Пам’яті історика Валерія Романовського (позивний «Козак»)

Науковець і воїн, який присвятив себе служінню Україні

Валерій Романовський народився 26 червня 1976 року в Харкові. Після школи навчався спершу в педучилищі, а згодом в Харківському педуніверситеті імені Григорія Сковороди. У 2007 році захист дисертації з пам\'яткознавства.

Протягом семи років викладав у харківських школах. Згодом працював викладачем Хакрівської державної акаедмії культури.

У 2014 році пішов добровольцем на війну. Воював у складі 92-ї окремої механізованої бригади на Луганщині.

Після демобілізації продовжив наукову та викладацьку діяльність. Науковий доробок історика налічує понад 70 праць. Серед тем, які він досліджував, були історія пам’яткознавства, охорона культурної спадщини, археологічні пам’ятки Харківщини, музейні колекції, топоніміка, історія освіти, етнографія, фольклор і біографістика.

Перед повномашстабним вторгненням працював у Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка. З початком нового етапу війни повторно долучився до лав Сил оборони. Служив кулементником в Силах тероборони. Обороняв рідну Харківщину. Навіть з окопів включався на конференцію онлайн.

Наприкінці серпня 2022 року на Куп’янському напрямку воїн отримав тяжке поранення, після якого кілька місяців перебував у комі. 16 січня 2023 року від наслідків поранення він пішов з життя. Поховали Валерія Романовського на Алеї Героїв 18-го кладовища Харкова. Посмертно нагороджений орденом \"За мужність\" ІІІ ступеня.

Фото з Бібліотечної енциклопедії Харківщини та особистого архіву Михайла Красикова

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform