🎬 «Катинь» відкривається мостом, на який з двох боків біжать натовпи. Одні тікають від німців, другі від Червоної армії. Вони зустрічаються посередині.

Вайда зняв фільм у вісімдесят один рік. Його батько Якуб, кавалерійський офіцер, загинув 1940 року в харківській тюрмі, і правду про це Вайда дізнався аж наприкінці 1980-х.

Розстріл у фільмі відсунуто на самий край. Майже вся дія віддана жінкам, які чекають. Матері, дружини, сестри, дочки. Вайда казав, що йому найлегше було стати на позицію власної матері, яка чекала намарно.

Фільм побудований на плутанині з іменами. Двоє офіцерів у таборі, один позичає другому светр, на светрі вишите ім\'я. Далі цей светр вирішує, хто в списках загиблих, а хто ні, і хто з рідних чекатиме ще роками.

У кадрі є і німецька кінохроніка, де Катинь названо радянським злочином, і радянська, де той самий розстріл названо німецьким. Одна й та сама подія, дві офіційні версії, обидві в одному фільмі.

Rotten Tomatoes 91 % при 68 рецензіях, IMDb 7,0. Номінація на «Оскар» за найкращий іншомовний фільм.