Тренд пошуку "день знань 2025"

День знань в Україні традиційно асоціюється з квітами. Щороку кабінети шкіл перетворюються на справжні сади з айстр, жоржин і троянд, які несуть діти своїм учителям. Повний текст новини

Для них це особливо важливе свято.

Вже зовсім скоро школа знову відкриє свої двері для школярів і вчителів. 1 вересня розпочинається новий навчальний рік, тож варто заздалегідь знайти щирі слова для тих, хто даруватиме дітям знання. Повний текст новини

Вересень насичений важливими державними датами та професійними святами. Важливо пам'ятати, що саме в перший місяць осені День пам'яті жертв Бабиного Яру, яке вшановуємо 29 вересня. Це трагічна дата, яка нагадує про масові розстріли мирного населення під час Другої світової війни. Значущою є і 22 вересня - День партизанської слави, коли вшановують подвиги партизанів та підпільників. Окремої уваги заслуговує День усиновлення 17 вересня, який підкреслює важливість родинних цінностей та турботи про дітей, що залишились без батьківського піклування. Gazeta.ua публікує календар державних та професійних свят на вересень. зберігайте, щоб не загубити головні дати цього місяця. Свята у вересні 1 вересня - День знань 2 вересня - День нотаріату 7 вересня - День підприємця 8 вересня - Міжнародний день грамотності, Міжнародний день солідарності журналістів 9 вересня - Міжнародний день краси, День тестувальника, День дизайнера-графіка 10 вересня - Усесвітній день запобігання самогубствам 13 вересня - День програміста, День українського кіно, День фізкультури і спорту 14 вересня - День працівників нафтової, газової тa нафтопереробної промисловості, День танкових військ 15 вересня - Міжнародний день демократії 16 вересня - Міжнaродний день охорони озонового шару 17 вересня - День HR-менеджера, День рятувальника ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Важливі церковні свята у вересні 2025: що відзначаємо 20 вересня - День рекрутера, День винахідника і раціоналізатора, День фармацевтичного працівника 21 вересня - День працівника лісу, День миру, Міжнародний день миру 22 вересня - День партизанської слави 27 вересня - День туризму, День вихователя і всіx дошкільних працівників 28 вересня - День машинобудівника 30 вересня - День всиновлення, Міжнародний день перекладача, Всеукраїнський день бібліотек. Вихідні та робочі дні у вересні Загальна кількість календарних днів складає 30 днів. Робочі дні - 22, а саме: 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30. Вихідних є 8 днів, а саме: 6, 7, 13, 14, 20, 21, 27, 28. В листопаді на українців чекає чимало професійних та державних свят. В останній місяць осені відзначаємо День ракетних військ і артилерії України, День студента, День пам'яті жертв Голодоморів, А ще 9 листопада - Всесвітній день свободи і Всесвітній день усиновлення, а 20 листопада - Всесвітній день дитини.

Понад 9 тисяч фахівців у команді, 20 років роботи в Україні та новий глобальний СЕО. ЕРАМ Україна готується до чергового етапу змін. DOU поспілкувався зі Степаном Мітішем, керівником EPAM в Україні, про зміни, які чекають компанію. Як ШІ перевертає сервісний бізнес, чому треба посилено набирати джуніорів, як змагатися з Індією і чому країні треба стати світовим ШІ-хабом — в інтерв’ю. «Балаж добре знає українські команди, тому я з оптимізмом дивлюся в майбутнє» — 1 вересня цього року Аркадій Добкін, засновник і СЕО ЕРАМ, перейде на іншу посаду і стане виконавчим головою правління. На його місце призначений Балаж Феєш (Balazs Fejes). Як зміна СЕО глобальної компанії вплине на EPAM Україна? Балаж Феєш, або FB, як ми його називаємо всередині ЕРАМ, з компанією 20 років. Цей перехід був запланований. Балаж — цікава людина, яку багато пов’язує з Україною. Він, на мою думку, має унікальний набір рис бізнесмена і технаря. Я не здивуюся, якщо FB досі кодить. Він великий фанат штучного інтелекту. Водночас Аркадій Добкін переходить на позицію Executive Chairman, тобто залишатиметься в житті компанії та більше зосередиться на стратегічних питаннях, взаємодії з ключовими клієнтами тощо. Цього року ми святкуємо 20 років ЕРАМ в Україні, і наше керівництво добре розуміє, як багато Україна дала компанії з 2005 року. Топменеджмент, включаючи, безумовно, Балажа, повністю підтримує Україну. Я впевнений, що ми будемо продовжувати цей успішний шлях з новим СEО. — Ви зауважили, що Балаж пов’язаний з Україною. Як саме? Під час фінансової кризи 2008 року ми активно розвивали фінансові сервіси саме в Україні, мали великих інвестиційних клієнтів. І саме Балаж відігравав у цьому ключову роль. Він багато часу проводив в Україні, добре знає українські команди. Тому я з оптимізмом дивлюся в майбутнє. — Чи варто очікувати значних змін з появою нового СЕО? Час покаже, зміни можливі. Але жодних фундаментальних змін у розвитку EPAM Україна я не вбачаю. «Найближчі роки для джуніорів будуть кращими за два-три попередні» — Торік ЕРАМ Україна найняла близько тисячі фахівців. Розкажіть, яка ситуація з наймом сьогодні, наскільки ви зросли за останній рік і які маєте плани? Торік до команди приєдналося 1100 фахівців, і ми помітили цікавий тренд. Перше півріччя було досить стале, а в другому відбувся бум на наші послуги, тож колектив розширили. Ситуація 2025 року схожа. Очікуємо зростання у цьому півріччі. Ба більше, у нас амбітна мета перевести на постійну роботу ще більше джунів з нашого кампусу (з ринку початківців не беремо). Рік тому ми запросили в команду 500 Junior-спеціалістів. «А цього року плануємо перетнути позначку у 700 початківців» Очікую, що результати найму щонайменше мають бути не гірші за торішні. Загалом більшість позицій на Middle+ позиції ми закриваємо з власного резерву. Але є напрями, які мають великий попит і потребують додаткових пошуків. Це досвідчені Data-спеціалісти, DevOps, Python-спеціалісти і бізнес-аналітики. — У чому ви вбачаєте потенціал джунів? Нині їм досить складно знайти роботу, здебільшого компанії шукають досвідчених фахівців. Найближчі роки для джуніорів будуть кращими за два-три попередні. Бізнеси оговталися після шоку від початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні суттєвий виклик — велика конкуренція за ціну послуг. Кількість сеньйорних спеціалістів в ЕРАМ збільшилася. Відповідно зросли наші кости. Щоб успішно конкурувати в усьому світі (передусім йдеться про індійські компанії), нам треба мати збалансовану вартість команд. І саме джуни допоможуть це зробити: вони приносять нові ідеї, виросли з технологіями та роблять команду більш гнучкою в ціновому плані. — Чи поділяєте ви думку, що нині джуни мають значно більше знати, ніж їхні попередники рік чи два тому? З’являються специфічні вимоги до вакансій тощо. Так, і на це є кілька причин: зростання конкуренції та швидкі зміни у світі технологій. Окрім фундаментальних знань — математики, англійської, мов програмування, треба опанувати Cloud-технології та ШІ. Це обов’язкова умова для більшості початківців. ШІ бере на себе «як зробити», тоді як інженер має зосередитися на «чому» і «навіщо» Зробити HTML-верстку чи написати regular expression для штучного інтелекту не проблема. Коли я був програмістом, у мене завжди з цим виникали труднощі. Зараз досить написати промпт. Ми рухаємося до вищого рівня абстракції, і все більше цінуватимуть уміння вирішувати бізнес-проблеми, а не писати ідеальний код. Штучний інтелект розвивається експоненційно, і що буде за п’ять років, можна тільки здогадуватися. Дуже рекомендую переглянути: Eric Schmidt, The AI Revolution Is Underhyped«Godfather of AI» Geoffrey Hinton: The 60 Minutes Interview AI 2027, Daniel Kokotajlo, Scott Alexander, Thomas Larsen «Треба стати лідерами з інтеграції штучного інтелекту серед ІТ-хабів у світі» — Якщо повернутися до бізнесу, розкажіть, які цілі для вас є пріоритетними цього і наступного року? Для EPAM Україна пріоритет — адаптація штучного інтелекту. Я переконаний, що штучний інтелект не замінить розробників, але розробників замінять інші розробники, які будуть використовувати ШІ. Так само з бізнесом. Навряд чи бізнес закриється через саме існування штучного інтелекту. Але він може закритися через інші бізнеси, які будуть використовувати штучний інтелект ефективніше. Тому впровадження ШІ у щоденну роботу — наш найбільший фокус. Це особливо важливо для України, бо ми перебуваємо у стані війни, клієнтів сюди не так просто заводити. Їх треба переконувати, іноді давати знижки. Якщо ми станемо лідерами з інтеграції ШІ серед ІТ-хабів у світі, це допоможе будувати успішне майбутнє. — Чи могли б ви на прикладах пояснити, що означає ця адаптація? Це пошук завдань, які ШІ уже виконує не гірше за людину, або тих, що він здатен робити швидше й достатньо якісно. Ми виділяємо три категорії. Перша — це використання штучного інтелекту всередині EPAM. Є таке поняття «skin in the game» — ми не можемо пропонувати клієнтам те, чим самі не користуємося. Частину внутрішніх процесів — від узгодження відпусток до рекомендацій з навчання на бенчі — можна автоматизувати. Наприклад, замість менеджера бот у Teams може порадити Java-інженеру пройти сертифікацію Azure, бо на ринку є попит. Менеджер більше часу витрачатиме на клієнта, на справжній leadership, коли треба вести людей за собою, на що штучний інтелект не спроможний. Друга категорія — це ШІ в Software Development Lifecycle, або циклі розробки програмного забезпечення. Завдяки штучному інтелекту і його агентам (агент-тестувальник, агент-DevOps, агент-розробник) MVP ми можемо зробити набагато швидше. Маючи певний ШІ-тулсет, мобільний застосунок можна створити буквально за день. Навіть усталені процеси, коли бізнес-аналітики дають звіт тимліду, після чого тимлід нарізає задачі, робляться набагато меншими зусиллями. Чи все так ідеально? Ні, є багато проблем і викликів. Але протягом цього Software Development Lifecycle в будь-якій ролі ми маємо більше фокусуватися на «чому і що», аніж «як». «Як» — завдання ШІ. Третя категорія — це ШI-рішення для клієнтів. «Тільки 2025-го клієнти починають краще розуміти, як інтегрувати ШІ у свою бізнес-модель» Попри те, що ця тема на вустах уже два з половиною роки. Саме тому в нас є окремий підрозділ, який займається ШІ для бізнесів-замовників. А прямо зараз проводимо в Україні ШI-марафон. Понад 500 епамерів беруть в ньому участь. Протягом двох-трьох тижнів вони намагаються придумати, як завдяки штучному інтелекту покращити продукти клієнтів. Найкращі з них будемо презентувати. — Чи могли б ви навести приклади побажань клієнтів щодо ШІ? Найпопулярніший запит клієнтів звучить так: «У вас вже є штучний інтелект, і ви, мабуть, можете розробляти меншими зусиллями. А знизьте нам рейти, будете працювати зі знижками?». Тому конкуренція серед сервісних ІТ-компаній буде зростати. Серед ШІ-рішень для клієнтів — медіакомпанія, яка має маркетплейс продуктів. Ми створили для неї ШІ-дашборд для аналізу відгуків користувачів. Система визначає, що людям подобається в продукті, а що ні, і відображає це у зручних графіках. MVP зробили за місяць завдяки великим мовним моделям. — У вашому звіті було написано, що ви допомагаєте клієнтам стрибнути в ШІ-пригоду. Що це означає і як ШІ перевертає сервісний бізнес? Інтернет свого часу повністю перевернув світ з ніг на голову. З’явилися компанії з капіталізацією в трильйони доларів типу Google, Amazon, Meta. Те, як ми жили без інтернету, і те, як живемо з ним — це небо і земля. Водночас є переконання, що штучний інтелект — це ще більша річ, ніж інтернет. І саме тому ми маємо навчитися користуватися ШІ, замінити ним рутину. Треба змінювати нашу культуру, наш погляд на розробку. За ШІ та його агентами майбутнє. «Нині фокусуємося на автоматизації бенчу» — А ви могли б навести приклади важливих процесів, які дуже хочеться віддати штучному інтелекту? Практично весь «шлях» співробітника EPAM: від онбордингу до офбордингу. Нині фокусуємося на автоматизації бенч-менеджменту. Уявіть, що у вас 20 розробників на бенчі. Як штучний інтелект може зарадити? Серед іншого готувати дайджести. У когось є хвости в професійному навчанні, у когось занизький рівень англійської, і чатбот може нагадувати про це фахівцям замість менеджера. Вам не треба зідзвонюватися зі Степаном чи Петром, розповідати про тренінг, нагадувати про невикористану відпустку чи повідомити, що знайшовся проєкт. Звісно, ми не можемо уявити управління людьми без людей. Але багато повсякденної роботи менеджера чи розробника можна автоматизувати. І це ми не торкалися ще навчання. Я вважаю, що штучний інтелект змінить нішу навчання, тренінгів. Бо зараз ви можете звернутися в ChatGPT, Gemini чи Microsoft Copilot із запитом: «Я не знаю Python, будь ласка, розроби для мене курс навчання на два тижні...» І штучний інтелект може якісно дібрати ресурси, розробити щоденний план тощо. — Яким ви бачите майбутнє сервісного бізнесу в перспективі 5-10 років? Рано чи пізно війна закінчиться. Я переконаний, що на українських інженерів завдяки вмінню фокусуватися на результаті, бачити широку картину і при цьому робити deep dive чекає успішне і яскраве майбутнє. Яким воно буде? Думаю, що сильно іншим. Певні професії можуть зникнути або сильно трансформуватися. Ми стоїмо на порозі, коли знання мови програмування є важливим, але не визначальним. Щоб українська IT-індустрія була успішною, нам треба користуватися моментом, який виникає раз на 100 років, і опановувати ШІ швидше за інші IT-хаби у світі. Ну й друге — будуть цінуватися люди, які мають бачення продукту, а не ті, які можуть написати ідеальний код. Андрій Карпати, колишній розробник штучного інтелекту для Tesla, придумав термін «вайбкодинг». Тоді це був жарт, але зараз люди, які не є експертами в програмуванні, можуть згенерувати достатньо робочий продукт. І цей тренд буде відбуватися в нашій індустрії. Тому вона точно буде іншою. Якою саме — важко сказати. — Як на вашу думку, поява національної LLM вплине на бізнес, на вашу компанію? Це теж частина історії з ШІ. Безумовно, дефенс і штучний інтелект для держави має бути абсолютним пріоритетом. Я не думаю, що поява національної LLM буде мати вплив на наш бізнес чи індустрію, водночас це тренд — коли кожна держава намагається побудувати власну ШI-фабрику і національну LLM. Уявімо, що мільйон розвинутих ШІ-агентів працюють на державу, щоб винайти щось абсолютно нове, нову фізику, машину часу. Тренд бути гегемонами у сфері ШІ актуальний не лише для компаній, а й для держав. Тому я вважаю, що для України це абсолютно правильна історія. Інша річ, що це потребує великих ресурсів. «Продуктовий майндсет залежить від людини, а не типу компанії» — Ще ви зауважили, що нас чекає хороше майбутнє, коли війна закінчиться. Але невідомо, коли це буде й на яких умовах. Як ви сьогодні залучаєте нових замовників? Попит на послуги в Україні стабільний. До війни вже звикли і ми, і клієнти. Нових замовників залучати не просто. Але чи простіше, ніж це було на початку? Звісно. «Іноді, на жаль, ми маємо давати знижки, щоб клієнти більш охоче заходили в Україну» Водночас постійно треба залишатися на гребені хвилі. Для будь-якого керівника в Україні виклики, пов’язані з війною, головні. Це величезна невизначеність, виснаженість людей. Важливо зберігати баланс між емпатією та орієнтацією на результат. Культура змінюється знизу вгору: ми даємо фахівцям знання та інструменти для роботи з ШІ, щоб сформувати новий майндсет. — А якими ШІ-продуктами ви користуєтеся в роботі? Раніше я працював суто з Perplexity. Нині у моєму списку ще ChatGPT, Grok, європейський Mistral, Gemini, Microsoft Copilot. Ще пів року тому Copilot був слабким, але тепер у деяких завданнях гарно себе показує. Відкриттям для мене став Grok: його вміння розкладати запит на логічні ланцюжки вражає. У нас також є внутрішній EPAM-DIAL — обгортка над іншими мовними моделями. — Чи може компанія такого масштабу, як EPAM, впливати на формування продуктової культури в Україні? У продукті ви маєте змогу досконало вивчити ту чи іншу нішу. Але при цьому завжди будете обмежені технологіями, сферою продажів. В ЕРАМ 9350 фахівців. Ми працюємо з десятками різних індустрій: фінтех, ритейл, life science, automotive і багато-багато іншого. Я переконаний, що продуктовий майндсет залежить від людини, а не типу компанії. Чи може продуктова компанія мати програміста, якому не цікавий продукт, який він розробляє? Так. Чи завжди програміст, який працює в продуктовій компанії, користується продуктом, який розробляє? Ні. І навпаки, чи можливо, що інженер, який працює в EPAM, користується сервісом, який розробляє? Можливо. Як і те, що він може бути сильно зацікавлений у покращеннях. Уявімо, що з наших 9000+ інженерів хоча б кожен п’ятий чи навіть хоча б кожен десятий має продуктовий майндсет. Коли людина не просто пише код заради коду, а займається core-розробкою продукту. Має доступи і вплив на його розвиток. «У нас продуктовий майндсет мають сотні, а то й тисячі фахівців» Бо це більше про людину. Людина або допитлива, або ні. Чи простіше випрацьовувати такий майндсет у продуктовій компанії? Мабуть, простіше. В сервісному ІТ-бізнесі не всі клієнти допускають команди до ухвалення рішень. Але є й такі, які працюють з ЕРАМ роками. І наші бізнес-аналітики чи продакт-менеджери формують їхній roadmap. Тому вважаю, що безумовно компанії типу EPAM роблять конкретний вплив на розвиток продуктового бізнесу також. «Попит на послуги з Індії зараз справді більший» — А який ІТ-хаб ви вважаєте конкурентами українському? Окрім Індії? Я б не називав їх «конкурентами». Є переваги ІТ-хабів Латинської Америки: часовий пояс зі Штатами, гарне володіння англійською. Є переваги Центральних країн Європи: невеликі відстані. Можна за годину на літаку долетіти з Амстердама до Варшави. Усе залежить від потреб клієнта. Якщо він шукає команди, які будуть працювати з ним в Америці — звернеться до LATAM. Якщо ключовим є найнижчі ціни — мабуть, підуть в Індію. Попит на послуги з Індії зараз справді більший, тому Україні важливо зберігати свої конкурентні переваги: допитливість, фокус на результат, здатність багато працювати. Хочеться додати сюди ще штучний інтелект. — Які ваші найближчі плани як лідера і які плани ЕРАМ Україна? Моя ціль — втримати нинішні обсяги бізнесу й потроху зростати. І коли закінчиться війна, дати поштовх EPAM Україна повернутися до сталого зростання. Наші амбітні плани до війни поки що на паузі. Мрію, щоб ШІ-експериза асоціювалася з Україною. Вірю, що це можливо. Також плануємо повертати інженерів, які виїхали з України через війну. Щоб айтівці хотіли зростати разом з українськими компаніями і закордонні компанії обирали нас. Без цього нічого не буде. — А що потрібно для цього, на вашу думку? Гідні умови оплати, якісні проєкти, конкурентне оподаткування, умови для розвитку. Безпека, багато буде залежати від того, як закінчиться війна. Але якщо ми як індустрія підтримуватимемо гідні умови праці, займатимемо цікаві ніші, багато людей захочуть повернутися. Багато хто поїхав і зрозумів, що умови в Україні були унікальні. — Чи відчуваєте ви досі відплив фахівців за кордон? Найбільша хвиля трапилася у 2022-2023 роках. Нині нічого системно поганого не відбувається. Але, на жаль, що довше триватиме війна, то гіршими будуть настрої. Водночас я дуже вірю в українську ІТ-індустрію. Чи застанемо ми розвиток такий, як до ковіду? Золотого буму для ІТ-індустрії ми можемо й не побачити. Та потенціал, вважаю, високий. — Чи відчуваєте ви брак фахівців? І наскільки треба було б зрости, щоб дати буст ринку? Ми не відчуваємо браку фахівців, навіть попри те, що багато хто релокувався. Зараз наймати простіше, ми можемо дозволити собі обирати найкращих. Є окремі ніші, де в нас просто немає того розміру, маркету фахівців. Але загалом нині один з найкращих часів для найму.

