Про книгу:

«Останній континент» — шостий роман із циклу «Ринсвінд» серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта.

Далеко на краю Дискосвіту розкинувся химерний континент: його координати невідомі, звідти неможливо вибратися уплав, там сухо й гаряче, і він всуціль населений смертоносною флорою і фауною, яка хоче тебе з’їсти. Ідеальне місце для нашого давнього знайомого Ринсвінда — він знову має всіх врятувати (хоч уникає цього за будь-яку ціну) і повернути на континент воду. А це значить, що він потрапляє у погоні та стрілянину, встрягає у сутички з місцевими, опиняється у в’язниці і навіть навідується в оперу.

Тим часом усе поважне керівництво Невидної академії вирушає на пошуки Ринсвінда. У своїх мандрах чарівники долають час і простір, опиняються на зорі творення світу та зустрічають богів — і навіть там вони, як завжди, просто нестерпні.

Врешті все, як завжди, вирішується в останню мить: дрібка місцевої магії, трохи відчаю і звичайнісінька випадковість витворюють диво.

Враження:

щось я не готовий вигадувати унікальні враження до кожної з 41 книг, тож просто скажу, що вся серія про Дискосвіт це унікально чудові книги, від яких неможливо відірватися, тож люблю, ціную і надихаюся.

Книга на сайті видавництва: «Останній континент» – Террі Пратчетт

Highlights

Люди не живуть на Диску, так само як, у менш вишуканих закапелках мультивсесвіту, вони не живуть і на кулях. Так, може, їхні тіла і п’ють свій ранковий чай на планетах, але живуть вони деінде, у власних світах, які дуже зручно обертаються довкола їхніх голів.

Всі племінні міфи — правдиві, для певного значення терміну «правдивий».

Це загальновідома ознака всемогутності бога — здатність побачити падіння крихітного птаха. Та лише один бог робить нотатки і вносить корективи, щоб наступного разу птах падав швидше й сильніше.

Ми можемо навіть дізнатися, чому качкодзьоб

Відтоді він ніколи не озирався назад, і вниз також часто не дивився.

Якщо увесь час ходити і ставити запитання, нічого не встигнеш зробити.

Ха! Він не з тих людей, хто нехтує своїм обов’язком. Він намагається активно його уникати.

Але довкола нього були самі чарівники, тобто люди, здатні думати дуже великі думки дуже маленькими порціями.

Всі покидьки — покидьки, але деякі з покидьків — ну просто покидьки

Якщо ти маєш зброю, то влізаєш у більшу халепу. Люди миттєво підстрелять тебе, варто їм тільки запідозрити, що ти збираєшся підстрелити їх. А якщо ти неозброєний, вони часто зупиняються, щоб спочатку поговорити. Звісно, зазвичай вони кажуть щось на кшталт «Нізащо не здогадаєшся, що ми зараз із тобою зробимо, хлопче», але навіть ця промова вимагає часу. А Ринсвінд міг з користю використати пару секунд. Він міг за них довше пожити.

Все досі йшло так добре. Видавалося, вони його майже розуміють. Мабуть, саме через це враження Зрозум і почав діяти як людина, яка, пролетівши вниз сто футів без жодних ушкоджень, тепер вважає, що й останні пара дюймів до землі — проста формальність.

Так, але розумієш, від тієї халепи теж можна буде втекти, — пояснив Ринсвінд. — У цьому вся краса системи. Смерть — це на один раз, а втеча — назавжди.

Рішуче відвертаємося, містере Впертонз, — підтвердив Ридикуль із висоти палуби. — Нікого не хочу образити, але якщо стоїть вибір між подорожжю безкраїм океаном та життям на острівці, де хтось намагається створити вогнезаймистішу корову, — вважайте мене затятим морським вовком.

Можливість ніколи не повернутися додому не спадала їй на думку. Пані Герпесюк багато що не спадало на думку. Колись, давним-давно, вона вирішила, що без зайвих думок світ значно приємніший.

А найбільше Маструм Ридикуль вибішує вас тим, що ніколи не помічає, коли він вас вибішує.

Але звісно, що мета… Я хочу сказати, буде ж гарно зрештою отримати таке створіння, яке почне думати про всесвіт?.. — Боже ж ти мій, не треба мені, щоб хтось пхав всюди свій ніс, — напружився бог. — І так всюди скотч та латки, ще не вистачало розумників, які відшукують додаткові помилки, я тебе запевняю. Ні, принаймні це боги на материку зробили влучно. Інтелект — як ноги: забагато — зашпортаєшся. Шість — цілком правильна кількість, як на мій смак.

Натхнення осяяло його зі швидкістю і ясністю ідеї, що подорожує в пивному середовищі.

Ринсвінд зітхнув. На логіці можна виїжджати лише до певної межі, а тоді треба виходити і далі на перекладних.

Теж мені, втішив, називається! І хай там як, я нічого такого не робив… ну, тобто я робив, але… — Важливо те, що люди думають. Тепер ось вони вірять, що ти зміг вислизнути із замкненої в’язниці.

Хоча це, звісно, і не найпомітніше, що їх відрізняє, до того ж існує ціла низка дивовижних подібностей, зокрема, схильність ховатися за чорнилом у складних ситуаціях.

Доки є надія, є й життя

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Дронопад

RUSORIZ

 “АЗОВ.ONE”

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

на кохве з курасаном класового розриву

А тут от мої соціальні мережі, чуєш, підпишись!

• Telegram
• Instagram
• Twitter
• Reddit
• Bluesky
• Mastodon
• Instagram
• Facebook
• TikTok

The post «Останній континент» – Террі Пратчетт first appeared on gallery21.