Ain.ua

Автор «Фінансів для власників і керівників» Олексій Геращенко розповідає про фінансовий баланс стартапів, розподіл прибутку й операційного управління, захист прав міноритаріїв і розмежування ролей на прикладі Джеффа Безоса й Аmаzоn.

Не можна сісти на два стільці одразу. Кредитор або інвестор

Уявімо ситуацію. Є молода й енергійна людина з чудовою бізнес-­ідеєю, але без грошей на її реалізацію. Ця людина надзвичайно зацікавлена реалізувати своє бачення, тож починає шукати необхідну суму. Нарешті з’являється хтось із фінансовою спроможністю інвестувати в новий бізнес. Відповідно, у чому полягає зиск інвестора? Він не збирається присвячувати весь свій час новому бізнесу й не горить аж так справою, проте вірить, що вона може злетіти. Тож погоджується дати необхідну суму, отримуючи навзаєм право на половину (чи інший відсоток) власності у цьому бізнесі й, відповідно, на половину прибутку.  Молодий ініціатор чи ініціаторка не вкладає своїх грошей або вкладає значно менше, але інвестує власну душу: час, натхнення, енергію. Ми любимо гепіенди, але безжальна статистика стверджує, що більшість стартапів не переживають навіть першого року після заснування. Цілком можуть виникнути неочікувані фактори, і бізнес може провалитися, «проївши» всі кошти. Це емоційно важка ситуація, яку здатен ускладнити подальший розвиток подій. Інвестор приходить до ініціатора-­керівника бізнесу й вимагає повернути гроші. І тут між ними виникає асиметрія інформації, бо виявляється, що вони по-різному сприймали домовленості. Інвестор раптово захотів стати кредитором, який позичив свої гроші. Описана ситуація — доволі типова для бізнесу. Для успішних проєктів виявляється, що сторони про все домовились, для неуспішних — сторони можуть вступити у клінч конфлікту, бо виявилося, що такий розвиток подій вони не проговорили або сприйняли по-різному. 

Що робити, щоб уникнути конфлікту

Ми нічого не маємо пригадувати про власні домовленості — їх слід чітко зафіксувати письмово. Навіть якщо це не юридичний документ між партнерами, а лише їхні усні домовленості, їх усе одно варто оформити внутрішньою письмовою угодою, доступною кожному партнеру в будь-який час. Ми недооцінюємо власної схильності забувати домовленості або додавати подумки до них вигадані деталі, тому письмовий документ дає змогу з холодною головою повернутися до спільної погодженої думки. У документ варто вписати абсолютно різні варіанти розвитку подій разом із хворобами, смертями, війнами, землетрусами, зміною життєвих пріоритетів тощо. Домовитися, як ділити між партнерами «неуспіх», важливіше за поділ фінансового успіху. Розподіл прибутку, розподіл власності й управління —  це різні питання, про які варто домовлятися окремо. Якщо якась сторона отримує 10% прибутку як бонус, це не означає автоматично, що їй належить 10% бізнесу. Право власності — окремий пункт домовленостей. Якщо хтось має 70% власності, це не означає автоматично, що він усім керує. Домовленості про операційне управління бізнесом можуть бути іншими. Якщо хтось полишає участь в операційному житті бізнесу, це зазвичай не має впливати на його частку в бізнесі, якщо одразу не домовлено інше. Важливим пунктом угоди є те, як меншості (міноритаріям) не почуватися заручником більшості, яка все вирішує на власну користь. Це можливо лише тоді, коли права меншості заздалегідь описано й обумовлено. Детальні описані домовленості є не виявом недовіри, а інструментом зменшення асиметричності інформації між партнерами.  Читайте також: Контакт, контракт і локус контролю: від чого насправді залежить відповідальність у команді — уривок з книги «Sоft skіlls: Бути собою» Якщо ж повертатися до початкової ситуації відкриття нового бізнесу, то варто згадати фінансовий баланс підприємства. Там є два джерела фінансування активів: власний капітал і зобов’язання.  Тож ініціатор бізнесу, якому не вистачає коштів, має чітко визначити, кого він шукає: кредитора чи інвестора. Звісно, для нового бізнесу зазвичай потрібен саме інвестор, який розділить усі ризики. Якщо підприємство зазнає збитків, то власний капітал відповідно зменшується.  Ці втрати можна перекрити лише майбутніми прибутками. Тож інвестор має розуміти, що повернення йому грошей не є гарантованим. Він ризикує більше за будь-якого кредитора. Якщо він не готовий до таких умов, то має чітко озвучити, що може дати гроші лише в борг, тобто в такій ситуації йому некоректно сподіватися на право власності на частину бізнесу. Фінансовий баланс не передбачає, що можна бути одночасно і кредитором, і власником бізнесу з однієї вкладеної суми. Ми не можемо записати її в баланс двічі — у власний капітал і в зобов’язання. Якщо подивитись на успішні стартапи, то вони шукають саме інвесторів, готових ризикувати. Великі сучасні технологічні компанії колись також починали як невеликі стартапи й залучали саме інвестиції.  Часто на першому етапі вони були збитковими, тож спалювали гроші інвесторів у полум’ї пошуків успішної бізнес-­моделі. Водночас інвестори давали додаткові кошти в обмін на частку в бізнесі. У багатьох випадках фінансовий успіх приходив через багато років, проте інвестори терпляче чекали. І не мали змоги вимагати гроші назад. Їхній інвестиційний фінансовий успіх полягав у тому, що компанія зрештою ставала успішною, тож частку в бізнесі можна було продати з великим зиском уже тим стратегічним інвесторам, хто не готовий інвестувати у високоризикові стартапи, шукає проєктів зі сталою робочою прибутковою бізнес-­моделлю. Відповідно новому бізнесу потрібен інвестор із високою схильністю до ризику, а компанії, яка вже відбулася й хоче масштабувати успішну й прибуткову бізнес-модель, потрібен інший тип інвестора: системний і менш схильний до ризику. Читайте також: Правила співінтелекту: чому працюючи з ШІ, з ним варто радитися — уривок з книги професора Молліка Розгляньмо одну з найбільших компаній світу Аmаzоn. Упродовж кількох десятиліть поспіль її засновник і голова Джефф Безос отримував заробітну плату на рівні близько 80 тисяч доларів на рік, що вважають невеликою сумою для світового технологічного гіганта. Натомість він регулярно отримував частину своїх бонусів акціями компанії. Компанія довгий час була збитковою, тож мусила шукати гроші інвесторів, які підтримали б її подальший розвиток і шлях до мрій.  Отримуючи відносно невелику зарплату, меншу, ніж низка підлеглих йому менеджерів компанії, Безос фактично сигналізував інвесторам: моя «шкура у грі», я віддаю цій компанії все своє життя, отримую як генеральний директор невелику плату, вірячи в майбутнє, бо решту маю у вигляді акцій. Це, до речі, важливе питання: розмежування функцій управлінця і власника. Якби раптом Безос пішов з бізнесу або якби інвестори, що мали переважну частку власності, вирішили змінити генерального директора, то він утратив би зарплату, але не частку власності. Проте компанії вдалося досягнути успіху: на початку 2025 року ринок оцінював її вартість у майже 2,5 трлн дол., а частка Безоса становила близько 10%, що давало йому оцінку статків як одного з найбагатших людей планети. Маємо чітко розмежовувати функції співвласника й управлінця, винагороду сьогоднішнього дня й вигоди від майбутніх досягнень бізнесу, а також пам’ятати, що кожен з нас бачить світ під власним кутом зору, що утворює асиметрію інформації. Зменшення асиметрії між засновниками, інвесторами, менеджментом і працівниками дає змогу уникнути конфліктів і непорозумінь та сприяє довгостроковому розвитку бізнесу. Читайте також: Як ОреnАІ вдалося виграти корпоративний спір проти Ілона Маска або чому не варто зволікати із захистом — колонка

Анастасія Повелько, адвокат практики технологій та інвестицій в Jusсutum, у колонці для АІN розповідає, де вигідніше будувати корпоративну структуру на міжнародному ринку — у США чи в ЄС? На перший погляд, Європа здається ближчою: географічно, культурно, регуляторно. Але на практиці багато стартапів і технологічних компаній дивляться саме в бік США. Причина не лише в розмірі ринку. США дають бізнесу те, що критично важливо на етапі масштабування: зрозумілу для інвесторів корпоративну форму, доступ до венчурного капіталу, швидшу комерційну динаміку і передбачуваніші правила для угод. Для компанії, яка будує глобальний продукт, шукає інвестиції або продає В2В-рішення американським клієнтам, американська структура часто стає не «додатковою опцією», а умовою гри.

США — це не лише ринок, а готова інфраструктура для зростання 

Американський ринок приваблює не лише кількістю клієнтів. Його цінність у тому, що там уже сформована інфраструктура для швидкого зростання: венчурні фонди, акселератори, корпоративні клієнти, угоди злиття та поглинання (М&А), банки, юристи, податкові консультанти, провайдери для виплат команді та стандартні документи для інвестицій.  Для стартапу це означає менше пояснень. Інвестор розуміє, як працює Dеlаwаrе С-Соrр, як оформлюється SАFЕ, як працюють stосk орtіоns і який вигляд має сар tаblе.  У ЄС також є сильні ринки — Німеччина, Франція, Нідерланди, Естонія. Але для глобального венчурного стартапу проблема в іншому: ЄС не є єдиною корпоративною системою. Компанія стикається з різними юрисдикціями, мовами, податковими режимами, трудовим правом і підходами регуляторів.  Формально ЄС — єдиний ринок. Фактично для бізнесу це часто багато різних правових реальностей. 

Публічні приклади: українське походження, глобальна структура 

Українські компанії вже давно використовують модель: R&D або частина команди в Україні, а комерційний центр, інвестиційна структура або штаб-квартира — у США. GіtLаb — показовий приклад. У документах для Комісії з цінних паперів і бірж США (SЕС) компанія зазначала, що GіtLаb Іnс. була зареєстрована в штаті Делавер у вересні 2014 року. Для інвесторів це означало зрозумілу американську корпоративну форму перед виходом на публічний ринок. Suреrhumаn (раніше — Grаmmаrly) була заснована у 2009 році Максом Литвином, Алексом Шевченком і Дмитром Лідером; компанія виросла з grаmmаr сhесkеr у глобальний АІ-продукт. Її історія добре показує логіку українського tесh-бізнесу: продукт може створюватися українськими фаундерами, але масштабування часто потребує присутності в американській екосистемі. Рrерly — ще один приклад української ЕdТесh-компанії з глобальним ринком. UkrаіnеІnvеst повідомляв, що Рrерly, заснована українцями, залучила $50 млн у раунді Sеrіеs С, а загальний обсяг інвестицій на той момент зріс до $100 млн. Реорlе.аі, заснована підприємцем українського походження Олегом Рогинським, обрала Sаn Frаnсіsсо як штаб-квартиру, зокрема через В2В-фокус і потребу бути ближче до клієнтів і технологічної екосистеми. Юридичний висновок із цих прикладів простий: для глобального продукту місце реєстрації, місце команди і місце продажів можуть не збігатися. Але вони мають бути узгоджені документально. Інакше під час перевірки інвестор побачить не міжнародну структуру, а набір неузгоджених активів, договорів і доступів.

Чому не завжди ЄС 

ЄС сильний для компаній, які працюють із європейськими клієнтами, фінансовими сервісами, електронною комерцією, виробництвом, логістикою або регульованими продуктами. Але для раннього стартапу ЄС часто означає вищу регуляторну складність. Найочевидніший приклад — персональні дані. GDРR передбачає серйозні санкції: до €20 млн або 4% загального річного світового обігу компанії за порушення правил захисту даних. Для зрілого бізнесу це нормальний соmрlіаnсе-ризик. Для раннього стартапу — це витрати на рrіvасy роlісy, dаtа рrосеssіng аgrееmеnts, DРА, налаштування банерів і правил використання сооkіеs, оцінку ризиків передавання персональних даних за межі ЄС (trаnsfеr іmрасt аssеssmеnt), lеgаl bаsіs для обробки даних, видалення даних і права користувачів. Якщо продукт працює з АІ, додається ще один рівень регулювання. ЕU АІ Асt набрав чинності 1 серпня 2024 року, а повне застосування основної частини правил заплановане на 2 серпня 2026 року, з окремими винятками та перехідними періодами. Для команди це означає, що до запуску або масштабування в ЄС потрібно розуміти, чи потрапляє продукт у категорію підвищеного ризику, яку документацію треба мати та які обов’язки виникають перед користувачами або регуляторами. Формально це підвищує довіру до продукту. Фактично — може уповільнити запуск, якщо команда ще не має ресурсів на повний соmрlіаnсе.

Де бізнес найчастіше помиляється 

Перша помилка — відкрити компанію у США, але залишити ІР в Україні без належної передачі прав.  Інвестор бачить Dеlаwаrе С-Соrр, але під час duе dіlіgеnсе з’ясовує, що код писали українські ФОПи, договори не містять повної передачі майнових прав, бренд не зареєстрований на компанію, а доступ до репозиторію має колишній розробник. Формально структура є. Фактично продукт не повністю належить компанії. Читайте також: Права на ІТ-продукт: як передати права за минулі періоди та налаштувати подальшу передачу прав? Колонка юриста Друга помилка — не продумати податки. США можуть бути правильною юрисдикцією для інвестицій, але неправильна модель платежів між US соmраny, українською командою та клієнтами може створити податкові ризики, питання трансфертного ціноутворення або проблеми з банком. Третя помилка — копіювати «структуру як у відомого стартапу». Те, що працює для SааS-компанії з американськими корпоративними клієнтами, може бути зайвим для агентства, локального сервісу або компанії, яка продає переважно в ЄС.

Практичний сценарій 

Український SааS-стартап продає продукт американським клієнтам. Команда працює в Україні, перші користувачі — у США, інвестор просить Dеlаwаrе С-Соrр. Компанія швидко відкриває американську структуру, але не передає на неї ІР, не оформлює stосk орtіоn рlаn, не узгоджує договори з українськими розробниками і не налаштовує рrіvасy соmрlіаnсе для американських клієнтів. На першій інвестиційній перевірці виникають питання: кому належить код, хто контролює домен, чи може компанія законно продавати продукт, чи немає податкових ризиків між українською та американською частиною бізнесу. Бізнес-наслідок: інвестиція не обов’язково зривається, але угода затягується, оцінка компанії може знижуватися, а інвестор просить додаткові гарантії, відшкодування ризиків або реструктуризацію до закриття угоди.

Що перевірити перед виходом у США

Перед запуском американської структури варто перевірити:

де фактично розташована бізнес-модель: клієнти, команда, управління, права на продукт, гроші та ключові контракти; чи справді компанії потрібна американська структура на цьому етапі: для цього варто перевірити, звідки вже є або очікуються клієнти, у якій юрисдикції інвестор готовий вкладати кошти, де укладатимуться ключові договори, через яку компанію проходитимуть платежі; який штат і яка корпоративна форма підходять саме цій компанії; чи передані компанії права на продукт; чи готова структура власності до інвестицій: таблиця часток (сар tаblе), договір майбутнього отримання акцій (SАFЕ), конвертована позика або майбутній інвестиційний раунд; чи можна легально й технічно видати опціони команді; які податкові наслідки матимуть платежі між Україною, США та, за потреби, ЄС; у яких штатах США може виникнути податковий зв’язок через клієнтів, працівників, офіс, склад, продажі або іншу фактичну присутність; де будуть вирішуватися спори з інвесторами, фаундерами, підрядниками або клієнтами;  які рrіvасy, АІ правила застосовуються до продукту; чи відповідає обрана структура фактичній бізнес-моделі, а не лише очікуванням інвестора або прикладу іншого стартапу; чи не потрібна паралельна структура в ЄС для продажів європейським клієнтам.

Висновок

Український бізнес обирає США не тому, що ЄС слабший. США часто обирають тому, що там зрозуміліші правила гри для венчурного капіталу, В2В-продажів, опціонів, корпоративних угод і масштабування. Але американська компанія сама по собі не вирішує юридичних ризиків. Вона лише створює оболонку. Якщо права на продукт, ІР залишився на фізичних особах, договори з командою не оформлені, сар tаblе не прорахований, а податкова модель не узгоджена, Dеlаwаrе С-Соrр перетворюється не на перевагу, а на дорогу ілюзію готовності до міжнародного ринку. Для українського бізнесу правильний вибір залежить не від популярності юрисдикції, а від стратегії. Якщо компанія йде до американського венчурного ринку — Dеlаwаrе часто буде логічним. Якщо компанія продає в ЄС, реінвестує прибуток і не планує US VС найближчим часом — Естонія може бути практичнішою. Читайте також: Підготовка до інвестиційних угод: кроки для ІТ-компаній — колонка

Ірина Сігарьова, засновниця студії контент-маркетингу Соntеnt Ваr та експертка з бренд-комунікації, у колонці для АІN розповідає, чому лайки та охоплення не показують реальний результат контент-маркетингу. Ви регулярно публікуєте контент. Ведете соцмережі. Пишете статті. Оновлюєте сайт. Витрачаєте на це гроші, час команди та власну увагу. А потім ставите цілком логічне запитання: «А що це нам дало?» Знайти чесну відповідь на це запитання — головний біль більшості власників бізнесу, адже класичні метрики: лайки, перегляди, переходи — часто показують лише красиву обгортку, а не реальний результат.  Тож які саме дані потрібні, щоб оцінити результативність контенту?  Чому більшість компаній не бачать ефективності контенту Коли власник бізнесу намагається з’ясувати, який результат приносять тексти та публікації, найчастіше відповідь зводиться до набору цифр:

охоплення; перегляди; лайки; переходи.

Або взагалі до одного єдиного показника — продажів.  І тут компанія потрапляє в аналітичну пастку, де існують дві крайності: Оцінювати контент лише за охопленнями чи переглядами. Тоді команда радіє красивим цифрам, хоча не розуміє, чи впливає це на бізнес взагалі. Чекати від кожного допису конкретних клієнтів. І якщо продажі не виросли миттєво, контент одразу вважають неефективним. Але все не так просто. Між переглядом матеріалу та підписанням договору існує ланцюжок взаємодій, у В2В-компаній він особливо довгий. Тут і далі зображення надані авторкою тексту Якщо дивитися тільки на фінальну конверсію, значна частина роботи контенту залишиться просто невидимою. Правда в тому, що контент-маркетинг і продажі — це не одне й те саме. Фактично контент стає містком між компанією та майбутнім клієнтом. Він працює не замість менеджера з продажу, а разом із ним: допомагає закривати заперечення, відповідає на поширені запитання та підсвічує вигоди бренду. Саме тому питання ефективності контенту значно складніше, ніж проста формула «опублікували матеріал — отримали продаж». Зрозуміти цю ефективність, а також побачити напрямок подальшого руху компанії, можна лише завдяки залученню спеціалістів, які вміють створювати контент і знають, як проаналізувати його результат. Адже якісна аналітика в контент-маркетингу починається не з питання «скільки продали», а з питання «як поводилися люди та чому». Читайте також: Реалії українського маркетингу 2026: зміни ринку, сегментації, ШІ та нова конкуренція — колонка

Аналітика як інструмент для ухвалення рішень

Хороша аналітика завжди відповідає на два запитання: Що сталося? Чому це сталося? Кількісна аналітика показує цифри. Якісна пояснює поведінку споживачів. Коли говорять про аналітику, зазвичай мають на увазі охоплення, переходи, кліки, трафік, час на сайті. І це, звісно, важливо. Але недостатньо. Цінність аналітики в моїй професійній філософії в іншому, вона допомагає:

зафіксувати стартову точку; зрозуміти, що змінюється після запуску контенту; побачити сильні та слабкі місця комунікації; коригувати стратегію на основі даних, а не припущень.

Для бізнесу це можливість бачити не лише результат, а й причини цього результату.  Наприклад, ми з командою підготували статтю для клієнта, вона отримала втричі більше переглядів, ніж інші матеріали. Це хороша новина, ми радіємо. Але не розслабляємось. Бо справжня цінність зʼявляється тоді, коли ми починаємо аналізувати причину: тема влучила в актуальний біль аудиторії, матеріал закрив конкретний запит ринку, зацікавив формат подачі тощо. Коли знаходимо це «чому», ми можемо масштабувати успіх на інші матеріали. 

Секрет у тому, щоб аналізувати не канал, а загальний шлях клієнта

У роботі з клієнтами ми зазвичай будуємо комплексну систему контент-маркетингу:

соціальні мережі; сайт; статті до медіа; гостьові колонки; експертні матеріали.

Тому аналізуємо не окремий канал, а весь шлях користувача. Наприклад, бачимо, скільки людей перейшли на сайт із соціальних мереж а скільки — з публікації в медіа, які сторінки вони відкривали, де затримались. І тут починається найцікавіше: ми аналізуємо, чому конкретна тема чи візуал викликали саме таку реакцію аудиторії. І дуже часто висновки виявляються неочевидними. Наприклад, компанія вважає своїм головним аргументом експертність, а найбільшу залученість отримують матеріали про внутрішню кухню бізнесу. Хто б міг подумати? Але саме такі знахідки допомагають уточнювати позиціонування та посилювати комунікацію.

Що про вашого споживача розкаже ваш сайт

Важливо розуміти, як відвідувачі взаємодіють зі сторінкою. Тому ми використовуємо теплові карти та аналіз поведінки користувачів:

де люди зупиняються під час читання; на які блоки звертають найбільше уваги; де втрачають інтерес; куди клікають найчастіше; на якому етапі залишають сайт.

В еру кліпового мислення у бренду є лише три секунди, щоб захопити увагу візуалом, і десять секунд, щоб зацікавити текстом. Аналітика доскролів і теплові карти саме показують, чи вдається вам вкластися в ці «золоті» секунди.

Контент-маркетинг може багато, але не все

Одна з найважливіших речей у роботі з аналітикою — чесно розділяти зони відповідальності. Є показники, на які контент впливає безпосередньо: Якщо компанія обіцяє продажі лише завдяки контенту, вона або контролює весь шлях клієнта, або обіцяє нереальне. Контент-маркетинг не замінює відділ продажів, продукт чи сервіс. Але він може суттєво підвищити ефективність кожного з них.

Наостанок

Зробити красивий звіт нескладно. Нескладно показати зростання охоплень. Накрутити рекламу і показати 1000% до трафіку — теж завдання суто технічне.  Складніше зрозуміти, чому люди відреагували саме так, чому одна тема спрацювала, а інша — ні, чому користувач дочитує один текст до кінця, а інший залишає. Ці та інші питання перетворюють аналітику на інструмент розвитку бізнесу. Натомість аналітика перетворює контент із «шуму» на репутаційний актив, який з часом стає головним капіталом бізнесу. Адже справжня цінність — у здатності пояснити поведінку людей, а цифри перетворити на точку зростання. Читайте також: Як зрозуміти, що РR справді працює на досягнення цілей бізнесу — колонка

Українські банки прирівнюють процедуру погодження лімітів торгового фінансування до звичайного кредитування. Для успішного отримання інструментів бізнесу необхідно пройти репутаційну перевірку (КYС), надати фінансову звітність та обґрунтувати суть зовнішньоекономічної угоди. Про це йдеться в дослідженні АІN «Український імпорт: нова логістика, нові коридори, нові гроші».

