На початку 1520-х під час експедицій Франсіско Пісарро вздовж узбережжя сучасних Еквадору та Перу іспанці захоплювали або запрошували місцевих мешканців, щоб навчити їх іспанської та використовувати як перекладачів. Одного з таких юнаків вони назвали Феліпійо.

Коли експедиція Пісарро у 1532 році рушила вглиб території інків і відбулася зустріч із правителем Атауальпою в Кахамарці, розмова велась через Феліпійо. Згодом він супроводжував Дієго де Альмагро у його походах на південь.

Феліпійо закохався в одну з наложниць Атауальпи. Отже, аби іспанці стратили Атауальпу, юнак розпустив чутки, що імператор збирає військо для нападу на конкістадорів. Це стало однією з причин страти Атаульпи іспанцями.

Але згодом і самого Феліпійо було страчено за наказом Альмагро, адже він, ніби, підбурював місцевих проти іспанців.

Але у перуанській традиції ім’я Феліпійо все одно стало синонімом зрадника, інки не пробачили йому роботу на загарбників.