Тренд пошуку "4 Вересня Свято"

1 вересня діти пішли до школи.

Діти є діти. Вони можуть заговоритися з один з одним, задуматися, вибігти на дорогу чи не подивитися в потрібний бік. Дорослий теж може бути неуважним або просто невиспаним після нічної тривоги.

Люди помиляються та хіба вони мають платити за це власними життями? Тим паче, коли містом летить автомобіль на швидкості 150 км/год, часу виправити помилку немає.

5 червня загинув наш 12-річний син Гріша. Та він не здійснив жодної помилки. Він повертався додому зі школи, користувався підземним переходом (кажуть, вони створені для безпеки пішоходів…) Автомобіль на швидкості 150 км/год влетів всередину підземного переходу і вбив чотирьох людей. В Києві, на Караваєвих Дачах, вся країна бачила це відео.

Після загибелі сина ми з дружиною домовилися про дві речі. Перша — зробити все, щоби домогтися справедливого покарання винуватцю. Відповідно до закону. Друга — зробити все, щоб змінити реальність на наших дорогах.

Бо загибель Гріши — це не просто жахливий збіг обставин. Вона сталася в країні, де небезпечні порушення правил дорожнього руху роками сприймаються майже як буденність.

Стало нормально їхати містом 70 км/год. Часто — 100. Хтось їде 150. Спробуйте їхати дозволені 50 — і дуже швидко хтось пояснить вам фарами, сигналом чи непристойними жестами, що ви всім заважаєте.

Так само ми звикли до статистики смертей на дорогах. Читаємо чергову новину про ДТП, співчуваємо і гортаємо далі. Аж поки черговою цифрою не стає твоя дитина. І тоді ти дивишся на аналогічну статистику Європи, і — сюрприз — вона в рази менша. В рази!

Читайте також: Трагедії на дорогах: де шукати крайнього?

Безкарність створює вседозволеність

Останнім часом я багато думаю про те, чому люди дозволяють собі так поводитися за кермом. Моя відповідь проста: тому що їм за це нічого не буде.

Можна постійно перевищувати швидкість, проїжджати на червоне, створювати аварійні ситуації — і ризикувати лише невеликим грошовим штрафом, якщо порушення взагалі зафіксують.

Поки ти когось не скалічив або не вбив, система знову і знову даватиме тобі можливість це зробити.

Для мене це і є безкарність. А безкарність створює вседозволеність.

Всі три місяці після загибелі Гріши я бачу одну резонансну аварію за іншою:

• 4 липня — ДТП на трасі Одеса–Миколаїв із 12 загиблими.
• 31 липня в Луцьку загинув 14-річний хлопець.
• 17 серпня у центрі Києва два автомобілі знесли літню терасу ресторану, чудом без жертв.
• 19 серпня — знову Караваєві Дачі, за кількасот метрів від місця загибелі Гріши, двоє загиблих на автобусній зупинці.
• Розслідування нардепа Железняка про гонщика-стрімера під 300 км/год, який поки нікого не вбив. На авто матері. Зі знятими номерами. В прямому етері з двома тисячами глядачів.

І це лише те, що потрапило в новини.

Саме тому після загибелі Гріши ми з дружиною вирішили боротися не лише за справедливість у його справі, а й за зміни, які можуть попередити наступні смерті. Запобігти.

Я подав петицію до Президента з вимогою системних змін у сфері безпеки дорожнього руху. За 14 днів її підтримали понад 25 тисяч людей. Для нас це був важливий сигнал: проблема болить далеко не лише нашій родині.

Президент відповів на петицію і кілька разів публічно говорив про ситуацію на дорогах. 20 серпня питання безпеки дорожнього руху окремо обговорювали на нараді при РНБО за участі представників держави, парламенту та громадськості.

Я вдячний усім, хто не відмахнувся від цієї теми. Але після загибелі Гріші мене не цікавлять слова. Я хочу бачити реальні зміни.

Читайте також: 39 сигналів перед трагічною ДТП у Києві: як має змінитися суспільство

Нині рішення за Верховною Радою

3-го вересня 2026 року парламент має розглядати законопроєкти №15348 та №15348-1 щодо посилення відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Ці законопроєкти різні, і навколо їхніх положень можна та потрібно дискутувати. До них можна вносити правки, їх можна посилювати між читаннями.

Жоден закон сам по собі не зробить українські дороги безпечними наступного ранку. Але сьогодні це необхідний крок, must have.

Тому моє прохання до народних депутатів дуже просте: 3 вересня прийдіть у зал і підтримайте зміни, щоб парламент нарешті міг рухатися далі.

Не відкладайте це питання до наступної резонансної ДТП.

Якщо людина раз за разом грубо порушує правила, очевидно, штрафу їй недостатньо. Вона має втратити право кермувати. А якщо сідає за кермо попри заборону — має сісти у вʼязницю.

Так само нам потрібно переглянути підхід, за якого відповідальність за перевищення швидкості сьогодні фактично починається лише після перевищення встановленого обмеження більш ніж на 20 км/год.

За ці місяці ми прочитали, мабуть, тисячі коментарів про такі зміни. Здебільшого на підтримку, іноді нерозуміння: "Знову хочуть залізти водіям у кишеню". "Спочатку зробіть нормальні дороги". "Навіщо зменшувати 20 до 10?" "Камери потрібні тільки заради штрафів".

Іноді складається враження, що можливість безкарно порушувати ми захищаємо як якесь фундаментальне право людини.

Але право доїхати швидше не може бути важливішим за право дитини повернутися додому живою.

Коли ви вирішуєте їхати містом 100 км/год, ви ризикуєте не лише собою (ваше тіло — ваше діло). Він робите цей вибір і за пішохода на переході, за дитину на велосипеді, за пасажира іншого автомобіля, за маму з візочком, за людину, яка не виспалася після тривоги і на секунду втратила увагу.

Водій пошкодить авто. Пішохід втратить життя. Має значення, хто з них був неправий?

Я хочу сказати це депутатам особисто

Я прямо попросив Верховну Раду дати мені можливість виступити перед голосуванням. Сподіваюся, депутати мене почують і дадуть ці дві хвилини виступу.

Я хочу сказати їм те саме, що пишу зараз: не чекайте наступної трагедії, щоб повернутися до цього питання.

Бо 3 вересня це голосування буде не просто про розміри штрафів чи зміни до кодексів. Воно буде про те, яку поведінку на українських дорогах держава вважає допустимою.

Можна ще роками пояснювати водіям, що 100 км/год у місті — небезпечно, просити бути уважними, проводити інформаційні кампанії, а після чергової трагедії — висловлювати співчуття.

А можна зробити так, щоб небезпечна поведінка мала реальні наслідки до того, як вона когось уб'є.

Тому 3 вересня я прошу народних депутатів про дуже просту річ: прийдіть у зал і проголосуйте щодо посилення відповідальності за порушення правил дорожнього руху (№15348 та №15348-1). Вони вже у Верховній Раді. Якщо вони потребують посилення — посилюйте їх між читаннями. Але не залишайте все, як є.

І коли будете натискати кнопку, подумайте не про те, чи сподобається виборцям новий штраф. Подумайте про дітей цих виборців. Про наших дітей. Про людей, які просто переходять дорогу.

Грішу ми не повернемо.

Але наступну смерть ще можна не допустити.

Зі святом всіх, хто пішов сьогодні у школу!

Олексій Глушич, батько загиблого 12-річного Гріши Глушича, військовослужбовець 2 Корпусу НГУ "Хартія"

Про це повідомив начальник Черкаської обласної військової адміністрації Ігор Табурець, інформує Новини.LIVE.

Де заборонять в’їзд транспорту

З 4 до 17 вересня в Умані буде заборонений в’їзд транспорту з автодороги М-30 до Умані на вулицю Дерев’янка в районі бази ТОВ "Стандарт Будівельний", з автодороги М-30 до Умані на вулицю Горіхову, із села Родниківка до Умані на вулицю Павлова.

На інших в’їздах до міста діятиме посилений контрольно-пропускний режим. Зокрема, перевірки посилять на вулицях Дерев’янка, Єднання, Михайлівській, Вокзальній, Київській, а також на перехресті вулиць Городецької та Максима Залізняка.

Окремо рух із автодороги М-05 "Київ — Одеса" до Умані на вулицю Визволителів буде дозволений лише для паломників-хасидів.

Які заборони діятимуть у районі паломництва

На території мікрорайону паломництва на час дії особливого режиму заборонять продаж: алкогольних напоїв; феєрверків та іншої піротехніки; ножів та інших колючо-ріжучих предметів; пневматичної зброї та іграшок, які її імітують.

За словами Ігоря Табурця, усі обмеження пов’язані з необхідністю посилити безпеку місцевих жителів і паломників під час святкування Рош га-Шана.

Місцевих жителів та гостей Умані закликали заздалегідь врахувати обмеження та планувати маршрути з урахуванням тимчасових змін.

Раніше Новини.LIVE писали, що напередодні Рош га-Шана ціни на оренду житла в Умані різко зростають. За чотири доби проживання у вересні найдешевший із проаналізованих варіантів коштує 60 тисяч гривень, а найдорожчий — 408 тисяч гривень.

Також Новини.LIVE повідомляли, що в ООН закликали Україну вже зараз готуватися до повернення іноземних туристів після завершення війни. Організація наголошує на необхідності розвивати туристичні навички та готувати фахівців для роботи з іноземними відвідувачами.

Журналісти Новини.LIVE дізналися, скільки батьки витратили цього року на те, щоб зібрати дитину до школи?

Шкільні витрати

Шкільний кошик у кожної родини унікальний, і одна з головних причин — вік дітей. Якщо першокласника потрібно повністю зібрати до школи з нуля, то підлітки вже мають інші потреби, смаки та вимоги до речей. А коли в родині одразу кілька школярів різного віку, ця різниця особливо помітна і в списку покупок, і в підсумковій сумі.

"Одяг приблизно десь біля 5000 в мене їх двоє, тому помножуйте на два. Канцелярія десь теж приблизно на таку суму вийшло. Ми йдемо в перший клас. А друга дитина йде в 8-й клас. Там більше цінники, тому що підліток: одяг інший, канцтовари інші", — каже Ірина.

За літо дитина виросла з більшості речей. Тоді старим гардеробом уже не обійтися і перед школою доводиться купувати майже все заново. А для старшокласників, до одягу ще додаються атласи, контурні карти та інші додаткові матеріали, без яких на уроках уже ніяк.

"Поки що тільки речі купили — 7500 гривень. Напевно більше ніж минулого року, тому що більше речей було потрібно. Вони швидко виросли за цей рік. І це ще ми канцелярію не купляли — буде тисячі 2 точно. Старший в 7 клас іде і це контурні карти, атласи потрібні. Вони коштують доволі багато, тому ще тисячі 2 витратимо. Так, по мінімуму купували речей, саме необхідне, а там протягом року будемо докупати", — ділиться Анна.

Витрати на одяг

Одяг традиційно залишається однією з найбільших статей витрат під час підготовки до школи. Адже потрібно зібрати не один комплект: окремо речі для щоденного навчання, одяг на теплу й прохолодну погоду, а також спортивну форму. Тому саме гардероб часто забирає найбільшу частину всього шкільного бюджету.

"Тисяч 5 напевно гривень витратили, напевно. В цьому році я купувала йому рюкзак. Минулого року в нього він був. В цьому році ще канцтовари і одяг на початок — він найдорожчий", — розповідає Олена.

Вишиванка для школяра — вже звична і важлива річ до свят та шкільних подій. Якщо дитина зі старої вже виросла або захотіла новий фасон, то перед навчальним роком доводиться купувати нову. А це ще кілька сотень або й тисяч гривень до загальних витрат — залежно від тканини, оздоблення та того, ручна це робота чи фабрична.

"На даний момент у мене 7 клас, майже все було, то десь до 5 тисяч гривень. Зараз дорожче взуття і одяг. Ми захотіли ще й вишиванку, то вона дорого обійшлася. У мене вже доросла дитина, то в мене вже не такі витрати, як от збирають з самого першого класу. Ми вже дорослі, щось залишилося, щось є", — підкреслює Оксана.

Витрати на канцелярію

Канцелярію звикли вважати чи не найменшою частиною шкільних витрат. Але цього року ціни на неї зросли в середньому приблизно на 30%, тож навіть базовий набір обходиться дорожче. А якщо дитина ще відвідує гуртки чи художню школу, до списку додаються фарби, альбоми та інші матеріали, які суттєво збільшують загальну суму.

"Небагато, тисяч 5. В минулому році більше, тому що купляли фарби в художню школу. Якщо повністю одягати, то тисяч 15 приблизно вийде. Саме канцелярія не дуже дорога, єдине, що ручки подорожчали. А одяг, то вже хто як носить. У нас багато залишилось з минулого року. Просто дитина витягнулася і взуття змінили", — пояснює Ліка. 

Витрати на рюкзаки

Рюкзак — одна з тих шкільних покупок, на якій зекономити виходить не завжди. Якісні ортопедичні моделі сьогодні можуть коштувати кілька тисяч гривень, тому батьки часто розраховують, що дитина носитиме їх не один рік. А якщо старий рюкзак уже не підходить, ця покупка помітно збільшує загальні витрати на підготовку до школи.

"Ми йдем не в перший клас, тому було багато чого з минулого року. Максимум вийшло 200 доларів. Ми перейшли з 4 в 5 клас і одягу в нас достатньо є. Це навіть не вся підготовка. Канцелярія піднялася і дуже дорогі, я вважаю, рюкзаки. Я навіть не знаю, хто може дозволити собі рюкзак за 100 доларів. Взагалі багато сімей не можуть дозволити собі таке", — говорить Ірина.

Скільки сьогодні коштує зібрати дитину до школи — питання риторичне. Для когось підготовка вкладається у кілька тисяч гривень, а комусь доводиться витрачати в рази більше — усе залежить від віку дитини, того, що залишилося з минулого року, і скільки речей потрібно оновити. Та всі батьки погоджуються в тому, що кошик цього року виходить дорожчим.

Раніше Новини.LIVE повідомляли, що в Одесі новий навчальний рік очно розпочнуть 116 із 120 шкіл. За парти сядуть понад 83 тисячі учнів, серед них близько 5,5 тисячі першокласників. Водночас через тривоги, блекаути або проблеми з укриттями окремі заклади мають бути готові змінювати формат навчання, а частина дітей навчатиметься на базі сусідніх шкіл.

Також Новини.LIVE повідомляли, що в Одесі перед початком навчального року визначали формат роботи шкіл з урахуванням безпекової ситуації та наявності укриттів. Станом на перше півріччя 2026 року власні укриття мали 90 із 120 шкіл, ще 27 користувалися захисними спорудами інших закладів. Водночас остаточний вибір форми навчання для дитини залишався за батьками.

Сьогодні, 24 серпня, Україна відзначає День Незалежності — державне свято на честь ухвалення Акта проголошення незалежності у 1991 році. Цього року святкування припадає на 35-ту річницю події і відбувається в умовах війни, тому традиційні військові паради поступилися місцем пам’ятним заходам та благодійним зборам на підтримку оборонних сил.

Про це повідомляє “Прямий”.

День Незалежності України відзначають щороку 24 серпня. Дата пов’язана з ухваленням Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності у 1991 році. Для українців це свято символізує державність, суверенітет та єдність народу. У 2026 році святкування відбувається на тлі повномасштабної війни з Росією, що надає даті особливого значення.

Історія виникнення свята

Основою сучасної незалежності стала Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою УРСР влітку 1990 року. Вперше річницю цієї події відзначили 16 липня 1991 року.

24 серпня 1991 року відбулося позачергове засідання Верховної Ради УРСР. Його скликали після спроби державного перевороту в москві, організованої прихильниками збереження радянської системи. Засідання розпочалося о 10 годині ранку хвилиною мовчання в пам’ять про трьох росіян, які загинули в ніч на 21 серпня під час мітингу жителів Москви проти путчу.

Спочатку 321 депутат підтримав постанову про проголошення незалежності. Під час наступного голосування безпосередньо за Акт проголошення незалежності документ отримав уже 346 голосів, серед яких були й представники комуністичної партії. Депутат від компартії Олександр Мороз у своїй доповіді запропонував реформувати армію та ввести власну валюту.

Акт проголошення незалежності визначив Україну як самостійну державу з неподільною й недоторканною територією, на якій чинними мають бути виключно Конституція та закони України. Чернетку документа напередодні, 23 серпня, написали у звичайному шкільному зошиті Левко Лук’яненко та Леонтій Сандуляк.

Засідання завершилося виконанням гімну Українських Січових стрільців, який опозиціонери заспівали прямо біля трибуни, а мітингувальники підспівували. Депутат В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до зали синьо-жовтий прапор і підняти його над куполом парламенту. Прапор внесли до сесійної зали того самого дня, однак над куполом Верховної Ради його підняли лише 4 вересня 1991 року.

1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому громадянам поставили одне запитання — чи підтверджують вони Акт проголошення незалежності України. У голосуванні взяли участь майже 32 мільйони людей, 90,32 відсотка з яких підтримали незалежність. Більшість проголосувала “за” в усіх 27 адміністративних регіонах, хоча підтримка відрізнялася: найнижчі показники зафіксували в Севастополі (57,07 відсотка) та Кримській автономії (54,19 відсотка), тоді як інші області, зокрема східні, віддали понад 80 відсотків голосів на підтримку Акту.

Спочатку День проголошення незалежності відзначали 16 липня, однак постановою від 20 лютого 1992 року Верховна Рада перенесла святкування на 24 серпня — дату ухвалення самого Акта. Першим президентом незалежної України став Леонід Кравчук.

