За легендою, 21 квітня 753 року до н. е. Ромул і його брат-близнюк Рем заснували місто Рим. Вони були синами Реї Сільвії та бога Марса, а їхній дід Нумітор був царем міста Альба-Лонга. Через провину Реї Сільвії немовлят наказали кинути в річку Тибр, але вони вижили: їх вигодувала вовчиця, після чого їх знайшов і виховав пастух Фаустул. Коли брати виросли, вони вирішили заснувати нове місто. Але в процесі пересварилися, Ромул убив Рема і дав місту Рим (Roma).

Ця легенда відома з творів Тита Лівія та Плутарха, які записали її через кілька століть після подій. Археологічні дані свідчать, що Рим виник поступово як об’єднання поселень на пагорбах біля Тибру. Найдавніші сліди постійного заселення на Палатині датуються приблизно X–VIII століттями до н. е., а формування міста як єдиного центру пов’язують із VIII століттям до н. е.