Тренд пошуку "сувальський коридор"

Крихітну смужку землі між Литвою та Польщею, відому як Сувальський коридор, військові аналітики часто описують як «найвразливіше місце» та «найнебезпечнішу зону» НАТО, пише журналіст всесвітньої служби ВВС Кагіл Касапоглу. NV публікує його матеріал на правах інформаційної співпраці.

Про це і не тільки писали світові ЗМІ 4 вересня.Санкції проти покупців російської нафтиПрезидент США Дональд Трамп заявив у неділю, 7 вересня,  що готовий перейти до другого етапу санкцій проти Росії. Як повідомляє Reuters, на запитання журналіста в Білому домі, чи готовий він перейти до "другого етапу"  санкцій проти Росії, Трамп відповів: "Так, готовий". Якими можуть бути ці санкції він не уточнив."Трамп розчарований своєю нездатністю зупинити бойові дії після того, як він спочатку передбачав, що зможе швидко завершити війну в Україні, коли обійняв посаду в січні", – додає видання. У Reuters припускають, що Трамп перебуває  на межі посилення санкцій проти Москви або її покупців нафти через війну в Україні.Дональд Трамп, фото: gettyimagesВодночас видання The Guardian пише, що міністр фінансів США Скотт Бессент заявив у неділю, що США та ЄС можуть запровадити "вторинні тарифи на країни, які купують російську нафту", що підштовхне російську економіку до межі колапсу та змусить Володимира Путіна сісти за стіл переговорів.У The Guardian нагадують, що основним покупцем російських енергоносіїв є Китай є основним покупцем російського експорту енергоносіїв. При цьому Трамп запровадив 50% мита на індійські товари нібито через імпорт нафти, що Дональд Трамп має також інші претензії до Індії. Зокрема, йдеться про відмову  прем'єр-міністра Індії висунути його на Нобелівську премію миру.Російській військові навчання біля східних кордонів НАТО12 – 16 вересня відбудуться російські військові навчання "Запад – 2025", на яких, зокрема, мають відпрацювати застосування "Орєшніка", який здатний випускати ядерні боєголовки."Сусіди Росії готуються до кількох нервових днів, коли Кремль проведе свої перші з часів повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022 військові навчання "Запад – 2025" разом зі своїм союзником Білоруссю", – повідомляє Politicо.Навчання включатимуть деякі маневри поблизу кордонів Польщі та Литви, оскільки Кремль готується до можливого зіткнення з силами НАТО.  російські пускові установки міжконтинентальних балістичних ракет, фото: gettyimages"Ми повинні серйозно поставитися до навчань поблизу кордонів НАТО та ЄС, як сусідні країни, так і саме НАТО ставляться до них з найвищою серйозністю", – цитує видання заступника міністра оборони Литви Томаса Годляускаса. – Литва та наші союзники підготовані, об’єднані та уважно стежитимуть за розвитком подій, з готовністю відреагувати, якщо це буде необхідно".У відповідь на російські військові навчання, країни НАТО проводять власні. Зокрема, у навчаннях Tarassis - 25 беруть участь 10 країн північноатлантичного альянсу, Литва проводить навчання Thunder Strike, а Польща Iron Defender-25."Росія проводить навчання "Запад"  приблизно кожні чотири роки з 1999 року, і занепокоєння з цього приводу є чимось на зразок традиції. Хоча формально це оборонні навчання, навчання 2009 року імітували ядерний напад на Варшаву, а навчання 2021 року призвели до масового нарощування сил у Білорусі, які через кілька місяців були використані для нападу на Україну", – зазначає Politicо.Навчання "Запад" охоплюватимуть Московський та Ленінградський військові округи Росії, Калінінградський ексклав, Арктичний регіон, Балтійське та Баренцеве моря, а також Білорусь. Зокрема, війська також будуть розташовані по обидва боки Сувальського коридору, 70-кілометрового коридору між Білоруссю та Калінінградом, який вважається одним із найвразливіших оборонних вузьких місць Європи. У BBC Сувальський коридор назвали критичною зоною, через яку Росія може роз'єднати НАТО. "Якщо Росія та Білорусь застосують військову силу для захоплення цього коридору, то це, ймовірно, відріже країни Балтії – Литву, Латвію та Естонію, – від своїх європейських союзників по НАТО, а сама зона перетвориться на критичну "гарячу точку". – пише видання.65-кілометровий Сувальський коридор є єдиним сухопутним шляхом для сил НАТО до Литви, Латвії та Естонії – трьох країн, які вважаються "ахіллесовою п'ятою" Альянсу через свій відносно обмежений військовий потенціал у порівнянні з іншими членами НАТО.Читайте також: Полякам і балтійцям страшніше, ніж українцям: військовий експерт розповів про загрози військових навчань росіян у Білорусі"Наразі єдиний шлях, через який Калінінград з'єднаний з Росією напряму, – повітряний, він пролягає через Фінську затоку до Санкт-Петербурга. Тому Сувальський коридор – найближча точка, яка може створити певний сухопутний коридор між Калінінградом та (союзником Росії – Ред.) Білоруссю", – пояснює Майкі Кей, ведучий програми BBC Security Brief, колишній пілот Британської армії та військовий стратег.Калінінградську область і Сувальський коридор вважають потенційно небезпечними зонами, адже саме через них Росія може спробувати заблокувати країни Балтії: з одного боку – з моря, а з іншого – суходолом.Водночас видання зазначає, що Сувальський коридор – це ліси, пагорби та озера, що ускладнює проведення масштабних військових операцій і може зробити оборону більш успішною, ніж напад.

росія і білорусь можуть напасти на НАТО в рамках навчань "запад-2025": під загрозою - Сувальський коридор Західні спостерігачі проаналізують російсько-білоруські навчання "запад-2025" для оцінки боєготовності москви і мінська. Маневри відбудуться поблизу Польщі та Литви, країни НАТО проводять власні навчання.

На думку військових аналітиків, це – "найвразливіше та найнебезпечніше місце" Північноатлантичного альянсу

Росія не чекатиме, поки Європа підготується до російського удару. Європейські міркування, що Росія нападе десь близько 2030 року, тож до цього часу треба встигнути переозброїтися, нічого не варті. Вдарити доречно в момент найменшої готовності. Російський удар досить ймовірний ще до кінця цього року.Питання перше. Куди бити? Традиційно першою ціллю вважаються країни Балтії, це простіше з погляду малого розміру та високої ймовірності невтручання США — але це не дає Кремлю досягнення стратегічної мети вивести з гри Європу. Цього можна досягти ударом по Польщі. Але не через Сувальський коридор, де Росію чекають.Друге питання. Як бити? Польща нині активно готується до "Другої світової війни" (це не хибодрук), закуповуючи танки та інші броньовані машини. Вони не будуть потрібні. Вони навіть не встигнуть виїхати з ангарів. Війни зразка лютого 2022 більше не буде.Російська воєнна доктрина передбачає так звану лімінальну війну, добре описану у книзі Девіда Кілкаллена "Дракони і змії". Суть цього підходу — у використанні допорогових методів ведення війни, коли противник не розуміє, що відбувається, і не може ухвалити рішення, чи вже щось робити у відповідь, чи ще зарано, і якщо робити, то що й кому. І в момент, коли врешті ухвалюється рішення щось робити, -- вже запізно, бо все закінчено.Читайте також: США і ЄС міняють стратегію щодо нашої війни. Що це означає?Отже, уявіть собі атаку на Польщу, яка поєднує:масові ракетно-дронові атаки по об'єктах енергетики, іншої інфраструктури та логістики (дрони можуть бути розфарбовані у жовто-блакитні кольори та нести написи на кшталт "це вам за розсипане українське зерно");кібератаки на урядові та інфраструктурні об'єкти;колапс навігації через масштабне застосування засобів РЕБ;диверсійно-терористичні групи; раптові "екологічні" та техногенні катастрофи;розмотування суспільства (вже й так розігрітого) через соціальні мережі;використання корисних ідіотів із маргінальних партій;нарешті, тисячі біженців із Близького Сходу, які тікають на захід з території Білорусі, хтось із них зі зброєю.Першим наслідком буде знеструмлення країни не на години, а на тижні. Другим наслідком буде колапс урядування. Третім наслідком будуть десять мільйонів польських біженців, що тікають до Німеччини, викликаючи колапс урядування і там. Далі ефект доміно поширюється на Брюссель. В принципі, мета досягнута. Як бонус зірвано постачання України через Польщу.Підготовка до атаки ведеться активно. Нещодавні підпали військової техніки в Німеччині та Бельгії, масштабні знеструмлення в Іспанії та Чехії, пожежа на телекомунікаційних мережах в Польщі — все це перевірка готовності й пошук слабких місць.Чи вдається докричатися до політичного керівництва ключових європейських країн? Так, вдається досягнути розуміння, що це доволі ймовірний сценарій. Але далі параліч волі, який має прості пояснення: підготовка викличе паніку, а паніка обвалить ринки. Так би мовити, Шашлики 2.0.Ну, то принаймні ми з вами будемо готові.Пишу це все, бо вже принаймні Михайло Гончар виступив із попередженням публічно, а я опублікував описане вище в кількох статтях у польських виданнях. Оскільки чимало моїх друзів нині на конференції в Римі — прошу, говоріть про це. Це має висіти у повітрі.Читайте також: Безсилля сильнихP.S. Пишуть, що я нагнітаю паніку. Це вже я чув — у лютому 2022.Відповім тут на типові запитання.1. Що далі? Яка мета? Очевидно, Росії не потрібна польська територія чи безпосередній військовий контроль, тож наземної операції (яка потребує чимало ресурсів) не буде, відведення військ з України не потрібне. Наслідки цієї операції: колапс урядування, припинення функціонування ЄС як політичної сили,  прихід до влади євроскептиків, вхід Китаю з проєктами підтримки, перетворення трикутника США-ЄС — Китай на сплющений трикутник США - (Китай+РФ).2. Чому Росія не може це влаштувати в Україні? Тому що у 2022 вони цього ще, по-перше, не розуміли, по-друге, не вміли. А нині ми вже інші. Окрім того, їм від України потрібно інше. Європа в їхніх планах має існувати, але слабка й роз'єднана. А от України в їхніх планах не має існувати.ДжерелоПро автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академіїРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Надії на те, що США посвариться з партнерами по Альянсу, розвалилися, і це підштовхує Кремль до нарощування гібридних спроб торпедувати НАТО, сказав в інтерв'ю Radio NV опозиційний російський політолог Іван Преображенський.

У Гаазі, на полях натівської тусовки прозвучали дуже цікаві слова президента США Дональда Трампа. Він припустив, що територіальні амбіції Путіна більші за Україну. А видання Die Welt оприлюднило цікаву розмову з колишнім натовським чиновником, адміралом Робом Бауером. Репортер прямим текстом запитав, чи НАТО негайно відповість контратакою, якщо Путін вирішить випробувати Альянс, наприклад, напавши на село в Естонії. Бауер відповів, що це залежить від характеру атаки – і напад на мале село далеко не гарантує миттєве застосування статті 5 про колективну оборону. Безумовно, наші естонські друзі розуміють, що Росія не проти влаштувати "народную рєспубліку" десь у проблемній Нарві, й знову розіграти карту захисту російськомовного населення від страшних "естонських націоналістів". Щобільше, 22 червня цього року транспортний літак Іл-76 збройних сил РФ без дозволу увійшов у повітряний простір Естонії та перебував там близько чотирьох хвилин. Випробовування кордонів та нервів маленької країни НАТО, яка свого часу пережила жахи окупації СРСР, відбувається постійно.Поміркуймо в теорії, навіщо Путіну нападати на НАТО саме в Естонії? Найперше, налякати його і показати нікчемність блоку, на страху до якого нинішня Росія придумала ідеологію для власного плебсу. Далі – бажано розбити єдність, яка ще присутня між різними чиновниками, аби врешті в каламутній воді виловлювати зиски для Кремля. Ідеально було б розміняти Естонію на те, аби західні держави не підтримували Україну належним чином або погодились на російський сценарій замирення. Читайте також: В Ізраїлю такі ж проблеми, як і в України. Трамп хоче миру з Іраном та РосієюВоєнна сутичка Ізраїлю з Іраном вибила з рук Путіна важливий козир, який він витягував з рукава під час теплих розмов з Трампом. Від початку перемовин про війну в України кремлівський вождь пропонував себе у ролі  посередника з Іраном. Але Ізраїль з допомогою Вашингтону і сам влучно покоцав ядерні центрифуги. Тож недарма Трамп в кулуарах саміту НАТО, що допомога Владіміра уже не треба, хай там розбереться з Росією, тобто війною в Україні.Тож "вікно можливостей" у Росії, аби показати свою крутість, не таке і велике. Щобільше, ніхто на місці не сидить, і в державах-сусідках постійно як не військові збори, то потужні збройні закупівлі. Досвід повномасштабного нападу на Україну навчив інші країни, які мають спільний кордон з Мордором, що краще не перерізати стрічки десь на зупинках, бо ракети для ППО мають бути завжди.Зміна риторики Трампа може бути пов'язана з тим, що йому нарешті почали класти на стіл аналітичні записки з намірами Росії влаштувати маленьку переможну війну на кордонах НАТО. Недарма ж державний секретар Марко Рубіо зараз масово повертає на роботу фахівців Ради нацбезпеки, яких позвільняв бабій і любитель легких наркотиків Ілон Маск. Чому Путін кладе око саме на Естонію? По-перше, це маленька та доступна ціль, де аж кишить російським населенням, яке не хоче змінюватись і еволюціонувати із гусені в метелика. Другий фактор – тема прориву через "Сувальський коридор" останнім часом згорнулась. Бо поки інші західні сусіди чекали, що Україна та Росія якось "сойдутся посередине, как в 2015", міноборони Польщі ще у 2022 році вирішило організувати найбільшу сухопутну армію Європи. Так, є проблеми з браком людей для служби та виробництва озброєнь, вчорашньої військової промисловості та значного навантаження на економіку, але обсяги поголовного озброєння вражають. Поляки точно стрілятимуть, і ніяких сентенцій про "мишебратья" не буде. Читайте також: Путін не Трамп, а Україна не Іран. Чому не можна виправдовувати дії Росії діями США в ІраніУтім ще важливіший фактор – Білорусь не хоче вляпуватись у загарбницькі війни з Путіним знову, і хоче пропетляти. Саме тому Олександр Лукашенко тісніше дружить з Китаєм, ручкався з посланцем Трампа Кітом Келлогом та навіть для цих гойдалок звільнив із тюрми опозиціонера Сергія Тихановського, що провів за ґратами понад 5 років. Естонія — ідеальна ціль, бо це вихід Росії на Балтійське море. Без контролю над цією ділянкою – російський флот може достроково завершити участь у будь-якій війні. Бо ж зустрічаються якось Фінляндія, Швеція та Латвія з Литвою – і все виносять. Або  у кращому випадку хвалений Балтійський флот відпочиває в корабельних доках, поки у світі триває нова світова війна.Путін не хоче завершувати війну в Україні, бо навіть хитке перемир'я, — то загроза його життю та збагаченню його найближчого оточення. Відмовитись від "асвабаждєній" хоч когось – це поглянути в очі власним внутрішнім проблемам та зайнятись розв'язанням проблем росіян, які щодня отримують гроби з-під Сум та Покровська. Ризик російської ескалації зростає, Європа це чудово розуміє. І тому уперше на саміті НАТО Росія була названа стратегічною загрозою. А держави НАТО масово виходять з Оттавської конвенції, яка забороняє використання, виготовлення, накопичення й передачу протипіхотних мін.Буквально щойно сейм Польщі теж ухвалив це рішення майже одностайно. "Польща не може бути зв’язана жодними обмеженнями, які не дозволяють захищати свою батьківщину", – сказав міністр оборони Косіняк‑Камиш.І тут зі сльозою згадуєш, як у нас до 2022 року все робили рівно навпаки й знімали сюжети про потужне розмінування під Маріуполем.Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

На слуханнях у Конгресі очільника Пентагону питали про Сувальський коридор і Калінінградську область

Хоч ці маневри є частиною регулярних навчань білоруської та російської армій, але їхній контекст, масштаби та й зрештою минулі прецеденти змушують багатьох аналітиків і офіційних осіб уважно стежити за подіями. Еспресо розповість ключові деталі про ці навчання, потенційні загрози, а також думки експертів щодо можливих сценаріїв.Що відомо про навчання "Захід-2025" Навчання "Захід-2025" є спільними стратегічними маневрами Росії та Білорусі, які проводяться в рамках так званої "Союзної держави" кожні два роки починаючи ще з 2009 року. За інформацією Міністерства оборони Білорусі, підготовка до теперішніх навчань розпочалася ще в жовтні 2024 року, а їхній активний етап заплановано на середину вересня 2025 року. Офіційно заявлено, що в маневрах візьмуть участь понад 13 тисяч військовослужбовців, хоча аналітики, зокрема з естонської розвідки, припускають, що фактична кількість може сягати до 100 тисяч осіб, якщо врахувати технічну підтримку та резерви.Цікаво те, що в кінці травня Білорусь офіційно оголосила про зменшення масштабів навчань і перенесення основних маневрів углиб своєї території, подалі від західних кордонів із країнами НАТО (Польщею та Литвою). Міністр оборони Білорусі Віктор Хренін назвав це рішення "демонстрацією миролюбної позиції" та готовності до "діалогу й зниження напруженості в регіоні". Проте такі заяви викликають скептицизм, оскільки Росія раніше використовувала подібні навчання як прикриття для підготовки до війни в Україні.Зокрема, у 2022 році навчання "Союзна рішучість" передували повномасштабному вторгненню Росії в Україну з території Білорусі. Аналогічно, у 2021 році навчання "Захід" із залученням близько 200 тисяч військових стали плацдармом для концентрації російських військ перед нападом. Тому ці прецеденти роблять "Захід-2025" об’єктом пильної уваги з боку України та країн НАТО. До того ж останнім часом аналітики з AviVector зафіксували активне перекидання російських військових вантажів до Білорусі, зокрема на авіабазу "Мачулищі", літаками Іл-76 та Ан-124. Це може вказувати на підготовку до формування значного військового угруповання, хоча офіційно такі дії пояснюються логістикою для навчань.Натомість аналітики Інститут вивчення війни пояснюють скорочення масштабів навчань і перенесення маневрів углиб Білорусі тим, що це може бути спробою, щоб створити "видимість співпраці та відволікти увагу від обмеженого військового потенціалу Росії за межами українського театру військових дій". Чому ці навчання становлять небезпеку для Українифото: колаж ЕспресоБілорусь межує з північними областями України (Волинською, Рівненською, Житомирською, Київською та Чернігівською), що робить її зручним плацдармом для потенційних наступальних дій. Як вже було згадано, історичний прецедент використання навчань як прикриття є головним побоюванням України. Росія неодноразово використовувала військові маневри для маскування підготовки до наступальних операцій, при цьому до останнього заявляючи, що цього не станеться.Нещодавно президент України Володимир Зеленський наголосив, що Росія може готувати "щось" під виглядом "Захід-2025", і закликав бути готовими до різних сценаріїв, включно з можливими атаками на Україну, Литву чи Польщу."Подивіться на Білорусь – цього літа Росія готує там щось, прикриваючись військовими навчаннями. Саме так зазвичай починаються її нові атаки. Але куди цього разу? Я не знаю. Україна? Литва? Польща? Не дай боже! Але ми всі маємо бути готовими", - сказав Зеленський. За словами спікера Державної прикордонної служби України Андрія Демченка, під час навчань загроза для України зростає, оскільки Росія може перекинути додаткові підрозділи до Білорусі. Хоча наразі ударних угруповань на кордоні не зафіксовано, сам факт присутності російських військ у Білорусі створює ризик. "Потрібно відстежувати, яку кількість своїх сил Росія зможе або планує залучити під час цієї активної фази, адже не можна виключати ні провокацій, ні інших дій. Вкотре можу зазначити, що цей напрямок є для нас загрозливим", - додав речник ДПСУ.Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський також не виключає, що навчання можуть бути використані для створення ударного угруповання."Всі навчання мають якусь мету. І одна з таких цілей – це приховане створення угруповань наступальних військ. Тобто видимість навчань — це найбільш прийнятний спосіб перебазувати, перекинути війська, сконцентрувати на якомусь напрямку і створити угруповання військ. Власне, так розпочиналося і 2022 року", - сказав Сирський. Заступник командира 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Максим Жорін висловив думку, що Росія може використати навчання для підготовки наступу на Україну, але швидше за все їх голова мета – розсіяти увагу ЗСУ. "Загроза існує, хоча рішення в Москві ще, ймовірно, не ухвалене. Остаточно ситуація проясниться ближче до початку навчань. Очевидно, що це спроба змусити Україну перекидати частину сил на північ, послаблюючи інші напрямки. Якщо ж Росія побачить там недостатню оборону, може спробувати прорвати кордон", - сказав Жорін.Натомість військовий експерт Ігор Романенко в інтерв’ю ТСН зазначив, що основну роль у цих навчаннях вірогідно відіграватимуть білоруські війська, оскільки Росія сама вже має обмежені ресурси через війну в Україні. Спільний наступ за участі російських і білоруських сил залишається можливим сценарієм, оскільки Путін хоче втягнути Лукашенка у війну, як це вже зробив з КНДР."Лукашенко "маневрує" вже четвертий рік. Він всіляко допомагає Путіну з озброєнням, технікою, надає аеродроми, навчальні центри для тренувань, лікує поранених росіян у шпиталях. Але цього Путіну замало. Маючи досвід співпраці з Північною Кореєю, російський диктатор прагне втягнути Білорусь у війну, точніше, в активні бойові дії. А Лукашенко, намагається цього уникнути, оскільки розуміє, чим для нього особисто це може закінчитися", - вважає Романенко. Однак генерал армії України, голова Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010) Микола Маломуж в етері Еспресо чітко сказав, що в будь-якому разі "повтору не буде", ситуація 2022 року з проривом кордону не повториться. "Тоді ми не забезпечили потужні укріпрайони та дії на кордоні нашими й ракетними артилерійськими системами, спецпідрозділами, що неодноразово говорили перед війною: "Перекрити основні траси між лісами, які забезпечують просування російських військ". Оце була величезна помилка. Цю помилку врахували, тепер постійні укріпрайони. Бойові позиції надзвичайно потужні. Відслідковуємо будь-які маневри російських і білоруських військ. Тобто ніяких альтернативних дій ми їм не дозволимо робити в режимі онлайн. Мало того, знищуючи величезну кількість на східному фронті, а це 1300 кілометрів, ще Росії відкрити один фронт на Білорусі, ще 2 тисячі кілометрів, я прямо скажу, реально в Росії ресурсів немає. Але провокації можуть бути з боку російських спецпідрозділів і деяких спецпідрозділів Білорусі. Армія Білорусі не готова воювати. І я думаю не вступить в бій", - сказав він.Що викликає тривогу у Литви й ПольщіСувалкський коридор, фото: defence-ua.comРозвідка західних країн давно попереджає, що Росія має плани наступу на країни Балтії, Фінляндію та Польщу. Тому навчання можуть бути використані для підготовки таких операцій. Зокрема, нещодавно голова Федеральної розвідувальної служби Німеччини Бруно Каль заявив, що "є конкретні докази", що РФ планує напад на територію НАТО, бо не вірить у дотримання 5 статті колективної безпеки. Фактично, Путіну цікаво "перевірити свою теорію". Дипломат, надзвичайний і повноважний посол України в Республіці Білорусь (2010-2011) Роман Безсмертний в етері Еспресо теж висловив думку, що "Захід-2025" спрямований не на Україну, а, власне, на західні країни."На білоруському напрямку йде формування угруповання військ із плануванням російського удару по країнах Балтики. Це не буде удар по Україні. Росіяни чудово розуміють, що удар по Україні нині не дасть Росії жодного ефекту. Балтійський напрямок буде актуальним для Росії. І він надзвичайно важливий для того, щоб зміцнювати потужність НАТО, європейських країн і ЄС", - наголосив Безсмертний.Кандидат історичних наук, співробітник Секретаріату ООН (1987-2019 рр.) Дмитро Довгополий в етері Еспресо вказав можливу ціль – це Сувальський коридор."Я б там очікував чи збройних провокацій, чи якихось дипломатичних демаршів", - відзначив він. Власне, що росіян давно цікавить Сувальський коридор – вузька ділянка території між Польщею та Литвою, що межує з Білоруссю та російським Калінінградським регіоном. Цей невеличкий регіон є стратегічно важливою зоною для НАТО, натомість росіяни мріють прокласти сухопутний коридор через Білорусь до Калінінграда (Кенігсберга, що був ними анексований у Німеччини після Другої світової). Тому є припущення, що Росія може використати навчання для створення потужного угруповання, здатного захопити цей коридор, ізолюючи країни Балтії від решти НАТО. А заяви МЗС РФ, де неодноразово погрожували Естонії, лише посилюють ці побоювання."Латвія вважає, що там буде від 100 до 150 тисяч військових. Але все залежить від війни в Україні. Якщо буде якесь перемир'я, вони можуть перекинути сили з фронту в Україну до Білорусі й тренувати призовників, бо, дуже ймовірно, в навчаннях братимуть участь і призовники, і резервісти", - сказав в інтервʼю Radio NV заступник державного секретаря міністерства оборони Латвії з питань логістики, національний директор з озброєння, генерал-майор Андіс Діланс. Прем’єр Литви Гінтаутас Палуцкас заявив, що литовські спецслужби та НАТО уважно стежать за підготовкою до навчань, але наразі не бачать додаткових загроз. Однак це може бути слова для заспокоєння населення, адже водночас Литва, Латвія та Естонія домовилися розробити плани масової евакуації населення та обміну даних на тлі можливих ризиків. Крім цього НАТО посилило свою повітряну присутність у Литві задля моніторингу ситуації. Цікаво, що Польща проведе спільні військові навчання з країнами НАТО у відповідь на маневри Росії та Білорусі "Захід", тобто також готується адекватно реагувати на маневри."Це буде відповідь, пропорційна масштабам використання російсько-білоруських військ. Треба показати силу і єдність", - сказав заступник міністра національної оборони Польщі Цезарій Томчик.Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська теж зазначила, що "Захід-2025" може становити загрозу для східного флангу НАТО.Тож навчання "Захід-2025" викликають у багатьох занепокоєння через можливе використання їх як прикриття для агресії, з огляду на попередні дії РФ та близькість Білорусі до України, Польщі й Литви. Попри заяви Мінська про "миролюбність", всі експерти попереджають про ризики для Сувальського коридору та півночі України. Адже Путін завжди шукає слабинки оборони, щоб ними скористатися і ще більше просунути своїх окупантів. Тому НАТО та Україна посилюють моніторинг, зміцнюють кордони й готуються до потенційних провокацій.Читайте також: Підготовка до війни чи стратегічний тиск: Росія розширює військові бази біля кордонів НАТО. Пояснюємо

Міністерка оборони Литви Довіле Шакалієне заявила, що її країна твердо підтримує євроатлантичні прагнення України. Адже наразі Литва є однією з країн, найбільш вразливих до можливого нападу РФ через Сувальський коридор

Таку думку висловив кандидат історичних наук, співробітник Секретаріату ООН (1987-2019 рр.)  Дмитро Довгополий в етері Еспресо."З боку Росії, з боку агресора, я б чекав якихось дій, я дивився на так званий Сувальський коридор. Це той коридор, який поєднує Росію з Кенігсбергом. І я б там очікував чи збройних провокацій, чи якихось дипломатичних демаршів, але я б очікував якихось провокацій саме у районі Сувалок. Це у зв'язку з Білоруссю", - сказав він. Дмитро Довгополий зауважив, що у разі, якщо цього не відбудеться, він звернув увагу на навчання "Захід-2025", які у вересні мають відбутися між Росією та Білоруссю."Якщо цього не відбудеться, є різні дані про навчання "Захід-2025". Офіційно росіяни оголосили 12 до 15 тисяч учасників. Естонська розвідка вказує на 50 тисяч і до 100 тисяч. Якщо дійсно так, то це дуже небезпечна концентрація на українському кордоні. Це також можливість провокацій. Що стосується України, Україна дивувала світ вже не один раз. І з крейсером "Москва", і з дронами. І я вважаю, що і у Малюка, і у Буданова щось є у задній кишені, чим вони зможуть здивувати", - зазначив дипломат.Читайте також: Серйозна атака на країни НАТО для Москви стане останнім чи передостаннім днем її існування, - дипломат Огризко30 березня стало відомо, що міністри оборони Естонії, Латвії та Литви висловили занепокоєння, що ймовірне припинення вогню в Україні може посилити загрозу безпеці їхніх країн. Вони вважають, що Росія використає цей час для переозброєння та зміщення своїх військ уздовж північно-східного флангу НАТО.

Про це заявив політолог Андрій Піонтковський в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на телеканалі Еспресо.Він прокоментував можливу провокацію Росії проти НАТО у Сувальському коридорі."Що стосується розширення фронту в районі Сувалок, то, скоріше, буде неядерна ескалація, у конвенційній зброї. Але тут, я скажу, є дивізії, які допоможуть битися Україні, - це фіни. Сто тисяч фінських піхотинців готові будуть битися, фіни рвуться до цього бою в четвертій війні з Росією за останнє століття. У них достатньо історичної пам'яті і достатньо ресурсів на цю війну. Тобто загалом, я вважаю, і політичний, і військовий ресурс, і психологічна обстановка сприятлива для України та її західних союзників", - вважає Піонтковський.Довідково: Сувальський коридор - це приблизно 100-кілометрова прикордонна зона між Литвою і Польщею, яка із заходу межує з Калінінградською областю, а зі сходу - з Білоруссю. 

Старий світ, в якому ми жили до 2022 року, світ цивілізації, світ європейський більшою мірою. Західний світ - він досі існує чи він уже перестав існувати і є лише якась ілюзія, тінь того, чого вже нема?Категорично цей світ не існує, його немає. Я висловив це в цій книзі, у ній є розділ, який називається "України №1, яку ми будували з 1991 року, немає". Є держава, але тієї України немає і вже не буде. І нам треба побудувати Україну №2 – це гасло цього розділу. Але це тільки що стосується України. Я хочу сказати, що в глобальному вимірі той світ, в якому мільярди людей звикли існувати, - світ більш-менш унормованих міжнародних стосунків, більш-менш безпеки, глобалізації, мільйони, мільярди людей подорожують, - він скінчився, на жаль, його немає.Але люди консервативні. Ми часто живемо в ілюзіях і за інерцією думаємо, що там залишилося, - ні, усе. Я можу це сказати, тому що я, як киянин, народжений у цьому місті 90 років тому, зустрів Другу світову війну тут, у Києві, у 1941 році. Я пам'ятаю прекрасно той день. І я зустрічав перемогу 1945 року теж тут, і прекрасно розумію: ми повернулися з Росії в 1944 році до Києва зруйнованого, ми ще зберігали пам'ять попередню довоєнного Києва, а його вже не було, уже все змінилося. І люди змінилися, і обставини, і саме місто.Його не було ні фізично, ні ментально, ні психологічно.Його не було ніяк. Почалося нове життя. Я називав окупації Києва: окупація більшовиками, окупація передвоєнна, воєнна - це німцями, вермахтом. Потім знову сталінська окупація - і вона, зберігаючи ті риси тиранічної червоної імперії, уже була інша, і все було інше.Ментальність людей - це неймовірні процеси. Я це бачив вочевидь, тому можу стверджувати, що зараз ми перебуваємо в новому стані і нам доведеться подумати, як цей новий світ побудувати, нову державу. Тому що ми любимо цю державу, ми любимо нашу країну, звичайно, але, відверто кажучи, ми ж розуміємо, що держава була побудована на корупції, держава була несправедлива до багатьох людей, політична корупція тут царювала, держава трималася на олігархах.Юрій Щербак, фото: radiosvobodaЯкщо ми повернемось до цього стану, ми не витримаємо - Україна не витримає конкуренції шаленої, яка буде в другій половині XXI століття.Чи є у світі люди - мислителі, політики, лідери думок, які взагалі бачать конфігурацію нового світу? Чи, можливо, він уже є в них у головах, просто ми ще цього не знаємо?Ви людина, що безпосередньо брала участь у цьому процесі, який називався "позбавлення України третього у світі ядерного потенціалу". А чи не подумали американці, що після розпаду Радянського союзу Україна рано чи пізно повернеться до складу СРСР (у принципі, про це говорив і Єльцин, це не було якимось великим секретом), і вони спробували максимально зменшити ядерний потенціал Росії і Радянського союзу, можливо, в перспективі майбутнього за рахунок України. Чи була така мотивація у Штатів?Ні, у них була мотивація залишення Радянського Союзу горбачовського типу. Це абсолютно достеменно я знаю, бо я тут був тоді в центрі цих політичних процесів. Мені розповідали такі люди, як Строуб Телботт. Він був другою людиною, другом особистим Клінтона, і він брав участь у цих процесах. Що було величезною ілюзією і помилкою Сполучених Штатів - вони весь час живуть в ілюзіях. Це країна ідеалістична, яка не розуміє багатьох процесів - відверто треба казати.У них було гасло тоді, коли я був послом у Вашингтоні, - Russia First. Вони мене викликали щотижня, я ходив, як на роботу, в Держдепартамент, у Раду національної безпеки, - вони мене навчали, казали: от дивіться, пане после, у Москві такі процеси, така демократизація. Вони повірили, що ліквідація комуністичної системи - це ліквідація тої Російської імперії, імперії зла, яка від часів Івана Грозного є величезною негативною, чорною силою. Вони в це повірили, потім уже Клінтон визнав це. Вони в той час перед розпадом Радянського союзу божевільно боялися, що ядерна зброя залишиться в руках так званих націоналістів. Це ж Буш закликав тут, у Києві, проти такого націоналізму самовбивчого, і що буде це погано дуже. Тому вони всіма силами підігравали Росії, аби забрати в нас ядерну зброю. Була навіть така ідея, і це серйозно обговорювалось, що вони могли провести спільну військову операцію десантну - Сполучені Штати і Росія - з окупації наших пунктів, де була ядерна зброя.Це при тому, що українська армія тоді налічувала приблизно мільйон військовослужбовців. У нас була Національна гвардія тоді, наскільки я пам'ятаю, і ми мали величезний арсенал бронетехніки, артилерії, авіація була, стратегічні бомбардувальники. Тому я думаю, що, якби вони на це зважилися, це була б війна значно більша, ніж та, що потім сталося.Я не певен, чи президент Кравчук дав би, я думаю, що блискавична операція з окупації цих західних українських міст, де зберігалася ядерна зброя, могла пройти. Але тоді, ви ж розумієте, з чого ми виходили, - усе ж починалося з Декларації про незалежність України. Там комуністи грали роль - націонал-комуністи, інша така категорія, і націонал-демократи. От коли вже була сформована формула, Іван Федорович Драч, великий український поет, але далеко не великий політик, сказав: "Давайте впишемо, що ми відмовляємося від ядерної зброї".Іван Драч, фото: umolodaЦе було сказано ніби в протидію доктрині радянській, що ми погрожуємо ядерною зброєю. І що ми нейтральна країна - це було вписано. Це трагедія, тому що потім Путін, росіяни всі на цьому грали весь час.Чорновіл був проти того, аби віддавати.Чорновіл був проти, але він тоді не був у центрі тих політичних процесів.Ці проблемні питання, які обговорюються і зараз, - якби Чорновіл, якби не віддали ядерну зброю. Якбитологія - це не наука, але ці теми дуже важливо обговорити, щоб закрити ці питання. Зараз такий час, коли треба говорити про непрості запитання і принаймні їх закривати або залишати відкритими й далі дискутувати. Україна - я не кажу українці, я не кажу я, ви, наші колеги, люди, які завітали до книгарні, винні в тому, що Путін вторгся повномасштабно в Україну?Ні в якому разі, це абсолютно визнана міжнародна формула: дві сесії ООН назвали це "нічим не спровокована агресія". Давайте комплекс меншовартості і нашої вини в цій війні відкинемо, тому що це чорна путінська пропаганда.Це нав'язана роль жертви.Ми абсолютно є віктимним об'єктом, тобто жертвою тої агресії. Вона не була спровокована. Вона тільки викликана маячними, божевільними теоріями російського фашиста Дугіна, який вплинув на Путіна, і почалася агресія.Ковальчука також.Переходимо до питання, яке зараз актуальне для українців: що далі? Ми чули коротку викладку розмови Путіна і Трампа. Ми дорослі люди, ви досвідчена людина, значно досвідченіша, ніж я. Ви значно більше знаєте і маєте досвід у політиці, в дипломатії, добре розумієте, що те, що було озвучене в пресі, - це навіть не п'ять відсотків із того, про що говорили Трамп і Путін. Ця розмова була досить серйозна, я думаю, конкретна і не завжди компліментарна, - мені здається.Але за фактом ми зрозуміли, що до перемир'я не домовилися, санкції Ліндсі Грема, найпекельніші, Трамп застосовувати наміру не має і якихось дій робити, які б вибили фінансові підпірки з-під путінської мілітарної машини й позбавили його можливості фінансувати війну, бо воювати він може вічно, теж. Питання лише можливості фінансувати війну теж не ставилося. І ми залишаємося зараз у ситуації невизначеності.Говоримо про 30-денне перемир'я, про можливу зустріч Зеленського і Путіна, але глобально що буде далі - ми не розуміємо. Війна триває, ресурси, допомога, підтримка - ну, ніби є, але знову ж таки ми не розуміємо, що далі. Що ви розумієте про ситуацію, де ми є і які можливі варіанти розвитку подій ви бачите?Пам'ятаючи про те, що ви сказали, власне, нас, українців, звичайно, насамперед цікавило, що буде з війною. Але я хотів, щоб ми ширше вийшли за рамки цього питання. Значить, ця розмова, яка відбулася між Трампом і Путіним, є геополітичною катастрофою для світу. Якщо все піде так, як було закладено в цій промові.Справа в тому, що під час цієї розмови Трамп, абсолютно виглядаючи слабким, нерішучим, просто партнером Путіна, який підігравав кривавому диктатору російському, звів Америку з п'єдесталу країни, як вони кажуть, кришталево чистого символу демократії, лідера демократії. Америка впала.Фото: gettyimagesІ головного захисника демократії.І головного захисника. І я скажу, що всі мої ідеали, моєї сім'ї, мого батька, під час війни який мені казав, що все, ми мріємо, що будемо з Америкою. Взагалі ця лінія проамериканська почалася від Михайла Грушевського. Він сказав, що Україна повинна дружити з Америкою. І все це впало під час цієї розмови. Трамп звів Америку. Я не знаю, коли вдасться Сполученим Штатам знову піднятися, я сподіваюся, я вірю, я хочу вірити, але те, що сталося, - це геополітична катастрофа. Світ позбавлений лідера, наймогутнішої країни економічно-мілітарного світу, яка стала союзником зони темряви і "материка зла". Материком зла я називаю, не віссю, а материком - це дуже важливо.Тут теж є розділ присвячений об'єднанню Росії, Китаю, Корейської Народно-Демократичної Республіки і Ірану, які об'єднані одними кордонами і мають спільні геополітичні інтереси.Давайте просто порахуємо ресурси цих країн. Я зараз не кажу про внутрішній валовий продукт. Я розумію, що Китай лідирує серед цих країн по внутрішньому валовому продукту. З іншого боку, у Сполучених Штатах Америки лише один штат Каліфорнія входить в п'ятірку найпотужніших за ВВП у світі, він випереджає такі країни, як Японія.Штат Каліфорнія на четвертому місці у світі. Штат Техас має ВВП більше, ніж багато розвинених країн, але ми розуміємо, що ці країни - це величезні ресурси, особливо Росія і Іран, Китай також певною мірою.І тут питання виникає Європи, Європейського континенту, європейської цивілізації, перш за все, західної цивілізації.Я якраз писав нещодавно про це в соціальних мережах - що треба згадувати, хто зупиняв можливі катастрофічні події в історії (у VIII столітті битва при Пуатьє, коли були зупинені магометани, у XVII столітті, коли була зупинена турецька навала на Відень, на початку століття, в кінці століття, у 1618-му, потім 1621-й, потім 1683-й. І це була Європа.І тут питання в тому, чи Європа здатна сьогодні прокинутися і знову стати мілітарною силою і стати на захисті західної цивілізації, західних цінностей. Чи не буде вона грати ту саму роль, в яку намагається грати Трамп, - умиротворення Путіна, як то кажуть, аби не гірше?Європа на сьогодні, в принципі, фрагментована. Вона залишилася на самоті. І те, що американський отой могутній "танк" був головним, а за ним ішли ті європейці, які не хотіли викладати гроші на оборону, - тепер все це скінчилося. Європі треба прийняти виклик Росії і "материка зла", за яким стоїть Китай - дуже важлива постать, дуже-дуже похмура постать.І зараз я бачу якусь надію в тому, що ці країни, а це могутні країни - Німеччина, Великобританія, Франція, Польща об'єдналися. Оце коаліція великої волі, і сили, і надії, які хочуть допомагати Україні.Звичайно, все ж таки європейські мудрі політики зрозуміли, що Путін - це величезна екзистенційна загроза не тільки для України, а й для Європи. І на цьому він не залишиться.Вони зараз особливо - я знаю, я весь час польськими подіями цікавлюся і живу в тих подіях, знаю все це, наскільки там вони дуже занепокоєні тією війною, що відбувається тут, в Україні, бо вони вважають, що це їхня війна. І це так є, Польща - прифронтова держава. Але вони бояться удару Білорусі і російських військ на Сувалки. А Сувалки - це знаменитий коридор, 100 км здається, по території Польщі до Калінінграда. Між Литвою по кордону іде лінія ця. Я хочу нагадати, що свого часу Маршал Жуков, плануючи превентивний удар Радянського союзу проти Німеччини, який не відбувся, Сувальський коридор назвав головним для просування Червоної армії на захід.Google mapsІ оцей причілок такий, цей коридор - це дуже вузьке місце. Вони туди зараз збільшили набагато кількість польських військ. Вони туди нагнали бойову техніку, вони бояться прориву там. І весь час Естонія - ну, ви ж розумієте, що там цей міст і там багато росіян в Естонії - вони бояться початку гібридної війни. НАТО може не відреагувати – НАТО зараз у стані грогі, як боксер після потужного удару.Фінляндія, яка лише вступила в НАТО, але…Фінляндія - це наш надійний друг, тому що багато в чому історія України і Росії нагадує їм зимову кампанію 1940 року, коли Фінляндія чинила опір. Я дуже цікавився цією історією і пригадую, що Маннергейм навчався разом і був другом Скоропадського. Вони служили разом, разом обидва стали генералами. Це дуже цікаво. Маннергейм був у Києві кілька разів. Варто було б знайти і найменувати вулицю Маннергейма. Це тверді люди.Друга країна, я її добре знаю, - Норвегія, яка, маючи спільний кордон із росіянами, дуже тверду політику проводить щодо України та її підтримки.На морі й на суші.Так. Це ж найбагатша країна світу.Казав Дональд Туск, якщо я не помиляюся, мовляв, давайте згадаємо, що нас, європейців, - 550 мільйонів - це членів Європейського Союзу. Ви сказали: Франція, Німеччина, Британія, Польща. Британія плюс-мінус 80 мільйонів, Німеччина плюс-мінус 80 мільйонів, Франція плюс-мінус теж десь 80 мільйонів, це вже виходить 240 мільйонів, Польща 35, там з українцями, можливо, під 40 мільйонів. Це виходить десь 280 мільйонів населення. Росія - плюс-мінус 130 мільйонів якщо в них є, це дуже добре. Просто треба це говорити європейцям: друзі, дивіться, вас лише кілька країн – а вас уже вдвічі більше, ніж росіян. Плюс є ще 20 мільйонів українців, з них мільйонна армія, яка пройшла такі пекла боїв, які не купиш нічим.Але кількість населення нічого не відіграє, якщо немає політичної волі. А вони не хочуть воювати. Звичайно, німецький бюргер за фрау Меркель, яка була агенткою Штазі і була на серйозному зв'язку з Путіним, прекрасно пив...А вже розкрито, що вона агентка Штазі?Я читав документи, яким вірю. Я просто дуже добре знаю історію ГДР, я там часто бував і уявляю собі. Німецькі друзі мені казали: вона ж була комсомолкою там, а батько її був головою пасторської якоїсь асоціації, але їздив весь час на Захід. Він був агентом Штазі - знайдені документи. А щодо неї я не знаю, чи є. Думаю, що є.Путін та Меркель, фото: gettyimagesІ от, уявляєте, той бюргер пив холодне пиво, дешевий газ ішов із Росії, і він повністю був як під наркозом російським. І, звичайно, там ще був один комплекс - я його назвав "комплекс Сталінграду". Німці після Сталінграду морально були просто зруйновані на два, на три покоління. Вони стали найбільш пацифістичною нацією в Європі й у світі. Вони навіть не думали про те, і я подумав: боже мій, яка... Ви уявляєте собі? Я прекрасно пам'ятаю німецькі "тигри", танки - я лазив по них, - "фердинанди", усю цю техніку могутню німецьку, але ніколи не міг подумати, що я благословлятиму німецьку техніку тепер, яку нам передали і яка захищає нас, яка бореться з російськими агресорами.Це отака зміна неймовірна, коли та країна, яка оголосила, що вона бореться з нацизмом, Росія, - вона стала нацистською країною. Оце книжка, присвячена цьому питанню - корінням і витокам російського рашизму.