Традиції святкування

У мирний час святкування Дня Незалежності супроводжувалося військовими парадами, концертами та масовими народними гуляннями. Перший офіційний військовий парад на честь свята відбувся на Хрещатику в Києві 24 серпня 1994 року.

Через повномасштабну війну з Росією формат святкування змінився з міркувань безпеки. Замість масових заходів центром свята стало вшанування пам’яті загиблих воїнів, які захищали суверенітет країни. Найважливішою традицією також стали масштабні благодійні збори на підтримку оборонних сил.

Символом свята залишається вишиванка, яку 24 серпня традиційно одягають мільйони українців у всьому світі.

День Незалежності є державним святом і передбачає офіційний вихідний. Однак у період воєнного стану додаткові неробочі дні скасовано, тому для працівників державних установ 24 серпня 2026 року, яке випадає на понеділок, залишається робочим днем. Керівники приватних компаній мають право самостійно визначати графік роботи своїх співробітників у цей день.

Цікаві факти про День Незалежності

1. Уперше свято відзначили 16 липня 1991 року — через рік після ухвалення Декларації про державний суверенітет.
2. Акт проголошення незалежності ухвалили через три дні після придушення путчу консервативних сил Радянського Союзу.
3. На референдумі 1 грудня 1991 року найнижчу підтримку незалежність отримала в Севастополі та Кримській автономії.
4. Чернетку Акта написали у звичайному шкільному зошиті.
5. Синьо-жовтий прапор внесли до сесійної зали в день голосування, а над куполом Верховної Ради його підняли лише 4 вересня 1991 року.
6. За незалежність проголосували навіть депутати-комуністи.
7. Засідання парламенту 24 серпня 1991 року завершилося виконанням гімну Українських Січових стрільців.
8. Перший військовий парад на честь свята відбувся у Києві 24 серпня 1994 року.
9. Дату святкування офіційно перенесли на 24 серпня постановою від 20 лютого 1992 року.
10. Першим президентом незалежної України став Леонід Кравчук.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.

The post День Незалежності 2026: історія, традиції та цікаві факти appeared first on Прямий.

Сьогодні, 24 серпня, Україна відзначає День Незалежності — державне свято на честь ухвалення Акта проголошення незалежності у 1991 році. Цього року святкування припадає на 35-ту річницю події і відбувається в умовах війни, тому традиційні військові паради поступилися місцем пам’ятним заходам та благодійним зборам на підтримку оборонних сил.

Про це повідомляє “Прямий”.

День Незалежності України відзначають щороку 24 серпня. Дата пов’язана з ухваленням Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності у 1991 році. Для українців це свято символізує державність, суверенітет та єдність народу. У 2026 році святкування відбувається на тлі повномасштабної війни з Росією, що надає даті особливого значення.

Історія виникнення свята

Основою сучасної незалежності стала Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою УРСР влітку 1990 року. Вперше річницю цієї події відзначили 16 липня 1991 року.

24 серпня 1991 року відбулося позачергове засідання Верховної Ради УРСР. Його скликали після спроби державного перевороту в москві, організованої прихильниками збереження радянської системи. Засідання розпочалося о 10 годині ранку хвилиною мовчання в пам’ять про трьох росіян, які загинули в ніч на 21 серпня під час мітингу жителів Москви проти путчу.

Спочатку 321 депутат підтримав постанову про проголошення незалежності. Під час наступного голосування безпосередньо за Акт проголошення незалежності документ отримав уже 346 голосів, серед яких були й представники комуністичної партії. Депутат від компартії Олександр Мороз у своїй доповіді запропонував реформувати армію та ввести власну валюту.

Акт проголошення незалежності визначив Україну як самостійну державу з неподільною й недоторканною територією, на якій чинними мають бути виключно Конституція та закони України. Чернетку документа напередодні, 23 серпня, написали у звичайному шкільному зошиті Левко Лук’яненко та Леонтій Сандуляк.

Засідання завершилося виконанням гімну Українських Січових стрільців, який опозиціонери заспівали прямо біля трибуни, а мітингувальники підспівували. Депутат В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до зали синьо-жовтий прапор і підняти його над куполом парламенту. Прапор внесли до сесійної зали того самого дня, однак над куполом Верховної Ради його підняли лише 4 вересня 1991 року.

1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому громадянам поставили одне запитання — чи підтверджують вони Акт проголошення незалежності України. У голосуванні взяли участь майже 32 мільйони людей, 90,32 відсотка з яких підтримали незалежність. Більшість проголосувала “за” в усіх 27 адміністративних регіонах, хоча підтримка відрізнялася: найнижчі показники зафіксували в Севастополі (57,07 відсотка) та Кримській автономії (54,19 відсотка), тоді як інші області, зокрема східні, віддали понад 80 відсотків голосів на підтримку Акту.

Спочатку День проголошення незалежності відзначали 16 липня, однак постановою від 20 лютого 1992 року Верховна Рада перенесла святкування на 24 серпня — дату ухвалення самого Акта. Першим президентом незалежної України став Леонід Кравчук.

Традиції святкування

У мирний час святкування Дня Незалежності супроводжувалося військовими парадами, концертами та масовими народними гуляннями. Перший офіційний військовий парад на честь свята відбувся на Хрещатику в Києві 24 серпня 1994 року.

Через повномасштабну війну з Росією формат святкування змінився з міркувань безпеки. Замість масових заходів центром свята стало вшанування пам’яті загиблих воїнів, які захищали суверенітет країни. Найважливішою традицією також стали масштабні благодійні збори на підтримку оборонних сил.

Символом свята залишається вишиванка, яку 24 серпня традиційно одягають мільйони українців у всьому світі.

День Незалежності є державним святом і передбачає офіційний вихідний. Однак у період воєнного стану додаткові неробочі дні скасовано, тому для працівників державних установ 24 серпня 2026 року, яке випадає на понеділок, залишається робочим днем. Керівники приватних компаній мають право самостійно визначати графік роботи своїх співробітників у цей день.

