Тренд пошуку "8 вересня свято"

4 вересня вшановують пам'ять священномученика Вавили, його трьох учнів та їхньої матері, а також ікони Божої Матері "Неопалима Купина". Єпископ Вавила Антіохійський і його учні жили в ІІІ столітті, за часів правління імператора Декія Траяна, який був язичником. Якось у місті Антіохія він влаштував бенкет на честь язичницьких богів. Потім вирішив відвідати християнський храм, щоб на власні очі побачити, як звершуються таємниці Божі. Єпископ Антіохійський Вавила на той час звершував літургію в храмі і не міг допустити до нього язичника, щоб не осквернити святиню. Єпископ перегородив шлях імператору і відштовхнув його. Не дав зайти всередину. Декій не пробачив. Пізніше наказав спалити храм. Єпископа Вавила і його учнів - 12-річного Урвана, 10-річного Прілідіана і 7-річного Епполлонія та їхню матір - судили і стратили. 4 вересня - день вшанування ікони Божої Матері "Неопалима Купина". Цей образ був написаний у ранньому християнстві й оповідає про подію біля палаючого куща терну. До нього підійшов пророк Мойсей, щоб подивитися, чому кущ горить, але не згорає - там святому з'явився Бог і розповів, як вивести народ з Єгипту в Землю обітовану. На Синайському півострові, де трапилося це, досі стоїть камінь від тих часів, і щороку туди приїжджають паломники з усього світу. Неподалік побудований православний монастир і каплиця - просто над корінням тієї самої купини. Кущ, що росте поруч із каплицею - її продовження. На іконі "Неопалима Купина" спочатку був зображений палаючий кущ із Богородицею всередині і Мойсеєм, що стояв поруч на колінах. Але з часом замість куща з'явилася восьмикутна зірка, а в її центрі - Богоматір. По кутах ікони - старозавітні сюжети. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Різдво Пресвятої Богородиці: що потрібно знати про одне з найбільших свят у році Прикмети Пішов дощ, але незабаром усе висохло - чекай затяжної негоди; на горобині багато ягід - зима буде морозною; на цибулі багато лушпиння - також до холодної зими. Цього дня потрібно готувати страви з цибулею, а по дому розвісити зв'язки цибулі - її запах віджене всю нечисть. Що сьогодні заборонено робити не можна розводити багаття - це до пожеж; не можна лихословити, лаятися, бажати зла; забороняється давати в борг і брати теж - будеш довго ходити в боргах; не можна лінуватися і відкладати справи на потім; заборонено відмовляти в допомозі. Цього дня краще не подавати милостиню - вважається, що так можна віддати свій достаток. Що дозволено Іконі Божої Матері "Неопалима Купина" моляться про захист домівки від пожеж і блискавок. Вважається, що цього дня всі молитви будуть почуті. Якщо в будинку почалася пожежа, то його слід обійти з іконою - і вогонь відступить. У вересні віряни відзначатимуть кілька великих свят, що мають особливе значення для кожного православного християнина. Це час для роздумів, молитви та вшанування святих. 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці Це одне з найбільших, дванадесятих свят. Воно присвячене народженню Діви Марії, яка стала матір'ю Ісуса Христа. Це свято символізує початок спасіння людства, адже саме з цієї події починається земний шлях Пресвятої Діви. 14 вересня - Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього. Це ще одне важливе свято, яке нагадує про страждання Ісуса Христа на хресті. Воно символізує перемогу над смертю та гріхом. У цей день у церквах виносять хрест для поклоніння.

8 вересня українці відзначають Різдво Пресвятої Богородиці. Це одне з найважливіших свят у році. В народі це свято ще часто називають Друга Пречиста. Воно символізує народження Діви Марії, майбутньої Матері Ісуса Христа. Це свято багате на традиції та особливі народні прикмети, яких дотримуються і сьогодні. Про них розповість Gazeta.ua. Історія свята Християни відзначають це свято приблизно з VІ століття. Згідно з переказами, батьки Діви Марії - Йоаким і Анна, були благочестивим подружжям, але, проживши у шлюбі 50 років, не мали дітей. Юдеї, які вважали безпліддя Божою карою людині за її гріхи, насміхалися над ними. Одного разу на святі священик у Єрусалимському храмі навіть відмовився прийняти у Йоакима жертву, привселюдно назвавши його грішником. Його дружина почула це і пішла в свій сад. Чоловік засмутився з того і довго з плачем молився Богові. Тоді йому явився ангел, котрий напророкував скоре народження дитини. У відповідь старий пообіцяв присвятити дитя Богові. Тим часом Анна теж бачила ангела і отримала подібну втіху. Невдовзі у подружжя й дійсно народилася дівчинка, яку назвали Марією. Традиції свята До Різдва Богородиці прийнято збирати весь урожай, і дякувати за нього, починати прибирати вулики. Раніше було прийнято ходити один до одного в гості в цей день, щедро накривати столи. В це церковне свято можна просити Діву Марію про найпотаємніше, причому особливо актуальні прохання про народження дитини від бездітних сімейних пар. На Різдво Богородиці багато дівчат і жінок ходили до водойми вмиватися до світанку, - вважається, що так можна зберегти красу до самої старості і швидше знайти чоловіка. Для здоров'я дітей пороги обливали водою, а також спалювали старе взуття і одяг. Що треба робити Зайти до храму. Відвідайте церкву на службу, запаліть свічку і помоліться. Якщо можливості піти до церкви немає, можна помолитися вдома. Молитися про допомогу. Люди звертаються до Богородиці, просячи її наставити на шлях істинний, принести мир і злагоду в сім'ю, допомогти бездітним парам отримати дітей і полегшити пологи вагітним жінкам. Допомога матерям. В цей день особливо шанують матерів, стараючись усіляко їм допомогти і проявити турботу. Подякувати й попросити благословення. У молитвах звертаються до Діви Марії з проханнями про добру долю дітей, щасливу сім'ю та захист дому. Зберігати мир у душі. У це свято не можна сваритися, лаятися чи починати щось із негативом. Вважається, що будь-які конфлікти "перейдуть" у весь рік. Збиратися родиною. Традиційно святкують сімейною трапезою, збираючись усією родиною за столом. Вчиняти добрі справи. Подавайте милостиню або допомагайте нужденним. Вважається, що добро, вчинене із щирими намірами, повернеться щастям до вашої оселі. Що під забороною сваритися і лихословити; ухилятися від походу до церкви під приводом важливих домашніх справ; перебувати в зневірі; згадувати старі образи. У вересні віряни відзначатимуть кілька великих свят, що мають особливе значення для кожного православного християнина. Це час для роздумів, молитви та вшанування святих. 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці Це одне з найбільших, дванадесятих свят. Воно присвячене народженню Діви Марії, яка стала матір'ю Ісуса Христа. Це свято символізує початок спасіння людства, адже саме з цієї події починається земний шлях Пресвятої Діви. 14 вересня - Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього. Це ще одне важливе свято, яке нагадує про страждання Ісуса Христа на хресті. Воно символізує перемогу над смертю та гріхом. У цей день у церквах виносять хрест для поклоніння.

3 вересня вшановують святого священномученика Антима, єпископа Нікодимійського. Він був видатним християнським святителем і мучеником, який жив у III столітті. Він був єпископом у місті Нікодимія (нині Ізміт, Туреччина) і відзначався своїм благочестям, мудрістю та ревністю у служінні Богові. Його проповіді та приклад життя привертали багатьох людей до християнства. Під час великого гоніння на християн, яке розпочалося за імператора Діоклетіана (284305), Антим залишався вірним своїй пастві, підтримуючи її та укріпляючи у вірі. Через свою діяльність він привернув увагу римської влади. Військові спіймали Антима і привели до суду, де його піддали жорстоким катуванням, намагаючись змусити відмовитися від християнства. Він був засуджений до смерті і страчений шляхом обезголовлення. 3 вересня - день пам'яті святого преподобного Теоктиста. Відомий як учень преподобного Євфимія Великого, з яким разом заснував знаменитий монастир у Палестині. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Календар державних та професійних свят на вересень: що відзначаємо у перший місяць осені Під керівництвом Теоктиста монастир став місцем духовного подвигу, де монахи дотримувалися суворих правил і віддавали себе служінню Богові та ближнім. Його мудрість і духовний авторитет приваблювали багатьох людей, які приходили до нього за порадами та духовною підтримкою. Святий Теоктист прожив довге і благочестиве життя, досягнувши високого рівня духовного вдосконалення. Його подвиги, молитви та чудеса зробили його одним із найшанованіших святих свого часу. Він помер у глибокій старості, залишивши по собі спадщину великого духовного наставника і подвижника. Прикмети На ялинках багато шишок - до теплої зими. Туманний день - польові роботи пройдуть спокійно. Після обіду пішов дощ - негода затягнеться. Що не можна робити Цей день зовсім не підходить для сватання та весілля. Вважається, що союз, створений цього дня, швидко розпадеться. Також самотнім дівчатам заборонялося виходити з дому після заходу сонця. Вірили, що їх може перетворити на злу відьму нечиста сила. Що можна робити Цього дня було прийнято прибирати в будинку, викидати всі непотрібні речі, щоб звільнити місце для нового. Щоб в сім'ї панував добробут, часто непотрібні речі спалювали ввечері разом з картопляним бадиллям. У вересні віряни відзначатимуть кілька великих свят, що мають особливе значення для кожного православного християнина. Це час для роздумів, молитви та вшанування святих. 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці Це одне з найбільших, дванадесятих свят. Воно присвячене народженню Діви Марії, яка стала матір'ю Ісуса Христа. Це свято символізує початок спасіння людства, адже саме з цієї події починається земний шлях Пресвятої Діви. 14 вересня - Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього. Це ще одне важливе свято, яке нагадує про страждання Ісуса Христа на хресті. Воно символізує перемогу над смертю та гріхом. У цей день у церквах виносять хрест для поклоніння.

