16 червня 1903 року норвезький мореплавець Руаль Амундсен вийшов із Крістіанії, нинішнього міста Осло, на невеликій яхті «Йоа» в арктичну експедицію. Разом із ним пливли шість членів команди. Для пошуку Північно-Західного проходу він обрав невелике судно водотоннажністю близько 47 тонн, пристосоване до мілких і вузьких арктичних проток. «Йоа» мала вітрила, допоміжний двигун потужністю 13 кінських сил, запаси провіанту, наукове обладнання та їздових собак.

Експедиція пройшла через Баффінову затоку, протоку Ланкастер, острів Бічі, протоку Піл і район острова Кінг-Вільям. У вересні 1903 року Амундсен знайшов захищену бухту на південному узбережжі острова Кінг-Вільям і назвав її Йоа-Гейвен; там команда провела дві зими. Під час зимівлі учасники експедиції виконували магнітні спостереження, уточнювали положення Північного магнітного полюса і переймали в місцевих інуїтів навички виживання в арктичних умовах. У серпні 1905 року «Йоа» вийшла на західний відрізок маршруту і довела прохідність морського шляху між Атлантичним і Тихим океанами на північ від материкової Північної Америки. 31 серпня 1906 року судно прибуло до міста Ном на Алясці, завершивши перше проходження Північно-Західного проходу одним судном за одну експедицію.