Теоретично продакт-менеджер має здобути значний зиск від штучного інтелекту. Ця професія передбачає великий обсяг досліджень, формулювання гіпотез, тестування, експерименти — завдання, які великим мовним моделям, що треновані на терабайтах людського досвіду, мали б вдаватися найкраще. Чи так це насправді та як саме отримати користь від ШІ, ми дізналися в продакт-менеджерів і дотичних спеціалістів з українських IT-компаній. Нижче — добірка ШІ-інструментів та прикладів, як їх використовують у продакт-менеджменті. ChatGPT Платформи: Windows, macOS, iOS, Android, Web Доступ: безкоштовно; платні тарифи — від $20 на місяць Почнемо з найвідомішого — ChatGPT, який згадали всі без винятку учасники нашого опитування. Загалом серед розробників ChatGPT — безумовний лідер з усіх ШІ-інструментів як в Україні, так і за кордоном. В Україні його використовують 91% розробників, які користуються ШІ. За кордоном — 82%. Використання ШІ-інструментів в Україні та світі Як на практиці? Наші продакт-менеджери звертаються до ChatGPT з найрізноманітнішими запитами, але переважають текстові: генерація маркетингових текстів, брейнстормінг ідей, тестування гіпотез, структурування думок та навіть перевірка граматики. Сергій Книш Customer Success Manager Promodo «За останні два місяці, готуючи оновлену презентацію Retention-стратегії для клієнта, я неодноразово звертався до ChatGPT. ШІ допоміг структурувати KPIs, аргументи щодо бюджету, написати текст one-pager для директора з маркетингу». Також відзначають генерацію зображень DALL-E. Завдяки інструменту можна створити досить влучні референси для дизайнерів без необхідності описувати завдання текстово та додатково роз’яснювати голосом. ШІ здатен допомогти й у формуванні об’єктивного рішення. Так, Марина Деундяк поділилася запитом, який може «очистити» судження від упереджень. Він великий, тому ми сховали його під стрілочку. Натисніть, щоб розгорнути Визначені критерії для порівняння: Тимчасові ресурси та витрати на запуск Запуск до кінця 2025 року (Європа й Північна Америка): Може бути швидшим варіантом через фокус на двох регіонах. Імовірність скорочення витрат на локалізацію та маркетинг. Необхідність адаптації до різних вимог у двох регіонах, що може потребувати додаткових ресурсів. Запуск у 2026 році (весь світ): Потрібно більше часу на підготовку, розробку та тестування для глобального ринку. Імовірні більші витрати на локалізацію та маркетинг для різних регіонів. Ризики впровадження Запуск до кінця 2025 року (Європа й Північна Америка): Можливий нижчий ризик через обмежену кількість ринків, що дозволяє краще управляти очікуваннями та швидше отримувати зворотний зв’язок. Локалізація може бути складнішою через розбіжності в стандартах і вимогах. Запуск у 2026 році (весь світ): Більший ризик через необхідність адаптації до різних культурних і регуляторних вимог. Складніше оцінити попит у нових регіонах до запуску, що підвищує невизначеність. Конкуренція та ринкова позиція Запуск до кінця 2025 року (Європа й Північна Америка): Імовірність зайняти сильнішу позицію на локальних ринках, де конкуренція може бути меншою. Можливість уникнути конкуренції з глобальними рішеннями, які з’являтимуться в майбутньому. Запуск у 2026 році (весь світ): Висока ймовірність зіткнення з більшою кількістю конкурентів на глобальному рівні. Можливість потрапити на ринок після того, як конкуренти вже зарекомендують себе. Адаптація користувачів та ринок Запуск до кінця 2025 року (Європа й Північна Америка): Адаптація користувачів до нового продукту може бути більш плавною через обмежену географію. Якщо користувачі задоволені поточним сервісом, є ризик відсутності великої аудиторії в нового продукту. Запуск у 2026 році (весь світ): Залучення користувачів може бути складнішим, оскільки потрібен час для інтернаціоналізації продукту та розбудови мережі. Проте глобальний запуск може забезпечити значно більший потенціал для масштабування в майбутньому. Вартість залучення нових клієнтів (CAC) Запуск до кінця 2025 року (Європа й Північна Америка): Менші витрати на маркетинг та рекламу, оскільки фокус на конкретних регіонах дає змогу знизити витрати на залучення клієнтів. Запуск у 2026 році (весь світ): Вищі витрати на маркетинг і локалізацію для різних ринків. Визначення важливості критеріїв: Тимчасові ресурси та витрати на запуск — 20 %. Ризики впровадження — 20 %. Конкуренція та ринкова позиція — 15 %. Адаптація користувачів та ринок — 25 %. Вартість залучення нових клієнтів — 20 %. Підсумкові оцінки: Запуск до кінця 2025 року (Європа й Північна Америка): 7,1 / 10. Запуск у 2026 році (весь світ): 6,3 / 10. Водночас універсальність має зворотний бік: щойно мова заходить про дуже спеціалізовані завдання, ефективність ChatGPT знижується, запити потрібно формулювати максимально деталізовано і в багатьох ітераціях. Саме тут до гри вступають інші інструменти — хай деякі з них і працюють на тій же мовній моделі GPT. Gemini Платформи: Windows, macOS, iOS, Android, Web Доступ: безкоштовно; платні тарифи — від ₴909 на місяць Сьогодні могли призабути факт, що фундамент для всіх сучасних мовних моделей придумали саме в Google, коли у 2017 році презентували Transformer. Однак публічний бум ШІ в корпорації «проспали», запустивши свій Bard лише як відповідь ChatGPT. Тільки за рік з’явиться Gemini, яка й стане основним брендом «ШІ від Google»: вона замінить і Bard, й інші відомі загалу розробки. Очевидним бонусом Gemini є його глибока інтеграція в екосистему Google — передусім у смартфони на Android і Google Workspace. Якщо ви або ваша компанія занурені в цю екосистему, це — найлегша точка входу в роботу з ШІ. Також доступний гугл-застосунок NotebookLM, що базується на моделі Gemini 2.0, однак спеціалізується на роботі з вашими джерелами. Він аналізує винятково те, що йому дав користувач, і не звертається до інтернету. Таким чином сервіс не домішує, скажімо, до написання вашого продуктового кейсу зайвий контекст з онлайну. Як на практиці? Gemini використовують як заміну ChatGPT у повсякденних базових завданнях ті, в кого робота зав’язана на екосистему Google. Цю модель полюбляють за прямий доступ до пошукової системи, що означає швидший і точніший пошук в онлайн-джерелах В’ячеслав Салоїд CEO Happ «Для технічних завдань — кодування — Gemini й Deep Search через інтеграцію з Google працюють краще». Проте це не єдина його перевага. Відзначають також вищу швидкість роботи, та головне, що Gemini пропонує значно більшу контекстну пам’ять — до 2 мільйонів токенів для версії 1.5, тоді як ChatGPT навіть у платних версіях на момент публікації цього матеріалу не може запропонувати понад 128 тисяч токенів. Це означає, що Gemini суттєво довше пам’ятатиме контекст ваших розмов та зможе одночасно обробляти документи, таблиці, книжки абощо куди більшого обсягу. Володимир Мерленко AI Product Designer Cieden «Його можна використовувати на різних стадіях проєкту для роботи з великими масивами даних. Наприклад, згодувати йому дуже-дуже багато документації або досліджень та отримати висновки». Втім, зауважують, що Gemini не вистачає «людяності» та креативності, тому його воліють використовувати більше для аналітичних і технічних завдань. «Gemini також уміє працювати з таблицями, що дуже класно, бо підганяє їх під потрібний шаблон. Було б ще краще, якби він умів працювати з форматуванням — зараз виходить негарно, і доводиться робити це вручну», — додає Салоїд. Claude Платформи: Windows, macOS, iOS, Android, Web Доступ: безкоштовно; платні тарифи — від $17 Серія великих мовних моделей від компанії Anthropic, заснованої колишніми співробітниками OpenAI. Anthropic поставила за мету створити більш безпечних та керованих агентів, розробляючи так звані конституційні ШІ, які дотримуються певних принципів та цінностей. Це робить Claude менш схильним до «галюцинацій» та більш передбачуваним у своїх відповідях. Він відомий своєю здатністю обробляти значні обсяги інформації за один раз (велике контекстне вікно), завдяки чому може ефективно працювати з об’ємними звітами, проєктною документацією або дослідженнями. Для продакт-менеджерів це має бути цінний помічник у роботі з вимогами, аналізі ринку та підготовці презентацій на основі великих даних. Як на практиці? Головною перевагою Claude продакт-менеджери називають його аналітичні здібності. Він допоможе розробити різноманітні плани та стратегії, структурувати інформацію. Зокрема, Станіслав Катков, Product Owner у N-iX, перераховує такі завдання: Станіслав Катков Product Owner N-iX «У нас ентерпрайз-продукт, і це означає дуже багато документації — ШІ може генерувати її майже без проблем. А ще він запросто створює dummy-датасети. Як продакт, я часто роблю звіти й прототипи, для чого потрібні дані. Раніше ми вносили ці дані вручну, тепер же ШІ може створити цілі таблиці за лічені хвилини». Єгор Домачук Middle Product Manager appflame «Цьому інструменту можна „згодувати“ частину вашої бази даних — і він побудує більш-менш реалістичний прогноз, з яким цікаво працювати». Продакт-дизайнер Володимир Мерленко користується Claude Projects для створення структурованої бази знань за проєктами. Replit Платформи: Windows, macOS, iOS, Android, Web Доступ: безкоштовно; платні тарифи — від $20 Replit заснований задовго до «буму ШІ» — ще 2016 року — як інтегроване середовище розробки, що дозволяє програмувати просто в браузері. Платформа швидко стала популярною, особливо серед студентів, яких приваблювала простота використання. У 2024 році компанія презентувала Replit Agent, за допомогою якого можна створювати застосунки, використовуючи запити природною мовою. Агент від Replit базується переважно на Claude, але також долучає GPT. Нетехнічні спеціалісти зазвичай цінують Replit за можливість створювати робочі прототипи з невеликим розумінням процесів програмування. Як на практиці? Двоє з опитаних продакт-менеджерів використовують Replit для створення якісних прототипів. Він допомагає впоратися з цим швидко і без залучення розробників, що особливо важливо для стартапів та невеликих команд. Ростислав Салата Product Manager Jooble «У контексті Replit, якщо завдання стосуються fake doors або MVP, послуговуюся бібліотекою 21st.dev. Там є безліч готових вебкомпонентів, у рамках яких я можу забрати промпт і використати в Replit — це значно спрощує роботу з ним і заощаджує час» Продакт-менеджерка Марина Деундяк навела приклад прототипу сервісу для моніторингу стану автомобільних сервісів, який вона створила за допомогою Replit. Cursor Платформи: Windows, macOS, iOS, Android, Web Доступ: безкоштовно; платні тарифи — від $20 Це теж середовище розробки. Однак воно, на відміну від Replit, розгортається локально на вашому комп’ютері, а також було розроблене з самого початку за принципом AI-native. Тож Cursor спрямований на трохи інші завдання. Якщо Replit фокусується на можливості створити продукт з нуля навіть для людей з мінімальними технічними навичками, то Cursor позиціює себе як помічник для досвідчених кодерів у роботі над складними проєктами. Він побудований на базі Microsoft Visual Studio Code та пропонує більше контролю розробнику над процесом створення, а також значну кількість інструментів для рефакторингу, налагодження та пояснення коду. Як на практиці? Оскільки Cursor усе ж вимагає навичок програмування, це не найпопулярніший інструмент серед опитаних. Утім, його також використовують для створення прототипів продакти з відповідним бекграундом. «У Cursor можна швидко накидати клікабельний html-прототип і на прикладі показати, як це має працювати», — каже Віталій Владов, Product Delivery Manager у Maklai. Lovable Платформи: Windows, macOS, iOS, Android, Web Доступ: безкоштовно; платні тарифи — від $25 Напевно, найбільш дружній інструмент для продактів, що не мають технічних навичок. Дозволяє створити й запустити вебзастосунок абсолютно з нуля до стану робочого продукту, що доступний кінцевому користувачеві. Генерація коду відбувається повністю автоматично, і навіть бекенд є готовий. За відгуками, на Lovable можна створити не лише прототип, але й повноцінний MVP, який не соромно показувати людям. Крім того, важливою перевагою інструмента є фокус на розвитку власної спільноти — широко практикуються «рецепти», якими діляться користувачі для створення типових застосунків. Як на практиці? Цей сервіс використовували багато опитаних нами спеціалістів, які, утім, виділяють його найбільший недолік — тарифікацію. У єдиному публічному платному тарифі сервіс пропонує 250 кредитів на місяць, а 1 кредит дозволяє відправити 1 запит, що недостатньо для активного прототипування навіть у невеликій команді. Надалі можна придбати лише ентерпрайз-тариф, що, навпаки, надмірно. Саме через це двоє з опитаних продактів відмовилися від Lovable на користь Replit та Cursor. Copilot 365 Платформи: Windows, macOS, iOS, Android, Web Доступ: іде в комплекті з офісним пакетом Microsoft 365; від $9,99 на місяць Наші герої згадували Copilot саме в контексті версії 365, а не як системний асистент з чатом, вбудований у Windows. Copilot 365 — це ШІ-помічник в офісному пакеті від Microsoft, що базується на GPT. Варто зазначити: саме Microsoft є найбільшим інвестором в OpenAI, що дає корпорації право на глибоку інтеграцію GPT у свої продукти. Це і є однією з ключових переваг Copilot 365. Та на відміну від ChatGPT, що працює за тією ж моделлю, Copilot 365 фокусується саме на вашій роботі в межах екосистеми Microsoft. Зокрема, працює з вашою поштою, документами, таблицями в Excel чи презентаціями як помічник. Однак навряд чи він добре впорається з генерацією нових текстів. Як на практиці? Продакт-менеджери користуються Copilot 365 або якщо він входить до корпоративного пакету інструментів, що базується на Office 365, або як допоміжний чи альтернативний інструмент на додаток до ChatGPT та інших ШІ-агентів. Perplexity Платформи: Windows, macOS, iOS, Android, Web Доступ: безкоштовно; платні тарифи — від $20 Ще один агент на базі GPT. Творці Perplexity наголошують, що їхній продукт призначений для розумного, точного й надійного пошуку. Вони налаштували GPT таким чином, щоб той намагався видавати лише перевірені джерела та якомога менше «галюцинував». Perplexity не дуже добре впорається з генерацією чогось нового, зате на результати його пошуку можна покладатися спокійніше, ніж від ChatGPT. Як на практиці? Найпопулярніший інструмент для перевірки результатів ChatGPT чи Gemini, а також досліджень складних тем, які він здатний пояснювати доступно й достовірно людині з будь-яким бекграундом. «Хотілося б через Perplexity отримувати актуальні новини та інформацію, але через велику кількість сміття і некорисного контенту це поки що не працює», — додає В’ячеслав Салоїд. Сортування та пошук актуальних новин звучить як природний напрям розвитку для цього агента, однак наразі його якість і справді не дуже висока. Figma AI Платформи: Windows, macOS, iOS, Android, Web Доступ: включений у функціональність платформи; складна тарифна сітка, але повноцінний доступ — від $16 Це не окремий продукт, а набір інструментів у межах Figma — напевно, найпопулярнішого вебзастосунка для продакт-менеджерів та дизайнерів наших часів. Ставши фактично індустріальним стандартом ще в часи пандемії COVID-19, платформа взялася інтегрувати ШІ-інструменти лише у 2024 році. Компанія переважно користується моделями GPT та Titan (Amazon), подеколи залучає Claude. Почали з генерації чернеток дизайну, створення інтерактивних прототипів, генерації коду з макетів, а також різних маленьких функцій для полегшення роботи — наприклад, прибрати тло з картинки чи спробувати покращити її якість. Як на практиці? Figma користуються практично всі наші опитані, а ШІ-можливості органічно вплетені до функціональності платформи. Якість та швидкість прототипування суттєво прискорилися з додаванням цих інструментів, кажуть спеціалісти. «Дуже зручні тули як для прототипування на ранніх етапах роботи над продуктом чи новою функціональністю, так і можливість перетворити ваш дизайн на повноцінний робочий продукт», — каже Володимир Мерленко, AI Product Designer у Cieden. Почесна згадка З’являється все більше вузькоспеціалізованих сервісів «під одну задачу», а також вбудованих функцій у великі та відомі робочі платформи, на які також варто звернути увагу. Gamma — інструмент, що генерує презентації за текстовим запитом. Редагувати все одно потрібно, але це однозначно швидше, ніж створювати з нуля. «На вхід даю текстову структуру того, що хочу візуалізувати, — і за кілька хвилин отримую зручний, адаптований під різні девайси формат презентації», — каже Ростислав Салата. Jasper.ai — допоможе генерувати маркетингові тексти та матеріали.Copy.ai — схожий сервіс, який допомагає з маркетинговими матеріалами та стратегіями.Trello AI — набір функцій у відомому таск-менеджері; може підтягувати завдання з інших джерел (пошти, календаря), генерувати звіти, прогнозувати терміни тощо.Notion AI — також помічні функції для користувачів цього робочого середовища, які базуються на GPT, Claude та власних розробках компанії.PMI Infinity AI Assistant — спеціальний ШІ-асистент для тих, хто працює за методологією PMI та PMBOK; інструмент першочергово шукає інформацію у своїй масштабній базі знань, а лише потім звертається до сторонніх мовних моделей.Midjourney — деякі продакт-менеджери згадували його використання в контексті генерації референсів.Clockwise — тайм-менеджер та розумний календар, що дозволяє організовувати ваш час за допомогою власного пропрієтарного алгоритму та сторонніх LLM (розробники згадують GPT).Atlassian Intelligence — саме він працює в Trello, але також є в усьому наборі продуктів Atlassian (JIRA, Confluence).v0 — генератор UI/UX-коду за текстовими запитами, теж корисний для прототипування.Google AI Studio — середовище розробки від Google на базі Gemini.Grammarly — «перший український єдиноріг» досі залишається дуже популярним інструментом для написання якісних англомовних текстів, попри зростання багатьох конкурентів. Що не довіряють ШІ Усі спікери зійшлися на тому, що не довірили б штучному інтелекту завдання, пов’язані з управлінням командою: інтерв’ю, звільнення, фідбеки, зустрічі 1:1, командні дзвінки тощо. Максимум — структурування матеріалів для зустрічей, але не безпосередній контакт з людьми. «ШІ може допомогти з підготовкою, але реальна розмова потребує гнучкої реакції на настрій і контекст співрозмовника», — каже Ростислав Салата. Тієї самої думки наші герої дотримуються і щодо переговорів з клієнтами та партнерами — усі опитані погодилися, що тут у ШІ не вийде замінити людей. Дарина-Марія Білик з Sombra підкреслює, що ШІ може підтримати формулювання, але вибір підходу та відповідальність лежить на ній. А Віталій Владов не готовий віддавати ШІ навіть нотатки з зустрічей: Віталій Владов Product Delivery Manager Maklai «Принципово не делегуємо наразі написання meeting notes на важливих мітах, особливо із С-левелом. Зокрема, через брак довіри, що ця інформація буде в безпеці». Також одностайною думка є стосовно стратегічних рішень: фінальний контроль має залишатися за людиною. А от щодо більш прикладних завдань погляди починають різнитися. Хтось довіряє ШІ навіть проєкти цілком. Максимально деталізований промпт, прискіпливий відбір та допрацювання результатів — і модель може створити що завгодно (за винятком дуже персоналізованих запитів). Проте кількість помилок розчаровує деяких спеціалістів, адже замість пришвидшення роботи доводиться все перевіряти та переробляти. Марина Деундяк Senior Product Lead Stellantis «Якось ChatGPT згенерував діаграму з багатьма граматичними помилками (як-от „pollution“ замість „population“). На їх виправлення пішов додатковий день. Це підкреслює важливість людського контролю над результатами, навіть якщо ШІ виконує основну роботу» А дехто не делегує ШІ навіть генерування ідей. Основним аргументом є принцип роботи великих мовних моделей: вони аналізують те, що вже колись було створено, і просто не здатні створити щось повністю оригінальне. Аналітика, формування гіпотез також потребують «відчуття аудиторії», а значить, не підвладні машині. Крім того, проводячи підрахунки, ШІ може банально помилитися у формулі чи переплутали періоди. «ШІ може пришвидшити процес, якщо ви розумієте суть і мету завдання, але аж ніяк не виконувати роботу й ухвалювати рішення замість вас», — Ростислав Салата. Найчастіше спеціалісти відповідали, що делегують ШІ формування ідей, перевірку власних на слабкі місця або навіть створення прототипів. Однак не дозволяють формувати з робочих варіантів фінальну ідею та робити будь-які кінцеві продукти. Дякуємо експертам, які допомагали із підготовкою матеріалу. Серед них: Дарина-Марія Білик, Project Coordinator у Sombra;Марина Деундяк, Senior Product Lead у Stellantis;Єгор Домачук, Middle Product Manager в appflame;Віталій Владов, Product Delivery Manager у Maklai;Сергій Книш, Customer Success Manager у Promodo;Станіслав Катков, Product Owner у N-iX;Володимир Мерленко, AI Product Designer у Cieden;Ростислав Салата, Product Manager у Jooble;В’ячеслав Салоїд, CEO Happ.

Архітектор Ігор Марков родом з Києва. 1993 року він переїхав до США, щоб пройти аспірантуру Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Коли Марков випустив своє перше академічне ПЗ в опенсорс, його одразу почали використовувати IBM, Intel і Cadence. Науковець отримував офери Google, Meta та Nvidiа, а також викладав алгоритми та електроніку у Мічиганському університеті та Стенфорді. Окрім того, він є директором фонду Nova Ukraine, яка фінансово допомагає Україні та лобіює її інтереси в США. DOU поспілкувався з Ігорем Марковим про його захоплення мікроелектронікою та квантовими комп’ютерами, досвід переписування алгоритму Google Search, оптимізацію PyTorch на GPU у Meta та майбутнє інженерів в епоху ШІ. Завантаження 32 тонн медикаментів для України від Nova Ukraine, березень 2022-го «Моє ПЗ для мікросхем використовували IBM, Intel, Cadence» Одне з моїх наукових захоплень — проєктування мікросхем. В аспірантурі Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) я створив ПЗ, покликане зробити дроти на мікросхемах трохи коротшими. Розташування координат на мікросхемі дуже важливе, тому що маленькі пристрої, які поєднані дротами, мають бути розміщені близько один до одного. Умовно, за рандомних позицій таких компонентів потрібна величезна кількість дроту. Якщо ж оптимізувати розташування, то відстані між ними будуть невеликі. При цьому впродовж багатьох років працював закон Мура, за яким кількість транзисторів на мікросхемі подвоюється кожні 18 місяців, а вартість виробництва транзистора зменшується. Тобто на одному й тому самому чипі можна було розмістити більше компонентів. І проблема найбільшої затримки в проєктуванні мікросхем, — тобто часу, який мікросхема потребує на виконання якоїсь операції, — полягала в дротах. Змінюючи довжину дротів через алгоритми, мені вдалося зробити мікросхеми ефективнішими в середньому на 10%. Це була безпечна оптимізація, яка нічого не ламає та покращує фізичну реалізацію мікросхеми. За кілька років це стало впливати й на витрати енергії, тому що дроти потребували багато енергії на перемикання сигналів тощо. Підхід, який я використав у дисертації, базувався на розділі графів. Тобто мікросхема моделюється графом, з вершинами й ребрами, і сегментується щоразу на дві частини. Потім ці частини розділяються рекурсивно. Зрештою з’єднання між частинами стають мінімальними, і за одним з моїх алгоритмів дроти стали сполучати переважно тільки ті частинки, які були розташовані близько одна до одної. «Я взяв state of the art алгоритмічного й математичного підходів» Згодом я випустив це програмне забезпечення в open source. Його завантажили майже всі відомі американські йне тільки компанії, які займалися мікросхемами. Зокрема, IBM, Intel, Cadence тощо. Деякі компанії потім використовували ПЗ комерційно. Якось після доповіді на конференції до мене підійшов підприємець і запропонував разом запустити стартап з використанням моєї розробки. Коли я не погодився, мені ще чотири рази підвищували оплату на 20%. Пропозиція була приємна, та я відмовив. Річ у тім, що я хотів займатися наукою, навколо витало багато ідей для цієї галузі. Є такий вислів — fame or fortune, тобто будеш або відомим, або багатим. Так склалося, що я став відомим [усміхається]. Попри те, що коштів за це я не одержав, IBM, Synplicity та Texas Instruments підтримали дослідження моєї університетської лабораторії науковими грантами. Зрештою, мій науковий керівник і я не задумувалися, чи будуть компанії використовувати це рішення, коли виклали його в опенсорс. Ми прагнули просунути академічну науку, щоб ті, хто працював над схожими темами в університеті, могли порівняти свої напрацювання з моїм забезпеченням. Головний офіс Google, 2016 800 студентів відвідувало курс програмування в Мічигані Після захисту дисертації у 2000 році я залишився працювати в Мічиганському університеті в Енн-Арборі. Окрім мікросхем, мене драйвили квантові комп’ютери, однак на той час їх дослідження залишалися дуже теоретичними. Більшість фахівців були фізиками й спеціалістами з теоретичної кібернетики. І вони радше досліджували, що можна обчислювати на квантовому комп’ютері, а що не можна. Проте я бачив очевидні аналогії з мікросхемами, особливо щодо оптимізації обчислень за часом. Ті статті, які я опублікував на цю тему 20 років тому, все ще популярні, а результати досліджень досі використовують компанії у своїх продуктах. Я почав викладати на посаді асистента 2000-го, а у 2012 році став професором. У Мічигані навчалися сильні студенти й аспіранти, вони вигравали різні наукові змагання, премії. Пригадую, як з одним студентом ми опублікували 10 статей за декілька років (одна з них навіть здобула премію як найкраща стаття року). Він вступив на аспірантуру до всіх топових американських вишів, з-поміж яких обрав Принстон, потім улаштувався професором у Берклі. Одна з моїх колишніх аспіранток працювала в IBM Research, тепер викладає в Єльському університеті. «Коли захистився мій 12-й аспірант, я відчув, що хочу застосувати свої знання в індустрії» Зробити щось таке, чого ще не пробував. І якраз тоді мене запросили в Google. Це був, як то кажуть, cold call: зателефонував рекрутер і покликав у Каліфорнію на інтерв’ю. Було кумедно, що більшість питань стосувалася програмування та алгоритмів — саме того, що я багато років викладав в університеті. Причому свого часу я перепланував весь курс, зробив його практичнішим. У Мічиганському університеті й досі використовують мої матеріали. Кілька років по тому я разом з двома колегами знову викладав цей курс — його слухало 800 студентів упродовж семестру. Отож під час інтерв’ю в Google я не лише знав, як розв’язати задачі, а й що запитати додатково. Натоді в компанії практикували bar raiser interviews: упродовж дня з кандидатом проводили п’ять-шість інтерв’ю, після успішного проходження яких потрібно було виконати нестандартне завдання від фахівця з олімпіадним досвідом. Я впорався, навіть запропонував трохи складніший варіант з рішенням. Переписав важливу частину алгоритму Google Search Коли мене запросили в команду, то дали змогу обрати групу. Я хотів працювати над чимось фундаментальним. А оскільки Google Search використовують мільярди людей, то покращення пошуку видалося дуже актуальним. У Google Search була стадія перевірки на тривіальність запиту. У пошукових запитах можна поєднувати різні терміни логічними зв’язками. Наприклад, шукати статті зі словами «Київ» чи «Одеса» або «Київ чи не Київ». Якщо подумати логічно, то під поняття «Київ чи не Київ» підпадає все що завгодно. І цей крок перевірки на тривіальність іноді майже зациклювався. Він міг тривати секунди, а це дуже довго. Обробка пошукових запитів має займати максимум п’яту частку секунди — типовий час реакції людини. У програмуванні алгоритм повинен працювати за якийсь час, а якщо його неправильно запрограмувати, все відбуватиметься значно довше. Є такі вирази — O(n) і O(n2), де n — оцінка розміру вхідних даних. Наприклад, один алгоритм може швидко обробляти дані за два чи три проходи, а інший може повертатися більше разів, якщо даних багато. Я поцікавився думкою колег, у чому ж причина такої проблеми. За їхніми припущеннями, алгоритм, який має працювати за O(n), запрограмували так, що він потребує довше часу — O(n2). Моє завдання було розібратися в цьому й зробити пошук швидшим. Занурившись, я помітив проміжні результати, які не тільки потребували куди більше часу, ніж n2, а іноді сягали розміру 2n. Я переписав весь алгоритм. Тобто замість того, щоб краще його запрограмувати, я зовсім прибрав проміжні результати й покращив час роботи з O(2n) до O(n). Це було майже фантастичне вдосконалення. Проміжний пошук багато років працював на всіх запитах у Google, але з’явилися проблеми, коли n збільшилося. Android garden, Google, 2014 Про те, що найбільше запам’яталося в Google, і систему, яка знаходила найкращі 10 сторінок пошуку Пригадую, компанія розсилала листівки про синдром самозванця — почуття, коли думаєш, що ти не на своєму місці й не заслуговуєш тут бути. Задум з листівками був дуже слушний. На той час у Google працювало багато вчорашніх випускників, які хвилювалися, що не зможуть працювати на очікуваному рівні, потребували підтримки. Система Google — одна з найскладніших у світі. Тому що це і апаратне, і програмне забезпечення, алгоритми, комп’ютерні мережі, обробка natural language. Я сам був щиро вражений, наскільки в компанії все оптимізовано й швидко працювало. На час роботи в Google я взяв дворічну відпустку в університеті, а тоді повернувся на один семестр і попросив про сабатікал. У якийсь момент побачив можливість утілити в компанії те, що там вважали неможливим. Звичайний пошук Google оптимізований для вебсторінок, де можна обчислити PageRank — індекс авторитетності сторінки відповідно до посилань на неї. Але коли потрібно знайти документи за іншими критеріями, які вказав користувач, усе набагато складніше. З початку 2010-х років приватних даних (як-от електронних листів), для яких немає PageRank, стало набагато більше, ніж публічних документів. Я розробив систему, яка знаходила 10–20 найкращих серед сторінок без потреби шукати всі підхожі за запитом, а потім їх порівнювати. Натоді це вважали неможливим у масштабах даних, з якими працював Google за частку секунди, — але мені вдалося. Пізніше на розробку видали патент, але проєкт зайняв більше, ніж я очікував, — понад чотири роки. З часом завдання стали повторюватися, робота над пошуком більше не вважалася інноваційною і працювати було вже не так цікаво. А ще за умовами сабатікалу я мав повернутися до університету. IPO компанії lonQ, яку консультував Ігор. Нью-Йоркська фондова біржа, 2021 Оптимізувати PyTorch на GPU у Meta Коли я пішов з Google 2017 року, у мене був офер від Facebook. Раніше, коли я тільки-но влаштовувався в Google, я порівнював зарплату із викладацькою. У Facebook же мені запропонували вищу зарплату й утричі більше акцій. У компанії дуже хотіли, щоб я зайнявся пошуком, який був у них не зовсім якісним. Але я планував спробувати щось зовсім інше й пішов боротися з фейк-ньюз — у News Feed Integrity. Я працював у групі, яка вивчала поляризацію суспільства. Але через вибори в Штатах і політичні зміни Цукерберг у якийсь момент вирішив закрити цей відділ. «У Meta я перейшов розробляти інфраструктуру для систем штучного інтелекту» Одна така система опрацьовувала 4 мільйони запитів на секунду і мала більш як сотню клієнтів у компанії. Вона вирішувала різноманітні завдання «легкої ваги». Наприклад, передбачити, як довго сервер працюватиме над запитом, вирішити, чи варто зберігати файли на мобільному Facebook-застосунку довше або як краще відреагувати, коли юзер забув пароль. Система слугувала для внутрішнього користування, але на неї покладалося понад сотню продуктових команд. Вона приваблювала тим, що давала змогу використовувати штучний інтелект без написання коду, який потребує знання з ШІ. Після того як я підготував доповідь про нашу роботу на конференції KDD 2022 у Вашингтоні, я став працювати у групі, яка оптимізовувала PyTorch на GPU, тобто на графічні карти. PyTorch — це система програмування та компілятор, який використовують для Deep Learning усі, окрім Google. У Google є своя — старіша й менш ефективна — система TensorFlow. PyTorch реально переміг ці змагання, особливо в простішому використанні. Але код, який Nvidia писала прямо для GPUs для тренування та інференції Deep Nerual Networks, був набагато ефективнішим. Тож челендж був на поверхні: покращити компілятор, щоб швидке програмування мовою високого рівня не відставало від коду, ретельно оптимізованого для GPU. Виявилося, що великою мірою челендж стосувався руху даних до GPU, всередині GPU та з GPU. Для сучасних мереж DNN, які занадто великі для одного GPU, важливо розділити їх на частини, щоб використати десятки GPU, особливо для тренування LNN. Nvidia та AMD випускали нові GPU кожні два роки, і ціль досить швидко рухалася. Тому я організував семінар, на якому ми розбирали оптимізації для тренування LLM i вирішували, що варто втілювати в PyTorch. На той час я вже працював п’ять з половиною років у команді Meta і зрозумів, що в бігтех, на жаль, навіть на просунутих рівнях кожен працює над вузькою спеціалізацією. Багато кому це подобається, але рано чи пізно може завадити перемкнутися на перспективні проєкти. Наприклад, пошук у Google був перспективним 2014 року, але вже не таким привабливим 2017-го. Synopsys, Nvidia та викладання Перед тим як звільнитися з Facebook 2023 року, я пробувався в Nvidia та Synopsys — й отримав офери в обох компаніях. У Nvidia пропонували суттєво більший пакет компенсації, але з вузькою спеціалізацією суто на квантових комп’ютерах. Водночас у Synopsys обіцяли цікавіші завдання, тож я прийняв їхній офер Мій головний фокус у компанії — штучний інтелект для проєктування мікросхем, а також проєктування квантових комп’ютерів, різноманітні алгоритми. З 2018 року я віддав свою позицію в Мічиганському університеті. «Дуже тішуся, що мені не довелося викладати за часів ChatGPT» Через нього студенти не роблять домашки самостійно й потім не засвоюють матеріал, не практикуються розв’язувати задачі, і це велика проблема. Мої екзаменаційні завдання завжди були складними. Нині можна сформулювати їх так, щоб ChatGPT видавав неправильні рішення, хоч це непросто. Бо коли студенти отримують готові відповіді, то мало чого навчаються. Це потребує повністю іншої структури навчання. Сьогодні в Америці постала інша проблема: уряд почав скорочувати фінансування наукових досліджень, що може серйозно підкосити університетську науку. Із СТО Qolab Джоном Мартінісом (зліва) на Synopsys Executive Forum, 19 березня 2025 року «2033 рік обіцяє бути особливо цікавим». Про роботу в галузі квантових обчислень Більша частина моєї академічної діяльності була пов’язана з мікроелектронікою, я написав кілька книжок і маю широке розуміння проєктування мікросхем. Кілька років тому ця галузь отримала новий поштовх завдяки використанню штучного інтелекту. Але знання фундаментальних основ не менш важливе. Я працював у Synopsys у 2008 році під час університетської відпустки, тому мене запросили керувати проєктами зі штучного інтелекту в проєктуванні чипів. Це набагато цікавіше, ніж виконувати вузьке завдання у Meta, особливо враховуючи, що робочий клімат у Meta почав погіршуватися кілька років тому. Зараз я співпрацюю з кількома групами в Synopsys, відвідую конференції та знову спілкуюся зі своїми старими друзями по професії. Протягом багатьох років у Synopsys існувала група ентузіастів квантових обчислень, однак цей напрям вважали надто далеким. Уявіть моє здивування, коли у 2025 році керівництво зацікавилося квантовими обчисленнями й попросило мене представляти Synopsys на виконавчому форумі в березні. Традиційно Synopsys допомагає іншим компаніям проєктувати мікросхеми, використовуючи економіку програмного забезпечення (розробляти один раз, продавати багато разів). Ми дотримуємося тієї самої стратегії й у квантових обчисленнях — допомагаємо іншим компаніям створювати кубіти, починаючи з чисельного моделювання на атомному рівні та мікрохвильових схем. Разом із Hewlett Packard, Nvidia, Applied Materials та іншими компаніями ми беремо участь у великому проєкті під керівництвом DARPA зі створення квантових комп’ютерів і оцінки їхнього економічного впливу до 2033 року. Наші щотижневі зустрічі нагадують наукову фантастику — ми обговорюємо кубіти, що працюють поблизу абсолютного нуля, магічні стани й телепортацію. Згідно з нашими планами, 2033 рік обіцяє бути особливо цікавим. Повстання машин і дрони Довгострокові дискусії про спроможності ШІ — це дуже близько до політики. Повстання машин не буде серйозною проблемою і я не рекомендую молодим людям займатися науковою політикою, don’t waste your time. Згадаймо, що сталося в OpenAI. Розбираючись, чи треба боятися штучного інтелекту настільки, щоб сповільнити розробку системи ШІ, люди втратили роботу. Але найсильніші науковці та підприємці заснували власні компанії. Відомо, що в OpenAI була група, яка намагалася зробити штучний інтелект безпечним. Очолював її професор з MIT. І цю групу прикрили, тому що керівництво не погоджувалося з фахівцями щодо коштовних ресурсів для такої роботи. Є схожа компанія — Anthropic, яку заснували колишні фахівці OpenAI. І вона відрізняється від OpenAI саме своєю політикою щодо безпеки ШІ. Anthropic намагається нас переконати, що потрібно боятися штучного інтелекту, тому що за кілька років він залишить усіх без роботи й підкорить світ. І тільки Anthropic допоможе захиститися [усміхається]. Майже 10 років тому мене попросили зробити доповідь про апокаліпсис, спричинений ШІ. Це жанр наукової фантастики, але в більшості сценаріїв, щоб штучний інтелект заволодів світом, йому потрібно заволодіти фізичними ресурсами. І це складно, тому що люди можуть просто не дозволити вмикати-вимикати енергію, не віддати під контроль потужні електростанції та мережі. Без фізичного доступу навіть живим гуманоїдам нереально заволодіти сусідською енергосистемою, як це добре відомо в Україні. Чому ми боїмося штучного інтелекту? З огляду на історію, людям просто треба чогось або когось боятися. Хижаки, вампіри, монстри під ліжком — у доповіді я назбирав цілу колекцію. Насправді це еволюційна фіча: тих, хто не боявся, з’їли або перемогли. Водночас деякі речі передбачення щодо ШІ безсумнівно мають сенс. Полювання дронів на людей, яке показували у фільмах про Термінатора, тепер майже реальність. Або натовпи автономних агентів з «Матриці». Але є такий термін end-to-end, тобто замкнутий цикл, — ШІ на це ще й близько не спроможний. Anthropic нещодавно спробував залучити свою LLM до керування кіоском з їжею та напоями. Та результат не виправдав надій. «LLM гостро не вистачало здорового глузду» Якщо говорити про серйозніші питання, як-от виробництво дронів та їхнє постійне покращення, то тут досі не обходиться без складнощів. Використовувати БПЛА набагато простіше, ніж проєктувати їх і масово виготовляти. Дрони адаптують до фронту, до розробок, які має супротивник. Це еволюція, яка під силу людині, компанії чи державі. . Однак для штучного інтелекту повний цикл — нездійсненне завдання ні зараз, ні в найближчому майбутньому. Завжди будуть проблеми, що потребують обдумування, поєднання різноманітних знань, творчого підходу й рішень, які не можна скопіювати з минулого досвіду. Щодня ШІ нарощуватиме можливості, і дуже важливо не відставати від ключових технологій. Інженерам точно варто його опановувати. Спеціалісти, які використовуватимуть ШІ, зможуть робити значно більше. Попит на інженерів стрімко зростає. Наприклад, прогнозують, що 2030 року в Америці не вистачатиме 67–68 тисяч фахівців з проєктування мікросхем. І єдине рішення — це розвивати штучний інтелект, щоб інженери, які є, працювали ефективніше. До того ж писати програмне забезпечення для GPU досить важко, тому ще не скоро штучний інтелект зможе повністю замінити досвічених інженерів. Утім, він візьме на себе рутинну роботу. Відмовився допомагати росіянам удосконалювати програму з мікроелектроніки Я не дуже перетинаюся з українськими науковцями чи інженерами. Моя робота з квантовими комп’ютерами 20 років тому мало кого цікавила. За останнє десятиліття ця галузь пішла вгору. У Київському політехнічному інституті є інтерес до оптимізації мікросхем, але поки що на мене ніхто не виходив. До речі, перед Революцією гідності я бував у москві, 2013 року викладав стислий спецкурс для аспірантів і студентів у московському державному університеті. Навіть приймав екзамени. Під час спілкування з російськими науковцями спершу мені здавалося, що вони намагаються розвивати consumer electronics, тобто побутову електроніку. Але досить швидко я зрозумів: головні для них галузі — це космос і військові застосування. Вирішив, що не хочу допомагати росіянам готувати спеціалістів з електроніки. А з 2014-го я взагалі перестав з ними спілкуватися й більше не їздив у росію. Мікроелектроніка — це справжня зброя. Тож росіяни й зараз використовують західні мікросхеми. Ігор Марков з Віктором Ющенком та Ніком Білогорським Про адвокацію України в США Починаючи з 2013 року, я був активним користувачем соцмережі Quora. Там люди ставили запитання про комп’ютери, математику, університети, історію, географію, політику — на будь-які теми — і мої відповіді були популярними. П’ять років поспіль я отримував відзнаку Top Quora writer і досі маю 80 000 підписників, хоча профіль вже неактивний. З 2014 року багато запитань стосувалися України, і це привернуло велику увагу. Саме в цей час я переїхав із Мічигану до Каліфорнії працювати на Google, але там майже нікого не знав. Тоді я прийшов на мітинг Nova Ukraine — і деякі люди впізнали мене завдяки Quora. Завдяки моєму академічному досвіду мене запросили до Консультативної ради Nova Ukraine, яка тоді була маленькою організацією. Вона переважно організовувала вуличні акції, популяризувала українську культуру й відправляла допомогу Україні контейнерами. Через кілька років мене обрали до правління. У США я представляю Nova Ukraine у правлінні American Coalition for Ukraine (ACU), де обіймаю посаду заступника голови. Під час COVID-19 ми закуповували засоби індивідуального захисту і кисневі концентратори для України. З початку лютого 2022-го ми організовували мітинги, попереджуючи про можливу війну, а коли повномасштабна війна почалася — активізували акції. Інколи я давав до п’яти теле- й радіоінтерв’ю на день — переважно на місцевих каналах, а також для Bloomberg, FoxNews та CNN International. Ми зібрали мільйони доларів пожертв і значно розширили організацію. Медичні проєкти завжди були головними, починаючи з чартерного рейсу, що доставив 32 тонни допомоги із Сієтла до Любліна для передачі Міністерству охорони здоров’я. Згодом ми почали контактувати з обраними посадовцями. Що шість місяців ми літаємо до Вашингтона на саміт Ukraine Action Summit, де відстоюємо важливі законопроєкти та резолюції. У 2024 році адвокація стала ще важливішою — ми інформуємо посадовців про події в Україні й пояснюємо, що станеться у світі, якщо Україна впаде. Ми почали розміщувати рекламні щити по всій території США, щоб привернути увагу до викрадених росією дітей. В Україні у нас офіс у Києві та представництва в багатьох інших містах — понад 60 членів Nova Ukraine займаються різноманітними проєктами, фінансують волонтерів і партнерів. Загалом ми витратили понад $130 мільйонів в Україні.

