Громадянська війна в Китаї тривала з перервами з 1927 року і завершилася у 1949-му. У фінальній фазі конфлікту зійшлися війська Ґоміньдану (Національно-революційна армія Республіки Китай) та Народно-визвольна армія Китаю, яка перебувала під контролем коміністів. Формально армія Ґоміньдану мала перевагу: більшу чисельність, сучасніше озброєння, авіацію, а також контроль над великими містами і транспортними вузлами, підтримку ззовні.Втім, вирішальну роль зіграв стан тилу. Корупція в командуванні та адміністрації призводила до розкрадання ресурсів, зривів постачання і падіння дисципліни. Логістика працювала хаотично: між фронтом і базами постачання виникали розриви, підрозділи не отримували вчасно продовольство, боєприпаси й підкріплення, а перекидання військ часто зривалося. У результаті армія втрачала боєздатність у вирішальний момент. Це дозволило комуністичним силам із простішою, але стабільнішою системою забезпечення, поступово перехопити ініціативу та здобути перемогу.
https://youtu.be/7vS7sr5p-Eg