Добрий день, я олень, я до вас на цілий день
Вітаю вас друзі в новому 2026 році і щиро бажаю, щоб він був кращим ніж торік! Сьогодні після доволі довгої перерви нарешті повертаюся до вас з новим листом і він вийшов довжелезним, написаним в різні дні і з різним настроєм, тож відповідно й доволі хаотичним. Приємного перегляду. Всіх цілую, обіймаю і щастя радості бажаю!
А в листі сьогодні: трошки нового року, соцмережі, мотиваційна мотивація для витягування з болотця, Casio, Вікторіанський крістмас, RDP Bitmap Cache, корпорації, дезігн, аі слоп, size of life, кіношечкі, газети, меми і трошки рефлексів про роки що минули і рік що прибуває. Приємного прочитання!
(а це памʼятник свині)
На новий рік вийшло гарно урвати собі відпочинку, тож чілили, дивилися фільми, активно гуляли і всяке таке; окремо сподобалося, що 1 січня замість відхідняків від святкування вийшло поїхати в Добропарк поки там не почалося суще бєзуміє від людей і встигли гарно погуляти по локації без натовпів (рекомендую локацію, але пізніше, як трохи спаде цей ажіотаж)
Не те, щоб це щось прямо важливе, але вдруг ви фанат друкарні, то певно знаєте, що десь восени вони анонсили, що сервіс усьо, закривається, бо грибні всьо, але потім схоже трапилося різдвяне диво і їх викупили we.ua, які почали процес такого собі обʼєднання платформ, тож в мене тут 2 новини:
Ну, новий рік це ж початок чогось нового, правильно? Тож, що це як не час експерементів? Вирішив, що впродовж січня буду гратися зі сторінками на we.ua, twitter і threads і всюди буду постити однаковий мікроконтент, щоб подивитися яка з соцмереж має хоч якийсь сенс для органічного зростання профілю, бо відверто трошки неприкольно постити все в пустоту, тож підписуйтесь де зручно, можливо буде цікаво, а може й ні..
О, це коротше прикол, який трапився відразу для двох моїх сторінок – спочатку в твітері тимчасово обмежили видимість аккаунта, а потім на substack прилетів бан, який поки не виходить прибрати, тож по перше тішуся, що колись вирішив робити саме блог, бо тут хіба сам себе заблокую напамʼятовування, що “Ваші сторінки в соціальних мережах не зовсім “ваші” і в будь який момент їх дуже просто можна втратити”
Переклав українською So you wanna de-bog yourself від Adam Mastroianni, це буквально одна з кращих статей, які читав за останній час, дуже помічна наподумати про те, як вибиратися з болотця в якому застряг і не знаєш як і куди рухатися далі.
Дуже шикарна стаття про такий впізнаваний бренд годинників і історію розвитку компанії Casio
Свого часу продукція цієї компанії одночасно була на руках у Білла Гейтса і членів Аль-Каїди, на зап’ястях президентів і школярів, мільярдерів Кремнієвої долини та солдатів у джунглях. Це бренд, чиї годинники коштують менше, ніж обід у McDonald’s для родини, але вони стали справжніми культурними іконами, що пережили десятки технологічних революцій.
Це годинники, які бачили кінець холодної війни, народження інтернету та епоху смартфонів, але досі виробляються мільйонами екземплярів щороку, з незмінним дизайном понад 35 років. Я говорю про Casio — найбільший годинниковий бренд планети за обсягом продажів.
Це історія про демократизацію технологій, про геніальність простоти і про те, як функціональність перемагає статус. Це розповідь про те, як невелика японська компанія, що почала з виробництва кілець для сигарет у руїнах післявоєнного Токіо, створила легендарні F-91W, непереможні G-Shock та десятки інших моделей, які назавжди змінили уявлення про те, якими мають бути електронні годинники.
Вільний переклад посту Encyclopaedia Britannica про різдвяні листівки Вікторіанської ери з деякими додатковими листівками
Різдвяні листівки вікторіанської епохи були досить незвичайними, що відображало неординарне почуття гумору до того, як різдвяна традиція закріпилася в тому форматі, в якому вона і знана для нас сьогодні.
Окі-окі, я вже дуже давно норм не користувався Windows, але ця штука така трошки кріпове “а шо, таке теж може бути”
Коли ви використовуєте віддалений робочий стіл (RDP), Windows таємно робить скріншоти того, що ви робите. Це називається RDP Bitmap Cache. Щоб пришвидшити з’єднання, Windows зберігає невеликі зображення віддаленого екрана на вашому жорсткому диску у файлі bin.
Навіть якщо сеанс завершено, а віддалений сервер знищено… ваш ноутбук все ще зберігає файли кешу. Команди криміналістів (або й не тільки вони) використовують такі інструменти, як BMCViewer, щоб знову з’єднати ці зображення в одну картинку. Вони побачать не лише якісь логи, а й буквально електронну пошту, документ або зображення, які ви переглядали.