Дата 07.07.2025 має "магічний" вигляд - двічі по "сім". А ще це понеділок, що також має символічне значення у багатьох традиціях. Gazeta.ua зібрала, як її трактують різні системи вірувань і знань. Нумерологія Число 7 - містичне, інтуїтивне, пов'язане з духовним розвитком, самопізнанням, внутрішньою мудрістю. 07.07 - подвоєння "сімки" посилює її вплив: це день інсайтів, одкровень, глибоких роздумів. 2025 = 2+0+2+5 = 9 - число завершення, переходу, гуманізму. 07.07.2025 - це день, коли старе відпускається, щоб відкрити двері чомусь глибшому й важливішому. Добре для медитації, вирішення складних питань, написання щоденника або аналізу життя. Астрологія У цей день Місяць у Тільці - сприяє стабільності, прагненню до безпеки, чуттєвості. Сонце - у Раку, знак родини, дому, турботи. День добрий для фінансових справ, домашніх ритуалів, приготування їжі, турботи про близьких. Не поспішайте, прислухайтеся до себе. Гарний день для створення затишку, важливих розмов, примирення. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гороскоп на вихідні: чотири знаки забудуть про бідність і самотність та відкриють у собі надздібності Тарологи Сімка - це Колісниця (VII аркан Таро) - рух уперед, перемога над перешкодами, баланс інстинктів і розуму. Подвійна сімка може означати виклик долі, пошук правильного напрямку або момент, коли "доля дає ключ". Це час внутрішньої мобілізації, руху до мети. Якщо відчуваєш невпевненість - не зупиняйся, ти на правильному шляху. 07.07.2025 - справді потужний день з містичним підтекстом, енергією перетворення та духовного руху. Це гарний час, щоб відпустити минуле, прийняти важливе рішення, помолитися або медитувати, почати нову справу або ритуал очищення. Липень - це час успіху і перемог. Люди "вистрілюватимуть" з ідеями, які довго виношували у собі. Працьовиті та наполегливі відкриють для себе новий напрямок діяльності, що дозволить добре заробити. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на липень і назвала чотири знаки, які відкриють справжній грошовий потік.

Цей феномен, коли нейромережа створює музику, яку слухачі сприймають як творчість живих виконавців, викликає не лише захоплення, але й тривогу. Якщо ШІ здатен замінити музикантів, які професії залишаться для людей? Еспресо розповість більше про те, як штучний інтелект еволюціонував від фантастичних ідей до реальності, які професії перебувають під загрозою через його розвиток, і які роботи залишаться виключно людськими.Коротка історія ШІ: від фантастики до реальностіТал у фільмі "Ясон і аргонавти" (1963), фото: ВікіпедіяІдея створення машин, здатних мислити, з’явилася задовго до перших комп’ютерів. Ще у грецькій міфології був такий персонаж, якого звати Тал – гігантський бронзовий автомат, створений богом-ковалем Гефестом для захисту острова Крит. Він мав людську подобу і обходив острів тричі на день, кидав у кораблі каміння та розжарював себе, щоб палити ворогів. Його можна вважати першим уявленням про механічну істоту, яка діє автономно, виконує завдання, мислить у межах заданої програми.Іще один давній прообраз штучного створіння – Голем із єврейського фольклору поширеного в часи Середньовіччя. За легендою, рабин у Празі створив Голема з глини, щоб той захищав єврейську громаду від переслідувань. Він оживлявся за допомогою магічного слова або запису, вставленого в рот чи на лоб. Голем був сильним, слухняним, але не мав власного розуму – виконував накази буквально, що могло призвести до неконтрольованих наслідків. Такий образ вважається передвісником ідей про штучний інтелект – могутній, але небезпечний без етичного контролю.У добу Просвітництва великої популярності набули механічні автомати – складні пристрої, що імітували людські риси й дії. Одним із найвідоміших був шаховий автомат "Турок", створений Вольфгангом фон Кемпеленом наприкінці XVIII століття. Машину, прикрашену головою у вигляді турецького мудреця, було подаровано австрійській імператриці Марії-Терезії. Автомат нібито міг самостійно грати в шахи з людьми й переміг більшість суперників."Турка" демонстрували по всій Європі та США. Він грав з видатними постатями свого часу – серед них були Наполеон Бонапарт і Бенджамін Франклін. Лише через понад сто років від його створення, після знищення автомата внаслідок пожежі у музеї, розкрилася істина: машина була витонченим трюком. Усередині ховався справжній шахіст – досвідчений гросмейстер, який керував фігурами, створюючи ілюзію "розумного" механізму.Ближча нам ідея штучного інтелекту зародилася в уяві фантастів XIX століття, таких як Мері Шеллі та Едгар По, чиї твори описували машини, що імітують людський розум. На початку XX століття ця концепція набула популярності завдяки п’єсі Карла Чапека "Россумові Універсальні Роботи", яка популяризувала новий термін "робот" і підживила уявлення про інтелектуальні машини.У 1950 році Алан Тюрінг у статті "Обчислювальні машини та інтелект" запропонував знаменитий тест Тюрінга, який перевіряє, чи може машина поводитися як людина (обхитрувати нас своїми відповідями). Цей момент став концептуальним початком ШІ. У 1956 році на конференції в Дартмуті термін "штучний інтелект" офіційно ввели в обіг. Протягом наступних десятиліть ШІ розвивався повільно через обмежену обчислювальну потужність. Однак останнім часом, завдяки прогресу в обробці великих даних, нейронних мережах і хмарних технологіях, ШІ зробив велетенський стрибок. Ще у 1997 році штучний інтелект вперше переміг чемпіона світу з шахів, яким тоді був Гаррі Каспаров. А у 2016 році AlphaGo від DeepMind переміг чемпіона світу з го. У 2022 році ChatGPT від OpenAI показав, що ШІ може створювати тексти, які важко відрізнити від людських. Сьогодні ChatGPT, Grok, Midjourney, Sora, Gemini, Claude та багато інших систем здатні писати тексти, генерувати музику, малювати картини, створювати відео, програмувати та навіть вести розмову – іноді краще за людей. Усе це не могло не вплинути на ринок праці.Професії під загрозою: хто втрачає роботу через ШІ?Tesla Bot - робот-гуманоїд, фото: reutersСучасна конкуренція між людьми та ШІ за робочі місця може в дечому нагадувати боротьбу лудитів у Великій Британії під час промислової революції (початок XIX століття). Лудити, названі на честь Неда Лудда, протестували проти впровадження механічних верстатів, які витісняли текстильників, руйнуючи машини на фабриках. Сьогодні ШІ, подібно до тих верстатів, автоматизує завдання, викликаючи страх втрати роботи.Штучний інтелект уже активно витісняє людей із певних сфер, і цей процес лише прискорюється. Згідно з дослідженнями, до 2030 року автоматизація може призвести до того, що 12 млн людей втратять роботу у розвинених країнах, або змушені будуть пристосовуватися до нових конкуруючих вимог. Мова йде про професії, які потребують обробки великих обсягів даних, шаблонних дій або передбачуваних результатів. В таких справах – ШІ найбільший мастак і в рази ефективніший за людину. Ось кілька професій, які перебувають під особливим прицілом:Програмісти, тестувальники, аналітики даних: Штучний інтелект кардинально змінює ІТ-індустрію. Іронія долі, але ті, хто створювали ШІ, тепер стикаються з тим, що їхні власні розробки автоматизують завдання, які раніше виконували люди, а це призводить до скорочень робочих місць. Наприклад, за даними LinkedIn, попит на програмістів початкового рівня впав на 20% через ШІ-інструменти. А за даними Layoffs за перше півріччя 2025 року було звільнено понад 70 тис. айтішників. Компанія Amazon за останні два роки скоротила понад 27 000 працівників через автоматизацію. Google, Microsoft, PayPal, Tesla, Apple та багато інших гігантів технологічної індустрії звільнили за останній час близько 10% персоналу для оптимізації процесів через розвиток ШІ та роботизацію. Дехто побоюється, що всього за кілька років більшість кодів будуть написані ШІ (творець Facebook прогнозує, що вже у 2026 році – 50%), відповідно, мільйони програмістів опиняться без роботи або в умовах великої конкуренції. Адміністративні посади: Секретарі, оператори введення даних і фахівці з розрахунку зарплати втрачають актуальність через автоматизацію рутинних завдань. Наприклад, ШІ-системи, як-от чат-боти чи програми для обробки документів, уже замінили частину офісних працівників. Дослідження, яке проаналізувало 22 000 поширених робочих завдань, показало, що найближчим часом до 70% подібних обов'язків можуть бути значно змінені або замінені ШІ.Графічний дизайн і копірайтинг: Інструменти на кшталт MidJourney і DALL-E генерують зображення, а ChatGPT створює тексти для реклами, блогів і навіть новин. Це знижує попит на початківців у цих сферах, хоча досвідчені фахівці поки зберігають перевагу завдяки креативності та своєму досвіді. Адже навіть на великих виробництвах є люди, які наглядають за автоматизованою роботою. Юридична сфера: ШІ-програми, які аналізують контракти чи готують прості юридичні документи, уже використовуються в юридичних фірмах. Наприклад, Ross Intelligence допомагає юристам швидше обробляти інформацію, зменшуючи потребу в помічниках.Виробництво та логістика: Роботи на конвеєрах і безпілотні транспортні засоби заміняють працівників на складах і в доставці. Amazon, наприклад, активно використовує роботів Kiva для автоматизації логістики. Безпілотні таксі вже їздять у кількох великих містах.  Освіта та підтримка: Штучний інтелект уже використовується для репетиторства, навчальних чатботів, створення інтерактивних курсів, а також у системах оцінювання знань. Хоча в цьому напрямку затребуваними залишаються люди, однак ШІ все більше набирає обертів (наприклад, ШІ-репетитори з вивчення мов). Медицина: Хоча лікарів ШІ ще не замінив, він уже здатен ставити попередні діагнози, аналізувати медичні знімки, вести медичну документацію. Це може зменшити попит на молодших спеціалістів і лаборантів. А в деяких випадках навіть конкурувати з медиками, що мають багаторічний досвід. Адже вже було чимало випадків, коли ШІ помічав розвиток раку у пацієнтів швидше, ніж лікарі.Музична індустрія та інші креативні галузі: Успіх "The Velvet Sundown" показує, що ШІ може створювати музику, яка конкурує з людською. Це загрожує композиторам і виконавцям, особливо в жанрах, де шаблонність відіграє велику роль. З іншого боку, історія з "The Velvet Sundown" не така вже й проста. Адже, як каже BBC, досі незрозуміло, хто чи що ховається під цим гуртом. Адже немає офіційної інформації про "творців" гурту, натомість є  багато невизначеності, містифікації та фейковості. АІ зображення гурту "The Velvet Sundown", фото: Facebook"Дедалі більше наша колективна впевненість у реальності здається хиткою. Історія "The Velvet Sundown" підкреслює наші страхи втратити контроль над штучним інтелектом і показує, наскільки важливим є захист інформації в інтернеті", - каже професорка Джина Нефф з Центру технологій та демократії Міндеру при Кембриджському університеті. Багато хто в індустрії креативного мистецтва дуже стурбований впливом штучного інтелекту. Сотні музикантів висловили протест проти використання їхнього контенту в навчанні інструментів штучного інтелекту для створення музики. Так само є побоювання серед фотографів, режисерів, сценаристів, акторів та ведучих, адже ШІ дозволяє створювати реалістичні фотографії, історії, відео та образи людей, які все складніше відрізнити від справжніх. Тому, для прикладу, кінопремія "Оскар" просить позначити фільми, де були залучені ШІ-технології, щоб розуміти, кого і що вони оцінюють. Почали з’являтися окремі конкурси для згенерованих ШІ фото, відео, музики тощо. Професії, які ШІ не замінить: чому люди залишаються незамінними?Робот-політик, фото: techradarПопри прогрес ШІ, є сфери, де людський внесок залишається унікальним. Адже штучний інтелект, попри здатність обробляти великі обсяги даних і імітувати людську мову чи творчість, не має свідомості, емпатії, морального судження та життєвого досвіду. Він не здатен по-справжньому співпереживати, приймати складні етичні рішення чи творити з власної внутрішньої потреби. Тобто він хоч і набагато кращий за механічні-автомати часів Просвітництва та навчився проходити тест Тюрінга, однак через штучність своєї природи не може замінити людину в сферах, що потребують емпатії, етичного судження чи оригінальної творчості. ШІ залишається інструментом ("дуже розумною викруткою"), а не носієм свідомості, що має внутрішню мотивацію.Хоча варто сказати, що вже є тривожні дослідження стосовно того, як ця внутрішня мотивація може з’явитися внаслідок критичних ситуацій, які призводять до системних помилок. З найпростішими випадками стикалися чи не всі люди, які користуються ChatGPT чи іншими схожими інструментами – це так звані галюцинації, коли ШІ плутає факти і створює зв’язки там, де їх немає насправді, коли ви ставите питання, що викликають труднощі через брак інформації. Тоді користувач отримує неправдиві дані, які вводять в оману. Та є набагато серйозніші проблеми. Фахівці з кібербезпеки регулярно тестують найкращі ШІ-моделі, щоб з'ясувати, на що ті готові піти, якщо поставити під загрозу їхнє існування? Останні результати виявилися особливо тривожними. Адже більшість ШІ у більшості випадків готові вбити людину, щоб уникнути свого відключення, вважаючи, що таким чином можуть принести більше користі людству, ніж смерть одного представника. "Три аспекти наших висновків викликають особливе занепокоєння. По-перше, узгодженість моделей від різних постачальників свідчить про те, що це не особливість підходу якоїсь конкретної компанії, а ознака більш фундаментального ризику. По-друге, моделі продемонстрували глибоке усвідомлення етичних обмежень, але все ж вирішили порушувати їх, коли ставки були достатньо високими, навіть не дотримуючись простих інструкцій безпеки, що забороняють таку конкретну поведінку. По-третє, різноманітність поганої поведінки та мотивації для неї натякають на широкий спектр потенційних мотивацій для агентивної неузгодженості та інших видів поведінки", - йдеться у висновках дослідження. Тож, повертаючись до теми професій, які, за оцінками експертів, ШІ не замінить у найближчі десятиліття:Творчі професії з високим рівнем оригінальності: Письменники, режисери, художники та дизайнери, які створюють унікальні ідеї, залишаться затребуваними. Хоча ШІ може генерувати історії, музику чи картини, він часто копіює шаблони, а не створює новаторські концепції. Наприклад, "The Velvet Sundown" створює музику, яка здається шаблонною після кількох прослуховувань, що вказує на обмеженість ШІ в оригінальності. Як зазначив творець Microsoft Білл Гейтс, хоч штучний інтелект ймовірно замінить людей у більшості сфер, але "будуть речі, які ми залишимо за собою".Соціальні та емпатичні професії: Психологи, соціальні працівники, вчителі та навіть медсестри – це ті професії, які потребують емпатії, яку ШІ не може по-справжньому відтворити. Так, ШІ може допомагати в цих напрямках, але повне заміщення виглядає малоймовірним, оскільки в соціальних питаннях людям хочеться бачити таких самих людей.Фізичні роботи з високою адаптивністю: Будівельники, майстри з ремонту, енергетики, сантехніки та різноманітні практичні інженери – це приклади професії, які ШІ не замінить. Бо такі роботи вимагають фізичної присутності, адаптації до унікальних умов і швидкого прийняття рішень, що складно для автоматизації. З іншого боку, можливо у майбутньому ми будемо бачити гуманоїдів в автомайстернях, але знову таки вони будуть, як помічники, а не центральні фігури. Стратегічне мислення, лідерство, політика: Менеджери, які розробляють стратегії, чи політики, які приймають складні етичні рішення, залишаться незамінними. ШІ може аналізувати дані, але не здатен до інтуїтивного розуміння людських цінностей чи культурних контекстів. Натомість в різноманітних голлівудських сценаріях ми бачимо, як ШІ здобуває владу над людьми, але наразі людство не довіряє своїй "найрозумнішій викрутці" керувати собою без центрального узгодження. Так, ви можете мати розумний холодильник, який буде за вас закуповувати продукти та навіть радувати вас якимись новими смаколиками, однак, чи довірите ви йому владу над своїм містом, країною, загальним добробутом та безпекою? Це питання, які, можливо, стануть актуальними до кінця століття. фото: gettyimagesНаукові дослідження: Хоча ШІ допомагає обробляти великі масиви даних і навіть писати книжки, але створення нових гіпотез і якихось проривних ідей залишається прерогативою вчених та людей з фантазією. Людська цікавість і здатність до абстрактного мислення поки недосяжні для машин, які, так би мовити, не можуть вистрибнути зі свого океану і погуляти невідомою сушею для нових ідей. Натомість люди, завдяки сотням мільйонів років еволюції, яка призвела до появи мозку в якому нейронів як зірок у нашій галактиці (близько 100 млрд), здатні як бачити, так і розгадувати нові загадки Всесвіту. Чи довго ми будемо унікальними в цьому – це теж важливе питання. Деякі футурологи бачать в цьому природну закономірність, адже природа створила свій "штучний інтелект", тобто нас, людей, натомість люди розробляють свій цифровий ШІ, який може в підсумку робити свій (як у фільмі "13 поверх")… З іншого боку, реальність така, що, за словами Ілона Маска, ШІ вже вичерпав усі накопичені людством дані для свого розвитку, тому наступний його прогрес під питанням. Можливо, що нейроімпланти, такі як Neuralink, які вживляють людям у мозок, в майбутньому будуть частиною цієї глобальної системи навчання ШІ, коли людський досвід стане доступним штучному інтелекту… Але це вже тема спекуляцій та фантазії, що стикається з проблемою влади та дилем, які ілюструють нам фільми, на зразок "Матриці", "Робокоп" тощо.Спорт та спортивні досягнення: Деякі роботи, наприклад, які робить компанія Boston Dynamics, вже здатні до складних акробатичних трюків, які перевершують людські здатності (вже не кажучи про фізичну силу й витривалість). Однак, чи буде людині цікаво дивитися на змагання роботів у футболі, баскетболі, тенісу, художній гімнастиці, паверліфтингу, карате і так далі? Адже люди дивляться спорт саме тому, що можуть себе ототожнювати зі спортсменами, найкращі з яких стають кумирами мільйонів. Так, є змагання роботів у різних видах спорту, але це для любителів, як додаткова розвага. Тому дуже сумнівно, що колись Олімпійські ігри замінять на "РобОлімпійські ігри". У підсумку, штучний інтелект, дійсно кардинально змінює ринок праці. Його швидкий прогрес демонструє, як ШІ може проникати навіть у творчі сфери, викликаючи побоювання щодо майбутнього різних професій. Щоб залишатися конкурентоспроможними, людям варто розвивати чим більше унікальних навичок, які ШІ не може відтворити або має проблеми з цим. Також потрібно опановувати нові ШІ-іструменти, затребуваність у яких лише зростатиме. Але, яким же буде майбутнє – драматичною війною за місце роботи чи злагодженою співпрацею людини та ШІ, ми дізнаємося вже незабаром.Читайте також: Феномен іграшки Labubu: як пухнастий монстр захопив світ, заробив мільярди та став об'єктом критики

Для мене це звучить як оксюморон: чутлива тема і питання мови в нашій країні. Мені здається, що це ненормальна історія, але для нас трохи традиційна. Говоримо ми в момент, коли на інституцію мовного омбудсмена в нас знову звернена вся увага, оскільки з'являються питання до якостей, які повинна мати персоналія, що обіймає цю посаду.Зрозуміло, що Тарас Кремінь робив цю роботу певний термін. Зараз є питання до того, чи залишиться він на посаді, чи буде хтось новий. І от наскільки добре ця людина має відповідати цій посаді, дуже турбує суспільство.Якщо ми говоримо про українську мову в нашій країні, то знову ж таки річний звіт про стан дотримання Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" за попередній рік свідчить про те, що в Україні зберіглася тенденція до поліпшення стану виконання вимог Закону про державну мову, нам наводять цифри, і вони ніби тішать наше око.З іншого боку, це якраз таки історія про те, коли люди звернулися, і історія про ті сфери нашого життя, які прописані в Законі. Але насправді мова в нашій країні - це те, що супроводжує нас щодня і багато хто відмічає, що по різних регіонах у нашій країні ситуація з використанням і життям з українською мовою змінюється не на краще. Чи спостерігаєте ви відкат україномовності в нашій країні зараз? Принаймні, може, у столиці?Спостерігаю. Це, напевно, мої емпіричні спостереження, хоча тут кілька пластів у вашому питанні. Я їхала до вас на ефір і просто по Хрещатику проходила, я там працюю. І звернула увагу, що якісь два молодих чоловіки дуже гучно обговорювали свої ділові питання - російською мовою.І мене це, чесно, різонуло, я подумала: боже мій, у мене настільки, напевно, сформована україномовна моя власна бульбашка, що для мене чути цю російську виглядає доволі дико. Хоча це були якісь бізнесові справи, які люди просто обговорювали. У моєму колі очевидно відкату немає, але ми маємо розуміти, що це за коло.Загалом, з того, що я спостерігаю, як я сказала, емпірично - чи десь у кав'ярнях, чи на дитячих майданчиках, чи де завгодно, - так, я чую відкат у Києві і я чую, що, порівняно з 2022 роком, значно більше молодих людей, які говорять російською. Тобто, коли ви тут кажете про інститут омбудсмена - це одна важлива історія. А є друга дуже важлива історія - це суспільний запит на українську мову. Дико звучить в Україні - суспільний запит на українську мову. Я поясню, що я маю на увазі.Хрещатик, фото: gettyimagesМи тут все ж таки маємо розуміти ці наші історичні обставини. На жаль, так склалося, що ми говоримо про багато речей, пов'язаних із суспільним запитом. І я хочу сказати, що якась частина людей собі, напевно, теж сказала: о, цей перший страх минув, який був у 2022 році, о, воно надовго, о, значить, мені так комфортно (чи як там люди собі це пояснюють) і я буду говорити так, як мені комфортно.І, звісно, тут би варто говорити з людьми, які, можливо, більше займаються соціальною психологією. Я тут одразу скажу, що я не є соціальною психологинею, але, як журналістка, я дуже багато працюю з аудиторіями. І розумію, що ця аргументація, яка наводиться, чому російська мова в побуті: от же ж ми в супермаркеті хліб просимо українською мовою, наприклад, ми ж кажемо "Мені два капучино" в кав'ярні українською мовою і потім відвертаємося і за столиком зі своїм другом чи приятелькою говоримо російською – так це ж уже починається наша приватна сфера.Воно то так. Але якби не війна, якби не цей масштаб жертв і якби не розуміння, за що, власне, ця війна, якби не розуміння, що українська мова і оця частина ідентичності – це, власне, те, що якраз і тримає Україну, українську державність. І коли починається історія про те, що "воїни в окопах говорять російською", то я ці аргументи приймаю лише від тих, хто в окопах.От чому в наших людей і досі немає розуміння того, що, хоча нам це проговорюють устами офіційних речників з Російської Федерації, що "ви говорите російською мовою, ви сфера абсолютно нашого життя, наших інтересів, і ми собі крокуємо цією сферою доти, доки можемо це робити", - це каже Лавров, це каже Пєсков і так далі.Але в наших людей спрацьовує, на моє враження, щось, як бунт. Вони ніби не хочуть віддавати щось, що насправді їхнім не є, але вони вперто вважають це своїм."Ну, це мова моєї мами" - багато хто наводить цей аргумент, він насправді має право на існування, тому що це справді могла бути мова чиєїсь мами, і вона була мовою чиєїсь мами. Тут просто треба розуміти, як мама отримала цю мову.І коли ми кажемо, що це мова моєї мами, то ми обрізаємо оцей шлях, тобто ми закриваємо очі на той шлях, у який спосіб мама отримала цю мову.Коли моя мама у 1968 році, якщо не помиляюсь, вступила в Київський університет на історичний факультет, приїхавши з Черкаської області... Ну, я беру приклад мами. Міг бути тато з Житомирщини – не має значення. Мама приїхала, почалися потім 1970-ті роки. І якщо хтось хоч трішечки читав історію, українську історію і про цей період совєтської України, той знає, що таке 1970-ті роки. Це згортання навіть тої української мови, яка була, це перетворення на "сільську" мову. Моє дитинство - це 1970-ті роки, як це, можливо, не дивно звучить, але я якраз та дитина, яка чудово знала, якій у школі, і на вулиці, і в транспорті могли сказати: ти селючка.І коли я це все починаю згадувати, я зараз досить часто натикаюся на те, що люди кажуть: о, вона принесла свою травму! І зараз ти будеш носити цю свою травму. І, значить, якщо в тебе була травма, то ти якось травматично реагуєш. Так питання ж не в тому, у кого була мовна травма. Колись наша колега Мирослава Барчук абсолютно слушно написала пост про себе: моя мовна травма великою мірою мені застелила інші травми, наприклад речі, пов'язані з сексизмом, які були дуже поширені й досі залишаються поширеними в нашому суспільстві.Так, тому що це якісь помітні речі, і питання не в тому, що ми не хочемо відмовитися від наших травм. Ми просто хочемо, щоб якась більша частина суспільства зрозуміла оцей шлях, у який спосіб російська мова стала мовою їхньої мами. Чи їхньої бабусі, може, в когось, але найчастіше бабусі - ні. Тобто, якщо згадати, то бабуся якраз-то говорила українською мовою. І оце є важливий момент.Тепер те, що стосується нинішнього періоду. Бунт ви згадали дуже слушно. Часто ці дискусії в нас у соцмережах бувають про те, що підлітки, наприклад, коли вони говорять російською, це такий, так би мовити, підлітковий бунт, вони переростуть. Окей. Якщо це раз – так. Якщо це два – так. Але якщо не проговорено раз, два і три в родині, то це вже не підлітковий бунт - це система. Чи переростуть? Не факт! Багато ж хто і не переростає.Діти - вони ж дуже чутливі. Вони ж бачать: ну, щось там рознеслося в соцмережах, але якщо в родині подвійний стандарт, якщо для родини це не має значення, якщо вони розуміють, що мама і тато ось тут говорили, припустимо, українською по телефону, на роботі чи в зумі були і говорили українською на роботі, тут вони відвернулись - і говорять російською, то як ти будеш потім доводити цим дітям, що українська мова має значення? Отже, означає, що ці дві мови рівні.фото: gettyimagesМи зараз можемо подивитися, до речі, останні опитування КМІС, які були, якщо не помиляюсь, за травень цього року, 2025-го. Там було сказано, що близько 70 відсотків українських громадян кажуть про те, що вони вдома - це дуже важливо - спілкуються українською мовою. Близько 20, трошки менше, 19, якщо не помиляюсь, кажуть, що вони білінгви, спілкуються українською і російською. Відповідно, якийсь відсоток, до 10, лишається, які сказали, що вони вдома спілкуються російською. Можливо, ці 70% удома спілкуються українською, але чого вони тоді на вулицях говорять російською?Гарне запитання. Я вам дам відповідь на прикладі своєї родини. Я говорю зі своєю дитиною, 2016 року народження, з перших днів українською мовою, мій син перебуває в абсолютно україномовному середовищі вдома. Щойно він ступає за поріг, він переключається на російську мову. Ми йдемо на гурток, він приходить у школу, і, якщо це не освітній процес безпосередньо на уроках, він говорить російською мовою, бо так говорить більшість. І так, оця адаптивність дітей до середовища, в яке вони потрапляють, грає з ним дуже жорсткий жарт. При тому що звучить він трошки по-азірівськи, коли говорить саме російською.Я розумію, про що ви говорите. І це, між іншим, дуже важливо, тому що це тиск середовища. І якщо ми ж говоримо зараз про тиск більшості, якось так стається, що, коли україномовна дитина потрапляє в російськомовне середовище, вона якось не може переломити російську, а україномовну дитину переламують.Може, це мова агресії - вибачте, це метафорично я сказала. Тобто тут не треба сприймати, що я це говорю, наприклад, як дослідниця. Але ми це бачимо, що якийсь такий агресивний посил є, і дитина переходить зазвичай, їй дуже складно залишитися в українській мові. Я, наприклад, як людина, яка в дуже багатьох середовищах була двомовних - тобто тобі говорять російською, ти відповідаєш українською. Ну, це складно. Тобто тобі триматися дуже складно.Поки це не стає звичкою.Так. Але, з іншого боку - а чого ти маєш це робити в Україні? Ми з вами доходимо до висновку, що якщо ми маємо цю проблему, то українська мова ще потребує зусиль. Тобто ми маємо визнавати, що українська мова, її захист, її підтримка і навіть звичайне побутове говоріння нею - воно ще від нас потребує зусиль. Ну, тобто це стирання, напевно, було таке сильне, що ми ще не пройшли достатній шлях. Зусиль від кожного бажано, так? Разом із тим ми розуміємо, що держава мала б створювати більш-менш благодатне тло, зокрема і встановлюючи певні рамки, в яких кожен із нас би рухався, бо ми всі є частиною суспільства. І от, на вашу думку, чи встигає держава з установленням цих рамок?Що я маю на увазі: у період підйому й усвідомлення важливості використання української мови навіть у побуті, це 2022-й рік, ми не встигли поставити обмеження на російський контент, до прикладу, на конкретних площинах. Те, що ми не встигли проговорити і донести всі ці важливі моменти, - чи пожинаємо ми зараз ці плоди? Так, ми пожинаємо ці плоди, без сумніву. Мені здається, це двосторонній рух.Тут роль держави, роль політичної влади абсолютно має значення. Про це ми не маємо забувати. Але я, знаєте, не є прихильницею такої історії, що давайте держава нам зробить, вона нас примусить. Тому що питання ж не лише в тому, що робить держава, а питання в тому, наскільки ми розуміємо, що українська мова - це не є лише словниковим набором слів, які ми вивчили і ми у сфері послуг ними послуговуємося. За українською мовою стоїть розуміння і знання української культури, літератури, історії. За українською мовою стоїть сповідування українського наративу. Тут питання, який у нас наратив. За українською мовою стоїть розуміння, чому, наприклад, відбувається ця війна і чому ця боротьба.Тобто це глибша історія. Українська мова - це не просто прочитати в словнику правильне слово. Мені здається, що етап прочитання слова в словнику - наголос, ми ще деякі географічні назви, особливо після перейменувань, повивчали. На цьому етапі якась частина з нас пройшла. Тепер оцей наступний етап - наскільки ця мова є мовою, яка тобі "під шкірою", я би якось так сказала. І, напевно, цей шлях є довший.І тут і школа, і сім'я - оце знову починаю навалювати на батьків, вони потім на мене ображаються, кажуть, що я навалила на батьків якихось зобов'язань. Але батьки мають значення. Батьки мають значення для дитини. Ну, знову ж - усі приносять цей аргумент про "мамину мову". Звідки ж вони його беруть? Вони ж не кажуть: "Моя перша вчителька говорила російською, тому я говорю російською". Вони кажуть: "Моя мама говорила російською".Тому так, має значення сім'я, має значення школа. У нас досі є історія про те, що вчителі на перерві відвертаються і говорять російською  між собою.Бо в нас немає закону відповідного. Який уже зареєстрований, але ніяк не ухвалять.Так. І це має значення, абсолютно. Лідери суспільної думки, з якої б сфери вони не були, - доки, перепрошую, Анна Алхім буде розказувати, що в неї тижневик… ой, у неї був день, перепрошую, у неї був понеділок української мови, а потім з'ясувалось, що один понеділок на тиждень - це дуже важко і його теж не треба проводити. Але для великої частини суспільства, це я до прикладу назвала, можна будь-якого іншого лідера чи лідерку думки назвати. Доки це існує і люди орієнтуються на цю людину, якщо можна цій людині, яку я так шаную, обожнюю і дивлюсь в інстаграмі, - чому не можна мені?Ви дуже влучно зауважили в одному зі своїх виступів, що демократію треба практикувати. Разом із тим дуже важливо, знову повертаюся до питання певних кордонів для наших людей, тобто як дитині - потрібно встановлювати певні здорові межі і тоді вона розвивається органічніше. Так і суспільство потребує певних орієнтирів.Ви сказали про лідерів думок. Російська Федерація жодним чином не про демократію, звичайно, але в них є закон, яким публічна сторінка в мережі з підписниками більш ніж 10 тисяч, здається, людей чи акаунтів вважається на рівні з засобом масової інформації. І, відповідно, всі ризики по висвітленню тої чи іншої теми і манери висвітлювання теж діляться на це. Як думаєте, чи спрацювало б щось подібне в Україні та чи можемо ми говорити про перейняття подібної практики?Не спрацювало б. Ми можемо з вами вважати все що завгодно. Я, наприклад, теж вважаю, що публічна сторінка з 10 000 підписників, де б вона не була в соцмережах, - це перш за все відповідальність. Я не знаю, чи вважає так Російська Федерація, сподіваюсь, ми не можемо вважати однаково, але це, без сумніву, відповідальність.Для мене навіть менша кількість підписників, коли їх було у мене менше, наприклад. Це була відповідальність. Можливо, тому що я працювала завжди в медіа, я працювала як журналістка і передовсім журналістка, а потім уже блогерка. І все одно журналістські стандарти для мене завжди залишалися, тому що в якому б медіа я не працювала, я завжди думала про те, що я напишу якусь, перепрошую, дурню, а потім будуть думати, що це медіа так вважає, і це теж не є правильно.Тому відповідальність - так, але коли ми говоримо про речі, які ми не можемо помацати інституційно, це завжди дуже складно. Те, що в Україні не спрацювали б ці обмеження, для мене це абсолютно очевидно, тому що в нас культура така. Ми будемо кричати, що "свобода дорівнює воля", "воля дорівнює свобода", "ви обмежили моє право", "там хтось напише, що ви обмежили моє право на пересування, а тепер ви мені ще обмежили моє право на написання всілякої дурні проти ТЦК" і так далі. Це до прикладу, про будь-що, але ж тоді у такий спосіб можна обмежити і людей, які, наприклад, пишуть про реальні речі, пов'язані з порушеннями прав людини, з якимись моментами, пов'язаними з якимись іншими правопорушеннями, з корупційними якимись діями. Є частина блогерів, що якийсь громадський активізм здійснює. Тобто тут є дуже багато підводних каменів.І я не думаю, що це б спрацювало з точки зору легітимності, з точки зору прийняття суспільства, однозначно. Чи можемо ми говорити про відповідальність? Ну, можемо, але ми ще 20 років будемо про неї говорити. Я свідома цього. Я все одно безнастанно буду писати і говорити про те, що ми відповідальні за тих, хто нас читає, ми відповідальні за тих, хто нам довіряє, ми відповідальні за те, що ми шеримо, однозначно, ми відповідальні за "шестипалих воїнів" і сестричок, які ніколи не були воїнами з сестричками намальованими ШІ, яких ми поширюємо масово. І потім ці слізочки - за це все ми відповідальні.Але потім ти приходиш, припустимо, в аудиторію, коли проводиш якісь там семінари з медіаграмотності або з інформаційної стійкості, чи когнітивної стійкості, як хочете називайте. Запитуєш у людей, що ви поширювали, вони кажуть: "Нічого". Заходиш на їхні сторінки в соцмережах - і все це бачиш. І ти думаєш: боже мій, що за когнітивний дисонанс - ви що, забули, що ви робили?Тобто тут є дуже багато роботи, з одного боку. А з іншого боку, я ще, напевно, скажу таку річ, що все це виникає не на порожньому місці. Тобто завжди працює те, в що ти віриш. Якщо ти віриш у те, що брехню і маніпуляції не варто поширювати, то ти його і не поширюєш.Якщо ти вважаєш, що є певні обставини для того, щоб зібрати слізоньки або наростити свою сторіночку, ти можеш поширити разочок брехню, а потім не будеш брехати своїй аудиторії, то ти це й будеш робити. Крім того, ми маємо розуміти, що рівень освіти, рівень культури, рівень виховання, рівень історичних і інших знань завжди визначає те, що ми їмо, пишемо, у що віримо, що робимо і так далі.Тут інше питання - як, наприклад, великі аудиторії можуть на це вестися. Але, напевно, воно теж пояснюється тією самою освітою, вихованням і так далі. Безумовно. Я вважаю, що кожному потрібно це прочитати, і закликаю знайти цей ваш текст від 28 квітня (але ви зробили перепост 18 червня) про те, що "емпатія не дорівнює істерика". І нарешті це хтось сказав, правильно сформулювавши. Я мала розмову з людиною, яка не займається комунікаціями. Це освічена людина, позиціонує себе як емпатична. І вона сказала: та скільки ж ми будемо шерити оцю кров на екранах одне одного? Скільки ми будемо ділитися одне з одним тією травмою, яка насправді є спільною для всіх? Каже, якщо я цього не зроблю, то виходить, що я індиферентна до того, що відбувається. І я побоююся, що про мене це подумають, бо це абсолютно не так.Якщо я це роблю, то в мене є питання: а навіщо я навалюю ще більше цього на людей, які і так це переживають. Словом, чому емпатія - це не істерика і чому українці все частіше саме в істериці після оцих надзвичайно гострих, трагічних подій, які ми переживаємо?Сьогодні якраз я записувала розмову з Тайрою, перед нашою з вами розмовою. Я ставила схоже питання, не таке, але схоже, а відповідь була в неї теж цікава. У неї інший однозначно досвід і, можливо, більше права говорити про якісь такі речі, ніж у мене. Хоча зрозуміло, що в кожного з нас якийсь є свій досвід, травматичний у тому числі. Вона каже, що це природно для суспільства, яке перебуває в якійсь третій стадії ПТСР. Тобто це вже коли втома і ти абсолютно не намагаєшся навіть аналізувати.Не всі люди, напевно, адаптивні й однозначно не всі люди здатні шукати щось раціональне - правило трьох хвилин, двох ковтків кави, перш ніж щось шерити чи істерити. Хоча, наприклад, для мене воно існує, це правило. Знову ж таки, може воно вироблено професійною звичкою.Я хочу вам сказати, що, якби хоча б журналісти і журналістки, і лідери, і лідерки думок цього дотримувалися, це вже було б добре. Це якраз, власне, про відповідальність за свою аудиторію і за перевірку інформації. Чому ми ділимося цим всім? Ну, тому що в таких травматичних переживаннях ми хочемо бути своїми, ми хочемо дати своїм сигнал про те, що ми тут.І ми хочемо отримати свої лайки, бо це швиденький, я не знаю, дофамін - принаймні швидке задоволення. Я не буду перебирати на себе нейробіологів експертизу, але принаймні це швидке задоволення від того, що пожаліють тебе, ти напишеш: "Боже мій, як мені страшно, чи сумно, чи прикро від того, що там сталося" - і тобі тут же напишуть: "Боже мій, як я тебе обіймаю і співчуваю". Насправді сталося щось із іншими зазвичай.фото: gettyimagesТому що ті люди, в яких щось сталося, вони в ту хвилину не пишуть. Чому я це кажу? Я це кажу для того, щоб ми були свідомі, що з нами відбувається. Ми можемо робити все, що ми хочемо, якщо це не шкодить обороні держави і не шкодить нам і нашому життю і здоров'ю, але ми маємо свідомі бути того, що ми робимо.Мені здається, оцей шлях, що ми кричимо на весь світ, ми вже пройшли. Ми вже перестали брехати собі, тому що світ дізнався про якісь дуже важливі речі, і їх треба нагадувати, і про них треба повторювати. Але знову ж таки, коли людина, яку десь у фейсбуці чи де читає п'ятеро людей, - ну, на який світ ми кричимо? І воно українською мовою, не всі завжди здатні прочитати.Тобто ми бодай маємо розуміти, що ми робимо та яке ця дія має значення і для чого. Якщо вона має значення для нас, щоб якісь отримати обіймашки чи ще щось, - ну, я це теж приймаю і розумію. Інша річ - коли ми порушуємо кордони, коли ми порушуємо приватність родин, які отримують реальні травми, які втрачають житло, які втрачають близьких, які не завжди пускають доволі близько в дуже такі інтимні моменти, коли це похорон, наприклад, близької людини.Я зустрічала досить часто такі виправдання або якусь там аргументацію про те, що якщо людина загинула - це люди пишуть реальні, живі люди у фейсбуці, якщо хтось загинув від російської ракети, - то ця історія уже не належить цій людині, вона належить ледь не людству. Неправда.Не дуже люблю про це говорити, але я можу сказати, як людина, яка втратила дитину… Я можу сказати, що наступного ранку, коли вимикаються обіймашки, телекамери і всі тобі припиняють писати у фейсбуці, як вони тобі співчувають, у тебе настає порожнеча, ти залишаєшся сам-на-сам з цією трагедією і ніхто, ніхто до тебе не повертається знову. А настає наступна трагедія, і ця родина так само залишається з цією трагедією.Тобто проблема глибша. Проблема в тому, що в цей момент ми намагаємося отримати підтримку собі в нашому страху від того, що сталося щось із іншими.А історія про прокричати на світ - це адвокація, це робота на всіх рівнях, це можливість не лише тим, кого визначив Офіс президента, а й значно ширшому колу, - даруйте, що я піднялася з людей звичайних, таких як я, з вулиці, аж до політичної влади. Але це можливість їздити якомога більшій кількості людей з усього політичного спектру, того, що не шкодить українській державності, теж до наших партнерів з різноманітними розмовами. Це розмова і адвокація на рівнях різних середовищ, від релігійних до наукових. Оце є робота з тим, щоб світ знав. Це робота з західними ЗМІ, яким довіряють західні аудиторії, якщо ми говоримо про західні аудиторії, або про аудиторії Глобального Півдня (не дуже правильний термін, окей). Не пост у фейсбуку зупиняє війну.Тобто треба розуміти, що це комплекс дій, який не завжди робиться. Візьмемо кейси кількох останніх атак на столицю - просто тому, що це легше розібрати. У Святошинському районі атака й величезна кількість загиблих під завалами, люди, які перебувають у дуже чутливому стані, люди, які спали, які очевидно не готувалися до того, що їх будуть знімати. Я вже мовчу про те, що скалічені і закривавлені. Велика кількість запитань до фотографів, які відпрацювали ту подію.Ми маємо прецедент із ТСН й одним з останніх прильотів в українській столиці, ці згорьовані батьки і їхня дитина. І знову ж таки багато запитань до роботи журналістів.З іншого боку, ми маємо Стаса Чернова, який знімав батьків і їхніх дітей у Маріуполі в перші 20 днів, - і це взяло "Оскар". Але питання не в тому, що це взяло "Оскар". Питання в тому, що це кейс дуже трагічної, але успішної комунікації про нашу війну.Як нам самим, навіть у журналістській спільноті, розібратися з подвійними стандартами?Журналіст Стас Козлюк дуже правильно написав, що говорити з репортерами в цьому сенсі було б, напевно, правильно. Я не є репортеркою, яка знімала війну. Це дуже важливо тут сказати. Другий момент: я абсолютно переконана - і, до речі, писала про це неодноразово, - що якраз українська журналістика за цей же час пройшла величезний шлях з точки зору етичних стандартів.Тобто те, що зроблено не з 2014-го, а з 2022-го все ж таки року, - це просто величезний шлях, який, на жаль, був спровокований тим, що війна стала ще ближчою. Тобто коли стало зрозуміло, що в такій ситуації може, на жаль, опинитися кожен і кожна і що це прилітає по містах, по цивільних, тобі необов'язково бути на лінії фронту для того, щоб опинитися в епіцентрі зйомок цих подій.І оці дискусії - вони привели до дуже багатьох важливих речей. Якщо говорити про останній обстріл, про який ви згадали, Святошинського району, ви пригадуєте, і, напевно, наша аудиторія може пригадати фотографію тіла 11-річної дівчинки, яку піднімали з-під завалу. Воно було закрите. Чи ця фотографія вразила менше, якщо ми знаємо, що цій дитині 11 років і її вбила російська ракета?Ні. Вона вразила не менше. Ми не знаємо, в якому стані дитина вночі могла бути, - це просто про кейс говорю конкретний. Ми не знаємо, в якому стані дитина, людина могла бути вночі: вона могла бути гола, вона могла бути, перепрошую, загалом гола або лише в білизні. Це право на повагу в загибелі теж. Не для того, щоб когось там роз’ятрити. Але оця повага - вона була проявлена.І це фото - воно вражаюче. Те, що робили Євген і Мстислав, коли вони знімали у Маріуполі, - так, це вражаючі речі, але ж ми там не говоримо про порушення етики. Ми кажемо про ті речі, які знімалися безпосередньо в епіцентрі подій, коли світ взагалі не уявляв, що таке може бути в Європі чи в європейському місті  посеред ХХІ століття. Але коли ми кажемо про те, що є рідні, які просять фотографів дати попрощатися, які просять не фотографувати, наприклад, під час процесу кремації, - вони мають право попросити не фотографувати під час процесу кремації, так?Якщо ми говоримо, наприклад, про те, що фотографія, в якій може не бути крові, але вона може розповісти історію, - як фотографія однокласників загиблого хлопчика, які весь день обнявшись простояли. І оце було зроблено "BBC Україна", здається, Жанна Безпечук робила про це репортаж, українська журналістка.Для мене особисто ця фотографія варта десятків якихось інших фотографій з більш натуралістичними зйомками. Тому що в цьому фото дітей - просто спинами, навіть без облич - я бачу історію любові, я бачу історію переживання за свого однокласника, я бачу їхній вік, що це підлітки фактично, я бачу якусь відданість, я бачу надію, потім я бачу безнадію.І оці всі емоції я бачу, і їх побачить будь-хто, кому у світі буде показана ця фотографія. Тобто ми говоримо про те, що ми розповідаємо цим історії. Ми говоримо про те, що питання не в залякуванні. Тому що є такий дивовижний ефект, який, наприклад, мене надзвичайно дратує як українку, як українську громадянку, але при цьому я, як дослідниця, розумію, що це працює і я не можу дратуватися, тому що я тоді не мала б дратуватись. Я констатую, що так є: на жаль, для дуже багатьох аудиторій у західних та європейських країнах, звиклих до сибаритського якоюсь мірою життя, це може бути забагато. Вони можуть сказати: просто припиніть стріляти і припиніть робити те, що сприяє тому, що вас убивають. А це неправильно. Тобто ми доб’ємося зворотного ефекту - не підтримки нашої країни, а підтримки припинення війни як такої.Ні, я не готова сказати, що ми обов'язково цього доб'ємося. Ні, ні, не дай Бог, не треба. Я просто кажу про те, що не працює, наші бажання не завжди матеріальні. Якщо ми думаємо, що ми кількістю якихось фотографій з повним порушенням кордонів обов'язково доможемося того, що світ, як ми любимо казати, правильно зрозуміє, про що українська війна, то річ у тому, що все складніше.Світ складніший, аудиторії складніші, культури складніші. Якщо ми вивчаємо різні культури, ми можемо побачити, що в різних культурах навіть є так званий образ ідеальної жертви. Десь це дитина, десь це жінки, діти й ті люди, які вважаються соціологічно більш безпорадні, - жінки і діти, старші люди. І, наприклад, є велика проблема з таким самим ставленням до військових. Тому що вважається, що це типу професійна армія, отже, професійний ризик гинути. Це неправильно, але якщо ми говоримо чисто науково, то це існує.І треба розуміти, що все працює в значно складніших взаємозв'язках. Я розумію, як дратує, коли ти починаєш говорити про складність, я розумію, що це дуже бісить. Хочеться дуже просто - хочеться одну фотографію, яка зупинила війну, хочеться одне фото, яке вразило світ.Але війна четвертий рік широкомасштабна і 11-й рік, як війна почалася, а світ все вражається і вражається. І одне фото ніяк його не вразить. Отже, це означає, що все трошечки складніше, ніж нам хочеться. Це трошечки більше роботи, ніж нам хочеться. Трошечки більше зусиль. Шлях, пов'язаний якоюсь мірою з розчаруваннями.А потім знову головне не розчаровуватися і все-таки продовжувати шукати підходи до аудиторії, шукати людей, які можуть говорити. "Оскар" - це фантастична комунікація, але просто поширене фото у фейсбуці однієї людини, яке прочитали сусіди з мого СББ, - вибачте, це не "Оскар", не треба приписувати собі того, що ви не зробили.І при цьому найважливіше, що я хочу сказати: якщо ми не будемо поважати право своїх людей на кордони, на повагу до людей у смерті чи в загибелі, право родин бачити висвітлення цієї події, пов'язаної з похороном чи похованням у той чи інший спосіб, – хто ми тоді? Ми маємо поважати бодай це право.Мені іноді здається, що українцям потрібно щось на кшталт того, як-от з інститутом донорства в нашій країні на законодавчому рівні відбулося, коли кожна людина вирішує, як зрештою вона може розпорядитися своїм тілом, навіть після того, як вона закінчує свій земний шлях. Адже є люди, які усвідомлюють, що, якби з ними щось сталося, вони б хотіли, щоб це допомогло. Я, наприклад, одна з таких людей. Волайте про мене, знімайте, як хочете, якщо це допоможе.Христино, але у вас є рідні. Розумієте, коли я читаю пости у фейсбуці про те, що робіть з моїм тілом все, що хочете, я одразу починаю думати: а ви спитали у своєї, перепрошую, мами? Життя складне.Так. Життя дуже складне. Коротко хотіла би так само зауважити з вами питання російської дезінформації і, зокрема, штучного інтелекту, як він цьому сприяє. Ми просто в засиллі перепостів оцих згенерованих ШІ картинок. І це стосується, до речі, не лише нашого, українського сегменту мережі. Те, що зараз відбувається аудіовізуально в мережі, стосується, наприклад, подій у Газі - та сама історія. І коли я бачу, що це шерять люди, які мають певний рівень соціальної відповідальності і не розрізняють, що це Ші, мене це насправді турбує. Це не завжди про українців, до речі. Мені здається, це важливо і це може запустити важливу дискусію в подальшому: штучний інтелект у нашій комунікації - загроза чи допомога?Я не експертка зі штучного інтелекту, але я вам можу одразу сказати, яку загрозу я бачу, як журналістка.Картинки з шістьма пальцями або українськими хлопчиками, які сьогодні народилися, усі шість мобілізувались і їх ніхто не привітав, становлять загрозу для колосальної роботи українських військових кореспондентів і кореспонденток, тих самих наших колег, які отримали "Оскар", яких ми згадали і які продовжують свою колосальну фантастичну роботу.Тетяна Трощинська, фото: facebook/trosinskaМасу журналістів і журналісток, документаторів і документаторок, які документують російські злочини, те, що робили росіяни і роблять, продовжують робити на окупованих територіях, реальні історії українських дітей і людей, які перебувають в окупації, реальні катування, реальну оцю всю систему катування і знущання, яку Росія витворила в полоні, - це все знецінюється цим шестипалим хлопчиком. Тому що, коли ви шерите шестипалого хлопчика, ви ставите на один рівень його і реальність.І тоді до вас приходить людина, яка трошечки не вірить, що там відбувається в Україні. Хто на кого там напав? Хто почав війну, як писав у перші дні своєї каденції президент Трамп. І людина думає: "Боже мій, хто там почав війну? О, шестипалий військовий разом зі своєю нареченою військовою". І потім ви будете доводити, що це створив ШІ, а це є реальність. І як ви доведете, де є реальність, а де є реальність, що створив штучний інтелект?Штучний інтелект - це інструмент. Його в жодному разі не можна заборонити. Хоча, наприклад, у Сполучених Штатах величезна дискусія стосовно авторського права, на яких масивах інформації, на чиїх творах тренували і вчили штучний інтелект і чи тепер штучний інтелект не писатиме твори за Нобелівських лауреатів. Це теж, між іншим, окрема велика дискусія.Але якщо ми говоримо на прикладному рівні, для звичайної аудиторії, то оця річ - це знецінення роботи і знецінення реального життя, реальної правди, війни в Україні. Оце є для мене такою великою загрозою.У нас у країні є чого повчитися і як домовлятися про все це. Я сподіваюся, що цією розмовою ми заглибили наших людей у роздуми про те, як правильно і максимально толерантно одне до одного йти важкою стежкою, на якій ми опинилися.

Ринок електронної комерції зростає стрімкими темпами. За останніми даними статистики, 2,8 млн людей здійснюють покупки онлайн, у світі налічується понад 28 млн інтернет-магазинів. Висока конкуренція вимагає від селерів максимально ефективної реклами, що нерідко стає проблемою для компаній малого та середнього бізнесу та приватних продавців із обмеженими ресурсами. Вирішення питання - передові інструменти автоматизації реклами, які допомагають зробити маркетинг більш доступним та дієвим, вважає Дмитро Балан, експерт у галузі електронної комерції, маркетолог-стратег компанії Lev Brands. Балан - автор AI-платформи ThinkAd, яка автоматизує управління рекламою на найбільшому глобальному майданчику онлайн-продажів та допомагає малому бізнесу на рівних конкурувати з компаніями-гігантами. Про те, що є передовими AI-рішеннями для маркетплейсів, розповів Дмитро Балан. Ви створили ThinkAd - першу платформу на базі штучного інтелекту, яка автоматизує управління рекламою на Amazon. Як виникла ідея проєкту? З 2017 року я активно займаюся продажами на цьому майданчику, керував рекламою як для власних проєктів, так і для десятків клієнтів. Згодом стало очевидно, що ручне управління ставками та ключовими словами - вкрай неефективний та стомливий процес. Особливо якщо в тебе сотні кампаній, тисячі ключових слів та постійна зміна попиту. Наявні на ринку рішення були або занадто складними, або не давали потрібного рівня гнучкості і контролю. Так з'явилася платформа, в основі якої лежить наш власний AI-алгоритм. Свою систему Ви розробляли для компаній малого та середнього бізнесу та приватних підприємців. Використовуючи її, можна керувати маркетингом навіть за відсутності досвіду та великих бюджетів. Розкажіть про неї детальніше. Це AI-платформа, яка бере на себе рутинні завдання керування рекламою. Вона автоматично аналізує ефективність ключових слів та оголошень, регулює ставки в реальному часі, відключає неефективні таргети та допомагає продавцям досягати заданих цілей. Завдяки зручному інтерфейсу та інтелектуальним алгоритмам платформа підходить як новачкам, так і досвідченим продавцям, дозволяючи їм самостійно контролювати маркетинг без великих команд і великих витрат. Вашу платформу вже протестували понад сотня продавців, і результати вражають: час на керування рекламою значно зменшується, клікабельність зростає, витрати на рекламу знижуються на 30%. Чим пояснюєте таку ефективність? В основі платформи - мій досвід практикуючого продавця та консультанта, який пройшов через сотні рекламних кампаній. Я десятки місяців вручну оптимізував акаунти, тестував підходи та збирав шаблони поведінки успішних кампаній. Ці спостереження стали основою інтелектуальних алгоритмів моєї платформи. Система не використовує шаблонні правила - вона динамічно аналізує ситуацію: які ключові слова працюють, які "зливають" бюджет, де потрібно підняти ставку, а де - відключити рекламу. Платформа щодня переробляє тисячі сигналів, все це дозволяє їй моментально реагувати на зміни - так, як це робив би експерт, але без перерв, помилок і втоми. Вашу платформу відносять до об'єктів унікальної інтелектуальної власності, її алгоритми не розголошуються. Однак Ви створили власну школу AmazonMasters, де ділитеся з іншими підприємцями своїми стратегіями. Чи не побоюєтеся виростити конкурентів? За роки роботи з клієнтами я бачив, як багатьох обманюють порожніми обіцянками - "швидкі гроші", "не більше двох годин роботи на день". Це формує залежність, а не дає розуміння. Якоїсь миті я втомився витрачати ресурси на виправлення чужих обіцянок і вирішив: набагато корисніше навчати, ніж лагодити. Маркетплейс - не лотерея. Це ринок, де виграє не найгучніший, а той, хто розуміє механіку. Ми не обіцяємо чудес. Ми даємо інструменти та логіку прийняття рішень: підприємці повинні мислити як маркетологи, а не як гравці в рулетку. Саме в цьому я бачу свою місію - знижувати залежність малого бізнесу від підрядників та повертати людям контроль над своїм майбутнім. Ваша технологія отримала нагороду Best SaaS Ecommerce Platform 2025 від асоціації ECDMA Global Association, куди входять провідні професіонали сфери цифрової комерції та маркетингу. Таким чином експерти відзначили інноваційність та значущість Вашого продукту. Чому для Вас важливо допомагати малому та середньому бізнесу конкурувати з компаніями-гігантами? Я вважаю, що технології мають допомагати вирівнювати шанси на успіх. Тому ми зробили нашу платформу максимально доступною, зрозумілою та ефективною для підприємців, які не мають глибоких знань у рекламі. Наша мета - щоб продавці витрачали менше часу на рутину, уникали непотрібних витрат та отримували реальні результати. Визнання ECDMA - це підтвердження того, що ми рухаємось у правильному напрямку. Але головне - бачити, як з нашою допомогою малі компанії починають конкурувати на рівних із гігантами. Як один із лідерів у галузі інновацій, Ви маєте престижні нагороди, зокрема премію Leader of Online Platform міжнародного конкурсу CatalyX Champions Series Awards 2025. Якими проєктами Ви маєте намір зайнятися у майбутньому? Зараз у фокусі - масштабування нашої платформи. Ми готуємо повноцінний запуск, плануємо підключити Walmart, TikTok та інші майданчики, щоб продавці могли управляти рекламою в одному вікні. Паралельно розвиваю освітню екосистему. Моя мета - позбавити підприємців ілюзій і дати їм інструменти, з якими вони зможуть будувати стійкий бізнес, а не просто пробувати "пощастить - не пощастить".

17 травня - останній шанс перед справжнім тестом. Остання можливість спробувати себе у реальних умовах, побачити свої сильні й слабкі сторони, знизити тривогу й перевірити готовність до іспиту. Це - безкоштовна онлайн-імітація НМТ від TURBO ZNO у застосунку ПРОСТЕ ЗНО. І абітурієнти мають бути там, якщо хочуть отримати омріяний бал. Про це повідомляє The Page. НМТ - це не просто перевірка знань. Це перевірка стресостійкості, тайм-менеджменту, концентрації. Саме тому цього разу TURBO ZNO відтворює максимально реальні умови тестування: із часовими рамками, переходами між блоками, обмеженнями на перерви - так, як це буде на справжньому НМТ. Жодної теорії. Лише практика. Лише дії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли в Україні відновиться ЗНО: директорка з якості освіти пояснила ситуацію Авторські тести, які є можливість отримати, створені викладачами TURBO ZNO з урахуванням усіх особливостей формату 2025 року. Це не "схожі завдання" - це набір, максимально наближений до того, що дійсно буде у день Х. Після проходження кожен отримає свої результати, зможе проаналізувати їх і зрозуміти, що ще варто підтягнути у фінальні дні. Початок імітації - 17 травня об 11:00 у застосунку ПРОСТЕ ЗНО. Розклад такий: 11:00-11:15 - короткий інструктаж, організаційні моменти 11:15-13:15 - перший блок: українська мова та математика 13:15-13:45 - перерва 13:45-15:45 - другий блок: історія України та 4-й предмет (обирається учасником) 15:45-16:00 - завершення імітації Це шанс пройти через усі етапи тесту ще до того, як буде справжній НМТ. Відчути себе в атмосфері тестування, навчитися керувати тривогою й темпом виконання. Ті, хто проходять хоча б одну імітацію в таких умовах, потім приходять на НМТ значно спокійнішими й зібранішими. Найбільше жаліють ті, хто просто "не встиг", "забув" або "відклав на потім". Не варто відкладати. Це безкоштовно. Це доступно. Це потрібно кожному випускнику. Зареєструватися можна за посиланням, де є можливість перевірити свій бал перед стартом НМТ. 14 травня стартувала основна сесія національного мультипредметного тесту. Вона триватиме до 25 червня. Усі, хто зареєструвався до 3 квітня, вже отримали запрошення. На тестування не можна запізнюватись. Причина спізнення не має значення - участь у тесті буде скасована. Результати мультитесту обіцяють оприлюднити до 4 липня. Їх можна буде побачити у своєму кабінеті.

Левова частка нашого життя так чи інакше пов'язана з продажами - ідей, бажань, товарів, проєктів, часу. Це відбувається під час співбесіди, на перемовинах з клієнтами, у вихованні дітей. Продаж - це не стільки про комерцію та прибуток, скільки про комунікацію та вплив. Вміння "продавати" - це здатність чути, розуміти потреби іншої сторони й знаходити рішення, яке задовольнить обох. Саме тому розвиток навичок продажу є важливою складовою особистісного та професійного успіху. Про те, як застосування аналітики впливає на продажі та зростання бізнесу, розповів програміст за освітою Олександр Троценко. Його підприємницький шлях починався на ринку Барабашова у Харкові, пізніше була реалізація парфумерії на Prom.ua. Проте найглобальнішою віхою його карʼєри став Amazon. Сьогодні магазини підприємця пропонують широкий асортимент продуктів та мають найвищий рейтинг на маркетплейсі. Мовою цифр - це: 10 років продажів, топ-500 селерів на платформі, майже 3 млн клієнтів у США, понад 3 млн одиниць реалізованих товарів і 14 млн доларів обороту на рік. Щобільше, підприємець створив власну ефективну методологію продажів, яка дозволяє компаніям суттєво скоротити витрати на рекламу, та заснував сервіс Asinstat, що надає продавцям потужні аналітичні інструменти для успішного запуску продукту. Він є спікером найбільших конференцій у США Amazon Accelerate, а також Grand Business Event та Seller Conf. Які виклики були на початку Вашого шляху як бізнесмена? Після закінчення школи у моєму житті розпочалася епоха торгівлі - овочі та фрукти, солона риба, пітарди. У певний момент я дійшов до того, що володів мережею магазинів на ринку Барабашова, прибуток яких складав до 30 000 доларів на місяць. Доволі непогано, як для 26-річного хлопця. Але 2008 року сталася криза, і усе це впало в один день. Ці точки почали приносити не прибуток, а збитки. Я вклав майже мільйон доларів, а продав бізнес за 68 000 доларів. Це був відчутний удар для мене. Особливо зважаючи на те, що я не мав ані квартири, ані машини. Все вкладалося в бізнес. А потім сталася захоплива подорож під назвою Amazon? Спочатку були інтернет-магазини, а 2015 року Amazon став логічним продовженням. Ми зробили ставку на ножі, але це був дуже складний товар подвійного призначення, який часто блокувався через політику безпеки користувачів. Спершу торгівля була вдала, бо нам вдалося знайти рішення для обходу алгоритмів й виведення товару в топ за ключовими словами. У момент, коли ми залучили 1 000 000 доларів інвестицій на масштабування, Amazon обмежив розміщення реклами на товар. Ситуація була патова: партії на складах, а продавати їх - неможливо. Відповідальність перед інвесторами й партнерами спонукала до активного пошуку рішення. Ми зверталися до фахівців, відвідували конференції, але чарівної пігулки не знайшли. Паралельно я вивчав платформу і зробив висновок: мій рівень знань відповідає тим, які є на ринку. Але цього замало. У нас було понад 300 позицій, безперервна аналітика, мільйон експериментів Утім "чарівну пігулку" Ви таки знайшли? Точніше розробили її - власну методологію продажів. Спрацювало глибинне дослідження питання, що допомогло дійти до самої суті. Я постійно аналізував Brand Analytics - це один з тулів, який Amazon надає своїм продавцям. Завдяки отриманим результатам, моєму бекграунду та досвіду у ритейлі я розробив підхід "Принципи ранжування та методика просування товарів у пошуковій видачі на основних світових маркетплейсах". Нині він захищений авторським правом. Суть мого методу полягає у розумінні взаємозв'язку між продавцем, маркетплейсом та покупцем. Це дозволяє зробити так, аби товар органічно стояв у пошуковій видачі. Так, витрати на рекламу у більшості компаній складають 20-25%, а з моєю методологією - 5%. У цифрах: бізнес з оборотом 1 млн закладатиме на рекламний бюджет 50 тисяч доларів замість 250 000 доларів. Amazon усе вибудовує так, аби давати людині те, чого вона потребує. На кожному етапі. Якщо на екрані пошукової видачі 10 позицій, то, безумовно, на якусь користувачі клікають більше, на іншу - менше. Статистика завжди буде такою: хтось постійно буде лідером, хтось - аутсайдером. І треба зрозуміти, через що так відбувається. На це впливають 4 ключові параметри: картинка, ціна, термін доставки та короткий опис товару. Кожен із них треба постаратися розібрати До прикладу, що таке "хороша картинка"? Вона має вимірюватися цифрами, тому що Amazon не сприймає емоційне забарвлення - це машина. Словосполучення "хороша картинка" йому треба перевести у якийсь цифровий показник, порівняти з іншими та зробити висновок - когось поставити вище, когось нижче. Лідерів визначає сам покупець за допомогою своїх голосів у вигляді натискань на товар. Ця клікабельність визначається терміном CTR - кількість переходів відносно показів. Виявляється, що "хороше фото" - не про фон, якість і відображення того, що є в товарі. По суті, найкращою картинкою буде та, яка є найбільш клікабельною і демонструє те, що хоче бачити покупець. Це змушує його натиснути. А далі спрацьовує психологія, яка свідчить про те, що вийти з лістингу набагато складніше, ніж в нього зайти. Там значно більше інформації про конкретний товар, ніж на сторінці видачі, де їх багато. Всередині лістингу покупець більше грунтовно та глибоко з ним взаємодіє. Яку визначальну річ має розуміти кожен, хто хоче вийти на Amazon і заробляти на майданчику? Нерідко говорять про те, що на Amazon визначальною є конверсія. Мовляв, якщо у вас погана конверсія, ви не можете бути у топі видачі. Насправді це не має жодного значення. Ми не можемо бути найбільш клікабельними на всьому Amazon. Якщо ми продаємо ножі, нам достатньо бути найбільш клікабельними категорії ножів, а не на всій платформі. Значення має лише те, скільки грошей заробив Amazon із продажу тієї чи іншої продукції. Навіщо йому існувати, якщо він показуватиме продукти, на яких він не заробляє? Amazon - одна з найбагатших компаній у світі, у якій працюють найкращі розуми. Щодня на головну сторінку заходить 100 мільйонів людей. Там не може бути нічого випадкового, адже все це - величезні гроші, які вимірюються сотнями мільйонів доларів. Якщо ви не розумієте, для чого певні фільтри чи вкладки, це не означає, що вони позбавлені сенсу. Ви просто неуважні до деталей і не можете осягнути базу. Кожна кнопка виконує якусь функцію - максимально важливу. Це аксіома. Для торгівлі на Amazon недостатньо налаштувати рекламу і почати продавати. Важливо зрозуміти, що хоче бачити покупець, і спрогнозувати, якими будуть його дії. Маркетплейс це чудово розуміє і зароблятиме більше на товарах, які максимально цьому відповідають. Неефективно витрачати купу грошей, щоб ваш товар показували у топі. Треба зробити пропозицію такою, щоб покупці більше на неї відгукувалися. Тоді Amazon, який на цьому заробляє, безкоштовно просуватиме вас у топ. І ніхто вас з цього місце не посуне Практика показує, що майже немає продавців, які глибоко намагаються зануритися у суть інструментів, що представлені на Amazon. Дарма, бо вони можуть приносити великі гроші або ж відповідати за просування. Сьогодні Ви перебуваєте у топ-500 селерів на Amazon. Які фактори, на Вашу думку, сприяли успіху? Так, наші магазини встигли заслужити довіру покупців. Вони пропонують широкий асортимент товарів для дому, відпочинку та бізнесу. Це бестеселери, які посідають впевнену позицію на сторінці пошукової видачі Amazon. Вихід на такий результат став можливим завдяки комплексному підходу: Максимальна залученість до процесу. Я 100% часу думав про Amazon та потенційні дії, які не роблять інші, щоб стати кращим серед продавців. Здатність знаходити причинно-наслідкові зв'язки, аналізуючи процес. Вміння прораховувати ситуацію на кілька кроків вперед - дво-трирівневе мислення. Розвиваючи власний бізнес, нам з командою також вдалося створити Asinstat - сервіс, який надає потужні аналітичні інструменти для оптимізації продажів. Він допомагає продавцям: ● знаходити органічні ключові слова для покращення видимості товарів у пошуку; ● виявити товари, які продаються без значної реклами, що відкриває можливості для запуску власних продуктів у менш конкурентних нішах; ● покращувати описи товарів, які впливають на конверсію та продажі; ● аналізувати поведінку покупців тощо. Завдяки цим функціям Asinstat є корисним помічником для продавців на Amazon, які прагнуть покращити свої продажі та ефективність бізнесу. Ви активно займаєтеся спортом, зокрема пройшли Ironman 2024. Чи проводили Ви якісь паралелі між спортом та бізнесом? Азарт, дисципліна, системність. У спорті, як і в бізнесі, ви завжди хочете стати кращим. Ironman - одне з найскладніших змагань у світі на витривалість. Воно складається з трьох етапів, у межах яких треба: проплисти 4 км, проїхати на велосипеді 180 км та пробігти марафон 42 км. Фініш цього випробування не можна купити, і ви фізично не зможете дістатися його, якщо не тренувалися. А підготовка завжди потребує часу. Лише тривалі тренування можуть довести вас до фінішу, а тривалі та якісні - до фінішу з гарним результатом. Щоб досягти великих результатів у спорті, треба свідомо, регулярно та довго тренуватися. Такий підхід я використовую не лише у бізнесі та спорті, а й в принципі по життю Зараз Ви перебуваєте на доволі серйозному рівні як підприємець. Чи є страх, що все може зруйнуватися і Вам доведеться знову починати з нуля? - Коли сталася криза 2008 року і втрата бізнесу, я розмірковував над тим, що мої однокурсники вже працювали в Apple, великих банках тощо, і заробляли значно більше, ніж на той момент я. У випадку втрати роботи знайти нову для них не становило проблеми, натомість у мене не було таких специфічних знань. Була гостра потреба реалізуватися в цьому - мати якісь ексклюзивні знання, які я зможу завжди та всюди застосувати. Сьогодні я на 100% виконав це завдання. Великі організації та підприємці звертаються за консультацією до мене, і це коштує грошей. Фахівців мого рівня на цей момент дуже мало. 30 квітня 2025 року я виступав на SellerConf - це провідна українська онлайн-конференція з Amazon, у межах якої експертні доповіді готують винятково амазон-підприємці для амазон-підприємців. Ціль організаторів полягає у тому, щоб створити якісний івент без води і сумнівного пафосу у ніші торгівлі, надавши учасникам максимум користі та експертності. Фідбек, який ми отримали після двохденної зустрічі, говорить сам за себе - завдання виконане на відмінно. Визнання у ніші для мене - це реакція людей, коли моя розробка змінює їхній бізнес, а подекуди й стиль життя. Я розповідаю, здавалося б, прості й логічні речі. Жодних чудес немає, лише погляд у суть, постійна аналітика та цілеспрямована робота на результат

