18 серпня 1868 року французький астроном П’єр Жансен спостерігав повне сонячне затемнення поблизу міста Гунтур у Британській Індії. За допомогою спектроскопа він досліджував протуберанці і помітив у спектрі Сонця яскраву жовту лінію, яка не відповідала лініям жодного відомого тоді елемента. Жансен також з’ясував, що цю спектральну лінію можна спостерігати й без затемнення.

У жовтні британський астроном Норман Лок’єр незалежно зафіксував ту саму лінію та припустив, що вона належить невідомому хімічному елементу. Його назвали гелієм — від грецького слова Helios, «Сонце». Гелій став першим хімічним елементом, який виявили за межами Землі раніше, ніж у земній речовині. На Землі його надійно ідентифікували 1895 року, через 27 років після сонячних спостережень.