Етимологія рашизму.Так. Але ми вирішили зробити доволі сміливий крок. Тут серйозний текст, я досліджував усе явище рашизму. Воно унікальне, тому що всі явища негативні не мають національної приналежності. От скажімо, антисемітизм - ви ж не скажете, якої приналежності.Євреїв виганяли з Іспанії, з Англії.Так. Ясно, що це міжнародне явище. Нацизм – немає такого, що це німецький  нацизм. А тут рашизм від слова "Росія". Приклеївся цей, дуже вдалий, термін, який навічно, я думаю, за ними залишиться. Ми вирішили цей текст ілюструвати малюнками блискучого художника-карикатуриста Кустовського. Тут серйозний текст про те, що таке рашизм і всі його похідні й усі його проблеми. І тут же ідуть карикатури, дуже влучні. Це треба дивитися, це на гурманів, які дуже люблять.У книгарні Readeat уже є ці книжки і в інших.Я думаю, я сподіваюсь. Учора лишень була презентація цієї книги, так що, я думаю, що вона піде. Вона дуже гарна і як пам'ятка, мені здається, дуже важлива.Перш ніж ми перейдемо до розуміння майбутнього й узагалі здатності еліти української це майбутнє формувати, бо люди завжди здатні робити неймовірні речі, коли…Що ви елітою називаєте українською?А от ви зараз поясните. Ну, нехай це буде політична еліта, бо люди завжди здатні робити неймовірні речі, коли їх хтось за собою веде. Це як лівонська війна, яка тривала 30 років, а коли королем Польщі, Речі Посполитої став Стефан Баторій, він цю війну завершив на користь європейців. Питання лідера - воно дуже важливе. Мартел у Франції у VIII столітті, Карл Великий - тобто завжди має бути лідер.Але я хотів би от про що запитати. Якщо брати за основу відому формулу, що "політика - це продовження економіки, а війна - це політика іншими методами", чи бореться Росія за світ, де фактично панують енергоносії, такі як вуглеводні, нафта і газ? Бо в цьому світі їй комфортно, запаси вона має величезні, а зміни у світі можуть її фактично вивести за межі цивілізації, нормального існування і нормальної можливості заробляти гроші, зберігаючи абсолютну диктатуру у своїй країні і виснажуючи надра.Чи є ця війна також війною проти майбутнього технологічного прориву, зміни взагалі економічних стосунків і винайдення якихось нових можливостей, тому що "так нам жити зручно і ми хочемо залишити такий світ зручний"? До речі, і Китаю такий світ зручний, і Ірану. Тому що попри всі технологічні прориви, ми розуміємо, що фінансування ключове - це енергоресурси і загалом це надра.Я думаю, що те, що ви кажете, - це порівняно невеличкий фрагмент тої сили чорної, яку представляє Росія і заради якої веде війну. Не заради енергоносіїв, хоча дійсно їм треба продавати газ, нафту, це зрозуміло, але не це головне.Головне те, що Росія пішла ва-банк в лиці Путіна, тому що його ж попереджали багато політиків не починати цю війну. Він вліз у війну, з якої виходу він не має, не знає. І він не переміг і не переможе. Але логіка тої ситуації, в якій перебуває Росія, - продовжувати війну і розпочинати війну проти Європи.Іншої логіки в них немає. І їх, звичайно, тихо підтримує Китай, спільний кордон. Ви подивіться, який масив материка: спільний кордон із Кореєю, спільний кордон з Іраном. Там ще кілька країн уже примикають до цього "материка зла". І Росія веде відчайдушну боротьбу за минуле, вона тягне нас. Зараз узагалі тенденція світу повертатися в минуле.Фото: gettyimagesМи на переломному моменті перебуваємо. Я дуже люблю кіно, кінематограф, дивлюся багато фільмів і серіалів. Для мене таким знаковим є серіал "Гра престолів". Ми повертаємося туди. Де гра без жодних правил, де насильство, де злочини всякі, де зради - усе повертається в минуле, у середньовіччя. І Росія нас штовхає до минулого. Тому нам треба готувати проєкт майбутнього України й для світу. А у нас є такий проєкт, як ви думаєте?На Netflix я нещодавно бачив серіал, по-моєму, він називається "Черчилль на війні". Черчилль розумів, що якби вторгнення сталося в 1940 році в червні, як планував Гітлер, він говорив про те, що "навіть якщо ми будемо окуповані", не казав про перемогу - він розумів, що так може статися, але так не сталося. А потім Гітлер напав на Радянський союз, і Британія вела в основному війни на морі і в повітрі і фактично вистояла. Британія розуміла в той час, що важливо було вижити. Потім вона, звичайно, брала активну участь у логістичних шляхах для доправлення ленд-лізу зі Штатів до Радянського союзу. Україна зараз має, напевно, тверезо говорити, що нам треба вижити, хоча слова про перемогу, розпад Росії теж лунають.Який має бути зараз ключовий меседж від політичної еліти - номінальної, формальної, реальної політичної еліти до суспільства? Який реальний меседж, виходячи з того, що ми реально маємо, які в нас є ресурси, на що ми можемо реально розраховувати? Тобто якщо в мене зараз, скажімо, у гаманці є 500 гривень, я можу розраховувати на ці 500 гривень.Ви багатий дуже. У мене немає.Я не можу розраховувати на 3000 гривень зараз, бо в мене їх немає. Можливо, мені хтось їх дасть, а можливо, не дасть. Тому ми розраховуємо на те, що в нас зараз є. І от, виходячи з цього, який має бути меседж? Ми маємо вижити, зберегтися як незалежна суверенна держава, з правом ведення зовнішньої політики, зі збройними силами, можливістю і здатністю себе захищати, провадити зовнішні торговельні відносини? Чи ми далі маємо говорити про те, що ми маємо розвалити Росію, перемогти і що таке перемога? Ну, бо люди мають чітко розуміти, за що ми зараз б'ємося реально.Є така гумористична формула: журналіст Бабченко з ізраїльським автоматом на башті американського танку їде по Красній площі - і це символ нашої перемоги. Це абсурд і цього не буде. І ніякого параду перемоги в Москві не буде. Це перше. І треба це зрозуміти.Друге: ця війна настільки екзистенційна для нас, що те, що виставляє зараз Путін - усіма силами схиляє нас до капітуляції, - кожен українець повинен зрозуміти: капітуляція – і це місто прекрасне вмре і загине. Українці будуть винищені, вивезені у Воркуту, в інші табори в Росії. Будуть страшні процеси.Нам треба всіма силами сконцентруватися і не піддатися на капітуляцію і зберегти державу. Я розумію, я не такий прекраснодушний оптиміст, щоби кричати, що… Так, я знаю, що ми переможемо, моя книжка називається "Перемога - поразка України". Я вам покажу. Але справа не в тому - справа в тому, що ми повинні зберегти державу і перед нами стоїть можливість жахливого Брестського миру з жахливими втратами. І нас спонукає Трамп до цього. Ми повинні зрозуміти, що перед нами стане дилема, яка стала перед Леніним і Троцьким. Троцький заперечив мир і сказав: "Ні війни, ні миру", Ленін боровся за державність, за ті залишки, і він був правий.І нам треба думати про те, щоби державу зберегти. Не буде української держави - нас не буде, не буде народу, не буде культури, мови, нічого не буде. Оце треба зрозуміти. Це один із найпотужніших меседжів. Влада, по-моєму, взагалі не має комунікації з суспільством.Ну, я не буду тут займатися політичними всякими справами, але просто зауважу це. Я збоку спостерігаю, маю дуже багато джерел інформації, тому що відстежую українські - звичайно, всі ті, яким я довіряю, - джерела, ізраїльські щодня моніторю, польські, безперечно, американські і так далі. Тобто можу скласти собі об'єктивну картину, збоку видніше. І друге: звичайно, нам треба думати про майбутнє, про те, як ми будемо існувати в цьому світі після війни. Не зважаючи на те, які будуть умови.Ким ми будемо? Чи знову станемо ахметовським придатком, щоб продавати безкоштовно метал і все, і на цьому вся наша економіка, ну, і на аграрних питаннях. Ні. Або ми перебудуємо Україну так, що вона стане потужною в мілітарному сенсі дуже серйозно. Бачите, що в нас зараз із дронами робиться - ми попереду йдемо. Це дуже важливий компонент. І друге - це, скажімо, технології інформаційні і штучний інтелект.Ми повинні стати передовою нацією. А для цього треба поміняти формулу й зміст тої державності, про яку я казав - Україна №2 повинна зробити висновки з існування України №1 і побудувати нову державу.Ви казали про Брестський мир, хоча тоді це подавалося в принципі як успіх, як перемога певною мірою, бо Україна залишалася як держава, так?Так, Україна, в принципі, виграла – важко, ціна була непроста, але ми виграли, нас визнали як світову державу.Індія і Пакистан, де розгорівся конфлікт на Індостані, уже домовляються про розведення військ - тобто не спалахнуло. Ізраїль - там своя історія, воно на Близькому Сході це буде, але все одно це не така гаряча війна, яка була нещодавно тут, у центрі Східної Європи, фактично вона не зупиняється. Тобто, ми маємо розуміти, очевидно, що якби це залежало лише від України і Росії… Ну, Росія хоче воювати, вона хоче просто знищити Україну, ми розуміємо.Але Індія і Пакистан? Пакистан теж є фактично великою мірою залежний від Китаю. Не скажу, що це проксі, але багато великою мірою залежний. Там є своя історія - але там домовилися. А тут уперто нищаться міста, території, виснажуються ресурси, виснажується суспільство, і воно триває, і триває, і триває, і триває. І ти десь починаєш розуміти, що, очевидно, тут питання не лише в Україні і Росії. А в чому ще питання? Чому ця війна підтримується з боку Росії, перш за все, - ми обороняємося, ми не можемо не підтримувати, тому що ми інакше не виживемо. Чому війна підтримується тими, хто підтримує Росію?Питання перш за все в тому глобальному розколі світу, який відбувається на наших очах. Світ був єдиний, і ви пам'ятаєте ті часи, коли прекрасно Китай червоний і Америка співпрацювали. Китай був майстернею, чи заводом, для Сполучених Штатів. Там навіть прапори американські були китайського виробництва - і нікому нічого це не заважало. Це був такий світ минулого, якого вже немає і не буде. Зараз іде розкол.Я не виключаю, що буде дві організації Об'єднаних Націй - північна і південна. Я не виключаю, що, по-перше, всі ці інститути часів Другої світової війни, отого ялтинсько-потсдамського миру, будуть ліквідовані, вони вже застаріли. І буде щось нове, ну, може бути світ розколотий на дві частини. Бо світ тиранії, світ авторитарної системи - такої, як у Китаї, в Ірані, в Росії, - він хоче перемагати, він хоче диктувати свої умови.Трамп мав величезну історичну можливість поставити Путіна на місце. Він міг відділити Путіна з його параноїдально-маніакальними ідеями, тому що Путін багатьом заважає і в Росії, бізнесу насамперед. Трамп міг ізолювати його, так зробити, щоб бізнес би потім прибрав Путіна заради якоїсь мирної розв'язки. І це було б непоганим рішенням.Фото: gettyimagesТрамп пішов назустріч Путіну. Трамп фактично посилив війну цю, він підлив оливи до вогню і ми не знаємо, чим це все скінчиться. Взагалі моя ідея, що зараз іде Третя світова війна. В нас вона реально гаряча. В глобальному світі вона вже в різних іпостасях існує і розвивається. І не вистачає, на щастя, не дай боже, якщо так станеться, якогось остаточного вибуху, коли почнеться вже глобальна бійня, і може проєкт людства закінчитися на цьому. Ми стоїмо перед величезними викликами. І сьогодні від української еліти, якщо вона є, то хто поведе, хто лідер, куди нас поведуть, чим? Якщо буде так, що буде перемир'я і на другий день знову хороші русскіє з'являться, російська мова знову спалахне тут в Україні, і ми ніби зробимо вигляд, що нічого не було, - це буде наш крах.Я чітко розумію, що сучасна Росія - це вже останнє проявлення оцієї Московії, народженої ще якимось Калитою, чи Василієм III, чи кимсь ще. Це вже остання така найогидніша її проява. Порівнювати Росію зараз і Росію навіть кінця XIX століття неможливо, тому що це просто вже карикатура - там ні культури, нічого нема взагалі.Але чи Путін дійсно настільки знекровив, вичистив все цивілізаційне, якесь розумне, хоч мінімально спраглих до якихось змін на Росії, що ця Росія, як би їй ці заклепки не забивали, вже не рвоне? Це вже все, це вже істота така, державне утворення, яке вже не те що не рвоне - воно якщо і рвоне, то лише саме себе лайном заллє.Це дуже складне питання. Я не маю відповіді. Усі наші ілюзії ви пам'ятаєте: почнеться війна, росіяни знесуть Путіна, оскільки неможливо це все, - ми ж вірили, що це неможливо. І тепер ми переконалися, що глибинний народ 85% підтримує Путіна. І тому важко сказати, що відбудеться якась там смута чи бунт, але я вірю, що там процеси підуть руйнівні. Росія не зможе після цієї війни оговтатися. Все одно вона програла цю війну. Незважаючи на якісь тактичні перемоги, захоплення наших територій і так далі, вона програла за великим рахунком цю війну. Вона вже довела, що вона безсила, і що збройні сили слабкі, і так далі. І тому, звичайно, я думаю, що там почнуться процеси - можливо, не одразу. Але це як ланцюгова реакція - повільно, повільно, а потім буде вибух.Так що я з вами тут можу погодитись. Але нам треба думати про Україну. Бо ви знаєте, якщо там почнеться щось типу громадянської війни, мільйони людей підуть на нашу територію - біженців російських. І нам треба вже й про це подумати. Нам просто треба будувати ту лінію ізоляційну на кілька десятків років від Росії, як від джерела чумної інфекції.Ми зараз у такій точці сингулярності, коли може статися вибух, і як воно далі буде, невідомо напевно. Один історик відомий сказав дуже добре, що російському народу (не російському - московському народу, це ще в часи царату) простіше уявити Московію без народу, ніж Московію без царя. І психологію цих людей треба розуміти. Я придбав собі книжку "Як зрозуміти Росію", я вважаю, що кожному треба читати ваші книжки.Яким ви бачите - і це має бути відчуття ваше, яке з досвіду виходить, з вашої душі, з вашого розуму і розуміння ситуації також - на найближчу перспективу або на середньострокову майбутнє України і місце України в новому світі?Перш за все, Україна себе затвердила вже як одна з провідних країн світу. Я колись написав книгу "Україна в епіцентрі світової історії". Ніхто тепер не має права казати з позиції нашої упослідженості, нашої меншовартості, що от ніхто у світі не знає Україну - знають в усьому світі абсолютно, від Африки до Аляски - всюди знають Україну. І це дуже важливо.Нам треба буде зберегти цю роль України як фронтира, як тої країни, яка протистоїть тій навалі орків, чумній цій інфекції, як було під час монголо-татарської навали. Нам потрібно Україну залишити як важливий компонент європейської безпеки, без якої не можна буде існувати. І нам важливо залишити Україну демократичною, щоб вона насправді стала європейською. Нам ще дуже далеко до європейськості, але в нас є, звичайно, прогрес, і ми повинні затвердити оцю нову Україну, яку я називаю "держава №2", ми повинні будувати сьогодні вже в планах і провести широкі дискусії громадські. Це дуже важлива передумова.У Писанні є слова про Люцифера, що зійде й поставить престол свій на краю півночі. Я собі подумав: ну, я тепер розумію, де стоїть престол Сатани, - очевидно, на краю півночі, там, де Росія. Тому що іншої, ніж оця якась метафізична, інфернальна, природи цієї держави для мене немає. Тоді ми маємо бути природою світла, а світло завжди долає темряву. Дякую за те, що ви це світло несете. 

Повний текст новини

В угоді про мінерали не прописано екологічної складової. Треба створювати власні замкнені технологічні цикли видобутку копалин, каже економіст Борис Кушнірук. Україна і Сполучені Штати Америки підписали угоду про мінерали, тобто угоду щодо економічного співробітництва та створення Фонду інвестицій у відновлення України. Чим це для нас корисно?  Ідеться про спробу знайти модель співпраці з новою адміністрацією США, яка вимагає інших підходів, ніж президентства Джо Байдена. У нас є претензії до попередньої команди Білого дому. Вони не хотіли поразки України, та водночас не хотіли й поразки Росії. Тож давали нам зброю в обмежених обсягах і не завжди ту, якої ми потребували. Але давали безкоштовно. З адміністрацією президента Дональда Трампа все складніше. Їм потрібно, щоб принаймні зовні все відбувалося не так, як за Байдена. Тому нова адміністрація Білого дому намагається вибудовувати інакшу зовнішню політику. Наша пропозиція, щоб США брали участь у розробленні й видобуванні рідкісноземельних металів, була продиктована бажанням розпочати співпрацю. Але український уряд і президент припустилися помилки вони запропонували ідею, не наповнивши її змістом. Відповідно, склалася ситуація, коли американці почали наповнювати її змістом, який нас абсолютно не влаштовував, і це створювало напруженість. Також ми хотіли обміняти цю угоду на гарантії безпеки з боку США, але Штати цього не планували. І як показує час, жодні підписані угоди нічого не гарантують. Якщо укладається угода про безпеку, а сторона її не виконує, що тоді робити? Кому скаржитися, якщо на вас нападе Росія, а Вашингтон умиє руки? На жаль, безпекові складові нині формуються не так, як це було протягом багатьох десятиліть. Угода про мінерали створила формальний фон, що ми тепер не просто отримуємо від Штатів допомогу, а і США натомість отримують доступ до наших родовищ. Це ключова відмінність від співпраці, що була за адміністрації Байдена. Якщо розглядати угоду по пунктах, то вона точно не порушує української Конституції, не порушує Угоди про асоціацію, тому не є для нас проблемою в юридичному плані. Власне, копалини, що лежать у землі, не варті нічого. Щоб вони отримали якусь ціну, треба організувати розроблення, побудувати інфраструктуру, забезпечити видобуток, провести збагачення, а тоді вже виставити на продаж. І це реальні витрати. У розроблення корисних копалин треба вкладати великі кошти. Тому, коли говорять, як багато ресурсів у нашій землі, це доволі ілюзорні твердження. Кажуть: надра належать народу. Насправді народу належить лише різниця між доходом від продажу копалин і витратами, пов'язаними з їхнім видобутком. Ця різниця передається народу у вигляді так званих рентних платежів до держбюджету. Запропонували ідею, не наповнивши її змістом Слід зазначити, що угода із США про Інвестиційний фонд відбудови не передбачає, що вони мають щось брати з наявних родовищ, там ідеться лише про нові розробки. І тут ми підходимо до цікавої цифри: із наявних родовищ ми отримуємо рентні платежі від видобутку копалин це стаття держбюджету за цей рік 52 мільярди гривень. Якщо поділити цю суму навпіл буде 26 мільярдів. З точки зору США, ця сума мізерна. Це та сума, яку на рік могли б переказати в цей фонд. Якщо говоримо про нові родовища, на розроблення яких треба витратити купу коштів, то це ще дорожча справа. Якщо стосовно наявних родовищ усі основні витрати на видобуток уже зроблено, лишилися тільки витрати поточні, то нові родовища треба розробляти з нуля, а первинні витрати для фізичного видобутку найбільш суттєві. Спершу треба провести розвідку, потім пробні занурення чи справді в надрах є те, що вам потрібне, і чи достатній обсяг. Тільки після цього починається будівництво інфраструктури, щоб видобувати копалини, і якщо потрібно збагачувати. У чому суть процедури збагачення? Залізну руду видобувають не в чистому вигляді, а з домішками, що можуть становити до половини маси видобутого. Везти все це на металургійний комбінат безглуздо. Тому спочатку проводять збагачення, коли прибирають непотрібні домішки. Так само з рідкісноземельними металами. Вони не так рідкісноземельні, як розпорошені по великій кількості родовищ. Щоб їх відокремити й отримати в концентрованому вигляді, потрібні значні фінансові витрати. Притому деякі види копалин під час розроблення потребують складних хімічних процесів. І тут постає проблема екології. Чому Китай є одним із найбільших експортерів рідкісноземельних металів? Бо там нікого не цікавить громадська думка. Вирішили видобувати, а яка буде екологія на території видобутку цих металів, нікого не цікавить. Хоча хімічні процеси, що супроводжують цей видобуток, можуть обернутися хімічною катастрофою. В Європі і Штатах рідкісноземельних металів часто не видобувають не тому, що їх немає, а через можливі протести населення. Недоліком укладеної нами угоди про копалини є те, що в частині видобутку рідкісноземельних металів не прописано екологічної складової. А вона необхідна, особливо у плані дотримання українського законодавства. Важливо, щоб видобуток рідкісноземельних металів не створював екологічних загроз. Бо він може бути справді корисний для України. Наприклад, літій для створення акумуляторів, уранова руда для створення замкненого циклу виробництва ядерного палива, яке нам потрібне, щоб не залежати від зовнішніх факторів і забезпечувати паливом власні атомні станції. Раніше ми повністю залежали від "Рос­атома", тепер залежимо від "Вестінхауза" (японсько-американська електротехнічна та ядерно-енергетична компанія. Країна). Залежність від інших країн завжди проблематична. Нам треба створити власні замкнені цикли. А для цього слід не лише видобувати уранову руду в нас це роблять у Жовтих Водах, а на місці створити весь технологічний цикл, враховуючи екологічний фактор. А яку вигоду від цієї угоди отримають Сполучені Штати?  У США особливих вигод від цієї угоди немає, крім того, що вони вчинили не так, як робив Байден. Мовляв, за його каденції Штати допомагали Україні, але нічого не мали натомість. А от тепер почнуть отримувати. Хоча особливих профітів у найближчому майбутньому очікувати не варто. Але ми вже тепер можемо формувати відповідні процедури, щоб визначати пріоритети, залучати американських фахівців-технологів для ефективнішої роботи. Замкнений цикл виробництва ядерного палива високотехнологічна річ, якої на коліні не зробиш. Тому з цієї точки зору Україні ця угода вигідна. Також у ній досить обмежено, але прописано, чим для нас важливі США зброєю. Краще, коли ми її отримуємо безоплатно, але якщо ні, то хоча б на платній основі, щоб наші європейські партнери могли купувати чи давати нам гроші на купівлю американського озброєння, щоб його постачання не зупинилося. Бо на сьогодні європейські компанії неспроможні забезпечити нас усім тим, що давали американці. Це найперше стосується протиповітряної оборони. Закладена в угоді норма, що надання зброї може вважатися внеском у фінансування Фонду відбудови України, для нас великий плюс. Коли Фонд заробить багато грошей, тоді ми зможемо повертати кошти, внесені США. Але це буде в далекій перспективі. А те, що ми знову отримуватимемо зброю, добра новина для України. Чи можна сказати, що ця угода поновлює військову допомогу США і наближає мир в Україні?  Ні, вона не наближає миру напряму. Вона створює перед­умови для співпраці України із США. Якщо ця спів­праця відбуватиметься й у плані постачання зброї добре. Ще нещодавно у протрампівських американських ЗМІ лаяли Україну, але тепер усе змінилося: Україна тепер союзник, а Росія погана. Така зміна меседжів може опосередковано впливати на досягнення миру. Трамп припустився помилки, бажаючи якомога швидшого завершення війни, він виклав свої козирі Росії на стіл іще до початку переговорів. Саме через це в Путіна немає інтересу до припинення війни. Тому Кремль вестиме війну всю весну, літо й осінь. Коли він досягне чи не досягне певних результатів на кінець осені, тоді ми зможемо розпочати якийсь переговорний процес, бо Путін зрозуміє, що далі воювати не зможе. Особливо якщо Штати продовжуватимуть постачати зброю Україні. Лише в такому контексті ця угода наближає нас до миру. Щодо військової допомоги якщо раніше нам часто постачали зброю, яка нам була непотрібна, то тепер купуватимемо у Вашингтона найнеобхідніше, чого не зможемо купити дешевше в інших країн. І значно відповідальніше ставитимемося до того, що хочемо отримати від США. Як Кремль реагує на підписання цієї угоди між Києвом і Вашингтоном?  У Москви знову змінилася концепція. Раніше США були ворогом, потім, коли прийшов Трамп, настала "вічна дружба", а тепер знову починається розворот до концепції "Америка найбільший ворог". Путін розраховує на те, що Трампу набридне займатися Європою Але Путін розраховує на те, що Трампу набридне займатися Європою. І тоді Росія завдасть їй воєнної поразки. Європейці відверто кажуть, що припинення бойових дій в Україні може створити ­передумови для нападу Росії на Європу. Воювати на два фронти Росія не наважиться, тому якщо вона завдасть поразки Україні або зупинить війну проти неї, то за деякий час спробує атакувати країни Балтії, найперше Сувальський коридор, пов'язаний із доступом до Калінінграда. Який вплив ця угода матиме на українську економіку?  Деякі розроблення надр ми можемо розпочинати просто тепер, не чекаючи завершення бойових дій. Якщо ми щось починаємо фінансувати, то таким чином запускаємо технологічний цикл: гроші податки робоча сила. За цим стоїть вигода для України загалом. У цьому плані угода може мати позитивний вплив найближчим часом. Усе інше залежить від того, коли, на яких умовах і на якій точці завершаться бойові дії. Щоб ми знали, де можемо видобувати, де ні. Я вже казав про важливість виробництва ядерного палива, але запустити його можливо лише після завершення воєнних дій. Хоча певні кроки можна робити вже тепер. Те саме стосується видобутку літію для акумуляторів маємо створити їх виробництво в Україні, але в умовах війни це неможливо. Щоб налагодити виробництво літієвих акумуляторів, знадобиться 10 років. А за такий час вони можуть перестати бути найбільш ефективними. Уже почалося розроблення графенових акумуляторів графену у природі значно більше, ніж літію, видобувати його легше. Потреба в літії не зникне, але як складова акумуляторів він не матиме попиту. Проте нині літій актуальний, особливо для виробництва електромобілів. Передплатити журнал "Країна"

Про це інформує міноборони Литви. Вказано, що понад 800 мільйонів євро планують спрямувати на придбання протитанкових мін і систем. Також буде активізовано закупівлю інженерного обладнання для армії. Йдеться, зокрема, про засоби радіоелектронної боротьби, системи протидії безпілотникам. Крім того, заплановане посилення систем спостереження і раннього попередження."Заходи з протидії мобільності є важливою частиною нашої національної оборонної концепції. Вони підвищать стримуючий та оборонний потенціал держави та безпеку її кордонів з Росією та Білоруссю. У разі агресії вони дозволять заблокувати й сповільнити дії ворожих держав проти Литовської Республіки", - йдеться у повідомленні. Заступник міністра національної оборони Томас Годляускас наголосив, що планується не лише зміцнити кордони, а й створити фортифікації та інженерні укріплення в межах муніципалітетів.Крім того, Литва реалізує проєкт "Балтійські оборонні лінії" разом з Латвією та Естонією і "Східний щит" разом з Польщею. 19 квітня стало відомо, що Литва планує модернізувати та укріпити ще один маршрут через Сувальський коридор – важливу ділянку на кордоні з Польщею, яку вважають одним із найімовірніших напрямків потенційного нападу Росії на ЄС і НАТО. 

