В “Армія+” запустили курс з управління цифровими проєктами Сил оборони
У застосунку “Армія ” додали курс “Управління цифровими проєктами Сил оборони”, який навчає організовувати роботу команди, планувати впровадження цифрових систем у підрозділах та допомагати військовим користуватися ними.Про це повідомили в Міністерстві оборони України 5 листопада.“Курс буде корисним військовим, які керують цифровими проєктами, працюють у проєктних командах або впроваджують готові системи у своїх підрозділах”, – зазначили у відомстві.Новий курс складається з 11 уроків. Під час них військових навчатимуть:
- визначати мету проєкту: яку потребу він має вирішити та що для цього необхідно зробити;складати план роботи: розподіляти завдання, визначати їхню послідовність і строки виконання;організовувати роботу команди: залучати фахівців, розподіляти обов’язки та налагоджувати взаємодію з усіма, від кого залежить успіх проєкту;враховувати ресурси та ризики: оцінювати потреби й готуватися до можливого браку людей, часу чи інших ресурсів;готувати користувачів: пояснювати зміни в роботі, організовувати навчання та підтримку;перевіряти результати: контролювати строки та якість виконання завдань, реагувати на труднощі й оцінювати досягнення поставленої мети.
Міноборони призначило нових начальників двох військових інститутів
Міністр оборони України Євген Хмара 3 листопада підписав накази про призначення нових начальників двох вищих військових навчальних закладів.Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ.Так, начальником Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «ХПІ» призначено полковника Євгена Камалова.Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова очолив полковник Максим Лановий.У Генштабі зазначили, що виховання майбутніх офіцерів Сил оборони України є одним із пріоритетів Командування Сухопутних військ. Підготовка курсантів відбувається за принципами Головнокомандувача ЗСУ.“Працюємо над тим, щоб здобувачі освіти вищих військових навчальних закладів Сухопутних військ мали гідні умови для навчання та вдосконалення навичок відповідно до вимог сучасної війни”, – зазначили в ГШ.Читайте також:Генерал-лейтенанта Івана Гаврилюка призначили новим керівником “УкрОборонПрому”Тhе роst Міноборони призначило нових начальників двох військових інститутів fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Зеленський вручив держнагороди воїнам інженерних військ
Напередодні Дня інженерних військ, президент України Володимир Зеленський привітав воїнів із професійним святом і відзначив їх державними нагородами.
Про це у вівторок, 3 листопада, повідомляє пресслужба президента.
Глава держави подякував за внесок у будівництво фортифікаційних і захисних споруд, а також за встановлення антидронових сіток.
“Це велика робота, велика праця і захист для всіх наших – не тільки військових, а й цивільних. Щодня ви робите внесок у зміцнення нашої держави, нашої оборони”, – наголосив Володимир Зеленський.
Президент побажав воїнам міцного здоров’я та якнайшвидшої перемоги над ворогом.
Глава держави відзначив воїнів інженерних військ орденами Богдана Хмельницького ІІ-ІІІ ступенів та “За мужність” ІІ-ІІІ ступенів. Серед нагороджених – військові, які брали участь у будівництві фортифікаційних споруд, інженерних загороджень, заглиблених командних пунктів, забезпечували розгортання мостових переправ через водойми, здійснювали розвідку ворожої інфраструктури на Донеччині, Луганщині, Сумщині, Чернігівщині, а також під час Курської операції.
Читайте також:
Зеленський нагородив 733 захисників України: 257 відзнак присуджено посмертно. СПИСКИ
Тhе роst Зеленський вручив держнагороди воїнам інженерних військ fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Про це у вівторок, 3 листопада, повідомляє пресслужба президента.
Глава держави подякував за внесок у будівництво фортифікаційних і захисних споруд, а також за встановлення антидронових сіток.
“Це велика робота, велика праця і захист для всіх наших – не тільки військових, а й цивільних. Щодня ви робите внесок у зміцнення нашої держави, нашої оборони”, – наголосив Володимир Зеленський.
Президент побажав воїнам міцного здоров’я та якнайшвидшої перемоги над ворогом.
Глава держави відзначив воїнів інженерних військ орденами Богдана Хмельницького ІІ-ІІІ ступенів та “За мужність” ІІ-ІІІ ступенів. Серед нагороджених – військові, які брали участь у будівництві фортифікаційних споруд, інженерних загороджень, заглиблених командних пунктів, забезпечували розгортання мостових переправ через водойми, здійснювали розвідку ворожої інфраструктури на Донеччині, Луганщині, Сумщині, Чернігівщині, а також під час Курської операції.
Читайте також:
Зеленський нагородив 733 захисників України: 257 відзнак присуджено посмертно. СПИСКИ
Тhе роst Зеленський вручив держнагороди воїнам інженерних військ fіrst арреаrеd оn Новинарня.
В “Айдарі” просять Зеленського і Драпатого скасувати рішення про звільнення командира полку Коваленка
У 24-му окремому штурмовому полку “Айдар” звернулися до президента України Володимира Зеленського та головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого з проханням скасувати рішення про звільнення майора Олександра Коваленка з посади командира полку.
Відповідне звернення опублікували на фейсбук-сторінці полку.
“У часи, коли Україна була не готова до агресії, її долю врятували добровольчі батальйони. 24-й ОШП “Айдар” боронить країну з 2014 року до сьогодні, сформувавши внутрішню культуру та традиції. Добровольчі формування завжди мали командирів зі свого складу, навіть після входження до складу ЗСУ. Зміна керівництва в бойовому підрозділі безпричинно під час війни є неприпустимою. Тільки той командир, який пройшов шлях плечем до плеча з особовим складом, знає, як використовувати підрозділ найефективніше”, — підкреслюють військові.
В “Айдарі” зазначили, що Олександр Коваленко (позивний Хук) — Герой України, служить Україні з 2014 року (учасник АТО/ООС), “маючи за плечима роки війни, бойовий досвід, беззаперечну довіру особового складу та високий професіоналізм”.
“Особовий склад категорично не погоджується з призначенням нових керівників, які не розділили бойовий шлях разом з підрозділом із самого початку. 24-й ОШП “Айдар” є бойовим підрозділом, який і сьогодні продовжує виконувати поставлені бойові завдання. Ми звертаємося до вищого військового командування країни, Головнокомандувача Збройних Сил України — генерал-майора Михайла Драпатого та Верховного Головнокомандувача — президента України, Володимира Зеленського. Просимо переглянути кадрове рішення та залишити Олександра Коваленка на посаді командира військової частини А3488 та враховувати бойовий досвід, професіоналізм та довіру особового складу під час ухвалення подібних рішень”, — додали в “Айдарі”.
➡️ Підписуйтеся на канали “Новинарні” в Телеграмі та в YоuТubе, а також у ТікТок та Іnstаgrаm.
Читайте також:
Зеленський надав звання Героя України Костянтину Власенку, який 491 добу тримав позицію, майже половину цього часу — з важким пораненням і без обох стоп
Тhе роst В “Айдарі” просять Зеленського і Драпатого скасувати рішення про звільнення командира полку Коваленка fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Відповідне звернення опублікували на фейсбук-сторінці полку.
“У часи, коли Україна була не готова до агресії, її долю врятували добровольчі батальйони. 24-й ОШП “Айдар” боронить країну з 2014 року до сьогодні, сформувавши внутрішню культуру та традиції. Добровольчі формування завжди мали командирів зі свого складу, навіть після входження до складу ЗСУ. Зміна керівництва в бойовому підрозділі безпричинно під час війни є неприпустимою. Тільки той командир, який пройшов шлях плечем до плеча з особовим складом, знає, як використовувати підрозділ найефективніше”, — підкреслюють військові.
В “Айдарі” зазначили, що Олександр Коваленко (позивний Хук) — Герой України, служить Україні з 2014 року (учасник АТО/ООС), “маючи за плечима роки війни, бойовий досвід, беззаперечну довіру особового складу та високий професіоналізм”.
“Особовий склад категорично не погоджується з призначенням нових керівників, які не розділили бойовий шлях разом з підрозділом із самого початку. 24-й ОШП “Айдар” є бойовим підрозділом, який і сьогодні продовжує виконувати поставлені бойові завдання. Ми звертаємося до вищого військового командування країни, Головнокомандувача Збройних Сил України — генерал-майора Михайла Драпатого та Верховного Головнокомандувача — президента України, Володимира Зеленського. Просимо переглянути кадрове рішення та залишити Олександра Коваленка на посаді командира військової частини А3488 та враховувати бойовий досвід, професіоналізм та довіру особового складу під час ухвалення подібних рішень”, — додали в “Айдарі”.
➡️ Підписуйтеся на канали “Новинарні” в Телеграмі та в YоuТubе, а також у ТікТок та Іnstаgrаm.
Читайте також:
Зеленський надав звання Героя України Костянтину Власенку, який 491 добу тримав позицію, майже половину цього часу — з важким пораненням і без обох стоп
Тhе роst В “Айдарі” просять Зеленського і Драпатого скасувати рішення про звільнення командира полку Коваленка fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Любов, що тримає і нікуди не подінеться. Пам’яті Джейн
автор: Олена Максименко
фото авторки та надані друзями Олени Шарговської
Полотно життя плететься з історій і доріг. Кожен зроблений вибір, кожна випадкова розмова, кожен крок, доторк та погляд визначає візерунок плетива. Стрічка Fасеbооk кілька днів вибухала болем і спогадами про Олену Шарговську, “Джейн”, редакторку, волонтерку, ветеранку, активістку, мандрівницю, а перш за все глибоку, мудру і світлу людину та подругу. Олена пішла з життя, однак зіткане нею полотно і досі вражає красою і гріє. До дев’яти днів “Новинарня” зібрала спогади близьких, побратимів і колег.
Олена Шарговська. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Олена закінчила Києво-Могилянську академію, магістерську програму з філології. Перед тим був бакалаврат у іншому виші, але вона завжди говорила про себе як про випускницю улюбленої Могилянки. Джейн була прив’язана до молодшої сестри – Дар’ї Попової, якою опікувалася змалку.
Дар’я згадує дитячі роки:
“В молодшій школі задали вчити вірш Шевченка на вибір. І всі діти чемно читали “Заповіт” – підозрюю, їхні батьки просто не знали іншого твору. Але я не з такої сім’ї, в мене була Лєнка. Їй тоді було років 15-16. І я розповідала “Долю”. Дуже показово. Перечитала зараз, і прямо в саме серце”.
Коли ночами бувало страшно, старша сестра давала кілька крапель валер’янки:
“І все страшне зникало, я собі спала далі. Якогось разу валер’янки не було, була настоянка календули (характерний запах у обох, але дуже відмінний). “Пий, – каже, – це така валер’янка”. І спрацювало. Це про її пориви лікувати. І про те, що мені з нею не було страшно”.
Олена із сестрою Дар’єю у 2015 році. Фото: ФБ Дар’ї Попової
На початку 2000-х Олена була редакторкою видавництва “Факт”, через яке пройшла більшість сучасних українських письменників. Багато хто згадував, що саме Шарговська підтримала їх, тоді ще невідомих і не впевнених у собі, заохотивши надсилати свої рукописи. Одна з них – Олена Захарченко, письменниця та медіааналітикиня.
“Ми познайомились на книжковій виставці в Києві, – згадує Захарченко. – Було людно, і все мало вигляд, як у нульових: суміш метушні, блиску і залишків злиднів. Вона стояла на стенді, що був у центрі зали. Моє дитя, яке я тримала на руках, потягнулося за знижками. Дитині був рік. Олена засміялася і дала якісь забавлянки. Ми поговорили про дітей, про книжки, і так вийшло, що я вислала їй рукопис “Вишиваних гарбузів”.
На початку 2000-х Олена Шарговська працювала у видавництві “Факт”. Фото: Олена Захарченко
Письменниця згадує: книжка вийшла і стала успішною, наскільки могла бути успішною дебютна книжка нікому не відомої авторки в нульових:
“Так ми подружились. Я жила тоді в хатинці, дуже старій і атмосферній, і вона приходила до нас – приносила дітям іграшки: жирафа Куркакая, машину, що їде по стіні. Поки ми балакали, діти впихали машину в пральну машинку, де вона намагалась їздити по барабану і падала з ляскотом. Ми говорили про книжку Забужко – ще за пару років до того, як та вийшла. Ми говорили про всіх, хто пише, про їхні книжки – здається, тільки з нею виходило так легко і так глибоко про це говорити. Одного разу у розмові я почала міркувати, що підлітки не втікають з дому, це, мабуть, така легенда, і вона розповіла, як в юності пішла з дому, як жила “на вписках”, тобто у людей з тусівки, – я навіть уявити не могла, що вона мала таку неймовірно веселу і бурхливу юність”.
За спогадами подруги, Джейн була людиною різносторонніх інтересів. Наприклад, їздила в Крути на річницю битви роздавати самвидавчу газету по електричках. “А одного разу запропонувала відправити мого старшого зіграти в кіно – знімався фільм про козаків. Після того він снив кіном: вчився акторству в театральній студії, вступав в університет на оператора”.
Джейн стала матір’ю в юному віці. Зараз її син Влад – у десантних військах.
Певно, тому вона так добре розуміла і підтримувала подругу, коли та з трьома малюками пішла вчитись стаціонарно на журналістику в університет Шевченка:
“Вона єдина казала “Молодець!”, решта казали “Ти шо, здуріла?” Вона потім допомагала мені знайти першу роботу – писати статті в “Країну”.
Сама Олена також працювала в журналі “Країна” і в “Газеті по-українськи”, зокрема була авторкою глибоких і щемких колонок. Коли почалась Революція Гідності, звісно ж, Олена не могла стояти осторонь і була активною учасницею подій. Зокрема волонтерила у пресцентрі, що знаходився у будівлі профспілок.
З 2014-го Олена працювала в Інституті національної пам’яті: із тодішнім головою Володимиром В’ятровичем познайомилась, коли записувала інтерв’ю на Майдані. Із початком війни почала шукати шляхів долучитися. Спершу це було волонтерство.
Дар’я Зубенко, військовослужбовиця та подруга Джейн, згадує:
“Ми познайомились із Оленою у 2014 році, у поїздках звільненими містами Сходу з культурним проектом “З країни в Україну”. А подружились – у 2015-му, коли втрьох (разом з Оленою Максименко, авторкою цього матеріалу – “Н”) пішли добровольцями на війну: в ПДМШ, потім – в “Госпітальєри”. Відтоді нас було троє – на війні, у подорожах, посиденьках за розмовами про важливе, спільних чатиках.
Олена під час ротації в ПДМШ. Дорога на Бахмут, березень 2015
Навіть фізично перебуваючи далеко, ми йшли поруч. А за можливості збиралися разом, і світ тоді теж якось збирався докупи, який би апокаліпсис у ньому не відбувався. Що нас єднало? Музика, вірші і проза, Жадан і Zwyntаr, бажання бачити світ і захоплюватися красою, чи то пустеля в Йорданії, море в Хорватії, Карпати чи озеро під Києвом. Готовність бути другом, слухати і приймати, навіть коли не дуже розумієш. Любов до цієї країни, в якій виросли і в яку проросли корінням, і до її таких різних і не завжди зручних людей. Своїх людей”.
В Йорданії з Дар’єю Зубенко. Січень 2017
Дар’я згадує – вони були різними, як вогонь і вода, і це врівноважувало:
“Вона старша і мудріша, я – вітер в голові. Я пішла на контракт у 2018-му, вона після добробату працювала за цивільною спеціальністю.
В 2022-му, вона, звісно, мобілізувалася, бо інакше бути не могло, і знову рятувала поранених і вчила бійців такмеду.
І ми знову були разом на війні – зазвичай дуже далеко, але завжди шукали і знаходили можливість побачитись чи надіслати подарунок. Демобілізувавшись, Джейн все одно лишалася “для армії”, у роботі для руху “Ветеранка”, волонтерстві, підтримці своїх”.
Віктор Ніколайчук із позивним “Ербіс”, водій-парамедик “Госпітальєрів”, згадує: Джейн була разом з ним у першому його екіпажі. Також там був Василь Савченко “Турист”, який помер за кілька днів до Джейн. З Джейн Ербіс познайомився в липні 2015-го під Широкине. У той період роботи у них не було, медики чергували. Із ними чергували добровольці батальйону “Донбас”. У вільний час читали, тренували такмед і стрільбу, займалися побутом. Джейн тоді підстриглася під “нуль”, і побратими дивувалися, що вона не бачила фільму “Солдат Джейн”, де героїня у війську мала подібний стиль. Іноді у вільний час медики виїздили до моря.
Під час служби в батальйоні “Госпітальєри”, 2016 рік
“Ми вийшли на пляж, – згадує Ербіс. – Сонце і ні одної людини. А до того ми говорили, що так хотілося б потрапити на узбережжя, де нікого не було б. І от воно сталося, а радості немає – не ті обставини”.
Тоді всі добровольці понад усе прагнули потрапити на позицію. Одного разу Джейн напівжартома поставили умову: хочеш їхати – маєш пошити “бронежилети” і каски для пари морських свинок, улюбленців батальйону, що іноді ставали героями фото і жартівливих історій у соцмережах. Олена впоралась: Ватка і Скальпель позували у стильних касках із пап’є-маше.
Джейн і морські свинки у “Госпітальєрах”. Карлівка, травень 2015
Катерина Приймак із позивним “Зоя” також познайомилася з Оленою в “Госпітальєрах”. Сьогодні вона співзасновниця і виконуюча обов’язки очільниці руху “Ветеранка”. Катерина згадує – вперше побачила Джейн на позицій “Республіка Міст”, що біля селища Піски на Донеччині.
“У неї ультра-коротка стрижка, і я подумала: “Класна чувіха!” Тому що тільки класні чувіхі так можуть зробити! – Емоційно згадує посестра. – Мені вона одразу сподобалась, ми знайшли спільну мову, а коли я звільнилася зі служби, ми продовжили спілкуватися”.
“Республіка Міст”, Донеччина, весна 2015. Фото: Ірина Рибакова
Деякий час, повернувшись із ротацій в “Госпітальєрах”, Джейн займалася перекладами субтитрів для українського кіно. Хотіла приєднатися до війська, однак їй відмовили: на бажану посаду брали лише чоловіків. Відтак Джейн долучилася до руху “Невидимий батальйон”, що боровся за права жінок у війську. Багато дівчат і жінок, що були у Збройних Силах на бойових посадах, офіційно рахувалися кухарками, банщицями, діловодами. Завдяки зусиллям активістів і активісток “Невидимого батальйону” список посад, доступних для жінок, розширили.
Катерина Приймак наголошує, що з Джейн можна було говорити про все на світі: “А ще вона постійно турбувалася за тварин. Любила квіти. Завжди все так красиво. І вона така – виважена, ввічлива, турботлива, з повагою…”
Олена дуже любила квіти. Фото: Євгенія Якобчук
У 2017 році Олена працювала в Міністерстві охорони здоров’я. На той момент Анна Цяцько керувала комунікаціями медичної реформи в МОЗ за каденції Уляни Супрун.
Анна згадує співпрацю з Джейн:
“Вона була дуже скромна і тиха, про себе мало що говорила. Сиділа за столом, спиною до вікна і мовчала. Але з цікавістю дивилася на нашу бурхливу діяльність у пресслужбі. Ближче ми познайомилися у січні 2018-го, коли почалося планування комунікації закону про медичну реформу. Мені дуже потрібні були люди в команду. Я розповіла, як сильно потребую допомоги і що хотіла б, аби вона займалася комунікацією з медичною професійною спільнотою. Олена дуже серйозно подивилася на мене і погодилася”.
Її роботою було створювати і поширювати матеріали для обласних і міських департаментів охорони здоров’я, керівників медичних закладів, лікарів і медсестер. Анна згадує – це був один з найскладніших і найважливіших напрямків:
“Один з найвідоміших продуктів, які вела Оленка, — “Дайджест змін в охороні здоров’я”. Вона створювала матеріали, писала розсилки та офіційні листи. Дайджест читали у сотнях медзакладів, публікували у соцмережах і розміщували на інфостендах.
Фактично за багато років це був перший прямий канал комунікації МОЗ із медичною спільнотою.
Медичні професіонали щомісяця підписувалися на розсилку і дякували за дайджест”.
Анна згадує – про минуле колеги дізнавалися по краплинці: “Про те, що Олена була госпітальєркою, я дізналася випадково, коли ми вперше зайшли разом у метро. Вона показала на вході посвідчення. А я не втрималася – і запитала”.
Шарговська “горіла” роботою, і за словами Цяцько, завжди була за будь-який кіпіш:
“Ми з командою ходили на поетичні читання і концерти – вона завжди була з нами. А ми навіть не здогадувалися, скільки всього вона зробила для сучукрліту. Водночас їй важливо було, щоб її роботу помічали. Вона пишалася тим, що працює з Павлом Ковтонюком, з Уляною Супрун – з усіма. Хоча не вміла себе похвалити”.
Анна згадує, як одного разу вони з Оленою разом з коліжанками після важкого робочого гуляли нічним Харковом: “Йшли вулицею і співали українських пісень. Таке світле і глибоке відчуття єднання було”.
Першу статтю в “Новинарню” Джейн написала наприкінці 2017 року: Танковий Миколай. Замкомбата батальйону “Звіробій” возить подарунки дітям загиблих побратимів
Читайте всі матеріали Олени Шарговської (та з нею) на нашому сайті
Понад усе Олена любила подорожі. Вона жартувала, що гуглити лоукости – її улюблений спосіб прокрастинації. Сама або з невеличкою групою друзів вона ніколи не втрачала нагоди кудись чкурнути: шлях святого Якова, Лікійська стежка, Венеція чи Стамбул, Йорданія, Хорватія або ж Криворівня на різдвяні свята.
Йорданія, пустеля Ваді-Рам, січень 2017
Вона мріяла пожити у якійсь теплій країні і власне напередодні повномасштабного вторгнення вирішила зимувати у Португалії. Дистанційна робота із гнучким графіком дозволяла це.
Хорватія, на відпочинку з подругами. Вересень 2020
Та з лютого 2022-го почала шукати можливості повернутися додому. Травма ноги гальмувала процес, треба було чекати, і Олена їла себе докорами. Щойно нога загоїлась, вона повернулася в Україну і приєдналася до війська у якості бойового медика Інтернаціонального легіону.
Її командирка Лада Введенська, що на той час була начмедом:
“Перше враження – спокійна дівчина, яка хоче працювати і бути корисною. Вона була задіяна абсолютно на всіх напрямках. І навчання особового складу тактичній медицині, і, звісно, евакуація. І огляд хлопців не тільки при пораненнях, а і при хворобах.
Вона працювала, жила роботою, жила війною і порятунком наших”.
Олена не любила викладати, хоча розуміла важливість процесу і ніколи цього не уникала. Їй більше подобалося працювати безпосередньо з пораненими. Оскільки деякі підопічні іноземці не мали в Україні когось, хто міг би їх провідувати і підтримувати після поранень, вона знаходила супровід для них у різних містах.
Лада згадує зі сміхом, як Джейн забрала на війну свою кішку Фріду, котру “укотовила” під час вимушеного затяжного перебування на Хмельниччині:
“Пам’ятаю, як вона її на стерилізацію возила, хвилювалася, щоб вона не втекла і не захворіла, і десь не побігла, коли обстріл. Олена з нею мала іноді такий клопіт, що я дійсно не розуміла: невже тобі так скучно жити, і ти завжди маєш час виспатись, тільки кішки не вистачає?! Але це була її віддушина, їй було важливо, щоб Фріда була поруч”.
Для Джейн, як і для решти бойових медиків, ніколи не важило, чи поранений “свій”, чи із суміжного підрозділу.
“Вона завжди мчала на евак, в будь-яку пору доби, – згадує Лада. – Порядна, тактовна. Я знала, що на неї можу стовідсотково розраховувати. Вона завжди на зв’язку, відповідальна, нормально знаходила контакт з побратимами”.
У 2024 році Олена списалася із війська по здоров’ю. Катерина Приймак запропонувала їй доєднатися до “Ветеранки” у якості шеф-редакторки.
“Вона працювала з нашими текстами, з усім, що публікується, – згадує Приймак. – Як частина комунікаційної команди, вона займалася креативом, слідкувала за тим, щоб у нас не було крінжі. Вона завжди була мірилом адекватності наших комунікацій”.
Окремою частиною її “плетива життя” стало донорство.
