Памʼяті азовця, офіцера Вадима Габурича (позивний «Вахім»)

Захоплювався ремонтними роботами, володів кількома мовами, любив подорожувати

Народився 5 лютого 1985 року в Молдові. Коли йому було три роки, родина перебралась на Черкащину.

Після школи навчався у Черкаському комерційному технікумі, де познайомився з майбутньою дружиною Аліною. Згодом служив строкову службу.

Після демобілізації навчався в Харківському університеті харчування та торгівлі на інженера харчових технологій.

Певний час працював в будівельній фірмі в Португалії. Згодом в охоронній компанії в Києві. В 2015 році вступив до лав полку \"Азов\". За три роки в полк прийшла служити його дружина Аліна.

Під час повномасштабного вторгнення Вадим та Аліна брали участь в обороні Маріуполя.

23 квітня Вадима було поранено. Після операції, чоловіка намагались евакуювати, однак росіяни цього не дали. Тому 26 квітня 2022 року Вадим помер від ран. Його дружина Аліна рік провела в російському полоні і повернулась 10 квітня 2023 року. Тіло Вадима досі перебуває на окупованих територіях.

За свою службу Вадим Гарубич був нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «За доблесну службу», «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Честь Захисникові!

Фото з архіву родини

За матеріалами: Свої.City, Гельмязівська громада, Меморіал героїв

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform