але я вважаю вкрай малоймовірним, що Росія здатна розв'язати війну такого масштабу, як Друга світова. Це добра новина.Погана ж полягає в тому, що в нього досі вистачає ресурсів тероризувати мирне населення України. На фронті він зазнає невдач, і ви це знаєте краще за мене. Він не може досягти успіхів на полі бою, тому перейшов до стратегії терору проти українців, проти вашої інфраструктури, сподіваючись, що ви почнете тиснути на Зеленського, вимагаючи капітуляції.Сподіваюся, вільний світ, зокрема моя країна, зробить більше, щоб не допустити успіху цієї стратегії. Адже якщо вона провалиться і Путін втратить можливість тероризувати українців так, як робить це зараз, ситуація почне змінюватися не на користь Росії. І, можливо, тоді він нарешті замислиться над тим, щоб просити миру.Якими мають бути гарантії безпеки для України та чи обґрунтовані вимоги Росії щодо власної безпеки?По-перше, щодо розмов про необхідність нової архітектури європейської безпеки. Хочу нагадати, що ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну такі дискусії вже велися. США, адміністрація Байдена та європейські лідери були готові обговорювати реформування системи європейської безпеки, щоб зробити її стабільнішою.Але саме Путін відкинув ці пропозиції. Саме він прагнув зруйнувати цю систему.Тому, коли я чую, що тепер він вимагає гарантій безпеки, то не вважаю ці вимоги обґрунтованими. НАТО ніколи не загрожувало Радянському Союзу чи Росії і ніколи на них не нападало. Україна, звісно, теж ніколи не погрожувала вторгненням у Росію. Тож побоювання Кремля просто абсурдні. І якщо ми сприйматимемо їх надто серйозно, то ризикуємо піти на надмірні поступки заради вирішення проблеми, яка не має жодного сенсу.Щодо України, то я й досі переконаний: у довгостроковій перспективі найкраща гарантія її безпеки — членство в НАТО. Путін ніколи не нападав на країни Альянсу. НАТО допомагає зберігати мир. А конфлікти виникають саме в країнах між НАТО та Росією.Розумію, що це, можливо, віддалена перспектива. Але як американець, чия країна входить до НАТО, я твердо вірю, що членство України зрештою зміцнить безпеку всього Альянсу.Сьогодні ви маєте найбоєздатнішу армію в Європі. Ваші виробники безпілотників та оборонних технологій — одні з найкращих у світі. Тісніша співпраця з Україною посилила б безпеку НАТО.І я вважаю, що нам час переглянути старий підхід, за яким НАТО має забезпечувати безпеку України. Адже Україна сама здатна зміцнити безпеку Альянсу, особливо тих його членів, які межують із Росією.Тому, на мою думку, членство України в НАТО має залишатися довгостроковою метою. І будь-яка поступка Путіну, яка зніме це питання з порядку денного, стане величезною помилкою.Пане амбасадоре, чи вірите ви, що міжнародній спільноті вдасться домогтися зниження інтенсивності російських ударів по українській енергетиці? Чи Путін на це не піде? Росія готується вчинити величезний злочин проти цивільного населення України. Під загрозою не лише енергетична інфраструктура, а й газорозподільчі системи та водопостачання. Це може призвести до значних жертв серед мирного населення. Чи мають США, Китай та світова спільнота інструменти впливу на Путіна, щоб змусити його дотримуватися хоча б Женевських конвенцій? Адже попереду можливий саміт лідерів США, Китаю та Росії. Які питання вони обговорюватимуть і чи може ця зустріч дати результат для України?По-перше, я погоджуюся з вами: це злочини проти людяності. Ще в жовтні 2022 року я редагував документ нашої Міжнародної робочої групи з питань санкцій проти Росії, у якому ми рекомендували визнати Росію державою — спонсором тероризму. І в США, і в Європі такі дії є терористичними актами. У моїй країні Куба входить до списку держав — спонсорів тероризму, а Росія — ні? Це не має жодного сенсу. Це повний абсурд. Тож хочу наголосити: я цілком поділяю вашу оцінку.Щодо тристоронньої зустрічі, то вона мене непокоїть. Я хотів би, щоб на неї запросили президента Зеленського. Не хочу, щоб інтереси України представляли Путін, Сі Цзіньпін і Трамп. Мені такий сценарій зовсім не подобається. Значно логічніше було б запросити й Зеленського. Або принаймні когось із європейських лідерів.Втім найбільше мене розчаровує Сі Цзіньпін. Адже він заявляє, що Китай виступає на захист міжнародного порядку. І він та його уряд цілком справедливо критикують тих, хто цей порядок порушує. Наприклад, Китай не голосує разом із Росією за резолюції щодо війни у вашій країні. Він утримується, і це правильно. Звісно, я хотів би, щоб Китай голосував за засудження Росії, але він утримується. Водночас Сі Цзіньпін має величезний вплив на Путіна і Росію, насамперед економічний. Однак він вирішив не скористатися цими важелями, щоб урятувати мирних людей. І мене глибоко розчаровує, що він не готовий цього зробити.Сподіваюся, це питання порушать під час зустрічі. Я завжди вважав, що зменшення кількості жертв серед цивільного населення могло б стати першим кроком до тривалого припинення вогню. Але скажу відверто: я не надто оптимістично налаштований щодо того, що Сі Цзіньпін чи Трамп спробують натиснути на Путіна, щоб той припинив вбивати мирних українців і нищити вашу цивільну інфраструктуру.Чи розраховує Путін на те, що важка зима змусить українців тиснути на владу та погодитися на територіальні поступки? Чи може змінитися позиція США?Відверто кажучи, не знаю. Хотів би я вміти передбачати майбутнє. Хотів би, щоб був простий вихід із цієї ситуації. Але я не знаю, що вони планують.Думаю, вони сподіваються, що ця зима буде надзвичайно важкою і суспільство почне тиснути на президента Зеленського, щоб він відмовився від Донбасу. Очевидно, саме на це зараз і розраховує Путін. Я не фахівець з української політики, але стежу за вашими соціологічними опитуваннями і не бачу, щоб українці прагнули капітулювати перед Путіним і погодитися на його вимоги.На що я справді сподіваюся, то це на зміну позиції США. Вибори, які щойно відбулися в нашій країні, — історичні. Це відмова від підтримки президента Трампа та всієї його політики, зокрема зовнішньої.Сподіваюся, що Путін стежить за подіями в Америці, адже вікно можливостей, коли він має союзника за столом переговорів з американського боку, поступово зачиняється. Йому дуже пощастило, що Трампа переобрали президентом. Пощастило й те, що Трамп ним захоплюється і готовий іти йому на поступки.Водночас хочу запевнити вас: цьому приходить кінець. Ця епоха в американській зовнішній політиці завершується. Процес триватиме роками, але вже сьогодні вплив Трампа слабшає, а його можливості йти на поступки Путіну дедалі звужуються. Він уже, як у нас кажуть, "кульгава качка", бо втрачає політичний вплив.Тому сподіваюся, Путін розуміє, що його вікно можливостей зачиняється, і спробує досягти домовленості протягом наступних двох років. Адже після того, як Трамп залишить Білий дім, зробити це йому буде значно важче.Чи можуть територіальні поступки України задовольнити Путіна та зупинити його подальшу агресію?Знову ж таки, я не хочу втручатися у внутрішню політику України. Це вирішувати вам. Але з погляду аналізу ситуації вважаю дуже небезпечним припускати, що Путін має якусь раціональну кінцеву мету і що, якщо сьогодні дати йому все, чого він хоче, він на цьому заспокоїться.Це не той Путін, якого я знаю. Не той Путін, з яким я вів переговори. Якщо віддати йому Донбас, він захоче більшого. Згадайте, що відбувалося між 2014 і 2022 роками. Я вважаю, що Путін діє ірраціонально. І це дуже важливо розуміти. З віком він стає дедалі більш заідеологізованим. Його не хвилюють навіть втрати серед власних громадян. Це цілком очевидно. Тому не думаю, що його апетити можна втамувати. Не думаю, що його можна умиротворити. Його можна лише зупинити. Замість того щоб домовлятися на папері про якісь зобов'язання, які, на мою думку, нічого не варті, потрібно дати Україні засоби, щоб зупинити його військовим шляхом. І для мене формула дуже проста: більше зброї Україні, більше санкцій проти Росії.Коли в нього більше не буде фінансових ресурсів і військових можливостей висувати дедалі нові вимоги, тоді він зупиниться. Його не зупинять ні переконливі аргументи, ні дипломатичні переговори, ні підписані ним документи. Ми вже знаємо, що Путін підписав чимало угод, які згодом порушив. Тому, на мою думку, потрібно позбавити його можливості продовжувати агресію, а не сподіватися переконати його змінити свої наміри.

Про це в етері Еспресо  розповів дипломат Олег Шамшур, колишній посол України у США та Франції.За оцінкою дипломата, результати проміжних виборів у США стали політичною поразкою Дональда Трампа, однак не створили передумов для кардинального перегляду його політики. Навіть за наявності значної підтримки в конгресі демократам буде складно подолати президентське вето, адже для цього потрібні дві третини голосів в обох палатах. До того ж республіканці вже заявили про намір зберігати опозиційну позицію щодо ініціатив демократів."Розраховувати, що демократам вдасться змінити політику Трампа, я вважаю, - дуже малоймовірно", – наголосив Шамшур.Водночас дипломат звернув увагу на реакцію американського президента після оголошення результатів голосування. Спочатку Трамп, за його спостереженнями, перебував у стані шоку, однак досить швидко повернувся до активного політичного протистояння. Шамшур вважає, що президент і надалі посилюватиме тиск на опонентів, намагаючись продемонструвати збереження свого політичного впливу."Трамп буде виявляти ще більшу антагоністичність, жорсткість щодо своїх політичних опонентів, щоб довести, що він залишається домінантною фігурою", – зазначив дипломат.Водночас демократи матимуть можливість впливати на окремі рішення адміністрації. Насамперед ідеться про бюджетні видатки, оскільки розподіл фінансування належить до повноважень конгресу. Крім того, сенат має важелі впливу на затвердження президентських призначень. Саме ці напрями, за словами Шамшура, можуть стати основними інструментами політичного впливу демократів.Однак змінити загальний курс нинішньої американської адміністрації, зокрема у зовнішній політиці та ставленні до України, демократам буде значно складніше. Дипломат вважає, що розраховувати на суттєвий перегляд політичної лінії Білого дому можна буде лише після завершення президентської каденції Трампа - у січні 2029 року.  4 листопада у США відбулися проміжні вибори до Конгресу, під час яких американці обирали новий склад Палати представників і частину Сенату. Результати голосування впливають на розстановку політичних сил у Вашингтоні та можливості президента Дональда Трампа реалізовувати свою політику.Для України склад конгресу має важливе значення, оскільки американські законодавці беруть участь в ухваленні рішень щодо фінансової та військової допомоги. Водночас навіть за підтримки конгресу адміністрація президента США зберігає значний вплив на практичну реалізацію цих рішень. 

Про це заявив голова Київського Безпекового Форуму, експремʼєр-міністр України Арсеній Яценюк в ефірі ВВС Rаdіо.Він наголосив, що Москва переслідує кілька цілей, зокрема, затягує фіктивні переговори, продовжуючи удари по українській енергетичній інфраструктурі, щоб зробити міста непридатними для життя та підірвати економіку України.Окремо Яценюк звернув увагу на російську пропозицію укладати двосторонні пакти про ненапад із державами-членами НАТО."Хід зрозумілий: зобразити агресора, яким є Росія, як жертву, і підписати окремі договори з країнами-членами НАТО. Згідно з такими документами ці країни зобов’язуються не боротися з Росією, якщо тільки Росія не атакує їх безпосередньо. Це фактично зводить нанівець статтю 5 НАТО. Навіть участь у таких дискусіях дає Росії можливість виправдати свою агресію проти України", - наголосив експремʼєр.Яценюк зазначив, що Путін прагне поглибити розкол між європейськими державами, а також між Європейським Союзом і США, щоб переконати їх відвернутися від України. За його оцінкою, Москва розраховує на масштабні політичні зміни у Франції, Німеччині, Італії та Польщі, які можуть вплинути на політичну ситуацію на користь росії.Серед першочергових кроків для протидії російській стратегії Яценюк назвав забезпечення фінансової підтримки України на наступний рік, термінове призначення головного переговорника від Європейського Союзу, а також розроблення чіткого та виваженого плану дій щодо України, узгодженого з ЄС та США. "Усі мають бути на одній хвилі. І цей план має бути розроблений у співпраці зі США", - наголосив він.Президент Володимир Зеленський заявив, що спроби Росії змінити безпекову структуру та кордони в Європі небезпечні й можуть призвести до війн або ескалації10–11 листопада в Абу-Дабі відбулися дводенні переговори за участю України, США та Росії, першого такого тристороннього формату з лютого 2026 року. За даними Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, російська сторона вимагала повернення НАТО до кордонів 1997 року.

Співрозмовник без обличчя підтвердив свій голос на записах, назвав "прайс" на силовий "дах" для кол-центрів, показав пальцем на генералів, прокурорів і заступника голови Офісу президента, а заодно пообіцяв співпрацювати зі слідством. Українські медійники за кілька годин розділилися на тих, хто цитує його, і тих, хто застерігає від очевидного – куди ми рухаємося, якщо блогери беруть інтерв’ю у наркобарона у розшуку, а медіа допомагає це популяризувати. Хто з ким говоритьблогер Василь Тимошенко, фото: скрін з відеоСпершу про формат. Відео – це людина, яка не показує обличчя, говорить російською і не називає, де перебуває: мовляв, через безпеку. Тому по відео верифікувати особу співрозмовника неможливо. Сам Тимошенко, за відкритими даними, нині в Польщі. НАБУ на запит "Інтерфаксу" відповіло, що інтерв'ю не коментує.Контекст цієї історії такий. НАБУ і САП вказують на "Карфаген", як злочинну організацію щонайменше із 12 осіб, яка систематично підкуповувала високопосадовців правоохоронних органів, щоб шахрайські кол-центри та інші нелегальні бізнеси працювали без перешкод. Серед підозрюваних: генерал СБУ Сергій Дука (псевдо "Акім"), організатор Андрій Осіпов ("Кримінал"), перший заступник начальника департаменту Нацполіції Володимир Ценов ("Прайс") та інші. "Мексиканець" за версією слідства – засновник і керівник "Хімпрому", громадянин Росії та України, зі зв'язками у ФСБ, у міжнародному розшуку.Тобто у ролі співрозмовника виступає не стороння людина, а ключовий фігурант гучної кримінальної справи. Про це варто пам'ятати щоразу, коли читаємо "Буркін заявив"."Дожились до часів, коли головні інфлюєнсери – це криптовалютчик із Варшави і наркоділок із Росії. Три години розказують про відкати Татарову і всяким там упирям із СБУ. А в цей час качок із СБУ з групою бюджетників у балаклавах розказав, як плівки НАБУ заважають мирному плану Трампа і взагалі паплюжать владу. "Чорне дзеркало" таке навіть не придумало. Там обмежились тим, як ***бати свиню", – іронізує над цією ситуацію журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва. Письменниця Оксана Мороз теж звернула увагу на ведучого: інтерв'ю у голови "Хімпрому" взяв український блогер, який виїхав до Польщі, і це, на її думку, один із тих інтерв'юерів, які системно тягнуть в інфопростір людей із "неоднозначною" репутацією."Це мій голос, і майже все там правда"Головне, що він зробив – не заперечив НАБУ. Буркін підтвердив, що голос на плівках його, і сказав, що написане антикорупційними органами "плюс-мінус" правда. Те, що прозвучало в оприлюднених записах, він назвав лише малою частиною – максимум п'ятьма відсотками того, що, на його думку, відбувається в країні: торгівля посадами, відкриття й закриття справ за гроші.Для підозрюваного це несподівана стратегія. Зазвичай фігуранти кажуть "монтаж", "ШІ", "вирвано з контексту". Буркін обрав протилежне: "так, це я, і це ще не все". "Перше запитання, яке в мене виникло: навіщо йому це потрібно? – прокоментував у Фейсбук журналіст-розслідувач Данило Мокрик – В Буркіна немає репутації, за яку варто було б боротися. Отже, репутаційні міркування тут навряд чи грають роль. І, дивлячись інтерв'ю Буркіна Василю Тимошенку, про це варто пам'ятати. Бо це - головне: Буркін не несе жодної відповідальності за те, що каже".Мокрик зауважує, що на відміну від органів правопорядку чи навіть від політиків, він вільний говорити абсолютно все, що йому заманеться, без жодних наслідків."Він не може нічого втратити. Він може тільки здобути. І тому постає питання: навіщо він це взагалі робить, що саме він хоче здобути? Буркін явно грає у свою гру. Все, сказане ним, прив'язане не до реальності, а до тих наслідків, яких він хоче досягти. Кому він хоче нашкодити. Кому, навпаки, хоче допомогти. І навіть тут все може бути не прямолінійно", - роздумує журналіст. Мокрик також написав, що йому надійшов мейл із пропозицією інтерв'ю з Єгором Буркіним. Таку саму пропозицію отримав журналіст Денис Казанський та Яніна Соколова, яка зауважила, що, напевно, це була якась "масова розсилка". "Живемо, звісно, ​​у цікаві часи, коли похитнути державні основи може голос без зображення, який, можливо, взагалі згенерований нейромережею. Вкидати від нього тепер можна взагалі будь-що. Справжнього Мексиканця майже ніхто не бачив, може його вже і в живих немає", – написав Денис Казанський.  "$7 тис. платили СБУ, $7 тис. платили Нацполіції і $7 тис. платили Генпрокуратурі"фото: скрін з відеоДалі в інтерв’ю пішла арифметика, яку "Мексиканець", на відміну від тіньових бізнесів, подав дуже охайно. За його словами, у країні працювало близько 1,5 тисячі кол-центрів, а місячний обіг грошей, що заходили в Україну, він оцінює у 2–3 мільярди доларів. Стандартна плата за "спокій" – 21 тисяча доларів на місяць за кол-центр: по 7 тисяч СБУ, Нацполіції та Офісу генпрокурора. Це, за його пояснення, ставка для офісу на 50 працівників; для 100 людей – 42 тисячі, для 150 – 63 тисячі. Він також визнав, що платив хабарі, бо "інакше не дали б працювати". І додав, що наразі всі його кол-центри та магазини U420 закриті.Помножимо: 1500 × 21 тисяча – це понад 31 мільйон на місяць, або близько 380 мільйонів на рік. Для будь-кого, хто бачив зарплати українських силовиків, цифра вражає. Але є нюанс, який видає саму природу цих оцінок: якщо обіг справді 2–3 мільярди на місяць, то "дах" коштував трохи більше одного відсотка. Ось така вигідна "страховка" або ж цифри обороту, м'яко кажучи, зі стелі. Бо тоді ми говоримо, що на рік мова йде про 24–36 мільярдів доларів, а це 15% ВВП України за 2025 рік. "Цифри, які він назвав,  та прізвища причетних – насправді дуже вражають. Якщо навіть ці цифри завищені вдвічі, ми вже говоримо про якусь паралельну реальність, про паралельну систему оподаткування", – зауважила в етері Еспресо аналітикиня руху "Чесно" Ірина Корженкова і додала, що навіть за умови суттєвого перебільшення цих сум ідеться про можливе існування масштабної тіньової системи, кошти від якої могли отримувати не державні структури, а окремі посадовці.Буркін також розповів, що певний час був на зв'язку безпосередньо з генералом Дукою, а потім гроші йшли через Осіпова. Частину коштів, спрямованих до Офісу генпрокурора, за його словами, отримував Сергій Кропива ("Канцлер", також підозрюваний у справі), який далі, нібито, передавав гроші тодішньому генпрокурору Руслану Кравченку, залишаючи собі невелику частку. Ще голосніше прозвучало ім'я Олега Татарова, заступника голови Офісу президента. За словами Буркіна, кошти акумулювалися у керівників відомств, які віддавали "левову частину" саме йому. Жодних документів чи прикладів у переказах інтерв'ю не наведено. Медіа-Хаб пише, що ця розмова заангажованата іміджева і за їхнім розумінням, вона мала ознаки режисури й передавала сигнали бізнес- і політичним гравцям."Ми не причина, ми – наслідок"фото: скрін з відеоОкремо Буркін коментував фрагмент плівок, де обговорюється фізична шкода журналісту-розслідувачу Денису Бігусу. Версія така: жодних погроз і дій не було, а розмови були способом показати Осіпову і СБУ, що він не вагатиметься у конфлікті, і тим самим домогтися менших фінансових вимог. Тобто все це був "блеф" для залякування інших.Частина розмови була і про колишнього міністра цифрової трансформації та колишнього міністра оборони Михайла Федорова і криптопідприємця Євгена Зайферта. Тут Буркін обережніший: сказав, що спільних проєктів із Зайфертом у нього не було, а зв'язок Зайферта з компанією Еvеrstаkе "підтверджується документами". Про Федорова сказав, що існує реп-кліп Еvеrstаkе, де Федоров виконав куплет, а отже вони, "мабуть", знайомі або навіть дружать, і "наскільки йому відомо" є спільні проєкти, зокрема закупівля дронів.Буркін навіть сформував свою ідеологію, мовляв, все продається, все купується. Таких, як він і Осіпов, за його словами, тисячі, а корінь проблеми – у "продажній, корумпованій правоохоронній системі". До лояльності "поняттям" чи силовикам він, як пояснив, не зобов'язаний. Заодно сказав, що готовий співпрацювати: давати показання і, можливо, надати скріни та транзакції."Страшно чути, як злочинець у міжнародному розшуку ставиить діагноз нашій правоохоронній системі і каже, що в Україні продається геть усе. І що поява тут його і таких, як він, є не причиною, а наслідком. Щоправда, уточнює, що є виняток – в нашу оборонку він залізти не встиг. Україна виявилася благодатною банановою республікою для таких ділків, яких навіть з раші погнали, для кол-центрів і магазинів з наркотичними речовинами", - відзначила у Фейсбук журналістка Леся Москаленко. Загалом кажучи, найбільше значення цієї розмови полягає не стільки в нових звинуваченнях, скільки в тому, що людина, яка фігурує на записах НАБУ, публічно підтвердила їхню автентичність і визнала власну участь у системі платежів за прикриття колцентрів. Фактично Буркін, якщо це він, підтвердив важливу частину версії слідства: кримінальний бізнес міг роками існувати не лише завдяки організаторам і виконавцям, а й завдяки корупційним зв’язкам у державних структурах. Однак, що з того правда, а що медійна режисура, і кому вона в першу чергу вигідна – питання поки відкрите.Читайте також: Від Офісу генпрокурора до СБУ та Нацполіції: кого викрило НАБУ в операції "Карфаген" і що їм інкримінують

Про це повідомив інформаційно-аналітичний сайт МОСТ, що висвітлює події у Херсоні й області.Які дані вказують на місце проживання КарогоВидання проаналізувало злиті у 2025 році в інтернет дані, які містять відомості з російських реєстраційних записів. У профілі дружини Карого, Яни Костенко, у графі "місце проживання" з 2022 року вказано Севастополь, а у графі "місце реєстрації" в одному з тих самих записів – Нову Каховку. У відповідних записах російського РАГСу Максима Карого вказано як батька, а Костенко – як матір дитини. Записи оформлював відділ реєстрації актів цивільного стану Балаклавського району тимчасово окупованого Севастополя.Хто такий Максим КарийДо повномасштабного вторгнення Росії Карий працював дільничним у Новій Каховці. Згодом, як пише видання, він був пов’язаний із угрупованням Руслана Агаєва, яке спочатку працювало на колишнього голову Херсонської облради Владислава Мангера, а пізніше стало частиною силового оточення Іллі Киви. Після захоплення Нової Каховки російськими військами Карий почав працювати в окупаційній поліції.10 квітня 2024 року суд Кропивницького заочно визнав Карого винним у колабораційній діяльності та призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Під час судового розгляду свідки розповідали про участь Карого в обшуках і насильстві щодо місцевих жителів. 

Про це заявив президент країни Мігель Діас-Канель під час заходів до Національного дня оборони в Гавані, повідомило державне кубинське видання Grаnmа.Куба активізувала військову підготовкуЗа словами Мігеля Діаса-Канеля, країна зміцнює систему оборони й готується протистояти будь-якій іноземній військовій агресії. Він наголосив, що Куба не погрожує іншим державам і не планує нападати на жодну країну, однак "має бути готовою захищати свою територію".Діас-Канель додав, що підготовка охоплює різні складові територіальної оборони, роботу командних структур і навчання населення, а також згадав про стратегічні навчання Моnсаdа 2026, які відбулися попереднього тижня.За словами президента, кубинська влада активізувала роботу структур, призначених для функціонування в умовах воєнного часу, щоб вони діяли й у мирний період. Таку необхідність він пояснив, зокрема, неодноразовими заявами американської сторони.Заява пролунала на тлі посилення напруженості між Гаваною та Вашингтоном. Як повідомляє іспанська агенція ЕFЕ, напередодні президент США Дональд Трамп, відповідаючи на запитання про можливість військового втручання на Кубі, заявив, що розглянув би такий варіант. Також він висловив бажання "врегулювати питання Куби" до завершення свого президентського терміну.Відносини між Кубою і США: що відбуваєтьсяВідносини між двома країнами залишаються напруженими через американські санкції й економічний тиск на Кубу. Обмеження США, зокрема у сфері постачання нафти, поглиблюють економічну й енергетичну кризу на острові. Ембарго щодо цієї країни у США діяло роками, а тепер зростає тиск із боку адміністрації Дональда Трампа на тлі енергетичної кризи на острові.У травні Ахіоs повідомив, що Куба придбала понад 300 ударних дронів та обговорювала плани їхнього використання для атак на базу в Гуантанамо, військові кораблі США і, можливо, навіть на Флориду. За даними джерел видання, Куба закуповує ударні дрони у Росії та Ірану з 2023 року і прагне придбати їх ще більше.Гавана відкинула звинувачення, а міністр закордонних справ Куби Бруно Родрігес звинуватив США у намаганні розв'язати війну. Також навесні повідомляли, що адміністрація США готується до можливого краху кубинського режиму та розробляє нові плани реагування на випадок дестабілізації ситуації на острові.Окрім того, розвідка США вивчала, як Куба може відреагувати на потенційні американські військові дії та яку відповідь може дати на вторгнення.

Понад 4,5 мільйона українців офіційно мають статус внутрішньо переміщених осіб. Єдиний реєстр житла для них відклали на 2027 рік. Житлові ваучери доступні лише двом категоріям, та й ті станом на сьогодні профінансовані менш ніж на 10% від запланованого. Про те, чому держава не встигає за потребами, а громади змушені діяти самостійно, у програмі "По живому" розповіли голова профільного парламентського комітету Олена Шуляк і директор Центру соціальної підтримки Львівської міської ради Володимир Головатий.Допомога є, але грошей на неї бракуєПерелік державної підтримки ВПО, за словами Олени Шуляк, доволі широкий. Це щомісячні виплати: 2 тисячі гривень дорослим і 3 тисячі на дітей та людей з інвалідністю. Це програми компенсації оренди та підтримка від роботодавців: держава щомісяця відшкодовує 6 847 гривень тим, хто офіційно працевлаштовує переселенця. Є й програми перекваліфікації, де на навчання новій професії виділяють понад 33 тисячі гривень.Окремий блок стосується житла. Найвідоміша програма "єОселя" передбачає, що держава оплачує 70% першого внеску та 70% платежів першого року. Нещодавно Мінсоцполітики запустило "Будиночок у селі": громади отримують кошти на купівлю будинків вартістю до 500 тисяч гривень, які передають переселенцям у тимчасове користування. Ті платять лише за комунальні послуги.Проте головна слабкість усієї конструкції, визнає Шуляк, у грошах."У всіх цих програмах сьогодні бракує фінансування. Навіть бюджет, який ми ухвалили в першому читанні на 2027 рік, не відрізняється від бюджету 2026-го чи 2025-го", – зазначає вона.Основні видатки йдуть на безпеку й оборону, на другому місці соціальні виплати. Усі житлові програми в проєкті бюджету-2027 разом становлять трохи більше 85 мільярдів гривень. Для всіх, чиє житло пошкоджене чи зруйноване, цього мало.Вихід, за словами голови комітету, у тому, щоб уряд і новостворене профільне міністерство активніше працювали з міжнародними партнерами й залучали донорське фінансування. Тобто без допомоги Заходу цю проблему не вирішити. Ваучери для обраних і реєстр, якого ще немаєфото: httрs://www.frееріk.соm/Окрема гостра тема – житлові ваучери. Нині право на них мають лише дві категорії: учасники бойових дій і особи з інвалідністю внаслідок війни. Багатодітні родини, одинокі батьки, літні люди залишаються осторонь.Шуляк пояснює це прямо: "Все впирається в гроші. Тут має бути інтенсивніша робота уряду, щоб ці гроші знаходити".Вона наголошує, що закон про єВідновлення охоплював усі категорії, а звуження – рішення уряду, яке Міністерство розвитку громад і територій пояснює обмеженим фінансуванням. Але, додає депутатка, це не знімає з виконавчої влади обов'язку шукати ресурси для решти.Ще одна проблема – інформація. Доступне житло для ВПО наразі "розкидане" по семи окремих реєстрах. Їх планували об'єднати до жовтня 2026 року, але запуск перенесли на 2027-й. Раніше голова спеціальної комісії з питань захисту ВПО Павло Фролов описував ситуацію так: подати заявку в реєстрі поки неможливо, мапи немає навіть у тестовому режимі, а об'єкти "існують лише в таблицях Ехсеl", де комісії позначають їх придатними чи непридатними для проживання.Закон про інвентаризацію наявного й потенційного житлового фонду ухвалено, але його виконання постійно відкладають. Парламент, за словами Шуляк, контролює процес через ТСК, міжфракційне об'єднання та профільний комітет, проте швидшого виконання хоче й від уряду. При цьому Шуляк пропонує прагматичний обхідний шлях:"Якщо сьогодні немає грошей на створення повноцінної програми, можна використовувати простіші речі, як таблиці в Екселі. Із інформацією, де і в якій громаді таке житло можна знайти, що потрібно зробити і які кошти донорів залучити, щоб воно якнайшвидше стало придатним для проживання. У переміщених людей немає часу чекати, поки держава знайде гроші й інтегрує всі реєстри. Їм потрібні рішення прямо зараз".Громади: від вагончиків до гідного житлаФормально переселенці мають статус мешканців громади, тож місцева влада відповідає за їхню інтеграцію. Але на практиці підходи різняться разюче.Приклад, який Шуляк називає зразковим – це Дрогобич. Ще з 2022 року місто не обмежувалося тимчасовим прихистком: знаходило приміщення, ремонтувало їх і розселяло людей."Коли громада зацікавлена, щоб переселенці залишалися і працювали тут, вона робитиме максимум, щоб це були не вагончики, а гідні умови", – каже депутатка.Одні громади сплачують для ВПО перші внески за "єОселею", інші допомагають літнім людям, які не мають доходу, щоб скористатися програмою. Але не кожна може собі це дозволити. Шуляк апелює до найбагатших: Київ щороку отримує понад 110 мільярдів гривень бюджету, тож від столиці очікує й відповідних можливостей для переселенців, як це роблять громади з бюджетами в десятки разів меншими.Львів: досвід міста, яке прийняло майже сто тисяч людейфото: ЛОДАЛьвів посідає п'яте місце за кількістю ВПО в Україні. За даними Центру соціальної підтримки, станом на березень 2026 року тут зареєстровано 95 379 переселенців, серед них близько 19 тисяч дітей і 4,2 тисячі людей з інвалідністю. У міських прихистках живуть 1 300 людей, а приблизно 7 тисяч на рік звертаються до фронт-офісу центру.Відповідь міста на кризу була поетапною. Уже в квітні 2022 року постали літні модульні містечка, взимку 2023-го люди переїхали до великого зимового прихистку на Сихові, розрахованого на понад тисячу осіб. Один із найновіших проєктів – прихисток на Замарстинівській, на 70 людей, що потребують особливого догляду: 17 кімнат, інклюзивний ліфт, адаптовані санвузли, душові й кухні. Його частково реалізовано за донорські кошти. Модульне містечко теж стало можливим завдяки співпраці з Євросоюзом.Директор Центру соціальної підтримки ЛМР Володимир Головатий переконаний: міська політика мусить орієнтуватися на людину як мешканця громади, а не на "тимчасового гостя". Тому львівські чиновники вирішили перейти від припущень до даних і провели дослідження серед переселенців. Результати промовисті:50% опитаних відчувають стрес і напругу;57,9% втратили роботу, і лише 33% з тих, хто її втратив, працюють за спеціальністю;28% готові кардинально змінити професію;67% отримують основну інформацію з телеграм-каналів;54% вважають Львів домом, але лише 15% готові залишитися тут напевно."Для нас стало несподіванкою, що основне джерело інформації для більшості – Теlеgrаm-канали. Ми маємо використовувати цей інструментарій, щоб якісно реалізовувати політику турботи", – розповів Головатий.Висновки очевидні: потрібні програми перекваліфікації, прямі канали комунікації з переселенцями й робота з роботодавцями. Торік місто провело форум працевлаштування, де ВПО могли напряму поспілкуватися з компаніями. Освіта працює ефективніше, адже 100% дітей з прихистків, окрім випускників, навчаються у львівських школах, а через дітей інтегруються й батьки. Також Салезіянська згромадження допомогло відкрити садочок на 12 дітей у модульному містечку, щоб батьки могли шукати роботу чи освоювати нові навички.Головне питання: що далі?фото: sykhіv.mеdіаІ Шуляк, і Головатий сходяться в одному – тимчасове житло не може тривати роками як є зараз. У модульному містечку на Сихові досі живуть люди, які прийшли туди в 2022-му, а це майже тисяча мешканців, з них 319 дітей. Тим часом в Одесі переселенці живуть у тимчасових оселях ще з 2015 року, коли лише починалася війна на сході України. Головатий наголошує, що це не питання лише міста:"Це питання формування системної, чіткої державної житлової політики щодо внутрішньо переміщених українців. Людині, яка втратила житло в Маріуполі, складніше повернутися додому, ніж тій, хто виїхав із Запоріжжя чи Одеси, бо вона принаймні знає, що її житло існує".Львів напрацьовує власні рішення, але стратегію щодо постійного житла в міській раді поки не оприлюднюють. Спершу потрібно дочекатися державного реєстру комунального житла: від нього залежатимуть вимоги до приміщень і те, хто фінансує та хто заселяє. Для порівняння, у Львові 1 278 родин стоять на квартирному обліку.Шуляк бачить частину відповіді в житловій реформі. 13 січня 2026 року парламент скасував Житловий кодекс 1983 року, і нова політика передбачатиме обов'язкове місце для соціального житла. Воно зможе приймати й переселенців із соціально вразливих груп. Поки його будують, працюють "єОселя" та "Будиночок у селі".Що можна зробити вже заразОбидві розмови окреслюють кілька практичних кроків, які держава та місцева влада можуть зробити вже зараз, не чекаючи на повне фінансування програм. Передусім ідеться про створення простого реєстру придатних і потенційно придатних для проживання будівель у кожній громаді. Навіть звичайна таблиця з такою інформацією могла б стати першим кроком до розв'язання житлової проблеми переселенців, поки розроблятимуть повноцінну цифрову систему.Ще один напрям – розширення кола отримувачів житлових ваучерів завдяки донорським коштам і запровадженню чітких пріоритетів. Зокрема, додаткову підтримку могли б отримати багатодітні родини, одинокі батьки та люди літнього віку. Водночас варто активніше переймати досвід Дрогобича, де ремонтують наявні приміщення для проживання переселенців, замість того щоб роками залишати людей у модульних містечках.Важливу роль у розв'язанні житлового питання могли б відіграти й найбільші міські бюджети, зокрема столичний. Їх варто активніше залучати до програм підтримки ВПО, у тому числі до оплати перших внесків за державною іпотечною програмою "єОселя".Не менш важливо налагодити комунікацію з переселенцями там, де вони насправді шукають інформацію, зокрема в телеграм-каналах. А програми перекваліфікації варто тісніше пов'язувати з потребами роботодавців, щоб навчання не перетворювалося на формальність, а давало людям реальну можливість працевлаштуватися.Зрештою, державна політика щодо внутрішньо переміщених осіб не повинна будуватися на припущенні, що всі вони зрештою мають повернутися додому. Насамперед потрібно забезпечити їм можливість гідно жити там, де вони перебувають зараз. Досвід Львова показує, що частина переселенців уже сприймає місто як свій дім, навіть якщо остаточно ще не визначилася, чи залишиться там назавжди.Як підсумовує Олена Шуляк, переселенці – це "величезний людський капітал і активні громади". Від того, чи вистачить державі та місцевій владі політичної волі й ресурсів, залежить, чи зможе Україна перетворити цей потенціал на реальну перевагу для свого розвитку на місцях. Читайте також: Без права на стіни: чому мільйони переселенців досі блукають у пошуках житла

Про це колишній спеціальний помічник президента Сполучених Штатів та надзвичайний повноважний посол США в Росії Майкл Макфол заявив в ефірі програми "Студія Захід" на Slаwа ТV та Еспресо.За словами дипломата, серед позитивних результатів переговорів в Абу-Дабі – домовленість про обмін військовополоненими та сигнал американської делегації про необхідність залучення європейських країн до подальшого переговорного процесу."Мене обнадіяла заява американської делегації про те, що до подальших переговорів необхідно залучити європейців. Вважаю, це дуже мудре рішення", – наголосив він.Водночас Макфол критично оцінив переговорну діяльність спецпосланця президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. На його думку, їхні зусилля не наблизили завершення війни та не сприяли захисту інтересів Сполучених Штатів і України.Окреме занепокоєння дипломата викликають вимоги Кремля щодо перегляду всієї системи європейської безпеки. Макфол наголосив, що саме Росія становить загрозу для Європи, порушила міжнародні договори та засадничі принципи безпеки, а тепер намагається змінити правила на власну користь."Сам факт, що це питання опинилося на столі переговорів, я вважаю серйозним кроком назад", – зазначив він.Крім того, дипломат звернув увагу на заяву очільника російської делегації Володимира Мединського після завершення переговорів. Той заявив, що Росія не зупиниться, доки не забере кожен клаптик того, що вважає своєю землею.Макфол розцінює такі слова як свідчення імперських амбіцій Кремля та відсутності готовності Москви припинити війну."А це вже мова про розширення Російської імперії. І якщо така їхня позиція, значить, вони не налаштовані на справжні переговори. Вони не мають наміру покласти край війні", – підсумував колишній посол США в Росії.

Про це в етері Еспресо розповів президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.За словами експерта, захист енергетичної інфраструктури не можна оцінювати як систему, що гарантує повну безпеку від усіх типів російського озброєння. Зокрема, для критично важливих підстанцій оператора "Укренерго" передбачені спеціальні укриття, здатні витримувати удари безпілотників, зокрема реактивних. Водночас балістичні ракети становлять окрему загрозу."Нема нічого стовідсотково гарантованого: ні з точки зору протиповітряного захисту , ні з точки зору інженерного захисту", – зазначив Гончар.Водночас причини перебоїв з електропостачанням не обмежуються пошкодженнями великих енергетичних об'єктів. Електроенергія проходить через цілу систему підстанцій, які поступово знижують напругу від виробника до рівня, необхідного промисловим і побутовим споживачам. Тому навіть якщо магістральна підстанція Укренерго  вціліла, пошкодження регіональних мереж може унеможливити подачу струму до будинків.Як приклад експерт навів ситуацію в Броварах на Київщині, де російські удари пошкодили підстанцію Укренерго напругою 330 кВ, а також об'єкти місцевого оператора ДТЕК на 110 і 35 кВ. Подібні проблеми виникали й в інших містах. Зокрема, Конотоп на Сумщині п'ять днів залишався без електроенергії."Навіть коли електроенергія є і є обсяги, але можливості передати її споживачам немає ", – пояснив Гончар.Окремою проблемою є швидкість відновлення пошкоджених об'єктів. Після ударів фахівці мають обстежити територію, зокрема перевірити її на наявність нерозірваних боєприпасів, визначити масштаби руйнувань, встановити необхідний обсяг робіт і знайти комплектуючі. Через зміну тактики російських атак ремонтникам також залишається дедалі менше часу для роботи між обстрілами.Крім того, ремонтні підрозділи енергетичних компаній не мають достатньої кількості працівників для виконання всього обсягу завдань. Гончар наголосив, що йдеться про спеціалізовану роботу, для якої потрібні підготовлені фахівці, частина яких нині служить у Силах оборони України."Є цілий клубок питань, які потребують свого вирішення", – наголосив Гончар.Експерт підсумував, що перебої з електропостачанням спричинені сукупністю факторів – від пошкодження різних рівнів енергетичної системи до кадрових і технічних труднощів із ремонтом. Тому швидкого відновлення живлення в окремих населених пунктах не завжди можна досягти навіть за наявності достатніх обсягів електроенергії. Зеленський обурився ситуацією з електропостачанням на КиївщиніВолодимир Зеленський також розкритикував ситуацію з відновленням електропостачання у Білій Церкві та Броварах, де частина жителів кілька діб залишалася без світла. Він обурився, що на тлі проблем зі знеструмленням місцева влада звітувала про інші речі.13 листопада Володимир Зеленський зустрівся з міськими головами та представниками місцевого самоврядування з різних регіонів країни. Основними темами розмови стали підготовка громад до зимового періоду, захист критичної інфраструктури та допомога людям, які можуть опинитися у складних обставинах. 

Про це повідомила міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже."Ризики усвідомлені"За її словами, ризики від такого рішення усвідомлені та контрольовані. Тепер для запровадження заборони необхідне відповідне рішення уряду.Ініціативу Латвії привітав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Він наголосив, що питання транзиту російського та білоруського зерна має важливе значення для безпеки."Росія намагалася використовувати країни Балтії для транзиту зерна з метою фінансування своєї війни проти України. Ми виявили ці наміри та вжили заходів, щоб їм завадити", – написав Сибіга.Глава українського МЗС подякував латвійським партнерам за реакцію та рішучі дії.Заборони для росіян у Латвії У квітні 2025 року Латвія внесла до "чорного списку" співачку Крістіну Орбакайте та музиканта Горана Бреговича за рішенням міністра внутрішніх справ на прохання Служби державної безпеки.Рада ЄС 22 вересня подовжила персональні санкції проти Росії на три роки – до 22 вересня 2029 року. Водночас зі списку виключили мільярдерів Алішера Усманова і Михайла Фрідмана. Згодом прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс заявив, що його країна залишалася єдиною державою ЄС, яка до останнього виступала проти виключення російських олігархів із цього переліку.Сейм Латвії заборонив видавати дозволи на зброю особам з подвійним громадянством Росії чи Білорусі. Також у Латвії заборонили місцевим депутатам їздити до РФ та Білорусі.Латвія внесла російську телеведучу Ксенію Собчак і її чоловіка, режисера Костянтина Богомолова, до списку небажаних осіб.

Про це пише німецьке видання Sріеgеl з посиланням на власні джерела."АдН" і вибори президента Німеччини: кого партія хоче висунути проти Ільзе АйгнерПрезидента Німеччини обиратимуть 30 січня на засіданні Федеральних зборів, які мають обрати наступника Франка-Вальтера Штайнмаєра. Найімовірніше, це буде Ільзе Айгнер з Християнсько-соціального союзу (ХСС). Її висунули правлячі партії: консервативний блок ХДС/ХСС і соціал-демократи (СДПН). Якщо її обиратимуть, вона стане першою жінкою-президенткою Німеччини.Попри це, "АдН" хоче мати власного кандидата. За оцінкою Sріеgеl, цей крок радше символічний: шансів перемогти в Бертольда мало. Офіційно кандидатуру обговорять і ухвалять у суботу на конференції федерального правління партії з очільниками земельних осередків. Раніше партія повідомляла, що висуне "чоловіка із середини суспільства", а цього разу, за даними видання, дуже прагне уникнути розбіжностей усередині.Для "АдН" це важливо через досвід 2022 року. Тоді партія висунула кандидатом економіста Макса Отте, і це розкололо її керівництво. Співголова Тіно Хрупалла проштовхнув Отте всупереч співголові Йоргу Мейтену, сподіваючись, що той приверне голоси й тих, хто підтримує ХДС/ХСС. Мейтен, представник поміркованого крила партії, вважав Отте надто суперечливим: той раніше очолював консервативне об'єднання "Союз цінностей". Зрештою Мейтен залишив "АдН".Томас Бертольд грав за "Айнтрахт" із Франкфурта, "Баварію" та "Штутгарт" і провів за збірну Німеччини 62 матчі. У 1990 році став із нею чемпіоном світу в Італії. Після завершення кар'єри працював менеджером дюссельдорфської "Фортуни", а також експертом на кількох телеканалах і в журналах.Під час пандемії коронавірусу Бертольд критикував тодішні обмеження. У 2020 році він сказав агенції dра, що вони "цілком перебільшені". А на акції проти ковідних обмежень "Quеrdеnkеn 711" у Штутгарті заявив, що його довіра до політичного керівництва опустилася "нижче нуля".Рейтинг "АдН" у Німеччині: що відомо7 вересня на виборах до ландтагу Саксонії-Ангальт "АдН" вперше в історії перемогла з рекордними 43,8% голосів і отримала 39 із 83 місць.20 вересня партія перемогла і в Мекленбурзі-Передній Померанії з 38,2%, а ХДС канцлера Мерца набрала там лише 4,9%, найгірший результат за всю історію. Після цього рейтинг "АдН" у Німеччині досяг рекордних 29,5%, а відрив від блоку Мерца сягнув 10 відсоткових пунктів.3 жовтня опитування ІNSА зафіксувало новий рекорд: 30% підтримки "АдН" проти 18% у блоку Мерца, що є найнижчим результатом блоку за весь час вимірювань інституту.23 жовтня за опитуванням для телеканалу ZDF блок Мерца скоротив відрив: за "АдН" проголосували б 26%, за ХДС/ХСС 23%.