Її подруга, Євгенія Якобчук, згадує – познайомилась із Джейн, коли працювала івент-менеджеркою в ГО “ДонорUА”, під час донації для поранених військових:
“Олена прийшла здавати кров. Потім в перервах між здачами волонтерила на донаціях, обирала кейтерингову зону: пригощала донорів чаєм, кавою і свіжою здобою, їй дуже пасувала така роль – турботлива і затишна. Дуже засмучувалась, коли через недостатній гемоглобін отримувала відвід від донорства, тоді переглядала свою дієту, щоб наступного разу бути придатною. І в цьому прагненні бути корисною – вся вона”.
Волонтерство під час донації крові. Весна 2025, Київ
Олена і Євгенія мешкали в одному будинку, проводили багато часу разом, гуляючи чи дивлячись кіно. А також доглядали котів одна одної, коли хтось їхав із міста.
“Мій кіт полюбив її більше ніж мене – завжди обирав моститися на ній, коли ми вечеряли, дивились разом кіно абощо, – згадує Євгенія. – Вона приносила йому гостинці і купувала їжу, аргументуючи в своєму дусі – зворушливо і дотепно: “Я ж користуюсь твоїм котом”.
Подруга згадує – Олена ненавиділа вираз “правила ведення війни”, оскільки правила ніби визнають війни як не уникне, унормовують їх: “Вважала війну глибоко абсурдним явищем. В ній дивовижно поєднувались майже дитинна зворушливість і незворушна сила переконань. Як в пісні “Крихітки” – “ми всі тепер трохи скло, трохи сталь”. З нею було однаково комфортно і суголосно як реготати до сліз, так і рясно плакати. Вона без засуджень приймала слабкості і щиро захоплювалась силою”.
Під час зимової прогулянки. Фото: Євгенія Якобчук
У 2026-му у “Ветеранці” виник проєкт щодо навчання тактичної медицини. Це були тренінги для благодійного фонду, який працює у деокупованих та прифронтових громадах. Джейн погодилась долучитися. Встигла з’їздити на Сумщину та в Чернігів. У наступний запланований виїзд на Харківщину її напарник Іван Ніколаєнко поїхав без неї.
“Спокійна, турботлива і доброзичлива і до людей і до тварин, – згадує він. – Боролася за своїх людей і не залишала їх на самоті з проблемами. Коли ми поверталися з Чернігова, Оленка години три-чотири чекала, поки я розберусь із ТЦК. Їхали на Суми і плакали разом під “Золото і блакить”. Співали пісні “Цвинтаря”, “Крихітки” і “Дітей інженерів”.
Юлія Войтенко, військовослужбовиця і подруга Джейн, каже: саме Олена була однією із тих, хто допоміг їй наважитись приєднатися до війська.
“Ми читали одна одну – прозу, поезію, і між рядків, ті маленькі канали в телеграмі, що ми вели, меми, які робили, і один придуманий нами патч, – згадує Юля. – Джейн була дуже уважною до найменших деталей, і в цьому патчі, і загалом. Вона весь час дарувала предмети затишку: в Костянтинівці – свічку роботи місцевої майстрині; згодом – красиві скандинавські свічки; чашку, яку неймовірно приємно тримати в руках – якби я могла описати Оленку одним словом, я би сказала: тепла.
Патч, придуманий спільно з Юлією Войтенко. Фото: Юлія Войтенко
“ІGY6;” – так називався наш спільний чат із подругами, які допомогли мені стати військовою (І Gоt yоur 6; (“Я тримаю твій тил”) – гасло, запозичене у американських військових, що означає підтримку військових і ветеранів – “Н”). Джейн, коли ми з нею прямо перед моєю службою зустрілися в Києві, міцно взяла мене за руку і сказала, що вона зі мною. І я вірю, що вона досі зі мною”.
“Вона змінювалась, з’являлась то там, то там, як мерехтливий сонячний зайчик, завжди з новими ідеями, історіями”, – згадує Захарченко.
“Страшенно і безжально не вистачає тебе, малА”, – додає Євгенія.
“Першого жовтня ми востаннє пили пиво на озері під Києвом і говорили про все на світі, – говорить Дар’я Зубенко. – Я не знаю, як мені пощастило бути її другом, але шалено пощастило. Всім нам, хто знав Джейн. Ми триматимемось за те, що нас єднало і вже нікуди не подінеться. Мабуть, це таки любов”.
Читайте також:
Пам’яті Джейн
Старший солдат Джейн. Як журналістка Олена Шарговська стала бойовим медиком Інтернаціонального легіону
Тhе роst Любов, що тримає і нікуди не подінеться. Пам’яті Джейн fіrst арреаrеd оn Новинарня.
автор: Олена Максименко
фото авторки та надані друзями Олени Шарговської
Полотно життя плететься з історій і доріг. Кожен зроблений вибір, кожна випадкова розмова, кожен крок, доторк та погляд визначає візерунок плетива. Стрічка Fасеbооk кілька днів вибухала болем і спогадами про Олену Шарговську, “Джейн”, редакторку, волонтерку, ветеранку, активістку, мандрівницю, а перш за все глибоку, мудру і світлу людину та подругу. Олена пішла з життя, однак зіткане нею полотно і досі вражає красою і гріє. До дев’яти днів “Новинарня” зібрала спогади близьких, побратимів і колег.
Олена Шарговська. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Олена закінчила Києво-Могилянську академію, магістерську програму з філології. Перед тим був бакалаврат у іншому виші, але вона завжди говорила про себе як про випускницю улюбленої Могилянки. Джейн була прив’язана до молодшої сестри – Дар’ї Попової, якою опікувалася змалку.
Дар’я згадує дитячі роки:
“В молодшій школі задали вчити вірш Шевченка на вибір. І всі діти чемно читали “Заповіт” – підозрюю, їхні батьки просто не знали іншого твору. Але я не з такої сім’ї, в мене була Лєнка. Їй тоді було років 15-16. І я розповідала “Долю”. Дуже показово. Перечитала зараз, і прямо в саме серце”.
Коли ночами бувало страшно, старша сестра давала кілька крапель валер’янки:
“І все страшне зникало, я собі спала далі. Якогось разу валер’янки не було, була настоянка календули (характерний запах у обох, але дуже відмінний). “Пий, – каже, – це така валер’янка”. І спрацювало. Це про її пориви лікувати. І про те, що мені з нею не було страшно”.
Олена із сестрою Дар’єю у 2015 році. Фото: ФБ Дар’ї Попової
На початку 2000-х Олена була редакторкою видавництва “Факт”, через яке пройшла більшість сучасних українських письменників. Багато хто згадував, що саме Шарговська підтримала їх, тоді ще невідомих і не впевнених у собі, заохотивши надсилати свої рукописи. Одна з них – Олена Захарченко, письменниця та медіааналітикиня.
“Ми познайомились на книжковій виставці в Києві, – згадує Захарченко. – Було людно, і все мало вигляд, як у нульових: суміш метушні, блиску і залишків злиднів. Вона стояла на стенді, що був у центрі зали. Моє дитя, яке я тримала на руках, потягнулося за знижками. Дитині був рік. Олена засміялася і дала якісь забавлянки. Ми поговорили про дітей, про книжки, і так вийшло, що я вислала їй рукопис “Вишиваних гарбузів”.
На початку 2000-х Олена Шарговська працювала у видавництві “Факт”. Фото: Олена Захарченко
Письменниця згадує: книжка вийшла і стала успішною, наскільки могла бути успішною дебютна книжка нікому не відомої авторки в нульових:
“Так ми подружились. Я жила тоді в хатинці, дуже старій і атмосферній, і вона приходила до нас – приносила дітям іграшки: жирафа Куркакая, машину, що їде по стіні. Поки ми балакали, діти впихали машину в пральну машинку, де вона намагалась їздити по барабану і падала з ляскотом. Ми говорили про книжку Забужко – ще за пару років до того, як та вийшла. Ми говорили про всіх, хто пише, про їхні книжки – здається, тільки з нею виходило так легко і так глибоко про це говорити. Одного разу у розмові я почала міркувати, що підлітки не втікають з дому, це, мабуть, така легенда, і вона розповіла, як в юності пішла з дому, як жила “на вписках”, тобто у людей з тусівки, – я навіть уявити не могла, що вона мала таку неймовірно веселу і бурхливу юність”.
За спогадами подруги, Джейн була людиною різносторонніх інтересів. Наприклад, їздила в Крути на річницю битви роздавати самвидавчу газету по електричках. “А одного разу запропонувала відправити мого старшого зіграти в кіно – знімався фільм про козаків. Після того він снив кіном: вчився акторству в театральній студії, вступав в університет на оператора”.
Джейн стала матір’ю в юному віці. Зараз її син Влад – у десантних військах.
Певно, тому вона так добре розуміла і підтримувала подругу, коли та з трьома малюками пішла вчитись стаціонарно на журналістику в університет Шевченка:
“Вона єдина казала “Молодець!”, решта казали “Ти шо, здуріла?” Вона потім допомагала мені знайти першу роботу – писати статті в “Країну”.
Сама Олена також працювала в журналі “Країна” і в “Газеті по-українськи”, зокрема була авторкою глибоких і щемких колонок. Коли почалась Революція Гідності, звісно ж, Олена не могла стояти осторонь і була активною учасницею подій. Зокрема волонтерила у пресцентрі, що знаходився у будівлі профспілок.
З 2014-го Олена працювала в Інституті національної пам’яті: із тодішнім головою Володимиром В’ятровичем познайомилась, коли записувала інтерв’ю на Майдані. Із початком війни почала шукати шляхів долучитися. Спершу це було волонтерство.
Дар’я Зубенко, військовослужбовиця та подруга Джейн, згадує:
“Ми познайомились із Оленою у 2014 році, у поїздках звільненими містами Сходу з культурним проектом “З країни в Україну”. А подружились – у 2015-му, коли втрьох (разом з Оленою Максименко, авторкою цього матеріалу – “Н”) пішли добровольцями на війну: в ПДМШ, потім – в “Госпітальєри”. Відтоді нас було троє – на війні, у подорожах, посиденьках за розмовами про важливе, спільних чатиках.
Олена під час ротації в ПДМШ. Дорога на Бахмут, березень 2015
Навіть фізично перебуваючи далеко, ми йшли поруч. А за можливості збиралися разом, і світ тоді теж якось збирався докупи, який би апокаліпсис у ньому не відбувався. Що нас єднало? Музика, вірші і проза, Жадан і Zwyntаr, бажання бачити світ і захоплюватися красою, чи то пустеля в Йорданії, море в Хорватії, Карпати чи озеро під Києвом. Готовність бути другом, слухати і приймати, навіть коли не дуже розумієш. Любов до цієї країни, в якій виросли і в яку проросли корінням, і до її таких різних і не завжди зручних людей. Своїх людей”.
В Йорданії з Дар’єю Зубенко. Січень 2017
Дар’я згадує – вони були різними, як вогонь і вода, і це врівноважувало:
“Вона старша і мудріша, я – вітер в голові. Я пішла на контракт у 2018-му, вона після добробату працювала за цивільною спеціальністю.
В 2022-му, вона, звісно, мобілізувалася, бо інакше бути не могло, і знову рятувала поранених і вчила бійців такмеду.
І ми знову були разом на війні – зазвичай дуже далеко, але завжди шукали і знаходили можливість побачитись чи надіслати подарунок. Демобілізувавшись, Джейн все одно лишалася “для армії”, у роботі для руху “Ветеранка”, волонтерстві, підтримці своїх”.
Віктор Ніколайчук із позивним “Ербіс”, водій-парамедик “Госпітальєрів”, згадує: Джейн була разом з ним у першому його екіпажі. Також там був Василь Савченко “Турист”, який помер за кілька днів до Джейн. З Джейн Ербіс познайомився в липні 2015-го під Широкине. У той період роботи у них не було, медики чергували. Із ними чергували добровольці батальйону “Донбас”. У вільний час читали, тренували такмед і стрільбу, займалися побутом. Джейн тоді підстриглася під “нуль”, і побратими дивувалися, що вона не бачила фільму “Солдат Джейн”, де героїня у війську мала подібний стиль. Іноді у вільний час медики виїздили до моря.
Під час служби в батальйоні “Госпітальєри”, 2016 рік
“Ми вийшли на пляж, – згадує Ербіс. – Сонце і ні одної людини. А до того ми говорили, що так хотілося б потрапити на узбережжя, де нікого не було б. І от воно сталося, а радості немає – не ті обставини”.
Тоді всі добровольці понад усе прагнули потрапити на позицію. Одного разу Джейн напівжартома поставили умову: хочеш їхати – маєш пошити “бронежилети” і каски для пари морських свинок, улюбленців батальйону, що іноді ставали героями фото і жартівливих історій у соцмережах. Олена впоралась: Ватка і Скальпель позували у стильних касках із пап’є-маше.
Джейн і морські свинки у “Госпітальєрах”. Карлівка, травень 2015
Катерина Приймак із позивним “Зоя” також познайомилася з Оленою в “Госпітальєрах”. Сьогодні вона співзасновниця і виконуюча обов’язки очільниці руху “Ветеранка”. Катерина згадує – вперше побачила Джейн на позицій “Республіка Міст”, що біля селища Піски на Донеччині.
“У неї ультра-коротка стрижка, і я подумала: “Класна чувіха!” Тому що тільки класні чувіхі так можуть зробити! – Емоційно згадує посестра. – Мені вона одразу сподобалась, ми знайшли спільну мову, а коли я звільнилася зі служби, ми продовжили спілкуватися”.
“Республіка Міст”, Донеччина, весна 2015. Фото: Ірина Рибакова
Деякий час, повернувшись із ротацій в “Госпітальєрах”, Джейн займалася перекладами субтитрів для українського кіно. Хотіла приєднатися до війська, однак їй відмовили: на бажану посаду брали лише чоловіків. Відтак Джейн долучилася до руху “Невидимий батальйон”, що боровся за права жінок у війську. Багато дівчат і жінок, що були у Збройних Силах на бойових посадах, офіційно рахувалися кухарками, банщицями, діловодами. Завдяки зусиллям активістів і активісток “Невидимого батальйону” список посад, доступних для жінок, розширили.
Катерина Приймак наголошує, що з Джейн можна було говорити про все на світі: “А ще вона постійно турбувалася за тварин. Любила квіти. Завжди все так красиво. І вона така – виважена, ввічлива, турботлива, з повагою…”
Олена дуже любила квіти. Фото: Євгенія Якобчук
У 2017 році Олена працювала в Міністерстві охорони здоров’я. На той момент Анна Цяцько керувала комунікаціями медичної реформи в МОЗ за каденції Уляни Супрун.
Анна згадує співпрацю з Джейн:
“Вона була дуже скромна і тиха, про себе мало що говорила. Сиділа за столом, спиною до вікна і мовчала. Але з цікавістю дивилася на нашу бурхливу діяльність у пресслужбі. Ближче ми познайомилися у січні 2018-го, коли почалося планування комунікації закону про медичну реформу. Мені дуже потрібні були люди в команду. Я розповіла, як сильно потребую допомоги і що хотіла б, аби вона займалася комунікацією з медичною професійною спільнотою. Олена дуже серйозно подивилася на мене і погодилася”.
Її роботою було створювати і поширювати матеріали для обласних і міських департаментів охорони здоров’я, керівників медичних закладів, лікарів і медсестер. Анна згадує – це був один з найскладніших і найважливіших напрямків:
“Один з найвідоміших продуктів, які вела Оленка, — “Дайджест змін в охороні здоров’я”. Вона створювала матеріали, писала розсилки та офіційні листи. Дайджест читали у сотнях медзакладів, публікували у соцмережах і розміщували на інфостендах.
Фактично за багато років це був перший прямий канал комунікації МОЗ із медичною спільнотою.
Медичні професіонали щомісяця підписувалися на розсилку і дякували за дайджест”.
Анна згадує – про минуле колеги дізнавалися по краплинці: “Про те, що Олена була госпітальєркою, я дізналася випадково, коли ми вперше зайшли разом у метро. Вона показала на вході посвідчення. А я не втрималася – і запитала”.
Шарговська “горіла” роботою, і за словами Цяцько, завжди була за будь-який кіпіш:
“Ми з командою ходили на поетичні читання і концерти – вона завжди була з нами. А ми навіть не здогадувалися, скільки всього вона зробила для сучукрліту. Водночас їй важливо було, щоб її роботу помічали. Вона пишалася тим, що працює з Павлом Ковтонюком, з Уляною Супрун – з усіма. Хоча не вміла себе похвалити”.
Анна згадує, як одного разу вони з Оленою разом з коліжанками після важкого робочого гуляли нічним Харковом: “Йшли вулицею і співали українських пісень. Таке світле і глибоке відчуття єднання було”.
Першу статтю в “Новинарню” Джейн написала наприкінці 2017 року: Танковий Миколай. Замкомбата батальйону “Звіробій” возить подарунки дітям загиблих побратимів
Читайте всі матеріали Олени Шарговської (та з нею) на нашому сайті
Понад усе Олена любила подорожі. Вона жартувала, що гуглити лоукости – її улюблений спосіб прокрастинації. Сама або з невеличкою групою друзів вона ніколи не втрачала нагоди кудись чкурнути: шлях святого Якова, Лікійська стежка, Венеція чи Стамбул, Йорданія, Хорватія або ж Криворівня на різдвяні свята.
Йорданія, пустеля Ваді-Рам, січень 2017
Вона мріяла пожити у якійсь теплій країні і власне напередодні повномасштабного вторгнення вирішила зимувати у Португалії. Дистанційна робота із гнучким графіком дозволяла це.
Хорватія, на відпочинку з подругами. Вересень 2020
Та з лютого 2022-го почала шукати можливості повернутися додому. Травма ноги гальмувала процес, треба було чекати, і Олена їла себе докорами. Щойно нога загоїлась, вона повернулася в Україну і приєдналася до війська у якості бойового медика Інтернаціонального легіону.
Її командирка Лада Введенська, що на той час була начмедом:
“Перше враження – спокійна дівчина, яка хоче працювати і бути корисною. Вона була задіяна абсолютно на всіх напрямках. І навчання особового складу тактичній медицині, і, звісно, евакуація. І огляд хлопців не тільки при пораненнях, а і при хворобах.
Вона працювала, жила роботою, жила війною і порятунком наших”.
Олена не любила викладати, хоча розуміла важливість процесу і ніколи цього не уникала. Їй більше подобалося працювати безпосередньо з пораненими. Оскільки деякі підопічні іноземці не мали в Україні когось, хто міг би їх провідувати і підтримувати після поранень, вона знаходила супровід для них у різних містах.
Лада згадує зі сміхом, як Джейн забрала на війну свою кішку Фріду, котру “укотовила” під час вимушеного затяжного перебування на Хмельниччині:
“Пам’ятаю, як вона її на стерилізацію возила, хвилювалася, щоб вона не втекла і не захворіла, і десь не побігла, коли обстріл. Олена з нею мала іноді такий клопіт, що я дійсно не розуміла: невже тобі так скучно жити, і ти завжди маєш час виспатись, тільки кішки не вистачає?! Але це була її віддушина, їй було важливо, щоб Фріда була поруч”.
Для Джейн, як і для решти бойових медиків, ніколи не важило, чи поранений “свій”, чи із суміжного підрозділу.
“Вона завжди мчала на евак, в будь-яку пору доби, – згадує Лада. – Порядна, тактовна. Я знала, що на неї можу стовідсотково розраховувати. Вона завжди на зв’язку, відповідальна, нормально знаходила контакт з побратимами”.
У 2024 році Олена списалася із війська по здоров’ю. Катерина Приймак запропонувала їй доєднатися до “Ветеранки” у якості шеф-редакторки.
“Вона працювала з нашими текстами, з усім, що публікується, – згадує Приймак. – Як частина комунікаційної команди, вона займалася креативом, слідкувала за тим, щоб у нас не було крінжі. Вона завжди була мірилом адекватності наших комунікацій”.
Окремою частиною її “плетива життя” стало донорство.
Її подруга, Євгенія Якобчук, згадує – познайомилась із Джейн, коли працювала івент-менеджеркою в ГО “ДонорUА”, під час донації для поранених військових:
“Олена прийшла здавати кров. Потім в перервах між здачами волонтерила на донаціях, обирала кейтерингову зону: пригощала донорів чаєм, кавою і свіжою здобою, їй дуже пасувала така роль – турботлива і затишна. Дуже засмучувалась, коли через недостатній гемоглобін отримувала відвід від донорства, тоді переглядала свою дієту, щоб наступного разу бути придатною. І в цьому прагненні бути корисною – вся вона”.
Волонтерство під час донації крові. Весна 2025, Київ
Олена і Євгенія мешкали в одному будинку, проводили багато часу разом, гуляючи чи дивлячись кіно. А також доглядали котів одна одної, коли хтось їхав із міста.
“Мій кіт полюбив її більше ніж мене – завжди обирав моститися на ній, коли ми вечеряли, дивились разом кіно абощо, – згадує Євгенія. – Вона приносила йому гостинці і купувала їжу, аргументуючи в своєму дусі – зворушливо і дотепно: “Я ж користуюсь твоїм котом”.
Подруга згадує – Олена ненавиділа вираз “правила ведення війни”, оскільки правила ніби визнають війни як не уникне, унормовують їх: “Вважала війну глибоко абсурдним явищем. В ній дивовижно поєднувались майже дитинна зворушливість і незворушна сила переконань. Як в пісні “Крихітки” – “ми всі тепер трохи скло, трохи сталь”. З нею було однаково комфортно і суголосно як реготати до сліз, так і рясно плакати. Вона без засуджень приймала слабкості і щиро захоплювалась силою”.
Під час зимової прогулянки. Фото: Євгенія Якобчук
У 2026-му у “Ветеранці” виник проєкт щодо навчання тактичної медицини. Це були тренінги для благодійного фонду, який працює у деокупованих та прифронтових громадах. Джейн погодилась долучитися. Встигла з’їздити на Сумщину та в Чернігів. У наступний запланований виїзд на Харківщину її напарник Іван Ніколаєнко поїхав без неї.
“Спокійна, турботлива і доброзичлива і до людей і до тварин, – згадує він. – Боролася за своїх людей і не залишала їх на самоті з проблемами. Коли ми поверталися з Чернігова, Оленка години три-чотири чекала, поки я розберусь із ТЦК. Їхали на Суми і плакали разом під “Золото і блакить”. Співали пісні “Цвинтаря”, “Крихітки” і “Дітей інженерів”.
Юлія Войтенко, військовослужбовиця і подруга Джейн, каже: саме Олена була однією із тих, хто допоміг їй наважитись приєднатися до війська.
“Ми читали одна одну – прозу, поезію, і між рядків, ті маленькі канали в телеграмі, що ми вели, меми, які робили, і один придуманий нами патч, – згадує Юля. – Джейн була дуже уважною до найменших деталей, і в цьому патчі, і загалом. Вона весь час дарувала предмети затишку: в Костянтинівці – свічку роботи місцевої майстрині; згодом – красиві скандинавські свічки; чашку, яку неймовірно приємно тримати в руках – якби я могла описати Оленку одним словом, я би сказала: тепла.
Патч, придуманий спільно з Юлією Войтенко. Фото: Юлія Войтенко
“ІGY6;” – так називався наш спільний чат із подругами, які допомогли мені стати військовою (І Gоt yоur 6; (“Я тримаю твій тил”) – гасло, запозичене у американських військових, що означає підтримку військових і ветеранів – “Н”). Джейн, коли ми з нею прямо перед моєю службою зустрілися в Києві, міцно взяла мене за руку і сказала, що вона зі мною. І я вірю, що вона досі зі мною”.
“Вона змінювалась, з’являлась то там, то там, як мерехтливий сонячний зайчик, завжди з новими ідеями, історіями”, – згадує Захарченко.
“Страшенно і безжально не вистачає тебе, малА”, – додає Євгенія.
“Першого жовтня ми востаннє пили пиво на озері під Києвом і говорили про все на світі, – говорить Дар’я Зубенко. – Я не знаю, як мені пощастило бути її другом, але шалено пощастило. Всім нам, хто знав Джейн. Ми триматимемось за те, що нас єднало і вже нікуди не подінеться. Мабуть, це таки любов”.
Читайте також:
Пам’яті Джейн
Старший солдат Джейн. Як журналістка Олена Шарговська стала бойовим медиком Інтернаціонального легіону
Тhе роst Любов, що тримає і нікуди не подінеться. Пам’яті Джейн fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Підсудного Остапа Стахіва, який перебував у розшуку, доставили до ТЦК у Львові: противник мобілізації проходить ВЛК
У Львові працівники Національної поліції доставили до одного з районних територіальних центрів комплектування блогера Остапа Стахіва, що відомий як один із лідерів мережі протидії мобілізації.Про це ввечері в неділю, 31 жовтня, повідомила група комунікацій Львівського обласного ТЦК та СП.За інформацією ТЦК, після виявлення Стахіва поліцейські виконали передбачені законодавством заходи та доставили його до ТЦК для проведення відповідних процедур. Із 6 березня 2026 року він перебував у розшуку через порушення правил військового обліку.Наразі Остап Стахів проходить військово-лікарську комісію, яка має визначити ступінь його придатності до військової служби.У Львівському обласному ТЦК та СП наголосили, що саме по собі доставлення до територіального центру не означає автоматичної мобілізації. Спочатку мають перевірити та уточнити військово-облікові дані, за необхідності вирішити питання адміністративної відповідальності, встановити придатність до служби та перевірити наявність законних підстав для відстрочки або бронювання.У разі визнання Стахіва придатним до військової служби та за відсутності законних підстав для відстрочки чи бронювання подальші рішення ухвалюватимуть відповідно до законодавства про мобілізацію.У ТЦК також заявили, що публічність, професія, громадська чи політична діяльність не звільняють громадян від виконання правил військового обліку та військового обов’язку. Також у центрі закликали медіа не використовувати щодо цієї ситуації формулювання про “викрадення” чи “політичне переслідування”, наголосивши, що Стахіва доставили працівники Національної поліції у зв’язку з його статусом у системі військового обліку.У відомстві нагадали про статтю 65 Конституції України, відповідно до якої захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України.
Остап Стахів. Довідка
Остап Стахів — львівський блогер-провокатор та псевдоактивіст, який здобув популярність як один із лідерів антивакцинаторського руху під час пандемії СОVІD-19. Він поширював конспірологічні теорії та неправдиву інформацію про коронавірус, вакцинацію тощо.У листопаді 2021 року СБУ повідомила йому про підозру за статтею 109 Кримінального кодексу України — щодо дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу. Спецслужба також заявляла про можливу координацію антивакцинаторської мережі російськими кураторами.Після початку повномасштабного вторгнення Росії Стахів зосередився на протидії мобілізації, дискредитації ТЦК та СП і поширенні сумнівних трактувань українського законодавства. Зокрема, він просував тезу про нібито незаконність мобілізації, порівнював діяльність ТЦК із репресивними практиками та поширював звинувачення на адресу українських державних інституцій. Частина цих меседжів збігається з російськими пропагандистськими наративами про нелегітимність української влади, примусову мобілізацію та неспроможність держави захищати громадян.У 2023–2024 роках Стахів організовував платні курси “Статус: журналіст” і “Журналіст-правозахисник”, учасникам яких видавали посвідчення без належної юридичної сили.Ці та інші особи з кола Стахіва утворили непублічну мережу протидії мобілізації.У вересні 2024 року СБУ повідомила йому про підозру за незаконне поширення інформації про розташування підрозділів ЗСУ та шахрайство. Слідство стверджувало, що він оприлюднив дані про місце перебування військовослужбовців ТЦК на Рівненщині.Читайте також:Прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт щодо львівського псевдоактивіста СтахіваТhе роst Підсудного Остапа Стахіва, який перебував у розшуку, доставили до ТЦК у Львові: противник мобілізації проходить ВЛК fіrst арреаrеd оn Новинарня.Зеленський надав звання Героя України Костянтину Власенку, який 491 добу тримав позицію, майже половину цього часу — з важким пораненням і без обох стоп
Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України солдату 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького Костянтину Власенку, який 491 добу виконував завдання на позиції. З них 232 доби – сам, маючи важке поранення та постійно приховуючись від росіян.
Відповідний указ №1076/2026 від 30 жовтня оприлюднили на сайті президента.
Костянтин Власенко з 3 червня 2025 року до 15 лютого 2026 року безперервно перебував на вогневій позиції «Вертун» поблизу села Синьківка на Харківському напрямку. Попри постійні російські обстріли не давав ворогу здійснювати будь-які маневри, знищував його живу силу й техніку ще на підступах до позицій. Костянтин Власенко також корегував роботу вогневих засобів і БпЛА свого підрозділу.
П’ятнадцятого лютого цього року російські дрони та артилерія повністю знищили позицію «Вертун». Костянтин Власенко разом із побратимом вижили, але під час відходу потрапили під атаку ворожих дронів. Солдат Власенко зазнав важких вогнепальних поранень обох ніг, а його побратим зник безвісти.
Костянтин Власенко знайшов укриття поблизу школи, де сам надав собі медичну допомогу. Захисника намагалися вивезти за допомогою НРК, але ворог знищив комплекс іще до того, як він дістався позиції. Будь-якими іншими засобами евакуацію провести було неможливо. Серед варіантів розглядали й пішу евакуацію, але йти до позиції було дуже ризиковано через постійні російські обстріли.
Гангрена в солдата спричинила втрату стопи, а другу йому довелося власноруч ампутувати через поранення. Попри це Костянтин Власенко продовжував приховано спостерігати за ворогом і надавав важливу інформацію побратимам.
Четвертого жовтня Костянтина Власенка вдалося евакуювати завдяки спільним зусиллям 2-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка та 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Читайте також:
На Харківщині пораненого бійця вперше повітрям евакуювали з поля бою за допомогою дрона
Підготовка до цієї операції тривала кілька місяців та об’єднала воїнів різних підрозділів і виробника модульних безпілотних систем.
Костянтин Власенко в лікарні після евакуації. Фото: ФБ Харківський шпиталь
Для евакуації був використаний новий важкий багатофункціональний гексакоптер Неаvy Shоt «Аюдаг-6», який допомогли переобладнати та адаптувати для транспортування захисники 92-ї ОШБр. Технічну підготовку борту до виконання цієї операції провели побратими Костянтина Власенка Юрій Гапонюк і Дмитро Мельничин. На землі евакуацію забезпечувала група, якою керував старший солдат Василь Прокопивнюк. Безпосередньо керував гексакоптером старший солдат Сергій Стоян. Операція тривала трохи більш ніж годину. Після її завершення солдат Руслан Чернов надав Герою першу медичну допомогу та забезпечив його евакуацію до медзакладу.
Сьогодні Глава держави відзначив медаллю «За врятоване життя» старшого солдата Сергія Стояна. Всі інші учасники цієї унікальної операції з порятунку життя українського воїна також будуть відзначені державними нагородами. Подання на них уже готові.
Читайте також:
Президент відзначив державними нагородами 674 військових, 312 із них – посмертно
Тhе роst Зеленський надав звання Героя України Костянтину Власенку, який 491 добу тримав позицію, майже половину цього часу — з важким пораненням і без обох стоп fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Відповідний указ №1076/2026 від 30 жовтня оприлюднили на сайті президента.
Костянтин Власенко з 3 червня 2025 року до 15 лютого 2026 року безперервно перебував на вогневій позиції «Вертун» поблизу села Синьківка на Харківському напрямку. Попри постійні російські обстріли не давав ворогу здійснювати будь-які маневри, знищував його живу силу й техніку ще на підступах до позицій. Костянтин Власенко також корегував роботу вогневих засобів і БпЛА свого підрозділу.
П’ятнадцятого лютого цього року російські дрони та артилерія повністю знищили позицію «Вертун». Костянтин Власенко разом із побратимом вижили, але під час відходу потрапили під атаку ворожих дронів. Солдат Власенко зазнав важких вогнепальних поранень обох ніг, а його побратим зник безвісти.
Костянтин Власенко знайшов укриття поблизу школи, де сам надав собі медичну допомогу. Захисника намагалися вивезти за допомогою НРК, але ворог знищив комплекс іще до того, як він дістався позиції. Будь-якими іншими засобами евакуацію провести було неможливо. Серед варіантів розглядали й пішу евакуацію, але йти до позиції було дуже ризиковано через постійні російські обстріли.
Гангрена в солдата спричинила втрату стопи, а другу йому довелося власноруч ампутувати через поранення. Попри це Костянтин Власенко продовжував приховано спостерігати за ворогом і надавав важливу інформацію побратимам.
Четвертого жовтня Костянтина Власенка вдалося евакуювати завдяки спільним зусиллям 2-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка та 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Читайте також:
На Харківщині пораненого бійця вперше повітрям евакуювали з поля бою за допомогою дрона
Підготовка до цієї операції тривала кілька місяців та об’єднала воїнів різних підрозділів і виробника модульних безпілотних систем.
Костянтин Власенко в лікарні після евакуації. Фото: ФБ Харківський шпиталь
Для евакуації був використаний новий важкий багатофункціональний гексакоптер Неаvy Shоt «Аюдаг-6», який допомогли переобладнати та адаптувати для транспортування захисники 92-ї ОШБр. Технічну підготовку борту до виконання цієї операції провели побратими Костянтина Власенка Юрій Гапонюк і Дмитро Мельничин. На землі евакуацію забезпечувала група, якою керував старший солдат Василь Прокопивнюк. Безпосередньо керував гексакоптером старший солдат Сергій Стоян. Операція тривала трохи більш ніж годину. Після її завершення солдат Руслан Чернов надав Герою першу медичну допомогу та забезпечив його евакуацію до медзакладу.
Сьогодні Глава держави відзначив медаллю «За врятоване життя» старшого солдата Сергія Стояна. Всі інші учасники цієї унікальної операції з порятунку життя українського воїна також будуть відзначені державними нагородами. Подання на них уже готові.
Читайте також:
Президент відзначив державними нагородами 674 військових, 312 із них – посмертно
Тhе роst Зеленський надав звання Героя України Костянтину Власенку, який 491 добу тримав позицію, майже половину цього часу — з важким пораненням і без обох стоп fіrst арреаrеd оn Новинарня.
В Україні планують побудувати 21 альтернативну мостову переправу через річки
У Києві розпочали роботи для забезпечення додаткових мостових переправ через Дніпро, перші з’являться вже на початку наступного року. Загалом передбачається будівництво 21 переправи.
Про це заявив міністр інфраструктури та відновлення Микола Калашник під час години запитань до уряду у Верховній Раді в п’ятницю, 30 жовтня, передає “Економічна правда”.
Він зауважив, що протягом останнього місяця Росія системно атакує мости України, намагаючись порушити транспортне сполучення та логістику. Масовані атаки було зафіксовано у Києві, Запоріжжі, Дніпрі, Харкові.
“Часу на розкачку немає, тому ми маємо ухвалювати оперативні рішення, серед них є ухвалений проєкт урядовий, який забезпечив швидке будівництво альтернативних мостових переправ через річки, у тому числі через Дніпро”, – сказав міністр.
Читайте також:
У Києві після російських ударів готують додаткові переправи через Дніпро: місто виділить 1 млрд грн
Тhе роst В Україні планують побудувати 21 альтернативну мостову переправу через річки fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Про це заявив міністр інфраструктури та відновлення Микола Калашник під час години запитань до уряду у Верховній Раді в п’ятницю, 30 жовтня, передає “Економічна правда”.
Він зауважив, що протягом останнього місяця Росія системно атакує мости України, намагаючись порушити транспортне сполучення та логістику. Масовані атаки було зафіксовано у Києві, Запоріжжі, Дніпрі, Харкові.
“Часу на розкачку немає, тому ми маємо ухвалювати оперативні рішення, серед них є ухвалений проєкт урядовий, який забезпечив швидке будівництво альтернативних мостових переправ через річки, у тому числі через Дніпро”, – сказав міністр.
Читайте також:
У Києві після російських ударів готують додаткові переправи через Дніпро: місто виділить 1 млрд грн
Тhе роst В Україні планують побудувати 21 альтернативну мостову переправу через річки fіrst арреаrеd оn Новинарня.
У ЗСУ запроваджують посилений контроль за ВЛК: деталі
Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-майор Михайло Драпатий підписав наказ про суттєве посилення контролю за роботою військово-лікарських комісій при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Про це “Новинарні” повідомив представник Головного управління комунікацій ЗС України Дмитро Лиховвй.
Мета – підвищити якість медичних оглядів військовозобов’язаних, унеможливити призов на військову службу громадян, які за станом здоров’я не можуть її проходити, а також запобігти будь-яким проявам корупції під час мобілізаційних заходів.
“Впроваджується ретельний моніторинг обґрунтованості рішень ВЛК. Особливу увагу приділятимуть випадкам, коли людину визнали придатною до служби, але згодом військово-лікарська комісія встановила її непридатність через захворювання, не пов’язані з проходженням служби. Заклади охорони здоров’я та конкретні фахівці нестимуть відповідальність за фіктивні чи недбалі висновки”, – розповів Дмитро Лиховій.
Окремий акцент – на ретельнішому обстеженні людей із хронічними захворюваннями, які можуть загостритися вже в перші місяці військової служби.
“Запроваджується постійний моніторинг рішень ВЛК. За його результатами проводитимуть перевірки роботи комісій. Для голів і членів ВЛК при ТЦК та СП регулярно організовуватимуть спеціальні навчальні курси, зокрема щодо сучасних стандартів діагностики під час медичних оглядів”, – наголосив представник ГУК у коментарі “Новинарні“.
Крім того, посилюється нагляд за тим, як посадові особи ТЦК та СП направляють військовозобов’язаних на медогляди, оформлюють документи та вносять інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
“Ці рішення відповідають принципам, які Головнокомандувач ЗС України оприлюднив у вересні. Серед них – чесна оцінка реального стану справ, готовність визнавати помилки та виправляти їх. Адже проблеми, які замовчують або ігнорують, лише поглиблюються. Кожен виявлений недолік має бути проаналізований і усунутий. Люди – головна цінність української армії, і їхнє життя та здоров’я мають бути пріоритетом на всіх етапах військової служби”, – резюмував Дмитро Лиховій.
Читайте також:
Прем’єр Корецький анонсував новий суспільний договір щодо мобілізації та бронювання
Тhе роst У ЗСУ запроваджують посилений контроль за ВЛК: деталі fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Про це “Новинарні” повідомив представник Головного управління комунікацій ЗС України Дмитро Лиховвй.
Мета – підвищити якість медичних оглядів військовозобов’язаних, унеможливити призов на військову службу громадян, які за станом здоров’я не можуть її проходити, а також запобігти будь-яким проявам корупції під час мобілізаційних заходів.
“Впроваджується ретельний моніторинг обґрунтованості рішень ВЛК. Особливу увагу приділятимуть випадкам, коли людину визнали придатною до служби, але згодом військово-лікарська комісія встановила її непридатність через захворювання, не пов’язані з проходженням служби. Заклади охорони здоров’я та конкретні фахівці нестимуть відповідальність за фіктивні чи недбалі висновки”, – розповів Дмитро Лиховій.
Окремий акцент – на ретельнішому обстеженні людей із хронічними захворюваннями, які можуть загостритися вже в перші місяці військової служби.
“Запроваджується постійний моніторинг рішень ВЛК. За його результатами проводитимуть перевірки роботи комісій. Для голів і членів ВЛК при ТЦК та СП регулярно організовуватимуть спеціальні навчальні курси, зокрема щодо сучасних стандартів діагностики під час медичних оглядів”, – наголосив представник ГУК у коментарі “Новинарні“.
Крім того, посилюється нагляд за тим, як посадові особи ТЦК та СП направляють військовозобов’язаних на медогляди, оформлюють документи та вносять інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
“Ці рішення відповідають принципам, які Головнокомандувач ЗС України оприлюднив у вересні. Серед них – чесна оцінка реального стану справ, готовність визнавати помилки та виправляти їх. Адже проблеми, які замовчують або ігнорують, лише поглиблюються. Кожен виявлений недолік має бути проаналізований і усунутий. Люди – головна цінність української армії, і їхнє життя та здоров’я мають бути пріоритетом на всіх етапах військової служби”, – резюмував Дмитро Лиховій.
Читайте також:
Прем’єр Корецький анонсував новий суспільний договір щодо мобілізації та бронювання
Тhе роst У ЗСУ запроваджують посилений контроль за ВЛК: деталі fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Морські дрони вчаться працювати разом. Україна вже має такий бойовий досвід
автор: Віталій КогучЩе кілька років тому українські морські дрони дивували світ атаками на російські військові кораблі. Невеликі безекіпажні катери змусили значно потужніший Чорноморський флот РФ змінити звичний спосіб дій. Тепер ці технології освоюють нові завдання. Морські платформи несуть повітряні дрони, беруть участь у протиповітряній обороні, взаємодіють з іншими безпілотними системами.І схоже, що це лише початок.14 жовтня Міністерство оборони України повідомило про результати міжнародних навчань НАТО RЕРМUS 2026. Українські військові відпрацювали морські операції з використанням системи DЕLТА. Вона дозволила об’єднати повітряні, надводні й підводні безпілотні засоби та радари в спільному інформаційному просторі.За сухим повідомленням про навчання стоїть цікава зміна. Ще донедавна головною новиною була поява чергового морського дрона з новими можливостями. Тепер дедалі важливішим стає те, як ці машини взаємодіють між собою, хто ними керує і наскільки злагоджено вони виконують завдання.Оперативний штаб підрозділу активних дій ГУР МОУ Fеrrаtа. Фото пресслужби підрозділу
Від дрона-камікадзе до морської платформи
У підрозділі активних дій Головного управління розвідки Міноборони Fеrrаtа цю еволюцію добре знають із власного досвіду. Його бійці використовують і вдосконалюють безекіпажні катери “Катран”. За час війни уявлення про можливості таких машин суттєво змінилося.“Колись у нас були лише дрони-камікадзе, які знищували кораблі. Але я зрозумів: потрібна група дронів-носіїв, які можуть доставляти інші безпілотні засоби. Таких як FРV-дрони, дрони літакового типу. Так воно й сталося. А далі з’явилися перехоплювачі, потім ракети”, — розповідав командир підрозділу Fеrrаtа з позивним “Дев’ятий” в інтерв’ю телеканалу FRЕЕДОМ.Командир “Дев’ятий” у студії телеканалу FRЕЕDОМСьогодні морський дрон дедалі більше нагадує невеликий безпілотний корабель, на борту якого можуть розміщуватися різні засоби ураження та розвідки. Змінюються завдання, обладнання, способи застосування.У Fеrrаtа над цим працюють постійно. Дев’ятий не приховує свого захоплення “Катраном”, називаючи його “Роллс-Ройсом” серед морських дронів. І пояснює таку оцінку просто: за можливостями катера стоїть величезна робота команди, яка весь час щось удосконалює.Зрештою, війна швидко перевіряє будь-яке технічне рішення. Те, що добре виглядало під час випробувань, має витримати реальні бойові умови. А противник теж вчиться й шукає способи протидії.Коли кожен виконує свою роботу
У розмові з виданням “Мілітарний” Дев’ятий згадував спільні морські операції, до яких залучали різні безпілотні платформи та команди. Кожна група мала своє завдання, а всі разом працювали на один результат.У цьому є своя логіка. Один засіб веде розвідку, інший виконує ударне завдання, третій забезпечує необхідні умови для роботи решти. Можливості кожного з них мають складатися в загальну картину.З боку все може видаватися як робота кількох безпілотних машин. Насправді за нею стоять оператори, інженери, розвідники, командири. Люди, яким потрібно розуміти одне одного, швидко ухвалювати рішення й діяти злагоджено.У підрозділі Fеrrаtа цей підхід не обмежується морем. Підрозділ застосовує повітряні та наземні роботизовані засоби, а також проводить операції силами спецпризначенців.І тут доречні слова іншого командира підрозділу — “Крижаного”, який керує штурмовою групою. Він переконаний, що професіоналізм починається ще до виходу на завдання: з підготовки, планування та розуміння кожним бійцем своєї роботи.“Крижаний” командир штурмової групи Fеrrаtа. Фото пресслужби підрозділуДля морських операцій цей принцип також важливий. Дрони стають швидшими, складнішими, отримують нове озброєння. А результат, як і раніше, залежить від тих, хто готує операцію та керує її виконанням.Навчання RЕРМUS 2026 показали, що досвід України вже знаходить застосування у спільній роботі з партнерами по НАТО. Для українських підрозділів, які щодня воюють із використанням безпілотних систем, це давно практичне питання.Бо зрештоюпротивника цікавить не кількість нових розробок і красивих презентацій. Його цікавить, звідки прилетить наступного разу.А про це, як любить повторювати “Дев’ятий”, краще дізнаватися вже після застосування.Читайте також:Українські морські дрони Маgurа стали носіями повітряних дронів на військових навчаннях у СШАТhе роst Морські дрони вчаться працювати разом. Україна вже має такий бойовий досвід fіrst арреаrеd оn Новинарня.У ВСП спростували інформацію про втечу двох озброєних російських полонених на Харківщині
Військова служба правопорядку у Збройних силах України спростувала інформацію про нібито втечу двох озброєних російських військовополонених з-під варти та розстріл автомобіля ВСП поблизу села Старовірівка Харківської області.
Про це 29 жовтня повідомила пресслужба Військової служби правопорядку.
У відомстві зазначили, що в інформаційному просторі поширюються повідомлення про нібито втечу двох російських військовополонених зі зброєю з-під варти ВСП.
Також стверджувалося, що поблизу Старовірівки на Харківщині було розстріляно автомобіль Військової служби правопорядку.
Однак у ВСП наголосили, що ця інформація не відповідає дійсності.
“Повідомляємо, що поширена інформація не відповідає дійсності, зазначена подія у ВСП не фіксувалася”, — йдеться в офіційній заяві.
У Військовій службі правопорядку додали, що її підрозділи продовжують виконувати завдання у штатному режимі у визначених місцях.
Також у відомстві закликали представників медіа, користувачів соціальних мереж та лідерів громадської думки перевіряти достовірність повідомлень і користуватися офіційними джерелами інформації.
Перед цим у ТГ-каналі “Говорить снайпер” поширили таке повідомлення:
“Вчора близько 21.00 в районі Старовірівки з під стражі ВСП втекли 2 полонених зі зброєю. В службі військової служби правопорядку потрібно проводити комплексну перевірку військовослужбовців, які займаються конвоюванням. Не перший випадок, коли недбале ставлення до виконання службових обов’язків призводить до подібних наслідків”.
Читайте також:
СБУ оголосила російському військовому Рижикову підозру в розстрілі п’ятьох бійців 72 омбр ЗСУ та цивільного на Харківщині
Тhе роst У ВСП спростували інформацію про втечу двох озброєних російських полонених на Харківщині fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Про це 29 жовтня повідомила пресслужба Військової служби правопорядку.
У відомстві зазначили, що в інформаційному просторі поширюються повідомлення про нібито втечу двох російських військовополонених зі зброєю з-під варти ВСП.
Також стверджувалося, що поблизу Старовірівки на Харківщині було розстріляно автомобіль Військової служби правопорядку.
Однак у ВСП наголосили, що ця інформація не відповідає дійсності.
“Повідомляємо, що поширена інформація не відповідає дійсності, зазначена подія у ВСП не фіксувалася”, — йдеться в офіційній заяві.
У Військовій службі правопорядку додали, що її підрозділи продовжують виконувати завдання у штатному режимі у визначених місцях.
Також у відомстві закликали представників медіа, користувачів соціальних мереж та лідерів громадської думки перевіряти достовірність повідомлень і користуватися офіційними джерелами інформації.
Перед цим у ТГ-каналі “Говорить снайпер” поширили таке повідомлення:
“Вчора близько 21.00 в районі Старовірівки з під стражі ВСП втекли 2 полонених зі зброєю. В службі військової служби правопорядку потрібно проводити комплексну перевірку військовослужбовців, які займаються конвоюванням. Не перший випадок, коли недбале ставлення до виконання службових обов’язків призводить до подібних наслідків”.
Читайте також:
СБУ оголосила російському військовому Рижикову підозру в розстрілі п’ятьох бійців 72 омбр ЗСУ та цивільного на Харківщині
Тhе роst У ВСП спростували інформацію про втечу двох озброєних російських полонених на Харківщині fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Український ветеран Вадим Науменко на протезі пробіг марафон у США та встановив національний рекорд
Український військовослужбовець і ветеран російсько-української війни Вадим Науменко із Хмельницького встановив національний рекорд, подолавши марафонську дистанцію 42,195 км на біговому протезі за 3 години 30 хвилин.
Про це 29 жовтня повідомив міський голова Хмельницького Олександр Симчишин.
Рекорд зафіксували під час 51-го Марафону морської піхоти США (Маrіnе Соrрs Маrаthоn), який відбувся 25 жовтня у Вашингтоні та Арлінгтоні.
За словами Симчишина, у 2022 році Науменко зазнав тяжкого поранення під час виконання бойового завдання, внаслідок чого втратив нижню кінцівку.
Після поранення та ампутації військовий повернувся до активного життя, продовжив службу у Збройних силах України та почав активно займатися спортом.
Це вже другий національний рекорд ветерана за останні два місяці.
У вересні 2026 року під час Хмельницького півмарафону Науменко встановив рекорд України в категорії ветеранів на бігових протезах. Тоді він подолав дистанцію 21,1 км за 1 годину 34 хвилини 36 секунд.
На марафоні у США ветеран покращив попереднє національне досягнення серед бігунів з ампутацією нижче коліна на 25 хвилин.
Марафон морської піхоти США проводять із 1976 року. Цьогоріч у ньому взяли участь понад 33 тисячі бігунів з усього світу, зокрема українські військовослужбовці та ветерани, які зазнали поранень під час війни.
Читайте також:
Ветеран 24 омбр став першим в Україні водієм трамвая з протезом: опанував професію за місяць
Тhе роst Український ветеран Вадим Науменко на протезі пробіг марафон у США та встановив національний рекорд fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Про це 29 жовтня повідомив міський голова Хмельницького Олександр Симчишин.
Рекорд зафіксували під час 51-го Марафону морської піхоти США (Маrіnе Соrрs Маrаthоn), який відбувся 25 жовтня у Вашингтоні та Арлінгтоні.
За словами Симчишина, у 2022 році Науменко зазнав тяжкого поранення під час виконання бойового завдання, внаслідок чого втратив нижню кінцівку.
Після поранення та ампутації військовий повернувся до активного життя, продовжив службу у Збройних силах України та почав активно займатися спортом.
Це вже другий національний рекорд ветерана за останні два місяці.
У вересні 2026 року під час Хмельницького півмарафону Науменко встановив рекорд України в категорії ветеранів на бігових протезах. Тоді він подолав дистанцію 21,1 км за 1 годину 34 хвилини 36 секунд.
На марафоні у США ветеран покращив попереднє національне досягнення серед бігунів з ампутацією нижче коліна на 25 хвилин.
Марафон морської піхоти США проводять із 1976 року. Цьогоріч у ньому взяли участь понад 33 тисячі бігунів з усього світу, зокрема українські військовослужбовці та ветерани, які зазнали поранень під час війни.
Читайте також:
Ветеран 24 омбр став першим в Україні водієм трамвая з протезом: опанував професію за місяць
Тhе роst Український ветеран Вадим Науменко на протезі пробіг марафон у США та встановив національний рекорд fіrst арреаrеd оn Новинарня.
“Хартія” вперше випробувала НРК із ШІ в бойових умовах: робот сам подолав 20 км маршруту
На Харківському напрямку наземний робот із штучним інтелектом вперше успішно виконав логістичну місію в бойових умовах. Робот самостійно подолав 93% маршруту завдовжки 20 км, а оператору довелося втрутитися лише на ділянці у 1,4 км.
Про це у середу, 28 жовтня, повідомив полк безпілотних систем “Лава” 2-го корпусу НГУ “Хартія”.
Технологія працює на основі попереднього сканування місцевості. Спеціальний НРК проїжджає маршрутом і за допомогою лідара створює його тривимірну модель. Після цього основна машина рухається за цією моделлю, а її камери в реальному часі розпізнають дорогу, узбіччя та перешкоди. Штучний інтелект аналізує ситуацію й ухвалює рішення щодо руху.
Оператор може коригувати маршрут і задавати швидкість на окремих ділянках, однак йому більше не потрібно безперервно керувати машиною вручну.
“Ця місія показала, що автономні наземні системи вже готові до реальних бойових умов”, — зазначив командир батальйону НРК полку Лава Андрій Математик Копач.
За його словами, завдяки новій технології оператор зможе контролювати рух роботизованих комплексів і втручатися лише за потреби. У перспективі один оператор зможе одночасно координувати роботу кількох НРК.
Програмне рішення розробляє компанія Арех АІ, а полк “Лава” долучився до формування технічних вимог і польових випробувань.
Наступним етапом розвитку технології має стати використання автономних НРК для евакуації. За словами Копача, їхнє масове застосування дасть змогу збільшити кількість виконаних рейсів і зменшити залежність від постійного каналу керування, зокрема Stаrlіnk.
22 жовтня у Хартії повідомили про першу у світі підземну контрнаступальну операцію під назвою Велес, під час якої Сили оборони просунулись на понад 15 кілометрів у Харківській області. У результаті операції, що відбулася на Куп’янському напрямку, українські військові взяли у полон понад 30 російських окупантів, втрати армії РФ становлять понад 100 солдатів.
Синхронно з підземним наступом підрозділи корпусу просунулися на поверхні — так війська РФ опинилися під ударом з двох вимірів одночасно. Під час операції військові “Хартії” синхронізували свої дії з бригадою Сил безпілотних систем Ахіллес, яка атакувала російські війська дронами з повітря.
Читайте також:
25-та бригада показала віртуозний маневр оператора НРК під час атаки російського FРV
Тhе роst “Хартія” вперше випробувала НРК із ШІ в бойових умовах: робот сам подолав 20 км маршруту fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Про це у середу, 28 жовтня, повідомив полк безпілотних систем “Лава” 2-го корпусу НГУ “Хартія”.
Технологія працює на основі попереднього сканування місцевості. Спеціальний НРК проїжджає маршрутом і за допомогою лідара створює його тривимірну модель. Після цього основна машина рухається за цією моделлю, а її камери в реальному часі розпізнають дорогу, узбіччя та перешкоди. Штучний інтелект аналізує ситуацію й ухвалює рішення щодо руху.
Оператор може коригувати маршрут і задавати швидкість на окремих ділянках, однак йому більше не потрібно безперервно керувати машиною вручну.
“Ця місія показала, що автономні наземні системи вже готові до реальних бойових умов”, — зазначив командир батальйону НРК полку Лава Андрій Математик Копач.
За його словами, завдяки новій технології оператор зможе контролювати рух роботизованих комплексів і втручатися лише за потреби. У перспективі один оператор зможе одночасно координувати роботу кількох НРК.
Програмне рішення розробляє компанія Арех АІ, а полк “Лава” долучився до формування технічних вимог і польових випробувань.
Наступним етапом розвитку технології має стати використання автономних НРК для евакуації. За словами Копача, їхнє масове застосування дасть змогу збільшити кількість виконаних рейсів і зменшити залежність від постійного каналу керування, зокрема Stаrlіnk.
22 жовтня у Хартії повідомили про першу у світі підземну контрнаступальну операцію під назвою Велес, під час якої Сили оборони просунулись на понад 15 кілометрів у Харківській області. У результаті операції, що відбулася на Куп’янському напрямку, українські військові взяли у полон понад 30 російських окупантів, втрати армії РФ становлять понад 100 солдатів.
Синхронно з підземним наступом підрозділи корпусу просунулися на поверхні — так війська РФ опинилися під ударом з двох вимірів одночасно. Під час операції військові “Хартії” синхронізували свої дії з бригадою Сил безпілотних систем Ахіллес, яка атакувала російські війська дронами з повітря.
Читайте також:
25-та бригада показала віртуозний маневр оператора НРК під час атаки російського FРV
Тhе роst “Хартія” вперше випробувала НРК із ШІ в бойових умовах: робот сам подолав 20 км маршруту fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Контракти з чіткими термінами служби підписали близько 8,6 тис. українців, – Костенко
Нові контракти з чіткими термінами служби підписали всього 8,6 тисяч українців – йдеться і про цивільних, і про військових.Про це повідомив секретар комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Роман Костенко, передає 28 жовтня “Українська правда”.“Станом на зараз приблизно 8,6 тисячі українців (і цивільних, і військових – ред.) підписали контракти, запроваджені влітку 2026 року”, – сказав він.Як повідомляється, нині у Міністерстві оборони аналізують відгуки військових щодо мотиваційних контрактів. На основі аналізу команда міністра Євгенія Хмари вирішуватиме, які саме новації з експериментальної урядової постанови варто вносити в майбутній законопроєкт щодо реформи армії.“Але в будь-якому випадку військові, які підписали контракти, отримають те, що ними передбачено”, – сказав “УП” співрозмовник у МОУ, який побажав залишитися анонімним.Представники міністерства також працюють над новою системою контрактів. Від джерел у Міноборони видання дізналося, що для бійців, які бачать своє майбутнє у війську, з’явиться можливість підписувати тривалі контракти з “пакетом переваг”. Що буде в “пакеті” – анонсувати не поспішають.
Контекст
В середині червня 2026 року в Україні стартував перший етап чергової армійської реформи. Контракти з чіткими термінами служби – одна з основних новацій, яку урядовці затвердили в експериментальній постанові.Зʼявилося три види контрактів: піхотно-штурмовий від 6 до 14 місяців, бойовий і базовий – по 24 місяці. Перша угода передбачена для піхотинців і штурмовиків, друга – для пілотів дронів, операторів наземних роботизованих комплексів, артилеристів, третя – для діловодів, бухгалтерів, кухарів та інших тиловиків.Читайте також:В Україні 129 тис. військових пенсіонерів віком до 60 років не мобілізовані до війська, – ТретьяковаТhе роst Контракти з чіткими термінами служби підписали близько 8,6 тис. українців, – Костенко fіrst арреаrеd оn Новинарня.В Україні 129 тис. військових пенсіонерів віком до 60 років не мобілізовані до війська, – Третьякова
Кількість колишніх кадрових військових та працівників силових відомств, яким не виповнилося 60 років і які отримують пенсії, становить 129 тисяч осіб. При цьому їх не мобілізовують до війська.Про це повідомила голова комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, передає “Економічна правда”.“У нас 129 тисяч кадрових військових, які мають вислугу за попередні роки, які жодного дня не були на фронті, які відносяться до оперативного резерву 1, не є особами з інвалідністю, не досягли навіть 60-річного віку, вони не працюють ніде (це дані Пенсійного фонду України) і вони не мобілізовані”, – заявила депутатка.Вона зазначила, що неодноразово піднімала питання щодо того, чому цих осіб не мобілізують, на нарадах, зокрема за участі Генерального штабу. Однак у відповідь їй ніби то повідомили, що “не можуть мобілізувати осіб у таких званнях”.“Для чого ж ви тоді демобілізовуєте людей з кадрової служби у такому віці, без інвалідності, здорових?”, – запитує депутатка.“Особа, яка відноситься до ОР1 (оперативного резерву 1 – ред.), як тільки починається війна, вона збирає одяг і йде у військомат добровільно. Давайте ми знімимо їм пенсії.У бюджет на 2027 рік я подаю правку, що, якщо держава Україна вважає за потрібне випроваджувати людей на пенсію і вважати їх недієздатними у віці до 60 років, то давайте ми тоді їм пенсію будемо виплачувати у воєнний час 10-річними облігаціями і будемо розраховуватися потім. А зараз хай ідуть працюють”, – повідомила Третьякова.За словами голови комітету соцполітики, спеціальне пенсійне законодавство надає окремим категоріям українців право виходу на пенсію у набагато нижчому віці за 60 років.Так, наприклад, середній вік виходу на пенсію працівників Держслужби виконання покарань та Нацполіції – 46 років, працівників БЕБ, ДБР та УДО – 47 років. Водночас люди, які мають право на пенсію за загальним пенсійним законодавством, виходять на заслужений відпочинок у щонайменше 60 років (за наявності 35 років стажу).
Контекст
Зазначимо, колишні кадрові військові та працівники низки правоохоронних органів мають право на пенсію відповідно до спеціального закону. Зокрема, цей закон дає їм право на вихід на пенсію у більш ранньому віці та гарантує, що розмір такої пенсії становить до 70% від грошового забезпечення осіб, які служать на аналогічній посаді.Наприклад, таке право мають колишні працівники Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро, Служби судової охорони, Служби безпеки України та інших органів.Всього осіб, які отримують пенсію за цим спецзаконом, в Україні близько 500 тисяч, зазначила Третьякова.Читайте також:Прем’єр Корецький анонсував новий суспільний договір щодо мобілізації та бронюванняТhе роst В Україні 129 тис. військових пенсіонерів віком до 60 років не мобілізовані до війська, – Третьякова fіrst арреаrеd оn Новинарня.Рада продовжила строк оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців, які служать у Силах оборони
Верховна Рада 27 жовтня взяла за основу та ухвалила в цілому законопроєкт №16094 щодо врегулювання строків перебування в Україні іноземних військових, які служать у лавах Сил оборони.
Про це стало відомо з трансляції парламентського засідання.
Документ передбачає продовження строку звернення за посвідкою на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які проходять службу у ЗСУ, ДССТ та Нацгвардії від 6 місяців до 1 року, надає їм три місяці для подачі документів після підписання контракту, а також встановлює період для врегулювання правового статусу у разі звільнення зі служби.
У пресслужбі парламенту нагадали, що наразі встановлений чинним законодавством строк для звернення за оформленням посвідки на тимчасове проживання іноземцями та особами без громадянства, які уклали контракт про проходження військової служби в Україні, спливає 10 листопада 2026 року.
Там зазначили, що у зв’язку з різними причинами не всі люди, на яких поширюється зазначена вимога, змогли своєчасно звернутися за оформленням посвідки на тимчасове проживання, тому це продовження надасть їм змогу забезпечити належне правове врегулювання свого статусу.
Читайте також:
У Нацгвардії створять власний центр рекрутингу іноземців: як залучатимуть до війська
Тhе роst Рада продовжила строк оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців, які служать у Силах оборони fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Про це стало відомо з трансляції парламентського засідання.
Документ передбачає продовження строку звернення за посвідкою на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які проходять службу у ЗСУ, ДССТ та Нацгвардії від 6 місяців до 1 року, надає їм три місяці для подачі документів після підписання контракту, а також встановлює період для врегулювання правового статусу у разі звільнення зі служби.
У пресслужбі парламенту нагадали, що наразі встановлений чинним законодавством строк для звернення за оформленням посвідки на тимчасове проживання іноземцями та особами без громадянства, які уклали контракт про проходження військової служби в Україні, спливає 10 листопада 2026 року.
Там зазначили, що у зв’язку з різними причинами не всі люди, на яких поширюється зазначена вимога, змогли своєчасно звернутися за оформленням посвідки на тимчасове проживання, тому це продовження надасть їм змогу забезпечити належне правове врегулювання свого статусу.
Читайте також:
У Нацгвардії створять власний центр рекрутингу іноземців: як залучатимуть до війська
Тhе роst Рада продовжила строк оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців, які служать у Силах оборони fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Президент відзначив державними нагородами 674 військових, 312 із них – посмертно
Президент Володимир Зеленський відзначив державними нагородами 674 захисників України, 312 із них – посмертно.
Відповідні укази №1062/2026 та №1063/2026 від 26 жовтня оприлюднені на сайті глави держави.
У документі зазначається, що нагороди призначені за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, а також самовіддане виконання військового обов’язку.
Відзнаку президента України “Хрест бойових заслуг” посмертно отримав лейтенант Олег Костюк.
Захисники отримали ордени Богдана Хмельницького, Данила Галицького, “За мужність” та медалі “За військову службу Україні”, “Захиснику Вітчизни” й “За врятоване життя”.
Відтак, указами президента постановлено:
Нагородити відзнакою президента України “Хрест бойових заслуг”
КОСТЮКА Олега Ігоровича (посмертно) — лейтенанта
Нагородити орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня
ЛИСЮКА Богдана Васильовича (посмертно) — старшого лейтенанта
ЛОБАСТОВА Ігоря Валерійовича (посмертно) — молодшого сержанта
САВКУ Івана Івановича (посмертно) — лейтенанта
Нагородити орденом “За мужність” ІІ ступеня
АРТЕМЕНКА Євгенія Петровича — солдата
БОЙКА Василя Петровича — солдата
ГОЛОВЧЕНКА Максима Сергійовича — молодшого сержанта
ГРАЖДАНА Сергія Віталійовича — солдата
ДОВІДНОГО Олександра Володимировича — молодшого сержанта
КОПІЯ Олега Володимировича — сержанта
КУНКІНА Костянтина Георгійовича (посмертно) — старшого солдата
КУШИНСЬКОГО Юрія Леонтійовича — сержанта
ЛИПОВОГО Олексія Олександровича (посмертно) — старшого солдата
НІКІТІНА Віталія Сергійовича (посмертно) — солдата
РОГОВЦЯ Дмитра Петровича (посмертно) — сержанта
САНДУЛЬСЬКОГО Владислава Вячеславовича (посмертно) — молодшого сержанта
ШАПОШНИКА Артема Вадимовича (посмертно) — старшого солдата
Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня
АБАКУМОВА Ігоря Миколайовича — молодшого сержанта
АВДЄЄВА Олексія Володимировича — солдата
АЛЕКСЄЄВА Віталія Васильовича (посмертно) — солдата
АНДРЕЄВА Геннадія Вікторовича (посмертно) — старшого солдата
АНДРІЇВА Івана Івановича (посмертно) — солдата
АНДРІЯНОВА Сергія Васильовича (посмертно) — молодшого сержанта
АРТЮХОВА Юрія Володимировича — солдата
БАРАНЦЯ Андрія Михайловича (посмертно) — молодшого сержанта
БАРДУ Романа Васильовича (посмертно) — старшого солдата
БАРСУКОВА Юрія Володимировича (посмертно) — солдата
БАРТОША Сергія Михайловича (посмертно) — солдата
БЕЗРУЧКУ Вадима Миколайовича — молодшого сержанта
БЕРЕЖНЯКА Євгена Олександровича — молодшого сержанта
БЕСХМЕЛЬНІЦИНА Олександра Вікторовича — солдата
БЄЛОВА Євгенія Андрійовича (посмертно) — старшого солдата
БЄЛОВА Ігоря Ігоровича — старшого сержанта
БИРЧЕНКА Євгенія Анатолійовича (посмертно) — головного сержанта
БІДЕНКА Андрія Миколайовича (посмертно) — солдата
БІЛАКА Віктора Павловича (посмертно) — солдата
БОВУ Ярослава Володимировича (посмертно) — старшого сержанта
БОДНАРЮКА Миколу Юрійовича — молодшого сержанта
БОЖКА Андрія Анатолійовича (посмертно) — солдата
БОЖКА Олександра Володимировича (посмертно) — солдата
БОЙКА Євгенія Віталійовича (посмертно) — молодшого сержанта
БОРБЕЛЮКА Максима Анатолійовича (посмертно) — солдата
БРАТЕНЧУКА Володимира Сергійовича (посмертно) — старшого солдата
БРАТОВА Тимура Олександровича — солдата
БРАЦЛАВСЬКОГО Михайла Миколайовича (посмертно) — старшого солдата
БУЗИЛЕ Романа Вікторовича (посмертно) — солдата
БУЛУ Сергія Ярославовича (посмертно) — сержанта
БУРДУКОВА Олександра Олександровича — солдата
БУРЯКОВА Юрія Сергійовича (посмертно) — молодшого сержанта
ВАСІНА Ігоря Дмитровича — молодшого сержанта
ВАСЮТУ Юрія Вікторовича (посмертно) — солдата
ВЕЛЬГУНА Олега Івановича (посмертно) — солдата
ВЕРЕМЧУКА Ігоря Олеговича (посмертно) — молодшого сержанта
ВЕРЖУКА Олександра Олександровича — солдата
ВИРВУ Станіслава Васильовича (посмертно) — солдата
ВІНЧУРУ Євгенія Володимировича (посмертно) — молодшого сержанта
ВЛАСОВА Андрія Миколайовича (посмертно) — штаб-сержанта
ВОЙТКЄВИЧА Олександра Сергійовича (посмертно) — солдата
ГАВЛА Романа Миколайовича (посмертно) — солдата
ГАКАЛА Сергія Вікторовича — молодшого сержанта
ГОЛІНКУ Івана Івановича (посмертно) — солдата
ГОЛОВАЧА Дениса Сергійовича — солдата
ГОЛУБЕНКА Дмитра Олеговича — солдата
ГОРДЕЦЬКОГО Олексія Юрійовича (посмертно) — солдата
ГОРКОВЕНКА Олексія Володимировича — молодшого сержанта
ГОСОВСЬКОГО Миколу Володимировича (посмертно) — солдата
ГОСТІШЕВА Сергія Володимировича (посмертно) — солдата
ГРИГУ Анатолія Дмитровича (посмертно) — штаб-сержанта
ГУБАРЯ Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
ГУРАЛЮКА Віктора Степановича (посмертно) — солдата
ГУРСЬКОГО Миколу Сергійовича (посмертно) — молодшого сержанта
ДЕМСЬКОГО Юрія Васильовича (посмертно) — молодшого сержанта
ДЕРЕНСЬКОГО Олександра Анатолійовича (посмертно) — солдата
ДЖУРДЖУ Євгена Мирославовича (посмертно) — солдата
ДЗЮБАКА Юрія Михайловича (посмертно) — молодшого сержанта
ДЗЮБУ Андрія Володимировича (посмертно) — старшого солдата
ДОМБРОВАНА Олександра Петровича — сержанта
ДОРОША Павла Вікторовича — солдата
ДРЯПОЧКУ Олександра Анатолійовича (посмертно) — солдата
ДУЛІПУ Олександра Васильовича — солдата
ДУТКУ Юрія Володимировича (посмертно) — молодшого лейтенанта
ЄМЕЛЬЯНОВА Євгена Вікторовича — солдата
ЖИЛЮКА Олександра Миколайовича — солдата
ЖУРБЕНКА Вадима Миколайовича (посмертно) — солдата
ЖУРБИЦЬКОГО Олександра Олеговича (посмертно) — солдата
ЗАБОЯ Антона Сергійовича — солдата
ЗАГОРУЯ Володимира Вікторовича (посмертно) — солдата
ЗАДОРОЖНОГО Юрія Вікторовича — молодшого сержанта
ЗАХАРОВА Дмитра Геннадійовича — солдата
ЗАХАРЧЕНКА Романа Валентиновича — молодшого сержанта
ЗАЯЦЯ Дениса Володимировича — солдата
ЗВЯГІНЦЕВА Олександра Вадимовича — молодшого сержанта
ЗИЗУ Сергія Павловича (посмертно) — солдата
ЗИЛЯ Андрія Андрійовича (посмертно) — солдата
ЗОЛОТУХІНА Олександра Андрійовича — молодшого сержанта
ЗУЙКІНА Вадима Вадимовича — солдата
ІВАНОВА Кирила Романовича (посмертно) — солдата
ІВАНЧЕНКА Юрія Анатолійовича — солдата
ІВАСЬКА Олега Івановича (посмертно) — солдата
ІНШАКОВА Миколу Дмитровича — молодшого сержанта
КАЛЕНСЬКОГО Юрія Тадеушевича — солдата
КАЛМАКОВА Євгена Анатолійовича — солдата
КАЛЮЖНОГО Юрія Миколайовича (посмертно) — солдата
КАМЦЯ Юрія Анатолійовича (посмертно) — солдата
КАРЗОВА Владислава Дмитровича (посмертно) — солдата
КАРПЕНКА Валерія Анатолійовича (посмертно) — солдата
КАРПЕНКА Костянтина Володимировича — молодшого сержанта
КАСІРЕНКА Романа Руслановича — молодшого сержанта
КАШУКА Романа Миколайовича — солдата
КЕРАКОСЯНА Романа Валерійовича — солдата
КЕФУ Василя Петровича — солдата
КИРИЛОВА Ігоря Вікторовича (посмертно) — солдата
КИРИЛЬЧЕНКА Богдана Владиславовича (посмертно) — солдата
КИРИЛЮКА Олександра Івановича — солдата
КИРИЧЕНКА Олексія Івановича (посмертно) — солдата
КІЯШКА Євгенія Олександровича (посмертно) — солдата
КОБИЛІНСЬКОГО Віктора Руслановича (посмертно) — молодшого сержанта
КОВАЛЕНКА Євгена Івановича (посмертно) — солдата
КОВАЛЬЧУКА Анатолія Анатолійовича — солдата
КОВАЛЯ Івана Івановича (посмертно) — старшого солдата
КОВАЛЯ Михайла-Назара Євгенійовича (посмертно) — солдата
КОВАЛЯ Олексія Миколайовича (посмертно) — солдата
КОЗАКА Дмитра Віталійовича (посмертно) — старшого солдата
КОЛТУНА Богдана Васильовича (посмертно) — молодшого сержанта
КОРІЗНА Олега Володимировича — молодшого сержанта
КОРОТКОВА Олександра Андрійовича — старшого солдата
КОСТЕЦЬКОГО Леоніда Володимировича (посмертно) — солдата
КОСТОГРИЗА Дениса Олександровича — молодшого сержанта
КРАВЧЕНКА Давида Олександровича (посмертно) — солдата
КРАВЧЕНКА Миколу Сергійовича — солдата
КРАЙНІКОВА Станіслава Олександровича (посмертно) — солдата
КРАМНИЧНОГО Сергія Павловича (посмертно) — солдата
КРАСНІКОВА Євгенія Анатолійовича (посмертно) — молодшого сержанта
КРАСНОВА Андрія Сергійовича — молодшого сержанта
КРАСНОПЕРОВА Сергія Валерійовича (посмертно) — старшого солдата
КРЕМЕНЯ Максима Віталійовича (посмертно) — солдата
КУЗНЄЦОВА Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
КУЛІША Ігоря Олександровича — молодшого сержанта
КУРАКСІНА Віктора Юрійовича — солдата
КУРИЛА Юрія Богдановича (посмертно) — молодшого сержанта
КУРКОВА Миколу Геннадійовича — молодшого сержанта
КУШКУ Василя Васильовича (посмертно) — солдата
КЮРЕГЯНА Володимира Сергійовича — молодшого сержанта
ЛАВРИКА Станіслава Юрійовича (посмертно) — солдата
ЛЕВАНДОВСЬКОГО Романа Олексійовича (посмертно) — солдата
ЛЕВЧУКА Миколу Васильовича (посмертно) — солдата
ЛЕЛЮКА Олега Петровича (посмертно) — солдата
ЛЕПКА Максима Сергійовича — солдата
ЛИДЗАРЯ Владислава Вікторовича — молодшого сержанта
ЛИСЕНКА Віталія Олексійовича (посмертно) — солдата
ЛИТВИНА Сергія Васильовича (посмертно) — солдата
ЛОХМАНЮКА Андрія Володимировича (посмертно) — солдата
ЛУЦИКА Романа Петровича (посмертно) — солдата
ЛЮБАРА Андрія Вікторовича — солдата
ЛЯШЕКА Костянтина Михайловича — молодшого сержанта
ЛЯШЕНКА Олександра Валерійовича — солдата
МАКСИМЕНКА Олександра Васильовича (посмертно) — солдата
МАКСИМЕНКА Романа Миколайовича (посмертно) — молодшого сержанта
МАКУТРУ Сергія Вікторовича (посмертно) — сержанта
МАЛАЩИЦЬКОГО Олега Степановича (посмертно) — солдата
МАРКЕВИЧА Максима Феофіловича — сержанта
МАРТИНЕНКА Миколу Васильовича (посмертно) — солдата
МАРЧЕНКА Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
МАТВІЙЧУКА Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
МЕЛЬНИКА Віталія Федоровича — сержанта
МИРОНЮКА Андрія Михайловича — солдата
МИСЬКА Андрія Ярославовича — молодшого сержанта
МИХАЛЬЧЕНКА Івана Павловича (посмертно) — солдата
МОВЧАНА Олександра Анатолійовича — молодшого сержанта
МОРГУНОВА Максима Сергійовича (посмертно) — молодшого сержанта
МОРОЗА Максима Михайловича — солдата
МРИНСЬКОГО Сергія Валентиновича (посмертно) — старшого сержанта
МУКОВОЗА Юрія Володимировича (посмертно) — молодшого сержанта
МУРИНА Олександра Миколайовича — молодшого сержанта
НАЗАРОВА Олександра Анатолійовича (посмертно) — солдата
НАЛИВАЙКА Юрія Петровича (посмертно) — старшого солдата
НАСІННИКА Віталія Михайловича (посмертно) — солдата
НАУМЕНКА Дмитра Вікторовича (посмертно) — солдата
НАУМЕНКА Миколу Анатолійовича — солдата
НЕДОЛУЖКА Василя Васильовича — солдата
НЕСТЕРЕНКА Геннадія Валерійовича (посмертно) — солдата
НЕСТЕРОВА Микиту Сергійовича (посмертно) — молодшого сержанта
НЕЧИТАЄВА В’ячеслава Євгеновича — молодшого сержанта
НІКІТІНА Сергія Юрійовича (посмертно) — молодшого сержанта
НОРЦЯ Тараса Сергійовича (посмертно) — солдата
НОСЕНКА Романа Івановича (посмертно) — старшого солдата
НУЖНОГО Павла Вікторовича — молодшого сержанта
ОЛІЙНИКА Андрія В’ячеславовича (посмертно) — солдата
ОЛІЙНИКА Валерія Михайловича (посмертно) — старшину
ОМЕЛЬЧЕНКА Олексія Миколайовича (посмертно) — сержанта
ОРЛОВА Олексія Валерійовича — солдата
ОСАДЧЕНКА Андрія Васильовича — солдата
ОСИКУ Дениса Валентиновича (посмертно) — старшого солдата
ОСІНЦЕВА Руслана Геннадійовича — молодшого сержанта
ОСТАПЧУКА Олександра Васильовича (посмертно) — солдата
ПАВЛЕНКА Євгена Олеговича (посмертно) — старшого солдата
ПАВЛІВСЬКОГО Івана Михайловича (посмертно) — солдата
ПАВЛОВСЬКОГО Олександра Вячеславовича (посмертно) — старшого солдата
ПАЛАНИЧКА Андрія Вікторовича (посмертно) — солдата
ПАЛАША Михайла Петровича — солдата
ПАНЬКА Юрія Йосиповича (посмертно) — солдата
ПАНЬКОВА Дмитра Миколайовича (посмертно) — солдата
ПЕРЕХОДЬКА Василя Васильовича (посмертно) — старшого солдата
ПЕТРОВА Вадима Михайловича (посмертно) — солдата
ПЕЧЕНЦЕВА Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
ПИЛЬЧЕНКА Антона Андрійовича — молодшого сержанта
ПИЧИРИГУ Володимира Петровича (посмертно) — солдата
ПІНЧУКА Петра Антоновича (посмертно) — головного сержанта
ПОВШЕДНОГО Віктора Васильовича (посмертно) — штаб-сержанта
ПОЛОВИНКУ Антона Валерійовича — старшого солдата
ПОЛУХІНА Олександра Олександровича — солдата
ПОЛЯКОВА Олексія Володимировича (посмертно) — солдата
ПОНОМАРЬОВА Сергія Олександровича (посмертно) — солдата
ПОПОВА Олега Вікторовича (посмертно) — старшого солдата
ПРАВДЕНКА Богдана Андрійовича (посмертно) — солдата
ПРИЛИПУ Івана Сергійовича (посмертно) — молодшого лейтенанта
ПРОДАНОВА Миколу Володимировича — сержанта
ПРОЦИШИНА Анатолія Борисовича (посмертно) — сержанта
ПШЕНІЦИНА Артема Сергійовича — солдата
РАТУШКА Вадима Валерійовича — сержанта
РАУХА Кристіана Йоцу (посмертно) — солдата
РАЧКА Бориса Михайловича (посмертно) — старшого солдата
Р.БЕНЕДЕКА Роберта Калмановича (посмертно) — старшого солдата
РОДІНА Сергія Андрійовича (посмертно) — солдата
РОМАНОВА Володимира Миколайовича (посмертно) — солдата
РОМАНЧУКА Руслана Миколайовича (посмертно) — солдата
РОСТІ Володимира Дмитровича — солдата
САВЧЕНКА Станіслава Євгеновича — молодшого сержанта
САДА Сергія Петровича (посмертно) — старшого сержанта
САП’ЯНОВА Дмитра Сергійовича (посмертно) — солдата
СВИСТУ Віктора Григоровича (посмертно) — солдата
СВИСТУНА Сергія Володимировича — солдата
СЕВАСТЬЯНА Сергія Сергійовича — молодшого сержанта
СЕНДЕЦЬКОГО Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
СИДОРОВА Бориса Олеговича — солдата
СІЛІПІНУ Миколу Петровича — солдата
СІМОНОВА Петра Костянтиновича (посмертно) — солдата
СІНЕТАРА Віктора Васильовича (посмертно) — солдата
СІРЕНКА Андрія Сергійовича — молодшого сержанта
СКРИПЛЮКА Степана Миколайовича (посмертно) — капітана
СЛАВЕЦЬКОГО Євгена Володимировича (посмертно) — старшого солдата
СМІРНОВА Богдана Віталійовича — молодшого сержанта
СМУСЯ Валентина Володимировича (посмертно) — старшого солдата
СНІТЧУКА Володимира Миколайовича (посмертно) — штаб-сержанта
СОКИРКА Юрія Олександровича (посмертно) — солдата
СОЛОДУХУ Андрія Олександровича (посмертно) — солдата
СОЛЯНИКА Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
СТАДНИКА Олександра Олександровича — солдата
СТАСЮКА Вадима Петровича (посмертно) — солдата
СТЕЦКОВИЧА Романа Володимировича (посмертно) — солдата
СТРЕЛЬНІКОВА Андрія Вікторовича — молодшого сержанта
СТРУПЧЕВСЬКОГО Віктора Валерійовича — солдата
СУРНЯКА Володимира Ігоровича (посмертно) — молодшого сержанта
СУХАРЯ Віталія Олександровича (посмертно) — солдата
ТАНКОВА Євгена Олександровича — солдата
ТАРАТУШКУ Андрія Вікторовича — солдата
ТЕСЛЕНКА Дениса Олександровича — солдата
ТИМОЩУКА Олександра Петровича (посмертно) — сержанта
ТИТЕНКА Сергія Миколайовича (посмертно) — старшого сержанта
ТКАЧЕНКА Ігоря Володимировича (посмертно) — солдата
ТКАЧОВА Андрія Олеговича — солдата
ТЛОНІНА Євгена Олександровича — молодшого сержанта
ТОКАРЄВА Максима Сергійовича — солдата
ТОЛСТИХ Дениса Вадимовича — молодшого сержанта
ТОМУ Іллю Сергійовича — старшого солдата
ТУРЖАНСЬКОГО Олександра Станіславовича (посмертно) — солдата
ФАЛЬЧУКА Дмитра Вікторовича — солдата
ФЕДЮНІНА Юрія Миколайовича (посмертно) — солдата
ФІЛОНЕНКА Дмитра Івановича (посмертно) — солдата
ФІЛЮКА Миколу Миколайовича (посмертно) — солдата
ХАЗІНСА Андрія Алійовича — молодшого сержанта
ХАЛУ Олега Павловича — солдата
ХМЕЛІНІНА Руслана Васильовича — молодшого сержанта
ХОВАНОВА Вячеслава Вікторовича (посмертно) — молодшого сержанта
ХОХОДРУ Василя Васильовича — солдата
ХОЦАНОВСЬКОГО Дениса Андрійовича (посмертно) — солдата
ХУДІКА Олександра Павловича (посмертно) — молодшого сержанта
ЦИРКУНОВА Максима Віталійовича — солдата
ЧЕБОТАРЯ Олександра Степановича (посмертно) — старшого солдата
ЧЕРВОНЯЩОГО Сергія Олександровича — солдата
ЧЕРНОВА Максима Анатолійовича (посмертно) — солдата
ЧИСНИЦЮ Миколу Сергійовича (посмертно) — солдата
ЧОРНЕНКА Євгена Олексійовича (посмертно) — солдата
ЧОРНОПИСЬКОГО Андрія Васильовича (посмертно) — солдата
ШАПОВАЛОВА Олександра Олександровича — солдата
ШЕВЧЕНКА Юрія Петровича (посмертно) — солдата
ШТОГРИНА Руслана Михайловича — солдата
ШУМОВСЬКОГО Михайла Володимировича — молодшого сержанта
ЩЕРБАКА Миколу Олександровича — солдата
ЮРЧЕНКА Олександра Петровича — молодшого сержанта
ЯІЦЬКОГО Андрія Анатолійовича (посмертно) — майора
ЯКОВЛЄВА Михайла Володимировича (посмертно) — солдата
ЯРКОВОГО Віталія Вікторовича — молодшого сержанта
ЯЦИНУ Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
ЯЦКІВА Володимира Вадимовича — молодшого сержанта
ЯЦУКА Сергія Павловича (посмертно) — солдата
ЯЩЕНКА Костянтина Віталійовича (посмертно) — солдата
Нагородити орденом Данила Галицького
ЛІНИВОГО Олександра Васильовича — молодшого сержанта
Нагородити медаллю “За військову службу Україні”
БАРТОШИКА Романа Сергійовича — молодшого сержанта
БЄЛІКА Олега Сергійовича — солдата
БОЙКА Ярослава Валерійовича — молодшого сержанта
БОРОВСЬКОГО Юрія Володимировича — солдата
ВИШНЯКОВА Ігоря Володимировича — головного сержанта
ГНАТИКА Івана Володимировича — молодшого сержанта
ГРОХОЛЬСЬКОГО Владислава Романовича — молодшого сержанта
ГУРІНА Сергія Олександровича — солдата
ДІДЕНКА Євгенія Сергійовича — молодшого сержанта
ДОБРЯНСЬКОГО Олександра Миколайовича — молодшого сержанта
ДРУЗЕНКА Ігоря Григоровича — солдата
ЗЕЙНАЛОВА Руслана Самира-огли — молодшого сержанта
ЗУЄВА Максима Володимировича — солдата
КЛІМЕНТОВСЬКОГО Євгенія Івановича (посмертно) — старшого солдата
КОВАЛЕНКА Віталія Сергійовича — молодшого сержанта
КОВАЛЬОВА Андрія Сергійовича — солдата
КРИВОКОЧЕНКА Сергія Руслановича — молодшого сержанта
КУЗЬМЕНКА Євгенія Михайловича (посмертно) — солдата
КУРТЯКА Олексія Юрійовича — старшого сержанта
КУЦЕНКА Вячеслава Володимировича — молодшого сержанта
КУШНІРА Вадима Павловича — солдата
ЛИПКУ Валентина Вікторовича (посмертно) — солдата
ЛОПУГУ Олександра Олександровича — молодшого сержанта
ЛУНЄВА Петра Юрійовича — солдата
ЛУЧКА Івана Вікторовича — старшого сержанта
МАГАЦА Олександра Михайловича (посмертно) — старшого солдата
МАЛІЯ Артура Петровича — сержанта
МАЛЬЧЕНКА Дениса Петровича — солдата
МАРЧУКА Володимира Володимировича — сержанта
МЕДВЕДЄВА Олексія Миколайовича — солдата
МІСЬКА Олександра Олександровича — солдата
МОСТОВОГО Максима Віталійовича — старшого солдата
НІКОЛАЄВА Андрія Юрійовича — молодшого сержанта
ПАВЛОВСЬКОГО Максима Івановича — молодшого сержанта
ПИСАРЕНКА Яна Миколайовича — старшого сержанта
ПОПОВИЧА Богдана Андрійовича (посмертно) — солдата
ПРУДІУСА Олександра Володимировича — молодшого сержанта
РЯЩЕНКА Дмитра Володимировича — солдата
СТАРИКОВА Владислава Валерійовича — молодшого сержанта
СТЕЦУ Руслана Остаповича (посмертно) — солдата
ТІСТОЛА Романа Анатолійовича — молодшого сержанта
ТОВКАЧА Бориса Федоровича — молодшого сержанта
ТОНКОГЛАСА Володимира Анатолійовича — молодшого сержанта
ХОМЕНКА Миколу Леонідовича — солдата
ЧУДНОГО Олександра Вікторовича — молодшого сержанта
ШОСТАКА Віктора Олександровича — солдата
Нагородити медаллю “Захиснику Вітчизни”
АЛЄКСЄЄВА Павла Олександровича — солдата
БАБІЧА Віталія Павловича (посмертно) — молодшого сержанта
БЕЖАНА Марина Борисовича (посмертно) — матроса
БЕШЛЕГУ Юрія Миколайовича (посмертно) — солдата
БІЛЕНКА Владислава Ігоровича (посмертно) — солдата
БОЙКА Руслана Васильовича (посмертно) — солдата
ВЕРЕБСЬКОГО Артема Олександровича (посмертно) — солдата
ВОЛІКОВА Сергія Павловича (посмертно) — солдата
ГАЗІЗОВА Антона Ріфхатовича (посмертно) — солдата
ГІРМАША Івана Максимовича (посмертно) — солдата
ГУМЕНЮКА Віталія Васильовича (посмертно) — капітана
ДЄДУШЕВА Віктора Володимировича (посмертно) — молодшого сержанта
ІГНАТЕНКА Віталія Юрійовича (посмертно) — солдата
КИРИЧЕНКА Ігоря Валерійовича (посмертно) — молодшого сержанта
КИРИЧЕНКА Романа Володимировича (посмертно) — молодшого сержанта
КОВАЛЕНКА Олександра Юрійовича (посмертно) — солдата
КОЛЕНДУ Олександра Вікторовича (посмертно) — солдата
КОРНЄЄВА Олександра Леонідовича (посмертно) — солдата
КРУГЛОВА Олексія Валерійовича (посмертно) — солдата
ЛУПАНА Павла Михайловича (посмертно) — старшого солдата
СВИРИДЮКА Федора Юрійовича — молодшого сержанта
СЕМЕНЦЯ Дмитра Вікторовича — молодшого сержанта
ТОНКОПІЯ Олександра Михайловича — молодшого сержанта
ФЕДОРЦОВА Сергія Миколайовича (посмертно) — солдата
ЦИМБАЛІСТА Данила Олександровича — молодшого сержанта
ЦИМБАЛЮКА Володимира Олександровича (посмертно) — солдата
ШЕВЧЕНКА Костянтина Миколайовича (посмертно) — старшого солдата.
Нагородити орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня
БОЛЯНСЬКОГО Ігоря Анатолійовича — полковника
ГЛУГАНА Федора Васильовича — майора
НЕВКРИТОГО Олега Анатолійовича — полковника
СОЛОДКОГО Андрія Вікторовича (посмертно) — старшого лейтенанта
СЦЕЛЬНІКОВА Михайла-Віктора Михайловича (посмертно) — молодшого сержанта
ФЕОКТІСТОВА В’ячеслава Павловича — сержанта
Нагородити орденом “За мужність” ІІ ступеня
БЕЗРУКАВОГО Віталія Андрійовича — головного сержанта
ВАРНЯГУ Валентина Васильовича — головного сержанта
ВОЛОВЧИКА Василя Володимировича (посмертно) — сержанта
ЗАВОЛОКУ Костянтина Сергійовича (посмертно) — старшого лейтенанта
ЛИТВИНЕНКА Дмитра Олександровича — молодшого сержанта
МОТРИНЦЯ Олександра Миколайовича — солдата
НЕХАЯ Дениса Юрійовича (посмертно) — сержанта
ПАЙОЛА Олександра Сергійовича — старшину 2 статті
ПИПЕНКА Руслана Васильовича — солдата
ЧУХТУ Михайла Юрійовича — старшого солдата
Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня
АВРАМЕНКА Ігоря Григоровича (посмертно) — солдата
АНАЄНКА Сергія Миколайовича (посмертно) — солдата
АНДРЄЄВА Артема Володимировича — молодшого сержанта
АНОСОВА Андрія Павловича (посмертно) — солдата
АПЕНКА Владислава Богдановича (посмертно) — старшого солдата
БАЛАНСЬКОГО Євгенія Сергійовича — солдата
БАЛЕНКА Андрія Миколайовича — солдата
БАШУКА Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
БЕЗСМЕРТНОГО Ігоря Миколайовича (посмертно) — солдата
БИЧИХВОСТА Віталія Вікторовича (посмертно) — солдата
БОБИЛЬОВА Спартака Олександровича — солдата
БОГУСЛАВСЬКОГО Валерія Олександровича — солдата
БОНДАРЕНКА Олександра Володимировича (посмертно) — старшого солдата
БРИЧА Івана Івановича (посмертно) — солдата
БРУХА Івана Павловича — солдата
ВАКУЛУ Миколу Вікторовича — солдата
ВАСЮТУ Олега Володимировича — солдата
ВЕДЕРНІКОВА Євгенія Олеговича — сержанта
ВЕДМЕДЕНКА Олександра Сергійовича (посмертно) — солдата
ВЕРХОВИНЦЯ Степана Юрійовича — сержанта
ВЕРШИНІНА Євгенія Романовича (посмертно) — солдата
ВЕСЄЛОВА Віктора Сергійовича — солдата
ВИДУТУ Богдана Євгенійовича (посмертно) — солдата
ВІРЮТІНА Родіона Олексійовича — штаб-сержанта
ВЛАСЕНКА Володимира Анатолійовича — солдата
ГАЛАЙЧУКА Володимира Володимировича (посмертно) — солдата
ГАЛАТЕНКА Валерія Леонідовича — солдата
ГАЛКУ Андрія Миколайовича (посмертно) — сержанта
ГАЛЯКА Володимира Богдановича — солдата
ГАМОЛІНА Артура Васильовича — солдата
ГЕНДРЮКА Миколу Івановича (посмертно) — старшого сержанта
ГІРЧЕНКА Вадима Григоровича — молодшого сержанта
ГЛИНЯНОГО Максима Ігоровича (посмертно) — солдата
ГЛОБУ Анатолія Анатолійовича (посмертно) — молодшого сержанта
ГНАТІВА Руслана Васильовича — солдата
ГОРДЕЙЧУКА Віктора Миколайовича (посмертно) — солдата
ГРИБА Романа Андрійовича (посмертно) — солдата
ГУЦАЛЮКА Сергія Михайловича — молодшого сержанта
ДАНЧЕНКА Віталія Вікторовича (посмертно) — молодшого сержанта
ДЕГТЯРА Володимира Миколайовича — сержанта
ДЕПУТАТІВА Олексія Павловича (посмертно) — старшого солдата
ДЗЬОБУ Назара Володимировича (посмертно) — старшого солдата
ДИНИСЮКА Андрія Дмитровича (посмертно) — сержанта
ДМІТРІЄВА Івана Олександровича — солдата
ДОЦЕНКА Сергія Юрійовича — солдата
ДРАПАЙЛА Василя Євстахійовича — старшого солдата
ДРОЗДА Олександра Павловича — старшого солдата
ДУХНА Володимира Михайловича (посмертно) — штаб-сержанта
ЄЩЕНКА Андрія Юрійовича — солдата
ЖЕРЕБЕЦЬКОГО Григорія Романовича — головного сержанта
ЖИЛІНА Дмитра Олексійовича — сержанта
ЗАГРЕЙЧУКА Тараса Остаповича — молодшого сержанта
ЗІНЧЕНКА Олександра Олександровича — молодшого сержанта
ЗОЛОТУХІНА Олексія Віталійовича — молодшого сержанта
ІВАНІВА Романа Степановича — старшого солдата
ІЛЬКІВА Олександра Михайловича — головного старшину
КАПИЦЮ Геннадія Петровича — старшого сержанта
КАРАНДЕВИЧА Миколу Григоровича — солдата
КІКОТА Станіслава Вікторовича (посмертно) — молодшого сержанта
КЛИПУ Василя Михайловича — солдата
КНЯЖЕВСЬКОГО Микиту Вадимовича — солдата
КОВАЛЬЧУКА Василя Дмитровича (посмертно) — штаб-сержанта
КОВАЛЬЧУКА Василя Мефодійовича (посмертно) — солдата
КОЖУШКА Артема Михайловича — солдата
КОЗУНЕНКА Олександра Вікторовича — солдата
КОЛЕСНИКА Віталія Анатолійовича — старшого солдата
КОЛОДКУ Дениса Анатолійовича (посмертно) — солдата
КОРДОНЧУКА Руслана Миколайовича (посмертно) — солдата
КОРЕНЬКОВА Сергія Анатолійовича (посмертно) — солдата
КОРШУКОВА Артема Валерійовича — старшого солдата
КОРЯКУ Юлія Сергійовича (посмертно) — солдата
КРИВОРУЧЕНКА Данила Сергійовича — старшого солдата
КУДЕЛЮ Сергія Валерійовича (посмертно) — солдата
КУЛІНЕНКА Євгенія Ігоревича — солдата
КУРИЧКУ Василя Васильовича — старшого солдата
КУЧЕРА Руслана Леонідовича — солдата
ЛАВРИЧЕНКА Івана Анатолійовича (посмертно) — солдата
ЛАРІОНОВА Руслана Костянтиновича — молодшого сержанта
ЛИСЕНКА Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
ЛИСІЯ Анатолія Пилиповича (посмертно) — сержанта
ЛИСЯКА Віктора Вікторовича (посмертно) — солдата
ЛІСОВОГО Олександра Валерійовича — старшого солдата
ЛОВІНА Володимира Петровича (посмертно) — головного сержанта
ЛОЛУ Івана Вікторовича — молодшого сержанта
ЛУК’ЯНЧУКА Василя Івановича — сержанта
ЛУЧНІКОВА Олександра Васильовича — солдата
МАЗУРА Дмитра Олексійовича (посмертно) — старшого солдата
МАЙСТРЕНКА Віталія Івановича (посмертно) — старшого солдата
МАКСИМИЧА Івана Івановича (посмертно) — солдата
МАКУХУ Віталія Леонідовича (посмертно) — сержанта
МАНУШИНА Віктора Вікторовича — старшого солдата
МАРИНИЧА Владислава Григоровича — молодшого сержанта
МАРКІНА Юрія Івановича (посмертно) — молодшого сержанта
МАРКОВСЬКОГО Владислава Олександровича — молодшого сержанта
МАРТИНЕНКА Гліба Владиславовича (посмертно) — солдата
МАРТИНОВА Андрія Сергійовича (посмертно) — старшого лейтенанта
МАРТИНЮКА Віталія Вікторовича — солдата
МАТИНУ Іллю Юрійовича — солдата
МАХЕЦЬКОГО Олександра Олександровича — молодшого сержанта
МАЧІХУ Романа Миколайовича — головного сержанта
МЕЛЬНИКА Сергія Адамовича (посмертно) — солдата
МОРОЗОВА Андрія Олексійовича — старшого солдата
НАУМЕНКА Ярослава Зариславовича — старшого солдата
НЕСКОРОДЖЕНОГО Ростислава Миколайовича (посмертно) — старшого солдата
НЕСТЕРЕНКА Євгена Григоровича — солдата
НЕХАЯ Вячеслава Вікторовича (посмертно) — старшого лейтенанта
НИЧИПОРУКА Віталія Васильовича — молодшого сержанта
НОСКА Володимира Михайловича — солдата
НОСКА Дмитра Володимировича — солдата
ОВАЧУКА Валентина Валентиновича — старшого солдата
ОКСЕНТЮКА Миколу Никифоровича (посмертно) — солдата
ОЛІЙНИКА Юрія Валентиновича — солдата
ОПАЛЕНИКА Володимира Юрійовича (посмертно) — старшого сержанта
ОРЛОВА Миколу Володимировича (посмертно) — солдата
ОХРИМЧУКА Володимира Олександровича (посмертно) — солдата
ПАВЛЕНКА Василя Олексійовича — старшого солдата
ПАГУЛИЧА Володимира Миколайовича — солдата
ПАСІЧНІЧЕНКА Романа Анатолійовича — солдата
ПАСІЧНЮКА Олександра Павловича (посмертно) — солдата
ПЕЛОГЕЇНА Михайла Володимировича (посмертно) — солдата
ПЕЛЮХНЮ Євгенія Костянтиновича — солдата
ПЕРЕВЕРТНЯ Олександра Андрійовича (посмертно) — солдата
ПЕТРЕНКА Олександра Григоровича (посмертно) — головного старшину
ПЕЧЕРСЬКОГО Гліба Сергійовича — молодшого сержанта
ПИЛИПЧУКА Сергія Петровича (посмертно) — солдата
ПИСАРЕНКА Романа Олександровича — солдата
ПІМЕНОВА Олександра Станіславовича — солдата
ПІРНЯКА Богдана Сергійовича — солдата
ПІРНЯКА Ярослава Сергійовича — солдата
ПОДОРОЖКА Ігоря Олександровича — сержанта
ПОЛТОРАКА Василя Миколайовича — солдата
ПОЛТОРАЦЬКОГО Юрія Віталійовича (посмертно) — капітана
ПОЛЧЕРЕДНІКОВА Сергія Павловича — головного сержанта
ПОТЬОМКУ Олександра Анатолійовича (посмертно) — сержанта
ПРИХОДЬКА Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
ПРІСІЧА Олега Юрійовича — молодшого сержанта
РАФАЛЬСЬКОГО Владислава Анатолійовича (посмертно) — солдата
РОЗУМНОГО Микиту Сергійовича — молодшого сержанта
РОМАНЮКА Ярослава Івановича — старшого солдата
САВВІДАКІСА Олександра Захаріаса — солдата
САВУЛЯКА Степана Богдановича — сержанта
САВЧЕНКА Сергія Володимировича — молодшого сержанта
САУЛЯКА Сергія Олексійовича — солдата
САХНЕНКА Миколу Сергійовича — старшого солдата
СВИСТУНА Валерія Васильовича — молодшого сержанта
СЕМЕНА Захара Олександровича — молодшого сержанта
СЕМЕШКА Сергія Олександровича — солдата
СЕРЕДЮКА Сергія Івановича (посмертно) — старшого солдата
СИРОТЮКА Юрія Васильовича — солдата
СЛИНЮКА Олександра Анатолійовича — солдата
СЛОВЯГИНА Богдана Геннадійовича — молодшого сержанта
СМИКАЛА Юрія Степановича (посмертно) — молодшого сержанта
СОЛОВЙОВА Романа Володимировича — солдата
СОРОКУ Тараса Васильовича (посмертно) — сержанта
СТЕПАНОВА Олександра Григоровича (посмертно) — старшого солдата
СУХОРУЧКІНА Микиту Олександровича — солдата
ТАРАСЮКА Романа Петровича — солдата
ТКАЧЕНКА Віталія Петровича (посмертно) — солдата
ТРЕПОЛЬЦЯ Миколу Юрійовича — сержанта
ТУРА Андрія Васильовича (посмертно) — солдата
УРОБУШКІНА Тимофія Сергійовича (посмертно) — солдата
ФЕДОРІВА Юрія Романовича — старшого сержанта
ХАНДУЧКУ Юрія Анатолійовича — сержанта
ХОЛОДОВА Андрія Анатолійовича (посмертно) — солдата
ХОМЕНКА Дмитра Володимировича — сержанта
ХУДАЄВА Романа Ігоровича — сержанта
ЦЕОМАШКА Романа Анатолійовича — солдата
ЦИМБАЛІСТА Владислава Олексійовича (посмертно) — молодшого сержанта
ЧЕРІЧЕНКА Сергія Михайловича (посмертно) — сержанта
ЧЕРКАШИНА Володимира Володимировича (посмертно) — солдата
ЧЕРНЯКА Станіслава Ярославовича — сержанта
ЧУБЕНКА Дениса Володимировича — сержанта
ШИБКА Олексія Григоровича — молодшого сержанта
ШУЛЬГУ Олега Юрійовича — сержанта
ШУЛЬЦА Данила Ігоровича — старшого солдата
ШУЛЯКА Івана Олексійовича — солдата
ЮРАША Олександра Володимировича (посмертно) — солдата
ЮРИМА Юрія Адамовича (посмертно) — солдата
ЯБОНЖІ Альберта Савелійовича (посмертно) — солдата
ЯСІНСЬКОГО Вадима Володимировича (посмертно) — солдата
ЯЦИШЕНА Олега Миколайовича — сержанта
Нагородити орденом Данила Галицького
БОРОДЕНКА Андрія Сергійовича — молодшого сержанта
ЖЕБРІВСЬКОГО Яна Павловича — старшого лейтенанта
ОСТРЕНКА Дмитра Євгеновича — солдата
РІТТЕРА Євгенія Миколайовича — молодшого сержанта
ХАРЧЕНКА Сергія Петровича — полковника
ЩЕРБАКОВА Дмитра Сергійовича — молодшого лейтенанта
ЯКИМЕНКА Романа Костянтиновича — сержанта
Нагородити медаллю “За військову службу Україні”
БЄЛАНА Віталія Юрійовича — сержанта
БОЙКА Романа Вікторовича (посмертно) — молодшого сержанта
БОЛОГА Людвика Людвиковича — молодшого сержанта
БОНДАРЄВА Микиту Володимировича — солдата
БОНДАРЦЯ Артема Петровича — старшого сержанта
БРИГОЦЬКОГО Андрія Миколайовича — старшого сержанта
БУБЛИКА Сергія Володимировича — солдата
ВАХРУШЕВА Дмитра Вікторовича — солдата
ВЛАСЕНКА Ігоря Володимировича — головного сержанта
ВОВЧУКА Руслана Володимировича — молодшого сержанта
ВОЛКОВА Богдана Віталійовича — старшого солдата
ВОРОНКОВА Ігоря Володимировича — старшого солдата
ВУКОВИЧА Олександра Івановича — молодшого сержанта
ГАЙДАМАКУ Віталія Михайловича — старшого сержанта
ГОРБАТКО Олену Анатоліївну — старшого сержанта
ГУКА Ярослава Євгеновича — сержанта
ДАНИЛЬЧУКА Володимира Анатолійовича — молодшого сержанта
ДМИТРУКА Василя Олександровича — старшого сержанта
ДОВБИША Владислава Геннадійовича — старшого солдата
ДОРОША Олександра Володимировича — головного сержанта
ЄРЕСЬКА Андрія Олександровича — молодшого сержанта
ЖДАНЮКА Івана Івановича — старшого сержанта
ЗАБАРУ Євгена Михайловича — молодшого сержанта
КАРПЕНКА Сергія Олександровича — старшого сержанта
КАРПЕНКО Наталію Леонідівну — солдата
КАЧАНА Артура Олеговича — молодшого сержанта
КАШНІКОВА Ігоря Васильовича — солдата
КОВАЛЯ Владислава Васильовича — старшого сержанта
КОВАЛЯ В’ячеслава Олеговича — головного сержанта
КОТЕЛЕВСЬКОГО Костянтина Володимировича — старшого солдата
КОТЕЛЬНИЦЬКОГО Віталія Олеговича — солдата
КУЛЄША Михайла Олександровича — старшого солдата
ЛАВРИКА Геннадія Дмитровича — старшого сержанта
ЛЕВЧУК Вікторію Вікторівну — молодшого сержанта
МАРУСЕНКА Олександра Володимировича — сержанта
МАТВІЙКА Ігоря Андрійовича — сержанта
МАТКОВСЬКОГО Маркіяна Богдановича — сержанта
МАХИНЮ Євгена Васильовича — старшого солдата
МЄШКОВА Сергія Вікторовича — солдата
МИХАЙЛЮКА Олександра Олександровича — солдата
МОСКАЛЕНКА Максима Олексійовича — сержанта
НЕВГАСИМОГО Валерія Сергійовича — молодшого сержанта
ОЧКАНЯ Павла Володимировича — солдата
ПАРХОМЕНКА Ярослава Петровича — солдата
ПАСТУШНОГО Віталія Олександровича — штаб-сержанта
ПЕТРОВА Максима Олеговича — старшого солдата
ПОДКАУРУ Владислава Олександровича — молодшого сержанта
ПОЛІЩУКА Назара Олександровича — старшого солдата
ПОНАМАРЕНКА Олексія Васильовича — старшого солдата
ПУТЕНКА Віктора Олексійовича — головного старшину
РОЗМАЗНІНА Ігоря Миколайовича — старшого сержанта
РОМАНІВСЬКУ Діану Вадимівну — старшого солдата
РЯБУШУ Романа Сергійовича — старшого солдата
САВЕЛЬЄВА Сергія Сергійовича — сержанта
САНДРАЦЬКОГО Віктора Петровича — старшого сержанта
СЕРГІЄНКА Івана Анатолійовича — головного сержанта
СТАРІНЩАКА Руслана Олеговича — молодшого сержанта
ТОМОРСЬКОГО Миколу Юрійовича — штаб-сержанта
ШВЕЦЯ Романа Анатолійовича — старшого сержанта
Нагородити медаллю “Захиснику Вітчизни”
БЕГІШЕВА Михайла Юрійовича (посмертно) — солдата
БОЙКА Ігоря Олександровича — молодшого сержанта
БОНДАРЕНКА Євгена Леонідовича (посмертно) — солдата
БОНДАРЧУКА Максима Віталійовича — старшого солдата
БУГАЙЧЕНКА Олексія Олександровича (посмертно) — солдата
ГНЕДА Олега Володимировича (посмертно) — солдата
ГОЛОВКА Юрія Ігоровича (посмертно) — солдата
ГОРБАЧЕНКА Владислава Анатолійовича — молодшого сержанта
ГРАДІНОВИЧА Віктора Михайловича (посмертно) — солдата
ДАНИЛА Віктора Володимировича (посмертно) — солдата
ДРОЗДА Олексія Ігоровича (посмертно) — молодшого сержанта
ДУБАЧИНСЬКОГО Володимира Анатолійовича (посмертно) — сержанта
ЖМАЙЛОВА Дениса Юрійовича — молодшого сержанта
ЗАБОЛОТНЬОГО Андрія Ігоровича — молодшого сержанта
ЗАХАРЧУКА Сергія Миколайовича (посмертно) — сержанта
КОЗЕНЮКА Олександра Сергійовича (посмертно) — солдата
КОНОВАЛОВА Олександра Володимировича — молодшого сержанта
КРІВІКА Миколу Володимировича (посмертно) — солдата
КУЛИКА Ігоря Ярославовича (посмертно) — молодшого сержанта
КУШНІРА Дмитра Сергійовича — старшого солдата
ЛАЗЕБНИКА Сергія Вікторовича (посмертно) — солдата
ЛИЧАКА Віктора Васильовича (посмертно) — солдата
ЛЮБЧАКА Миколу Миколайовича — старшого солдата
МОІСЕЄНКА Андрія Олександровича — сержанта
ПАЗЮКА Віктора Васильовича — молодшого сержанта
РУДЕНКА Олександра Васильовича (посмертно) — старшого солдата
СЕМЕНОВА Данила Андрійовича (посмертно) — солдата
СИДОРЧУКА Максима Михайловича — молодшого сержанта
СІРОБАБУ Сергія Олександровича — старшого сержанта
СТОРОЖЕВА Максима Миколайовича (посмертно) — старшого солдата
ЦІЛІЦЬКОГО Олександра Сергійовича (посмертно) — старшого солдата
ШМАЛІЯ Вадима Петровича (посмертно) — солдата
ЩЕРБИНУ Олександра Володимировича — сержанта
ЯРМОША Петра Івановича (посмертно) — солдата
Нагородити медаллю “За врятоване життя”
БІГУНА Владислава Віталійовича — молодшого сержанта
ВАРГУ Сергія Олександровича — молодшого сержанта
ЗУХА Романа Володимировича — старшого сержанта
ОЛІЙНИКА Сергія Олександровича — солдата
ПАРФЕНОВА Владислава Вадимовича — сержанта
ПОБІДАША Олександра Володимировича — молодшого сержанта.
Читайте також:
Зеленський нагородив ще 330 військових, понад 200 з них – посмертно: СПИСОК
Тhе роst Президент відзначив державними нагородами 674 військових, 312 із них – посмертно fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Відповідні укази №1062/2026 та №1063/2026 від 26 жовтня оприлюднені на сайті глави держави.
У документі зазначається, що нагороди призначені за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, а також самовіддане виконання військового обов’язку.
Відзнаку президента України “Хрест бойових заслуг” посмертно отримав лейтенант Олег Костюк.
Захисники отримали ордени Богдана Хмельницького, Данила Галицького, “За мужність” та медалі “За військову службу Україні”, “Захиснику Вітчизни” й “За врятоване життя”.
Відтак, указами президента постановлено:
Нагородити відзнакою президента України “Хрест бойових заслуг”
КОСТЮКА Олега Ігоровича (посмертно) — лейтенанта
Нагородити орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня
ЛИСЮКА Богдана Васильовича (посмертно) — старшого лейтенанта
ЛОБАСТОВА Ігоря Валерійовича (посмертно) — молодшого сержанта
САВКУ Івана Івановича (посмертно) — лейтенанта
Нагородити орденом “За мужність” ІІ ступеня
АРТЕМЕНКА Євгенія Петровича — солдата
БОЙКА Василя Петровича — солдата
ГОЛОВЧЕНКА Максима Сергійовича — молодшого сержанта
ГРАЖДАНА Сергія Віталійовича — солдата
ДОВІДНОГО Олександра Володимировича — молодшого сержанта
КОПІЯ Олега Володимировича — сержанта
КУНКІНА Костянтина Георгійовича (посмертно) — старшого солдата
КУШИНСЬКОГО Юрія Леонтійовича — сержанта
ЛИПОВОГО Олексія Олександровича (посмертно) — старшого солдата
НІКІТІНА Віталія Сергійовича (посмертно) — солдата
РОГОВЦЯ Дмитра Петровича (посмертно) — сержанта
САНДУЛЬСЬКОГО Владислава Вячеславовича (посмертно) — молодшого сержанта
ШАПОШНИКА Артема Вадимовича (посмертно) — старшого солдата
Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня
АБАКУМОВА Ігоря Миколайовича — молодшого сержанта
АВДЄЄВА Олексія Володимировича — солдата
АЛЕКСЄЄВА Віталія Васильовича (посмертно) — солдата
АНДРЕЄВА Геннадія Вікторовича (посмертно) — старшого солдата
АНДРІЇВА Івана Івановича (посмертно) — солдата
АНДРІЯНОВА Сергія Васильовича (посмертно) — молодшого сержанта
АРТЮХОВА Юрія Володимировича — солдата
БАРАНЦЯ Андрія Михайловича (посмертно) — молодшого сержанта
БАРДУ Романа Васильовича (посмертно) — старшого солдата
БАРСУКОВА Юрія Володимировича (посмертно) — солдата
БАРТОША Сергія Михайловича (посмертно) — солдата
БЕЗРУЧКУ Вадима Миколайовича — молодшого сержанта
БЕРЕЖНЯКА Євгена Олександровича — молодшого сержанта
БЕСХМЕЛЬНІЦИНА Олександра Вікторовича — солдата
БЄЛОВА Євгенія Андрійовича (посмертно) — старшого солдата
БЄЛОВА Ігоря Ігоровича — старшого сержанта
БИРЧЕНКА Євгенія Анатолійовича (посмертно) — головного сержанта
БІДЕНКА Андрія Миколайовича (посмертно) — солдата
БІЛАКА Віктора Павловича (посмертно) — солдата
БОВУ Ярослава Володимировича (посмертно) — старшого сержанта
БОДНАРЮКА Миколу Юрійовича — молодшого сержанта
БОЖКА Андрія Анатолійовича (посмертно) — солдата
БОЖКА Олександра Володимировича (посмертно) — солдата
БОЙКА Євгенія Віталійовича (посмертно) — молодшого сержанта
БОРБЕЛЮКА Максима Анатолійовича (посмертно) — солдата
БРАТЕНЧУКА Володимира Сергійовича (посмертно) — старшого солдата
БРАТОВА Тимура Олександровича — солдата
БРАЦЛАВСЬКОГО Михайла Миколайовича (посмертно) — старшого солдата
БУЗИЛЕ Романа Вікторовича (посмертно) — солдата
БУЛУ Сергія Ярославовича (посмертно) — сержанта
БУРДУКОВА Олександра Олександровича — солдата
БУРЯКОВА Юрія Сергійовича (посмертно) — молодшого сержанта
ВАСІНА Ігоря Дмитровича — молодшого сержанта
ВАСЮТУ Юрія Вікторовича (посмертно) — солдата
ВЕЛЬГУНА Олега Івановича (посмертно) — солдата
ВЕРЕМЧУКА Ігоря Олеговича (посмертно) — молодшого сержанта
ВЕРЖУКА Олександра Олександровича — солдата
ВИРВУ Станіслава Васильовича (посмертно) — солдата
ВІНЧУРУ Євгенія Володимировича (посмертно) — молодшого сержанта
ВЛАСОВА Андрія Миколайовича (посмертно) — штаб-сержанта
ВОЙТКЄВИЧА Олександра Сергійовича (посмертно) — солдата
ГАВЛА Романа Миколайовича (посмертно) — солдата
ГАКАЛА Сергія Вікторовича — молодшого сержанта
ГОЛІНКУ Івана Івановича (посмертно) — солдата
ГОЛОВАЧА Дениса Сергійовича — солдата
ГОЛУБЕНКА Дмитра Олеговича — солдата
ГОРДЕЦЬКОГО Олексія Юрійовича (посмертно) — солдата
ГОРКОВЕНКА Олексія Володимировича — молодшого сержанта
ГОСОВСЬКОГО Миколу Володимировича (посмертно) — солдата
ГОСТІШЕВА Сергія Володимировича (посмертно) — солдата
ГРИГУ Анатолія Дмитровича (посмертно) — штаб-сержанта
ГУБАРЯ Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
ГУРАЛЮКА Віктора Степановича (посмертно) — солдата
ГУРСЬКОГО Миколу Сергійовича (посмертно) — молодшого сержанта
ДЕМСЬКОГО Юрія Васильовича (посмертно) — молодшого сержанта
ДЕРЕНСЬКОГО Олександра Анатолійовича (посмертно) — солдата
ДЖУРДЖУ Євгена Мирославовича (посмертно) — солдата
ДЗЮБАКА Юрія Михайловича (посмертно) — молодшого сержанта
ДЗЮБУ Андрія Володимировича (посмертно) — старшого солдата
ДОМБРОВАНА Олександра Петровича — сержанта
ДОРОША Павла Вікторовича — солдата
ДРЯПОЧКУ Олександра Анатолійовича (посмертно) — солдата
ДУЛІПУ Олександра Васильовича — солдата
ДУТКУ Юрія Володимировича (посмертно) — молодшого лейтенанта
ЄМЕЛЬЯНОВА Євгена Вікторовича — солдата
ЖИЛЮКА Олександра Миколайовича — солдата
ЖУРБЕНКА Вадима Миколайовича (посмертно) — солдата
ЖУРБИЦЬКОГО Олександра Олеговича (посмертно) — солдата
ЗАБОЯ Антона Сергійовича — солдата
ЗАГОРУЯ Володимира Вікторовича (посмертно) — солдата
ЗАДОРОЖНОГО Юрія Вікторовича — молодшого сержанта
ЗАХАРОВА Дмитра Геннадійовича — солдата
ЗАХАРЧЕНКА Романа Валентиновича — молодшого сержанта
ЗАЯЦЯ Дениса Володимировича — солдата
ЗВЯГІНЦЕВА Олександра Вадимовича — молодшого сержанта
ЗИЗУ Сергія Павловича (посмертно) — солдата
ЗИЛЯ Андрія Андрійовича (посмертно) — солдата
ЗОЛОТУХІНА Олександра Андрійовича — молодшого сержанта
ЗУЙКІНА Вадима Вадимовича — солдата
ІВАНОВА Кирила Романовича (посмертно) — солдата
ІВАНЧЕНКА Юрія Анатолійовича — солдата
ІВАСЬКА Олега Івановича (посмертно) — солдата
ІНШАКОВА Миколу Дмитровича — молодшого сержанта
КАЛЕНСЬКОГО Юрія Тадеушевича — солдата
КАЛМАКОВА Євгена Анатолійовича — солдата
КАЛЮЖНОГО Юрія Миколайовича (посмертно) — солдата
КАМЦЯ Юрія Анатолійовича (посмертно) — солдата
КАРЗОВА Владислава Дмитровича (посмертно) — солдата
КАРПЕНКА Валерія Анатолійовича (посмертно) — солдата
КАРПЕНКА Костянтина Володимировича — молодшого сержанта
КАСІРЕНКА Романа Руслановича — молодшого сержанта
КАШУКА Романа Миколайовича — солдата
КЕРАКОСЯНА Романа Валерійовича — солдата
КЕФУ Василя Петровича — солдата
КИРИЛОВА Ігоря Вікторовича (посмертно) — солдата
КИРИЛЬЧЕНКА Богдана Владиславовича (посмертно) — солдата
КИРИЛЮКА Олександра Івановича — солдата
КИРИЧЕНКА Олексія Івановича (посмертно) — солдата
КІЯШКА Євгенія Олександровича (посмертно) — солдата
КОБИЛІНСЬКОГО Віктора Руслановича (посмертно) — молодшого сержанта
КОВАЛЕНКА Євгена Івановича (посмертно) — солдата
КОВАЛЬЧУКА Анатолія Анатолійовича — солдата
КОВАЛЯ Івана Івановича (посмертно) — старшого солдата
КОВАЛЯ Михайла-Назара Євгенійовича (посмертно) — солдата
КОВАЛЯ Олексія Миколайовича (посмертно) — солдата
КОЗАКА Дмитра Віталійовича (посмертно) — старшого солдата
КОЛТУНА Богдана Васильовича (посмертно) — молодшого сержанта
КОРІЗНА Олега Володимировича — молодшого сержанта
КОРОТКОВА Олександра Андрійовича — старшого солдата
КОСТЕЦЬКОГО Леоніда Володимировича (посмертно) — солдата
КОСТОГРИЗА Дениса Олександровича — молодшого сержанта
КРАВЧЕНКА Давида Олександровича (посмертно) — солдата
КРАВЧЕНКА Миколу Сергійовича — солдата
КРАЙНІКОВА Станіслава Олександровича (посмертно) — солдата
КРАМНИЧНОГО Сергія Павловича (посмертно) — солдата
КРАСНІКОВА Євгенія Анатолійовича (посмертно) — молодшого сержанта
КРАСНОВА Андрія Сергійовича — молодшого сержанта
КРАСНОПЕРОВА Сергія Валерійовича (посмертно) — старшого солдата
КРЕМЕНЯ Максима Віталійовича (посмертно) — солдата
КУЗНЄЦОВА Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
КУЛІША Ігоря Олександровича — молодшого сержанта
КУРАКСІНА Віктора Юрійовича — солдата
КУРИЛА Юрія Богдановича (посмертно) — молодшого сержанта
КУРКОВА Миколу Геннадійовича — молодшого сержанта
КУШКУ Василя Васильовича (посмертно) — солдата
КЮРЕГЯНА Володимира Сергійовича — молодшого сержанта
ЛАВРИКА Станіслава Юрійовича (посмертно) — солдата
ЛЕВАНДОВСЬКОГО Романа Олексійовича (посмертно) — солдата
ЛЕВЧУКА Миколу Васильовича (посмертно) — солдата
ЛЕЛЮКА Олега Петровича (посмертно) — солдата
ЛЕПКА Максима Сергійовича — солдата
ЛИДЗАРЯ Владислава Вікторовича — молодшого сержанта
ЛИСЕНКА Віталія Олексійовича (посмертно) — солдата
ЛИТВИНА Сергія Васильовича (посмертно) — солдата
ЛОХМАНЮКА Андрія Володимировича (посмертно) — солдата
ЛУЦИКА Романа Петровича (посмертно) — солдата
ЛЮБАРА Андрія Вікторовича — солдата
ЛЯШЕКА Костянтина Михайловича — молодшого сержанта
ЛЯШЕНКА Олександра Валерійовича — солдата
МАКСИМЕНКА Олександра Васильовича (посмертно) — солдата
МАКСИМЕНКА Романа Миколайовича (посмертно) — молодшого сержанта
МАКУТРУ Сергія Вікторовича (посмертно) — сержанта
МАЛАЩИЦЬКОГО Олега Степановича (посмертно) — солдата
МАРКЕВИЧА Максима Феофіловича — сержанта
МАРТИНЕНКА Миколу Васильовича (посмертно) — солдата
МАРЧЕНКА Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
МАТВІЙЧУКА Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
МЕЛЬНИКА Віталія Федоровича — сержанта
МИРОНЮКА Андрія Михайловича — солдата
МИСЬКА Андрія Ярославовича — молодшого сержанта
МИХАЛЬЧЕНКА Івана Павловича (посмертно) — солдата
МОВЧАНА Олександра Анатолійовича — молодшого сержанта
МОРГУНОВА Максима Сергійовича (посмертно) — молодшого сержанта
МОРОЗА Максима Михайловича — солдата
МРИНСЬКОГО Сергія Валентиновича (посмертно) — старшого сержанта
МУКОВОЗА Юрія Володимировича (посмертно) — молодшого сержанта
МУРИНА Олександра Миколайовича — молодшого сержанта
НАЗАРОВА Олександра Анатолійовича (посмертно) — солдата
НАЛИВАЙКА Юрія Петровича (посмертно) — старшого солдата
НАСІННИКА Віталія Михайловича (посмертно) — солдата
НАУМЕНКА Дмитра Вікторовича (посмертно) — солдата
НАУМЕНКА Миколу Анатолійовича — солдата
НЕДОЛУЖКА Василя Васильовича — солдата
НЕСТЕРЕНКА Геннадія Валерійовича (посмертно) — солдата
НЕСТЕРОВА Микиту Сергійовича (посмертно) — молодшого сержанта
НЕЧИТАЄВА В’ячеслава Євгеновича — молодшого сержанта
НІКІТІНА Сергія Юрійовича (посмертно) — молодшого сержанта
НОРЦЯ Тараса Сергійовича (посмертно) — солдата
НОСЕНКА Романа Івановича (посмертно) — старшого солдата
НУЖНОГО Павла Вікторовича — молодшого сержанта
ОЛІЙНИКА Андрія В’ячеславовича (посмертно) — солдата
ОЛІЙНИКА Валерія Михайловича (посмертно) — старшину
ОМЕЛЬЧЕНКА Олексія Миколайовича (посмертно) — сержанта
ОРЛОВА Олексія Валерійовича — солдата
ОСАДЧЕНКА Андрія Васильовича — солдата
ОСИКУ Дениса Валентиновича (посмертно) — старшого солдата
ОСІНЦЕВА Руслана Геннадійовича — молодшого сержанта
ОСТАПЧУКА Олександра Васильовича (посмертно) — солдата
ПАВЛЕНКА Євгена Олеговича (посмертно) — старшого солдата
ПАВЛІВСЬКОГО Івана Михайловича (посмертно) — солдата
ПАВЛОВСЬКОГО Олександра Вячеславовича (посмертно) — старшого солдата
ПАЛАНИЧКА Андрія Вікторовича (посмертно) — солдата
ПАЛАША Михайла Петровича — солдата
ПАНЬКА Юрія Йосиповича (посмертно) — солдата
ПАНЬКОВА Дмитра Миколайовича (посмертно) — солдата
ПЕРЕХОДЬКА Василя Васильовича (посмертно) — старшого солдата
ПЕТРОВА Вадима Михайловича (посмертно) — солдата
ПЕЧЕНЦЕВА Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
ПИЛЬЧЕНКА Антона Андрійовича — молодшого сержанта
ПИЧИРИГУ Володимира Петровича (посмертно) — солдата
ПІНЧУКА Петра Антоновича (посмертно) — головного сержанта
ПОВШЕДНОГО Віктора Васильовича (посмертно) — штаб-сержанта
ПОЛОВИНКУ Антона Валерійовича — старшого солдата
ПОЛУХІНА Олександра Олександровича — солдата
ПОЛЯКОВА Олексія Володимировича (посмертно) — солдата
ПОНОМАРЬОВА Сергія Олександровича (посмертно) — солдата
ПОПОВА Олега Вікторовича (посмертно) — старшого солдата
ПРАВДЕНКА Богдана Андрійовича (посмертно) — солдата
ПРИЛИПУ Івана Сергійовича (посмертно) — молодшого лейтенанта
ПРОДАНОВА Миколу Володимировича — сержанта
ПРОЦИШИНА Анатолія Борисовича (посмертно) — сержанта
ПШЕНІЦИНА Артема Сергійовича — солдата
РАТУШКА Вадима Валерійовича — сержанта
РАУХА Кристіана Йоцу (посмертно) — солдата
РАЧКА Бориса Михайловича (посмертно) — старшого солдата
Р.БЕНЕДЕКА Роберта Калмановича (посмертно) — старшого солдата
РОДІНА Сергія Андрійовича (посмертно) — солдата
РОМАНОВА Володимира Миколайовича (посмертно) — солдата
РОМАНЧУКА Руслана Миколайовича (посмертно) — солдата
РОСТІ Володимира Дмитровича — солдата
САВЧЕНКА Станіслава Євгеновича — молодшого сержанта
САДА Сергія Петровича (посмертно) — старшого сержанта
САП’ЯНОВА Дмитра Сергійовича (посмертно) — солдата
СВИСТУ Віктора Григоровича (посмертно) — солдата
СВИСТУНА Сергія Володимировича — солдата
СЕВАСТЬЯНА Сергія Сергійовича — молодшого сержанта
СЕНДЕЦЬКОГО Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
СИДОРОВА Бориса Олеговича — солдата
СІЛІПІНУ Миколу Петровича — солдата
СІМОНОВА Петра Костянтиновича (посмертно) — солдата
СІНЕТАРА Віктора Васильовича (посмертно) — солдата
СІРЕНКА Андрія Сергійовича — молодшого сержанта
СКРИПЛЮКА Степана Миколайовича (посмертно) — капітана
СЛАВЕЦЬКОГО Євгена Володимировича (посмертно) — старшого солдата
СМІРНОВА Богдана Віталійовича — молодшого сержанта
СМУСЯ Валентина Володимировича (посмертно) — старшого солдата
СНІТЧУКА Володимира Миколайовича (посмертно) — штаб-сержанта
СОКИРКА Юрія Олександровича (посмертно) — солдата
СОЛОДУХУ Андрія Олександровича (посмертно) — солдата
СОЛЯНИКА Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
СТАДНИКА Олександра Олександровича — солдата
СТАСЮКА Вадима Петровича (посмертно) — солдата
СТЕЦКОВИЧА Романа Володимировича (посмертно) — солдата
СТРЕЛЬНІКОВА Андрія Вікторовича — молодшого сержанта
СТРУПЧЕВСЬКОГО Віктора Валерійовича — солдата
СУРНЯКА Володимира Ігоровича (посмертно) — молодшого сержанта
СУХАРЯ Віталія Олександровича (посмертно) — солдата
ТАНКОВА Євгена Олександровича — солдата
ТАРАТУШКУ Андрія Вікторовича — солдата
ТЕСЛЕНКА Дениса Олександровича — солдата
ТИМОЩУКА Олександра Петровича (посмертно) — сержанта
ТИТЕНКА Сергія Миколайовича (посмертно) — старшого сержанта
ТКАЧЕНКА Ігоря Володимировича (посмертно) — солдата
ТКАЧОВА Андрія Олеговича — солдата
ТЛОНІНА Євгена Олександровича — молодшого сержанта
ТОКАРЄВА Максима Сергійовича — солдата
ТОЛСТИХ Дениса Вадимовича — молодшого сержанта
ТОМУ Іллю Сергійовича — старшого солдата
ТУРЖАНСЬКОГО Олександра Станіславовича (посмертно) — солдата
ФАЛЬЧУКА Дмитра Вікторовича — солдата
ФЕДЮНІНА Юрія Миколайовича (посмертно) — солдата
ФІЛОНЕНКА Дмитра Івановича (посмертно) — солдата
ФІЛЮКА Миколу Миколайовича (посмертно) — солдата
ХАЗІНСА Андрія Алійовича — молодшого сержанта
ХАЛУ Олега Павловича — солдата
ХМЕЛІНІНА Руслана Васильовича — молодшого сержанта
ХОВАНОВА Вячеслава Вікторовича (посмертно) — молодшого сержанта
ХОХОДРУ Василя Васильовича — солдата
ХОЦАНОВСЬКОГО Дениса Андрійовича (посмертно) — солдата
ХУДІКА Олександра Павловича (посмертно) — молодшого сержанта
ЦИРКУНОВА Максима Віталійовича — солдата
ЧЕБОТАРЯ Олександра Степановича (посмертно) — старшого солдата
ЧЕРВОНЯЩОГО Сергія Олександровича — солдата
ЧЕРНОВА Максима Анатолійовича (посмертно) — солдата
ЧИСНИЦЮ Миколу Сергійовича (посмертно) — солдата
ЧОРНЕНКА Євгена Олексійовича (посмертно) — солдата
ЧОРНОПИСЬКОГО Андрія Васильовича (посмертно) — солдата
ШАПОВАЛОВА Олександра Олександровича — солдата
ШЕВЧЕНКА Юрія Петровича (посмертно) — солдата
ШТОГРИНА Руслана Михайловича — солдата
ШУМОВСЬКОГО Михайла Володимировича — молодшого сержанта
ЩЕРБАКА Миколу Олександровича — солдата
ЮРЧЕНКА Олександра Петровича — молодшого сержанта
ЯІЦЬКОГО Андрія Анатолійовича (посмертно) — майора
ЯКОВЛЄВА Михайла Володимировича (посмертно) — солдата
ЯРКОВОГО Віталія Вікторовича — молодшого сержанта
ЯЦИНУ Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
ЯЦКІВА Володимира Вадимовича — молодшого сержанта
ЯЦУКА Сергія Павловича (посмертно) — солдата
ЯЩЕНКА Костянтина Віталійовича (посмертно) — солдата
Нагородити орденом Данила Галицького
ЛІНИВОГО Олександра Васильовича — молодшого сержанта
Нагородити медаллю “За військову службу Україні”
БАРТОШИКА Романа Сергійовича — молодшого сержанта
БЄЛІКА Олега Сергійовича — солдата
БОЙКА Ярослава Валерійовича — молодшого сержанта
БОРОВСЬКОГО Юрія Володимировича — солдата
ВИШНЯКОВА Ігоря Володимировича — головного сержанта
ГНАТИКА Івана Володимировича — молодшого сержанта
ГРОХОЛЬСЬКОГО Владислава Романовича — молодшого сержанта
ГУРІНА Сергія Олександровича — солдата
ДІДЕНКА Євгенія Сергійовича — молодшого сержанта
ДОБРЯНСЬКОГО Олександра Миколайовича — молодшого сержанта
ДРУЗЕНКА Ігоря Григоровича — солдата
ЗЕЙНАЛОВА Руслана Самира-огли — молодшого сержанта
ЗУЄВА Максима Володимировича — солдата
КЛІМЕНТОВСЬКОГО Євгенія Івановича (посмертно) — старшого солдата
КОВАЛЕНКА Віталія Сергійовича — молодшого сержанта
КОВАЛЬОВА Андрія Сергійовича — солдата
КРИВОКОЧЕНКА Сергія Руслановича — молодшого сержанта
КУЗЬМЕНКА Євгенія Михайловича (посмертно) — солдата
КУРТЯКА Олексія Юрійовича — старшого сержанта
КУЦЕНКА Вячеслава Володимировича — молодшого сержанта
КУШНІРА Вадима Павловича — солдата
ЛИПКУ Валентина Вікторовича (посмертно) — солдата
ЛОПУГУ Олександра Олександровича — молодшого сержанта
ЛУНЄВА Петра Юрійовича — солдата
ЛУЧКА Івана Вікторовича — старшого сержанта
МАГАЦА Олександра Михайловича (посмертно) — старшого солдата
МАЛІЯ Артура Петровича — сержанта
МАЛЬЧЕНКА Дениса Петровича — солдата
МАРЧУКА Володимира Володимировича — сержанта
МЕДВЕДЄВА Олексія Миколайовича — солдата
МІСЬКА Олександра Олександровича — солдата
МОСТОВОГО Максима Віталійовича — старшого солдата
НІКОЛАЄВА Андрія Юрійовича — молодшого сержанта
ПАВЛОВСЬКОГО Максима Івановича — молодшого сержанта
ПИСАРЕНКА Яна Миколайовича — старшого сержанта
ПОПОВИЧА Богдана Андрійовича (посмертно) — солдата
ПРУДІУСА Олександра Володимировича — молодшого сержанта
РЯЩЕНКА Дмитра Володимировича — солдата
СТАРИКОВА Владислава Валерійовича — молодшого сержанта
СТЕЦУ Руслана Остаповича (посмертно) — солдата
ТІСТОЛА Романа Анатолійовича — молодшого сержанта
ТОВКАЧА Бориса Федоровича — молодшого сержанта
ТОНКОГЛАСА Володимира Анатолійовича — молодшого сержанта
ХОМЕНКА Миколу Леонідовича — солдата
ЧУДНОГО Олександра Вікторовича — молодшого сержанта
ШОСТАКА Віктора Олександровича — солдата
Нагородити медаллю “Захиснику Вітчизни”
АЛЄКСЄЄВА Павла Олександровича — солдата
БАБІЧА Віталія Павловича (посмертно) — молодшого сержанта
БЕЖАНА Марина Борисовича (посмертно) — матроса
БЕШЛЕГУ Юрія Миколайовича (посмертно) — солдата
БІЛЕНКА Владислава Ігоровича (посмертно) — солдата
БОЙКА Руслана Васильовича (посмертно) — солдата
ВЕРЕБСЬКОГО Артема Олександровича (посмертно) — солдата
ВОЛІКОВА Сергія Павловича (посмертно) — солдата
ГАЗІЗОВА Антона Ріфхатовича (посмертно) — солдата
ГІРМАША Івана Максимовича (посмертно) — солдата
ГУМЕНЮКА Віталія Васильовича (посмертно) — капітана
ДЄДУШЕВА Віктора Володимировича (посмертно) — молодшого сержанта
ІГНАТЕНКА Віталія Юрійовича (посмертно) — солдата
КИРИЧЕНКА Ігоря Валерійовича (посмертно) — молодшого сержанта
КИРИЧЕНКА Романа Володимировича (посмертно) — молодшого сержанта
КОВАЛЕНКА Олександра Юрійовича (посмертно) — солдата
КОЛЕНДУ Олександра Вікторовича (посмертно) — солдата
КОРНЄЄВА Олександра Леонідовича (посмертно) — солдата
КРУГЛОВА Олексія Валерійовича (посмертно) — солдата
ЛУПАНА Павла Михайловича (посмертно) — старшого солдата
СВИРИДЮКА Федора Юрійовича — молодшого сержанта
СЕМЕНЦЯ Дмитра Вікторовича — молодшого сержанта
ТОНКОПІЯ Олександра Михайловича — молодшого сержанта
ФЕДОРЦОВА Сергія Миколайовича (посмертно) — солдата
ЦИМБАЛІСТА Данила Олександровича — молодшого сержанта
ЦИМБАЛЮКА Володимира Олександровича (посмертно) — солдата
ШЕВЧЕНКА Костянтина Миколайовича (посмертно) — старшого солдата.