1 вересня віряни вшановують пам'ять святого Симеона Стовпника, архімандрита Антіохійського. Цього ж дня - початок індикту, церковне Новоліття. Тобто Новий церковний рік. Симеон Стовпник народився в IV столітті в Каппадокії. У юному віці він був овечим пастухом. Одного разу він почув у церкві піснеспіви. Вони так сподобалися Симеону, що він пішов до найближчого монастиря, і за тиждень його прийняли до числа братії. У 18 років Симеон прийняв постриг. Дотримувався суворої стриманості і постійно молився. Прагнення юного ченця було таким сильним, що ігумен навіть стривожився. Він запропонував юнакові або дотримуватися міри, або піти з монастиря. Тоді монах оселився на дні висохлого колодязя. До ігумена уві сні з'явилися ангели і веліли повернути юнака в монастир. Але й цього разу Симеон не затримався. Пішов жити в печеру. Перші чотири тижні Великого посту він жив без води та їжі. Половину терміну молився стоячи, а половину - сидячи. Бог наділив святого даром зцілення і до нього потягнулися люди. Але Симеон хотів усамітнення. Тоді він побудував стовп заввишки 4 метри й оселився на ньому. Тому ченця прозвали Симеон Стовпник. Пізніше Симеон Стовпник зробив стовп вищим - до 45 метрів і звів навколо нього огорожу. Прожив святий до 80 років, 47 із них він провів на стовпі. Поховали ченця недалеко від його стовпа, а на тому місці пізніше побудували монастир. Новоліття - це церковне свято, присвячене настанню Нового року (Нового літа від Створення світу). Цього дня православні християни просять Бога благословення на новий рік, який розпочався. Прикмети Тепла погода цього дня - зима теж буде теплою; гуси відлітають - буде рання зима; мухи кусаються - погода зіпсується; зранку день похмурий - осінь буде дощовою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Календар державних та професійних свят на вересень: що відзначаємо у перший місяць осені Що не можна робити заборонено лихословити та лаятися; не слід скаржитися на життя, думати про погане - весь негатив слід відпустити, інакше він подвоїться; не можна пилососити або підмітати - до сімейних негараздів; не слід позичати сіль - це до нещастя. В жодному разі не можна викидати їжу, інакше можна накликати голод. Усю їжу, що залишилася, слід віддати нужденним або тваринам. Що можна робити У святого Симеона просять терпіння, духовних і фізичних сил, а також молять про зцілення від важких захворювань. У цей день традиційно влаштовували гуляння і накривали щедрий стіл. День вважається сприятливим для переїзду. Хто зробить пропозицію або зіграє весілля 1 вересня, шлюб буде довгим і міцним. У вересні віряни відзначатимуть кілька великих свят, що мають особливе значення для кожного православного християнина. Це час для роздумів, молитви та вшанування святих. 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці Це одне з найбільших, дванадесятих свят. Воно присвячене народженню Діви Марії, яка стала матір'ю Ісуса Христа. Це свято символізує початок спасіння людства, адже саме з цієї події починається земний шлях Пресвятої Діви. 14 вересня - Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього. Це ще одне важливе свято, яке нагадує про страждання Ісуса Христа на хресті. Воно символізує перемогу над смертю та гріхом. У цей день у церквах виносять хрест для поклоніння.

31 серпня вшановують Покладання Пояса Пресвятій Богородиці. Це важливе свято в православній церкві, яке відзначається 31 серпня. Згідно з переданням, після Успіння Пресвятої Богородиці її пояс був переданий апостолу Фомі, а згодом - перенесений до Константинополя, де став великою святинею. Пояс Пресвятої Богородиці зберігається в декількох місцях, включаючи Ватопедський монастир на Афоні. Цей артефакт вважається чудотворним, особливо для жінок, які просять про допомогу у народженні дітей або зцілення. Свято підкреслює віру в заступництво Пресвятої Богородиці перед Богом за всіх християн. Подія покладання Пояса нагадує вірянам про важливість її молитовного заступництва та її ролі як Матері Божої. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Календар державних та професійних свят на вересень: що відзначаємо у перший місяць осені Прикмети На сході сонця туман - до безвітряного дня. Над головою пролітають лебеді - снігопади почнуться скоро. Жаби ховаються глибоко під водою - до сильного похолодання. Що не можна робити, а що варто Цього дня не слід починати подорожі, краще відкладіть далеку дорогу на іншу дату, тому що на вас в дорозі будуть чекати лише біди і небезпеки. Також забороняється сваритися, адже сварка затягнеться надовго. Наші предки цього дня пекли пироги з брусницею. Коли відкушували шматочок, то обов'язково загадували найбільше бажання серця. Вірили, що тоді воно обов'язково збудеться. У вересні віряни відзначатимуть кілька великих свят, що мають особливе значення для кожного православного християнина. Це час для роздумів, молитви та вшанування святих. 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці Це одне з найбільших, дванадесятих свят. Воно присвячене народженню Діви Марії, яка стала матір'ю Ісуса Христа. Це свято символізує початок спасіння людства, адже саме з цієї події починається земний шлях Пресвятої Діви. 14 вересня - Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього. Це ще одне важливе свято, яке нагадує про страждання Ісуса Христа на хресті. Воно символізує перемогу над смертю та гріхом. У цей день у церквах виносять хрест для поклоніння.

30 серпня віряни вшановують святих Олександра, Івана, Павла, патріархів Царгородських. Їхні життя та діяльність залишили вагомий слід у розвитку християнства в Візантії та у всьому християнському світі. Святий Олександр жив у IV столітті і був одним із найвідоміших захисників православної віри проти аріанства. Аріанство було єретичним вченням, що заперечувало божественність Ісуса Христа, і в той час воно поширилося в багатьох регіонах Візантійської імперії. Олександр служив архієреєм при святому Митрополітові Митрофану, а після смерті Митрофана 326 року був обраний патріархом Константинопольським. Він відзначився своєю участю в Першому Вселенському Соборі в Нікеї (325 рік), де активно виступав проти аріанства та підтримував формулювання Нікейського Символу Віри, який стверджує єдиносущність Сина з Отцем. Святий Олександр відзначався також мирним і лагідним характером, завдяки якому здобув велику повагу серед християн і навіть язичників. Помер у глибокій старості близько 337 року. Святий Іван Златоуст (ок. 347-407) є одним із найвідоміших патріархів Константинополя і вважається одним із Трьох Святителів разом зі святими Василієм Великим та Григорієм Богословом. Іван народився в Антіохії і отримав блискучу освіту. Спочатку жив як пустельник, але через слабке здоров'я повернувся до цивілізації, де був висвячений у диякони, а потім у священики. 398 року він був обраний патріархом Константинопольським. Святий Іван Златоуст відомий своїми проповідями, які відзначаються глибоким богословським змістом і красномовством. Він виступав проти зловживань серед духовенства та вищих верств суспільства, що призвело до його конфлікту з імператрицею Євдоксією та іншими впливовими особами. Через це Івана кілька разів виганяли з Константинополя, і він помер у вигнанні 407 року. Його праці, зокрема тлумачення на Святе Письмо і літургійні тексти, мають великий вплив у християнській традиції. Літургія святого Івана Златоуста є основною богослужбовою формою в Православній Церкві. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Календар державних та професійних свят на вересень: що відзначаємо у перший місяць осені Святий Павло Ісповідник (пом. 350) був патріархом Константинопольським у IV столітті, під час боротьби між православними та аріанами. Павло був обраний патріархом після смерті святого Олександра, але його патріаршество було сповнене боротьби. Аріанська партія, яка мала підтримку імператора Констанція II, не визнавала Павла і призначила на його місце Євсевія Нікомідійського. Павло був кілька разів вигнаний з Константинополя, але продовжував твердо відстоювати православну віру. Зрештою, він був засланий до Кукузу (вірменське місто), де був задушений аріанами 350 року. За свою непохитність у вірі і страждання за неї святий Павло отримав титул "Ісповідник". Прикмети Птахи літають в небі і не поспішають в теплі краї - до теплої осені. Бджоли почали закривати вулик - зима буде ранньою. Їжак вирив нору на узліссі - до теплої погоди взимку. Що не можна робити Не можна цього дня приносити у будинок кошеня - це стане причиною бід і невдач. Не варто перестилати постіль - вночі будуть снитися жахіття. Не можна пліткувати та обманювати - на таку людину чекають хвороби. Цього дня наші предки влаштовували застілля. Вони вірили, щоб стати успішним, потрібно встигнути саме в цю дату навести в будинку порядок і поприбирати на могилах рідних. У вересні віряни відзначатимуть кілька великих свят, що мають особливе значення для кожного православного християнина. Це час для роздумів, молитви та вшанування святих. 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці Це одне з найбільших, дванадесятих свят. Воно присвячене народженню Діви Марії, яка стала матір'ю Ісуса Христа. Це свято символізує початок спасіння людства, адже саме з цієї події починається земний шлях Пресвятої Діви. 14 вересня - Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього. Це ще одне важливе свято, яке нагадує про страждання Ісуса Христа на хресті. Воно символізує перемогу над смертю та гріхом. У цей день у церквах виносять хрест для поклоніння.

Портников: Коли ми говоримо про Україну як незалежну державу — як реального суб’єкта світової історії та міжнародного права — маємо розуміти: саме цього Росія намагається нас позбавити. Та не менш важливо поставити собі інше запитання: наскільки всередині такої України є українці, які ототожнюють себе з цією державою, з її викликами, відповідальністю, шляхом? Я добре пам’ятаю, як 24 серпня 1991 року було проголошено незалежність України. Але тоді таких українців — свідомих, внутрішньо готових прийняти й захищати цю незалежність — було небагато. Навіть у сесійній залі Верховної Ради їх, чесно кажучи, було менше, ніж хотілося б.Віталій Портников, фото: apostrophe.ua Зінченко: Якщо згадати 1 грудня 1991 року, то 90,32% громадян, які взяли участь у всеукраїнському референдумі, проголосували "за" — за підтвердження Акта проголошення незалежності. Це був потужний сигнал довіри до ідеї власної державності. І коли ми дивимось на 2022 рік — то маємо майже той самий показник: близько 90%, а подекуди й більше, українців знову підтверджують свою підтримку незалежності. Це при тому, що ще 10–15 років тому ми спостерігали зовсім іншу тенденцію. Тоді рівень підтримки ідеї незалежної України падав — у деякі моменти він опускався до позначки близько 50%. Тобто ми пройшли довгий шлях — із широкою амплітудою сумнівів і надії, зростання і спаду. Але що важливо — ми вистояли. І зараз ця віра — як ніколи глибокаОлександр Зінченко, фото: Суспільне мовлення Портников: З одного боку, результати референдуму 1 грудня 1991 року — справді переконливі й промовисті для всіх. Хоча, зізнаюсь, я знав лише одну людину, яка змогла точно спрогнозувати ці цифри ще до голосування.Зінченко: І це був, здається, Степан Хмара. Портников: Це був Степан Хмара. А потім, пам’ятаю, він навіть "плясав" — у доброму сенсі. Приїхав до Москви, до Верховної Ради Радянського Союзу, і з гордістю сказав: "От бачите, я виявився абсолютно точним у своєму прогнозі." Ця Верховна Рада, до речі, тоді вже доживала свої останні дні.Зінченко: А знаєш, як Степан Хмара зустрів незалежністьПортников: У в'язниці. Пам'ятаю.Зінченко: І він не хотів виходити. Цього епізоду ти, мабуть, не знаєш.Портников: Ні, не знаю. Зінченко: Прекрасний епізод, який мені розповідав Михайло Ратушний. Суть історії полягала в тому, що їх начебто "загребли" через інциденти під час останнього воєнного параду в Києві, що відбувся 7 листопада. Саме тоді нібито Степан Ількович побив офіцераполіції.Портников: Так, я пам'ятаю історію. Зінченко: І в результаті через це Ратушний опинився у в’язниці. Та 25 серпня президія Верховної Ради оголосила амністію для всіх, хто потрапив під переслідування. Михайло вийшов на свободу, а Степана Ільковича не було. Він каже: "Ну, давайте я за ним піду". Його відводять до того місця, де на той час перебував Степан Хмара. І відбувається прекрасний діалог:— Степане, нас випускають. Пішли!— "Та відстаньте!" — відповідає Степан (Він навіть сказав інше слово, більш різке).— Дайте мені дописати статтю!У цей момент він сидів у камері і працював над важливою для себе статтею.Портников: Важливо також зрозуміти, чому Степана Ільковича не випустили 24 серпня — це дуже цікавий момент. Я був свідком цих подій і, здається, що в момент проголошення незалежності багатьом людям, як це часто буває в такі історичні хвилини, "відключилися мізки". Після того, як усі проголосували, комуністи не зовсім розуміли, що робити далі. А люди з Народної Ради — з їхніми дисидентськими біографіями — співали "Червону калину", обнімалися, святкували. Це було своєрідне українське свято в Раді. Тоді Кравчук закрив засідання — і, здається, всі просто забули про справжню роботу, яку треба було зробити.Зінченко: Вони не зовсім забули — просто всі були на той момент виснажені. Але вже в кулуарах, після закриття засідання, опозиція і Народна Рада виступили з критикою щодо Плюща та Кравчука. Вони запитали: "А чому ж ми голосували за амністію політичних в’язнів?" В результаті амністію ухвалили вже наступного дня — підписом президії Верховної Ради.Портников: Ну, насправді наступний день був не менш цікавий, ніж попередній, тому що наступного дня заборонили комуністичну партію України.Зінченко: Але заборону ввели досить цікавим і навіть забавним способом. Спочатку Київська міська рада ухвалила рішення заборонити діяльність, зокрема, Центрального комітету Комуністичної партії на території Києва та опечатали його приміщення. Лише згодом президія Верховної Ради підтримала це рішення і заборонила діяльність КПРС, принаймні, на той час, а також призупинила її розслідування.Портников: Мушу сказати, що сама ця заборона завжди здавалася мені неймовірно гротескною — особливо з огляду на контекст проголошення незалежності. Адже Україна оголошувала свою незалежність у той час, коли в Російській Федерації у Верховній Раді одночасно відбувалося паралельне засідання, на яке Борис Єльцин привів Михайла ГорбачоваЗінченко: Це було напередодні. Так, це було 23го числа. фото: з відкритих джерел Портников: Я маю на увазі не те, що ці події відбувалися в один і той самий день, а саме — що вони відбувалися на тлі один одного. 23 серпня Борис Єльцин видав указ про заборону КПРС на території Російської Федерації і примусив Михайла Горбачова з ним погодитися. Цей указ став поштовхом для скликання сесії 24 серпня — вже з метою врятувати ситуацію.Зінченко: 22 серпня Верховна Рада прийняла рішення провести надзвичайну сесію в суботу, 24 серпня. І саме того дня вони зібралися для ухвалення важливих рішень. 23 серпня в Москві відбулися знакові події: Борис Єльцин у прямому ефірі підписав указ про заборону Комуністичної партії в присутності Михайла Сергійовича Горбачова. Горбачов був розгублений — адже ніхто раніше не звільняв із роботи в прямому ефірі. Хоча він залишався президентом Радянського Союзу ще деякий час, посаду генерального секретаря ЦК КПРС він, фактично, втратив у цей момент, при чому, дуже несподівано і публічно. Водночас, друга посада ще деякий час залишалася за ним.Портников: 23 серпня, коли Комуністична партія Радянського Союзу вже була заборонена на території Російської Федерації, я був на пресконференції першого секретаря ЦК незабороненої частини партії — Станіслава Горенка. Ця пресконференція відбувалась на Банковій, і ми вже знали, що ЦК КПУ брав участь у ГКЧП, а Горенко разом з Варенниковим зустрічалися із Кравчуком, примушуючи його погодитися з ГКЧП. Горенко пояснював, що комуністична партія гратиме стабілізуючу роль і буде серйозною, впевненою організацією. Я сидів там і сміявся. Мені це здавалося тінню минулого, яку ще не подолали. Причини мого сміху були й особистими. Коли його попередник на посаді першого секретаря ЦК Компартії України, Володимир Івашко, пішов з посади заступника генсекретаря голови Верховної Ради і став заступником генерального секретаря ЦК КПРС, я саме зустрівся з Горенком у Кремлі. Я сказав йому, що він має врахувати всі помилки і зрозуміти: якщо перший секретар ЦК партії стає головою Верховної Ради - він не може залишати партійну посаду, бо всі інші так не робили. Горенко не прислухався до моїх порад, бо виконував усі вказівки Горбачова, чим, фактично, поховав комуністичну партію. Мені не шкода, але дуже цікаво. Горенко гордо заявив, що буде першим секретарем ЦК, і голова Верховної Ради йому не потрібен, адже це, на його думку, перша посада в республіці. А на голову Верховної Ради, фактично, висунули Леоніда Кравчука, якого в ЦК вважали дуже амбітним. Таким чином вони, як вони думали, елегантно від нього позбулися. Після "путчу" я йому говорив, як варто було б діяти з політичної точки зору, щоб "зберегтися", і радий, що він мене не послухав. Коли він уже виступав у ролі залишку минулого, я жартував: "Щось не слухаєш розумних людей, тоді йди собі до в’язниці". Він відповів: "Сміється той, хто сміється останнім". Я ж сказав: "Подивимося, хто буде останнім". Ось така у нас була чудова остання розмова в центральному комітеті партії зі Станіславом Івановичем.Зінченко: Через два дні по Центральному комітету партії розліталися якісь незрозумілі аркуші папери, як розповідав наш колега Микола Вересень, який теж блукав там. А о 17:00 25 серпня над будівлею Центрального комітету партії було спущено червоний прапор — знову ж таки, за участі Вересня, Юрія Луканова, Юрія Бадзьо та багатьох інших учасників цих подій.Портников: Звичайно, потрібно розуміти, що комуністи не очікували, що їх заборонять уже 25-го числа. Фактично, ця ж президія Верховної Ради, яка ухвалила рішення про заборону КПРС, складалася повністю з членів партії, деякі з яких були дуже активними її учасниками. Тобто, їм не було куди діватися. Проте я хочу повернутися до референдуму. Нам варто зрозуміти, за що люди голосували 1 грудня, наскільки вони розуміли, що таке незалежність, і наскільки пов’язували її з ідентичністю чи економічною самостійністю. Вся пропагандистська кампанія перед референдумом була побудована на простій тезі: "Краще, щоб у родині була одна дитина, ніж кілька". Я особисто погоджуюся з цією ідеєю, але знаю багато сімей з багатьма дітьми, де діти почуваються прекрасно. Це, звичайно, моя суб’єктивна думка. Саме тому мене здивувало, наскільки ця пропаганда спрацювала на людей, які майже не мали ідентичності, навіть там, де її, фактично, знищили.Зінченко: Ну, дивись, я розпитував багатьох учасників і свідків тих подій про їхні відчуття та мотивації більшості українців під час голосування. І в цьому сенсі мені найближче до душі думка Юрія Щербака — відомого письменника та політичного діяча як союзного, так і українського масштабу. Він оцінював, що приблизно третина людей, які проголосували за незалежність у грудні 1991 року, були справді ідеологічно налаштовані: їх надихала ідея української незалежності, для них важливими були українська культура, мова, традиції тощо. Таких було приблизно третина тих, хто прийшов на виборчі дільниці і віддав свій голос "за". Ще третина — це так зване "ковбасне" голосування, пов’язане з економічною нерозвиненістю та побоюваннями, які я вже згадував. Ця частина виборців голосувала за незалежність, спираючись на економічні аргументи. До речі, був цікавий епізод із так званим "прогнозом Дойче Банку", який, наскільки я розумію, фактично, був жартом студентів географічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. "Це інтелектуальна ідея, яка поширювалася ще перед квітневим загальнорадянським референдумом, де йшлося, що Україна, як самостійне економічне утворення, значно спроможніша, ніж у складі союзу з іншими менш розвиненими республіками. Цей аргумент активно працював на грудневому референдумі й допоміг переконати багатьох".І ще третина — це ті, хто голосував, керуючись вказівками начальства. А начальство в ті часи — це Леонід Кравчук, який публічно закликав голосувати за незалежність. І ніхто не заперечував, особливо враховуючи, що в той самий час відбувалися перші президентські вибори, де спочатку було сім кандидатів, але один із них, Олександр Миколайович Ткаченко — найбільш ортодоксальний комуніст серед них — зняв свою кандидатуру перед голосуванням. Для виборців, лояльних до комуністів, це означало, що альтернатив небагато, і вони, в основному, слідували вказівкам Кравчука.Леонід Кравчук, фото: з відкритих джерел Портников: Я маю сказати, що на підтвердження цієї версії я зустрічався напередодні референдуму — у жовтні–листопаді 1991 року — з Григорієм Івановичем Ривенком. Він був останнім очільником адміністрації президента Радянського Союзу. Перед цим — членом президентської ради СРСР, а ще раніше — кандидатом у члени Політбюро та першим секретарем Київського обкому партії. Це був типовий український партноменклатурник, який несподівано для себе зробив блискучу кар’єру у керівництві Радянського Союзу. Чому несподівано і навіть "непотрібно"? Бо, якби Горбачов його не помітив і не запросив до Москви, він, швидше за все, залишився б одним із керівників незалежної України. І з його тодішньою популярністю та потенціалом міг би бути і прем’єр-міністром, і, можливо, колись навіть президентом — це була серйозна постать. Горбачов був набагато більш впливовою фігурою, ніж той самий Володимир Івашко, оскільки Ривенко мав авторитет у партійному апараті України, якого Івашко ніколи не здобув. Звичайно, Ривенко, як і більшість партійних функціонерів, був щасливий: хто він тепер? Голова адміністрації президента Радянського Союзу. А хто такий президент СРСР? Ніхто. Це був неймовірний кульбіт. Він мімікрував, як більшість із них, і для мене залишається загадкою, що практично всі, кого брали на союзні посади, залишилися в Москві. Візьмемо, наприклад, Віталія Коротича, який став яскравим "путіністом" після повернення до Москви. Можливе виключення — Валерій Цибух, один із останніх перших секретарів комсомолу України, який був головою комітету з молоді Верховної Ради СРСР, а після цього повернувся в Україну й зробив тут політичну та дипломатичну кар’єру. Він був набагато більше вкорінений в український контекст і, я б сказав, був більше українцем, ніж усі ті, про кого я говорив, з точки зору розуміння свого місця.Зінченко: Питання ідентичності все ж таки є важливим. Портников: Це дуже важливо. Я зустрічався з Григорієм Івановичем Ривенком, який уже повністю мімікрував під союзного начальника. Під час нашої розмови він говорив українською. І ось що він мені каже: "Віталію, ти ж не думаєш, що українці проголосують проти союзу з російським народом? Як ти це собі уявляєш? Українці не підтримаєте таке дивне рішення Верховної Ради. Я не розумію, хто це готував. За це українці не проголосують. Це викличе кризу, бо вони проголосують проти рішення парламенту. Будуть дострокові вибори". Я відповів: " Ви що, хочете зі мною історичної дискусії? Ви ж знаєте мої погляди". Він: "Ні, я взагалі не хочу ніякої дискусії. Просто пояснюю, як буде". Тоді я кажу: "Можна я перед прощанням задам вам одне питання, не історичного характеру?" Він погодився. Я продовжив: " Уявіть собі, Григорію Івановичу, що ви не сидите в цьому кабінеті, а у тому, де провели свої останні роки — на посаді голови Київської обласної державної адміністрації. І вам телефонує Леонід Макарович Кравчук і питає: "Гріша, скільки ти мені даш відсотків на референдумі?"". Григорій Іванович, не замислюючись, відповідає: "75%". Я запитую: "Можна я піду?" Він почервонів, усвідомлюючи, що тільки-но сказав. І додав: "Ні, це ж не таке питання — екзистенційне". Після цього я зрозумів: референдум — це буде не стільки про ідеї, скільки про авторитет. Я побачив людину, яка зробила блискучу кар’єру, і точно знав, що саме її авторитет дозволить отримати потрібний результат на голосуванні. Не через фальсифікації — тоді навіть не знали, що це таке — а через довіру людей до великого начальника. От і весь референдум про незалежність міг на 25% складатися саме з такої поваги до перших секретарів, очільників адміністрацій, директорів заводів, пароплавів, голів колгоспів — до тих, кому люди довіряли.Зінченко: І от дивіться, наскільки унікальною була та ситуація, яка з різних причин змогла консолідувати всю українську націю. Тоді близько 90% українців прийшли на референдум і проголосували так, як, в принципі, слід було проголосувати. Хоч мотивації були різними. Наша спільна знайома, Марія Бурмака, свого часу чітко сказала: "Я йшла вбивати СРСР". Проте таких людей на той час було меншість. Інші ж мотиви мали більш значущий вплив, і добре, що вони існували — адже саме завдяки цьому голосування відбулося у правильному напрямку.Портников: Вбивати СРСР можна було в багатьох місцях одночасно — у Литві, Латвії, Естонії, Грузії, Вірменії, Азербайджані. Кожна з цих криз підривала Радянський Союз. Мені, чесно кажучи, цікаво, що люди запам’яталися як символи цієї боротьби, навіть якщо фактично не брали в ній участі. Наприклад, я не був на барикадах у Ризі в січні 1991 року. Приїхав туди лише через кілька місяців. Нещодавно мені зателефонувала латвійська колега і попросила поділитися мемуарами про моє перебування у Ризі в той час — розповісти про події на барикадах. Я був дуже здивований, бо, чесно кажучи, не пам’ятав жодних барикад і подумав: "Господи, невже вже починається Альцгеймер?" Та я заглянув у свої архіви і виявив багато важливих матеріалів із січня 1991 року — інтерв’ю з міністром закордонних справ Латвії, розмови з активними учасниками тих подій. Я їх висвітлював, але сам там не був і не пам’ятав. Проте завдяки власним щоденникам зміг відновити хронологію і переконатися, що дійсно не був на місці подій. Я телефонував учасникам, бо був одним із небагатьох журналістів, які розмовляли з усіма латвійськими активістами. Вони бачили свої інтерв’ю в московській та київській пресі і вважали, що я був саме там, але насправді я спостерігав за подіями на відстані. Тоді було багато таких подій, які я висвітлював і про які розмовляв із учасниками, але їх було так багато, що не можна було бути всюди одночасно. Тож для мене велике щастя, що я пам’ятаю 24 серпня 1991 року в Києві — на відміну від тих барикад.Зінченко: От, між іншим, у тебе був прекрасний, як на мене, один з найкращих, найдотепніших спогадів про те, як ти побачив, що говорили між собою перший секретар ЦК Григоренко і голова КГБ УРСР Голушко. Я вважаю, що це прекрасна історія. Портников: Так, коли Голушко привітав Горенка словами: "Стас, а ми тепер вільні", це було справді неймовірно. Адже Галушко працював у Москві, у комітеті держбезпеки УРСР, а потім повернувся до Москви. Він був радянським КГБістом, але з абсолютно українським менталітетом. У мене з Голушком пов’язана інша історія — вона відбулася на з’їзді народних депутатів СРСР і заслуговує на увагу. Один мій колега — відомий український радянський журналіст, який пізніше працював на високих посадах за часів Леоніда Кучми — доніс на мене щодо моєї роботи на цьому з’їзді. Він повідомляв співробітникам КДБ УРСР, що я спілкуюсь із "неправильними" людьми, беру інтерв’ю у "неправильних" людей і веду підривну діяльність. І це було правдою — я справді вів підривну роботу, і акредитувався на з’їзд саме для цього. Я розмовляв із депутатами-демократами, дружив із членами міжрегіональної депутатської групи, писав про український молодіжний клуб у Москві. І навіть зараз час від часу зустрічаюсь з професорами львівських університетів, які теж займалися підривною діяльністю. Отож довелося визнати — цей "донощик" був правий. Під час з’їзду до мене підійшов генерал Голушко — народний депутат СРСР і голова КДБ УРСР — і сказав: "Віталію, ти можеш бути більш обережним?" Я відповів: "Щось трапилося?" Він: "Один із твоїх колег доніс на тебе в КДБ". Я відповів: "Навіщо мені бути обережним, якщо ви — голова КДБ УРСР? Ви ж уже знаєте про мою підривну діяльність. Хто ще може про неї дізнатися?" Тоді Голушко подивився на мене і сказав: "А є ще голова КДБ Радянського Союзу". Я відповів: "Ну і добре". І пішов шукати голову КДБ СРСР — Крючкова. Я його кілька днів розшукував, ходив довкола, навіть сидів у спеціальній кімнаті, де члени політбюро ЦК КПРС відпочивали після з’їзду. Врешті зустрів його в ліфті разом із двома охоронцями. Я звернувся до нього по імені, Володимире Григоровичу, і згодом взяв у нього інтерв’ю для усного проекту з української історії. Це була дуже цікава зустріч, вже коли він не був головою КДБ. Я розповів йому, що один із моїх колег доніс на мене, а голова КДБ УРСР повідомив про це й поцікавився, як йому слід діяти в такій ситуації. Крючков відповів: "Ви можете мати контакт із власним головою КДБ". Я сказав: "Добре". Це був неймовірний час. Після проголошення незалежності перший заступник голови Верховної Ради України Іван Степанович Плющ приїхав до Москви, щоб зустрітися з народними депутатами СРСР від України. Ми всі йшли на цю зустріч, а я, як український журналіст, мав висвітлювати подію. Іван Степанович перед зустріччю сказав мені: "Я їх усіх зараз зроблю. Я їм покажу. Депутати СРСР — це вже немає СРСР. Я їм покажу, як треба любити рідну землю". Поруч зі мною йшов генерал Голушко, який промовив: "Віталію, ви можете розповісти Івану Степановичу, що я справжній український патріот?".Зінченко: А він не уточнив, коли саме він став справжнім українським патріотом? Портников: Дуже часто читаю у різних медіа, а також чую від проросійських блогерів, що я нібито агент Комітету державної безпеки. "Але не мене вербували — це я вербував очільників КГБ. Дуже важко завербувати людину, до якої самі керівники комітету державної безпеки звертаються по підтримку".Зінченко: Слухай, між іншим, це справді цікава історія, але там було ще кілька абсолютно фантастичних епізодів. Справа в тому, що генерал Голушко літав до Москви напередодні початку ГКЧП — це було, здається, або в п’ятницю, або в суботу, тобто 16 або 17 серпня. Він прилетів, брав участь у тих зустрічах, на які його запрошували, а потім повернувся в неділю, 18-го, вранці. Прокинувся і почув усі ці повідомлення про раптове захворювання Горбачова — несподівано, причому саме на території України. Почали оголошувати документи ГКЧП, указ №1 і так далі. Але про це генерал нічого не знав. У своїх спогадах він пише, що не міг зрозуміти, як таке сталося. Чи його перевіряли на лояльність? Чи як так вийшло, що напередодні він був на Луб’янці, і йому нічого не сказали? Він був у повному потрясінні. Далі у спогадах починаються досить кумедні моменти. Кравчук телефонував йому зранку. Спершу — начальник Київського військового округу, генерал Чичеватов, повідомив, що до Голушка летить Варенников із генералами, і вони будуть з ним зустрічатися. Потім Кравчук сам намагався додзвонитися до Голушка, щоб з’ясувати ситуацію, але той не відповідав. Врешті слухавку взяв його син Саша, який сказав, що тато пішов на рибалку. Отже, 19 серпня 1991 року, у розпал ГКЧП, генерал Голушко... пішов на рибалку.Портников: Бо він просто не розумів, що робити. Але мене це не дивує. Знаєш, що я думаю? Він насправді знав усе — всі ці історії про те, що він ніби був ошелешений і нічого не знав, — це була лише гра. Я зустрічав іншу людину — теж генерала, полковника, мабуть, нині Федеральної служби безпеки Росії. А тоді він був високопоставленим офіцером Міністерства внутрішніх справ СРСР, який одразу після путчу перейшов до новоствореної Федеральної служби контррозвідки Російської Федерації (або СРСР — точну назву зараз важко пригадати). Ця людина була прессекретарем міністра внутрішніх справ Бориса Пуга, який закінчив життя самогубством, і керувала медіаблоком Міністерства внутрішніх справ. Дуже впливова і серйозна фігура, яка пізніше зробила кар’єру і за часів Путіна, завершивши її на високому рівні. Оскільки я знав його реакційні погляди, які повністю відповідали позиції ГКЧП, було загальноприйнятою думкою, що саме він написав звернення інтелігенції до партійного апарату — одне з підстав для створення ГКЧП, а також маніфест ГКЧП до народу. Хоча ніхто офіційно не підтвердив це авторство, ці чутки ходили довго. Коли я дізнався про поразку ГКЧП, ця людина вже працювала журналістом, і я подумав, що її кар’єра завершена. Адже як інакше могло бути? Але я приїхав до Москви за кілька днів після проголошення незалежності України, йду по Кремлю, і раптом зупиняється машина. З неї виходить мій знайомий у новій формі — уже генерал-майор, не полковник, з чудовою формою. Я питаю його: "Як так вийшло?" Він відповідає: "А ви знаєте, я Борису Карловичу (Пугу) казав, що він не втручався в цю справу". Я здивовано: "А що сталося?" Він пояснює: "На початку серпня я розпустив усіх у відпустку. Всі були у відпустці, а він пішов на рибалку. Багато людей, які знали, що буде, просто пішли на рибалку, бо були впевнені, що ГКЧП програє. Це була для них спецоперація, і вони не збиралися брати в ній участь — натомість вони планували керувати тим, що відбудеться після".Зінченко: Генерал Голушко потім дуже ображався через те, що Кравчук у своїх спогадах описав епізод, коли він телефонував, говорив із сином Сашею, а той нібито кудись зник. Голушко стверджував, що насправді був на місці і потім повернувся. І тут відбувається цікавий епізод — версії подій не збігаються. Голушко почав формувати нову версію того, що відбувалося: мовляв, він із Фокіним приїхав із Кончезаспи до Києва, потім у нього було багато зустрічей, він окремо спілкувався з Варенниковим і так далі. Отже, у спецслужб тих часів існував якийсь внутрішній конфлікт версій подій.Портников: Я думаю, ми з тобою, Сашо, дійшли до суті подій, і це дивовижно, що ми змогли це зробити майже випадково, реконструювавши всю картину. Насправді для багатьох людей, особливо на рівні Комітету державної безпеки СРСР та інших силових структур, ця історія виглядала так, ніби вони просто виставили "ґкачепістів" на передній план. Вони знали, що ті програють, знали, хто вийде переможцем. Водночас не хотіли світитися і не хотіли прямо конфліктувати з ними, адже це було вищим керівництвом Радянського Союзу. Тому вирішили триматися осторонь. Було дві групи людей: одні брали участь у "путчі", інші – у боротьбі з ним. І саме ці другі згодом зіграли важливу роль — це, наприклад, Євген Примаков, який опинився на барикадах Білого дому, та Едуард Шеварднадзе. Всі вони були соратниками Горбачова, але фактично стояли поруч із Єльциним. Було й багато інших, які не брали безпосередньої участі, але згодом обіймали серйозні посади. Зокрема, генерал Голушко, який пізніше став міністром державної безпеки Росії, очолював Федеральну службу контррозвідки. Українська незалежність вибила ґрунт із-під їхніх планів. Їхня мета полягала в тому, щоб створити новий режим без КПРС і без Горбачова, можливо, на території усього Радянського Союзу.Зінченко: Слухай, а чи не має в цьому якоїсь конспірології? Я поясню, чому так думаю. Бо коли йдеться про формування ГКЧП, зокрема про склад "Державного комітету з надзвичайного стану", то от товариш Янаєв, фактично, був змушений брати участь. Дві години — з 8-ї до 10-ї — його буквально "переконували" підписати всі документи від свого імені як віцепрезидента, адже президент не міг виконувати свої обов’язки. І він ці дві години чинив опір.Портников: А хто його переконував? Зінченко: А ну на нього всі насіли — і наш друг Крючков, і Валентин Павлов, прем’єр-міністр Радянського Союзу. Їм потрібен був хтось, хто підпише всі документи, і це міг бути лише Янаєв. Але він дізнався про свою участь у ГКЧП вже після того. Спочатку Павлов телефонує йому десь ближче до полудня, а потім, здається, Крючков — по обіді, з проханням приїхати ввечері до Кремля. На той момент Янаєв вже був "добре під шафе". Отже, реконструюємо першу добу його участі в ГКЧП. Він дізнається, що повинен приїхати в Кремль у неділю 18-го, приблизно по обіді. Приїжджає о 8-й вечора і дізнається, що має очолити переворот. Він дві години цьому опирався, але врешті-решт його переконали. Та на цьому справа не закінчилася — вони продовжували вечір із Павловим і ще кимось, пили майже до ранку. І ось ранковий епізод: наш хороший друг, фактичний ініціатор усієї історії — Володимир Крючков, ідеолог "путчу" — намагається зібрати перше засідання ГКЧП, але не може додзвонитися ані до Янаєва, ані до Павлова. Зрештою він зв’язується з Дмитром Язовим, головою Міністерства оборони. Той пояснює, що Янаєв і Павлов до ранку пили і вже не дуже "в кондиції". Коли Павлов трохи прийшов до тями, в нього стався гіпертонічний криз, і він більше не брав участі. Отож ця історія з ГКЧП виглядає як погано спланований водевіль. І всі наші реконструкції, що хтось "втік", "сховався" чи "пішов на дипломатичну рибалку", можуть бути трохи конспірологічними теоріями.Портников: Пропонуй, бо те, що ти розповідаєш — це події, які розгорталися кілька днів поспіль. І знову ж таки, я вважаю, що український акт про незалежність зламав всю цю операцію, а також підсумки того плану. Але я добре пам’ятаю літо 1991 року. Зокрема, пам’ятаю Ігоря Смірнова — першого так званого президента Придністров’я, який приїздив на нараду до Кремля. Як ти пам’ятаєш, "пуч" відбувся саме тоді, коли мав бути підписаний новий союзний договір.Зінченко: 20 серпня мало відбутися підписання цього договору. Водночас, це означало, що такі люди, як прем’єр-міністр СРСР Валентин Павлов, міністр оборони Дмитро Язов і Крючков, мали позбутися своїх посад. Також йшлося про звільнення Янаєва з його посади.Портников: Але цікаво, що Михайло Грибачов не збирався 20-го числа повертатися до Москви. Зінченко: Він збирався. Вважаю, що це підтверджено, адже за ним вже був відправлений літак до Криму. Саме йому о 4-й годині телефонував Янаєв і обіцяв зустріти його наступного дня, 19 серпня, в аеропорту. Цей факт підтверджено під час слідства, яке розслідувало справу ГКЧП. Покази всіх учасників подій збігаються: Горбачов планував повертатися 19 серпня.Портников: Окей, я це приймаю. Але влітку відбулася одна нарада — про неї я писав, адже саме Смірнов мені про неї розповідав. Пізніше про цю нараду згадував і Валерій Ліцкай, так званий міністр закордонних справ Придністров’я, який, чесно кажучи, не зовсім розумів сенс того, що відбувається. Нараду проводив Анатолій Іванович Лук’янов, голова Верховної Ради СРСР, який на той час не був членом ГКЧП. Лук’янов чітко заявив цим людям — керівникам самопроголошених республік Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, а також представникам естонських та латвійських інтерфронтів, що ситуація скоро, через місяць, нормалізується і вони мають бути готові. До речі, Придністров’я дуже активно підтримало ГКЧП, і Лук’янов запевняв, що їх зібрали саме для цього, що в них велике майбутнє. На цій нараді кілька хвилин був присутній і Михайло Сергійович Горбачов — він заходив у кабінет Лук’янова. Я переконаний, що Горбачов і Лук’янов, по суті, самі себе перехитрили: з одного боку, вони не хотіли підписувати цей союзний договір, але водночас не бажали, щоб відмова від нової моделі співпраці з союзними республіками відбулася їхніми руками. Тож вони "поставили в гру" цих "чудіків", а в результаті з’явилися інші сили, які намагалися діяти у цій ситуації. Це була дуже багатошарова і складна історія. І я не вважаю це конспірологією — це просто свідчить про те, що імперія так просто не руйнується. А от подія, яку ніхто не передбачав, — це незалежність України. Саме вона стала початком того, що згодом назвуть "парадом суверенітетів" або "парадом незалежностей" у новому форматі. До моменту ухвалення рішення про незалежність Українською Верховною Радою інші колишні радянські республіки теж не поспішали діяти. Я добре пам’ятаю реакцію своїх колег у Москві після проголошення незалежності України. Я зателефонував на радіостанцію "Ехо Москви" й попросив вийти у прямий ефір. Тоді події розгорталися дуже стрімко. Мені відповіли: "Прямий ефір? Ти розумієш, що відбувається? Що такого трапилось, Віталію, що ти хочеш виходити в прямий ефір?" А я їм кажу: "Та що? Україна проголосила незалежність і виходить із Радянського Союзу".Зінченко: А вони це навіть не помітили. Портников: Вони в це не вірили. Ведучий сказав мені: "Ні, не може бути, цього не може бути, але це вже сталося". З переляканим виглядом він додав: "Тоді виходь у прямий ефір". Під час ефіру я звертався українською мовою до українців Росії, закликав їх повертатися додому, адже тепер у них є власна Батьківщина. Але навіть через кілька днів після мого приїзду до Москви я стикався з абсолютною невірою росіян у те, що Україна може стати незалежною державою. Вони просто не хотіли це приймати — від керівників до простих людей.Зінченко: Слухай, вибач, але ніхто не вірив, що українська незалежність постане так швидко. Я не раз питав багатьох "батьків" української незалежності — депутатів, які голосували за неї у Верховній Раді, тих, хто редагував сам Акт проголошення незалежності. Запитував: уявіть собі, що 31 грудня 1990 року вам скажуть — наступний Новий рік ви святкуватимете вже в незалежній Україні. Що б ви тоді відповіли? Відповідь була проста: ми були переконані, що незалежність обов’язково настане. Але також вірили, що на це знадобиться щонайменше 5–6 років — доки Кремль остаточно ослабне і ми зможемо це здійснити. А 1 серпня 1991 року до Києва приїжджає президент США Джордж Буш-старший і застерігає українців: будьте обережні, не піддавайтеся суїцидальному націоналізму. Власне, це була відверта промова проти української незалежності. ЦРУ у квітні й червні того року випускає великі доповідні рапорти про ситуацію в Радянському Союзі та про можливість проголошення незалежності. І там теж роблять висновок: якщо українська незалежність і станеться, то не раніше ніж за 5–6 років.Портников: Ну, мушу зізнатися, що й я наприкінці нашої розмови теж думав про таку перспективу — кілька років на становлення незалежності. Адже напередодні візиту Джорджа Буша я зустрічався з його командою в Москві, десь наприкінці липня. Серед них були кілька моїх знайомих з попередніх зустрічей — людей, які пізніше відіграли ключову роль у формуванні нових американо-українських відносин та визнанні незалежності України. Роман Попадюк, перший посол США в Україні, а також представники пресслужби Білого дому — зокрема заступник прес-секретаря Марліна Фіціотора, яка відповідала за міжнародні питання, — розповіли мені, що Джордж Буш збирається виступити з промовою у Верховній Раді України. Я навіть казав їм: "Слухайте, не робіть цього, краще нехай він утримається. Бо через кілька років Україна обов’язково стане незалежною. Це беззаперечна тенденція. І за цю промову їм буде соромно". А вони мені відповідали: "Ну що таке кілька років? Хто взагалі пам’ятатиме цю промову через такий час? І Джордж Буш, напевно, вже не буде президентом". Власне, тоді він ще не був "старшим" — просто Джордж Буш, і вони вважали, що він не залишатиметься довго на посаді президента США. Головне їхнє заперечення було не в тому, що Україна не стане незалежною, а в тому, що це не станеться так швидко — аніж за 24 дні після його промови.Зінченко: Через три тижні. І через три тижні в тебе був ще один цікавий епізод. Портников: Який саме? Зінченко: А в кулуарах Верховної Ради в перерві між 4-ю і 5-ми годинами 24-го серпня. Портников: А, коли я викреслював слово республіка з "Акту незалежності".Зінченко: Ти маєш розповісти це докладніше, бо, знаєш, нещодавно, коли ти коментував одну ситуацію, я спочатку не дуже повірив і трохи примружив очі. Коли ти вперше розповів цю історію, я подумав: ну, це якісь казки Віталія Портнікова, правда? Але потім я взявся перевірити — подивився факсиміле документу, акту з підписами. Ось, дивлюся: тут є підпис Дмитра Павличка, а ще одне слово дописане Іваном Зайцем. І коли я порівняв колір ручки, якою викреслено слово "республіка", — він відрізняється від інших.Портников: Ну, тому що ніхто не давав мені ручку. Я користувався своєю. Але, якщо серйозно, це ще один момент, який показує, як це відбувалося. Чому ми взагалі викреслювали слово республіка? Зінченко: Чого Павличко взагалі сам не викреслив? Чому він тобі дав і сказав: "От Віталій – на, викресли". Портников: У нього було багато іншої роботи, вони там постійно сперечалися. Ну, вибач, але викреслити слово "республіка" міг і будь-який хлопчина — для цього не обов’язково був потрібен Дмитро Павличко. Вони просто боялися налякати комуністів. Вважали: якщо напишуть "Республіка Україна", то ті одразу зрозуміють, що йдеться не про УРСР, і піднімуть паніку. Тому вирішили піти нейтральним шляхом. Левко Лук’яненко взагалі пропонував назвати державу "Українська Народна Республіка". Я, до речі, цю ідею підтримував. Але тоді це виглядало надто радикально: відразу постала б асоціація з націоналізмом, петлюрівщиною — комуністи б цього не витерпіли. Та навіть формулювання "Республіка Україна" для них звучало надто буржуазно. Вони просто не проголосували б. А їм потрібен був результат — потрібна була більшість. "Тому слово "республіка" й викреслили, і залишили просто "Україна". Це не був компроміс у повному розумінні. Це було прагнення не налякати комуністів і отримати їхні голоси. І саме так з’явилася держава з простою, але символічно потужною назвою — Україна".Зінченко: Ще Богдан Гаврилишин залишив у своїх спогадах, у своїх інтерв'ю певні деталі цього моменту. І він каже: "Я був абсолютно вражений, що оця дискусія щодо того, як має бути названа нова країна, вона тривала там лічені хвилини. У нього було відчуття, що це було 2 чи 3 хвилини десь."

21 серпня віряни вшановують святого апостола Тадея. Тадей походив із єврейського народу. Він був родичем Ісуса Христа за лінією Йосипа, а тому його часто називають "братом Господнім". У Новому Заповіті його інколи плутають з апостолом Юдою Іскаріотом через ім'я Юда (Judas), тому його частіше називають "Тадей" або "Юда Тадей". Тадей був серед 12 апостолів, які супроводжували Ісуса під час його проповідувань. Після Вознесіння Ісуса він разом з іншими апостолами отримав місію поширювати християнське вчення по всьому світу. За переказами, після П'ятидесятниці Тадей вирушив проповідувати до різних регіонів, зокрема до Месопотамії, Сирії та Персії (сучасний Іран). Він активно поширював християнську віру, зцілював хворих і проповідував покаяння. У Новому Заповіті є невеликий лист, відомий як "Послання Юди". Хоча немає повної впевненості, що його автором був саме апостол Тадей, його вважають одним із можливих авторів. Лист закликає до боротьби з єресями та збереження віри. Як багато апостолів, Тадей зазнав мученицької смерті через свою проповідницьку діяльність. За одними переказами, він був забитий палицями в Персії; за іншими - його вбили через зраду язичницькі жерці, яких він навертав до християнства. Тому його часто зображують з палицею або сокирою в руках як символ мучеництва. 21 серпня - день пам'яті святої мучениці Васси. Свята Васса була дружиною язичницького жерця і мала трьох синів - Феогнія, Агапія і Піста. Усі вони були виховані в християнській вірі і разом зі своєю матір'ю були відданими християнами. Однак, коли почалися переслідування християн, Васса та її сини були піддані важким випробуванням через свою віру. Свята Васса та її сини були заарештовані за наказом римської влади через відмову приносити жертви язичницьким богам. Під час суду її сини відкрито визнали себе християнами і відмовилися зректися своєї віри. За це їх піддали жорстоким тортурам і стратили на очах у матері. Попри глибокий біль, Васса залишалася вірною Христу і продовжувала сповідувати християнську віру. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Календар державних та професійних свят на вересень: що відзначаємо у перший місяць осені Після смерті її синів Вассу також піддали тортурам. За переказами, її намагалися змусити зректися християнства через побої та муки, але вона залишилася непохитною у вірі. Врешті-решт її стратили, за різними версіями, або через обезголовлення, або через потоплення в морі. Прикмети Тепло і ясно - така погода стоятиме ще 4 тижні. Багато павутини - до теплої погоди. Багато мишей з'явилося - зима буде холодною. Що не можна робити В жодному разі не дивіться в очі і не спілкуйтесь з кароокими людьми. Вони можуть наврочити, самі того не бажаючи. Також заборонено витирати лампи від пилюки - в життя прийде період бід і страждань. Що можна робити Це енергетично сильний день, можете покладатися на свою інтуїцію та внутрішній голос. Можете сміливо вирушати у подорож, але краще це робити в другій половині дня. Віряни у вересні відзначають кілька великих свят, що мають особливе значення для кожного православного християнина. 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці - одне з найбільших, дванадесятих свят. Воно присвячене народженню Діви Марії, яка стала матір'ю Ісуса Христа. Це свято символізує початок спасіння людства, адже саме з цієї події починається земний шлях Пресвятої Діви. 14 вересня - Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього, яке нагадує про страждання Ісуса Христа на хресті. Воно символізує перемогу над смертю та гріхом. 17 вересня - День святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, які постраждали за свою віру в Христа.

Вересень - це місяць, багатий на важливі церковні події. Віряни відзначатимуть кілька великих свят, що мають особливе значення для кожного православного християнина. Це час для роздумів, молитви та вшанування святих, пише Gazeta.ua 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці Це одне з найбільших, дванадесятих свят. Воно присвячене народженню Діви Марії, яка стала матір'ю Ісуса Христа. Це свято символізує початок спасіння людства, адже саме з цієї події починається земний шлях Пресвятої Діви. 14 вересня - Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього Це ще одне важливе свято, яке нагадує про страждання Ісуса Христа на хресті. Воно символізує перемогу над смертю та гріхом. У цей день у церквах виносять хрест для поклоніння. 17 вересня - День святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії У цей день церква вшановує пам'ять чотирьох святих, які постраждали за свою віру в Христа. Їхня історія є прикладом безмежної вірності та відданості Богу. 26 вересня - День святого апостола і євангеліста Івана Богослова Він був одним із дванадцяти апостолів, улюбленим учнем Христа. Його вважають покровителем письменників, іконописців та учнів. Календар церковних свят на вересень 1 вересня - преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи Каппадокійської; мучениць 40 дів постниць і священномученика Аммуна Іраклійського, диякона. 2 вересня - мучеників Маманта, батька його Феодота і матері мучениці Руфіни; святителя Іоанна Постника, патріарха Цареградського; преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських. 3 вересня - священномучеників Анфіма, єпископа Нікомидійського, і Феофіла, диякона, мучеників Дорофея, Мардонія, Мігдонія, Петра, Індіса, Горгонія, Зінона, мучениці Домни діви і мученика Євфимія; преподобного Феоктиста Палестинського, сподника Євфимія Великого. 4 вересня - ікони Божої Матері "Неопалима Купина"; священномученика Вавили, єпископа Великої Антіохії, і з ним трьох отроків: мучеників Урвана, Прилідіана, Епполонія і матері їх Христодули; пророка Мойсея Боговидця. 5 вересня - пророка Захарії і праведної Єлисавети; преподобномученика Афанасія Брестського, ігумена; вбивство благовірного князя Гліба. 6 вересня - спогад дива Архистратига Михаїла; мучеників Євдоксія, Зінона і Макарія. 7 вересня - передсвяття Різдва Пресвятої Богородиці; мученика Созонта Помпеольського; преподобномученика Макарія Канівського, ігумена Пінського, Переяславського чудотворця. 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці; Почаївської ікони Божої Матері. 9 вересня - праведних Богоотців Іоакима і Анни; мученика Северіана Севастійського; набуття і перенесення мощей святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського. 10 вересня - мучениць Мінодори, Митродори і Німфодори; преподобного Павла Слухняного, Печерського. 11 вересня - преподобної Феодори Олександрійської Молодшої; преподобного Силуана Афонського. 12 вересня - священномученика Автонома Італійського, єпископа. 13 вересня - пам'ять оновлення (освячення) храму Воскресіння Христового в Єрусалимі; передсвяття Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього; священномученика Корнилія Сотника. 14 вересня - Воздвиження Хреста Господнього; представлення святителя Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського. 15 вересня - великомученика Микити Готфського. 16 вересня - великомучениці Євфимії Всехвальної. 17 вересня - мучениць Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії. 18 вересня - Молченської ікони Божої Матері. 19 вересня - благовірного великого князя Ігоря Чернігівського і Київського; мучеників Трохима, Саватія і Доримедонта. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли постувати в 2025 році: збережіть нові дати за церковним календарем 20 вересня - великомучеників Євстафія Плакіди, дружини його Феопістії і чад їх Агапія і Феопіста; мучеників і сповідників Михайла, князя Чернігівського, і боярина його Феодора, чудотворців. 21 вересня - апостола від 70-ти Кодрата. 22 вересня - пророка Іони. 23 вересня - зачаття чесного, славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. 24 вересня - первомучениці рівноапостольної Текли. 25 вересня - преподобної Єфросинії Олександрійської. 26 вересня - преставлення апостола і євангеліста Іоанна Богослова. 27 вересня - мученика Каллістрата і дружини його; апостолів від 70-ти Марка, Аристарха і Зіни. 28 вересня - преподобного Харитона Сповідника. 29 вересня - преподобного Киріака Відлюдника. 30 вересня - священномученика Григорія, єпископа, просвітителя Великої Вірменії; святителя Михаїла, першого митрополита Київського. 29 серпня українці відзначають Усікновення голови Івана Хрестителя. Цього дня церква згадує про смерть Івана Предтечі, який хрестив Ісуса Христа, та його перехід у царство вічне. Згідно з біблійними переказами, Предтечу кинули до в'язниці за наказом дружини царя Ірода Іродіади, яка люто ненавиділа святого. Коли дочка Іродіади на ім'я Саломія задовільнила бажання царя своїм екзотичним танцем під час бенкету, то він пообіцяв їй виконати будь-яке бажання дівчини. Порадившись зі своєю матір'ю, Саломія попросила принести їй на тарілці голову Івана Хрестителя. Ірод, недовго думаючи, наказав обезголовити святого.

Навіть найкращі та дорогі смартфони мають недоліки. Незважаючи на старання виробників та використання сучасних технологій при виробництві, пошкодження трапляються і з технікою Apple iPhone. Загальні несправності торкаються як програмного забезпечення, і його компоненти. В Tech.ua назвали найпоширеніші типи поломок iPhone. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без "чубчика" - яким буде iPhone 14. Фото й відео Власники смартфонів iPhone повідомляють про такі незручності, як: - короткий час автономної роботи; - нечуйний екран; - проблеми з динаміком; - перегрівання пристрою. Крім того, можуть бути механічні пошкодження смартфонів. Їх наслідком є, наприклад, поломка дисплея або розтріскування об'єктива камери. Заводський брак та інші найпоширеніші поломки Коли справа доходить до гаджетів марки Apple, таких як iPhone, типовими несправностями в основному виступають поломка скла та об'єктиву камери. Ця проблема є типовою для пристроїв, які падали з висоти, а корпус або захисне скло не витримали ударної сили. У разі пошкодження скла в телефоні, яке є для цього бренду одночасно і декоративним елементом, і захищає внутрішню частину апарату від забруднень, ремонт не передбачає особливих труднощів. Потрібно лише замінити пошкоджений елемент на новий. Дефекти, пов'язані з лінзами, набагато серйозніші Залиття айфону теж поширена причина звернення до сервісів ремонту iPhone. Буває, що користувачі недбало ставляться до смартфону, а деякі взагалі залишають його у випадкових місцях. З цієї причини пошкодження внаслідок дії води так само поширене, як падіння з висоти. Поширені несправності акумулятора Багато програм на телефоні можуть призвести до надмірного зносу цього елемента. Варто зазначити, що пошкоджений акумулятор може бути дуже небезпечним як для телефону, так і для його власника. У ситуації, коли помічені серйозніші симптоми його пошкодження, такі як здуття або коли пристрій почав відключатися сам собою, необхідно буде звернутися за допомогою до фахівців. Акумулятор нового телефону слід підбирати саме до вибраної моделі. Це дозволить комфортно користуватися телефоном, не побоюючись раптової розрядки. Поширені несправності iPhone для різних моделей телефонів У випадку з пристроями марки Apple, такими як iPhone заводський шлюб окремих моделей може суттєво відрізнятись один від одного. Наприклад, у iPhone 7 і 7 Plus можливі проблеми зі звуковою системою, що тягне за собою дискомфорт при розмові по гучномовному зв'язку. Сам звук спотворюється, що ускладнює розуміння співрозмовника. Відрізнялися телефони цієї серії та проблемами, пов'язаними з гучним процесором. Користувачі також нарікають на автоматичне перемикання пристрою в режим польоту. Це створювало проблеми у людей, які чекали на важливий дзвінок, а зв'язатися з ними не було можливості через налаштування пристрою. Моделі iPhone 8 і 8 Plus теж не обійшлися без вад. До заводських дефектів цих пристроїв можна віднести досить неприємну проблему із герметичністю корпусу. Під час заряджання він іноді розгерметизувався. iPhone SE найменш аварійна модель з погляду зареєстрованих виробничих дефектів. Користувачі позитивно висловлюються про нього. Але окремі блоки мають проблеми з часом автономної роботи. Візит у сервіс та заміна його пошкодженого елемента, втім, позбавляє всіх незручностей. Як відремонтувати пристрій? Не намагайтеся самостійно ремонтувати обладнання. Для цього необхідні відповідні знання та обладнання. Завдяки професійному підходу можна відновити дані з розбитих РК-дисплеїв і повторно завантажити їх на замінений елемент. Спроба відремонтувати їх своїми руками може призвести до ще більших проблем. Найпоширеніші несправності iPhone можна легко виправити у хорошому сервісі Apple. Якщо ви цінуєте час та професійну підтримку, звертайтесь до професіоналів із багаторічним досвідом роботи у цій галузі. Вони швидко та професійно вирішать будь-яку проблему з вашим iPhone. Вони виправлять будь-які недоліки з використанням оригінальних запчастин від виробника. 7 вересня американська компанія Apple планує презентувати нову лінійку iPhone. Компанія нібито назвала цю дату у внутрішньому листуванні зі співробітниками, повідомляє Bloomberg з посиланням на власні джерела в Apple. "Презентація пройде онлайн з демонстрацією попереднього запису. Зазвичай Apple робила презентації щовівторка, але цього року на понеділок, 5 вересня, припадає американське свято День праці", ідеться у повідомленні.