У Лондоні не відбулося майже нічого. Чекали американців, американці понизили склад своєї делегації - і понеслося. Дональд Трамп знов у пошуках винного і готовий вкотре призначити ним Україну.Пропозиції Трампа, які озвучували то Віткофф, то Рубіо, то Венс, схиляються тільки до одного - змушувати Україну визнавати російські умови. А після того Дональд Трамп ставив би свій підпис. Як ви бачите теперішню ситуацію?Я хочу сказати, що ситуація була приречена з самого початку. Це була моя позиція, яку я багато разів озвучував. Вона полягає в тому, що тут немає спроби встановити мир, як мінімум з боку Москви. Загалом за бажання Трампа капіталізуватися на угодах, на виконанні виборчих обіцянок заявити про те, що він єдиний, хто може цей мир здійснити у війні в Україні. Однак з боку Росії це завжди була маніпуляція, як на мій особистий погляд. А мови про мир не було ніколи.Потрібно віддати належне - Москві вдалося привести цю ситуацію до знаменника, за якого Україна виявилася крайньою, що є абсолютною маніпуляцією. Поясню чому. Річ у тім, що дійсно можна досягти миру в Україні шляхом її здавання: капітуляції, визнання Криму чи областей, або виконати умови так званих Стамбульських угод, або цілей СВО, про що говорить Москва, – і загалом миру можна досягти. Це дійсно правда. Шляхом того, що Україна припинить своє існування.І уявляєте, Україну ставлять в ситуацію, коли їй докоряють за небажання досягати миру, погодитися на мир, ставлять такі умови, які вона ніяк не може прийняти. До того ж, для цих умов нема жодних підстав.Простий приклад: якби російські війська стояли біля Києва - то це одна розмова. Але де стоять війська, попри всі бравурні заяви, - це не може давати підстав Москві вимагати юридичного визнання Криму.Якщо ми просто говоримо про тактику переговорів, дипломатичних маневрів і тому подібного, то нема таких підстав. І раптом Сполучені Штати займають таку позицію - самі тиснуть на Україну, ставлять їй у докір небажання піти на таку поступку - звісно, серед усіх інших. До речі, у цьому проєкті плану відсутні гарантії безпеки України. Абсолютно не зрозуміло, чому б Росії, отримавши все те, що їй дають, завтра не поновити війну. Де це прописано, що мир міцний і гарантований силою, а не самими лише "добрими намірами" Москви?Трамп може вмити руки, а Україна залишиться сам-на-сам з ворогом, та ще й максимально посиленим підтримкою Трампа, а також рішеннями та поступками, які будуть їй надані у теперішньому раунді переговорів.Москва від самого початку знала, що або вона отримає все - тобто висунули вимогу по максимуму… До речі, хтось чув, що Москва погодилася на весь цей план?Хто-небудь чув, що вони відмовилися від чотирьох областей до адміністративних кордонів? Публічно це ніде не оголошувалося. А тиск на Україну і частину європейських союзників здійснюється так, наче Москва вже на цей план погодилася. Я вже не кажу про те, що вона дає натомість.Хіба Москва десь сказала про те, що вони погодилися? Є один-єдиний коментар - на публікацію The Wall Street Journal, в якій був викладений проєкт цього плану, коментар Пєскова, спеціального прессекретаря Путіна, який сказав: "Фейків багато публікується". Тобто побічно він як мінімум не підтвердив згоду Москви на цей план і що він дійсно існує в процесі переговорів зі спецпосланцем Трампа Віткоффом. Це означає, що Москва завжди залишає собі можливість відкотити назад, сказати ні. Хтось же скаже, що це серйозні переговори і, напевно, Москва твердо пообіцяла та гарантувала. А чому?Ми ж чули, що з самого початку йшла мова про безумовне, всеосяжне припинення вогню на 30 днів - пропозицію самого Трампа, яку підтримала Україна. Чомусь від неї Москва з легкістю відмовилася, запропонувавши двічі фейкові сурогати. Один раз – дуже обмеживши характер ударів по енергетичній інфраструктурі, а потім – це великоднє перемир'я, на півтора дня припинення вогню. Але це ж зовсім не про це - чому ж тоді не докоряли Москві?Причому в проміжку між цими двома ініціативами були якісь боязкі заяви Трампа та його оточення, що Москва затягує переговори, що вони чекають до 30 квітня – чи то виходити з переговорного процесу, чи то карати Москву вторинними санкціями або ще чимось. Нічого з цих погроз жодного разу реалізовано не було. Нічого! Поки, у всякому випадку. Можливо, далі щось буде - я не знаю.Це говорить про те, що вся ця ситуація від самого початку задумувалася як маніпуляція: будь-як крайніми зробити не Москву – Європу, Україну, ще когось, але в жодному випадку не Москву. І не Трампа. Це схема між двома сторонами, така моя думка.Що характерно - Трамп починає апелювати до Києва, до Зеленського, до української влади, замість того щоб виставляти ультиматуми Москві - тобто, Путін, ми тобі пропонуємо вивести війська абощо, а ти взамін маєш зробити ось це. Ні, американці хочуть тиснути на Україну, а потім із тим усім їхати до Кремля, по-іншому не працює.Наскільки далеко можуть відійти від цієї теми американці? Крайня заява шефа Пентагона Піта Геґсета - тривожний сигнал. Вони взагалі ставлять під питання свої євроатлантичні зобов'язання перед європейськими союзниками. Це теж може змінити ситуацію, тому що одна справа - підтримувати Україну, коли вони мають підтримку Сполучених Штатів, а інша справа - підтримувати Україну, не маючи підтримки Сполучених Штатів. Знаємо, куди хоче скерувати свою улюблену торпеду Дональд Фредович - на Балтику, дестабілізація Балтики - це ж означає, що рано чи пізно Гренландія може кудись відшвартуватись.Це його стратегія – руйнування трансатлантичної безпеки. Це заявлялося з самого початку. Але, якщо ви приходите до влади й перше, що робите, – висловлюєте територіальні претензії на данські території, Гренландію - я вже не казатиму про Канаду, Панаму та інших союзників, - і, найголовніше, говорите, що Європа має сама забезпечити свою безпеку, що Америка цю відповідальність з себе знімає, і для цього конкретно робите відповідні кроки (неучасть у «Рамштайні», відмова від участі в навчаннях наступного року, вже заявлене скорочення військової присутності в Європі з боку США), то тут інших висновків бути не може: це - стратегія. Це не якась спроба тиску, щоб отримати збільшення військових бюджетів європейських країн до 5%. Ні-ні, це, безумовно, стратегія, щоб дезавуювати США як гаранта безпеки, у тому числі європейської, в рамках трансатлантичної єдності. Ось і все.Тому частиною цього плану є принципова відмова Україні в гарантії її безпеки. Це ж виглядає саме так, і є так, і заявляється так.У цих умовах багато що залежить від Європи, її реакції, на що вона готова, чи готова вона взяти на себе цей функціонал, який несли на собі США. До речі, це поки неочевидна відповідь, тому що Європа з цим розумінням (а розуміння там є, вони про це заявляють – і Макрон, і інші лідери європейських держав, Мерц приходить тощо) продовжує поводитися нерішуче і в українському питанні, яке тут ключове у забезпеченні трансатлантичної безпеки, це важливо зрозуміти. Європа це прекрасно розуміє - Америці на це наплювати, сьогоднішній її адміністрації абсолютно байдуже.Але потрібно ще раз підкреслити, що результат війни в Україні є ключовим, визначальним для всієї архітектури трансатлантичної безпеки, європейської безпеки тепер уже без США, наперед на багато десятиліть. Якщо не вдасться втримати Україну та врятувати її, то наступними для Москви будуть хоч Балтія, хоч Сувальський коридор, а для Трампа – загалом послаблення Європи. Він же сам сказав, що Євросоюз створений для того, щоб нагадити Америці. Це його публічна, пряма заява після інавгурації 20 січня.Звісно, якщо розвалиться Євросоюз - розваляться всі від нього похідні угоди в рамках європейської безпеки чи то в НАТО, чи то в якихось інших інститутах. Це вітається Трампом – послаблення Європи, розпушування й без того слабкої єдності. І це призведе до того, що весь простір фрагментується, і Трампу можна буде вирішувати питання.Але ж і Путіну можна буде їх вирішувати - поновити старі претензії щодо країн Балтії: Нарва, Даугавпілс, інші прикордонні міста і території, де, наприклад, значущий відсоток російськомовного населення, де прямі ресурсні інтереси, де прямі географічні інтереси. Сувальський коридор – це коридор, шляхопровід у Калінінградську область вздовж кордону Польщі та Литви.Також це Молдова. Ось кажуть, що Молдова – територія колишнього СРСР, не треба його приплітати - це ніяк не впливає на європейську безпеку. Та невже? Якщо танки з Придністров'я підуть на Кишинів, то що – Бухарест це не зачепить? Тобто румуни через кордон будуть байдужі до долі молдовської незалежності? Якось таке складно собі уявити.Молдова виявиться ключовою завадою для НАТО і Москви, тому що Румунія вступить у цю війну, як мінімум буде допомагати озброєнням, а скоріш за все - і військовою допомогою. І ось вам сценарій продовження європейської війни: Румунія, яка формально воює з Придністров'ям, що є російським протекторатом. Чому тут ніхто не бачить європейського масштабу?Те саме з Україною відбувається - оці спроби зробити конфлікт регіональним, чим активно займається нинішня адміністрація Трампа - говорять, що «вони там щось між собою з'ясовують, чий Крим».Це не так. Юридичне визнання Криму - не де-факто, він окупований і зараз сил для деокупації нема - буде означати злам усієї колишньої архітектури безпеки: Гельсінський прикінцевий паки, всі оонівські устави - на смітник. В принципі більше нема непорушності кордонів, більше нема недоторканного суверенітету країн, бере гору право сили. За таких умов це все веде до дуже багатьох речей, які не регулюються та кидають людство в хаос.Наприклад, розповсюдження ядерної зброї. Логіка підказує: якщо більше не існує інституту, що захищає твій суверенітет, є тільки сила, а твоєї сили не вистачає (Україна менше Росії в 40 разів, це окрім безлічі інших параметрів), тобто нема іншої можливості себе захистити, як використовувати ядерний щит, то, звісно, всі країни прагнутимуть мати ядерну зброю. Тому що їхньої армії не вистачає, бо вона менша за сусідню, московську наприклад, грошей не вистачає на утримання війська. А ядерна зброя проста і легка: є боєголовка, є ракетоносій, щоб відправити її на столицю ворожої держави, і десять разів у Москві подумають – а чи варто зв'язуватися з країною, яка має ядерну зброю? Навіть одну боєголовку. А якщо 10?Це призводить до розповсюдження ядерної зброї і до зміни доктрини ядерного стримування - вона стає тепер суцільною і багаторівневою. Тобто люди будуть серйозно вкладатися у розробку та вдосконалення ядерної зброї, термоядерних та водневих розробок, в удосконалення та спрощення, щоб не потрібні були складні матеріали на кшталт урану, плутонію, у спрощення та вдосконалення саме цих видів озброєння - адже іншого виходу не залишають.Тобто трансатлантична безпека, якою ми її знали протягом Холодної війни та десятиріч, заміняється на ядерну безпеку. Це тепер буде головною, домінуючою метою. Будуть країни, що позбавляються підтримки головного «жандарма» в особі США в американоцентричному світі. Це надзвичайно тривожна перспектива, яка, на превеликий жаль, стає нашою реальністю. Але ще є в нас інша, тактична реальність - у Кремлі готуються реалізовувати будь-які путінські плани. Але є питання ресурсності, і вони не хочуть занадто передавлювати Трампа, вони хочуть грати з Трампом, і наразі їм вдається ця гра, тому що Трамп коригує американську стратегію національної безпеки і глобальної присутності Сполучених Штатів у світі.Тобто Трамп коригує - але Кремль не хоче поспішати. І тому вони настільки довго спілкуються з Віткоффом, щось малюють йому на папері. Але у Путіна плани не помінялися - чотири області незахоплені, які були включені до російської конституції всупереч будь-якому міжнародному праву.А інакше Путін пропонує далі воювати з великими втратами, по-жуківські: мінус 100 000 бурятів, мінус 200 000 якутів - ось таку концепцію він собі промалював. З іншого боку, глибинні удари по російській інфраструктурі - це боляче. Можливо, Кремль і погодився б на те, щоб накласти мораторій на удари по цивільних об'єктах.Але закінчилось «великоднє перемир'я», і першим ділом що? Наліт на Київ.Останній нічний наліт на Київ – це покарання за незговірливість, затятість України. Безумовно, цю маніпуляцію і тиск ми багато разів бачили. У момент, коли кормили обіцянками про скоріший мир, були Кривий Ріг і Суми. Логіка ж підказує: якщо ви дійсно бажаєте домовитися про хоч якийсь мир, ви не провокуватимете аж так реакцію на війну. Коли вбивають дітей на дитячому майданчику, в ресторані, університеті – це зовсім інші викликає емоції. А тоді ви приходите й питаєте: а ви Крим визнаєте юридично чи ні? Тобто атмосфера в самій Україні, у військах не така, що Зеленському залишається хоч якийсь люфт у цьому питанні, що він може так вчинити чи інакше, - ні. Отже, Кремль від самого початку не збирався і не розраховував на те, що Україна пристане на ці божевільні вимоги.І це означає, що від решти вимог Кремль ніколи не відмовлявся, принаймні публічно. Ще раз наголошую: про план Трампа нічого не було сказано, що це пряма згода, що він відмовляється від чотирьох областей - Херсонської, Донецької, Запорізької та Луганської до адміністративних меж з неокупованими частинами та задовольняється лінією бойового зіткнення. Не було цього публічно жодного разу. Постійна маніпуляція: Віткоффу сказали, йому пообіцяли, запропонували. Це не підґрунтя, план мав би випереджати згоду.Трамп мусив, як і обіцяв, цей план спочатку опублікувати, авторизувати, і сторони мали висловити згоду чи незгоду. Як це було з 30-денним припиненням вогню: Трамп спочатку запропонував Зеленському - той погодився, запропонував Путіну – той відмовився. Чомусь цей план, незрозуміло навіть який – про мир, чи про перемир’я, чи про припинення вогню, - пропонується відразу зі старту. Конфіденційно – не публічно – пропонується Зеленському, причому у неприйнятній формі і без жодних обговорень. Москві дали можливість обговорювати цей план стосовно юридичного визнання Криму й деяких інших питань типу відсутності гарантій безпеки, Києву – ні. У цій ситуації в Москви багато інструментів принаджування американської сторони – Трампа, Віткоффа й адміністрації: там є величезні ресурси – грошові кошти, нафтові поклади. Невипадково кажуть, що обговорюють і «Північний потік», і Арктику, і газотранспортні мережі, і інвестиції у родовища. Україна цього не має, вона не може багато запропонувати американській стороні. Але проблема в тому, що якщо все полягає в угодах і матеріальному заохочуванні – вся світова політика й політика США, тоді миру не буде, а буде хаос. І угод не буде, бізнесу не буде, тому що Москва завжди обманює, вона тільки обіцяє багато.Подивіться на всі проєкти з розподілу продукції, в яких брали участь американські, японські та інші компанії, - усіх повиганяли і все позабирали. Обдурювати Трампа дуже легко, тому що йому просто треба показати стоси доларів. Він не принципами керується, а інтересами – це так, на жаль. Повторюю, Україна тут програє, їй нема чого запропонувати, вона не має ресурсів – ні нафти, ні газу. І родовища рідкісноземельних металів - я б не перебільшував потенційних повоєнних прибутків.Тому відносини Москви й Вашингтона триватимуть, навіть якщо виникне пауза в посередництві у мирних перемовинах у питанні України. Вони співпрацюватимуть у питаннях економічних двосторонніх відносин, а як далеко вони зайдуть – лише Богу відомо. Ви згадали про НордStream - цей кейс теж лежить на столі. Тобто американці хотіли б узяти російську трубу під свій контроль і постачати російський же газ європейцям, продавати. Тому що китайський транзит не виправдав себе, і розказні про «Силу Сибіру» лишилися на папері, економічно це не було до кінця реалізовано. Відповідно, американці роблять пропозицію, а для цього треба зняти санкції з Кремля.Так, європейські санкції. Тому що американські санкції Трамп може зняти й знову знайти якусь причину чи привід для того, щоб образитись чи «образитись» на Україну.Питання такого великого консорціуму передбачає і певну юридичну базу, а з другого боку - зняття санкцій і замазування білою фарбою рук, які по лікоть у крові. Бо вчора ці руки вбивали, а завтра вони готові качати газ і постачати європейцям - і тут ще треба натиснути на європейців. З юридичного погляду наскільки цей проект реалізабельний? Наразі абсолютно ні. По-перше, Європа замістила російський природний газ іншими джерелами, в тому числі американським зрідженим газом, який дорожчий, але поза тим, з Північної Африки – газу достатньо. Попри дещо зависокі ціни на енергоносії, Європа впоралася. Якщо не підірвати цю політику європейського енергетичного суверенітету, то через 5-7 років ця проблема зникне. З урахуванням усіх технологічних реалій ХХІ століття, можливостей диверсифікації тощо. Я в Європі живу – запевняю: прогрес з електродвигунами, використанням альтернативних джерел енергії значний. У Франції, де я живу, взагалі інші проблеми, тому що тут є атомна енергетика, а це змінює всю архітектуру споживання енергії. Аби Німеччина повернулася до атомної енергетики, потреба зменшилася б у кілька разів і ціни знизилися б.Але, бачте, знову: це такий бізнес, заробляння грошей. Це не стратегічне бачення ситуації, в якій від російського газу потрібно відмовлятися, він завжди був маніпулятивним інструментом: дамо – не дамо, підвищимо ціну, порушимо домовленості. Для Москви завжди газова монополія була засобом тиску на Європу. І раптом Європа його позбулася, або майже позбулася. І тут вона повертається до колишньої схеми відносин, за котрої російський газ очевидно дешевший. Я розумію, що бізнес налаштований на максимальні прибутки і, мабуть-таки, європейський бізнес хотів би отримувати російський газ, бо це вигідно.Але європейська політика – це не лише бізнес. Це ще безпека, і принципи, і захист демократії, суверенітет, географія і ще багато чого. Тому спроби Трампа синергізувати зусилля з Москвою щодо продажу російського газу та інших ресурсів Європі для Москви це порятунок: зняття санкцій, економічна взаємодія, вихід з ізоляції, отримання прибутку, до речі для продовження війни, - а для Америки, для Трампа це лише гроші і більше нічого, йому байдуже до решти аспектів цієї проблеми. Європа не скасує санкції, я вважаю, тому що принципи і довготривалі інтереси вищі, набагато важливіші. Ідеали - це надзвичайно важливо, міжнародні папери – також. Але з'явився Трамп і сказав: так, дуже круто, але ми відмовляємось. І таке буває на перемовинах з подібними персонажами. А Кремль пропонує «коридор смерті»: ось «Орешник», БПЛА, бомбардування і ще мільйон людей, пошикованих по підрозділах. Тобто він пропонує довгу війну і він погрожує: ви впираєтесь в розстрільну стінку або я вам пропоную щось. Але ключова історія - що Кремль публічно нічого такого не пропонує. Вони постійно вертаються до свого Стамбульського ультиматуму. Чи до початкового ультиматуму, що взагалі був не про Україну, а про Центральну Європу, яка має бути демілітаризована. Яка зараз позиція Кремля і Путіна? Щодо війни, політика її затягування обрана Кремлем не вчора. Вони зрозуміли, що за три дні Україну загарбати не вийде, то треба її виснажити. Це сталося ще до Трампа, цієї тактики вони дотримуватимуться надалі, адже альтернатива – домовленість про мир або негайне вкидання ресурсів для відчутної перемоги. Ресурсів таких нема. Наголошую, Покровськ та інші міста, які Кремль хотів узяти ще наприкінці минулого року, він не взяв. Це означає, що ресурсів бракує – живої сили, техніки, боєприпасів. І управління військами ось таке і іншого не буде. Попри маленькі локальні успіхи, які Росія має на різних ділянках фронту, говорити про масштабний наступ, який дає шанс узяти Миколаїв, Харків, дійти до Дніпра, нема можливості. Затяжна війна – це не те, чого Кремль прагнув, це вимушений крок, бо на інше сил недостатньо. І в затяжній війні направду Кремль переважає, хоча витрачається жива сила і ресурси, але він відновлюється з урахуванням позиції.Що дуже важливо: Кремль продовжуватиме використовувати Трампа й політично вигідну для нього американську адміністрацію, щоб досягти всіх своїх цілей невоєнним способом – шляхом тиску, переговорів. Вони не бажають виходу Трампа з ситуації переговорів, це точно, бо він робить усе необхідне й проголошує все необхідне. Навіть якщо переговорів не буде й Україна та Європа опиратимуться, Росія отримуватиме поточні переваги – зняття санкцій, налагодження відносин, спільний бізнес, капіталізацію відносин коштом інших питань, наприклад пов’язаних з Іраном та його ядерною програмою і перспективою його бомбардувань, щоб усюди мати взаємодію з Вашингтоном як партнер. А чи це надовго – то байдуже. Тут стільки всього нагромаджено, що можна розгрібати з допомогою Трампа дуже довго: це і санкції, і різні обмеження, і заморожені активи Росії – уявіть, скільки всього можна зробити. Оце і є прямий інтерес Кремля. Трамп може ще 100 днів розповідати щось своїм реднекам і погрожувати Європі. Але ніхто Трампа за носа не тягнув, коли він казав, що знає, як зупинити війну. І він має щось пропонувати тим самим реднекам, і проміжні результати також має представляти. Звісно, що кінець цьому настане рано чи пізно. Трамп справді має якийсь люфт: я переміг, я на посаді – що вам треба? Пройдуть сто днів, потім ще, час плине швидко. Ми тому свідки: жоден президент, навіть найкращий, не може розраховувати на вічну підтримку. І навіть реднеки стануть заручниками  економічних показників неминуче. Просто потрібно дочекатися цього моменту, йому не допоможе ні Україна, ні торгова війна, ні якісь обіцянки щодо нелегальної міграції – цей результат все одно буде таким, що йому доведеться за нього виправдовуватися.

