Багатство не падає з неба — звісно, якщо не сподіваєшся попасти під дощ із виграшних лотерейних білетів. Однак завдяки правильній життєвій та фінансовій позиції та довгостроковому плану всі можуть досягнути фінансової безпеки та набути солідного статку, відчутно підвищивши рівень свого життя. Як звільнитися від стереотипів про гроші та заможність? Як уникнути боргів? Як правильно заощаджувати, не забувши про маленькі життєві радості, і як значно підвищити свій дохід? Бодо Шефер ділиться інсайдерською інформацією та розповідає про ефективні методи поводження з грошима, крок за кроком супроводжуючи читача на шляху до його фінансової свободи. Мрієте стати мільйонером за 7 років? Схоже, це цілком реально, варто лише почати вчитися фінансової грамотності, яка хоч і непроста, але цікава наука.
Це звичайно стандартна історія про книжку успішного успіху, але мені насправді сподобалася, бо іноді корисно почитати щось для натхнення, навіть якщо в моменті не будеш всім цим користуватися, тож хороша книжка
Книга на сайті видавництва: «Шлях до фінансової свободи» – Бодо Шефер
| Author | Бодо Шефер |
| Rate | ★ ★ ★ ★ ★ |
| ISBN | 978-617-679-654-1 |
| Lang | UA |
| Publisher | Видавництво Старого Лева |
Та дехто заперечує: «Але ж гроші не роблять щасливим». Звичайно, ні. Це й не є завданням грошей. Їхня місія — давати нам безпеку. Свободу. Вони гарантують нам можливість такого життя, яке відповідає нашим бажанням. І ось в чому правда: з грошима легше бути щасливими.
Ми часто виявляємося жертвами самих себе. Ми йдемо на компроміси — і перш ніж усвідомлюємо свої помилки, наше життя значною мірою вже проминуло. Чимало людей часто перекладає відповідальність за те, що вони не живуть так, як їм хочеться.
І завжди, коли ми щось намагаємося зробити, дещо стримує нас від конкретних дій. Ми залишаємо собі можливість відступу. Той, хто силкується щось зробити, очікує врешті-решт на якусь перешкоду, що стримає його від реалізації задуманого. Ми чекаємо на перешкоди, адже не віримо насправді, що це для нас добре й що ми гідні того, щоб це зробити
Ваш спосіб мислення зробив вас такими, якими ви є сьогодні. Однак той самий спосіб мислення не приведе туди, де прагнете опинитися
Хто працює цілий день, той не має часу, щоб заробляти гроші
Створення добробуту неможливе, доки ми не усвідомимо, що завжди відповідальні. Не держава, не життєві обставини, не наш партнер, ані наше виховання, здоров’я чи фінансове становище: відповідальними є лише ми
Отож ви не відповідальні за всі події, але завжди відповідаєте за тлумачення подій та свою реакцію на них.
Але він не хотів бути винним.
Хто за це відповідальний? Хіба це не типово — перекладати провину на інших? Вирішальним є те, що: ви наділяєте владою того, кого звинувачуєте. Звинувачувати інших — так легко й так спокусливо. Тоді ми знову добре виглядаємо. Винною є фірма, я не можу розвиватися, мій партнер винний, мені не дозволяє моє здоров’я… Ви хочете, щоб фірма, партнер і наше здоров’я мали над нами владу? Подумайте: той, хто винен, має владу. З цієї причини я охоче візьму провину на себе, адже мені подобається контролювати власне життя.
Усвідомлення здатності самостійно сформувати майбутнє розпочинається в нашому минулому. Воно виростає зі знання, що в минулому багато чого змінилося. Ми не помічаємо малих, поступових змін, які з нами відбуваються. Часто ми просуваємося лише міліметровими кроками й не сприймаємо це серйозно.
Що б не трапилось у вашому особистому Всесвіті, лише ви відповідальні за те, як реагуєте та інтерпретуєте події
Ми є відповідальними за речі, які робимо, а також за речі, яких не робимо.
бути найкращим з того, ким можете бути
Більшість людей переоцінює те, що вона здатна зробити за один рік, та недооцінює те, на що вона спроможна за десять.
— Джим Рон «Сила амбіції»
Зрештою, наше уявлення про самих себе — пророцтво, що реалізується саме собою.
Урок простий:
1-й рівень. Чудо стається, якщо ви щось робите.
2-й рівень. Коли йдеш рибалити, важливо опанувати прийоми.
3-й рівень. Ви маєте бути особистістю, до якої приходять інші, бо ви відомі своєю силою та компетентністю. Петро відразу пішов до Ісуса, бо «той що-небудь придумає».