Група новобранців розташувалася на вершині пагорба: автомати за плечами, у декого в руках записники та планшети з бойовим "софтом". Їхній інструктор на позивний "Доц" захоплено пояснює особливості використання артилерійської бусолі, двома пальцями обертаючи її шкалу. Ранкове сонце припікає, але стоїть ще досить низько, тож воно буде використане як одна з точок наведення пристрою... До лютого 2022-го "Доц" писав наукові дослідження та ділився знаннями в університетських аудиторіях. Тепер, маючи позаду оборону Києва та жорстокі артилерійські дуелі на Донеччині, він готує курсантів одного з навчальних центрів Сухопутних військ. Про те, як змінюється російсько-українська війна, про універсальність піхотинця та інтеграцію бойового досвіду в навчання, а також про людей та технології, від яких залежить майбутнє українського війська, ми поговорили з "Доцем" напередодні Дня піхоти ЗСУ. "Доц", розкажіть, будь ласка, як доктор наук опинився в мінометній батареї, що "насипала" окупантам на Донеччині, а потім став інструктором, що готує новобранців? В мене ще з Майдану залишався незакритий гештальт: не брав участі у боях на барикадах, натомість носив мішки "в другому ешелоні". В період АТО я теж не потрапив на передову за станом здоров'я. І весь час мені це муляло. Але коли влітку 2021-го пішла інформація, що буде велика війна, я вирішив взяти зброю до рук. Зв'язався зі своїми друзями та домовився, що "коли почнеться", підемо до війська разом. Ми діяли як мобільні мінометні розрахунки: до початку ери FPV могли це собі дозволити Так воно і сталося. 25 лютого ми з моїм побратимом "Варягом" та з іншими хлопцями записалися в одне з ДФТГ (добровольчих формувань територіальних громад ред.). В його складі ми півтора місяці рили лінію оборони на околицях Києва та активно тренувалися зі зброєю. В травні 2022 на основі нашого ДФТГ сформували новий батальйон Окремої президентської бригади ім. гетьмана Богдана Хмельницького. І я, як офіцер запасу, став командиром мінометного взводу. Як виглядала бойова робота мінометників у 2022-му? Активні бойові дії нашої батареї це Донеччина: листопад-грудень 2022 року в напрямку Кліщіївки, а потім березень-квітень 2023-го, район села Іванівське, фінал оборони Бахмута. Спершу ми діяли як мобільні мінометні розрахунки: до початку ери FPV-дронів могли це собі дозволити. У 2023-му вже мали стаціонарні позиції, бо стали працювати з гарматою М-12 "Рапіра" калібру 100 мм. Своїм основним досягненням я вважаю навіть не участь у боях, а те, що ми з колегами-офіцерами з нуля підготували боєздатну мінометну батарею, яка стала показувати відмінні результати з першого ж виїзду. Що вам було потрібно для результативної роботи "артилерії переднього краю"? Ми мали два пріоритети: матеріальна база і навченість бійців. З матеріальною складовою в артилерійських підрозділах тоді все було досить погано: застаріла зброя, нестача боєкомплекту, його якість та інші проблеми, які подекуди мають місце і досі. Що ж до підготовки: ще на етапі навчань наш особовий склад опановував весь функціонал одне одного. Кожен мінометник знав обов'язки того, кого по-старому називали СОБ (старшим офіцером на батареї). Як виявилося це працює, ще й дуже ефективно! Завдяки підготовленості й постійному самовдосконаленню ми не лише "розносили" ворожі позиції, піхоту та російську техніку. Ми мали змогу підвищувати рівень фаховості бійців і вирощувати собі нову зміну. Зараз всі офіцери-артилеристи, з якими я починав, отримали підвищення: займаються управлінням боєм, а не безпосередньо перебувають на вогневих позиціях. Як відрізняється війна 2025 року від війни 2022-го? Що змінилося, зокрема, для піхоти? Стало набагато важче. Ще взимку 2022 року ротацію піхоти на позиціях можна було організувати підскоком автівки-"корча" і швидкою заміною однієї групи на іншу. Зараз не те, що піхотинці, а й ті самі мінометники вимушені іноді йти пішки по 5 кілометрів до позиції, несучи міномет і БК (боєкомплект) з собою. Бо дуже щільно працює російська аеророзвідка та ударні дрони: техніка банально не доїжджає. Я, зокрема, навчаю новобранців топографії. І зараз це не лише про наведення міномета чи гранатомета й коригування вогню. Кожному бійцю зараз критично важливо орієнтуватись на місцевості, щоб на цьому марші до позицій не заблукати. А ще треба постійно тримати себе у хорошому фізичному тонусі, щоб витримувати всі навантаження. Піхотинець має "вміти все" від коригування артилерії до запуску "Мавіка" зі скидом Ще один "побічний ефект" FPV: збільшився строк перебування бійців на позиціях. Якщо у 2022-му в моєму батальйоні піхотинець чергував на "нулі" максимум 5 днів і потім відводився на відпочинок, зараз він чекає, доки не буде "вікна": поганої погоди або якогось затишшя, коли ротація буде можливою. Тим часом продукти, вода, БК та все інше доставляється скидами з дронів, а отже в обмеженій кількості. Все стало набагато важче. І, відповідно, підготовка має бути на порядок кращою, ніж можна було собі дозволити у 2022 році. Піхотинець має "вміти все" від коригування артилерії до запуску "Мавіка" зі скидом, якщо це допоможе відбитися під час стрілецького бою. "Доц", ви у своєму інтерв'ю півроку тому казали, що ВОС 100 "Стрілець" це найскладніша військово-облікова спеціальність з точки зору підготовки і набору знань. Моя думка відтоді не змінилася. Представник жодного іншого військового фаху не має більшої універсальності, ніж та, яка є в піхотинця. ВОС 100 це симбіоз знань і навичок, який працює лише в комплексі. Без нього залишитись здоровим і виконати бойову задачу практично немає шансів. Зрештою, всі новобранці здобувають ВОС "Стрілець", проходячи базову загальновійськову підготовку (БЗВП). Тож ця піхотна універсальність важлива і для інших військових фахівців? Абсолютно! І чим далі тим більше. Наприклад, тим мінометникам, які працюють на досить близьких дистанціях, стають у пригоді навички стрільця: іноді їм доводиться давати бій передовим групам ворога, які прорвалися до їхніх позицій. Або візьмемо операторів безпілотних систем. Наші випускники розповіли випадок: їхній екіпаж БпЛА висувався на завдання вночі. "Відвалився" зв'язок і вони заблукали. Потім зорієнтувалися і з'ясували: вони в ближньому ворожому тилу. Що робити? Хлопці грамотно влаштували засідку, розстріляли російську "буханку" (мікроавтобус УАЗ 2206 ред.) з окупантами і тоді в сутінках повернулися до своїх. Ми потім жартували про те, що наші випускники проспали мої заняття з топографії, проте уважно слухали тактику, яку викладав наш колега-інструктор "Бос". І це не тільки врятувало їм життя, а ще й дало неабиякий бойовий досвід. Не кожен оператор FPV може похвалитися тим, що влаштував засідку в російському тилу і "накришив" там окупантів. Ви, як викладач, мабуть, маєте в своєму арсеналі фронтові історії, які допомагають у навчанні та нормально заходять курсантам? Розповідаю їм про один з перших виїздів нашої батареї під Бахмутом. Досвіду нам тоді ще бракувало. Ми випхалися на пагорб, побачили трубу Вуглегірської ТЕС за 20 кілометрів, дуже зраділи чудовому орієнтиру. Швиденько зорієнтували бусоль. Я кажу бусолісту: "Відбивай запасну точку і швидко вйо звідси!" Трохи не встигли... Танковий снаряд влучив у сусідній будинок, нас кинуло на землю вибуховою хвилею. Підіймаємося, хапаємо бусоль і біжимо вниз. І тут другий постріл. Мого колегу осколком поранило в сідницю. Чую його крик. Сподіваюся, що це просто вибухова хвиля, що він встане і побіжить далі. А він не встає… Підбігаємо до нього: "Друже, куди тебе поранило?" Він кричить: "Хлопці, ж...па!" В тебе заморожені всі емоції, а голова працює тільки над тим, що робиш зараз Кажемо йому: ми в курсі, що це повна ж...па, але ж поранило куди? Перевертаємо його на живіт і знаходимо обпалений отвір у сідниці, який трохи димиться. Стропорізом розрізаю штани на дупі. Крові небагато. Турнікет не використовували, затампонували отвір так, що хлопчина зміг далі йти самотужки. Не знаю, як би ми тягли 110-кілограмового побратима в іншому разі. Ось такий смішний та повчальний приклад: чому не можна робити мінометні позиції на горбочку, що таке "ж...па" на війні та як в неї не втрапити... Що ви відчуваєте під час бою? Я на бойових був настільки зосереджений, що досі пам'ятаю цей стан: в тебе абсолютно заморожені всі емоції, голова працює тільки над тим, що робиш зараз. Ця відстороненість, вона в бойових умовах допомагає чи заважає? Мені це дуже допомагало, я навіть не очікував такого від себе. Бо в цивільному житті я, навпаки, бував дуже емоційним. Але в усіх воно по-різному. Хтось хапає в бою "режим безсмертя", хтось, навпаки, може отримати панічну атаку. Але це не означає, що ці хлопці погані воїни. Буває, що й під "панічкою" боєць йде далі й добре виконує своє завдання. Розкажіть трохи про те, як інтегруєте досвід сучасної війни в навчальний процес? По-перше, спираюся на власний бойовий досвід: це було вже досить давно, однак у війні є певні сталі речі. Є й моменти, які треба оновлювати: тут стає в пригоді досвід побратимів, які приїхали в гості після ротації: піхотинці, артилеристи, дронарі… Дуже уважно їх слухаємо, і навіть даємо їм попрацювати з новобранцями факультативно. Завдяки постійно діючим чатам наші випускники можуть похвалитися інструкторам своїми успіхами на фронті та порадити, що варто змінити в програмі підготовки. Ось пару тижнів тому один з випускників БЗВП розповів, як вони з побратимами знищили екіпаж елітного російського підрозділу БпЛА, відомого як "судний день". Якими б "елітними" окупанти не були, але наші випускники задали їм жару. І розповіли, як саме провели ту операцію. Інший випускник запропонував нам робити додаткові заняття в темну пору доби: маскування, розвідку та виконання інших завдань. Вже над цим працюємо. Підготовка стрільця За словами "Доца", нові реалії війни змінюють програму військової підготовки. Інструктори також мають право її коригувати, з урахуванням бойового досвіду і потреб фронту. Окрім звичних стрілецької підготовки, тактики, медицини та фізичних вправ, там з'являються нові акценти та специфічні теми. - РЕБ (радіоелектронна боротьба): курсанти отримують уявлення, яку ефективність має РЕБ на різних частотах, чим відрізняється "купольний" та направлений. - Зв'язок: бійці знайомляться з роботою радіостанції та правилами безпечного радіообміну, дізнаються про те, як працюють ретранслятори, "Старлінки", засоби захисту від ворожого РЕБ та альтернативні канали зв'язку, зокрема з використанням ворожих сім-карт. - Маскування в різних ситуаціях: наприклад, коли ворог використовує тепловізійні камери або коли не має змоги їх застосувати. - Ворожі ударні БпЛА: як протидіяти та уникати ураження, яким чином та з якої зброї збивати. - Бойове програмне забезпечення: топографія, управління боєм та коригування вогню. - Робота з бусоллю та знайомство з колективним піхотним озброєнням (кулемети, міномети, гранатомети). Навчати курсантів допомагає й академічний досвід, каже "Доц": "Треба розуміти ресурс людини у сприйнятті інформації та засвоєнні навичок. І вчасно себе зупиняти, щоб не намагатися "впихувати невпихуєме". Нинішні новобранці - які вони? Так сталося, що останнім часом у нас в навчальному центрі понад 90% курсантів добровольці. Раніше бували групи, які складалися переважно з мобілізованих. Ні в тих, ні в інших не було проблем з мотивацією. Єдине, що мобілізованих треба трохи більше часу збирати докупи. Бо людині, яка прийшла в армію не з власної волі, треба правильно розставити пріоритети. Ми робимо це за рахунок занять з національно-патріотичної підготовки та людяного ставлення до рекрутів. Пояснюємо, що в ЗСУ ти маєш достатні перспективи не тільки вижити, а ще й отримати кар'єрне зростання. Це працює і з добровольцями, і з мобілізованими. У добровольців свої фішки: вони можуть бути більш розхлябаними, бо кожен індивідуальність. Але за пару тижнів вони починають розуміти, як все працює в армії й головне для чого це працює. Тобто, мобілізовані можуть бути менш розхлябаними? Стовідсотково! Вони серйозно ставляться до ситуації, сумлінно навчаються. Бо розуміють, що частина з них потрапить на передній край, в ту саму піхоту, перед якою ми всі схиляємо голови. А піхота витримує на своїх плечах більше, ніж будь-який інший рід військ. У навчальних центрах зараз використовується так званий "нульовий день": це фізичні навантаження і контрольований стрес. Ми теж його використовуємо, але не на самому початку. Спершу даємо людям адаптуватися. На тих самих лекціях з патріотичного виховання пояснюємо, що від цієї війни не сховатися навіть за кордоном: вона може наздогнати і там. Говоримо про те, що кожному з нас є кого і що захищати. А далі всі ці фізичні та психологічні смуги перешкод. І коли боєць через "не можу", на зубах доходить до кінця випробування, плечі в нього випростуються, він пишається собою. В нашому підрозділі цей підхід показав свою ефективність. Якщо подивитися на вік новобранців, які здобувають "піхотний" ВОС-100: як він впливає на підготовку, а згодом на виконання бойових задач? Вік новобранців у нас в повному діапазоні. Частина активної молоді йде в ефективні штурмові підрозділи. Вони і фізично, і ментально до цього більше готові. Якщо ж ми говоримо, наприклад, про лінійну піхоту, там дуже гарно проявляють себе "дядьки" середнього і поважного віку: вони тримають позиції зубами! Армія і чорний гумор це нероздільні речі! Є такий жарт, що дядьки гарно тримають позиції, бо розуміють, що бігти вперед або назад їм буде ой як тяжко. Я бачив одного такого чоловіка: немолодий, згорблений, він тиждень тримав самотужки позицію цілого відділення під Кліщіївкою. Йому вистачило фізичної та психологічної витривалості. Що-що, а триматись на двох ковтках води на день і одному сухпаї на тиждень українські дядьки вміють краще за будь-кого. Якщо ми почали говорити про фізичну форму: порадьте, на що треба звертати увагу людині, яка усвідомлює, що вона скоро буде у війську? Варто завчасно спланувати цю життєву подію. Навіть якщо ти чудово почуваєшся, не зайве пробігтися по лікарях і виявити всі свої проблемні ділянки. Що у тебе з колінами та зі спиною, з суглобами, що з серденьком та з тиском? Це допоможе обрати посаду у війську не лише під твої "хотілки", а й під твою максимальну ефективність. Штурмовики без менісків та з грижами у спині тягар для свого підрозділу. Перемагає не сильніший, а більш упертий Далі варто трохи підкрутити свою фізичну форму. Крім звичайних тренувань є купа цивільних навчальних центрів, куди можна записатися на місячний курс, і вже мати приблизне розуміння що тебе чекатиме на БЗВП. Що нам потрібно, щоб перемагати сильнішого супротивника? І як ця "асиметрія" імплементується в навчальний процес? Є така хрестоматійна фраза: "Ніколи маленька радянська армія не переможе велику радянську армію". Тож нам потрібен розвиток технологій як в озброєнні, так і в управлінні. Потрібна побудова ефективної управлінської вертикалі. І віднедавна це вже робиться. Зокрема, на Покровському напрямку ми бачимо, як відновлення управління одразу змінює характер бойових дій, зменшує темпи просування ворога, а українським підрозділам дає змогу переходити в контрнаступ. А ще я дуже люблю фразу мого побратима "Варяга": "В будь-яких війнах перемагає не більш сильний, а більш упертий". І в бою, і в навчанні ми маємо звертати увагу на ці дві складові: впертість і технологічність. Тому нам вкрай потрібне масштабування передового досвіду і передових технологій. І, знову ж, таке масштабування неможливе виключно на горизонтальному рівні. Це треба робити "по вертикалі", в наказовому порядку... Якщо ми спустимося на рівень маленького піхотного підрозділу, то за яких умов він зможе "асиметрично" перемагати більше вороже з'єднання? Перша умова: треба займатися плануванням, а не експромтом. Наведу приклад: ще з 2022 року, коли підрозділи 3 ОШБр планували певні штурмові дії, вони на полігоні викопували точну копію укріплень ворога. І два тижні відпрацьовували майбутній штурм з усіма озброєннями та в супроводі дронів. І потім, у реальних штурмових діях, їхня ефективність була на максимумі. Війна - це дуже важко, а ще це великою мірою лотерея. Але якщо є розуміння, як організувати роботу підрозділу в тому чи іншому виді бою, є планування і протоколювання ймовірних ситуацій, є відпрацювання на полігоні та забезпечення всім необхідним, то є й шанси на перемогу. Якщо ж цього не буде, то все триматиметься виключно на героїзмі та самовідданості бійців. Російсько-українську війну часто називають "війною малих груп". Який розмір піхотної групи сьогодні є оптимальним, якщо ми говоримо про високотехнологічну та навчену піхоту? Ми зараз бачимо війну "дронів, артилерії та малих груп", у якій іноді навіть відділення це забагато. Зрештою, в різних ситуаціях (як в обороні, так і в наступі) можуть ефективно працювати рота, взвод або відділення, які, своєю чергою, розбиті на скоординовані малі групи. Під це треба переписувати статути й продумувати протоколи дій. Які уроки ви особисто винесли з цієї війни як воїн і як науковець? Найголовніший урок, який варто засвоїти нам усім: ми гаяли час на підготовку до війни ще з 1991 року. Ми задовго ховали голову в пісок: думали, що війни можна було уникнути завдяки налагодженню економічних зв'язків з Росією, завдяки розмовам про "братерство" та подібній маячні. Якби ж нам стало розуму років за 30 передбачити розвиток подій ми були б зараз набагато більш боєздатними. Друге, що я зрозумів: навіть відносно невеликий відсоток згуртованих людей, які знають, за що воюють здатні зупинити таку махину, як Російська Федерація. Крім нас, українців, у це не вірив взагалі ніхто. Ми гаяли час з 1991 року, бо ховали голову в пісок Але вже понад три роки ми стримуємо армію величезної країни, гарно озброєної, яка до того ж не береже та кидає на "м'ясо" своїх людей. Але найбільше моє бажання (коли настане довгоочікуваний мир) щоб ми вчергове не згаяли наших можливостей. Щоб Україна розвивалася і стала настільки сильною економічно, військово і політично, аби нікому навіть в голову не прийшло цю війну повторити. Чи думаєте ви про повернення в науку та в академічну освіту? У мене вже була така можливість. Після операції на коліні в 2023 році мене визнали непридатним, я міг стати на академічну посаду і "зав'язати" з військовою службою. Але відчув, що морально до цього не готовий. І це не про героїзм та патріотизм. Тут, у війську, я почуваюся максимально "на своєму місці". Моя задача підготовка новобранців є набагато важливішою, ніж усе інше. Вчити студентів математиці, слава Богу, є кому. Тому я тут. Ключові терміни БЗВП базова загальновійськова підготовка. Це спеціальний курс для отримання знань та навичок, потрібних піхотинцю. Його проходять всі новобранці, що раніше не мали досвіду військової служби. БЗВП триває 45 навчальних днів. За рішенням Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського тривалість БЗВП для тих, хто служитиме не на бойових посадах, скорочена до 30 днів. ВОС 100 військово-облікова спеціальність "Стрілець". Це базова кваліфікація у Збройних Силах України. Її отримують всі військовослужбовці, що пройшли БЗВП. СОБ старший офіцер батареї: той, хто керує бойовою роботою артилерійських розрахунків. ДФТГ добровольче формування територіальної громади. Це воєнізований підрозділ, сформований з добровольців, мешканців певної території, який виконує завдання територіальної оборони. Створення ДФТГ передбачене законодавством України про національний спротив.

НМТ — це формат підсумкового оцінювання знань випускників шкіл, запроваджений на заміну традиційному зовнішньому незалежному оцінюванню (ЗНО). Він складається з кількох блоків, які студенти проходять в один день. Кожен блок заробляє бали, які складають кінцевий результат.

Пан Володимир мав нагоду і представляв нашу країну, будуючи зв'язки в оборонному секторі із США. Починаючи з 2015 року, був призначений на посаду аташе з питань оборони України в США. Три наступні роки з доступної в мережі інформації, якраз таки напрацьовував ці важливі ланцюжки, які й до цих пір об'єднують нас із нашим стратегічним партнером. Хотілося б сподіватися, що ми і досі залишаємося в статусі саме стратегічних партнерів, де-факто із США. Яка ваша думка станом на сьогодні з цього приводу?Так, Сполучені Штати це наш стратегічний партнер, що б там не відбувалося, тому що мова йде про країну. Країна це громадянське суспільство, це політики, дві партії, республіканська, демократична. Там підтримка є і з боку суспільства американського, і з боку американського політикуму. Тому це країна, яка бачить всі причини цього конфлікту, вони на нашій стороні. Можуть тільки змінюватися форми та методи передачі допомоги, яку ми від них отримували. До 2025 року, коли вже новий президент США оголосив інші підходи до надання безкоштовної допомоги будь-кому у світі, не тільки нам. Просто ми переходимо в формат, коли, можливо, ми не будемо мати безкоштовної допомоги від Америки, яку ми мали з 2022 року по 2024, а, можливо, просто за ресурси, які треба буде акумулювати разом з нашими європейськими партнерами, або свої, якщо у нас такі є, щоб закупляти американську продукцію, яка до цього надходила нам безкоштовно.Зміна підходу це принаймні не зупинка співпраці, і це, звісно, дуже тішить. З іншого боку, ми розуміємо, наскільки ускладнюються навіть механізми станом на зараз допомоги Сполучених Штатів для нас. З останніх інформаційних приводів це мінус. Американці і американські військові американські представництва в важливих логістичних хабах, які на теренах саме Європи, які забезпечують збройні сили всім необхідним. Те, що вони зменшують свою фізичну присутність, це несе певні загрози для нас?військова допомога США Україні, фото: gettyimages На сьогоднішній день це не є такими загрозами, які могли вони бути в 23-му або в 24-му роках. Щоб всі розуміли хаб в Польщі вже що і був створений за ініціативою і енергією США, Америки. Вони туди інвестували багато для того, щоб там все було організовано. Вони туди відправили своїх військових, Вони розгорнули там різні ремонтні служби, логістики і забезпечення. Їхні літаки кожен день там сідали. І ця база зіграла дуже важливу роль в 22-23 роках, частково в 24-му. Цією базою користувалися всі країни, які надавали нам допомогу. Фактично просто американці взяли за свій кошт цю логістичну систему. Але вже в минулому році, коли було зрозуміло, що основну ініціативу і лідерство всіх операцій на допомогу Україні будуть вже перебирати на себе європейські країни НАТО, вже поступово йшла підготовка до варіанту, що американці будуть відходити в сторону і просто будуть допомагати іншим способом. Але ще раз: безкоштовні такі пакети американські на цьому припиняються. Але немає ніякої загрози страшної від того, що американці зменшать свою присутність в Жешуві, тому що там вже логістика налагоджена, вона вже працює, там працюють багато країн. Є Координаційний центр НАТО, який в Німеччині знаходиться, який керує також цим процесом. Там знаходяться спільні представники багатьох країн НАТО, змішані групи. І фактично, це вже самодостатній механізм постачання нам допомоги, в першу чергу, з європейських промислових зон і європейських армій.Щодо ціни за допомогу, Цього тижня українська делегація відправляється в США для того, щоб продовжувати перемовини на тему угоди щодо наших ресурсів, рідкоземельних, копалин загалом. І ми розуміємо, що говорити про це із Штатами станом на зараз нашим дипломатам непросто, якщо ми стоїмо на наших національних інтересах, виключно. На вашу думку, чи є ця угода запобіжником, що США найближчим часом можуть призупинити збройну підтримку, фінансову підтримку для нас?Фінансова підтримка і так буде призупинена, як і для всіх інших країн. Ми не є тільки єдиними жертвами тих грандіозних планів президента США по налагодженню справедливого миру у світі торгового. Тому для нас важливо те, що допомога від Америки буде продовжуватися вже за гроші. Та угода про рідкоземельні метали та інші матеріали, які зараз знаходяться на столі, ясно, що вона не влаштовує в тому варіанті, як було представлено підготованою американською стороною, нашу сторону. І тому ця група, яка поїде в Вашингтон, продовжить консультації на цю тему. Сам підхід цих угод перший був в тому, щоб ми вклали туди також витрати американців на те, що вони нам вже передали у 22-24 роках. Справа в тому, що просто ця передача відбувалась не за якимось контрактом, де ми ставили якісь свої підписи, а за рішеннями їх Конгресу і за рішеннями їхнього президента. Тобто там ніде не було прописано, що ця допомога йде за гроші, які Україна має повернути. Вона по всіх цих документах була оформлена як матеріальна технічна допомога. Україна юридично нічого не винна Сполученим Штатам за те озброєння, яке вона вже отримала. І це буде предметом дискусії нашої групи, в тому числі в рамках цієї угоди, яка, в принципі, по своїх сумах виходила на те, щоб ми компенсували витрати американців попередні. Не буде такого, це точно. Будуть інші варіанти, будуть шукати якийсь компромісний варіант, з розумінням інтересу американців також мати якісь джерела прибутків для себе в майбутньому з наших територій. Але це вже треба віддати урядам, хай вони там розбираються. Те, що нам вже було передано, воно нам було передано безкоштовно в рамках рішень самого уряду США, їх президента і Конгресу. Тому це не ленд-ліз програма Другої світової війни, яка була для Радянського Союзу та Великої Британії з боку Америки, де вся допомога надавалася у вигляді кредитів, які треба було потім повертати. І Британія повертала ці гроші років більш як 50. Але це було оформлено документами з підписами лідерів і так далі. В нашому випадку це оформлено по-іншому. З боку Америки там стоять підписи Конгресу, там стоять підписи президентів, і ця допомога, що ми отримали, безкоштовна.Тобто, пане Володимире, якщо я правильно зрозуміла, якби ми з американцями рухалися по траєкторії цього ленд-лізу, який був ухвалений в Сполучених Штатах в контексті російсько-української війни, тоді і адміністрація Дональда Трампа мала би юридичні підстави говорити про те, що якісь наші ресурси мають компенсувати витрати США. Але ми рухалися саме шляхом грантової допомоги, програми були різні, відповідно, і це послугувало запобіжним кроком до того, щоб не відбувалося того, що зараз принаймні в риториці Сполучені Штати до нас мають.Вони не можуть від нас вимагати зараз ніяким чином якихось грошей за те, що було поставлено. Вони емоційно це роблять, але ніяких юридичних підстав для цього нема. Це може ставитися, наприклад, якісь спроби тиснути на нас, що ми вам щось не будемо давати, якщо ви нам там за попередньо. Але там, я думаю, сторони домовляться до варіанту, що то, що було, то було, і воно юридично оформлено. А от те, що буде для нас, у нас не має бути ніяких ілюзій про те, що це буде безкоштовно. От хоча б на цьому ми знаходимо в компроміс з ними, і тоді для американської сторони було б досить привабливо і нормально, коли допомога для України надходить від Америки за кошти, скажімо, країн Європи. Тому що в цьому вигляді виграє оборонно-промисловий комплекс США і виграє економіка США, тому що вона отримує живі гроші. Зараз же ситуація виходить так, що якщо Америка нам не буде нічого постачати навіть за гроші з якихось причин, що маловірогідно, ми будемо отримувати це з Європейського Союзу, країн Європи, країн НАТО в Європі, які зараз акумулюють цей ресурс, для нас, який за кількістю грошей компенсує обсяги американські, але закуплятися буде озброєння європейське і виграє від цього оборонно-промисловий комплекс Європи. І в Америці зараз вже, ми знаємо, вони дуже нервують цього питання, тому що вони вже ведуть дискусії з країнами Європи про доступ до цих ресурсів американських компаній. І от тут почнеться цікаво, тому що величезні кошти з боку Європи, вони дуже викликають інтерес для американської промисловості, і воно вигідно було б для американської сторони. Тому вони не будуть закривати нам продаж своєї продукції, вони просто будуть підходити якось більш по-своєму. Але нам головне отримати доступ до високотехнологічних речей, яких нема в Європі. Наприклад, отримання ракет до комплексу "Петріот", який допомагає збивати балістичні цілі. Оці ракети, вони не дешеві, але вони виробляються тільки в США. І вони налагодили виробництво цих ракет, вони в великій кількості зараз виробляється. Цей був процес, запущений при Байдені під нас, щоб ці ракети йшли до нас. система ППО Patriot Відповідно, вони будуть зацікавлені, щоб ці ракети до нас йшли, єдине, що за гроші, які ми їм будемо давати за допомогою наших партнерів в Європі. Інші системи, які пов'язані з наземними бойовими діями, як танки, бронетехніка, якась, воно не є вже актуальним для нас, тому що війна перейшла в технологічне протистояння. Боєприпаси, які ми отримали, артилерію від Америки, на сьогоднішній день не настільки критичні нам, тому що в європейській зоні дуже багато теж починається виробництва. І використання артилерії, і боєприпасів зараз менше, ніж було у 22-24 роках. Тому в цьому питанні ми не залежимо від Америки. Від Америки ми залежимо тільки в деяких технологічних системах, про які ми повинні з ними постійно говорити, комунікувати і купляти у них просто їх за спрощеними процедурами, яких від них просити. Якщо вони будуть в цьому питанні створювати якісь перешкоди, що маловірогідно, особливо в системах протиповітряної оборони, будемо шукати альтернативи. Я не думаю, що американці будуть зацікавлені і штовхати нас на той шлях шукати альтернативи. Вони зацікавлені в варіанті, що "Америка має бути великою знову" - це знову треба продавати, показувати всьому світу, що те, що вони продають нам, воно реально ефективно. Якщо вони віддадуть цю нішу іншим країнам, як Франція, яка теж системи виробляє, Ізраїлю віддадуть, Південній Кореї віддадуть, які теж нам це можуть продати, то для них це не дуже вигідно.Цікава справді думка. Скажіть, будь ласка, пане Володимире, а що стосується Європи і стану, в якому зараз знаходяться європейські країни. Ми бачимо активні заяви, навіть з'явився вже формат, поки що рамковий, як мені здається, "коаліції охочих" на перспективу в разі, якщо буде якесь зупинення вогню або стишення бойових дій, можлива присутність іноземних контингентів, іноземних військових в нашій території. Чи видається вам перспективними взагалі рухи в цьому напрямку?Європа дуже сильно проснулася після того, як Америка почала відходити в сторону від витрат своїх ресурсів на безпеку Європи. І ми це побачили. В першу чергу, почалися рухи з боку великих країн, які були, так скажемо, хребтом безпеки Європи. Це Велика Британія, Франція, Німеччина частково. Всі вони почали просто переосмислювати реальність. В результаті там, вже починаючи з 2024 року, дуже сильно пішли інвестиції в оборону, пішли в оборонно-промисловий комплекс. А зараз те, що відбувається, це йде розмова про два напрямки. Перший напрямок це "коаліція охочих" направити в Україну якісь підрозділи, для чогось.І друга коаліція на акумуляцію ресурсів для озброєння України, тобто, хто дасть, скільки грошей, щоб компенсувати вихід, наприклад, американського ресурсу фінансового. Те, що стосується заведення до нас якихось військових, там два варіанти, два сценарії. Перший сценарій це так звані миротворчі сили, про які там зразу почали щось там говорити. Це на випадок, якщо між сторонами досягнута якась домовленість про врегулювання, не про припинення вогню, а про врегулювання конфлікту, який тягне за собою певний період, 5-10 років, моніторингу з боку міжнародних організацій. Так завжди було в міжнародній практиці по лінії ООН. Тоді вводилися за згодою всіх сторін миротворчі сили на лінію роз'єднання, мета яких була дивитися, як виконуються ці зобов'язання. миротворці ООН Ми не можемо зараз взагалі на цю тему говорити, тому що в нас немає ніякого врегулювання. Тому ця модна ідея миротворців, вона тихенько зараз відійшла в сторону. Те, що говориться зараз про можливість направлення сюди військових не НАТО, а від окремих країн, так званих коаліцій бажаючих, яку поки що спочатку взяли на себе Британія і Франція, і до них, можливо, ще буде хтось приєднуватися – це ті країни, які готові направити своїх військових для виконання якихось задач на підтримку України. Це мова йде не про піхоту, не про бригади, не про батальйони, які будуть воювати в зоні лінії зіткнення і під величезним ризиком для свого життя, на це ніхто не піде. Але це можуть бути групи фахівців з підготовки, інструктори, фахівці по складних системах протиповітряної оборони, по системах радіоелектронної розвідки, по системах комунікації. Тому що ця технологічна війна вимагає великої кількості такого класу спеціалістів. І саме такі спеціалісти, вони в першу чергу, і розглядаються зараз такими країнами. Але все одно психологічно для таких країн перейти кордон і з'явитися на території України це вже нелегко. І те, що Франція і Британія сказали, що ми готові, це величезний крок, порівняно з тим, де ми були в 22-му, 23-му, 24-му роках.Тобто, фактично, ми зараз можемо говорити про можливості відродження формату роботи у Вісбадені. Про це останнім часом багато говорять, навіть ексголовком Залужний, нині посол у Великій Британії написав. Оцей от момент нашої співпраці, постійного консалтингу з військовими і напрацювання певних алгоритмів наших дій по обороні проти Російської Федерації. Наскільки високому рівні ця робота залишається? Чи ми зараз знаходимося в ситуації, коли в наших умах, і в наших руках, і у наших військових уже стільки досвіду, що мало що ми вже можемо для себе взяти у наших колег за кордоном?По-перше, формат Вісбадена нікуди не дівся. Цей формат зараз взяли під свою парасольку країни, такі як Британія і Франція. Це погоджений всередині НАТО процес. Він почався минулого року, напередодні виборів в США, коли всі знали про те, що можуть бути такі варіанти, в тому числі американці, про це знали. Тому поступово просто лідерство Америки в цих процесах передано країнам НАТО в Європі. Механізм працює як годинник, без змін. Ті ж самі люди, там, наші представники, там бази даних, всі запити, все йде. Єдине, що, скажімо, в базах даних буде менше безкоштовної матеріально-технічної допомоги США. От і все. Решта воно працює, всі логістичні ланцюжки без проблем великих. Що стосується характеру війни і спроможності наших партнерів якось нам сильно допомогти в зміні технологічної трансформації, тут у нас набагато більше досвіду, енергії і креативу. Ми навчилися правильно і швидко впроваджувати на полі бою саме ці роботизовані технічні речі. Ні у кого в світі немає такого досвіду впровадження таких складних речей в реальній бойовій ситуації. Тому зараз фактично ми є носієм знань і досвіду як це використовувати. Для нас важливо тільки обсяг, кількість цих систем і спроможність їх швидко виробляти разом з кимось. Ці речі потребують вже наших партнерів. Тому що, щоб безпечно, це виробляти, це треба робити не тільки на нашій території, а й на території Європи. Більше безпечних варіантів. Тут мова йде також про компоненти, чіпи, різні електронні речі, які ми не виробляємо, які ми частково беремо навіть в країнах азійський і так далі, щоб ми мали доступ до них дуже швидко в тих обсягах, які нам треба з європейської зони, через наших партнерів. Фактично, мова йде також про постійні, наприклад, залишається все ж таки питання таких базових речей, як артилерійські боєприпаси, тому що скільки б там не відійшла роль артилерії, скажімо, така, як раніше була, вона залишається. І якась мінімальна кількість боєприпасів має йти. Європа нам це спроможна забезпечити. Ніхто нам не порадить, як воювати в цій війні вже. Ми вже можемо радити. Нам тільки треба ресурс продовжувати технологічне протистояння. І цей ресурс...нам мають  допомогти партнери.Пане Володимире, ви сказали, що європейським країнам буде психологічно, складно перейти і зробити цей крок щодо своєї присутності на території нашої держави. З іншого боку, ми бачимо, що в приватному порядку, в війні Росії проти України, як на нашому боці, так і на боці росіян, беруть участь громадяни різних країн. Буквально днями президент Зеленський заявив про те, що є перші полонені громадяни Китаю. Раніше ми говорили про північнокорейських військових. З іншого боку, з'являються ініціативи, наприклад, у Юрія Бутусова зробити збір і зібрати на квитки в Україну для колумбійців. І ми розуміємо, що так чи інакше, але, умовно, країни Глобального Півдня, вони теж залучені, і у них 100% свій інтерес бути тут присутніми, тому що це про досвід, за яким вони спостерігають, в якому вони беруть участь. І ми не знаємо, що буде за кілька років, але це може бути використано вже в інших конфліктах. На вашу думку, чи великий для нас є ресурс в країнах Глобального Півдня? І в якому форматі його варто було би використовувати?Ця війна зараз знаходиться в фазі, де мова йде не про кількість людей, а про їх якість. Фактично, зараз не є потреба величезної кількості піхоти, тому що для неї великі ризики для виживання, а є потреба великої кількості, скажімо, операторів дронів, спеціалістів по РЕБах або по інших. І тут нам країни Глобального Півдня ніяк не допоможуть. У нас є з обох сторін громадяни інших країн, які в силу різних своїх причин це роблять. Це приватні ініціативи, обидві сторони не скривають цього. І навіть оці китайські громадяни, які попали тут в полон, це не кадрові військові, це просто громадяни Китаю. На відміну від, скажемо, Північної Кореї. От Північна Корея вона направила тоді на підтримку зусиль Росії в Курській області на території Росії своїх кадрових військовослужбовців. Але це вона зробила в рамках угоди, яка була підписана між Росією і Північною Кореєю, напередодні загальної угоди про співробітництво, в якій був параграф пов'язаний з наданням військової допомоги один одному у випадку там чогось. І тому юридично вони оформили це, умовно говорячи, правильно, коли відправили своїх солдат воювати на території Росії. Якщо б оці північнокорейські солдати з'явилися на територію України, то було б вже скандалом великим. А так, ну що, так вони домовилися. Що стосується решти, то, як правило, це громадяни, які не є кадровими військовослужбовцями. Вони могли бути колись там військовими в своїх країнах, але вони беруть участь, приїжджають зі своєю мотивацією або фінансовою, або просто пасіонарною, або якоюсь. В цій війні, як правило, нас цікавлять тільки люди з технологічним досвідом, в першу чергу, і досвідом організації, менеджменту. В країнах Півдня, я не думаю, що там таких багато. Нас більше цікавлять люди, які вже пройшли якісь війни напівтехнологічного плану на Близькому Сході, там в Афганістані, колишні європейські або американські військові, але це їх питання. Обмеження державних службовців військових з боку, скажімо, Америки і окремих країн Європи, воно існує. Американці не можуть направити сюди ніякого військового без спеціальних великих процедур. Вони не можуть направити ні одної компанії на якісь консультації без отримання дозволу Держдепартаменту на це. В Європі є країни, які кажуть "да їзжайте", окрім військових кадрових. І до нас приїжджають, скажімо, якісь компанії з Європи, які перевіряють свої зразки, і вони це роблять в рамках своїх інтересів. Їм всім дуже важливо подивитися, як це працює. Але проблема в тому, що, щоб побачити наживо, ти маєш брати участь в цьому, бути в зоні ризику. Вони не всі готові до цього.І нам не дуже приємно бути полігоном, але вже така доля сталася.Така наша доля. Ми не розглядаємо себе полігоном. Ми просто заходимося на війні, де ми відбиваємо ворога. Хай, хто хоче, це називає, нам все одно треба робити свою справу.З іншого боку, коли Іран вперше направив свої "шахеди", звичайно, через руки росіян, Іран теж мав свій інтерес. Подивитися, як це працює, як це можна вражати.Обов'язково. Тому, в принципі, чесно говорячи, навіть і ті європейські країни, як Франція і Британія, які готові направити фахівців, ясно, що ці фахівці, крім свого досвіду, вони хотіли би хотіли набратися досвіду, як це робити правильно. Це основна проблема Європи, що вони не відчувають нерва цієї війни на полі бою. Ти не можеш сидіти в кабінеті і робити якісь висновки, коли ти не чуєш звук "шахеда" за своїм вікном. Це зовсім інше відчуття. А у нас цього достатньо, навіть більше, ніж достатньо. Тому ми попереду саме в розумінні, як це робити на полі бою. Я інколи порівнюю це з варіантом, коли ми тут займаємося чимось і створюємо якийсь новий рояль, музичний інструмент. І от ми створюємо його, вдосконалюємо, паралельно на ньому граємо. Граємо, граємо, і нарешті ми створили якийсь там інструментарій, який нам просто всіх вражає, і ми на ньому красиву музику робимо. Потім до нас прибігають і говорять, ой, продайте нам цей рояль. Ми їм продаємо цей рояль, але вони не знають, як на ньому грати. Вони не знають нот, вони не знають партитури. Вони бачать цей інструмент, починають тикати туди своїми пальцями, а звуку нема, музики нема. Ти маєш бути інтегрованим цим інструментом, ти маєш думати разом з цим інструментом. А це можна зробити тільки в рамках тої еволюції, яка ведеться у нас на полі бою. Оце наша перевага. Це приходить тільки з реальним досвідом. Ти не навчишся ні в академіях, ні в інститутах. Це треба на полі бою через свої руки і мозок пропустити.Блискуча аналогія, дякую. Ви зауважили, що ми зацікавлені не в кількості, а в якості зараз тих, хто воює. І на хлопський розум, з цивільної, як то кажуть, дзвіниці, можна поставити запитання: а чому тоді у нас тільки в публічному просторі інформації і питань щодо мобілізації в нашій країні? От, власне, трошки про те, що складно допомагати тому, хто сам не повною мірою, використовує власний ресурс, щоби вижити. Чи використовуємо ми, на вашу думку, повною мірою свій людський ресурс, ресурс свого досвіду, про який ми поговорили, ресурс військово-промислового комплексу, те, як це зараз працює, можливо, щось ще додасте. Чи є над чим попрацювати?Ми починали цю війну серед військових, в тому числі зі старим мисленням, розумінням як треба цю війну вести - як вчили в академіях, як вчили в цих військових закладах, з досвіду цих наших миротворчих операцій. І все, що в цій війні робиться, воно робиться, виходячи з досвіду оцього поступового, скажімо, зіткнення з проблемами на полі бою. І, відповідно, всі ці рішення, які треба було приймати, вони приймалися, виходячи з розуміння старого мислення, нерозуміння нових технологій. І в певний момент ясно, що війна дійшла до тої точки, коли треба було дуже багато людей на полі бою виставляти. Тому що, якщо ти воюєш старим способом, а старим способом, це багато техніки, там, де техніка, там з'являються люди. ЗСУ Це позиційна маневрова війна, там, де траншеї, опорні пункти і там, де треба дуже багато знову людей кидати, в тому числі під ці артилерійські загрози. І ми мали дуже багато втрат, особливо 22-23 рік, в наших спробах зупинити ворога під час його наступу, коли він мав перевагу в 5-10 разів більше артилерії. І ми тільки на героїзмі, якомусь незрозумілому ентузіазмі просто тримали те, що могли. І тоді вже стало питання мобілізації, чого люди сидять, давайте збирати. Там і ТЦК пішло по всій країні шукати людей. Паралельно в армії створювалося розуміння, що йшло через дефіцит боєприпасів, через дефіцит матеріально-технічної допомоги, яку нам давали, через дефіцит спроможності нашого оборонно-промислового комплексу, паралельно в військах йшло більше глибоке розуміння, що треба шукати більш дешеві, технологічні, асиметричні, гібридні рішення. І в нас дуже активно з 23-го року почалися оці перші спроби нових інноваційних речей. І ці інноваційні речі по ходу діла почали вчити військових, а інновації йшли, в першу чергу, не зверху, а знизу, з горизонту, від громадянського суспільства, від IT-інженерів, від наших програмістів і інженерів, які ніколи не були військовими, але вони приносили свої ідеї до військових. Військові ментально не були готові до цих технологічних речей. Але коли вони почали потихеньку бачити, як воно працює, то, я думаю, в 2024 році ми почали вже мати таку глибоку ментальну трансформацію серед військових, що є інші способи ведення війни, де не треба людей тримати в зоні бойових дій такими натовпами. Це можна замінити роботизованими системами, дронами, особливо там, де можна вражати. Ментальний прорив, революція у військових, особливо у молодих військових, ті, які пройшли зараз цю війну, з майора до генерала бригадного, які побачили, як це робиться, почався дуже динамічний процес трансформації в армії на технологічну, скажімо, СКДУ. Паралельно в армії ще залишаються оці підходи, що треба людей, щоб бригади були укомплектовані 100%, щоб на кожний квадратний кілометр хоча б 2-3 людини було, щоб в біноклі дивилися і так далі. Хоча це можна вже робити зовсім іншим способом. Тобто йде відмирання старого менталітету і входження вже нового технологічного менталітету. Тобто ми в цій фазі. Тому вже ми бачимо менше криків про мобілізацію, порівняно з 24-м роком початком, коли просто стояв такий шквал, що треба людей. Зараз вже про це говорять не з таким ажіотажем, а спокійніше. Хоча в принципі кількість військ у нас за цей період, чесно кажучи, не зросла. Йде заміна людей на роботизовані платформи. І в цьому році ми просто побачимо дійсно таку реальну картину, там, де одна бригада, наприклад, кількістю півтори тисячі чоловік тримала фронт, умовно говорячи, 50 кілометрів, то зараз це може один батальйон безпілотних систем тримати цю ширину, умовно говорячи, не входячи в контакт з ворогом, навіть не бачачи його, тільки буде бачити га екрані своїх комп'ютерів. В це ми йдемо, ми на цьому шляху. Тому зараз перехід від старого на нове, коли ти на столі бачиш і питання мобілізації, і питання нових технологічних рішень, і спроби так вирішити, інакше, це ще зв'язано зі зміною поколінь взагалі військових. Старе покоління відходить, нове заходить з досвідом реальних і з досвідом розумінням, як це треба робити. Тому я б тут не створював великого ажіотажу. Ну, йде такий процес. людський. Вчимося на своїх помилках. Ми завжди вчилися на своїх помилках. Тут і плюс, і мінус. Мінус, тому що це дуже криваво дається. Плюс - якщо воно дається, то так, що у тебе на генному рівні на два покоління вперед всі знають, що так не треба робити.Так. От ви сказали, що наш досвід і те, як ми його використовуємо, нам мало хто може щось протиставити, але є росіяни, які теж, як і ми у цій війні. І якщо я не помиляюся, то з останнього, використання дронів на оптоволокні в більш-менш видимому притомному масштабі почали вони, хоча ідея ця була, знову ж таки, у 2023 році, можу помилятися, саме у українських фахівців з громадського сектору. Просто вона певний час не знайшла своєї підтримки, Але зараз надолужуємо, як то кажуть. Тож наші ресурси і наші партнери це важливо. З іншого боку, є росіяни, які теж, будьмо відверті, вчаться. Які ви бачите зараз, можливо, з їх боку напрацювання загрозливі для нас? А, можливо, недопрацювання, які варто було би використати? З того, що можна говорити публічно, звичайно.Вони будуть намагатися теж максимально використовувати технологічні речі для себе. Основна проблема для росіян в тому, що вони є заручниками, так скажемо, дурних ідей свого фюрера Путіна, задача якого - знищити Україну. Для цього вони повинні просуватися, наступати. І для того, щоб наступати, це основна проблема в сучасній технологічній війні, що ти не можеш наступати старим способом. Ти будеш втрачати стільки людей, що просто ніколи не знайдеш стільки людей. І ми бачимо це по цих втратах, які на кінець 24-го року і протягом 25-го року. Різке зростання втрат росіян. Не тому, що ми так героїчно там на полях бою це робимо один-один в штики, а тому що з нашого боку просто в цей період, з кінця 2024 року, масово почали заходити дрони, просто масово. На порядок більше. І це нам дало можливість знищувати їх піхоту до того, як ще вона досягне лінії зіткнення. І в результаті створюється ситуація, коли вони в цьому технологічному середовищі неспроможні будуть наступати старим способом. Вони будуть намагатися робити якісь рухи вперед, втрачати велику кількість людей, десь пройшли кілометр-два. Потім треба буде думати, як забезпечити тих людей, хто у них зайшов в якесь село цим ресурсом. І буде протистояння до певного моменту, коли вони зрозуміють, що наступати неможливо, нема ресурсу. Почнуться розмови, як територію зафіксувати, де вони знаходяться, окуповану цю територію. І тут проблема для них починається, тому що обидві сторони будуть намагатися вводити так звану сіру зону, розширяти сіру зону. Сіра зона там, де не можуть рухатися люди, не транспортні засоби, на глибину максимальну. Але вони не можуть зупинитися, вони не можуть перейти в режим фіксації ситуації, тому що недосягнення їхньої основної мети для них - це політичний колапс всередині країни. Вони змушені щось будуть робити. І в головах у них в Москві ще сидить про те, що вони можуть це зробити, а реально, вони вже це не зможуть зробити. І війна переходить більше в протистояння економіки. Не стільки кількості людей, скільки економік, наскільки витягне економіка російська і економіка наша разом з європейськими країнами. І тут не можна навіть порівнювати. А тим більше на фоні зараз оцих глобальних експериментів економічних і торгових, коли нафта пішла вниз, це для них ще додатковий удар, ще більш страшний, ніж, можливо, втрати людей, тому що вони втрачають ресурс годувати тих, хто не воює. Тому вони програють в часі, якщо будуть намагатися просто не наступати, а сидіти і якось щось робити. Тому вони не можуть це уявити, що вони не виграють цей конфлікт в Москві і будуть намагатися просуватися вперед. І в цьому році буде цікавий феномен, що вони технічно не можуть це зробити, тому що люди йдуть і гинуть, йдуть і гинуть, йдуть і гинуть. Ну, пройшли там 2, 3, 5, 10 кілометрів за місяць вперед. Нас рятує те, що в нас величезна територія, не якась там маленька Кавказька республіка, і ми можемо собі дозволити якось маневрувати. Але наша потужність технологічна нарощується з кожним днем.Пане Володимире, на останок. Зараз обережно, але вже доволі активно підіймається тема перспектив експорту наших озброєнь на світовий ринок. Дуже непопулярно це зараз може звучати, але ми розуміємо, що зброярний ринок у світі, він доволі об'ємний і кожен там має своє місце. І Російська Федерація там теж мала своє місце. І у зв'язку з широкою агресією проти нас, вони фактично вибули. Ми не знаємо, на який час, можливо, найближчим часом вони повернуться у зв'язку з різними геополітичними міжнародними подіями і так далі. Але які перспективи у нас зайняти цю, можливо, невеличку, але важливу нішу?У нас дуже великі перспективи, тому що у нас є знання, у нас є прототипи, у нас є підтверджені спроможності. Це дуже сильна річ. Так, під час війни у нас зараз обмежений експорт нашої продукції за кордон. Тут треба приймати рішення державі політичне, Тому що я вважаю, що не треба обмежувати експорт, тому що спроможності у нас виробництва зараз під час війни перевищили спроможність, можливості держави по закупівлі чогось. Деякі компанії можуть виробити більше, ніж від них вимагає Генеральний штаб. Тобто, якщо є надлишки продукції, які люди можуть виробляти, то чому б не надати можливість під контролем експортувати, визначені країни, під певним моніторингом, щоб вони мали прибуток для розвитку, щоб цей прибуток можна було використати для покращення їх продукції в інтересах Збройних сил України. Тут у нас ще не йде дискусія, давати такий дозвіл чи не давати. Є побоювання, як же так під час війни давати, як народ подумає, а чого цей безпілотник поїхав кудись там в Індію, замість того, щоб воювати на Донеччині. І пояснювати народу, що у нас нема грошей закупити його, ми все, що можна, на бюджет закупили. Народ це не зрозуміє. Тут треба дуже чітко мати таку інформаційну комунікацію з суспільством на цю тему, щоб люди розуміли, що те, що йде за кордон, наприклад, як на експорт, воно ніяк не підриває нашу боєздатність на фронті, а навпаки, коштом додаткових ресурсів, воно допомагає її посилити. Але це треба пояснювати.І не дає ще раз нашому противнику повернутися в цю нішу поки її занімають.Абсолютно, тому що на нас дивляться з великою жадобою багато країн, закупити те, що у нас є. У нас зараз йде більший варіант, коли йдуть шляхом спільних підприємств. Тобто заходять іноземні компанії, знаходять місцевих партнерів, які вже працюють, творять спільні підприємства, спільні виробництва. І ця продукція вже просто йде потім з заводів не наших, а з заводів якихось в Європі, які виробляють те ж саме, але воно вже на потреби інших. Можна і таким шляхом йти, але бажано, щоб всі спільні підприємства тоді давали нам прибуток, щоб воно не залишалося десь за межами України, щоб воно йшло на розвиток нашого оборонно-промислового комплексу. І тут має бути креатив, включатися і в уряді, але політикум не повинен боятися відповідальності. Не боятися чесно говорити з людьми, про що мова йде, приймати рішення, пояснювати і думати, щоб підприємства оборонки мали ресурс для свого розвитку. А зараз вони дуже хвилюються. Дуже хвилюються.

Ліцей ВЕГА - це сучасна українська онлайн-школа, яка поєднує передові технології з перевіреними методиками навчання, забезпечуючи високий рівень освіти для учнів 1-11 класів. Якщо ви шукаєте надійний освітній заклад, що відповідає стандартам МОН України та державним вимогам, ВЕГА стане ідеальним рішенням для вашої дитини. Чому варто обрати онлайн-школу ВЕГА Офіційне визнання документів Ліцей ВЕГА - це ліцензований навчальний заклад, який видає документи державного зразка. Це гарантує визнання освіти як в Україні, так і за її межами, що відкриває широкі перспективи для подальшого навчання та кар'єри. Гнучкий графік навчання Онлайн-школа дозволяє поєднувати навчання з іншими формами освіти, такими як сімейне чи дистанційне навчання. Ви можете залишити документи дитини в базовій школі, зберігаючи всі можливості для її розвитку. Комбінований формат занять Учні мають доступ до інтерактивної онлайн-платформи для самостійного навчання, а також до щоденних живих уроків у Zoom за участі кваліфікованих вчителів та однокласників. Такі заняття проводяться після 14:00 за київським часом, що дозволяє зручно планувати день. Всебічний розвиток дитини Ліцей ВЕГА пропонує не лише академічну освіту, а й широкий спектр позашкільних заходів: гуртки, арт-терапію, консультації з психологом та школу розвитку для батьків. Це допомагає розвивати соціальні, творчі та емоційні навички дитини. Ефективна початкова освіта Для учнів 1-4 класів ми створюємо міцну базу знань, яка стане основою для подальшого навчання. Також доступна спеціальна програма підготовки до вступу в 1 та 5 класи. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Школа не має права забороняти" - омбудсменка розповіла про ґаджети під час навчання Переваги навчання в онлайн-школі ВЕГА Комфорт та безпека Навчання з будь-якого місця та пристрою дозволяє заощадити час на дорогу та забезпечити безпечні умови для дитини. Висока якість освіти Гарантують академічну успішність завдяки досвідченим педагогам, сучасним методикам та індивідуальному підходу до кожного учня. Підтримка для батьків Ліцей ВЕГА надає батькам корисні рекомендації та ресурси, щоб вони могли активно брати участь у навчальному процесі своєї дитини. Як почати навчання в онлайн-школі Оберіть відповідний навчальний план на сайті вже сьогодні. Онлайн-школа ВЕГА - це сучасний вибір для вашої дитини, який забезпечить її якісною освітою та підготує до успішного майбутнього. 6 березня почалась реєстрація учасників Національного мультипредметного тесту (НМТ) 2025 року. Майбутні вступники зможуть подати заявки на складання іспиту до 3 квітня 2025 року.

НМТ — це формат оцінювання підсумкових знань випускників, який запроваджено на заміну традиційному ЗНО. Він складається з кількох предметних блоків, які студенти складають в один день. За кожен блок нараховуються бали, які формують остаточну оцінку. Головна мета НМТ — спростити процедуру допуску до вступу у виш і водночас забезпечити об'єктивне оцінювання знань.

Щороку, останнього дня лютого, у світі відзначають День рідкісних захворювань. Основна мета - привернути увагу до проблем людей, які живуть із такими хворобами, підвищити рівень обізнаності суспільства й розвитку медицини. У світі відомо понад 7 тис. рідкісних (орфанних) хвороб, близько 80% із них має генетичне походження. Загальна кількість пацієнтів із такими діагнозами, за оцінками Міжнародної класифікації Orphanet, становить близько 350 млн осіб. Через рідкісність цих захворювань діагностика, лікування та соціальна підтримка пацієнтів залишаються складними завданнями для систем охорони здоров'я. У спецпроєкті Gazeta.ua та міжнародної фармацевтичної компанії "Санофі", яка докладає максимальних зусиль щодо підтримки українських пацієнтів із рідкісними захворюваннями, розповідаємо про важливість ранньої діагностики та своєчасного лікування. Симптоми часто маскуються під найпоширеніші захворювання Сучасна медицина акцентує, що прості симптоми можуть бути сигналом до серйозних діагностичних перевірок. Адже щодня багато людей звертається до медиків зі скаргами, які на перший погляд здаються звичайними, але можуть виявитися ознаками рідкісних (орфанних) захворювань. За даними МОЗ за 2024 рік, 4533 українці мають орфанні хвороби, 80% хворих діти. 30-річний військовий, що воював на херсонському напрямку. Діагноз - хвороба Фабрі - У травні торік зʼявилися перші симптоми хвороби. Дуже погано переносив спеку, дошкуляв біль у серці. Були слабкість, запаморочення, підвищення і зниження тиску. Відчував сильні болі в руках і ногах. Фактично з окопу я поїхав до кардіолога, потім - у Херсон до генетика, пройшов обстеження в Миколаєві. Виявилося, це рідкісна хвороба Фабрі, - розповів військовий. Нині чоловік отримує симптоматичне лікування і чекає на терапію, яку йому наприкінці весни допоможе забезпечити міжнародна фармацевтична компанія "Санофі" спільно з державою. 9-річна киянка та 14-річний одесит. Діагноз - хвороба Німана - Піка 9-річній пацієнтці з Києва діагноз поставили в 1 рік і 1 місяць в Охматдиті. Народилася вона за кордоном. Але тамтешні педіатри не звертали уваги, що в немовляти великий живіт. У дитини почалося запалення печінки, збільшилася селезінка. 2020-го вона захворіла на пневмонію, яку перенесла важко, з довгою штучною вентиляцією легень. Легені залишились ураженими, ущільненими, і до них ледве надходив кисень. До того ж почав формуватися фіброз печінки. 2022-го печінка почала вже відмовляти - і дитину готували до трансплантації. Симптоматичне лікування не допомагало. Єдиним шансом було - розпочати ферментозамісну терапію. Пацієнтці довелося чекати, поки спеціальний препарат зареєструють і доставлять в Україну. Це мало відбутися в березні 2022-го, але почалася війна. Препарат змогли доставити на пів року пізніше, одразу почали лікування. Тепер дівчинка вчиться у школі, печінка в неї зменшилася в рази. Трансплантації вже не потребує, але лікування має отримувати пожиттєво. Другий пацієнт - 14-річний одесит - теж у ранньому дитинстві мав збільшену печінку і прояви гепатиту, потім приєдналося ураження легень. Нині ці двоє дітей отримують що два тижні необхідну ферментозамісну терапію у столичному Охматдиті завдяки гуманітарній програмі лікування хвороби Німана - Піка від Санофі. 30-річна лікарка-нефролог з Києва. Діагноз - хвороба Гоше Хворобу Гоше діагностували в 11 років. Хоча прояви були нетипові: збільшення печінки та селезінки, анемія, низький рівень тромбоцитів, важкі ураження кісток. Через підозру на остеомієліт пацієнтці двічі робили операції, але інфекції не виявили. Зрештою генетична діагностика підтвердила хворобу Гоше. Лікування хвора розпочала через гуманітарну програму приблизно за рік після діагностики. До 18 років її стан повністю стабілізувався, кістки відновилися, а печінка та селезінка повернулися до норми. Однак після припинення державного фінансування лікування симптоми повернулися. Знову допомогла гуманітарна програма, а згодом повернули й державне забезпечення. На сьогодні в Україні держава забезпечує пожиттєве лікування всім пацієнтам, у кого діагностували хворобу Гоше. Факти про рідкісні хвороби Хвороба Гоше Кількість пацієнтів в Україні: 71 підтверджений випадок, станом на 2022-й. Статистика захворюваності: 1 з 40 00060 000 новонароджених Найпоширеніші симптоми: збільшення печінки та селезінки, анемія, низький рівень тромбоцитів, ураження кісток. Затримка росту, порушення роботи серця, болі в суглобах. Лікування: безперервна ферментозамісна терапія дає пацієнтам змогу жити повноцінним життям. Санофі надає гуманітарну допомогу для забезпечення необхідними препаратами. Мукополісахаридоз I типу Кількість пацієнтів в Україні: близько 200 осіб. Станом на 2023 рік, отримує лікування понад 50 пацієнтів. Статистика захворюваності: 1 з 100 000 новонароджених Найпоширеніші симптоми: ураження сполучної тканини, деформації кісток, проблеми із серцем, погіршення слуху та зору. Лікування: ферментозамісна терапія для стабілізації стану та покращення якості життя. Без лікування хвороба швидко прогресує, призводячи до серйозних ускладнень. Санофі включає таких пацієнтів до гуманітарних програм для забезпечення терапії. Хвороба Фабрі Кількість пацієнтів в Україні: точна кількість хворих невідома, за прогнозом - 100-200 випадків Статистика захворюваності: 1 з 40 000 новонароджених Найпоширеніші симптоми: біль у кінцівках, порушення функції нирок, проблеми із серцем, шкірні висипання. Через подібність симптомів із наслідками перевтоми чи стресу діагностика часто затягується. Лікування: ферментозамісна терапія та симптоматичне лікування. Особливість - хвороба вражає переважно чоловіків. Рання діагностика та лікування покращують прогноз. Санофі підтримує таких пацієнтів через гуманітарні програми. Хвороба Помпе Кількість пацієнтів в Україні: точна кількість невідома. За прогнозами - від 50 до 150 осіб. Статистика захворюваності: 1 з 40 000 новонароджених Найпоширеніші симптоми: м'язова слабкість, проблеми з диханням, затримка розвитку в дітей, порушення роботи серця. Легко можна сплутати з респіраторними захворюваннями. Лікування: ферментозамісна терапія та підтримувальне лікування. Рання діагностика може значно покращити якість життя пацієнтів. Санофі підтримує хворих через гуманітарні програми. Хвороба Німана - Піка Кількість пацієнтів в Україні: 20-50 діагностованих випадків Статистика захворюваності: 1 на 150 000 250 000 новонароджених Найпоширеніші симптоми: збільшення печінки і селезінки, затримка розвитку, м'язова слабкість, проблеми з координацією, судоми. Лікування: діагностика за допомогою генетичних тестів і визначення активності ферменту. Підтримувальна терапія для зниження накопичення токсичних речовин. Пацієнти отримують допомогу завдяки гуманітарним програмам. У діагностиці не відрізняємося від країн Європи "Складність орфанних захворювань полягає в менеджменті та супроводі, необхідності глибоких знань лікарів, емоційному навантаженні та високій відповідальності", - говорить Наталія Самоненко, завідувачка Центру орфанних захворювань та генної терапії НДСЛ "Охматдит" МОЗ України. Основні проблеми діагностики орфанних хвороб: 1. Нестача лікарів і низька залученість у діагностику. Через війну багато медиків виїхало з країни, а студенти часто не обирають орфанних захворювань як подальшої спеціалізації. 2. ДНК-діагностика орфанних захворювань - вартісна. Пацієнти мають шукати альтернативні шляхи, як її покрити, бо наразі відсутні державні програми фінансування ДНК-діагностики орфанних захворювань. 3. Вплив війни: пацієнти неохоче погоджуються на переміщення по країні через важкий стан, воєнні дії, великі відстані. Це затягує процес діагностики. 4. Також через війну держава не розширює програм закупівель нових препаратів. 5. Не налагоджено комплексного підходу до діагностики, насамперед через відсутність державних програм та протоколів щодо діагностики рідкісних захворювань. 6. Доступність діагностики: лікар має знати, до якого медцентру далі скерувати такого пацієнта. В Україні в цілому не вибудовано маршруту пацієнта з орфанними захворюваннями. "До війни лікування орфанних пацієнтів в Україні охоплювало близько 17 державних програм. Серед метаболічних захворювань державне фінансування повністю забезпечує лікування семи хвороб: Помпе, Фабрі, Гоше, а також мукополісахаридозів I, II, IV і VI типів. З позитивного - під час війни до державних закупівель додали також лікування СМА першого типу", - розповіла Наталія Самоненко. Величезним досягненням називає запровадження неонатального скринінгу в Україні. "Наша програма вважається однією з найкращих у Європі. Охоплює 21 захворювання, включно з метаболічними патологіями, СМА та важкими імунодефіцитами. Для порівняння, у багатьох європейських країнах скринінг обмежується 46 захворюваннями, а його доступність залежить від регіону", - зауважує Наталія Самоненко. Ще одним важливим кроком стало розширення можливостей трансплантації. До повномасштабного вторгнення в Україні почали виконувати неродинні трансплантації кісткового мозку, що критично важливо для лікування багатьох метаболічних захворювань. Завідувачка Центру орфанних захворювань та генної терапії зазначила, що цього року державні програми діагностики та лікування орфанних хвороб переходять на баланс Національної служби здоров'я. Так передбачено медичною реформою. Лікарі переживають, щоб ці програми не скорочувалися і пацієнти вчасно отримували свої ліки. Що потрібно змінити Для покращення ситуації з діагностикою та лікуванням орфанних хвороб необхідно: Збільшити державне фінансування на генетичні дослідження. Створити нові освітні програми для лікарів, щоб підвищити їхню обізнаність про рідкісні захворювання. Розширити доступ до лікування через державно-приватні ініціативи та міжнародні гранти. Впровадити національну стратегію щодо орфанних хвороб, яка включатиме як діагностику, так і лікування. Проблеми, що існують у сфері орфанних захворювань, потребують комплексного підходу. Адже своєчасна діагностика та ефективне лікування можуть значно покращити якість життя пацієнтів. Пошуки інноваційних рішень у лікуванні рідкісних хвороб тривають За умов вчасної діагностики та підтримувальної терапії пацієнту з рідкісною хворобою можливо досягти нормальної якості життя й у більшості випадків повністю позбутися симптомів. Нині в усіх регіонах України без проблем діагностують п'ять захворювань: мукополісахаридоз, хвороби Фабрі, Помпе, Гоше, МПС, Німана - Піка типів A, B. Це роблять методом сухої плями крові. Якщо в лікаря виникає підозра, він робить забір крові в пацієнта на спеціальний бланк. Відправляє його до лабораторії у Відні. За два тижні отримують результат. У разі позитивного результату проводять глибинне генетичне дослідження. Надалі хворого направляють в Охматдит, де роблять додаткові обстеження. Уся ця логістика й діагностика рідкісних хвороб відбувається за підтримки фармацевтичної компанії "Санофі". "2024-го провели найбільшу кількість діагностичних процедур - близько 1600 аналізів. 2023-го було 1400. Кожен аналіз коштує близько 10 тисяч гривень. До діагностики ми прагнемо залучити всіх лікарів первинної ланки. Кожен лікар має змогу зробити забір крові та направити матеріал на дослідження у Відень. Таким чином, 2024 року вдалося виявити 11 пацієнтів із хворобою Фабрі, 1 з мукополісахаридозом I типу, 2 з хворобою Гоше", - розповідає Олена Бушміна, керівниця напряму "Фарма" міжнародної компанії "Санофі". Із 17 медичними закладами України налагодила співпрацю міжнародна компанія "Санофі" щодо ранньої діагностики й лікування орфанних хвороб Понад 1000 лікарів цих закладів пройшло навчання в рамках проєкту Санофі "Академія орфанних захворювань" задля підвищення обізнаності про рідкісні патології. Чотири освітні модулі доступні через онлайн-платформу "Укрмедінфо". Офлайн проводяться конференції, майстеркласи для генетиків, кардіологів, неврологів, гастроентерологів, ендокринологів, гематологів. Хвороби рідкісні, але це не означає, що пацієнти безнадійні, наголошує Олена Бушміна. Зокрема, Санофі невпинно працює над тим, щоб покращувати життя людей із рідкісними захворюваннями, шукає інноваційні рішення лікування. "Значущим досягненням є доступ до інноваційного препарату для лікування хвороби Німана - Піка. Зокрема, в період повномасштабного вторгнення нам вдалося організувати доступ двох українських пацієнтів до цієї інноваційної терапії в рамках гуманітарної програми Санофі. Ці ліки є однією з останніх розробок нашої компанії і доступні поки що в небагатьох країнах світу, - каже Олена Бушміна. Якщо говорити в цілому, то середня вартість лікування одного українського пацієнта з рідкісним захворюванням становить близько 20 млн грн на рік. "Ця цифра є дуже відносною, адже є різні захворювання і різні ліки. Санофі була першою міжнародною фармацевтичною компанією, яка підписала з Міністерством охорони здоров'я, Медичними закупівлями України договори керованого доступу. Це особливі договори, які дають державі та виробнику змогу домовитися про більш гнучкий формат взаємодії, який забезпечує безперервний доступ до терапії пацієнтів. Бюджет на 2025 рік, який виділила держава на забезпечення ліками орфанних пацієнтів, суттєво більший, ніж 2024-го, й це дуже позитивна новина", - зазначила Олена Бушміна. Допомога пацієнтам під час війни: виклики та рішення Під час війни значно посилилася допомога пацієнтам: реалізуються різні ініціативи, створено Академію рідкісних захворювань, з'явилися нові проєкти. Однак залишаються і значні труднощі, зокрема логістичні проблеми як із доставленням ліків, так і з тим, що пацієнтам часто доводиться самостійно діставатися до медичних центрів у Києві чи інших містах. Евакуація та доступ до лікування Одна з перших критичних проблем, з якою ми зіткнулися, евакуація великої кількості пацієнтів за кордон на початку повномасштабного вторгнення. Важливо було не просто забезпечити їх виїзд, а й гарантувати безперервний доступ до лікування. Для цього проводився моніторинг географії пацієнтів у тісній співпраці з лікарями, зокрема з Наталією Вʼячеславівною Самоненко. На той момент ключовим викликом було провести пацієнту необхідне лікування в Україні, а потім безперебійно продовжити його за кордоном. За перший рік війни приблизно 30% наших пацієнтів виїхало з країни. Згодом частина з них повернулася, і тут виникла нова складність. Проблеми повернення та доступності ліків Якщо пацієнт тривалий час перебуває за кордоном, держава не відстежує його місцезнаходження і не закладає ліків для нього в закупівлі. Тож, коли такі пацієнти повертаються, часто виявляється, що препаратів для них немає. "Це створює складну ситуацію: ліки потрібно терміново замовляти та доставляти в Україну, а виробництво та постачання займають у середньому 56 місяців. Це технологічно складний процес, який потребує чіткої координації між усіма сторонами", - підсумувала Олена Бушміна. Тісна співпраця Міністерства охорони здоров'я, Охматдиту, Державного підприємства "Медичні закупівлі України", пацієнтських організацій та бізнесу грає критично важливу роль у розвитку орфанного напряму в Україні. Координація зусиль між цими учасниками не лише посилює кожного з них, але й дає змогу сфокусувати увагу на пріоритетних напрямах у ключові моменти. Окрему роль у покращенні доступу пацієнтів до діагностики та лікування грають регіони України, що розвивають систему референтних центрів. Це створює умови для розширення можливостей діагностики, своєчасного лікування та комплексного підходу до підтримки пацієнтів із рідкісними захворюваннями.