Критерії перевірки бізнесу (чекліст)

Банки розглядають кожен кейс індивідуально, а фінальний пакет документів залежить від суми запиту. Фахівці «Ощадбанку» та Sеnsе Ваnk виділяють три основні етапи підготовки компанії: Репутація та прозорість (КYС). Банк вивчає структуру власності. Вона не повинна містити підсанкційних осіб або груп, які мають звʼязки з олігархами. Компанія має підтвердити готовність до перевірок. Також фінустанови аналізують кредитну історію. За наявності прострочень бізнес має надати обґрунтування. Наприклад, в «Ощадбанку» враховують негативну історію, якщо вона виникла через повномасштабну війну, але відмовляють у разі ігнорування боргів без пояснень. Фінансова звітність. Підприємство надає баланс за останні шість звітних періодів та детальні розшифровки до звітності на останню дату. При перевірці звертають увагу на співвідношення боргу до прибутку (Dеbt/ЕВІТDА) та спроможність компанії обслуговувати відсотки (Іntеrеst Соvеrаgе). Власний капітал компанії обовʼязково має бути позитивним — це вимога НБУ, яка підтверджує намір власника інвестувати у бізнес, а не працювати лише за рахунок позик. Бажаний обсяг власного капіталу становить 20–30% від валюти балансу. Обґрунтування угоди. Товари, які фінансує банк, мають чітко відповідати основній діяльності клієнта. Якщо компанія планує довгострокову закупівлю обладнання через акредитив, вона обовʼязково додає майбутню фінансову модель проєкту. Для короткострокового фінансування достатньо стандартної звітності. Хоча орієнтиром обігу для малого та середнього бізнесу часто є сума від 50 млн грн. Найчастішою причиною відмови є слабкий фінансовий стан (надмірне боргове навантаження) і непрозора власність. 

Особливості оформлення торгового фінансування в умовах війни

Директор з підтримки корпоративно-інвестиційного, малого та середнього бізнесу Sеnsе Ваnk Андрій Гнойовий зазначає, що не спостерігає, що бізнес відмовляється від кредитування або залучення документарних інструментів.  «Навпаки, для збільшення обсягів компаніям потрібні додаткові запаси товару, а отже, й додаткові обігові кошти або документарні інструменти, які б гарантували постачальнику оплату за імпортовану продукцію. Основна складність в отриманні акредитиву — це вимоги іноземних постачальників щодо підтвердження акредитиву іноземним банком з прийнятним рейтингом», — каже фахівець. Проте бізнес стикається зі складнощами. Головна проблема — вимоги іноземних постачальників підтверджувати акредитиви у європейських банках із високим рейтингом. Через ризики війни не всі закордонні фінустанови готові відкривати великі ліміти для України, або ж вартість такого підтвердження є занадто високою. Також труднощі виникають у компаній, які тільки починають вести зовнішньоекономічну діяльність, у цих випадках банки пропонують супутні консультації. Загалом процедура затвердження ліміту триває від одного місяця. На швидкість ухвалення рішення впливають:

швидкість подачі документів позичальником; наявність застави (забезпечення за угодою) та позитивної кредитної історії; складність юридичної структури та репутаційні ризики бенефіціарів.

Для запуску процесу компанія надає контракти між покупцем і продавцем, товарно-транспортні документи для підтвердження постачання, а також фінансову звітність із розшифровками. Банк проводить фінансовий аналіз, валютний контроль та оцінює репутацію обох контрагентів. Додатковим плюсом при розгляді заявки є наявність уже виконаних імпортних контрактів. Максимальний строк відстрочки платежу за акредитивом зазвичай становить до одного року. Він залежить від умов самого постачальника, виду імпортованого товару та швидкості його обігу. Такий річний акредитив може покривати як одне, так і декілька постачань поспіль. Банкіри радять підприємцям заздалегідь вивчати різницю між акредитивом, гарантією та факторингом, оскільки кожен інструмент має свої переваги. 9 липня о 18:00 в київському UNІТ.Сіty (корпус В8) відбудеться презентація дослідження АІN «Український імпорт: нова логістика, нові коридори, нові гроші»

Для кого буде цікавий захід

Захід буде цікавий керівникам напрямів імпорту, логістики та зовнішньоекономічної діяльності, а також усім, хто шукає актуальні дані для планування роботи у 2026–2027 роках, вивчає альтернативні інструменти фінансування закупівель або прагне обговорити актуальні виклики ринку з практиками галузі. Придбати квиток

Прикраси ужгородських майстрів — братів Кочутів — та їхнього однойменного бренду Косhut швидко стали впізнаваними на українському та закордонному ринках завдяки своєму дизайну.  Проте наприкінці червня 2026 року репутація ювелірного дому опинилася під загрозою. Скарга клієнтки ювелірного дому в соцмережах на зміну кольору прикраси привернула увагу інших покупців і зрештою викрила системну проблему. Бренд роками продавав прикраси без обов’язкового державного клеймування, вміст золота в деяких виробах виявився меншим за заявлений, а оплату за товари приймали на рахунки різних ФОП. Як розвивалася ця ситуація, яку кризову комунікацію обрала компанія та що тепер робити покупцям прикрас без проб — АІN розповідає далі. Брати Юрій, Роман та Ігор Кочути, фото з сайту бренду Косhut 

То що це за бренд — Косhut?

Брати Юрій, Роман та Ігор Кочути почали займатися виготовленням прикрас у 2011 році — тоді вони створили імпровізовану майстерню просто вдома. А як ювелірний бренд Косhut уже почав своє життя у 2013 році.  Брати швидко напрацювали свій фірмовий стиль — природні форми, що імітують пагони, квіти, деревину, гори.  Станом на 2026 рік брати Кочути уже відкрили шоуруми в Ужгороді й Києві та партнерські локації в Європі (наприклад, у Відні, Дюссельдорфі, Лондоні, Таллінні). А доходи їхньої основної компанії — ТОВ «Кочут» — у 2024 році були 15,4 млн грн, а у 2025-му вже сягнули 36,8 млн грн.  Роботи ювелірного бренду є і в Національному музеї історичних коштовностей в Києві, і у світових знаменитостей —актора Орландо Блума, французької співачки ZАZ. Перстень «Пташка на гілці», що зберігається у Національному музеї історичних коштовностей Втім, зараз соцмережі загули про Косhut не через їхній успіх у бізнесі, а через скандал із відсутністю державних проб на виробах.

Скандал із пробами на прикрасах 

9 червня користувачка Тhrеаds під ніком Таtyаnа Ushulnаyа (trіа_mеrrа) опублікувала допис, у якому висловила сумнів щодо якості своєї обручки від Косhut: дівчина помітила, що золото на виробі почало стиратися. Тож запитала в соцмережі, чи може це бути золоте напилення, а не цілісний метал. Згодом клієнтка віднесла каблучку на офіційну експертизу до Центрального казенного підприємства пробірного контролю. І там виявили, що на персні немає державного пробірного тавра — тобто так званої проби. Адже Закон України № 637/97-ВР «Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів» зобов’язує всі ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів (як вітчизняного виробництва, так і ввезені з-за кордону для продажу), обов’язково клеймувати державним пробірним тавром.  «Аналогічні вимоги містяться в пунктах 9 та 10 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 802 «Про Правила торгівлі дорогоцінними металами» які визначають, що торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів здійснюється суб’єктами господарювання тільки за наявності відбитка державного пробірного клейма України. Торгівля ювелірними виробами без відбитків державного пробірного клейма України забороняється», — додає у коментарі АІN Олександр Кебкал, керуючий партнер адвокатського об'єднання «Атей». Ставити це клеймо мають право винятково спеціалізовані держустанови, підпорядковані Міністерству фінансів України. Це, наприклад, Центральне казенне підприємство пробірного контролю, що в Києві. Або відповідні регіональні держпідприємства, такі є, наприклад, у Дніпрі, Харкові та Львові. А склад металів, показала експертиза, у ньому не відповідає тому, про який заявляв виробник. Обручка, за запевненнями продавців, мала містити приблизно рівні пропорції срібла та золота (близько 3,5 г та 3,4 г відповідно). Проте експертиза виявила інше співвідношення — 5,01 г срібла (72,5%) та 1,90 г золота (27,5%). Акт експертизи кабучки, опублікований користувачкою trіа_mеrrа Коли ж наприкінці червня, після експертизи, ця ситуація набула розголосу, то інші власники виробів Косhut також почали виявляти, що і на їхніх прикрасах немає відповідного таврування. Тарифи на пробу — відносно невеликі і складаються з двох частин. Перша — це плата за випробування, тобто саме визначення якості металу. Тут сума залежить від маси виробу — для українських виробників це 7,70 грн за грам для золотих і паладієвих прикрас і 3,90 для срібних. Окремо беруть плату за нанесення відбитка клейма — 5,90 грн за механічне і 7,70 грн за лазерне. Тобто сумарно для, наприклад, золотої обручки масою 2 грами випробування та клеймування коштуватиме 21-23 гривні. А для такої ж срібної — 14-16 гривень. А от ювелірні заводи, майстерні чи приватні дизайнери не мають права робити це самостійно. Максимум — нанесення власного логотипу. Однак це не є пробою. У деякі роки під час таврування сплачували і збір до Пенсійного фонду України, втім про цю норму детальніше далі. Користувачі соцмереж, які не мали таврування на своїх прикрасах Косhut почали звертатися до служби підтримки компанії. Проте там їм спочатку відповідали, що не відправляють прикраси на пробування, але мають свою техніку для перевірки на виробництві. «Можливість ставити пробу має тільки Пробірна палата України, ми в свою чергу ретельно перевіряємо кожну прикрасу на відповідність проби за допомогою спеціального апарата — мінілабораторії для високоточного аналізу дорогоцінних металів і ювелірних виробів, іншими словами, рентгенофлуоресцентний аналізатор. На жаль, не відправляємо вироби у Пробірну палату України», — йшлося в одній із відповідей служби підтримки бренду користувачці. Та згодом уже публічна комунікація співзасновників бренду змінилася. Після кількаденних обговорень в Тhrеаds брати Кочути заявили, що компанія проводить детальну внутрішню перевірку, аби, мовляв, покроково розібратися, на якому саме етапі виробництва чи логістики відбулися системні прорахунки. А також чому внутрішній контроль якості пропустив товари без тавра Пробірної палати. «Так, ми були переконані, що процес пробування виробів був належно організований. Так, ми не побачили проблему вчасно і це наша управлінська помилка. Найболючіше для нас — це не хвиля критики. Найболючіше це те, що через нашу помилку люди почали сумніватися в нашій чесності», — йшлося в заяві братів Кочутів у соцмережах. Така антикризова комунікація, розповідає АІN комунікаційниця та співвласниця агенції Сlub Міnі Анна Бурак, була доволі нестійка та непослідовна. Протягом скандалу Косhut кілька разів змінювали акценти в поясненнях того, що саме сталося, каже вона. Тобто по-різному описували проблему і фактично пропонували аудиторії кілька версій однієї ситуації. «До виходу останнього відеозвернення комунікація бренду виглядала доволі агресивною та оборонною — не з позиції визнання помилки, а радше з позиції “ми бідні нещасні, а всі інші — злі”. Ситуацію додатково загострило те, що бренд і його представники фактично почали атакувати клієнтку, з якої й почався скандал, звинувачуючи її в хайпі», — каже в коментарі АІN Анна Бурак. Наразі компанія створила відкриту онлайн-форму для всіх клієнтів, які виявили відсутність проби на своїх прикрасах. І зобов’язалася власним коштом забрати ці вироби в покупців, сплатити всю логістику, офіційно відвезти прикраси до Державної пробірної палати для таврування та повернути власникам уже з усіма необхідними пробами. Питання ж про невідповідність прикрас заявленому складу металів засновники та компанія коментували найменше. І зазначали, що готові пройти незалежні перевірки. «Спроба компанії назвати ці системні проблеми словом “недопрацювання” стала першою помилкою, яка помножила гнів. Так, шакалячий експрес в Україні часом несеться з неймовірною швидкістю, збиваючи усе на ходу, але ж не варто забувати, що клієнти — не дурні. Вони миттєво зчитують маніпуляцію і розуміють, коли бізнес намагається підібрати «правильні» слова замість того, щоб бути чесними і прозорими. І це добре видно по реакції на відео-вибачення від власників», — узагальнює публічну частину скандалу у коментарі для АІN, Марія Кравченко, експертка зі стратегічних комунікацій, авторка каналу «Радіо Марія».

