85 років тому зруйновано Успенський собор Києво-Печерської лаври

3 листопада 1941 року окупований Київ здригнувся від потужного вибуху.

У повітря злетів Успенський собор – головний храм та святиня Києво-Печерської лаври, зведений ще в XI столітті, у 1073–1078 роках. Територію монастиря всіяли уламки мозаїк, фресок, різьби та цегли. Вогонь охопив трапезну церкву, музеї, бібліотеки, архіви й навіть дзвіницю. Від вибухів і пожежі загинули близько 300 німців та невстановлена кількість киян.

На той час Київ уже два місяці перебував під владою нацистів. Радянські війська, відступаючи з міста у вересні 1941 року, керуючись тактикою «випаленої землі», замінували головну вулицю Хрещатик, а також низку знакових споруд, серед них і Успенський собор Києво-Печерської лаври. За дві години до вибуху 3 листопада собор відвідувала офіційна делегація вищого керівництва німецької окупаційної влади разом з союзним Гітлеру словацьким диктатором Йозефом Тисо. За однією з версій, НКВС планувало здійснити замах на делегацію, тож вибуховий пристрій, закладений в соборі, був приведений у дію.

Після руйнування, на відтворення Успенського собору знадобились десятиліття. Остаточний процес відбудови пройшов лише у 1998-2000 роках. 24 серпня 2000 року, на день незалежності України, собор було урочисто освячено.

А через 85 років після вибуху Успенський собор знову опинився під ударом.

У ніч із 14 на 15 червня 2026 року Росія атакувала Національний заповідник «Києво-Печерська лавра». Внаслідок прицільного удару постраждали п\'ять об\'єктів національної спадщини. Російський дрон влучив в Успенський собор, спричинивши пожежу на даху. Вогонь вдалося локалізувати, а іконостас – урятувати. Це був уже другий за пів року російський обстріл Києво-Печерської лаври – пам\'ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Показово, що цей терор відбувся напередодні двох знакових ювілеїв: 975-річчя першої згадки про Києво-Печерську лавру та 100-річчя заснування Національного заповідника.

У 1941 році святиню знищив радянський вибух під час нацистської окупації. У 2026-му її знову пошкодила війна – цього разу російський дрон. Ці події розділяє 85 років, але вони нагадують про одну з найбільших загроз, які несе Росія: разом із людськими життями під удар потрапляє безцінна українська культурна спадщина, що зберігає пам\'ять багатьох наших поколінь.

Зберегти її – означає зберегти частину нашої історії.