Цікаві факти про День Незалежності

1. Уперше свято відзначили 16 липня 1991 року — через рік після ухвалення Декларації про державний суверенітет.
2. Акт проголошення незалежності ухвалили через три дні після придушення путчу консервативних сил Радянського Союзу.
3. На референдумі 1 грудня 1991 року найнижчу підтримку незалежність отримала в Севастополі та Кримській автономії.
4. Чернетку Акта написали у звичайному шкільному зошиті.
5. Синьо-жовтий прапор внесли до сесійної зали в день голосування, а над куполом Верховної Ради його підняли лише 4 вересня 1991 року.
6. За незалежність проголосували навіть депутати-комуністи.
7. Засідання парламенту 24 серпня 1991 року завершилося виконанням гімну Українських Січових стрільців.
8. Перший військовий парад на честь свята відбувся у Києві 24 серпня 1994 року.
9. Дату святкування офіційно перенесли на 24 серпня постановою від 20 лютого 1992 року.
10. Першим президентом незалежної України став Леонід Кравчук.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.

The post День Незалежності 2026: історія, традиції та цікаві факти appeared first on Прямий.

Цьогорічне свято набуває особливого значення, адже синьо-жовтий стяг залишається символом опору, єдності та незламності українців.

Як повідомляє ukrinform.ua.

23 серпня 2026 року Україна відзначає День Державного Прапора. Це свято присвячене українській державності, національній символіці та повазі до державних символів.

День Державного Прапора встановили указом Президента України від 23 серпня 2004 року. У документі йдеться про вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та виховання поваги громадян до державних символів. У 2009 році до указу внесли зміни, після чого 23 серпня започаткували щорічну офіційну церемонію підняття Державного Прапора по всій країні.

Історія синьо-жовтого прапора

Синій і жовтий кольори мають давнє коріння в українській символіці. Як національні кольори вони утвердилися у XIX столітті. Під час європейських революцій 1848 року, які увійшли в історію під назвою “Весна народів”, синьо-жовтий стяг став символом українського національного руху.

У червні 1848 року український прапор уперше підняли над ратушею у Львові. Згодом синьо-жовтий стяг став державним символом Української Народної Республіки.

У радянський період використання українського національного прапора переслідували. Попри це, синьо-жовтий стяг залишався одним із важливих символів опору радянській системі та прагнення українців до незалежності.

Прапор у часи відновлення незалежності

У новітній історії України синьо-жовтий прапор уперше офіційно підняли над будівлею міської ради Стрия 14 березня 1990 року. У Києві це відбулося 24 липня 1990 року – над будівлею міської ради.

23 серпня 1991 року, напередодні проголошення незалежності, група народних депутатів внесла синьо-жовтий прапор до сесійної зали Верховної Ради України. Після проголошення незалежності 24 серпня стяг урочисто підняли над будівлею парламенту 4 вересня.

Відтоді Державний Прапор України став одним із головних символів відновлення незалежності. Після початку російської агресії він набув ще одного важливого значення – став символом боротьби, стійкості та спротиву. Українські військові встановлювали прапори на звільнених від російських військ територіях, а синьо-жовтий стяг став одним із найвпізнаваніших символів українського опору у світі.

Привітання Михайла Драпатого

Головнокомандувач Збройних сил України Михайло Драпатий привітав українців із Днем Державного Прапора.

Ми об’єднуємось навколо прапора і тримаємо його там, де важко. Встановлюємо на звільнених територіях. Він на наших одностроях і в серцях. Завдяки Збройним силам України синьо-жовтий прапор для світу – символ боротьби, стійкості, волі

– Михайло Драпатий

Зробимо все можливе, щоб цей стяг став прапором Перемоги

– Михайло Драпатий

Наступного дня, 24 серпня, Україна відзначатиме 35-ту річницю проголошення незалежності. Державний Прапор залишається символом єдності українців, їхньої свободи та незламності.

Не пропустіть інші новини:

• 23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Розповідаємо про історію синьо-жовтого стяга, його шлях до державного символу та значення під час війни.

Синьо-жовтий стяг пережив переслідування, повернувся до українських міст і сьогодні майорить там, де народ виборює свободу.

Про це повідомив Михайло Драпатий у Facebook.

23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора – свято, присвячене одному з головних символів держави. Його запровадили указом Президента від 23 серпня 2004 року, щоб ушанувати історію українського державотворення та зміцнювати повагу до національної символіки.

на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України

– указ Президента від 23 серпня 2004 року

У 2009 році до указу внесли зміни. Відтоді 23 серпня в усіх регіонах країни щороку проводять офіційні церемонії підняття Державного Прапора України.

Як синьо-жовтий прапор став символом України

Синій і жовтий кольори мають глибоке коріння в українській традиції. У XIX столітті синьо-жовтий стяг почав утверджуватися як національний символ українців. Під час революційних подій 1848 року, які увійшли в історію під назвою “Весна народів”, він став прапором українського національного руху.

У червні 1848 року синьо-жовте полотнище вперше підняли над львівською ратушею. Згодом, після проголошення Української Народної Республіки, цей прапор отримав статус державного символу.

У радянський період використання українського національного стяга переслідували. Водночас він не втратив свого значення та залишався знаком спротиву радянській системі й прагнення до незалежності.

Повернення прапора в новітній Україні

У сучасній історії синьо-жовтий прапор почав офіційно повертатися до українських міст у 1990 році. 14 березня його підняли над міською радою Стрия, а 24 липня він замайорів над Київською міською радою.

23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий стяг до сесійної зали Верховної Ради. Уже 4 вересня того ж року прапор урочисто підняли над будівлею парламенту.

Після початку російської агресії Державний Прапор України набув ще більшого значення. Він став символом боротьби, незламності та опору. Українські військові встановлювали синьо-жовті стяги у звільнених населених пунктах, а для світу цей прапор перетворився на впізнаваний знак волі українського народу.

Привітання Михайла Драпатого з Днем Державного Прапора

Головнокомандувач Збройних сил України Михайло Драпатий привітав українців із Днем Державного Прапора. Він підкреслив, що синьо-жовтий стяг об’єднує суспільство та захисників України.

Ми об’єднуємось навколо прапора і тримаємо його там, де важко. Встановлюємо на звільнених територіях. Він на наших одностроях і в серцях. Завдяки Збройним силам України синьо-жовтий прапор для світу – символ боротьби, стійкості, волі.

– Михайло Драпатий

Зробимо все можливе, щоб цей стяг став прапором Перемоги.

– Михайло Драпатий

Вже 24 серпня Україна відзначатиме 35-ту річницю проголошення незалежності. День Державного Прапора напередодні цієї дати нагадує про тривалий шлях країни до свободи та її незмінне прагнення зберегти власну державність.

Читайте також:

• У Вінниці напередодні Дня Державного Прапора України відбулася Національна хода зі стометровим синьо-жовтим стягом. До акції долучилися понад 200 людей, зокрема родини загиблих захисників, військовополонених і зниклих безвісти воїнів.
• Історія та значення Дня державного прапора України, символу єдності та незалежності.
• Голова Військового комітету НАТО Джузеппе Каво Драгоне вперше поговорив із Михайлом Драпатим і підтвердив подальшу військову підтримку України.

23 серпня в Україні щорічно відзначають День Державного Прапора.

Золотий і синій кольори використовували на гербі Руського королівства XIV ст. Ці ж кольори зустрічалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя.

У XVIII ст. прапори Війська Запорозького робили з синього полотнища із лицарем у золотих чи червоних шатах. З 1848-го українці Галичини почали використовувати синьо-жовтий стяг як національний прапор.

1917-1921-го синьо-жовтий прапор використовували в Українській Народній Республіці та Українській Державі.

Після розвалу СРСР у 1991-му прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991-го Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим полотнищем статус офіційного прапора країни.

В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі. Дехто вважає, що прапор повинен бути жовто-синім. Посилаються на прапор УНР, проте протягом 1917-го порядок кольорів на прапорі не був усталений.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історик пояснив, який прапор був у УНР

23 серпня 1991-го - після провалу путчу в Москві - група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Освячення Національного прапора провів священик УАПЦ Петро Бойко. Цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом у музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність.

Учасники тих подій називають іншу дату внесення прапора до зали засідань. Це підтверджує стенограма засідання позачергової сесії Верховної Ради України від 24 серпня 1991-го. 24 серпня група депутатів занесла до сесійної зали прапор, розміром 8х4 м, і накрила ним трибуну.

Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991-го після триразового голосування і погрози голови ВР Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто підняли над будинком Верховної Ради.

18 вересня 1991-го Президія Верховної Ради України своєю Постановою Про прапор України фактично надала прапору статус офіційного. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

Вперше День Незалежності України 24 серпня відзначили 1992 року. Але свято державності було й до того.

1991-го День Незалежності святкували 16 липня.

День Незалежності в історії українського державотворення святкувався й до 1990 року. Але, зрозуміло, в діаспорі. Або ж підпільно.

Джерело: Букви

23 серпня в Україні відзначають День Державного прапора – одного з головних державних символів країни. На загальнодержавному рівні свято запровадили у 2004 році указом тодішнього президента Леоніда Кучми.

Третій Президент України Віктор Ющенко доповнив цей указ і започаткував традицію урочистого підняття Державного прапора 23 серпня, а також під час інших державних свят і загальнонаціональних заходів.

До запровадження офіційного свята День прапора відзначали у Києві на міському рівні – 24 липня. Саме цього дня 1990 року синьо-жовтий стяг підняли над будівлею Київської міської ради.

Чому День прапора відзначають 23 серпня

Офіційно дату пов’язують із подіями серпня 1991 року. За поширеною версією, 23 серпня, після провалу путчу в Москві, група народних депутатів внесла синьо-жовтий прапор до сесійної зали Верховної Ради. Стяг освятив священник Української автокефальної православної церкви Петро Бойко.

Цей прапор зберігається як реліквія у музеї Верховної Ради, а сам момент його внесення до парламенту відтворений на картині у будівлі Ради.

Водночас архівні матеріали та свідчення учасників тих подій вказують, що прапор могли внести до сесійної зали наступного дня – 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Того дня В’ячеслав Чорновіл запропонував встановити у залі прапор, з яким українці перебували на барикадах біля Верховної Ради Росії, а також підняти український стяг над куполом парламенту.

“Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли приймемо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом Верховної Ради”, – сказав Чорновіл.

Над будівлею Верховної Ради синьо-жовтий стяг підняли 4 вересня 1991 року. А 18 вересня Президія Верховної Ради ухвалила постанову “Про прапор України”, якою фактично закріпила за ним статус офіційного прапора держави. Відтоді його використовують під час державних церемоній, прийняття присяги, міжнародних зустрічей та в українських дипломатичних установах.

Історія синього та жовтого кольорів

Поєднання синього і жовтого кольорів на українських землях має багатовікову історію. Одним із ранніх прикладів вважають герб Львова – золотого лева на синьому тлі, який пов’язують із заснуванням міста у XIII столітті.

Сині й жовті кольори також часто зустрічалися у символіці козацької доби. Запорозькі козаки використовували сині знамена із золотими орнаментами, зображеннями святих і козаків.

Існує версія, що поєднання синього та жовтого як елемент державної символіки набуло поширення за часів гетьмана Івана Мазепи. Однак остаточно як кольори українського національного руху вони закріпилися значно пізніше.

Під час революційних подій 1848 року, відомих як “Весна народів”, синьо-жовтий стяг почали дедалі частіше використовувати як символ українців. У червні того року його підняли над львівською ратушею.

На Наддніпрянщині, яка тоді перебувала у складі Російської імперії, синьо-жовтий прапор став помітним символом українського руху після революції 1905-1907 років.

У 1917 році він уже широко використовувався як символ української державності. Під синьо-жовтими прапорами проходили українські маніфестації, а військові вирушали на фронт. У квітні 1918 року такі стяги підняли й над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.