Нагородити орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня
БОЛЯНСЬКОГО Ігоря Анатолійовича — полковника
ГЛУГАНА Федора Васильовича — майора
НЕВКРИТОГО Олега Анатолійовича — полковника
СОЛОДКОГО Андрія Вікторовича (посмертно) — старшого лейтенанта
СЦЕЛЬНІКОВА Михайла-Віктора Михайловича (посмертно) — молодшого сержанта
ФЕОКТІСТОВА В’ячеслава Павловича — сержанта
Нагородити орденом “За мужність” ІІ ступеня
БЕЗРУКАВОГО Віталія Андрійовича — головного сержанта
ВАРНЯГУ Валентина Васильовича — головного сержанта
ВОЛОВЧИКА Василя Володимировича (посмертно) — сержанта
ЗАВОЛОКУ Костянтина Сергійовича (посмертно) — старшого лейтенанта
ЛИТВИНЕНКА Дмитра Олександровича — молодшого сержанта
МОТРИНЦЯ Олександра Миколайовича — солдата
НЕХАЯ Дениса Юрійовича (посмертно) — сержанта
ПАЙОЛА Олександра Сергійовича — старшину 2 статті
ПИПЕНКА Руслана Васильовича — солдата
ЧУХТУ Михайла Юрійовича — старшого солдата
Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня
АВРАМЕНКА Ігоря Григоровича (посмертно) — солдата
АНАЄНКА Сергія Миколайовича (посмертно) — солдата
АНДРЄЄВА Артема Володимировича — молодшого сержанта
АНОСОВА Андрія Павловича (посмертно) — солдата
АПЕНКА Владислава Богдановича (посмертно) — старшого солдата
БАЛАНСЬКОГО Євгенія Сергійовича — солдата
БАЛЕНКА Андрія Миколайовича — солдата
БАШУКА Олександра Миколайовича (посмертно) — солдата
БЕЗСМЕРТНОГО Ігоря Миколайовича (посмертно) — солдата
БИЧИХВОСТА Віталія Вікторовича (посмертно) — солдата
БОБИЛЬОВА Спартака Олександровича — солдата
БОГУСЛАВСЬКОГО Валерія Олександровича — солдата
БОНДАРЕНКА Олександра Володимировича (посмертно) — старшого солдата
БРИЧА Івана Івановича (посмертно) — солдата
БРУХА Івана Павловича — солдата
ВАКУЛУ Миколу Вікторовича — солдата
ВАСЮТУ Олега Володимировича — солдата
ВЕДЕРНІКОВА Євгенія Олеговича — сержанта
ВЕДМЕДЕНКА Олександра Сергійовича (посмертно) — солдата
ВЕРХОВИНЦЯ Степана Юрійовича — сержанта
ВЕРШИНІНА Євгенія Романовича (посмертно) — солдата
ВЕСЄЛОВА Віктора Сергійовича — солдата
ВИДУТУ Богдана Євгенійовича (посмертно) — солдата
ВІРЮТІНА Родіона Олексійовича — штаб-сержанта
ВЛАСЕНКА Володимира Анатолійовича — солдата
ГАЛАЙЧУКА Володимира Володимировича (посмертно) — солдата
ГАЛАТЕНКА Валерія Леонідовича — солдата
ГАЛКУ Андрія Миколайовича (посмертно) — сержанта
ГАЛЯКА Володимира Богдановича — солдата
ГАМОЛІНА Артура Васильовича — солдата
ГЕНДРЮКА Миколу Івановича (посмертно) — старшого сержанта
ГІРЧЕНКА Вадима Григоровича — молодшого сержанта
ГЛИНЯНОГО Максима Ігоровича (посмертно) — солдата
ГЛОБУ Анатолія Анатолійовича (посмертно) — молодшого сержанта
ГНАТІВА Руслана Васильовича — солдата
ГОРДЕЙЧУКА Віктора Миколайовича (посмертно) — солдата
ГРИБА Романа Андрійовича (посмертно) — солдата
ГУЦАЛЮКА Сергія Михайловича — молодшого сержанта
ДАНЧЕНКА Віталія Вікторовича (посмертно) — молодшого сержанта
ДЕГТЯРА Володимира Миколайовича — сержанта
ДЕПУТАТІВА Олексія Павловича (посмертно) — старшого солдата
ДЗЬОБУ Назара Володимировича (посмертно) — старшого солдата
ДИНИСЮКА Андрія Дмитровича (посмертно) — сержанта
ДМІТРІЄВА Івана Олександровича — солдата
ДОЦЕНКА Сергія Юрійовича — солдата
ДРАПАЙЛА Василя Євстахійовича — старшого солдата
ДРОЗДА Олександра Павловича — старшого солдата
ДУХНА Володимира Михайловича (посмертно) — штаб-сержанта
ЄЩЕНКА Андрія Юрійовича — солдата
ЖЕРЕБЕЦЬКОГО Григорія Романовича — головного сержанта
ЖИЛІНА Дмитра Олексійовича — сержанта
ЗАГРЕЙЧУКА Тараса Остаповича — молодшого сержанта
ЗІНЧЕНКА Олександра Олександровича — молодшого сержанта
ЗОЛОТУХІНА Олексія Віталійовича — молодшого сержанта
ІВАНІВА Романа Степановича — старшого солдата
ІЛЬКІВА Олександра Михайловича — головного старшину
КАПИЦЮ Геннадія Петровича — старшого сержанта
КАРАНДЕВИЧА Миколу Григоровича — солдата
КІКОТА Станіслава Вікторовича (посмертно) — молодшого сержанта
КЛИПУ Василя Михайловича — солдата
КНЯЖЕВСЬКОГО Микиту Вадимовича — солдата
КОВАЛЬЧУКА Василя Дмитровича (посмертно) — штаб-сержанта
КОВАЛЬЧУКА Василя Мефодійовича (посмертно) — солдата
КОЖУШКА Артема Михайловича — солдата
КОЗУНЕНКА Олександра Вікторовича — солдата
КОЛЕСНИКА Віталія Анатолійовича — старшого солдата
КОЛОДКУ Дениса Анатолійовича (посмертно) — солдата
КОРДОНЧУКА Руслана Миколайовича (посмертно) — солдата
КОРЕНЬКОВА Сергія Анатолійовича (посмертно) — солдата
КОРШУКОВА Артема Валерійовича — старшого солдата
КОРЯКУ Юлія Сергійовича (посмертно) — солдата
КРИВОРУЧЕНКА Данила Сергійовича — старшого солдата
КУДЕЛЮ Сергія Валерійовича (посмертно) — солдата
КУЛІНЕНКА Євгенія Ігоревича — солдата
КУРИЧКУ Василя Васильовича — старшого солдата
КУЧЕРА Руслана Леонідовича — солдата
ЛАВРИЧЕНКА Івана Анатолійовича (посмертно) — солдата
ЛАРІОНОВА Руслана Костянтиновича — молодшого сержанта
ЛИСЕНКА Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
ЛИСІЯ Анатолія Пилиповича (посмертно) — сержанта
ЛИСЯКА Віктора Вікторовича (посмертно) — солдата
ЛІСОВОГО Олександра Валерійовича — старшого солдата
ЛОВІНА Володимира Петровича (посмертно) — головного сержанта
ЛОЛУ Івана Вікторовича — молодшого сержанта
ЛУК’ЯНЧУКА Василя Івановича — сержанта
ЛУЧНІКОВА Олександра Васильовича — солдата
МАЗУРА Дмитра Олексійовича (посмертно) — старшого солдата
МАЙСТРЕНКА Віталія Івановича (посмертно) — старшого солдата
МАКСИМИЧА Івана Івановича (посмертно) — солдата
МАКУХУ Віталія Леонідовича (посмертно) — сержанта
МАНУШИНА Віктора Вікторовича — старшого солдата
МАРИНИЧА Владислава Григоровича — молодшого сержанта
МАРКІНА Юрія Івановича (посмертно) — молодшого сержанта
МАРКОВСЬКОГО Владислава Олександровича — молодшого сержанта
МАРТИНЕНКА Гліба Владиславовича (посмертно) — солдата
МАРТИНОВА Андрія Сергійовича (посмертно) — старшого лейтенанта
МАРТИНЮКА Віталія Вікторовича — солдата
МАТИНУ Іллю Юрійовича — солдата
МАХЕЦЬКОГО Олександра Олександровича — молодшого сержанта
МАЧІХУ Романа Миколайовича — головного сержанта
МЕЛЬНИКА Сергія Адамовича (посмертно) — солдата
МОРОЗОВА Андрія Олексійовича — старшого солдата
НАУМЕНКА Ярослава Зариславовича — старшого солдата
НЕСКОРОДЖЕНОГО Ростислава Миколайовича (посмертно) — старшого солдата
НЕСТЕРЕНКА Євгена Григоровича — солдата
НЕХАЯ Вячеслава Вікторовича (посмертно) — старшого лейтенанта
НИЧИПОРУКА Віталія Васильовича — молодшого сержанта
НОСКА Володимира Михайловича — солдата
НОСКА Дмитра Володимировича — солдата
ОВАЧУКА Валентина Валентиновича — старшого солдата
ОКСЕНТЮКА Миколу Никифоровича (посмертно) — солдата
ОЛІЙНИКА Юрія Валентиновича — солдата
ОПАЛЕНИКА Володимира Юрійовича (посмертно) — старшого сержанта
ОРЛОВА Миколу Володимировича (посмертно) — солдата
ОХРИМЧУКА Володимира Олександровича (посмертно) — солдата
ПАВЛЕНКА Василя Олексійовича — старшого солдата
ПАГУЛИЧА Володимира Миколайовича — солдата
ПАСІЧНІЧЕНКА Романа Анатолійовича — солдата
ПАСІЧНЮКА Олександра Павловича (посмертно) — солдата
ПЕЛОГЕЇНА Михайла Володимировича (посмертно) — солдата
ПЕЛЮХНЮ Євгенія Костянтиновича — солдата
ПЕРЕВЕРТНЯ Олександра Андрійовича (посмертно) — солдата
ПЕТРЕНКА Олександра Григоровича (посмертно) — головного старшину
ПЕЧЕРСЬКОГО Гліба Сергійовича — молодшого сержанта
ПИЛИПЧУКА Сергія Петровича (посмертно) — солдата
ПИСАРЕНКА Романа Олександровича — солдата
ПІМЕНОВА Олександра Станіславовича — солдата
ПІРНЯКА Богдана Сергійовича — солдата
ПІРНЯКА Ярослава Сергійовича — солдата
ПОДОРОЖКА Ігоря Олександровича — сержанта
ПОЛТОРАКА Василя Миколайовича — солдата
ПОЛТОРАЦЬКОГО Юрія Віталійовича (посмертно) — капітана
ПОЛЧЕРЕДНІКОВА Сергія Павловича — головного сержанта
ПОТЬОМКУ Олександра Анатолійовича (посмертно) — сержанта
ПРИХОДЬКА Олександра Олександровича (посмертно) — солдата
ПРІСІЧА Олега Юрійовича — молодшого сержанта
РАФАЛЬСЬКОГО Владислава Анатолійовича (посмертно) — солдата
РОЗУМНОГО Микиту Сергійовича — молодшого сержанта
РОМАНЮКА Ярослава Івановича — старшого солдата
САВВІДАКІСА Олександра Захаріаса — солдата
САВУЛЯКА Степана Богдановича — сержанта
САВЧЕНКА Сергія Володимировича — молодшого сержанта
САУЛЯКА Сергія Олексійовича — солдата
САХНЕНКА Миколу Сергійовича — старшого солдата
СВИСТУНА Валерія Васильовича — молодшого сержанта
СЕМЕНА Захара Олександровича — молодшого сержанта
СЕМЕШКА Сергія Олександровича — солдата
СЕРЕДЮКА Сергія Івановича (посмертно) — старшого солдата
СИРОТЮКА Юрія Васильовича — солдата
СЛИНЮКА Олександра Анатолійовича — солдата
СЛОВЯГИНА Богдана Геннадійовича — молодшого сержанта
СМИКАЛА Юрія Степановича (посмертно) — молодшого сержанта
СОЛОВЙОВА Романа Володимировича — солдата
СОРОКУ Тараса Васильовича (посмертно) — сержанта
СТЕПАНОВА Олександра Григоровича (посмертно) — старшого солдата
СУХОРУЧКІНА Микиту Олександровича — солдата
ТАРАСЮКА Романа Петровича — солдата
ТКАЧЕНКА Віталія Петровича (посмертно) — солдата
ТРЕПОЛЬЦЯ Миколу Юрійовича — сержанта
ТУРА Андрія Васильовича (посмертно) — солдата
УРОБУШКІНА Тимофія Сергійовича (посмертно) — солдата
ФЕДОРІВА Юрія Романовича — старшого сержанта
ХАНДУЧКУ Юрія Анатолійовича — сержанта
ХОЛОДОВА Андрія Анатолійовича (посмертно) — солдата
ХОМЕНКА Дмитра Володимировича — сержанта
ХУДАЄВА Романа Ігоровича — сержанта
ЦЕОМАШКА Романа Анатолійовича — солдата
ЦИМБАЛІСТА Владислава Олексійовича (посмертно) — молодшого сержанта
ЧЕРІЧЕНКА Сергія Михайловича (посмертно) — сержанта
ЧЕРКАШИНА Володимира Володимировича (посмертно) — солдата
ЧЕРНЯКА Станіслава Ярославовича — сержанта
ЧУБЕНКА Дениса Володимировича — сержанта
ШИБКА Олексія Григоровича — молодшого сержанта
ШУЛЬГУ Олега Юрійовича — сержанта
ШУЛЬЦА Данила Ігоровича — старшого солдата
ШУЛЯКА Івана Олексійовича — солдата
ЮРАША Олександра Володимировича (посмертно) — солдата
ЮРИМА Юрія Адамовича (посмертно) — солдата
ЯБОНЖІ Альберта Савелійовича (посмертно) — солдата
ЯСІНСЬКОГО Вадима Володимировича (посмертно) — солдата
ЯЦИШЕНА Олега Миколайовича — сержанта
Нагородити орденом Данила Галицького
БОРОДЕНКА Андрія Сергійовича — молодшого сержанта
ЖЕБРІВСЬКОГО Яна Павловича — старшого лейтенанта
ОСТРЕНКА Дмитра Євгеновича — солдата
РІТТЕРА Євгенія Миколайовича — молодшого сержанта
ХАРЧЕНКА Сергія Петровича — полковника
ЩЕРБАКОВА Дмитра Сергійовича — молодшого лейтенанта
ЯКИМЕНКА Романа Костянтиновича — сержанта
Нагородити медаллю “За військову службу Україні”
БЄЛАНА Віталія Юрійовича — сержанта
БОЙКА Романа Вікторовича (посмертно) — молодшого сержанта
БОЛОГА Людвика Людвиковича — молодшого сержанта
БОНДАРЄВА Микиту Володимировича — солдата
БОНДАРЦЯ Артема Петровича — старшого сержанта
БРИГОЦЬКОГО Андрія Миколайовича — старшого сержанта
БУБЛИКА Сергія Володимировича — солдата
ВАХРУШЕВА Дмитра Вікторовича — солдата
ВЛАСЕНКА Ігоря Володимировича — головного сержанта
ВОВЧУКА Руслана Володимировича — молодшого сержанта
ВОЛКОВА Богдана Віталійовича — старшого солдата
ВОРОНКОВА Ігоря Володимировича — старшого солдата
ВУКОВИЧА Олександра Івановича — молодшого сержанта
ГАЙДАМАКУ Віталія Михайловича — старшого сержанта
ГОРБАТКО Олену Анатоліївну — старшого сержанта
ГУКА Ярослава Євгеновича — сержанта
ДАНИЛЬЧУКА Володимира Анатолійовича — молодшого сержанта
ДМИТРУКА Василя Олександровича — старшого сержанта
ДОВБИША Владислава Геннадійовича — старшого солдата
ДОРОША Олександра Володимировича — головного сержанта
ЄРЕСЬКА Андрія Олександровича — молодшого сержанта
ЖДАНЮКА Івана Івановича — старшого сержанта
ЗАБАРУ Євгена Михайловича — молодшого сержанта
КАРПЕНКА Сергія Олександровича — старшого сержанта
КАРПЕНКО Наталію Леонідівну — солдата
КАЧАНА Артура Олеговича — молодшого сержанта
КАШНІКОВА Ігоря Васильовича — солдата
КОВАЛЯ Владислава Васильовича — старшого сержанта
КОВАЛЯ В’ячеслава Олеговича — головного сержанта
КОТЕЛЕВСЬКОГО Костянтина Володимировича — старшого солдата
КОТЕЛЬНИЦЬКОГО Віталія Олеговича — солдата
КУЛЄША Михайла Олександровича — старшого солдата
ЛАВРИКА Геннадія Дмитровича — старшого сержанта
ЛЕВЧУК Вікторію Вікторівну — молодшого сержанта
МАРУСЕНКА Олександра Володимировича — сержанта
МАТВІЙКА Ігоря Андрійовича — сержанта
МАТКОВСЬКОГО Маркіяна Богдановича — сержанта
МАХИНЮ Євгена Васильовича — старшого солдата
МЄШКОВА Сергія Вікторовича — солдата
МИХАЙЛЮКА Олександра Олександровича — солдата
МОСКАЛЕНКА Максима Олексійовича — сержанта
НЕВГАСИМОГО Валерія Сергійовича — молодшого сержанта
ОЧКАНЯ Павла Володимировича — солдата
ПАРХОМЕНКА Ярослава Петровича — солдата
ПАСТУШНОГО Віталія Олександровича — штаб-сержанта
ПЕТРОВА Максима Олеговича — старшого солдата
ПОДКАУРУ Владислава Олександровича — молодшого сержанта
ПОЛІЩУКА Назара Олександровича — старшого солдата
ПОНАМАРЕНКА Олексія Васильовича — старшого солдата
ПУТЕНКА Віктора Олексійовича — головного старшину
РОЗМАЗНІНА Ігоря Миколайовича — старшого сержанта
РОМАНІВСЬКУ Діану Вадимівну — старшого солдата
РЯБУШУ Романа Сергійовича — старшого солдата
САВЕЛЬЄВА Сергія Сергійовича — сержанта
САНДРАЦЬКОГО Віктора Петровича — старшого сержанта
СЕРГІЄНКА Івана Анатолійовича — головного сержанта
СТАРІНЩАКА Руслана Олеговича — молодшого сержанта
ТОМОРСЬКОГО Миколу Юрійовича — штаб-сержанта
ШВЕЦЯ Романа Анатолійовича — старшого сержанта
Нагородити медаллю “Захиснику Вітчизни”
БЕГІШЕВА Михайла Юрійовича (посмертно) — солдата
БОЙКА Ігоря Олександровича — молодшого сержанта
БОНДАРЕНКА Євгена Леонідовича (посмертно) — солдата
БОНДАРЧУКА Максима Віталійовича — старшого солдата
БУГАЙЧЕНКА Олексія Олександровича (посмертно) — солдата
ГНЕДА Олега Володимировича (посмертно) — солдата
ГОЛОВКА Юрія Ігоровича (посмертно) — солдата
ГОРБАЧЕНКА Владислава Анатолійовича — молодшого сержанта
ГРАДІНОВИЧА Віктора Михайловича (посмертно) — солдата
ДАНИЛА Віктора Володимировича (посмертно) — солдата
ДРОЗДА Олексія Ігоровича (посмертно) — молодшого сержанта
ДУБАЧИНСЬКОГО Володимира Анатолійовича (посмертно) — сержанта
ЖМАЙЛОВА Дениса Юрійовича — молодшого сержанта
ЗАБОЛОТНЬОГО Андрія Ігоровича — молодшого сержанта
ЗАХАРЧУКА Сергія Миколайовича (посмертно) — сержанта
КОЗЕНЮКА Олександра Сергійовича (посмертно) — солдата
КОНОВАЛОВА Олександра Володимировича — молодшого сержанта
КРІВІКА Миколу Володимировича (посмертно) — солдата
КУЛИКА Ігоря Ярославовича (посмертно) — молодшого сержанта
КУШНІРА Дмитра Сергійовича — старшого солдата
ЛАЗЕБНИКА Сергія Вікторовича (посмертно) — солдата
ЛИЧАКА Віктора Васильовича (посмертно) — солдата
ЛЮБЧАКА Миколу Миколайовича — старшого солдата
МОІСЕЄНКА Андрія Олександровича — сержанта
ПАЗЮКА Віктора Васильовича — молодшого сержанта
РУДЕНКА Олександра Васильовича (посмертно) — старшого солдата
СЕМЕНОВА Данила Андрійовича (посмертно) — солдата
СИДОРЧУКА Максима Михайловича — молодшого сержанта
СІРОБАБУ Сергія Олександровича — старшого сержанта
СТОРОЖЕВА Максима Миколайовича (посмертно) — старшого солдата
ЦІЛІЦЬКОГО Олександра Сергійовича (посмертно) — старшого солдата
ШМАЛІЯ Вадима Петровича (посмертно) — солдата
ЩЕРБИНУ Олександра Володимировича — сержанта
ЯРМОША Петра Івановича (посмертно) — солдата
Нагородити медаллю “За врятоване життя”
БІГУНА Владислава Віталійовича — молодшого сержанта
ВАРГУ Сергія Олександровича — молодшого сержанта
ЗУХА Романа Володимировича — старшого сержанта
ОЛІЙНИКА Сергія Олександровича — солдата
ПАРФЕНОВА Владислава Вадимовича — сержанта
ПОБІДАША Олександра Володимировича — молодшого сержанта.
Читайте також:
Зеленський нагородив ще 330 військових, понад 200 з них – посмертно: СПИСОК
Тhе роst Президент відзначив державними нагородами 674 військових, 312 із них – посмертно fіrst арреаrеd оn Новинарня.
59 ошбр повертають із Сил безпілотних систем до Сухопутних військ, – ЗМІ
59-ту окрему штурмову бригаду безпілотних систем імені Якова Гандзюка повертають до складу Сухопутних військ.
Про це 26 жовтня повідомило hrоmаdskе з посиланням на трьох співрозмовників у Силах оборони України.
59-та бригада належала до Сухопутних військ до кінця 2024 року. Коли колишній комбриг 59 ошбр Вадим Сухаревський очолив новостворені Сили безпілотних систем, бригаду переформатували та передали до їхнього складу.
Майже два роки 59 бригада лишалася єдиною піхотною бригадою з власною ділянкою фронту в СБС. Як пояснив один зі співрозмовників видання, поверненням бригади до Сухопутних військ усувається ця колізія.
За даними джерел, 59-та бригада увійде до складу 9 армійського корпусу, який тримає оборону на Покровському напрямку. 59 ошбр теж стоїть у цій смузі й перебуває в оперативному підпорядкуванні 9 корпусу. Відповідно, тепер перейде в його штатне підпорядкування.
9 корпус нині лишається без постійного очільника після того, як Головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий зняв із цієї посади бригадного генерала Олександра Тарнавського. Обов’язки командира корпусу тимчасово виконує Максим Марченко — ексочільник Одеської ОВА та колишній командир тактичного угруповання військ «Покровськ».
Читайте також:
Третій армійський корпус замість Білецького очолив Дмитро Рогозюк – колишній комбриг 60 омбр. Що про нього відомо. УТОЧНЕНО
Тhе роst 59 ошбр повертають із Сил безпілотних систем до Сухопутних військ, – ЗМІ fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Про це 26 жовтня повідомило hrоmаdskе з посиланням на трьох співрозмовників у Силах оборони України.
59-та бригада належала до Сухопутних військ до кінця 2024 року. Коли колишній комбриг 59 ошбр Вадим Сухаревський очолив новостворені Сили безпілотних систем, бригаду переформатували та передали до їхнього складу.
Майже два роки 59 бригада лишалася єдиною піхотною бригадою з власною ділянкою фронту в СБС. Як пояснив один зі співрозмовників видання, поверненням бригади до Сухопутних військ усувається ця колізія.
За даними джерел, 59-та бригада увійде до складу 9 армійського корпусу, який тримає оборону на Покровському напрямку. 59 ошбр теж стоїть у цій смузі й перебуває в оперативному підпорядкуванні 9 корпусу. Відповідно, тепер перейде в його штатне підпорядкування.
9 корпус нині лишається без постійного очільника після того, як Головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий зняв із цієї посади бригадного генерала Олександра Тарнавського. Обов’язки командира корпусу тимчасово виконує Максим Марченко — ексочільник Одеської ОВА та колишній командир тактичного угруповання військ «Покровськ».
Читайте також:
Третій армійський корпус замість Білецького очолив Дмитро Рогозюк – колишній комбриг 60 омбр. Що про нього відомо. УТОЧНЕНО
Тhе роst 59 ошбр повертають із Сил безпілотних систем до Сухопутних військ, – ЗМІ fіrst арреаrеd оn Новинарня.
72-тя ОМБр змінила командира: Роман Рейтор передав бойовий прапор Ярославу Домніцькому
Командування 72-ю окремою механізованою бригадою імені Чорних Запорожців перейшло від полковника Романа Рейтора до підполковника Ярослава Домніцького.
Відео передачі бойового прапора новому командирові оприлюднили на фейсбук-сторінці 72-ї ОМБр.
“Командування 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців переходить від полковника Романа Рейтора до підполковника Ярослава Домніцького. За давньою українською традицією, разом із повноваженнями, чинний командир передає новопризначеному бойовий прапор як символ безперервних бойових традицій бригади, єдності та абсолютної відповідальності за управління особовим складом. Цілування полотнища – глибокий сакральний жест і вияв найвищої шани до подвигу усіх бійців частини – і живих, і тих, хто віддав своє життя у боях. Прапор обов’язково передається відкрито перед військовослужбовцями. Це демонструє визнання нового командира та прийняття ним обов’язку піклуватися про кожну людину у нашому строю”, – йдеться в повідомленні.
Військові подякували полковнику Рейтору за надійну опору, рішуче управління та підтримку бійців за час командування й зазначили, що готові до виконання наказів та розпоряджень командира підполковника Ярослава Домніцького.
Читайте також:
Засновник UАnіmаls майор Олександр Тодорчук очолив Головне управління комунікацій ЗСУ
Тhе роst 72-тя ОМБр змінила командира: Роман Рейтор передав бойовий прапор Ярославу Домніцькому fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Відео передачі бойового прапора новому командирові оприлюднили на фейсбук-сторінці 72-ї ОМБр.
“Командування 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців переходить від полковника Романа Рейтора до підполковника Ярослава Домніцького. За давньою українською традицією, разом із повноваженнями, чинний командир передає новопризначеному бойовий прапор як символ безперервних бойових традицій бригади, єдності та абсолютної відповідальності за управління особовим складом. Цілування полотнища – глибокий сакральний жест і вияв найвищої шани до подвигу усіх бійців частини – і живих, і тих, хто віддав своє життя у боях. Прапор обов’язково передається відкрито перед військовослужбовцями. Це демонструє визнання нового командира та прийняття ним обов’язку піклуватися про кожну людину у нашому строю”, – йдеться в повідомленні.
Військові подякували полковнику Рейтору за надійну опору, рішуче управління та підтримку бійців за час командування й зазначили, що готові до виконання наказів та розпоряджень командира підполковника Ярослава Домніцького.
Читайте також:
Засновник UАnіmаls майор Олександр Тодорчук очолив Головне управління комунікацій ЗСУ
Тhе роst 72-тя ОМБр змінила командира: Роман Рейтор передав бойовий прапор Ярославу Домніцькому fіrst арреаrеd оn Новинарня.
Засновник UAnimals майор Олександр Тодорчук очолив Головне управління комунікацій ЗСУ
Засновник організації порятунку тварин UАnіmаls та співзасновник комунікаційної агенції Grеs Тоdоrсhuk майор Олександр Тодорчук очолив Головне управління комунікацій ЗСУ.Про це в суботу, 24 жовтня, Тодорчук повідомив на своїй офіційній сторінці в соцмережі Fасеbооk.До призначення Тодорчук проходив службу в одному з медійних та комунікаційних підрозділів Міністерства оборони України.“Оскільки про це вже почали писати публічно, коротко повідомлю і я. Долучився до команди Генштабу, очоливши Головне управління комунікацій Збройних Сил України. Це велика відповідальність і непростий виклик. Дякую Михайлу Васильовичу Драпатому за довіру. Докладу максимум зусиль, аби посилити цей напрям, адже щиро вірю у важливість комунікацій під час війни”, — зазначив він.За словами Тодорчука, наразі він знайомиться з командою і входить у курс справ.“Буду вдячний за допомогу. Якщо маєте досвід взаємодії з ГУК, позитивний чи не дуже, поділіться, будь ласка, своїми враженнями в особистих повідомленнях. Мені важливо зрозуміти, що вже добре працює, що варто зберегти та посилити, а що потребує змін. Окрему увагу приділятимемо взаємодії з підрозділами, партнерами та медіа”, — розповів офіцер.Також новопризначений очільник Головного управління комунікацій ЗСУ анонсував пошук нових людей у команду.“Якщо ви працюєте у сфері комунікацій, у війську чи поза ним, маєте відповідний досвід і, попри всі роки війни, зберегли бажання працювати на результат, перегляньте наші вакансії. Також буду вдячний, якщо поділитеся ними зі знайомими. Буде складно, динамічно і точно цікаво. Давайте разом застосувати свої знання та досвід там, де вони сьогодні дійсно потрібні й можуть приносити користь країні”, — зазначив він.Вакансії доступні за посиланням.За даними джерел “Детектора медіа”, попередник Олександра Тодорчука Богдан Сеник пішов з посади в ад’юнктуру Національного університету оборони України.Засновник комунікаційної системи Генштабу та Збройних сил полковник Сеник був звільнений з ГУК ЗСУ за рішенням нового головнокомандувача Збройних сил Михайла Драпатого.Два місяці час управлінням керував тимчасовий виконувач обов’язків підполковник Віталій Медведєв із Сил безпілотних систем ЗСУ.
Досьє
Олександр Тодорчук народився 2 травня 1988 року в Києві. У 2005 році закінчив київський ліцей № 157. Здобув вищу юридичну освіту в Київському міжнародному університеті.У 2010 році разом із сестрою Ярославою Гресь заснував комунікаційну агенцію Grеs Тоdоrсhuk.Агенція спеціалізується на комунікаційних, культурних, соціальних та освітніх проєктах. Серед реалізованих ініціатив: Ukrаіnе WОW, «Музей новин в Україні», фотопроєкт «Щирі», «Чорнобиль. Подорож», «Музей науки» та інші. За результатами міжнародного рейтингу Еffіе Іndех 2023 агенція посіла третє місце серед найефективніших незалежних агенцій світу та очолила два європейські рейтинги.У 2016 році Тодорчук заснував організацію UАnіmаls, яка розпочала діяльність із протидії експлуатації тварин у сфері розваг. З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році UАnіmаls зосередила значну частину своєї роботи на порятунку тварин і довкілля, допомозі притулкам, підтримці природоохоронних територій та відновленні об’єктів, які постраждали внаслідок бойових дій.У березні 2022 року Олександр Тодорчук мобілізувався до лав ЗСУ. Під час військової служби працював на напрямах рекрутингу та комунікацій.Читайте також:Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко йде з посади, – ЗМІТhе роst Засновник UАnіmаls майор Олександр Тодорчук очолив Головне управління комунікацій ЗСУ fіrst арреаrеd оn Новинарня.About news channel
новини України, що воює
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site novynarnia.com.