23 червня 1941 року в районі міст Луцьк, Дубно, Броди та Рівне розпочалася одна з найбільших танкових битв в історії. Напередодні нацистська Німеччина напала на СРСР, а 1-ша танкова група генерал-полковника Евальда фон Кляйста прорвала радянську прикордонну оборону. Командування Південно-Західного фронту наказало механізованим корпусам завдати зустрічних ударів по німецькому угрупованню. У боях брали участь приблизно 3 тисячі радянських і понад 700 німецьких танків та штурмових гармат. Червона армія використовувала легкі Т-26, БТ-5 і БТ-7, багатобаштові Т-28 і Т-35, нові середні Т-34 та важкі КВ-1 і КВ-2. Німецькі дивізії мали танки Panzer I, Panzer II, Panzer III, Panzer IV, машини чехословацького виробництва Panzer 35(t) і Panzer 38(t), командирські танки та самохідні штурмові гармати StuG III.

Бої тривали до 30 червня 1941 року на великій території між Луцьком, Дубном і Бродами. Радянські 8-й, 9-й, 15-й, 19-й і 22-й механізовані корпуси вступали в бій окремими групами після тривалих маршів, під час яких техніка витрачала пальне, ламалася та відставала. Частини 8-го механізованого корпусу 27 червня прорвалися до Дубна, де потрапили під удари німецьких танків, артилерії та авіації. Порушення зв’язку, нестача пального, боєприпасів, ремонтних засобів і транспорту ускладнили координацію радянських ударів. До завершення битви радянські механізовані корпуси втратили близько 2500–2600 танків знищеними, пошкодженими, покинутими через несправності або відсутність пального. Німецькі війська зберегли напрямок наступу, зайняли Дубно й продовжили рух углиб України.
https://youtu.be/H8fa-5lPta4