Після втрати Україною незалежності синьо-жовтий прапор не зник – він залишався символом національного руху та боротьби за відновлення державності.

Український прапор у радянські часи

Попри заборони, синьо-жовті стяги час від часу з’являлися в Українській РСР.

1 травня 1966 року студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса підняли український прапор над будівлею Київського інституту народного господарства, нині – Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Вони розраховували, що стяг побачать учасники першотравневої демонстрації. Через дев’ять місяців КДБ встановив їхні особи. Москаленка засудили до трьох років, а Куксу – до двох років таборів суворого режиму.

У січні 1973 року Володимир Мармус разом із вісьмома однодумцями вивісив чотири синьо-жовті прапори у Чорткові на Тернопільщині.

Наприкінці 1980-х українська національна символіка почала дедалі частіше з’являтися на масових заходах. 26 квітня 1989 року у Львові під синьо-жовтим прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято у Києві.

У 1990 році українські прапори почали офіційно піднімати над міськими радами. 14 березня стяг з’явився над ратушею Стрия, 23 березня – над Тернопільською міськрадою, 3 квітня – над львівською ратушею, а 24 липня – над Київською міською радою.

Чому синій зверху, а жовтий знизу

Суперечки щодо порядку кольорів українського прапора виникали ще за часів Української Народної Республіки, коли використовували різні варіанти розташування смуг.

Сьогодні офіційний прапор України складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг: синьої зверху та жовтої знизу.

Найпоширеніше сучасне тлумачення кольорів – синє небо над золотим пшеничним полем. Водночас у різні історичні періоди їм надавали й інші символічні значення.

Цікаві факти про український прапор

У 1976 році під час футбольного матчу між збірними НДР і СРСР у Монреалі Данило Мигаль вибіг на поле у вишиванці з українським прапором і станцював гопак. Акція тривала близько 15 секунд, після чого його затримала поліція. На трибунах тоді також розгорнули плакат із написом “Свобода Україні!”.

У 2007 році в Донецьку вперше розгорнули прапор площею 1350 квадратних метрів – 30 на 45 метрів. Його пошила пенсіонерка Марія Бєляткова за ініціативи Союзу творчої молоді Донбасу. Стяг внесли до Книги рекордів України.

У 2010 році в Тернополі розгорнули синьо-жовтий прапор завдовжки 9,5 кілометра і завширшки 75 сантиметрів. Ним фактично оточили Тернопільський став, а досягнення також зафіксували у Книзі рекордів України.

Під час оборони Донецького аеропорту українські військові неодноразово встановлювали прапор над його будівлями. Один зі стягів майорів над диспетчерською вежею до її знищення. Згодом прапор із летовища почали урочисто піднімати над військовою частиною у Кропивницькому.

У 2016 році українські альпіністи встановили прапор на вершині Охос-дель-Саладо в Андах – найвищого вулкана світу, висота якого становить майже 6,9 тисячі метрів.

Того ж року, до 25-річчя Незалежності України, у Національному музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові створили синьо-жовтий прапор із квітів площею понад 13 тисяч квадратних метрів. Його внесли до Книги рекордів Гіннеса та Книги рекордів України як найбільший квітковий килим.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії компанія Pantone присвятила Україні два відтінки – Freedom Blue та Energising Yellow, натхнені кольорами українського прапора. Вони мали символізувати свободу та енергію до дії.

• Щороку 15 липня українці відзначають День Української Державності – свято, покликане вшанувати багатовікову традицію українського державотворення. Воно нагадує про історичну тяглість української державності, витоки якої пов’язують із середньовічною Руссю, політичним і культурним центром якої був Київ.

Запис 23 серпня – День Державного прапора: історія та цікаві факти про синьо-жовтий стяг спершу з'явиться на Букви.

Джерело: Букви

2 серпня відзначають Міжнародний день голокосту ромів. За церковним календарем сьогодні день перенесення мощей святого першомученика Стефана.

Міжнародний день голокосту ромів: день засновано на згадку про події 2-3 серпня 1944 року, коли в нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау в газових камерах було вбито 2897 ромів. Загалом під час геноциду від репресій постраждали від 600 тисяч до 1,5 мільйона ромів.

У різних країнах світу сьогодні відзначають:

• Північна Македонія – День республіки
• Гаяна — День свободи
• ДР Конго – вшанування пам’яті жертв Другої конголезької війни
• Азербайджан – День національного кіно

Цього дня у світі:

• 216 до н. е. — у битві під Каннами карфагенський полководець Ганнібал розгромив 80-тисячне римське військо і завдав найважчої поразки Риму за всю історію його існування.
• 47 до н. е. — біля м. Зели Гай Юлій Цезар “прийшов, побачив, переміг” (“лат. Veni, vidi, vici”) царя Боспорського царства Фарнака ІІ.
• 1377 — через масове сп’яніння московське військо було розбите татарським царевичем Арапшою.
• 1519 — 40-тисячне кримсько-татарське військо Багатур-Салтана розбило у битві під Сокалем 20-тисячне військо литовського гетьмана Костянтина Острозького
• 1727 — російський імператор Петро II видав указ про відновлення виборної посади гетьмана Малоросії.
• 1763 — російська імператриця Катерина II підписала Маніфест рос. “О дозволении всем иностранцам, в Россию въезжающим, поселяться в которых губерниях они пожелают и о дарованных им правах”
• 1776 — відбулась церемонія підписання Декларації незалежності 13 північноамериканських колоній, яка була прийнята 4 липня Континентальним конгресом
• 1791 — у Відні Жан-П’єр Бланшар провів перші успішні випробування парашута: з повітряної кулі він скинув домашніх тварин.
• 1802 (14 термідора Х року) — Наполеон Бонапарт був проголошений довічним Першим консулом.
• 1865 — у видавництві Макміллана вийшло перше видання книги Льюїса Керрола “Пригоди Аліси в країні Чудес”.
• 1887 — Ровелл Ходж запатентував колючий дріт.
• 1909 — на озброєння армії США прийнятий перший військовий літак, побудований братами Райт
• 1914 — Перша світова війна: Королівство Італія оголосило про свій нейтралітет в європейському конфлікті.
• 1914 — Імперська армія Німеччини вдерлась до Люксембурґа
• 1914 — у Львові українські політичні партії об’єдналися в Головну українську раду.
• 1914 — створено Бойову управу українських січових стрільців — організаційно-координаційний центр легіону УСС.
• 1917 — вперше була здійснена посадка літака “Сопвіч” на палубу корабля британських військово-морських сил “Furious”.
• 1918 — Гетьман України Павло Скоропадський затвердив закон про створення фонду Національної бібліотеки Української держави.
• 1918 — британський експедиційний корпус висадився в Архангельську.
• 1919 — повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі під Ратибором (Сілезія) Дмитро Вітовський.
• 1930 — на навчаннях Московського військового округу вперше висаджений повітряний десант. Згодом цей день став відзначатися в СРСР, а тепер у Росії як День повітрянодесантних військ.
• 1933 — став до ладу Біломорсько-Балтійський канал (першопочаткова назва — “Біломорсько-Балтійський канал імені Сталіна”, відоміший за скороченням “Біломорканал”). Збудований у рекордно короткий термін, за 1 рік і 9 місяців, руками в’язнів ГУЛАГу. За різними даними, під час будівництва померло до 200 тисяч робітників.
• 1939 — Альберт Ейнштейн надіслав президенту США Франкліну Рузвельту листа, в якому поінформував про роботу нацистських фізиків зі створення атомної зброї та закликав розпочати в США дослідну програму.
• 1940 — Верховна Рада СРСР ухвалила закон про перетворення Молдавської АРСР у складі УРСР на окрему Молдавську РСР (до її складу увійшла більша частина щойно приєднаної до СРСР Бессарабії)
• 1940 — Верховна Рада СРСР ухвалила закон про включення Північної Буковини, а також Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії, які від Румунського королівства перейшли до СРСР, до складу УРСР.
• 1940 — бригадний генерал Шарль де Голль, який після капітуляції Французької республіки залишив країну, із Лондона закликав усіх патріотів продовжувати збройну боротьбу з нацистською Німеччиною.
• 1941 — на територію СРСР увійшли перші італійські війська.
• 1943 — відбулося повстання і втеча ув’язнених у концентраційному таборі “Треблінка”. Знищено крематорій. Понад двісті утікачів були убиті або повернуті до табору.
• 1945 — завершилася Потсдамська конференція.
• 1949 — академік В. Філатов у клініці Українського експериментального інституту очних хвороб в Одесі зробив тисячну операцію з пересадки рогівки.
• 1953 — у Києві відкрито дитячу залізницю.
• 1964 — Тонкінський інцидент, що спричинив ескалацію війни у В’єтнамі
• 1970 — у Белфасті британська армія вперше застосувала гумові кулі проти північних ірландців.
• 1989 — трагедія на Київському головпоштамті, внаслідок якої загинуло 11 людей.
• 1990 — о 14:00 за місцевим часом іракські війська напали на Кувейт.
• 1990 — У Дніпропетровську розпочалися Дні козацької слави, присвячені 500 річчю українського козацтва.
• 1991 — Сполучені Штати Америки визнали незалежність Латвії, Литви та Естонії.
• 1999 — збройні загони на чолі з Шамілем Басаєвим і Хаттабом перейшли на територію Дагестану; початок другої чеченської війни.
• 2001 — генерал Радіслав Крстіч, командувач дринського корпусу армії боснійських сербів, засуджений Гаазьким трибуналом до ув’язнення на строк 46 років за геноцид мусульман у Сребрениці (Боснія і Герцеговина) в липні 1995 року
• 2005 — катастрофа літака Airbus A340 французьких авіаліній в аеропорту Торонто. Без жертв.
• 2006 — в Йоганнесбургу (ПАР) уперше за останні 25 років випав сніг
• 2009 — 15 осіб загинуло у авіакатастрофі Merpati Nusantara Airlines Flight 9760 в індонезійській провінції Папуа
• 2014 — суд Тбілісі заочно арештував експрезидент Михаїла Саакашвілі у справі перевищення службових повноважень.
• 2017 — у США набрав чинності ухвалений обома палатами Конгресу Закон № 3364 про протидію агресії Росії, КНДР та Ірану
• 2020 — від МКС повернулася капсула Crew Dragon із двома американськими астронавтами на борту, які брали участь у місії SpaceX DM-2 (перший політ людей на приватному космічному кораблі)
• 2022 — Ненсі Пелосі відвідала Тайвань.

Яке сьогодні церковне свято:

2 серпня в церковному календарі – день перенесення мощей святого першомученика Стефана. Перенесення мощей святого первомученика і архідиякона Стефана відбулося близько 428 року. Після мученицької смерті святого Стефана, його тіло було залишене без поховання, але згодом його поховали в селі Кафаргамала. Пізніше мощі святого Стефана були перенесені до Єрусалиму, а потім до Константинополя.

Прикмети:

• Домашня худоба спить вдень — піде дощ.
• Жаби замовчали — чекайте на вранішні заморозки.
• Павук плете маленьку павутину — до вітру.
• День сонячний видався – вересень буде теплим.

Традиції:

• Святого Стефана вважали покровителем тварин, особливо коней, тому цього дня наші предки обов’язково мили їх, добре годували і вплітали квіти у гриву.
• За народним звичаєм цього дня потрібно збирати лікарські трави – м’яту, ромашку, пижмо, конюшину, божі сльози. З них потім плетуть так званий “Степанів вінок”, який потрібно зберігати в домі протягом року. На травах із цього вінка готують цілющий чай – вважається, що він допомагає одужати тому, хто захворіє.

Іменини сьогодні святкують:

Василь, Іван, Кирило, Платон, Роман, Степан, Тарас, Федір.

• Букви повідомляли про свята, іменини, традиції, прикмети 1 серпня.

Запис 2 серпня: яке сьогодні свято, іменини, традиції, прикмети спершу з'явиться на Букви.