Луї-Марі, віконт де Ноай, швагер маркіза де Лафайєта, встиг узяти участь одразу в трьох великих революціях кінця XVIII століття. Під час війни за незалежність США він служив у французькій армії, воював під містом Саванна, а восени 1781 року представляв французьку сторону на переговорах про капітуляцію британської армії генерала Чарльза Корнуолліса біля міста Йорктаун. Повернувшись до Франції, Ноай став депутатом Генеральних штатів, а 4 серпня 1789 року виступив із пропозиціями, що започаткували відмову дворянства від частини феодальних і станових привілеїв. Згодом він служив у революційній французькій армії.

1793 року він емігрував до США і отримав американське громадянство. На початку XIX століття Ноай знову вступив на французьку військову службу й вирушив до колонії Сен-Доменґ, де армія Наполеона Бонапарта намагалася придушити Гаїтянську революцію. Він командував військами в районі Моль-Сен-Ніколя, а 1803 року придбав на Кубі 300 мисливських собак для використання проти темношкірих повстанців.

Після поразки французьких сил Ноай у грудні 1803 року прорвався морем до Куби. 31 грудня біля Гавани його загін захопив британський корабель, а сам Ноай дістав тяжкі поранення. Він помер у Гавані 7 січня 1804 року, через шість днів після проголошення незалежності Гаїті.