Тож це вам окреме додаткове аявамнапамʼятаю, що завжди варто тримати в голові, що будь-що, що ви робите на робочих машинах має бути саме “роботою”, або принаймні ніяк не має вас компроментувати (так, навіть якщо в slack чи teams чати називаються “приватний чат” памʼятайте, що доступ до нього є не тільки у вас і отого чувачка, якому ви поскаржились на свого менеджера, а й у адміністраторів і в них доволі таки обширні можливості в корпоративній версії щодо того, як саме вони можуть аналізувати отриману інформацію)
І навздогін до попереднього смачне від Амазон
В епоху, коли віддалена робота є нормою, буває важко точно знати, хто знаходиться по той бік екрана комп’ютера. Цей страх підтвердив Amazon, який нещодавно виявив, що один з його «американських» технічних працівників насправді був північнокорейським самозванцем. Дивно, але людину викрили не під час стандартної перевірки біографічних даних, а тому, що її клавіатура була трохи заповільною.
Все почалося з того, що фахівці з безпеки Amazon помітили щось дивне в способі роботи нового системного адміністратора. У світі технологій, коли ви натискаєте клавішу на ноутбуці, цей сигнал майже миттєво передається до мережі компанії. Для справжнього працівника, який працює в Сполучених Штатах, це зазвичай займає лише кілька мілісекунд, що є лише крихітними частками секунди.
Однак, головний директор з безпеки Amazon, Стівен Шмідт, виявив, що інструменти моніторингу компанії фіксували затримку понад 110 мілісекунд. Хоча для нас це миттєвий сигнал, для їхнього програмного забезпечення безпеки це був серйозний червоний прапорець.
Згідно зі звітом Bloomberg, подальше розслідування показало, що ноутбук фізично знаходився в будинку в Аризоні, щоб виглядати справжнім, але ним керували дистанційно з іншого кінця світу. І саме ця додаткова затримка в передачі натискання і “спалила” все.
Новина з усіма деталями: Keyboard Lag Leads Amazon to North Korean Impostor in Remote Role
Насправді в цьому є як і ефект “вау” з точки зору, що молодці, що так спімали півнячого корейця, так і норм так тривожка, бо я би ніколи не подумав, що навіть натискання клавіатури настільки трекаються (тобто навіть не сам факт, що ти “щось” вводиш, а ще й швидкість). Воістину кріпово розуміти наскільки насправді багато інформації про нас можуть збирати сучасні корпоративні системи.
В твітері почалося суще бєзуміє з цього твіта
people forget u can build a whole website with just html.https://t.co/4RXqF0MdCZ
— sui dev (@birdabo) December 14, 2025В чому прикол? Користувач/ка створив/ла сайт використовуючи старий добрий і простий як двері HTML, а далі понеслося і почали вилазити як гриби після дощу всі можливі варіації цього сайту на всіх можливих технологіях)
Насправді звичайно нічого особливого, але це чудове нагадування, що “простіше треба бути” і якщо ви не мега корпорація, то нічого робити свій мікропроект чи бложик монструозною конструкцією, яка тягне тисячі залежностей і важить тону, просто для того, щоб показати півтори картінки і два абзаци тексту. Люблю таке! Прям дуже!
This is a motherfucking website.
And it’s fucking perfect.
Seriously, what the fuck else do you want?
You probably build websites and think your shit is special. You think your 13 megabyte parallax-ative home page is going to get you some fucking Awwward banner you can glue to the top corner of your site. You think your 40-pound jQuery file and 83 polyfills give IE7 a boner because it finally has box-shadow. Wrong, motherfucker. Let me describe your perfect-ass website:
Ну і вдруг вам цікаво, то ось кілька тих сайтів для натхнення:
Наспраді люблю цю штуку ще й тому, що завдяки ній я дізнався про чудову ліцензію для контенту WTFPL licence яка тепер красується внизу мого бложика. Гарно є, всім рекомендую.
Не знаю чого, але було дуже цікаво дізнатися про цю традицію Кострубонька зі Звенигородщини, топова.
Я поки не спробував, але ручки чешуться побачити “старий” інтернет, тож все може бути)
Нове розширення для браузера під назвою Slop Evader дозволяє користувачам «заморозити» інтернет у 2022 році, щоб уникнути контенту, згенерованого ШІ. Скажіть «прощавай» «AI-слопу».Нове розширення для браузера під назвою Slop Evader дозволяє вам переглядати веб так, ніби штучного інтелекту ніколи не існувало. Створений художницею й дослідницею Тегою Брейн (Tega Brain), інструмент автоматично фільтрує результати пошуку в Google, показуючи лише сторінки, опубліковані до 30 листопада 2022 року — дня, коли генеративний ШІ став масовим явищем.Результат — тихіший, більш «людський» інтернет: без статей, написаних ШІ, без штучних стокових фото, дипфейків чи продуктових оглядів від ботів. Просто веб до 2023 року, замородежений у часі.
Брейн наголошує, що це розширення не задумане як постійне рішення. Це радше акт протесту!
Розширення Slop Evader
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Редактори Merriam-Webster обрали слово «slop» словом року 2025. Ми визначаємо «slop» як «цифровий контент низької якості, який зазвичай виробляється у великих кількостях за допомогою штучного інтелекту». Весь цей матеріал, що вивалювався на наші екрани, зафіксований лише чотирма літерами: SLOP (божечкі-кошечкі, як же я несподівано хехнув, що українською воно перекладається як “ПОМИЇ”, ідеально підходить).
Потік «помиїв» у 2025 році включав абсурдні відео, нестандартні рекламні зображення, банально написану пропаганду, фейкові новини, які виглядають цілком реально, нікчемні книги, написані штучним інтелектом, звіти про «роботу», які марнують час колег… і безліч котів, що розмовляють. Люди вважали це дратівливим, і люди це їли.
«Помиї згенеровані за допомогою штучного інтелекту всюди», – попереджав The Wall Street Journal, одночасно зізнаючись, що їм подобаються деякі з цих котів. «Помиї штучного інтелекту перетворили соціальні мережі на антисоціальну пустку», – повідомляв CNET.
Як і слиз, мул та бруд, «помиї» мають вологий звук чогось, чого не хочеться торкатися. Помиї просочуються у все. Спочатку це слово в 1700-х роках мало значення «м’який бруд». У 1800-х роках воно почало означати «харчові відходи» (як у слові «свинячі помиї»), а потім, у більш загальному сенсі, «сміття» або «продукт, що має невелику або й взагалі не має цінності».
У 2025 році, на тлі всіх розмов про загрози штучного інтелекту, слово «помиї» задало тон, який менше викликає страх, а радше глузує. Це слово посилає штучному інтелекту невеликий сигнал: коли справа доходить до заміни людської творчості, іноді ти не здаєшся розумним.
neal.fun знову кукін і цього разу поділився новим чудовим шедевром – сайтом, де порівнюють розміри живих організмів. Кайфово вийшло, залип трошки, а про кілька останніх пішов гуглити додатково, бо було прям цікавооо
Made a site comparing the sizes of living things The great Julius Csotonyi spent 5 months painting over 60 illustrations for the site, no ai used pic.twitter.com/8z9InrkHVQ
— Neal Agarwal (@nealagarwal) December 10, 2025Поповнив Слова, які мені подобаються новими словами — Ши́беник і Шарварок
Так, це дуже важливе виправлення
В кінотеатрах виходить Аватар 3, тож що це як не можливість згадати, що найважливіший урок трилогії «АВАТАР» полягає в усвідомленні того, що франшиза може бути однією із найуспішніших серій фільмів в історії кіновиробництва і водночас мати АБСОЛЮТНО НУЛЬОВИЙ культурний вплив. Нуль персонажів, що осідають в памʼяті. Нуль епічних цитат, які зринають тут і там. Нуль філософських дискусій. Нуль мемів, увічнених інтернетом. Візуально та технічно вражаюче? Абсолютно ТАК. Купа зароблених грошей? ТАК. Але це і все. (а ще камерон какашка зі своїми останніми висловлюваннями про Україну “The other half is that grief fuels the fire of hate, and it just loops endlessly and we see it in Ukraine, we see it in Gaza, we see it in Sudan”, тож вічної срачки йому)
Тому трейлер все ж додаю, шоб було…
…але насправді для мене куди памʼятніші і мемніші ці два відосіки з Гослінгом, де він страждає від того, що назва фільму написана шрифтом папірус
Ходили в планетку на Зоотрополіс 2 і це хороший мультик, рекомендую. Незважаючи на те, що він слабший за перший (або принаймні може в ньому просто менше новизни, як було з першим), проте це все ще дуже чудовий мультик для перегляду в різдвяно новорічний період, тож сміливо рекомендую, бо він хороший.
Зоотрополіс здригається від жахливої новини, котра перевертає з ніг на голову життя мешканців. В мегаполісі з’явилася рептилія Гаррі Де Снейк, що жахає усіх жителів. Його поява спричинила хаос та ряд дуже дивних подій. Тому Джуді Гопс зі своїм підопічним Ніком Крутихвостом беруться за розслідування цієї справи. Пригода набуває детективного характеру. Вони вирушають в невідомі для них раніше куточки міста, а їх місія сповнена цікавих захоплюючих пригод. Неочікувані події, з якими вони стикаються, нові деталі перевіряють на міцність професіоналізм детективів. Також серйозних перевірок зазнає і їх дружба. Герої повинні пройти величезну кількість випробувань – перед ними постає новий і невідомий ворог. Згуртувавшись разом, вони ставлять перед собою мету – врятувати Зоотрополіс від невідомої рептилії та врятувати свою дружбу. Якщо вони цього не зроблять, місто може докорінно і безповоротно змінитись. Загроза може знищити усіх його мешканців, тому Джуді та Нік повинні розсекретити мотиви рептилії і зупинити її, поки не пізно.
Передивлялися традиційно любий різдвяний мультик про Грінча, чудова традиція, щоби потішити свою внутрішню дитину і наповнитися духом різдва.
Щороку на Різдво вони порушують його спокій все більш яскравими і гучними святкуваннями. Коли люди заявляють, що в цьому році збираються відзначати свято в три рази масштабніше, ніж раніше, Грінч розуміє, що є тільки один спосіб повернути жадану тишу і спокій: він повинен вкрасти Різдво. Зелений монстр вирішує прикинутися Санта-Клаусом в переддень свята і навіть вкрасти візок з оленями. Тим часом юна Сінді-Лу зі своїми друзями планує застати Санту-Клауса під час його різдвяних візитів, щоб просто подякувати йому і загадати сокровенне бажання.
А це прям з пилу-жару, вчора вирішили подивитися щось легеньке ввечері і це було чудове рішення. Не можу сказати, що мультик прямо вау, але я би певно дуже від нього кайфонув в підлітковому віці, коли відбувається оцей етап дорослішання і сепарації від дорослих. В будь якому разі однозначно вартий перегляду хочаб разочок заради гарної анімації і дрібки такої доброї дитячої кумедності.
Події розгортаються у 2000-х роках. Мей Лі (Розалі Чанг) 13 років, вона живе у Канаді та має китайське походження. Дорослішання зробило життя дівчини трохи складнішим. Мей старанно намагається лишатися слухняною донькою своєї занадто дбайливої матері Мінг (Сандра О). Однак чим більше зусиль вона докладає, тим прискіпливішою та уважнішою до дрібниць стає матуся. Разом з тим усе довкола міняється – коло інтересів, вподобання, й навіть тіло. І мова не про відомі усім вікові зміни. Емоційні сплески, типові для підлітків, дівчина пережила б легко. Вона має проблему дещо серйознішу. Коли Мей сильно обурена або захоплена чимось, вона перетворюється на величезну червону панду.
Вибачате, в мене не вистачило натхнення написати нормальні пости на все прочитане за трошки більше ніж місяць, тож просто скажу, що дуже рекомендую всю серію про Дискосвіт Пратчетта, а потім вже напишу нормально про всі (ми ж всі обіцяємо собі щось потім зробити, а далі вже як піде)
*а тепер не жарт – якщо у вас ще немає турнікета, то обовʼязково купіть, в такі часи живемо, що ніколи не знаєш де він пригодиться (рекомендується мати хоч по кілька штук вдома, в авто і з собою в рюкзаку/сумочкі, бо у вас не буде часу по них швиденько збігати, якщо така потреба зʼявиться); і обовʼязково навчіться ними користуватися!
Взагалі випадково наткнувся на цю вирізку, але блін 15 років минуло, а краще не стало, незаконний і нічим не обмежений вилов продовжується і цілі екосистеми просто знищуються
тіки тепер це ще й мегафлот китайської саранчі (на фото китайський флот, що ловить кальмарів, який видно з вікна літака)
Основний текст листа по ідеї вийшов доволі стандартним, тож без довгих ліричних відступів тут окремо хочу зафіксувати що було, чого не було і що хочеця, щоб було в році прийдешньому.
В раніші часи в одному з хороших чатів була традиція ділитися наприкінці року підсумками за - стандартним темплейтом, тож ним і скористаюся як основою)
Походу в кінці 2024/початку 2025 підсумків не робив, бо … (дивись зображення нижче)
..але дякуючи Вікторії знайшовся текст кінця 2022, тож ж з певними виправленнями, щоб прибрати сильно приватне, хай він і буде відправною точкою
підсумки_2022
Здобуття року:
Провтики року:
Топ музики за рік:
Топ фільмів/серіалів за рік:
Топ ігор за рік:
Топ покупок за рік:
Топ книжок за рік:
Що я зрозумів цього року (або не зрозумів, або хотів би зрозуміти, або зробити, або будь-що стосовно 2022го):
у 2023 я хочу…
Фото року: нехай будуть ці дві фотокартки:
Ну, раз не було своєчасного, то наваяю за ці три роки, шоб було (але поки писав, то втомився і мені стало лінь, тому буде дуже швидко)
Здобуття року:
Провтики року:
Топ музики за рік:
Топ фільмів/серіалів за рік:
Не буду писати про кожен чи робити саме топ з місцями, тож ось просто список того, що найбільше засіло в памʼяті і що щиро вважаю неймовірно гарними фільмами, які переглянув за останній час і всі топ, люкс, бімба!
Топ ігор за рік:
Топ покупок за рік:
Топ книжок за рік:
Сложно, бо було купа всього; але ось те, що запамʼяталося
Що я зрозумів цього року (або не зрозумів, або хотів би зрозуміти, або зробити, або будь-що стосовно 2023-2025го):
Повторюся з висновків 2022, бо воно все ще актуальне і тут нічого не змінилося:
у 2026 я хочу…
Фото року:
Ладно, ще трохи окремим, щоб було WordPress wrapped (ну типу результати блогу і все таке)
І відповідно топ лутших постів на мою особисту думку чи за переглядами:
Сьогодні ще один додатковий, для тих хто дочитав аж сюди)
from here: doomsday news
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – на дронопад від ПЖ. Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #23 (підсумкі 2025 року) first appeared on gallery21.
Хто робе, той має
Вітаннячка, пампкін! Новий випуск “тижневика” від куда я жмав вже мчить до поштівок
Сьогодні у випуску: Радіо Скорбота, Нова Пошта, секретіки, мінерали, трошки сумної статистики АІшки, нечисть на давніх іконах, Minuscule, і дрібочка всякого іншого різного.
Не втомлюся нагадувати про існування мого любімого інтернет-радіо, ідеальний саундтрек для меланхолійного настрою осені – 4-й сезон Етер №4 – Радіо Скорбота
І завжди улюблена Kiss – I Was Made For Lovin’ You
І останнім гавайське укулеле Ooh, ooh, ooh, ooh-ooh-ooh Somewhere over the Rainbow – Israel “IZ” Kamakawiwoʻole, але не ютуб кліпчик з чуваком з укулеле, а рілс з вайбуючим ведмедем і лавриком
Ловлю осінню хандру, бо листопад, блін, найсіріший і найсиріший місяць в році, тяжко без крихточки сонечка; та ще й iphone збиткується підставляючи в шпалери фотокартки з минулого життя і нагадуючи про Грецію і Чорногорію.
Мабуть найголовніша стаття сьогоднішньої розсилки, прочитайте будь ласка. The Guardian випустили велику статтю про те, як працює Нова Пошта в умовах війни і як вона зшиває і єднає українців в важкі часи. Стаття не скільки про якісь технічні аспекти, як працює пошта, а про людей, про те, як вона забезпечує конект між людьми, які знаходяться за сотні і тисячі кілометрів одне від одного. Чомусь максимально розмотало від прочитання, ми всі на це не заслужили.
ми останні, хто йде, і перші, хто повертається
«Нова Пошта» з’єднує міста на передовій зі столицею та мільйонами біженців по всій Європі, доставляючи все: від домашнього затишку до коробок для переїзду, навіть під обстрілом.
У поштовому відділенні за 15 км від лінії фронту, в передмісті східного міста Харків, бізнес жваво працює холодним осіннім ранком, незважаючи на балістичні ракети, які сколихнули місто опівночі, освітивши небо фальшивим світанком.
Зона для клієнтів обладнана станціями для зарядки телефонів «та невеликим коворкінгом, яким люди можуть користуватися під час відключень електроенергії, оскільки у нас є генератори», каже керівник відділення, 30-річний Ярослав Добронос. Також є роздягальня, в якій молода жінка критичним поглядом приміряє нову пару джинсів, перш ніж перепакувати їх та одразу ж відправити назад.
За прилавками різноманітні посилки чекають на клієнтів. Кожна з них – це фрагмент життя, прожитого у всій його нормальності та крихкості у прифронтовій громаді. | Next day delivery, no weapons allowed: the unstoppable postal service keeping Ukraine going
Хороше есе на Substack про сум від того, як швидкий контент відучив нас від “використання” мозку і замість того, щоб заглиблюватися в щось ми бездумно скролимо бескінечні стрічки соціальних мереж. Цікавенькі поради, як повернути той стан задоволення від розбирання в чомусь складному і обширному, повернуся до них ще пізніше знову.
…Якщо ви схожі на мене, то сумуєте за мисленням заради мислення. Ви хочете повернути собі цікавість. Здатність зосередитися. Здатність сидіти над питанням, обдумувати його, дійсно сидіти над ним, не відволікаючись кожні десять секунд. Хочете знову відчувати глибину залученості в щось. Відчувати себе присутнім розумово. Повернути ту частину себе, яка раніше розквітала від складності, а не вимикалася. Ви хочете знову відчувати себе. Здібним. Усвідомленим. | unrot your brain
Стаття про один з улюблених мінералів – фордит, подобається історія, яка за ним стоїть.
Фордит, також відомий як детройтський агат, — це стара автомобільна фарба, яка затверділа настільки, що її можна різати та полірувати. Він утворився в результаті накопичення шарів емалі на устаткуванні, на якому автомобілі фарбували вручну (зараз цей процес автоматизовано).
Починаючи з 1920-х років, автовиробники почали фарбувати кузови автомобілів за допомогою ручного розпилення фарби, щоб прискорити процес фарбування, і надлишки фарби накопичувалися в фарбувальних камерах. З часом утворився багатошаровий кольоровий наліт. Ці шари емалевої фарби неодноразово затвердівали в печах, в яких автомобілі проходили процес затвердіння фарби, причому деякі шари випікалися до 100 разів. Зрештою, нашарування фарби заважали складанню автомобілів і їх довелося видаляти. На щастя для нас, групи заводських робітників зрештою почали збирати цей матеріал. | 5 Things to Know About … Fordite
Новина-не-новина, а в принципі очікувана штука, але всерівно неприємна – половина нових статей в інтернеті (а насправді виходить, що й не в інтернеті) зараз пишеться АІ, ми все далі від бога і все ближче до dead internet де боти пишуть для ботів щось, на що інші боти будуть якось реагувати і ботськи відповідати. (якшо шо, то блог територія вільна від контенту згенерованого АІ, він використовується хібащо для пошуку матеріалів чи в перекладачах; тож ви можете бути спокійні, що ці такі собі тексти написані оцими от кривульками, а не бездушною машиною)
Дослідження (65к англомовних статей) онлайн-контенту показує, що кількість статей, створених за допомогою штучного інтелекту, зараз перевищує кількість статей, опублікованих людьми.
Були ж old good times, коли Х ще був твітером, а тред розповідає про те, як в 2012 постало завдання створити новий впізнаваний логотип і як тривали пошуки саме тої ідеальної пташечки (так, я дуже кайфонув з цієї штуки з кругами, які формують лого)
Странна новина з 2005 про те, що лікарня в Британії фінансується на класичним способом з бюджету, а з роялтіс за Пітера Пена. В цій новині мене веселить і бентежить не тільки сам факт странного фінансування, а й той факт, що книга, то й так перебуває в public domain, тож кумедно, що організація так возбудилась саме на публікування на Google Print. Але судячи з гугл лікарня і в 2025 і далі спокійно собі працює, тож схоже, що змогла пережити таку нечувану подію і в дітей не вкрали їх пенні.
Благодійна організація Great Ormond Street Hospital Children’s Charity отримує роялті від книги «Пітер Пен» з 1929 року. Закон, прийнятий парламентом у 1988 році, продовжив термін дії авторських прав на книгу на необмежений термін.