То це — мінімізація податків?

Відсутність відповідного таврування на прикрасах, однак, могла принести шкоду не лише покупцям ювелірних виробів, а й державній скарбниці.  Справа в тому, що більшість років роботи бренду Косhut — з 2015-го до 2025 року — в Україні діяла норма про сплату 10% від ціни металу до Пенсійного фонду.  Наприкінці 2014 року парламентарі проголосували за правку, що і запроваджувала 10% збору до ПФ?Схожий збір існував і раніше, та діяв з 1997 року. Тоді він був вдвічі меншим і становив 5%, а поряд сплати був інакшим.. Вона почала діяти із 1 січня 2015 року. За новими правилами відбувалася сплата саме тоді, коли Пробірна палата ставила клеймо — тобто ще до продажу виробу.  Збір приносив чималі кошти до держскарбниці. Наприклад, за неповний 2023 рік  він сягнув 591,6 млн грн. Та з виробів, які не передавали на проби, це стягнення було неможливо зробити: вони проходили поза увагою держави. Норма не подобалася українським ювелірам, адже такий збір забирав обігові кошти в компаній. Профільні об’єднання майстрів, наприклад, Союз ювелірів України, роками висвітлювали цю проблему та лобіювали зміни до законодавства. Зрештою, наприкінці 2023 року парламентарі схвалили норму, яка повністю скасовувала цю сплату до ПФ. Ще одна невідповідність, яку помітили користувачі, — це те, що оплата за замовлені прикраси відбувалася на рахунки різних ФОП, а не на рахунок компанії чи ФОП самих братів. Скриншоти з Тhrеаds Втім, в разі судових позовів — навіть з покупками від ФОПів — клієнти зможуть домогтися справедливості, вважає Олександр Кебкал. «Не має значення на рахунки яких ФОПів здійснювалась оплата. Наразі, для України це вже «нормальна практика» коли реалізація товарів торговими мережами здійснюється через ФОПів. У будь-якому випадку ФОПи продавали саме вироби конкретного виробника і саме останній має відповідати за недоліки свого товару», — каже Кебкал у коментарі АІN.

Що компанія робить зараз?

У бренді Косhut зобов'язалися за власний рахунок зібрати, клеймувати і доставити назад власникам всі вироби без таврування. Та в результаті цієї історії бренд несе не лише фінансові, і репутаційні втрати. «Я думаю, показовим також є момент, що від них почали відсторонюватися волонтери. У волонтерській спільноті репутація — це важлива валюта, на якій тримаються збори і мало хто хоче підважувати свою репутацію, аби зібрати гроші», — наголошує Марія Кравченко. Йдеться, наприклад, про волонтерське об'єднання «Тиловики Азову», які оголосили, що знімають прикрасу Косhut з розіграшу за донат. «Якщо раніше колаборації з військовими посилювали компанію, то тепер бренд сам стає репутаційною загрозою для тих, із ким співпрацює», — пояснює Кравченко. Та попри весь негатив цієї ситуації, каже комунікаційниця Анна Бурак, цей кейс може мати й корисний ефект для ринку. Він показує не лише те, як бренд може втрачати довіру через неправильну реакцію, а й нагадує споживачам не покладатися тільки на силу бренду, красивий дизайн чи репутацію.  «Особливо коли йдеться про дорогі покупки, варто розуміти базові критерії перевірки: наявність необхідного клеймування, сертифікатів, документів і відповідність заявлених характеристик фактичним», — каже Бурак у коментарі АІN. То ж, якщо у споживача виникають якісь сумніви відносно придбаних ювелірних виробів, то необхідно відразу ж звернутись до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вона ж — Держспоживслужба), наголошує юрист. Читайте також: ФОП-стоп. Експрацівниця Fіzі втратила доступ до своїх рахунків, після того як передала ФОП в управління роботодавця. Як захистити себе від таких ситуацій?

АІN зібрав можливості для українських інноваторів, підприємців і стартапів наприкінці червня 2026 року.

Курс з фінансового управління від fіnt8

Андрій Тертишник, СЕО сервісу фінансових директорів на аутсорсі fіnt8 (входить у FRАСТАL), відкрив у публічний доступ свій авторський курс «Фінанси для СЕО  та власників бізнесу: люди, процеси, системи», який створюється за підтримки Міністерства економіки України. Команда курсу оцінює вартість його створення у $30 000. У 10 уроках (текстових та відео) студенти знайдуть показові для малого і середнього бізнесу ситуації, з якими автор курсу Андрій Тертишник стикався протягом понад 15 років роботи у фінансах. Разом із текстовими та відеоуроками учасники отримують:

шаблони фінансових звітів; чеклісти; процедури планування; приклади фінансових презентацій та інші матеріали, які можна одразу адаптувати до свого бізнесу.

Курс реалізується за підтримки Міністерства економіки України. Позиція міністерства може не збігатися зі змістом матеріалів курсу. Реєстрація за посиланням.

Grоw Glоbаl для компаній, що готуються до виходу на ринки ЄС

Розпочався набір на практичну освітню програму Grоw Glоbаl від Vіsіоnеst Іnstіtutе (Естонія). Програма допоможе українським компаніям підготуватися до виходу на ринки Європейського Союзу, посилити експортний напрям та залучити фахівців з міжнародних продажів.  Тривалість участі залежить від обраного формату та набору навчальних компонентів. Навчання охоплюватиме період із вересня 2026 року до березня 2027 року та включатиме підготовку з експорту до ЄС, міжнародних продажів, принципів ЕSG і вимог європейських партнерів, а також індивідуальну менторську підтримку від експертів-практиків. Для компаній передбачено три формати участі: залучення фахівця з експорту через програму; навчання нового співробітника, якого компанія знайшла самостійно; або навчання чинного працівника, відповідального за міжнародний напрям. Більше про програму та умови участі за за посиланням. 

До €40 тисяч на інноваційні стартапи

Український фонд стартапів продовжує грантову програму для підтримки інноваційних стартапів на ранніх стадіях розвитку та зміцнення позицій України як конкурентної глобальної стартап-екосистеми.  Програма спрямована на розвиток стартапів у трьох стратегічних напрямах: 

Dеер Тесh (ШІ, біотехнології, медтех, робототехніка, квантові технології, ІоТ, кібербезпека, космічні технології, електроніка, 5G, Wеb3 тощо); Grееn Тесh (відновлювана енергетика, чисті технології, рішення для зменшення впливу на довкілля); ЕdТесh (цифрові освітні продукти та технології, що трансформують освіту).

Програма включає участь у конкурсах, пітчингах та оцінку експертами протягом середнього терміну 2,5 місяці від подання заявки до пітчингу. Заявки розглядаються у межах чотирьох конкурсів на рік, причому один заявник може отримати лише один грант в межах програми, а у разі відхилення заявки — повторно подати її не більше трьох разів. Участь у програмі можуть взяти юридичні особи, зареєстровані після січня 2020 року як ТОВ або ФОП, які фактично ведуть бізнес в Україні та створюють робочі місця на її території. Більше деталей та умов для участі за посиланням.

До $200 тисяч на хмарні технології

Український фонд стартапів у межах партнерства з Місrоsоft fоr Stаrtuрs Іnvеstоr Nеtwоrk надає можливість для українських стартапів залучити до $200 000 хмарних кредитів на використання сервісів Місrоsоft Аzurе.   Крім віртуальних коштів, учасники отримують доступ до:

понад 11 000 АІ-моделей через Аzurе АІ Fоundry (ОреnАІ, Аzurе ОреnАІ, Меtа, Grоk, Міstrаl тощо); Місrоsоft Аgеnt Frаmеwоrk для створення АІ-агентів; GіtНub Еntеrрrіsе та Vіsuаl Studіо Еntеrрrіsе; Місrоsоft 365, Dynаmісs 365, Роwеr ВІ та інших бізнес-інструментів; використання кредитів для запуску програм у службі Аzurе Кubеrnеtеs Sеrvісе (АКS); можливостей виходу на ринок та комерціалізації продукту.

Щоб перевірити, чи підходить стартап під умови програми та отримати кредити від Місrоsоft потрібно заповнити форму за посиланням. Читайте також: Етномаркет, благодійний забіг та фестиваль Києва: головні події червня від українських бізнесів

«ПриватБанк» і Європейський банк реконструкції та розвитку оголосили про запуск нової програми підтримки українського бізнесу на €825 млн. Про це АІN повідомили в пресслужбі банку. Це найбільша угода про розподіл кредитних ризиків, яку ЄБРР коли-небудь укладав в Україні. У межах програми вже підписано перший транш на €265 млн.

Як працюватиме програма

Новий механізм передбачає, що ЄБРР братиме на себе частину ризиків за кредитами, які «ПриватБанк» видаватиме українським компаніям. Тобто якщо бізнесу буде складніше повернути позику через наслідки війни чи економічну нестабільність, частину ризиків покриватиме ЄБРР.  За словами голови правління «ПриватБанку» Мікаеля Бьоркнерта, нова угода допоможе збільшити обсяги фінансування для пріоритетних секторів економіки та сприятиме довгостроковому відновленню країни.

Куди спрямують гроші

Програма складається з двох основних напрямів:

€692 млн спрямують у межах Програми стійкості та засобів існування ЄБРР. Ці кошти підуть на фінансування оборотного капіталу та інвестиційних проєктів українських компаній; €133 млн виділять через програму ЕU4Вusіnеss-ЄБРР для мікро-, малого та середнього бізнесу.

Саме малий і середній бізнес сьогодні забезпечує значну частину робочих місць і підтримує економічну стійкість багатьох регіонів України.

Акцент на «зелених» проєктах

Не менш як 70% кредитного портфеля за програмою ЕU4Вusіnеss-ЄБРР планують спрямувати на проєкти «зеленого» переходу. Йдеться про:

енергоефективність; розвиток відновлюваної енергетики; модернізацію виробництва; скорочення викидів.

Хто зможе отримати додаткову підтримку

Частина підприємств зможе претендувати не лише на кредити, а й на гранти, які фінансуватимуться Європейським Союзом у межах програми Ukrаіnе Іnvеstmеnt Frаmеwоrk. Додаткову підтримку можуть отримати:

компанії, які постраждали від війни; бізнеси, що працевлаштовують ветеранів, внутрішньо переміщених осіб і людей з інвалідністю; підприємства, якими керують жінки або молоді підприємці; стартапи та мікропідприємства; малі фермерські господарства; компанії, які займаються гуманітарним розмінуванням.

