Ну раз 1 вересня, то ось трошки на шкільну тему.

На початку ХХ століття Лохвицьке земство (нинішня Полтавщина, частини Чернігівщини і Сумщини) відповідно до прийнятого у 1908 році у Російській імперії закону, який передбачав кращий доступ до початкової освіти, вирішило створити мережу сільських шкіл.

1910 року Полтавське губернське земство провело конкурс на будинок народної школи в українському стилі. Для розробки проєктів Лохвицьке земство звернулося до Опанаса Сластіона — художника, етнографа, одного з найкращих знавців народної архітектури Полтавщини. Він роками досліджував українське будівництво, замальовував старі церкви й житлові споруди та працював викладачем у Миргородській художньо-промисловій школі.

Сластіон розробив кілька типів шкіл різного розміру, пристосованих до серійного й відносно дешевого будівництва. У них були просторі класи, учительська, бібліотека, службові приміщення, великі вікна й продумане природне освітлення.

Зовні школи вирізняли шестикутні вікна, башточки зі шпилями, дахи із заломами та цегляний орнамент, подібний до української вишивки. У 1910–1916 роках у Лохвицькому повіті звели понад 70 таких будівель. Вони збереглися переважно в селах сучасних Полтавської та Сумської областей; частина працює, частина стоїть порожньою або потребує реставрації. Це одна з найбільших збережених серій споруд українського архітектурного модерну.