Про це повідомив заступник міністра оборони Литви Томас Годляускас в інтерв’ю Politico."Ці дороги є критично важливими для нас з точки зору безпеки та оборони. Вони завжди були частиною нашого цивільно-військового планування як ключові наземні маршрути для підтримки союзників у разі кризи", - зазначив Годляускас. Сувальський коридор – це малонаселена ділянка лісистої рівнини завширшки близько 100 км, яка на заході межує з Калінінградською областю Росії, а на сході – з Білоруссю. Цю територію вважають одним із найуразливіших місць місць на території країн-членів НАТО, оскільки вона є важливим сухопутним коридором, що з’єднує країни Балтії з рештою країн Альянсу.Читайте також: Литва розглядає варіант розмістити протипіхотні та протитанкові міни на кордоні з БілоруссюНаразі у Литві є дві основні дороги, що проходять через Сувальський коридор. Одна – від Каунаса до Варшави, яка є частиною військового коридору Via Baltica, а інша – звичайний маршрут між Вільнюсом і польським містом Августів.Зараз Литва у координації з Польщею працює над розширенням своєї мережі військової інфраструктури за межі Via Baltica, яка є основним маршрутом для підкріплень союзників, модернізуючи дорогу Вільнюс-Августів до стандартів подвійного використання – як для цивільних, так і для військових потреб.Окрім поліпшення мобільності, проєкт у Сувальському коридорі також може передбачати нові заходи безпеки на кордоні.Годляускас заявив, що забезпечення свободи пересування військ і вантажів обома дорогами є пріоритетом, і додав, що подібні операції з охорони кордону, ймовірно, уважно відстежуватимуться Росією як "чутлива та життєво важлива" інформація.Читайте також: Росія є і залишатиметься найбільшою загрозою для НАТО протягом деситиліть, - глава МЗС ЛитвиВін також додав, що заходи безпеки виходять за межі фізичного простору. "Ми обговорюємо, як протидіяти підміні сигналів GPS та їх глушінню з боку Росії, що вже впливає на нашу цивільну авіацію та навігаційні системи", - розповів заступник міністра оборони Литви.Повний обсяг проєкту передбачає реконструкцію 113 кілометрів дороги та оновлення восьми мостів. Заступник міністра транспорту Литви Родерікас Жіобакас у коментарі виданню повідомив, що завершення робіт очікується до 2028 року.Литва також сподівається отримати фінансування проєкту від ЄС.У квітні 2024 року у Сувальському коридорі проводили навчання на випадок агресії РФ. 

Литва розпочинає модернізацію другого стратегічного шляху через Сувальський коридор –одного з найвразливіших напрямків для можливого наступу росії на країни НАТО.

Литва модернізує Сувальський коридор з метою захисту від можливого нападу Росії на країни ЄС і НАТО. До 2028 року країна реконструює 113 км доріг і 8 мостів у ключовому наземному маршруті між країнами Балтії та Польщею. Про це розповів в інтерв'ю Politico заступник міністра оборони Литви Томас Годляускас. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни обурені: Литва частково заблокувала транзит до Калінінграду Планується підготувати одну з двох основних доріг між Литвою і Польщею для використання у військових цілях, насамперед для перекидання військової техніки і військ (друга вже має подвійне військово-цивільне призначення). Крім того, передбачаються нові заходи щодо забезпечення безпеки кордонів, включно з контрольно-пропускними пунктами і блокувальними системами, наприклад, цементними бар'єрами. "Особливо в районі Сувалок обговорюються нові заходи захисту вздовж кордонів з Калінінградом і Білоруссю", зазначив Годляускас. Додатково обговорюються заходи проти радіоелектронних атак, включно з GPS-глушінням. Проєкт реалізується спільно з Польщею і буде профінансований поза рамками програм НАТО або ЄС. Сувальський коридор ділянка кордону Литви та Польщі 100 кілометрів завширшки, яка на заході межує з Калінінградською областю Росії, а на сході з Білоруссю. Побоювання щодо безпеки коридору з боку Литви та Польщі лунали задовго до повномасштабного вторгнення. Польща і Литва ще у 2019 році домовились посилити захист цієї ділянки кордону.