Замість того, щоб фінансувати її через Національну службу охорони здоров’я та традиційні благодійні акції (так, як фінансуються всі інші лікарні Великобританії), уряд Великобританії вирішив фінансувати цю лікарню, надавши їй довічне монопольне право на твір.
Тепер ця лікарня стверджує, що Google Print зашкодить дітям, позбавивши її роялті, які вона використовує для лікування дітей. | Hospital: Google print hurts kids!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Ніжно люблю ці сюжети з ікон, є в них свій непередаваємий вайб | тред
І навздогін зображення з ікони з території Буковини. Це вже початок ХІХ ст. Біси мучать мельника, шевця і коваля
Моє любіме отрезвляюще відео з інтернетів на сьогодні, показує наскільки картинка в соціальних мережах відрізняється від реальності.
Це насправді штука, яка час від часу виникала в голові, але крайні кілька днів намагався осмислити в слова, проте не зміг, а тут якраз відео, яке це ідеально показало 0_0 Цікаво наскільки оці “конвенційно красиві” картинки впливають на менталку і самосприйняття chronically online людей, які постійно бачать саме такі вилизані зображення, а потім йдуть в реальний світ взаємодіяти з реальними людьми і чи не ламає це мозок.
Окремо цікаво наскільки це впливає на тих, хто є автором такого контенту, типу от сьогодні ти такий середньостатистично нормальний прокинувся, далі йдеш до станка на заводі інстаграм/тікток станка і лупашиш красівий контент 24/7 і чи не пливе мозок від того, як ти себе бачиш в реальності і того, що ти постійно бачиш перед собою на екрані (ріл цікаво чи є якісь дослідження впливу такого типу “роботи”)
Ну, в 2026 ми таки маємо побачити сиквел Диявол носить Прада, а поки маємо красивий тизер-трейлер зістрічі прекрасних Енн Гетевей і Меріл Стріп
Просто один з епізодів одного з улюблених шоу Minuscule про комашок, ідеальне відео для розкруту.
Я ж не просто так в листі #17 додавав книжечки від ЛА “Піраміда”, а й тому, що й сам їх замовив). Дочитав Старі англійські майстри, одну з книжечок з цієї серії “Класичний детектив” і вона класнінька, хоча й не без нюансів (детальніше про книгу розписав за посиланням)
На фоні того, що в кіно зараз йде Франкенштайн Гільєрмо дель Торо, про який доволі таки схвальні відгуки (я поки не дивився), то вирішив нагадати, що існує чудова ініціатива Project Gutenberg, онлайн бібліотека з більш ніж 75к книжок, які вже перейшли в public domain і які можна спокійно скачати собі на втіху (включно з Франкенштейном за мотивами якого і знятий фільм)
Сьогодні вирізки з Високий Замок і Зоря Потавщини (СЯ 16 01 18)
будемо відверті, це ж чихуахуа, там іншого й не варто очікувати
я знаю, що ви всі великі розумашки, але про всяк випадок – не робіт так, фломастери токсичні і до того ж це знущання над тваринами
Я навіть відразу не повірив, тож пішов перевіряти і вікіпедія каже, що це справжня історія – Anna Bågenholm; Вражаюче!
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
Ну, щоб було, і щоб можна було копіювати посилання на конкретні блоки)
The post Куда я жмав #20 first appeared on gallery21.
Rise and shine, my marzipan souls
Боброго времені уток, ма потат френс! Новий тижневик від куда я жмав вже мчить до поштівок
Сьогодні у випуску: Жадан, “Пробудження” Марчука, чергові розмовні інтерфейси, перший контакт з інтернетом в 1995, костюмована вечірка 1862, танукі і лисиця, атомні веселощі, Ющенко, Залізничник, нова рубричка і ochiba art і ще дрібочка всякого різного.
TO EVERYONE, thank you for your attention to this matter!
Цього тижня встигли заскочити до останнього вагону і сходили на виставку «Іван Марчук. Пробудження» в Музей історії міста Києва. Окремої краси і імерсивності досвіду додало те, що на виставці були під час відключень світла, тож всю красу спостерігали в напівмороку і з ліхтариками, щоби роздивитися картини (як же Іван Марчук неймовірно творить, абсолютне задоволення, одне з найгарнішого що я бачив). Якщо десь ще буде така виставка, то обовʼязково йдіть, бо це вау і відвал всього
Виставка «Іван Марчук. Пробудження» сформована на основі трьох авторських циклів – «Голос моєї душі», «Пейзаж» та «Цвітіння», у яких художник з особливим трепетом та увагою до деталей показує свою любов до рідної землі, пам’ять про українські традиції, відчуття дому та тугу за втраченим. Кожен із трьох циклів матиме своє художнє оформлення, аби ще більше занурити глядача у виставку та дати йому можливість здійснити подорож етапами власного духовного пробудження.
Але памʼятайте що після опівночі карета перетворюється на гарбуз музеї це все ще музеї, тож під час відключення світла термінал не працує і шукайте готівку (так, ми на цьому обпеклися і першого дня поїхали додому, бо найближчий банкомат сказав алебідерчі і дзуськи вам, а не зняти трошки кешу)
Класний пост про розмовні інтерфейси і те як нам кожного разу обіцяють черговий переворот у тому, як ми взаємодіємо з девайсами і інтерфейсами (кожного разу щось виходить “ну не змогла”, як казав мій викладач). Окрема любов до цього посту за ілюстрацію стиснення даних
Розмовні інтерфейси — це своєрідний мем. Кожні кілька років з’являється нова розробка в галузі штучного інтелекту, і фахівці з технологій вигукують: «Ось воно! Настала нова ера обчислювальної техніки! Відтепер ми будемо використовувати тільки природну мову!». Але насправді нічого не змінюється, і ми продовжуємо користуватися комп’ютерами так, як і раніше, поки через кілька років ця дискусія не спалахує знову.
Ми вже кілька разів проходили цей цикл: віртуальні асистенти (Siri), розумні колонки (Alexa, Google Home), чат-боти, AirPods як платформа і, найновіше, великі мовні моделі.
Я не зовсім впевнений, звідки береться ця одержимість діалоговими інтерфейсами. Можливо, це якийсь вид анемоїї, ностальгії за майбутнім, яке ми бачили в «Зоряному шляху» і яке так і не стало реальністю. А може, просто люди дивляться на термін «природна мова» і думають: «Ну, якщо це природно, то це має бути логічним кінцевим станом».
Я тут, щоб сказати вам, що це не так. | The case against conversational interfaces
Заради таких постів я плачу за інтернет! Буквально віконце в часи, коли інтернет тільки зароджувався і у всьому великому інтернеті(хехехе) було всього кілька тисяч користувачів. А ще цей процес сетапу конекшена, це вам не натиснути кніпочку конекту до віфі, а ціла наука) Рекомендую не просто відкрити статтю, а саме походити за посиланнями в ньому, там фотокартки з часів, коли трава не те, що була зеленішою, а взагалі все було зеленішим і світлішим, дуже топ, одна з моїх кращих знахідок за останній час!
На початку 1995 року мені було 23 роки, і я жив у будинку з чотирма друзями в Брістолі, приблизно через 18 місяців після закінчення університету. Я відмовився від мрії стати ілюстратором, трохи підробляв фрілансером, створюючи моделі для Aardman Animations, і незабаром став єдиним з моїх друзів, хто не мав постійної роботи. Я все більше цікавився технологіями і цією новою річчю: Інтернетом.
Роком раніше я відкрив для себе журнал Wired, який тоді можна було купити лише в декількох магазинах, що імпортували його з США. У тих рідкісних випадках, коли провідні ЗМІ згадували про Інтернет, його пояснювали як щось на зразок «міжнародної мережі комп’ютерів», а Wired став для мене справжнім відкриттям, об’єднавши багато речей, які мене цікавили. Інші люди, мене розуміють! | My first months in cyberspace
Це могла би бути новина на nauka.ua (бонсуар Вікторіє), але новині вже років десять, тож навряд і буде тут. (трошки брр, тож якщо ви чутливі, то краще не відкривайте лінк і проскрольте, до наступного пункта)
У колумбійського чоловіка виявили пухлини легенів, які мали надзвичайно незвичайну причину: згідно з повідомленням про цей випадок, швидко зростаючі утворення насправді складалися не з людських клітин, а з черва, що жив у його організмі.
За словами дослідників, це перший відомий випадок, коли людина захворіла на рак через клітини, що розвинулися в паразиті. | Man Dies After Tapeworm Inside Him Gets Cancer
Це вам не сучасний косплей, де замовив костюмчик на алішкі і вже діловий, ні тут все солідно і серйозно
Ці елегантний заєць і їжак, сфотографовані Йозефом Альбертом (1825–1886) на костюмованому балу в Мюнхені в 1862 році, здаються витягнутими з безсмертного фольклору. Але ці персонажі, можливо, були несподівано новими для цих костюмованих гуляк. Байка, на яку тут зроблено посилання, «Der Hase und der Igel» («Заєць і їжак»), була записана в п’ятому виданні «Казок братів Грімм» 1843 року, менш ніж за двадцять років до того. Усна казка була вперше записана в газеті Hannoversche Volksblatt після того, як її розповів редактору Вільгельму Шредеру поблизу Бексхеведе в Нижній Саксонії близько 1840 року. | Animal Costumes from the 1862 Fairytale Ball of the Jung-München Artist’s Association
Велика стаття на jacobin про те, як всі великі корпорації перетворються на банки (новина більше про США, але варта згадки, бо до нас це вже теж доходить (привіт розетка, укрпошта, і всі решта). Поганська тенденція, бо на відміну від реальних банків корпорації не утруждаються в тому, щоб робити відповідний рівень сервісу і безпеки і бумц буде неприкольним
Більшість великих корпорацій — від авіакомпаній до соціальних мереж — зараз прагнуть стати нерегульованими банками. Банківська діяльність сьогодні приносить найвищі прибутки в економіці США, паралізуючи виробничі потужності та створюючи передумови для наступного краху. Американська економіка перетворюється на один величезний банк.
Starbucks зберігає майже 2 мільярди доларів грошей клієнтів у своїй програмі винагород. Це більше, ніж загальна сума депозитів, якими керують 85 відсотків ліцензованих банків, що робить мережу кав’ярень однією з найбільших фінансових установ у країні.
Більше американців, ніж будь-коли, мають борги перед найближчим продуктовим магазином через хижацькі кредити «купуй зараз, плати пізніше», які пропонуються під час розрахунку. |Everything Is Becoming a Bank
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Люблю Фінляндію за те, що вони послідовні в своїй підтримці України в цій війні і за те, що незважаючи на складні умови країна якось примудряється опинятися на верхніх позиціях рейтингів щасливості країн (ну, не якось, а через послідовний підхід і гарні політики). І хоча від статті особисто в мене відчуття легкої поверхневості і таких трошки рожевих окулярів, але вона всерівно цікава, тож рекомендую.