4-й рівень. Податки — не проблема. Держава існує не лише для того, щоб вас обібрати.
5-й рівень. Ваша роль — «людина-без-проблем»
На жаль, ми не завжди можемо довіряти своєму мозку. Ми запам’ятовуємо наші помилки та невдачі в одинадцять разів простіше й на довший період часу, ніж успіхи. Через це в нас складається набагато гірше уявлення про нас самих. Цю негативну тенденцію підтримує також наше оточення та виховання. З дитячого віку й аж до дванадцяти років на кожне «так» ми чуємо сімнадцять разів «ні». Щонайменше 80% усіх новин у засобах масової інформації — негативного змісту. Тому важливо протистояти цьому й мати адекватне уявлення хоча би про самих себе
Сприймайте себе достатньо важливими, щоб писати про себе самих
«Хто лягає спати з собаками, прокидається з блохами».
Що ж є величним? Можливо, ви робите щось, що вдається вам дуже легко, а інші дивуються цьому. Може, усе якраз навпаки: ви завзято боретеся, долаючи свій страх, а інші люди цього взагалі не помічають. Тому ми не маємо порівнювати себе з іншими, а лише з тим, чого хочемо досягнути.
Наважтеся на ризик; з підлоги ви не впадете.
Один журналіст його запитав: «Пане Лангер, вам неймовірно пощастило, чи не так?». Бернард Лангер відповів: «Так, я це також помітив: чим більше тренуюсь, тим більше мені щастить».
Натомість люди, які ставлять питання як, зосереджуються на рішеннях. Вони шукають шляхи, якими зможуть піти зараз або в майбутньому
Є велика різниця в тому, чи граєте для того, щоб не програти, а чи для того, щоб виграти.
Великі цілі є реалістичнішими за малі, адже в такому випадку проблема не здатна повністю затулити огляд мети.
Хто думає, що за гроші щастя не купити, той просто не знає, де слід робити закупи
ніколи не приймайте пораду людини, яка не є там, де би ви хотіли бути.
Ніщо не є таким, як нам здається. Поділ на правильне й помилкове допомагає ще менше, адже ми постійно помиляємося.
Та все ж через багато факторів маємо труднощі зі сприйняттям цієї точки зору. Причиною є наша потреба в упевненості. Ми хочемо покладатися на себе й на інших. Мабуть, нам важко сприйняти висловлювання Конрада Аденауера: «Яке мені діло до моєї вчорашньої дурнуватої балаканини». Ще сміливішим здається формулювання: «Яке мені діло до моїх вчорашніх дурнуватих переконань». Слово, яке приховане в цьому, — «послідовність»
Щоб зміцнити нашу віру, ми позичаємо чужий досвід. Ми шукаємо ситуації, які підтверджують нашу думку.
Завжди, коли у вашому житті щось не так, як би хотілося, ви повинні з’ясувати, які переконання за цим ховаються.
Бідність — це хвороба, яка стає хронічною, і її важко перебороти, якщо одного разу вже змирився з нею. Народитися бідним — не соромно, але соромно сприймати цю спадщину як щось, що не підлягає зміні.
Ніколи не приймайте короткострокового рішення
для довгострокової проблеми.
— Даніель С. Пенья «Угоди й придбання»
«Те, що ми хочемо, — не те ж саме, чого ми потребуємо».
Усі ми діємо не на основі наших «логічних» поглядів і намірів, а на основі наших засад віри.
На будь-яких хороших курсах менеджерів ви вчите, що слід якомога менше критикувати своїх співробітників. Якщо ж це абсолютно необхідно, то критикувати варто, дотримуючись певних правил:
Перед тим, як когось критикувати, ви повинні сісти й коротко занотувати, які десять якостей цінуєте в цій людині. По-друге, ви повинні завжди відокремлювати вчинок від особистості. Ніколи не ставте під питання саму особистість.
Тепер назвіть мені, будь ласка, причину, чому ми повинні поводитися з самими собою гірше, ніж з іншими?
Раніше я визначав свободу як можливість робити й дозволяти собі те, що я хочу. Моє нове визначення звучить так: свобода — це володіння достатньою дисципліною для здійснення запланованого.
Перетворіть отруйну ситуацію на ліки — стимулюйте себе своїм складним становищем. Бажайте собі не простіших ситуацій, а більше здібностей. Бажайте не того, щоб проблеми зникли, а здатності вирішити їх.
Гроші й можливості з’являються не в разі потреби, а завдяки здібностям. Ви отримаєте підвищення зарплати не тому, що воно вам потрібне, а тому, що заслуговуєте на нього.
Усе, що вартує того, щоб його зробили, слід робити добре.
Робити те, що роблять усі, — не цінніше, ніж пісок в пустелі.
Якщо робите те, що роблять усі, ви матимете те, що є в усіх.
Отож регулярно вилучайте гроші з вашої фірми й фінансуйте її за допомогою чужих.
чим більше енергії витрачаєте, тим більше енергії маєте.
Вимагайте грошей
Ви належите до людей, які часом приносять результат, не вимагаючи оплати? Поміркуйте: вимагати гроші — це часто питання самооцінки. Завжди, коли ви робите щось цінне, природно й цілком виправдано отримувати це за гроші.
«Кожний хоче бути кимось, та ніхто не хоче стати кимось».
Що робити з підвищенням зарплати?
Імовірно, раніше ви заробляли менше, ніж сьогодні. Згадайте період свого навчання та наскільки мізерною кількістю грошей ви тоді обходилися. Як було з вашою першою роботою?
Ми систематично заробляємо більше грошей і зазвичай усе витрачаємо. Наш життєвий рівень зростає паралельно з доступним доходом.
Ось порада, яка допоможе уникнути цього в майбутньому: переводьте 50% від кожного підвищення заробітної плати на «рахунок золотої гуски».
Оскільки зараз ви звикли до поточного доходу, то відкладання 50% від підвищення заробітної плати в жодному разі не означає відмову від чогось. Так ви просто звикаєте до половинного підвищення заробітної плати. Інші 50% ви перераховуєте на «рахунок золотої гуски».
Наприклад, якщо зараз заробляєте 3000 € чистими, то на початку кожного місяця платите самому собі в майбутньому, перераховуючи 10%, тобто 300 €, на «рахунок золотої гуски». Якщо отримуєте підвищення зарплати на 600 €, то перераховуєте 50%, тобто 300 €, на «рахунок золотої гуски». Отож ви одним махом збільшуєте свої заощадження на 100%.
Я пропоную вам завести ощадну книжку й вкласти 5 центів першого місяця. Другого місяця подвоюйте суму й внесіть 10 центів.
Одночасно почніть шукати нові джерела доходу. У вас є 14 місяців, доки «все розпочнеться по-справжньому» й ваші доходи підвищаться. Вам слід використати цей час, щоб створити нове джерело прибутку. На 16-й місяць ви внесете вже 1638,40 €, на 17-й — 3276,80 €, а на 18-й — 6553,60.
«Я враховую те, що залишок мого життя — в майбутньому, тому хотів би бути більш-менш упевненим у тому, яким буде це майбутнє.
система всіляко підтримує заможного й ослаблює бідного
«Більшість людей живе так, ніби голодні роки ніколи не прийдуть, проте вони однозначно настануть».
Усі ми схильні ставати жертвою двох ілюзій. По-перше, гадаємо, що якщо економіка процвітає, то так буде й надалі. І якщо ми добре заробляємо впродовж тривалого часу, то думаємо, що незабаром отримуватимемо ще більше. Проте мій наставник раз у раз наголошував: часто худі корови з’являються швидше, аніж очікувалося. ^ref-41388
По-друге, ми часто не розпізнаємо «ситі» роки. Лише коли настають «голодні», помічаємо, як добре нам було насправді. Оскільки багато людей думає, що «врожайні» роки ще прийдуть, вони зволікають із заощадженнями й інвестиціями.
Тогочасна реальність перевершила би сподівання навіть найгірших песимістів. Отже, готуйтеся. Завжди існуватимуть прибуткові роки. І «голодні» також. Не слід опускати руки, та не варто й тішити себе ілюзіями.
Достатку не буде, якщо ми не є чесними самі з собою й витрачаємо енергію на пошук відмовок замість рішень.
Коли хтось каже: «Це занадто ризиковано», — то одночасно промовляє:
«Я не хочу помилитися». Він каже ще й таке: «Я вважаю помилки поганими в принципі».
«Усе, що ви розповідаєте собі й іншим про власне майбутнє — вигадка, тому краще за все розказувати прекрасну небилицю. Коли ж вигадка стане реальністю, ви житимете в мрії, а не в нічному кошмарі».
важливо пам’ятати таке: не будьте спеціалістом у неважливих речах. Або: не перетворюйте другорядні речі на свої головні завдання
Ви справді цього бажаєте? Ви дійсно готові заплатити ту ціну, яку зобов’язаний платити кожен, хто прагне стати багатим і щасливим? Якщо наважуєтеся на це (а я спонукаю вас до цього), то зобов’язуєтеся пообіцяти собі, що ніколи більше не будете задоволені меншим, ніж найкраще.