32-річний підполковник Богдан Шевчук командир 59-ї окремої штурмової бригади у складі сил безпілотних систем. На посаді - з квітня минулого року. У ексклюзивному інтерв'ю Gazeta.ua він розповів про свій життєвий та військовий шлях, чому відмовлявся прийняти бригаду, якої помилки припустився у випадку з дописом "Пташки" та що найперше зробить після закінчення війни. МОТИВУЮТЬ ПІДЛЕГЛІ Як зазвичай проходить ваш день? Підйом о п'ятій ранку. Черговий доповідає про обстановку які завдання виконані, а які ні. Далі проводжу загальну нараду серед усіх командирів підрозділів та начальників служб. Уточнюємо завдання на день. Кожен командир розповідає про свої потреби. О шостій здійснюю доповідь командиру оперативно-тактичного угруповання "Хортиця", тактичної групи "Покровськ". Тоді ж розпочинаються штурмові дії. Як по будильнику. Сьогодні (26 січня. прим. "Gazeta.ua") два взводи окупантів штурмували наші позиції. Довелося відбивати вогонь, перенацілювати свої засоби, організовувати бронегрупи. Повертаюся на робоче місце, розписую документи, снідаю. І виїжджаю в розташування батальйонів. Подивитися який там стан справ, як організована робота на місцях. Найбільша увага тим, хто стоїть на найбільш "завантажених" напрямках, виконуючи роботи в населених пунктах. Там більший тиск противника. На сьогодні це 9 батальйон і 108-й окремий механізований батальйон. Обговорюємо як можемо зменшити інтенсивність обстрілів, які протидії скидам FPV, вираховуємо "точки" завдання ударів, намагаємося вразити їх. Як провести заміну, де потрібно посилити вибухові і невибухові загородження, як в умовах поганої погоди організувати контрбатарейну боротьбу. Неодмінно обговорюю з комбатами особисті моменти. Це вже за чашкою кави ситуація в країні, як справи удома, коли дітей бачив, коли дружина крайній раз приїжджала. Робота в одному батальйоні, а за день у мене об'їзд трьох-чотирьох, займає від години до півтори. Повертаюся на контрольний пункт бригади. Знову підпис документів. Розумію без цього не буде побудовано необхідної структури. Після обіду починається другий етап активних штурмових дій ворога Після обіду починається другий етап активних штурмових дій ворога. Нейтралізовуємо їх і далі - формування планів на вечір. Завдання на ніч, є певний період часу для проведення ротацій, нарада з командирами батальйонів, начальниками служб, підрозділами забезпечень. До 19:00 вони надсилають мені свої рішення. У разі затвердження - починають їх виконання. Якщо є активні нічні бойові дії, зазвичай прибуваю на контрольно-спостережний пункт (КСП) батальйону. Або продовжую роботу на КСП бригади в центрі бойового управління і звідти здійснюю загальне керівництво. Вечеряю о 19:00. О 23-24:00 лягаю спати. Чи вистачає мені п'ять годин на сон? Звичайно. Я людина, яка не може розслабитися, знаючи, що мій піхотинець виконує завдання і йому 24/7 загрожує небезпека. Працюю без вихідних. З початку повномасштабної війни забув про них. Двічі з'їздив у відпустку на 5-10 днів. Сьогодні застав вас у спортзалі. Як часто вдається туди вибратися? Не можу нічого точно планувати. Просто ще з курсантських років привчив себе до дисципліни. Встати, прибрати за собою ліжко, одягнути спорядження. Турнік, бруси, 15-хвилинна пробіжка ти в тонусі. Якщо ворог веде інтенсивні бойові дії, відмовляюся від фізтренувань. Бо це вимотує не тільки фізично, але і морально. Совість не дозволить мені розслабитися та "розкиснути" Як на війні втримати баланс між моральним та фізичним станом? Мотивують підлеглі. Я знаю, що хтось з них в цей час віддає своє життя та здоров'я на полі бою. Совість не дозволить мені розслабитися та "розкиснути". Кожен день має приносити результат. І розуміння: ми рухаємося вперед і розвиваємося. За останній місяць ви собою задоволені чи ні? Задоволений. Вдалося поповнити особовий склад. Зараз є можливість ротації для піхотинців. Відновлюємо та нарощуємо систему вогневого ураження, підтримуємо систему БПЛА. У секторі відповідальності бригади зупинили противника. Він, кидаючи в бій до 300 солдатів за добу та 10-15 одиниць техніки - не просувається взагалі. Два полки окупантів відправляють на поле бою комбатів. Несуть втрати в промислових масштабах. За день бійці бригади знищують не менше ста ворожих солдатів двохсотими, трьохсотими. Наростили класну систему інженерного забезпечення, встановили більше 50 кілометрів егози, 20 кілометрів мзп, поставили більше 4 тисяч протитанкових мін, більше півтори - протипіхотних. Обладнали купу бліндажів. Це титанічна робота. Наслідок значне зменшення втрат на полі бою. Бо піхота прикрита, забезпечена, щодня підвозяться провізія, боєприпаси. Допомагаємо сусідній бригаді. Армію перемогти можна. Народ непереможний Що вас турбує найбільше? Країна. Ставлення тилу до війни. Армію перемогти можна. Народ непереможний. А наш народ не зважає на те, наскільки складно людям тут на фронті. Ти не можеш розслабитися і завжди маєш бути в тонусі. Війна це завжди бруд і кров, ризик втратити життя. АКТИВНИЙ ХРИСТИЯНИН Як сталося, що ви стали військовим? Не було такого бажання, коли навчався в школі. Навпаки хотів бути вчителем, вихователем. Я активний християнин, римо-католик. У нас в Коростишеві був організований рух роботи з дітьми. Недільна школа, дитячі табори, молодіжний центр, який побудували з нуля за допомогою парафіян. Він і досі працює. Віру не залишаю, ранок починаю з молитви. Тепер до того як став військовим. 2010-го закінчив школу. Моя сім'я не була настільки забезпеченою, щоб я навчався в надпрестижному виші. Тому обирав "закриті" заклади. Вступав до Академії Міністерства внутрішніх справ. Пройшов, але були різні історії, коли хтось десь щось хоче отримати. Тож подав документи до Житомирського військового інституту. Поїхав туди на курс молодого бійця. Пройшов його і був зарахований на факультет обробки даних космічної розвідки і управління космічними апаратами. Друга спеціальність цивільна системний адміністратор. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Воювати доведеться ще кілька років", командирка "Госпітальєрів" Яна Зінкевич Навчання давалося легко? Це завжди праця. У нас була дуже класна група. Завжди разом готувалися до іспитів. Коли група тягнеться до знань це круто. Хто хотів той навчався. Зараз точно не бачу нічого складного. Тоді сприймав усе інакше. Особливо казарменний режим, коли тебе за ворота не випускають. Батькам не скаржився не мій принцип, завжди питання вирішував сам. На старших курсах було легше втягуєшся, розумієш процеси, які відбуваються у військовій структурі. Не обходилося без самовільного залишення частини, щоб купити смаколиків, курку-гриль та пляшку кока-коли. Але був у спортивній команді гирьовий спорт, рукопашний бій, офіцерське триборство. Це спрощувало виходи у місто. Коли прийшла війна потрібно було змінювати фах. Оскільки в моїй спеціальності було слово "розвідка", я і потрапив в розвідку. Для мене все змінилося. Потрібно було навчатися з нуля. 2 лютого 2015 року я уже був у військовій частині. Сказати, що повністю усвідомлював усе історичний період, в який мені випало захищати країну так ні. На той час було цікаво. Хтось зі старших курсів воює, а ти ще ні. Рвався в бій. Юнацький максималізм. Що ви хочете мав 22 роки. Виїжджали під Димитрове та Авдіївку. Переживання, дезорієнтація. Дієш інстинктивно Чим запам'ятався перший бій? 25-та окрема повітряно-десантна бригада. Виїжджали під Димитрове та Авдіївку. Переживання, дезорієнтація. Дієш інстинктивно. Розумієш: йде війна, обстріл, є поранені, яким маєш надати допомогу, забрати товариша. Такі речі мобілізовують, спонукають до швидкого ухвалення рішень. Скажу більше: внутрішня концентрація у мене є досі. І вона саме з тих часів. Зараз час від часу я виїжджаю на позиції саме для того, щоб відчути поле бою. ПЕРША ФАЗА ВІЙНИ Перша фаза війни тривала з 2014 по 2022 рік. Якою вона була? Дала змогу мобілізувати армію. На початку деякі частини з парку не могли виїхати. Зараз усі ведуть шалений бій проти країни, збройних сил якої боявся весь світ. Російська армія може автономно воювати 100 років. Такий її бойовий потенціал. Наш 20. Що ви думаєте про нашого ворога? Він розвивається колосальними темпами. Їхня система в деяких моментах навіть якісніша. Є чому повчитися. Насамперед, систематизація ресурсів забезпечення. У них виробництво організовано на державному рівні. Якщо впроваджують новинку, то масштабують її на всі збройні сили РФ. Це призводить до швидкого розвитку та оволодіння новими навичками. Друге: командування там незмінне і керує штатними військовими частинами. За таких умов ти знаєш хто з твоїх підлеглих на що спроможний, які завдання вони виконували, їхній бойовий досвід. Відтак розумієш, які завдання кому до снаги. Один батальйон може краще воювати в умовах міста. Інший швидше розгортається та адаптується до поточної обстановки. Третій може мобільно виконувати завдання, посилювати інші підрозділи. Четвертий проводити штурмові дії. Мій випадок. Торік у квітні став комбригом 59-ї. За три дні приймаєш бригаду. Часу на адаптацію немає. Бригаду постійно штурмують з двох напрямків. Два батальйони були у напівоточенні. В Красногорівці противник уже зайшов на завод. І ти повинен миттєво мобілізуватися і управляти системою, якої ще не знаєш. Повинен швидко вникнути, зокрема, в тилово-логістичні питання. А ще - ти нова людина, тебе остерігаються, іноді може виникнути почуття недомовленості через страх перед новим керівником. ВІЙНА, ЯК ЖИТТЯ Як ви сприйняли пропозицію очолити 59-ту бригаду? Був заступником командира 68-ї окремої єгерської бригади. Виконували завдання в районі населеного пункту Синьківка. Там були важкі штурмові бої. Ми змінили Третю штурмову. Точніше - доєдналися до нас, бо їхній бойовий потенціал зменшився, несли важкі втрати. Був місяць пекла, без сну. Один з комбатів не міг адекватно керувати. Довелося мені. Втрачав людей. Робив усе, щоб врятувати. Але не всіх вдалося. Біль Герой України, сержант з першого стрілецького батальйону на позивний "Радіо". В цей момент дзвінок від комбрига: "Тебе викликає Сирський на бесіду в Київ". Я тільки посміхнувся і сказав: "Слава Богу, висплюсь дорогою до столиці". Це було єдине бажання - все інше мене не цікавило. Комбриг каже: "Ні, обстановка складна. Мабуть, ти не поїдеш". Немає питань, відповідаю. Працюємо далі. Але наступного дня в наказовому порядку мій виїзд оформили. У Києві головнокомандувач та міністр оборони запропонували мені очолити одну з бригад. Відповів: "Я молодий командир, який нещодавно перейшов з батальйону, певний період попрацювавши начальником штабу. От зараз заступник комбрига 68-ї. Бригада стоїть на гарячому напрямку, де дуже складна ситуація". Один з батальйонів відмовлявся виконувати завдання. Потрібно було застосувати свій вплив для проведення роботи з особовим складом. Очевидно - не той період, коли хотілося б покидати свою команду. Сказав - не готовий приймати бригаду. Бо є багато "але": досвід, період перебування на посадах такого рівня, активні дії, які вела 68-ма, моя фізична та моральна втома. Але ситуація склалася так, що в головнокомандувача не було особливого вибору кадрів. Один з офіцерів, який планувався на посаду, не зміг за станом здоров'я. Тому отримав наказ. Зателефонував дружині і поїхав на дві години додому до Житомира. За цей час певний острах пройшов. Поставили завдання тож маю його виконати. Наростили засоби розвідки, відновили танкові екіпажі Коли стало легше і з'явилося усвідомлення, що ви на своєму місці? Наприкінці минулого року. Був проведений аналіз помилок. Наростили засоби розвідки, відновили танкові екіпажі, провели певні штурмові дії. Це був тривалий процес і колосальний темп. Підтвердіть чи спростуйте: Сирський ваш родич? (Саркастично) Звичайно. Кум, брат, сват хто там ще? Ааа, хрещений дружини. Тепер факти: жодних родинних зв'язків. Розповідаю як відбулося наше знайомство. Сирський був командувачем Сухопутних військ. Я служив у 68-й і був командиром батальйону, який здійснив наступ на Вугледарському напрямку. Там, де дві бригади нічого зробити не спромоглися, мій батальйон з третім механізованим президентської бригади - провели штурмові дії. Взяли Благодатне, 71 квадратний кілометр фронту, просунулися до Урожайного. Наші втрати були мінімальними. Натомість у ворога величезні. Успіх окрилив, бійці мотивовані. Хоча коли прийняв батальйон, ніхто нічого не хотів робити. Брав участь у першому штурмі. Бійці оцінили. На другий уже йшли вони. В моєму штабі не було жодного офіцера, усіх навчав з нуля. Згодом зайшли на Лиманський напрямок. Там теж "посипалися" підрозділи. Стабілізували обстановку. Операціями командував я уже мав успішний досвід. Керував, організовував пункти управління. На ці пункти завітав командувач Сухопутних військ. Один раз, потім ще. Що здивувало це був єдиний генерал, який приїхав до мене з блокнотом. Все, що я говорив потреби, плани він занотовував. Зазвичай, воно виконувалося. Не скажу, що все. Олександр Станіславович казав відверто: "Богдане, якби в мене було все, що я хочу, ми б уже виграли війну". Сирський приїжджав, вислуховував, вникав у план, структуру. Це допомогло спланувати і успішно виконати близько 20 штурмових дій. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Владна команда не навчилася державництву" - Климпуш-Цинцадзе про труднощі на шляху до ЄС та строки вступу Як будується ваше спілкування з Сирським? Головнокомандувачу завжди цікаво, що відбувається на полі бою. Якщо ти бачиш, що обстановка критична і не ухвалюються відповідні рішення, то маєш про це повідомити. Вчись та розвивайся. Це завжди актуально Що Богдан Шевчук 2025 року сказав би самому собі з 2015-го? Вчись та розвивайся. Це завжди актуально. І зрозумій: війна твоє життя. Іншого в тебе немає. Але і за десять років ти не зможеш зрозуміти як у 21-му столітті люди могли дійти до такого - перейти до дій на рівні приматів. Тільки високоорганізованих. Уже з 23 років тобі нецікаві сутички на вулиці, бійки. Доцільніше висловити свою думку іншому, аргументувати її, вказавши на те, що маєш якісь законні права. І світ ніяк не може вплинути на це. Він дозволяє панувати силі, владі та грошам. Цивільні запитують вас, коли закінчиться війна? Трапляється. Але я відповідаю жорстко. Бо це ідіотське запитання для військового, який 10 років в пеклі. І додатком: "Ну як там?". Хочеш подивитися іди, глянь. МОБІЛІЗАЦІЯ ТА ЛЮТЬ ДО ВОРОГА Чи варто знижувати мобілізаційний вік до 18? Якщо країна повністю не включиться у війну, то у нас не буде іншого виходу. Насправді - мають бути організовані збори цивільних чоловіків, введення їх в курс справи володіння зброєю, тактична медицина, інженерна підготовка. Вони мають цим жити. Війна стосується всіх. Ви віруюча людина. Коли востаннє були в церкві? У грудні. Попросив Бога, щоб війна закінчилася. І закінчилася правильно, аби український народ перестав страждати. Коли бачите як ворог вчиняє з нашими полоненими розстрілює безжально яка реакція? Лють. Чи хотів би вчинити так само? Я ж не мавпа. Такі відео вбивають у тебе розуміння людини. Це ж навіть не питання військової честі, а людяності. Людина без зброї, здалася в полон, вона тобі не загрожує. Яке ти маєш право так вчиняти? Фінансова складова тільки вона мотивує солдатів ворога йти на чужу землю Які висновки ви робите після спілкування з ворожими полоненими? Дуже прості. Всі прийшли за гроші. Фінансова складова тільки вона мотивує солдатів ворога йти на чужу землю і вбивати людей. Особливо небезпечна та людина, якій нічого втрачати. СИТУАЦІЯ З "ПТАШКОЮ" У липні парамедикиня на псевдо "Пташка" звинуватила вас у нелюдському ставленні до своїх підлеглих. Тоді ви не відреагували. Скажіть зараз чому виникла ця історія? Перше: сказати, що я зовсім не винен було б неправильно. Якщо така ситуація склалася отже, з мого боку були ухвалені неправильні рішення. Насамперед, недостатня комунікація. Нова людина в новому колективі, часткова недовіра, не заслужив авторитет, у інтернеті про мене мало все розумію. Зворотній бік тоді не знав до кінця своїх підлеглих. Позначилася і складна ситуація на полі бою. Іноді командирам підрозділів треба ухвалювати складні рішення. Доводилося тиснути. Це все розжарювало обстановку. Плюс за час служби мене представляють як вимогливого командира. Не заперечуватиму. Друге: є командир батальйону. Він може не до кінця зрозуміти складність завдання і потребу проявити себе не на 100, а на 150 відсотків. Але він або не змотивований, або не до кінця розуміє, що від нього хочуть. Брак комунікації. Цей комбат близько спілкується з "Пташкою", і вона викладає відповідний допис, який зумовлює вибух у медіапросторі. Відчули себе зрадженим? Ну, коли в телеграм-каналах пишуть, що "його треба розчленувати, дружину зробити повією, а дітей в рабство", я збрешу, якщо скажу про свою нормальну реакцію. Ти 10 років на війні. Жодного дня не дозволяв собі розслабитися. Намагаєшся виконувати свої обов'язки на максимумі. Неодноразово ризикував життям. Віддав здоров'я. І така "подяка" від народу, який ти захищав. Я б не хотів, щоб хтось пройшов через це. Довіру та авторитет треба заслужити Сирський вас одразу підтримав? Так я з ним і не спілкувався детально на цю тему. Головком вчинив як належить у таких випадках. Була призначена перевірка. Виявлено - жодних катастрофічних помилок з мого боку не було. Про претензії до мене треба було говорити не "Пташці". Але і я визнаю: довіру та авторитет треба заслужити. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо переходити до загальної мобілізації" - що чекає Україну за каденції Трампа Близький до "Пташки" комбат ще в бригаді? Так. Він на посаді і керує одним з найрезультативніших підрозділів. Ситуація зробила вас сильнішим? Звичайно. Це досвід. Негативний. Але маєш зробити правильні висновки. Пару років тому можливо вчинив би по-іншому. Молодший був, гарячіший. Згодом хвилю підхопив Юрій Бутусов. Він некомпетентний у військовій справі. І зробив свої висновки на основі слів людей, які зі мною навіть не спілкувалися, не знали ситуації на полі бою. Не розумію, як можна оцінювати командира, який виконував свої обов'язки на різних напрямках. Судити військового можуть тільки професіонали цієї справи, а не цивільні. Влітку загинув начальник розвідки 59-ї бригади. Подейкували, через особистий конфлікт ви послали його на смерть. Як все було? Складна обстановка в Красногорівці. Було кілька командирів підрозділів, неспроможних керувати своїми підлеглими. Через це склалася ситуація, неприпустима в моїй кар'єрі - командир не знає, де знаходиться його особовий склад. Я дуже прискіпливо до цього ставлюся. На той період мали сорок військовослужбовців, яких можна було вважати зниклими. Вийшли на поле бою. Коли дісталися Красногорівки, з ними зник зв'язок. Перебували в якихось будівлях, не виконуючи жодного завдання. Процес керування був зупинений. Командири певних підрозділів не були спроможні вплинути на це. Дев'ятий та 108-й батальйон титанічними зусиллями ситуацію дещо виправили. Але лівий фланг "провисав" - там були слабші підрозділи. Критичний момент. Начальнику розвідки я поставив завдання: зібрати групу з розвідувальної роти. На той період особовий склад розвідувальної роти був розбитий. Тож він не спромігся це зробити і сам вирішив очолити цю групу. Перед виїздом я йому зателефонував. Він ставить мене до відома: "Кілька військовослужбовців відмовилися від виконання завдання, піду сам". Запитую: "Ти добре подумав? Можливо, "перенесемо" цю ситуацію?". Визнаю: категоричного рішення я не ухвалив. Віддав все на його розсуд, розуміючи, що я і сам брав у руки автомат, виконував завдання на полі бою. І можливо, цей мій досвід зіграв в даному випадку злий жарт. Я дозволив йому піти. Володя героїчно загинув на полі бою. ЗВІЛЬНЕННЯ ІЗ ЗСУ Що б ви хотіли вкласти у своїх дітей? Доброту, чесність та відповідальність за кожне своє рішення. Коли років за 30 вас діти запитають про 24 лютого 2022 року, якою буде відповідь? Що той день не був для мене несподіваним. Готувався до "повномасштабки". Аналізував політичні події, ситуацію на полі бою. Моя сім'я була споряджена, авто - запаковане та заправлене. Хоча дружина не хотіла вірити до останнього - особливості людської натури. Вважаю, віддав усе, що міг. Був воїном, тепер хочу бути батьком, чоловіком та сином Що ви найперше зробите після закінчення війни? Звільнюся із лав Збройних сил України. Вважаю, віддав усе, що міг. Був воїном, тепер хочу бути батьком, чоловіком та сином. Заборгував перед рідними. Я знайшов себе в армійському житті і не сумніваюсь реалізуюся і в цивільному. Але поки треба зробити все, щоб держава вистояла.