7 травня 973 року в саксонському місті Мемлебен помер Оттон І Великий — король Східного Франкського королівства, імператор і засновник Священної Римської імперії. Він народився у 912 році в династії Людольфінгів і став королем у 936 році після смерті свого батька Генріха І Птахолова. Оттон придушив кілька заколотів німецьких герцогів, зміцнив владу короля над герцогствами. В державному управлінні він спирався на єпископів і абатів. У 955 році його військо розгромило угорців у битві на річці Лех, після чого набіги мадярів на Центральну Європу припинилися.

У 961 році Оттон здійснив похід до Італії, підтримав Папу Римського Івана XII та 2 лютого 962 року був коронований імператором у Римі. Ця подія стала початком держави, яку потім назвали Священна Римська імперія. Після коронації Оттон утвердив контроль над значною частиною німецьких і північноіталійських земель, укладав союзи через династичні шлюби та призначав своїх прихильників на церковні посади. Після смерті Оттона владу успадкував його син Оттон ІІ.
https://youtu.be/nztAiafm9Wc