8-9 березня вдалий час для того, аби щось змінювати на краще. Почніть із маленьких змін всередині себе. Станьте менш забобонними і заклопотаними. Озирніться навколо, аби помітити неймовірну красу. Про це Gazeta.ua розповіла астрологиня Олена Максимова. "Цього дня не намагайтеся завоювати жінку подарунками, говорить астрологиня. Її цікавлять не квіти та обіцянки, а вчинки. Зробіть щось особливе для тих, кого любите. Відремонтуйте те, що давно потребує чоловічої руки. Запросіть милих на концерт їхнього улюбленого виконавця чи відвідайте разом театр. Запитайте про їхні мрії та самопочуття, плани і враження. Більше читайте. У книзі знайдете цікаві підказки. Деякі з них нагадуватимуть пророцтва. Цього дня вам вдасться зазирнути у майбутнє. Можуть наснитися віщі сни. Леви і Терези, Скорпіони і Водолії будуть на коні. Ці чотири знаки перевершать власні сподівання". Овен (21 березня - 20 квітня) Надійдуть очікувані заробітки. Робіть те, що приносить задоволення. Цінуйте особистий простір друзів. Не надокучайте дзвінками, не давайте непроханих порад. Влаштуйте собі свято шлунку. Побалуйте себе смачненьким. Дивіться улюблені фільми. Телець (21 квітня - 20 травня) Більше часу присвятіть справам, які приносять вам задоволення. Відвідайте місця, з якими пов'язані щасливі спогади. У суботу погомоніть з батьками, завітайте до них на обід. У неділю запросіть коханих на побачення. Близнюки (21 травня - 21 червня) Якщо займаєтеся торгівлею, розміщувати рекламні оголошення краще вранці. Легко буде знайти покупця. Прислухайтеся до інтуїції, довіртеся долі. Якщо доведеться змінити місце проживання чи роботи, не жалкуйте ні про що. Життя веде вас у правильному напрямку.= Рак (22 червня - 22 липня) Довіртеся долі і не намагайтеся усюди встигнути. У суботу перепон стає менше. Вас майже не контролюватимуть і це дозволить досягти бажаного за короткий час. У неділю уважно вивчайте документи, під якими ставите підпис. Якщо від вас ідуть партнери, згодом вони про це пошкодуєте. Ви ж від цього тільки виграєте. Лев (23 липня - 23 серпня) Відпустіть образу. Нема часу на такі почуття, коли поруч вирує справжня пристрасть. По вуха закохаєтеся у того, кого недавно вважали своїм другом. Візьміть відпустку на кілька днів і відчуєте, як відкриється друге дихання. Вдалий час, щоб завести домашнього улюбленця. Але перед цим порадьтеся з коханими. Діва (24 серпня - 23 вересня) Не намагайтеся будь-що сподобатися тим, хто запав вам у серце. З вами бажають познайомитися набагато достойніші партнери. Доробіть те, на що раніше бракувало часу. Це ідеальний час для купівлі одягу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Багатітимуть щогодини - астрологиня назвала знаки-щасливчики Терези (24 вересня - 23 жовтня) Вам хотітиметься усього та одразу. Не стримуйте своїх апетитів. Насолоджуйтеся життям. Проявляйте свої здібності. Використайте можливість покращити матеріальне становище та житлові умови. Перемагатиме той, хто бореться за своє. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Магнітом притягуватимете до себе гроші і розпочнете бізнес, який годуватиме вашу сім'ю багато років. Сумувати не доведеться. Вир подій потребуватиме швидких рішень і реакцій. Пильнуйте за змінами на роботі. Поява нових колег помітно вплине на звичний хід справ. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Насолоджуйтеся святковим настроєм. Запросіть у гості тих, кого любите. Друзі та знайомі будуть щедрими на подарунки. Тренуйте свою пам'ять. Добре йтиме інтелектуальна діяльність. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не бійтеся гребти проти течії. Це робить нас сильнішими та успішнішими. Грошей небагато, ви ж умудритеся зекономити, ні в чому собі не відмовляючи. Поруч будуть яскраві та сильні особистості. Не перетворюйте їх на своїх конкурентів. Водолій (21 січня - 20 лютого) Люди, яких кохаєте, запропонують дружбу. Вас такі стосунки навряд чи влаштують. Настав час змінити зовнішність. Вам пасуватиме нова зачіска. Робіть усе, що задумали, але не розповідайте оточенню, як вам це вдається. Риби (21 лютого - 20 березня) Не підозрюйте усіх навколо у зраді і брехні. Довіряйте тим, кого любите. Один з найцікавіших днів у році. Придивляйтеся до свого оточення, розберіться зі своїми бажаннями. Маєте шанс стати найкращим у своїй сфері. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на березень і назвала три знаки, яким вдасться налагодити потужний грошовий потік. Весна дасть їм шанс вийти на новий рівень заробітків. Головний секрет місяця - гроші приходять до тих, хто готовий діяти.

У 2023 році дата свята Собору Архистратига Михаїла зміниласяЗ 1 вересня 2023 року Православна церква України офіційно перейшла на новоюліанський календар. Тому дати всіх неперехідних православних свят змінилися. Відтепер усі віряни ПЦУ відзначають свої свята раніше.Раніше це свято (Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних) офіційно відзначалося 21 листопада, тепер Михайлів День відзначатимуть 8 листопада.Значення свята Михайлів День присвячений Архангелу Михаїлу. Цей святий вважається найважливішим главою небесних сил, а саме - архистратигом. За всіма канонами Церкви Михаїл очолює всі дев'ять чинів ангелів і є головним воїном у битві між добром і злом.Собор – це поєднання всіх ангелів, на чолі яких стоїть Михаїл. Вони усі разом одностайно служать Богу та славлять Святу Трійцю.Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) в березні 2023 року повідомила, що з 1 вересня 2023 року буде здійснено перехід на григоріанський календар. Тоді ж був опублікований оновлений церковний календар усіх свят.Що не можна робити в цей деньзайматися важкою роботою користуватися гострими предметами робити послугу в корисливих ціляхмити голову сваритисялихословитисумуватизасуджувати людейобмовлятивідмовляти у допомозібажати зла іншимзаздритивикидати їжу Традиції святана Михайлів День в давнину намагалися займатися більше допомагати людямналагоджували добрі стосунки з ріднимивирішували завершити всі конфліктиу цей день не можна сумуватинаші предки в це день обов'язково влаштовували пишні застілля8 листопада випікають хліб та ліплять пирогизапрошують в дім багато гостейАрхангел Михаїл — охоронець КиєваАрхангел Михаїл є покровителем Києва з часів київського князя Всеволода, а також - Київської області та цілої Наддніпрянщини. Символами столиці є статуя Архистратига Михаїла на Майдані Незалежності та Михайлівський Золотоверхий Собор і монастир. 19 вересня 2020 у столиці України відкрили фонтан "Архангел Михаїл — охоронець Києва".Храми, статуї, пам'ятники, монастирі на честь Архангела Михаїла розташовані по всій Україні в багатьох місцях. Міхаїл вважається помічником при війнах та при нападах чужинців. До прикладу у Бородянці під час російського обстрілу вціліла статуя Архангела. А у 2022 році в Україну передали статую Михаїла - точну копію тої, що стоїть в Італії в Монте-Гаргано.

Землетрус силою 8-9 балів за шкалою Ріхтера почався 1 листопада 1755-го в португальській столиці Лісабоні. З 275 тис. осіб, що населяли місто, загинули понад 90 тис. 85% будівель зруйновано підземними поштовхами, цунамі та пожежами. Того дня глибоко релігійні португальці відзначали католицьке свято всіх святих. О 9:30 почалися сильні поштовхи. Протягом наступних 10 хвилин відбулися три сильні поштовхи. Люди втікали в напрямку морського порту, де були великі площі біля королівського палацу. Там хотіли сховатися від уламків падаючих будівель. Вони стали свідками дивного явища: узбережжя моря зникло, а русло річки Тежо стало сухим. Вода стекла в глибину моря, було видно залишки кораблів, завантажені скарбами. О 10:10 до міста досягла хвиля цунамі висотою 12 метрів і зруйнувала всю гавань, змила в море тисячі людей. Понад 80% будівель у Лісабоні обвалилися внаслідок землетрусу, були затоплені цунамі або згоріли. Сотні пацієнтів найбільшої лікарні "Реал" згоріли на своїх ліжках, оскільки не змогли втекти. Завалилася королівська бібліотека із 70 тис рідкісних томів, королівський палац Рібейра. Вцілів повністю бідний район Альфама на великому скельному пагорбі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Землетрус забрав життя більше 100 тис. людей Король Португалії Жозе І (17501777) пережив землетрус завдяки тому, що його дочка бажала провести свято не в місті. Прем'єр-міністр Себастьян де Карвалю відразу після землетрусу взявся за організацію заходів з надання допомоги та реабілітації. Пожежників відправив гасити бурхливе полум'я, а простим громадянам наказав вивезти тисячі трупів до того, як могли розповсюдитися хвороби. Вони завантажували мертвих на пошкоджені кораблі та спалювали судна із трупами просто у морі. Щоб запобігти безладу у зруйнованому місті збудували у центрі шибеницю. У перший тиждень там повісили 30 мародерів. Місто охороняла армія, лісабонцям заборонили покидати місто. Усі мали працювати над його відбудовою. Менш ніж за рік місто очистили від сміття. За п'ять - відбудували головні широкі вулиці та міцні громадські будівлі. Напівзруйнований монастир Кармо залишили руїною, аби всі пам'ятали про Лісабонський великий землетрус. В Японії 1 вересня 1923-го стався найбільший за історію країни землетрус. Поштовхами силою 8,3 бала зруйновано міста Токіо та Йокогама. Загинули близько 105 тис. людей.