Адже якщо ви не приймете рішення (негайно), то вже все вирішили: нічого не змінювати й віддалитися від своєї мети. Отож приймайте рішення вже!
У своїй книзі «Іоанн» Хайнц Кернер пише: «Кожен глибоко всередині себе відчуває здатність покинути болото й жити на сонці. Та страх перед сонцем, свободою, навіть власними можливостями змушує нас залишатися у звичному оточенні. Він змушує вважати сморід, знерухомленість, темряву й трясовину прийнятними. І тому з дня у день ми все глибше грузнемо в цьому болоті. Із кожним днем, проведеним у ньому, покинути його стає все важче. І кожен зайнятий тим, як найкраще позбутися смороду, як найлегше перенести слизьку й брудну трясовину і як найприємніше провести час поступового занурення в грузьку твань. Проте кожен, хто це усвідомлює, повинен взяти відповідальність за самого себе й шукати найкращі шляхи до сонця
невдач не існує.
Одного можете очікувати завжди — неочікуваних обставин.
Ви знаєте стару приказку: cкажи мені, хто твій друг, а я скажу, хто ти. Ми схильні себе переоцінювати. Ми гадаємо, що достатньо сильні, щоб наші знайомі не впливали на нас, проте з раннього дитинства вчимося завдяки імітації. Найчастіше це відбувається несвідомо. Наші знайомі та друзі впливають на нас сильніше, ніж ми думаємо, не даючи нам усвідомити це.
Люди, яким не вдалося зробити щось самостійно, не мають жодного права давати поради. А у вас немає абсолютно ніякої причини прислухатися до них.
Гроші, які заробляєте, належать не лише вам
Зрозуміло, гроші часто жертвують з чисто егоїстичних мотивів. Також є люди, які роблять переважно публічні пожертви, бо хочуть досягнути рекламного ефекту. Але хіба, зрештою, усе, що робить людина, не є егоїстичним? Хіба вона завжди не допомагає іншим частково тому, що завдяки цьому краще почувається й сама? ^ref-40236
Однак нужденному ця дискусія є відносно байдужою. Коли він отримує гроші, на них не обов’язково повинна висіти етикетка: «Віддано з благородних мотивів».
Віддавати — приємно
Часто дарувати подарунки приносить більше радості, ніж отримувати. Той, хто дбає тільки про себе, стає самотнім і депресивним. Концентрація на самому собі призводить до самотності.
Той, хто допомагає іншим, завжди допомагає й самому собі.
Хто везе іншу людину у своєму човні на протилежний берег, той і сам там опиниться.
Той, хто допомагає, усвідомлює, що ми живемо у світі взаємозв’язків.
Однозначно, жити так, ніби ви одні на цьому світі, — не є ознакою мудрості. І звісно, така позиція мало в чому допомогла б як у дрібницях, так і в цілому. Щоб проявити найкраще в собі, ми потребуємо інших. Й іншим потрібні ми. З цього випливають дві прості, але важливі істини: разом ми досягаємо більшого. І по-друге, справи кожної окремої особи йдуть краще, якщо краще йдуть у всіх загалом.
Согьял Рінпоче бере для прикладу дерево, щоб пояснити, що, зрештою, ніхто не може вести незалежне існування: «Люди дізнаються, що дерево перебуває в надзвичайно тонкій мережі зв’язків, яка охоплює весь Всесвіт: дощ, що падає на його листя, вітер, що розгойдує його, земля, яка годує й утримує його, пори року й погода, світло Сонця, Місяця і зірок — усе є частиною цього дерева. Усе сприяє тому, щоб робити дерево тим, чим воно є. Воно ніколи не могло б існувати окремо від усього іншого». ^ref-13662
Благополуччя суспільства впливає на нас сильніше, ніж ми сьогодні можемо науково довести, але не можна заперечувати, що ми маємо вплив на інших людей, а їхній стан — на нас.
Усі ми знаємо: що даєш — те й отримуєш. Це стосується й таких простих речей, як усмішка й дружність. Хто любить світ, того й світ любить
Коли Цицерон закінчував промову, слухачі вставали, аплодували й захоплено вигукували: «Яка чудова промова!». Коли ж Демосфен завершував свою, люди кричали: «Слід діяти! Почнімо негайно!» І саме це вони й робили.
Приказка «Знання — це сила» неправильна. Правильною буде така: «Застосоване знання — це сила
Донат? Донат!Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
The post «Шлях до фінансової свободи» – Бодо Шефер first appeared on gallery21.
Блог про все, що мені видалося цікавим, книжки, фільми, нотатки на полях, меми і всяке різне
Дронопад
RUSORIZ
“АЗОВ.ONE”
на кохве з курасаном класового розриву