Українські підлітки під час війни особливо вразливі: вони втрачають близьких і друзів, переживають переїзди, мусять адаптуватися до нових місць і шкіл. Ті, які залишаються в Україні, живуть в умовах постійних російських атак на тилові міста. Цими вразливостями намагаються скористатися російські спецслужби й пропагандисти для вербування.Як нам на рівні держави системно залучати підлітків до життя громади? Як виховувати відповідальних громадян?
Російські методи з «Юнармією», «Орлятами» та іншими мілітарно-пропагандистськими організаціями годяться лише для тоталітарних країн. Ми поцікавилися, як це відбувається у Фінляндії — країні, що лідирує і за рівнем демократії, і за рівнем ВВП на особу.
Своїми спостереженнями поділилася Галина Сергєєва — багатодітна мама (зокрема, мама підлітків), яка мешкає з родиною у Фінляндії.
Звісно, Україні далеко не все по кишені, але важливо запозичити власне підходи. Не всі вони потребують великих коштів, але можуть бути ефективними. | Шкільне завдання — знайти роботу, досвід політики і церковні табори. Як у Фінляндії з підлітків виховують громадян
Вибачте-пробачте, але я другий день з цього хіхікаю — Вранці 5 квітня 1993 року танукі та лисицю знайшли непритомними після того, як ті випили три чашки саке, залишені як святкове підношення богам. Їм знадобився майже весь наступний день, щоб оговтатися та похитуючись піти в ліс.
На атомній електростанції «Палісейдс» у штаті Мічиган: «21 жовтня 2025 року о 09:30 за східним часом одна особа впала в порожнину реактора. Порожнина реактора заповнена водою. Ця особа проковтнула певну кількість води з порожнини. Особа була дезактивована персоналом радіаційного захисту, але в її волоссі було виявлено 300 імпульсів на хвилину. О 16:32 за східним часом її відправили за межі об’єкта для надання медичної допомоги». | link
Ми знайшли спосіб отримати доступ до паспорта, водійського посвідчення та особистої інформації Макса Ферстаппена. А також до всіх інших конфіденційних даних пілотів Formula1. На це пішло 10 хвилин, використовуючи одну просту вразливість у системі безпеки. Тред
Віктор Ющенко, на той час голова Національного банку України, готує яєчню з цибулею для журналістів (1996)Були ж часи..
Окей, ця короткометражка це моя нова римська імперія, бо він прям класний, супер концентровані 25 хвилин ідеального кіно, прекрасного гумору без слів і неймовірних краєвидів Канади, які невпинно змінюються впродовж всього фільму.
Надивившись нарізок в рілсах нарешті дійшли руки й так подивитися. Незатєйлівий гумор 2010х, цікаві персонажі, гарний сюжет і анімація це прям гарнота, тож точно вартий перегляду. (а ще там є Сальма Хаєк, красоточка)
Сльоза ностальгії потрапила в око, коли побачив цей шедевр. Такі спогади нахлинули про перегляд Тоніса на тєліку в дитинстві
вибачте, а німа, цього тижня я бидло, нічого нового з книжечок не дочитав, тож можу хіба порадити ходіт подивитися попередні в книги
tu-tu-du-du max verstappen нова рубричка — час від часу натикався у твітурі на прикольні вирізки з газет (ладно, переважно в Marta Turetska) і воно якось так зайшло, що я тепер дід, який на укрпошті виписав собі газети і тепер буду ними тут ділитися при нагоді (кряхтить по дідівськи перегортуючи сторінку). Цього разу всі вирізки будуть з газети Публіка
Не те щоб я не знав, що тектонічні плити рухаються і оце все, але трохи випав з самого розлому на фото – прокидаєшся одного дня, за вікном бентежно грає Céline Dion – My Heart Will Go On (very-very slowed version) і твій сарай потихеньку кудись рухається
Друзи, підписуйтесь, щоб я став багатим і міг собі дозволити будинок в волкабл нейборхуд, де буду робити ochiba art під фруктовими деревами старих сортів
Питання про які думаєш ближче до третьої ночі
Знову підпрацьовую за наука.юа і додаю обнадійливі медичні новини
Це про важливість маленьких, але регулярних донатів, хороша ініціатива. Якщо маєте можливість, то закиньте копійчину і ви в фонд допомоги дітям героїв, які загинули внаслідок війни, їм це потрібно; а окрім того вже розпочався щорічний Благодійний Проєкт “Олені Святого Миколая” де ви можете взяти собі підопічного і втілити його побажання, яке він написав Святому Миколаю в листі (коли зайдете читати, то будьте готові розмотатися, діти цього не заслужили)
Бамп, повертаю цю рубрику, бо Вікторія несподівано повернулася у вуличні гонки з новим листом miss me? (так, я точно сумував) в розсилкі #тойтаке, тож біжіт читати, вона класнінька!
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
Ну, щоб було, і щоб можна було копіювати посилання на конкретні блоки)
The post Куда я жмав #19 first appeared on gallery21.
Блог про все, що мені видалося цікавим, книжки, фільми, нотатки на полях, меми і всяке різне