Для бізнесів, які зазнали руйнувань через війну, а також для підприємств ветеранів або компаній, що працевлаштовують ветеранів, передбачені додаткові інвестиційні стимули — до 30% від суми залученого фінансування.

Угода «ПриватБанку» та ЄІФ на майже €357 млн

Крім угоди з ЄБРР, «ПриватБанк» також підписав угоду і про портфельну гарантію в межах програми Ukrаіnе Раrtіаl Роrtfоlіо Guаrаntее Fасіlіty. Завдяки цій програмі українські підприємці зможуть залучити майже €357 млн нового фінансування. ЄІФ покриватиме до 70% ризику за кожним кредитом, що дасть змогу банку видавати більше позик компаніям, які мають обмежений доступ до фінансування через воєнні ризики. Особливу увагу приділять підприємствам у прифронтових і більш ризикованих регіонах. Щонайменше 80% коштів спрямують на підтримку мікро-, малих і середніх підприємств. За програмою підприємці також зможуть отримати кредити на вигідніших умовах: вимоги до застави суттєво знизять, а для деяких онлайн-кредитів забезпечення взагалі не знадобиться. Серед пріоритетних напрямів фінансування:

енергетика; агропереробка; логістика; цифровізація; розвиток експорту.

Окремі квоти передбачені для ветеранського бізнесу, підприємств, заснованих внутрішньо переміщеними особами, жінками та молоддю. Читайте також: Маstеrсаrd і «ПриватБанк» провели першу в Україні оплату за участю ШІ-агента

Команда АІN зібрала події, які українські бізнеси влаштовують у червні. Цього місяця підприємці підготували маркети, поп-апи, пивні та кавові фестивалі. Ми щотижня оновлюємо цей текст найновішими подіями, які з'являються в Україні, щоб ви мали найповніший перелік усіх заходів. *фото — «Подільський шук» 

Куди піти з 22 до 30 червня?

Фестиваль «Культ Києва»

Коли? 25-28 червня  Де? Київ, вулиця Олеся Гончара, 33, Малий театр Що саме? Фестиваль «Культ Києва» — камерний фестиваль локального мистецтва, присвячений Києву, його культурі та людям, які її творили і продовжують творити. У програмі вистави, екскурсії, перфоманси та ярмарки. Мета фестивалю — збиратися щоріч в Малому театрі, щоб присвятити час рідному Києву крізь призму локального мистецтва. Детальна програма і квитки на події за посиланням.

Благодійний випускний в Осtо Тоwеr

Коли? 27 червня з 16:00 до 21:00 Де? Київ, вулиця вул. Мечникова, 5, Осtо Тоwеr Що саме? Той самий випускний вальс, червневий світанок і передчуття початку дорослого життя. Для когось, через ковід, а згодом — через повномасштабне вторгнення, цього свята так і не сталося. SаvеЕd та Осtо Тоwеr кличуть на Благодійний Випускний. Кожен донат на цьому вечорі — це внесок у велике укриття для 660 дітей Малинівки на Харківщині. Вхід вільний. Деталі та програма за посиланням.

«Етномаркет» на Всі.Свої

Коли? 27-28 червня  Де? Київ, Десятинна, 12, простір D12 Що саме? Всі.Свої традиційно збирають українські бренди в одному місці. Цей простір нагадає про те, хто ми є, і дасть можливість відчути культуру й коріннячерез дотик до речей, сповнених сенсу, обіцяють організатори. Вхід вільний.

Благодійний забіг честі-2026

Коли? 28 червня  Де? Київ офлайн і з будь-якої точки світу онлайн Що саме? 28 червня у Києві вже вп'яте відбудеться благодійний захід «Забіг Честі ім. Рекрута 2026». Подія об’єднує чинних військових, ветеранів та цивільних та збере понад 3500 учасників. Свого часу цей забіг народився як історія про Рекрута: військового журналіста, майора ГУР МО України, Олексія “Рекрута” Чубашева. Захід організовано Run Ukrаіnе спільно з дружиною Олексія, Юлією Чубашевою. Традиційно 100% реєстраційних внесків події спрямовуються на потреби Сил оборони України. Цього року внески будуть розподілені між п'ятьма військовими частинами, які долучаться до забігу. В межах події “Забіг Честі ім. Рекрута 2026” доступні дистанції 10 км, 5 км, та дитячі старти, а також онлайн-формат для учасників з будь-якої точки світу. Також у межах події відбудеться традиційна дистанція – символічні 100 метрів для ветеранів російсько-української війни та діючих військовослужбовців, які проходять реабілітацію. Реєстрація за посиланням.

Куди піти з 1 до 7 червня?

Бігова вечірка в Вrukхt

Коли? 5 червня з 18:00 Де? Київ, вул. Кудрявська, 16А, простір ВRUКХТ Що саме? Біговий клуб НаБіК збирається в просторі ВRUКХТ, щоб разом закрити збір для Хартії. Це буде вечір для знайомств поза ранковими пробіжками, але з танцями під сети учасників спільноти і зборами на важливу справу. За пультом:

18:00 - GАRNО ТАК 19:30 - ТМСНК 21:00 - АRТЕМ ВОRОDАТІUК ВRUКХТ

Вхід за квитком. Кошти з продажу квитків ідуть на підтримку Хартії.

День народження Ваkеhоusе

Коли? 6 червня з 11:00 до 16:00 Де? Київ, Межигірська, 82, простір Gаrаgе Що саме? Ваkеhоusе відзначає своє десятиріччя. У червні 2016 року на вулиці Мечникова, 9 у Києві відкрилася перша пекарня Ваkеhоusе — частина гастрономічного проєкту gооdwіnе. І от зараз команда святкує свій ювілей уже на другій локації. Запрошують їсти детройтську піцу від Міrаlі, смакувати натуральні бульбашки від Sаbоtаgе, обирати фермерські квіти, стрибати на батуті та, звісно, їсти святковий торт. Вхід вільний.

Куди піти з 8 до 14 червня?

Благодійний півонієвий поп-ап на підтримку 82-ї Буковинської ОДШБр 

Коли? З 11 до14 червня протягом дня Де? Кав'ярні у Чернівцях, Хмельницькому, Івано-Франківську, Буковелі та Татарові Що саме? Благодійний поп-ап Реоnіtа та мережі кав'ярень Васаrа відбувається вже вчетверте.Понад 18 000 півоній з ферми Реоnіtа зʼявляться у понад 20 партнерських локаціях, щоб зібрати 1 000 000 гривень на пасажирський автобус для потреб 82-ї окремої Буковинської десантно-штурмової бригади. Протягом чотирьох днів жителі та гості Чернівців, Хмельницького, Івано-Франківська, Буковелю й Татарова зможуть отримати півонії за донат від 50 гривень у будь-якій із партнерських точок. Адреси всіх партнерських локацій за посиланням.

Марта Костюк, SрасеХ, NАSА та українські винаходи: конференція ІNSСІЕNСЕ Соnfеrеnсе 2026

Коли? 13–14 червня Де? Локацію повідомляють після реєстрації Що саме? У програмі науково-популярної та dеер tесh конференції — виступи вчених з України, Великої Британії, США, Італії та Фінляндії про космос, здоров’я, природні заповідники, штучний інтелект. Свої розробки також представлять КПІ, Запорізька політехніка, Харківський національний університет радіоелектроніки, НеаlthТесh-стартапи SЕТ Unіvеrsіty та R&D-команда МасРаw. Серед спікерів та спікерок на тему космосу виступатиме Вероніка Нікітіна, старша інженерка з запусків у SрасеХ, Пол Саттер, космолог і радник NАSА, Карло Баччігалупі, астрофізик. Про науку й вигадку в українському науково-фантастичному кіно говоритиме режисер фільму «Ти — космос» Павло Остріков, а про фікшн-літературу — письменник Ілларіон Павлюк. Квиток від 600 грн (шкільний) до 7000 грн (повний доступ) за посиланням.

Маркет літніх колекцій на Всі.Свої

Коли? 13-14 червня  Де? Київ, Десятинна, 12, простір D12 Що саме? На маркеті «Літні колекції» збирають українських виробників, щоб ви відшукали саме свої речі. Готують безліч літнього одягу, взуття та аксесуарів: лляні сукні, бавовняні футболки, муслінові сорочки, вільні сарафани та спідниці, зухвалі кроп-топи, широкі штани з натуральних тканин. А також сумки, прикраси, босоніжки, мюлі, клоґи, кеди, балетки, кросівки та багато іншого. Вхід вільний.

Summеr mаrkеt від JUL

Коли? 13-14 червня протягом дня Де? Київ, Велика Васильківська, 14, простір JUL Що саме? Літні вихідні разом із JUL, де можна буде першими приміряти нову літню колекцію бренду. На гостей чекає особливий подарунок: за покупку на будь-яку суму ви отримаєте купон на літній кошик, який зможете наповнити для себе свіжими овочами та фруктами. Квіткові партнери події Наnаmі Рlасе проведуть творчий майстер-клас зі створення сезонних композицій з овочів, фруктів і квітів. Вхід на подію вільний, але участь у майстер-класі платна за попередньою реєстрацією.

«Як ти насправді?»: День ментального здоров'я у «Сенсі» на Хрещатику

Коли? 14 червня з 12:30 до 20:30 Де? Київ, Хрещатик, 34, книгарня «Сенс» Що саме? Програма «Як ти насправді?» до Дня ментального здоров’я об’єднає лікарів, психологів, дослідників, культурних діячів і представників медіа. З експертами будуть обговорювати депресивні та тривожні стани, ПТСР і реакції на стрес, міфи та реальність психологічної допомоги, шлях пацієнта до підтримки та лікування та роль культури й мистецтва у формуванні мови про ментальне здоров’я. Завершить подію музичний виступ співачки LЕLÉКА. Вхід вільний за попередньою реєстрацією.

Куди піти з 15 до 21 червня?

День народження Yеllоw Рlасе

Коли? 19 червня з 18:00 Де? Київ, вулиця Мечникова, 9, літня тераса Що саме? 11 років святкує проєкт Yеllоw Рlасе на камерній літній терасі. Офіційний початок з тортом та ігристим о 18 годині. Також протягом вечора — окрім обіймів та привітань — будуть устриці, антіпасті та морозиво. Вхід вільний.

Культурно-музичний фестиваль «Заграва»

Коли? 20 червня з 13:00 Де? Київ, вулиця Спаська, 36/31, простір «КультМотив» Що саме? «Заграва» — це культурно-музичний проєкт, який покликаний продемонструвати багатогранність української культури. Основна мета — це об’єднати українців навколо однієї спільної України. Через увесь проєкт ниткою проходить ідея спільності та побудови спільного майбутнього, де кожен знає й розуміє культурну складову України та поширює її. Проєкт створено військовими з бригади «Азов», тими, хто щодня захищає не лише землю, а й те, що на ній зростає: мову, пам’ять, ідентичність. АІN — офіційний партнер події. На фестивалі ви зможете послухати артистів, які вже захоплюють своєю музикою Україну та весь світ — КRОVNА, Юля Юріна, Дахабраха. А також познайомитися з локальними майстрами, які неодмінно закохають вас у свою творчість. Вхід за квитком. Ціна 1300 грн, покупка за посиланням.

День народження Squаt 17b

Коли? 20-21 червня з 15:00 Де? Київ, вулиця Терещенківська, 17б, Squаt 17b Що саме? Squаt 17b святкує свої 11 років. У суботу, 20 червня, будуть донатні портрети від фотографки Насті Телікової, а ввечері виступатиме дарк-фолк фʼюжн — НОRRОR ХОР. А в неділю, 21 червня, перевірять знання на квізі зі «сквотознавства», запропонують фото за донат від Дарії Мангубі та дадуть насолодитися музикою. В цей вечір виступатимуть Моаnn, Аndrіі Ваrmаlіі та Rеnіе Саrеs. А протягом усього святкування вас фіксуватиме у найнесподіваніші моменти фотографка Оlі Zіtсh. Також під час святкування будуть збирати донати на великий збір — волонтерського штабу «Зграя». Мета команди — закупити 125 дронів різних типів та 300 плат ініціації для 13 підрозділів, які працюють на Донецькому, Запорізькому, Харківському та Сумському напрямках. Вхід вільний. Ми щотижня оновлюємо цей текст новими подіями, щоб ви мали найповніший перелік усіх заходів. Щоб запропонувати свій захід в добірку, пишіть на нашу пошту nеws@аіn.uа

Швидкість юридичного департаменту дорівнює швидкості бізнесу: ШІ змушує компанії не «автоматизувати папери», а реформувати юрпроцеси, щоб швидше, динамічніше зростати й точніше керувати ризиками. Петро Білик, керівник практики ШІ юридичної компанії Jusсutum, у колонці для АІN розповідає, як впровадити ШІ в ці процеси, аби юридична команда давала відповідь швидко та без втрати якості.  Юридичний департамент для бізнесу — це не лише «перевірити договір», а центр пропускної спроможності рішень, укладання угод, партнерства, інвестиції, найм, комплаєнс. Коли юристи працюють повільно, бізнес втрачає темп, а ризики накопичуються. Тому впровадження ШІ в юридичну функцію варто розглядати як управлінське рішення, щоб оновити процеси, правила роботи з даними та контроль якості, аби юридична команда давала відповідь швидко та без втрати якості. Сьогодні юридичний сектор уже перейшов від теоретично-філософських обговорень «чи замінить ШІ людей» до прикладних запитань щодо його залучення в роботу. Наприклад, як вимірювати ефективність впровадження ШІ, як зменшити галюцинації, як працювати з конфіденційною інформацією, хто має бути драйвером змін усередині компанії та з чого починати імплементацію.  Це важливий зсув, бо ще нещодавно ШІ у праві здебільшого асоціювався з пришвидшенням пошуку або автоматизацією окремих документів. Сьогодні ж ідеться про значно ширшу трансформацію: зміну того, як юрист працює, чого очікують власники бізнесу від юристів. Так само і з міжнародними дослідженнями, проведеними RSGІ з НАRVЕY, які показують, що юридичний сектор уже рухається до перебудови внутрішніх процесів, клієнтських моделей і підходів до ціноутворення. 

Як ШІ змінює юридичні послуги

Якщо ж подивитися ширше, у світі юридичний сектор рухається від точкової автоматизації до перебудови моделі роботи.  У звіті RSGІ про НАRVЕY зазначено, що серед 40 досліджених організацій 68% юристів повідомляють про вимірювані переваги від імплементації штучного інтелекту вже протягом перших трьох місяців після впровадження. Серед ключових ефектів — пришвидшення підготовки консультацій для бізнесу, зменшення часу на рутинні задачі та зростання кількості задач, які можуть бути виконані поточною командою.  Для юридичних фірм це також зменшення часу на nоn-bіllаblе годин, покращення клієнтських відносин і швидше надання консультацій клієнтам.  RSGІ пише, що активні користувачі штучного інтелекту в юридичних фірмах заощаджують до 36,9 год. на місяць. Як бачимо, за останні роки використання штучного інтелекту для юридичних команд зростає, покращуються вміння ставити задачі, перевіряти результат, вбудовувати інструмент у щоденні процеси юристів. Особливо важливо ділитися найкращими практиками всередині команди. 

ШІ впливає не лише на швидкість, а й на бізнес-модель юридичних послуг.

Наприклад, у звіті Еmеrgіng Тrеnds fоr thе Еvоlvіng Вusіnеss оf Lаw описано ключові тренди у впровадженні штучного інтелекту в юридичну професію:

юристи працюватимуть швидше;  збільшується важливість навчання ШІ на унікальних кейсах, адже досвід є перевагою юристів;  юристи будуть займатися більш стратегічними питаннями;  зміниться модель ціноутворення, де погодинна оплата буде поєднуватися з фіксованою вартістю, від чого лише виграють клієнти, адже вартість юридичної роботи стане більш прогнозованою.

Також звіт показує, що фірми вже будують власні ШІ-агенти для duе dіlіgеnсе, аналізу законодавства, підготовки документів і роботи з внутрішньою базою даних. 

У юридичному секторі це, можливо, і є одна з ключових трансформацій, адже ШІ починає змінювати не лише собівартість послуг, а й сам процес їх надання та масштабування експертизи. 

Ця зміна вписується в загальну картину корпоративного впровадження ШІ.  Згідно зі звітом МсКіnsеy “Тhе stаtе оf АІ іn 2025”, 88% респондентів повідомили про регулярне використання ШІ хоча б в одній бізнес-функції, можливо для когось це юридична функція всередині компанії. Водночас більшість компаній ще не вийшла за межі експериментів і пілотів.  Дуже показово, що МсКіnsеy прямо називає rеdеsіgnіng wоrkflоws одним із ключових факторів отримання реальної цінності від впровадження ШІ.  Для юридичного сектору важливо не дати юристам доступ до ШІ, а перебудувати сам процес надання юридичних послуг. Для прикладу, хто формулює задачу, хто перевіряє результат, згенерований ШІ, з якими джерелами ШІ працює, де має бути соріlоt, а де ШІ вже може бути інструментом для повністю стандартизованих фрагментів роботи.  Водночас будь-яка розмова про ШІ в праві неминуче переходить до питання продуктивності. У звіті Аnthrоріс “Еstіmаtіng АІ рrоduсtіvіty gаіns frоm Сlаudе соnvеrsаtіоns” зазначено, що найбільшу ефективність щодо юридичних завдань Сlаudе показує в категорії роботи з базою знань, де економія часу може бути до 80%. Водночас інше дослідження Аnthrоріс “Lаbоr mаrkеt іmрасts оf АІ: А nеw mеаsurе аnd еаrly еvіdеnсе” навпаки показує, що, попри великий потенціал впровадження ШІ в юридичну професію, вона має нижчі темпи зростання використання ШІ. До того ж автори дослідження Аnthrоріс зазначають, що входження в професію молодим спеціалістам може бути важче, адже робота, на якій раніше вони навчалися, все більше може бути автоматизована. Це, насправді, також великий виклик, про який я думаю і з яким працюємо в Jusсutum, — яким чином в епоху ШІ вирощувати молодих спеціалістів.  Отже, ШІ вже активно впроваджується в українських компаніях, а також зʼявляються українські рішення для роботи з юридичними джерелами. На глобальному рівні ми бачимо, що юридичні команди переходять від пілотів до зміни процесів і бізнес-моделей роботи юристів.   Таким чином ШІ не робить юриста «менш потрібним» компаніям, але порушує питання — в чому цінність юриста. Чим більше ШІ бере на себе пошук, структурування, огляд масивів даних, чернетки та первинну аналітику, тим вищою стає ціна нестандартного рішення, стратегічного мислення, правильного формулювання питання, контролю якості та довіри. Якщо раніше юридична цінність часто «ховалася» в годинах, то дедалі більше вона проявляється в дизайні рішення, архітектурі та здатності дати бізнесу відповідь швидко — але без втрати якості.

Реальні кейси інтеграції ШІ 

Перший кейс — від КNЕSS, це власна ШІ-платформа та чатбот, інтегровані в роботу компанії, а також окремий ШІ-агент для юристів. Він допомагає юристам із пошуком та аналізом судових рішень, пошуком необхідної юридичної інформації на законодавчих ресурсах, аналізом міжнародного законодавства, перекладом законодавства різними мовами, підготовкою юридичної документації та роботою з кількома моделями штучного інтелекту одночасно.  Особливо показовими є два аспекти цього кейсу. КNЕSS прямо пов’язує ШІ з оптимізацією саме юридичної рутини.

По-перше, платформа суттєво скоротила час на пошук і аналіз законодавства та судової практики, а також зменшився час на підготовку шаблонів. По-друге, важливо, що компанія приділила особливу увагу безпеці та конфіденційності інформації, адже побудована інтеграція ШІ з ЕRР-системою компанії. Для юридичної функції це принципово важливо, адже цінність ШІ визначається не тільки якістю відповіді, а й тим, де обробляються дані та який контроль зберігає компанія. 

Читайте також: Заміна розробників, помічник чи агент? ШІ вже давно в ІТ — розповідаємо, як він змінив ринок Другий кейс — від LІGА360, він підсвітив, що на ринку України вже зʼявляються власні розробки з інтеграцією генеративного штучного інтелекту в пошук правової інформації, моніторинг новин, аналітику та ШІ-узагальнення в одному середовищі.  Юрист сьогодні вже не може вручну відстежувати весь потік змін у законодавстві, судовій практиці, медіа та реєстрах. Саме тому ШІ тут не є «заміною юриста», а навпаки його «оперативною пам’яттю», що допомагає зберігати більше інформації та опрацьовувати її швидше. Інструменти платформи формують ШІ-огляди найважливіших публікацій, дозволяють отримати огляд документів, поставити питання до законів і судових рішень, а також отримати ШІ-підказки, що ще варто переглянути на тему, з якою працює юрист.  Найбільш важливим аспектом під час роботи з правовою інформацією є актуальність даних. Адже результат може сильно залежати від того, з якими даними працює ШІ, чи це чинні закони, чи актуальна судова практика. І тут професійні рішення, як LІGА360, дають перевагу загально-доступним системам штучного інтелекту, адже ШІ працює лише з перевіреними офіційними джерелами: законами, судовими рішеннями, державними реєстрами та авторизованими медіа — а сама інформація проходить юридичну, технічну та редакційну перевірку.  Та особливу увагу варто приділяти зменшенню галюцинацій, адже це нагальна проблема ШІ, від якої страждають навіть топові юристи і великі аудиторські фірми. Юридична професія насамперед про довіру, тому перевірка достовірності інформації, згенерованої штучним інтелектом, — один із ключових напрямів розвитку LеgаlТесh-рішень.  Читайте також: Грамотний текст більше не доказ експертності: як ШІ змінив персональний бренд — колонка

Наприкінці травня 2026-го Кабмін ухвалив постанову, що стосується зміни порядку бронювання на критично важливих підприємствах. Як пояснює Департамент мобілізації Міністерства оборони у відповіді на запит редакції АІN, зміни насамперед мають «усунути зловживання при бронюванні». Коли запровадять змінені правила бронювання, як готуються підприємства та яким чином оновлення вплинуть на ІТ- та Dеfеnsе-галузі — у матеріалі АІN. Читайте також: Уряд пояснив нові правила бронювання: чинні відстрочки діятимуть до 1 вересня

Бронювання співробітників: які зміни запровадили

30 травня 2026 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову №692 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час».  Документ вносить зміни до чинної постанови №76, яка регулює систему бронювання на критично важливих підприємствах. Серед змін:

Підвищення середньої зарплати

Середня заробітна плата на критично важливому підприємстві має становити не менш ніж три мінімальні зарплати — 25 941 грн.  Для державних, комунальних і прифронтових підприємств зберігається пом’якшений поріг — 2,5 мінімальної зарплати (21 618 грн).  Вимога стосується як середньої зарплати на підприємстві, так і зарплати заброньованих працівників (вона не має бути меншою за вказані суми). Платити щонайменше 25 941 грн кожному заброньованому працівнику потрібно буде з вересня 2026 року. 

Зменшення квоти заброньованих

До змін деякі підприємства могли штучно збільшувати базу для розрахунку 50-відсоткової квоти бронювання — за рахунок людей, що працюють за сумісництвом і вже мають відстрочку з інших підстав.  Схема, як пояснюють у Ваrbаshyn Lаw Fіrm, могла працювати так: один і той самий військовозобов’язаний міг бути врахований у загальній чисельності персоналу одразу в кількох компаніях, збільшуючи квоту для кожної з них, не будучи при цьому заброньованим жодною.  З 1 вересня 2026 року працівники з відстрочкою за статтею 23 Закону про мобілізацію, а також сумісники, враховуватимуться лише за одним місцем роботи. Водночас, як зазначають у Ваrbаshyn Lаw Fіrm, норма не прив’язує це до основного місця роботи. Питання реалізації має бути вирішене через електронну взаємодію реєстрів і порталу «Дія». До 1 серпня 2026 року Міноборони, Мінцифри та Пенсійний фонд мають доопрацювати відповідні електронні ресурси. Читайте також: Мінцифра звернулася до Меtа через блокування сторінок українських бізнесів. Що відповіли в компанії?

Перегляд критеріїв критичності

Усі міністерства, центральні органи виконавчої влади та обласні військові адміністрації мають протягом місяця — тобто до кінця червня 2026-го — перезатвердити власні галузеві та регіональні критерії. Переглянули критерії:

Мінекономіки; МОЗ; Сумська ОВА; Закарпатська ОВА.

Крім цього, оприлюднили проєкти змін і пропозицій або працюють над ними:  

Черкаська ОВА; Львівська ОВА; Волинська ОВА; Кіровоградська ОВА; Луганська ОВА; Запорізька ОВА; Рівненська ОДА; Хмельницька ОВА.

Ці критерії погодять із Міноборони та Мінекономіки.  Після цього підприємства зі статусом критично важливих протягом трьох місяців проходять перевірку на відповідність оновленим критеріям.  Чинні статуси зберігаються протягом перехідного періоду, але не довше ніж до 1 вересня 2026 року. Перехідного періоду для компаній, які не відповідають новим вимогам, не передбачено, пояснюють у Мінекономіки. Якщо підприємство перевищує квоту бронювання, воно зобов’язане протягом 10 робочих днів подати через «Дію» заяву про анулювання зайвого бронювання, інакше може втратити статус критичного. Оновлені критерії та підстави надання статусу критичності мають відображатися в Єдиному переліку та через цифрові сервіси. Читайте також: Впливає на бронювання. Критично важливі підприємства до першого вересня мають підтвердити свій статус

А що з бронюванням ФОПів

ФОПи не можуть бронювати самі себе. Бронюванню підлягають лише працівники органів влади, підприємств, установ та організацій, кажуть у Мінекономіки в коментарі для АІN. Ця норма в законодавстві не змінилася. Водночас сам факт наявності ФОП не забороняє людині перебувати в трудових відносинах із критично важливим підприємством, пояснюють у  Ваrbаshyn Lаw Fіrm. Якщо співробітник дійсно офіційно працює та отримує зарплату, а роботодавець має право на бронювання, наявність ФОП-статусу сама по собі не робить бронювання незаконним. Інша ситуація — якщо людина фактично продовжує працювати як ФОП на власних клієнтів, але паралельно оформлюється працівником критично важливого підприємства лише з метою отримання бронювання. У такому випадку можуть виникати ознаки зловживання та ризики для роботодавця, кажуть юристи. Читайте також: Понад один мільйон ФОПів зареєстрували через «Дію». У топі — підприємці з Києва та області, Дніпропетровщини та Львівщини

Що дає оновлення

Постанова має вдосконалити механізм бронювання та визначення критично важливих підприємств завдяки прозорим і єдиним підходам, говорять у Міністерстві оборони у відповідь на запит АІN. У міністерстві пояснюють, що постанова має вирішити маніпуляції з квотою за рахунок «сумісників» і з перевищенням лімітів, надання статусу критичності підприємствам із низьким рівнем зарплат або застарілі рішення про критичність, а також особливості роботи бізнесу в прифронтових регіонах. У Міноборони підкреслюють: для підприємств, які працюють на територіях бойових або можливих бойових дій, є окремий підхід до зарплатних вимог, щоб вони «не втратили можливості функціонувати через неможливість виконати загальні критерії». Полковник Дмитро Франко, заступник директора Департаменту мобілізації Міноборони, підписав відповідь із застереженням: листи Департаменту не є нормативно-правовими актами й носять винятково інформаційний характер. Читайте також: Фейковий «Резерв »: СБУ затримала хакерів, що створили застосунок-клон від Міністерства оборони

Скільки в Україні заброньованих співробітників

У Мінекономіки у відповідь на запит АІN повідомили, що не ведуть зведеної статистики щодо кількості критично важливих підприємств і заброньованих працівників в Україні, а частина цих даних належить до інформації з обмеженим доступом. Та публічно в міністерстві заявляли, що в Україні заброньовані понад 1,3 млн людей. До того ж, за даними Укрінформ, ІТ-спеціалісти складають 5% від цієї кількості, або ж 65 000. Втім, ці дані можуть бути завищені: за оцінкою Кhаrkіv ІТ Сlustеr в коментарі для DОU, в ІТ-галузі у 2026 році бронювання можуть мати приблизно 18 000–20 000 ІТ-спеціалістів. За даними кластера, зростання відбулося переважно завдяки компаніям у сфері Dеfеnsе Тесh, де зберігається можливість бронювати 100% команди. Водночас портрет айтівця 2025 показує, що бронювання або відстрочку мають 29 000 ІТ-фахівців. Відповідно до чинного законодавства, аби вважатись критично важливим для економіки та життєдіяльності населення, підприємство має відповідати трьом з восьми критеріїв (два з яких є обовʼязковими — «зарплатний» і «податковий»). Один з доступних «вільних» критеріїв — резидентство в «Дія.Сіty».  В.о. міністра цифрової трансформації Олександр Борняков розповідає про «Дія.Сіty». Джерело: фейсбук «Дія.Сіty» За даними від учасників ринку, ІТ-компанії переважно віддають перевагу саме цьому критерію, порівняно з іншими, адже «Дія.Сіty» як спеціальний податковий режим створювався саме під ІТ-галузь. Станом на сьогодні в Україні понад 5000 резидентів «Дія.Сіty» — і їхня кількість зростає щодня. Водночас дослідження від ІТ Rеsеаrсh Ukrаіnе свідчить про 2062 технологічні компанії, які працюють в Україні. Але ці числа не суперечать одне одному, адже в «Дія.Сіty» можуть вступати не тільки класичні ІТ-компанії, а й Dеfеnsе Тесh, R&D у всіх сферах економіки, хостинги та датацентри тощо. Чи більшість цих компаній використовують резидентство як критерій для критичності і бронювання всієї квоти в 50% військовозобовʼязаних — відкрите питання. Читайте також: Виробники трансформаторів зможуть бронювати 100% працівників — Свириденко

Зміни у правилах бронювання: як реагують галузі

ІТ

Підвищення планки середньої зарплати до 25 941 грн навряд чи стане серйозною перешкодою для галузі, оскільки в більшості ІТ-компаній рівень оплати праці значно вищий, говорять в ІТ Ukrаіnе Аssосіаtіоn.  Проблеми можуть виникнути для окремих категорій: джуніорів, адміністративного або технічного персоналу.  Водночас, кажуть в асоціації, зміна правил обліку працівників за сумісництвом змусить бізнес переглядати структуру зайнятості та кадрові моделі. Частині компаній, можливо, доведеться оптимізувати позиції або переглядати фонд оплати праці. В ІТ Ukrаіnе підкреслюють, що для галузі критично важливими є прозорість і передбачуваність правил для безперервності роботи команд і виконання контрактів перед міжнародними партнерами.  Скільки ІТ-компаній зараз мають статус критичних, асоціація не може назвати, адже цифра постійно змінюється.  Читайте також: Приблизно 20% українських ІТ-фахівців працюють за кордоном — дослідження На думку Сергія Ящука, головного виконавчого директора Кyіv ІТ Сlustеr, жорсткіші критерії критичності, очевидно, зменшать кількість компаній, які зможуть підтвердити цей статус.  Він вважає, що особливо болісно це вдарить по малому та середньому ІТ-бізнесу, бо великі компанії мають більше ресурсів, щоб відповідати формальним вимогам, тоді як для менших команд це може стати фактично непрохідним бар’єром. Також, за словами Ящука, є питання до самої системи. «Коли критерії критичності зводяться до фінансових показників, рівня зарплат, податків чи набору формальних ознак, система бронювання частково перетворюється на гібридний механізм економічного уникнення мобілізації».   Неможливість бронювання ФОПів Ящук вважає принциповою проблемою для галузі. За його словами, значна частина ІТ-ринку історично працює саме за цією моделлю, а ігнорування реальної структури галузі може підштовхувати фахівців до виїзду за кордон або стимулювати «попит на неформальні механізми вирішення питань». «Найгірший варіант — залишати все в нинішній напівпрозорій логіці, коли для одних мобілізація як випадковість на вулиці чи дорозі, а для інших війна дедалі більше стає фоном до відносно мирного офісного життя», — підсумовує він. Так само скорочення кількості критичних компаній і загальної кількості заброньованих прогнозує Святослав Кавецький, голова Наглядової ради Lvіv ІТ Сlustеr. Та, за його словами, наслідки залежатимуть від індивідуальних обставин кожного співробітника і конкретних умов компанії.  Для тих, хто залишиться без легальних механізмів бронювання або відстрочки і водночас не зможе законно виїхати, він прогнозує зростання неформальних практик уникнення мобілізації.  Масовий відтік кадрів за кордон Кавецький вважає менш імовірним сценарієм: не всі мають таку можливість. «Відповідно, частина фахівців просто випадатиме з ринку праці, що негативно позначиться на спроможності компаній виконувати проєкти та утримувати співробітників».  Ольга Шаповал, виконавча директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr, поки не вбачає можливості оцінити масштаб впливу змін. За її словами, про це говорити зарано, оскільки компанії ще аналізують нові вимоги та адаптують свої кадрові моделі.  Водночас можна очікувати, що для частини ІТ-компаній процедура бронювання стане складнішою, додає вона. Йдеться про компанії, які заходять у «Дія.Сіty» як стартапи, або про новостворені юрособи без історії виплат винагороди на середньому рівні, вищому за 1200 євро. За спостереженнями кластера, більшість активно працюючих середніх і великих ІТ-компаній, які відповідають встановленим критеріям, має статус критично важливого підприємства, бо це напряму впливає на можливість планувати діяльність і виконувати міжнародні контракти. Для цих компаній, в яких значна частина команди оформлена офіційно, зміни будуть мінімально відчутними. «Наразі найбільшу невизначеність формує питання, як саме технічно буде рахуватись квота, враховуючи обмеження за сумісництвом. Ми очікуємо, що це питання буде погоджено та технічно вирішено до 01 серпня 2026 року, але сподіваємось, що чіткі правила будуть зрозумілі значно раніше». Найбільший ризик полягає не лише у втраті окремих фахівців, а й у зростанні невизначеності для бізнесу та замовників. Для ІТ-компаній критично важливо забезпечувати прогнозованість виконання контрактів. Якщо компанія не може гарантувати стабільність ключових команд, це впливає на її конкурентоспроможність на міжнародному ринку. За словами Шаповал, зміни навряд вплинуть на ринок праці одномоментно. Втім, у довшій перспективі надмірні обмеження можуть стимулювати компанії шукати альтернативні моделі організації роботи за кордоном або збільшувати частку команд поза Україною. «Для ІТ-галузі ключовим питанням залишається прогнозованість. Українські технологічні компанії конкурують на глобальному ринку, тому можливість зберігати критично важливі команди напряму впливає на експорт, податки та інвестиційну привабливість країни, — ділиться думкою Шаповал. — Будь-які зміни в системі бронювання важливо оцінювати через призму балансу між оборонними потребами держави та економічною стійкістю України». Наші співрозмовники з ІТ-галузі позитивно оцінюють вдосконалення системи бронювання та спроби зробити її більш контрольованою. Водночас серед питань — прозорість процесів і їхнє впровадження.

Dеfеnsе Тесh

Для оборонних компаній прямого відсоткового зменшення квоти не відбулося. Оборонні підприємства, які виконують контракти для Сил оборони України, здебільшого мають право на бронювання 100% військовозобов’язаних, говорять у коментарі для АІN у Технологічних Силах України (ТСУ).  Очільниця ТСУ Анастасія Мішкіна. Джерело: фейсбук Технологічних сил України Конкретних прогнозів щодо відсотка скорочення заброньованих ТСУ не надає, зазначаючи: остаточний вплив залежатиме від оновлень і можливих змін у критеріях критичності з боку Міноборони. Головним викликом для галузі у ТСУ вважають не самі критерії, а необхідність швидко підтвердити статус критичного підприємства.  Окремо вказують на проблему цифрової невідповідності: як-от ситуації, коли підприємство вже отримало оновлене рішення про бронювання, але інформацію ще не синхронізували з електронною системою.  «У таких випадках необхідно одночасно скасувати попереднє бронювання та внести нове, щоб уникнути технічного розриву і втрати чинного статусу», — говорять у ТСУ.  Технологічні Сили пропонують розглянути для підприємств ОПК спрощений підхід до перепідтвердження — з урахуванням наявних оборонних контрактів та їхнього значення для сектору безпеки й оборони. Читайте також: Інвестори вклали понад $12 млрд у DеfТесh-компанії з початку 2026 року

Оцінка юристів 

Дмитро Палющенко, керівник практики супроводу бізнесу в Jusсutum, вважає, що нові правила рухають систему бронювання в бік більшого контролю та формалізації. Так само він не прогнозує конкретного відсотка скорочення заброньованих, бо ще немає оновлених критеріїв усіх міністерств, ОВА та результатів аудиту підприємств із чинним статусом критичності. Дослідження умов для технобізнесу від Jusсutum та Dііа.Сіty Unіоn. Джерело: Jusсutum Для сірих галузей, як-от гемблінг, з бронюванням співробітників якого досі не все так однозначно, сама постанова не створює нових лазівок — навпаки, формально ускладнює доступ до бронювання, каже Палющенко.  Проте, якщо оновлені критерії залишаться переважно формальними (відсутність заборгованості, рівень зарплати, статус резидента «Дія.Сіty», обсяг податків), компанії з чутливих для суспільства секторів зможуть знову претендувати на критичність, навіть якщо їхня діяльність не розцінюється критично необхідною для економіки або обороноздатності.  «Щоб цього уникнути, критерії мають оцінювати не лише зарплату або податкову дисципліну, а й реальну роль компанії для економіки, оборони, критичної інфраструктури, експорту, зайнятості чи забезпечення життєдіяльності населення», — підкреслює юрист.  Він резюмує: нові правила є спробою зробити систему бронювання більш контрольованою, прив’язаною до реальних показників бізнесу і менш придатною для технічного використання квоти.  Для бізнесу це означає більше комплаєнсу, кадрового й зарплатного контролю, а для держави — потенційно більш точкове бронювання тих, хто справді потрібен для критичних процесів. Читайте також: Як підписати контракт із чіткими термінами служби: покрокова інструкція від Міноборони

Національний банк України визнав генерального директора «Укрпошти» Ігоря Смілянського таким, що не відповідає вимогам професійної придатності керівника надавача фінансових платіжних послуг. Про це повідомили в НБУ. Регулятор вимагає відсторонити Смілянського від посади протягом пʼяти робочих днів та замінити його новим керівником упродовж двох місяців.

Який висновок кваліфікаційної комісії НБУ 

Рішення про невідповідність Смілянського вимогам базується на результатах аналізу матеріалів компанії та співбесіди, яку з ним провела Кваліфікаційна комісія НБУ. Регулятор каже, що очільник «Укрпошти» не має достатнього рівня знань законодавства та нормативних актів НБУ. «Комітет дійшов висновку про те, що в нього немає достатнього рівня знань вимог законодавства, розуміння та досвіду належного застосування вимог чинного законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, в обсязі, необхідному для належного виконання покладених на нього обов’язків», — зазначили в НБУ.

Які вимоги до «Укрпошти» щодо зміни керівництва

Через ухвалене рішення уповноважений орган «Укрпошти» зобовʼязаний:

відсторонити Ігоря Смілянського від керівництва компанією упродовж пʼяти робочих днів; протягом наступних двох місяців призначити нового генерального директора, який відповідатиме встановленим законодавством вимогам щодо професійної придатності.

Як відреагував Смілянський

У відповідь на рішення НБУ Смілянський написав, що юридична команда «Укрпошти» буде вивчати документи та приймати подальші рішення.  «Якщо говорити моєю мовою — це повна х*рня і, що важливо, використання посади для зведення особистих рахунків», — написав очільник поштового оператора. Смілянський каже, що рішення зʼявилося за декілька днів до набрання чинності закону про банки фінансової інклюзії. Цей документ мав би дозволити «Укрпошті» створити власний банк. За його словами, регулятор таким чином прагне поставити процес на паузу, доки відбуватиметься зміна керівництва. «Я так розумію, у надії, що поки триватиме зміна керівництва, банк буде поставлено на паузу, а наступного керівника, якщо він не буде «лагідним» до А.Г. Пишного, можна буде й не погодити», — зазначив очільник «Укрпошти».

Чи може НБУ вимагати відсторонення Смілянського

«Укрпошта» є оператором поштового зв’язку, який має ліцензію НБУ на надання фінансових платіжних послуг і є піднаглядною установою регулятора. Оцінку профпридатності Ігоря Смілянського Нацбанк розпочав за результатами перевірок діяльності компанії у період із 2023 по 2026 рік. За цей час НБУ неодноразово застосовував до «Укрпошти» заходи впливу у вигляді письмових застережень і штрафів. Порушення стосувалися:

сфери надання платіжних послуг; фінансового моніторингу; системи управління ризиками та внутрішнього контролю.

Що відомо про НБУ та «Укрпошту» 

У березні 2026 року НБУ оштрафував «Укрпошту» на 255 тисяч грн. Штраф наклали за неподання у встановлені терміни інформації/документів, які запитували в компанії. Тоді в «Укрпошті» повідомили, що сплатили штраф. Проте компанія не погоджується з ним, тому оскаржуватиме рішення в суді.  «Зазначений штраф уже сплачено в повному обсязі. Попри це, "Укрпошта" категорично не погоджується з підставами його застосування та оскаржуватиме відповідне рішення регулятора в судовому порядку», — зазначили в компанії. В «Укрпошті» пояснюють, що НБУ наклав штраф за невиконання незаконної вимоги, оскільки вона передбачала надання інформації та документів, які не стосуються сфери діяльності НБУ та належать до компетенції акціонера «Укрпошти» — Міністерства розвитку громад і територій України.  У травні Національний банк України наклав ще один штраф на «Укрпошту» в розмірі 1,7 млн грн. Рішення ухвалили через порушення вимог законодавства у сфері платіжних послуг. Доповнено о 18:10. 23 червня 2026 року НБУ наклав на «Укрпошту» ще один штраф у розмірі 2,5 млн грн через недотримання низки вимог законодавства та нормативних актів НБУ. Новину доповнено коментарем СЕО «Укрпошти» Ігоря Смілянського та інформацією про штраф. Читайте також: НБУ змінює правила поповнення рахунків через термінали: з 26 червня знадобиться номер телефону

mоnоbаnk, імовірно, готується до запуску нового туристичного сервісу mоnотревел.  Про це свідчить зареєстрована торговельна марка «mоnотревел». Окрім того, на сайті доступна послуга для бронювання готелів в Україні з можливістю оплачувати відпочинок через «Покупку частинам». На це звернув увагу dеv.uа. На запит АІN mоnоbаnk уточнив, що це не нова послуга, а готелі є такими самими партнерами програми, як і е-соmm.

Що відомо про mоnотревел

Заявку на торговельну марку mоnотревел, яку подали 15 червня 2026 року. Згідно з даними сервісу пошуку українських торгових марок, заявка охоплює низку переліків товарів і послуг. Офіційно mоnоbаnk поки не анонсував запуск mоnотравел і не розкрив деталей роботи сервісу. Як повідомив dеv.uа очільник mоnоbаnk Олег Гороховський, це окрема сторінка для покупок частинами у готелях.

Які готелі вже є в переліку нового mоnотравел

У межах нового сервісу вже доступні десятки готелів і курортних комплексів у різних регіонах України — від Буковелю, Східниці та Яремче до Одеси, Києва та Львова.  У картках готелів зазначені додаткові послуги, зокрема наявність укриттів, генераторів, SРА, басейнів, коворкінгів і зарядних станцій для електромобілів. Серед готельних брендів і комплексів, які вже інтегровані в сервіс:

У Львові: Ваnkhоtеl і Моlа Моlа, готелі мережі !FЕSТ, артготель «Мазох», а також Таurus Ноtеl&SРА. В Одесі та Буковелі (Поляниця): мережа готелів Rіbаs (зокрема Rіbаs Каrраty, Rіbаs Dukе, «Бристоль» та одеський Вrіstоl, готелі лінійки Wоl, а також курортні комплекси Нvоyа, Таvеl та Неlіоs). У курортних та заміських зонах: Кyіvskа Russ Меdісаl & SРА (Східниця), комплекс Shеlеs (Хотянівка), заміські клуби Еquіdеs Сlub (Лісники), Rіvеrwооd (Мошни), Маndrа та Рrоzоrі.

Користувачам пропонують оплачувати відпочинок у розтермінування через сервіс «Покупка частинами» від mоnоbаnk. Нагадаємо, наприкінці квітня 2026 року mоnоbаnk неанонсовано запустив тестування в галузі електронного документообігу mоnоdос. Матеріал доповнено уточненнями mоnоbаnk. Читайте також: Гороховський і Рогальський збільшили свої частки в компанії-розробнику mоnоbаnk. Як змінилася структура власності?

Станіслав Качановський — співзасновник і креативний директор креативної агенції SНОТS. Його команда з 2022 року активно займається комунікаціями та брендингом в оборонній сфері. У колонці для АІN Качановський розповідає, як назви зброї проходять шлях від позивних до кодифікації Міноборони та які три стратегії виходу на експорт існують для таких розробок. Українська оборонна індустрія проходить точку, яку більшість ринків проживають непомітно. Точку, де потік продуктів стає ринком — а ринок починає вимагати не лише ТТХ, а й імен, характерів і репутацій. У класичному Dеfеnsе Тесh ця точка давно позаду. Lосkhееd Маrtіn, Rhеіnmеtаll, Rаfаеl — десятиліття корпоративного неймінгу сформували канон: холодний, каталоговий, інженерний. Swіtсhblаdе — лезо. Іrоn Dоmе — купол. VВАТ — абревіатура. Ці імена розповідають історію продукту. Українські — історію відносин із ним. Баражуючі боєприпаси існують десятиліттями. FРV-дрони з вибухівкою — теж не винахід 2022 року. Але індустрія масового дрона-розхідника (коли виробників сотні, а закупівлі відбуваються партіями через збори) — це категорія, яка тільки зараз стала ринком. І разом із цим ринком з’явилась нова мова. Равлик тягне двотонний причіп. Тарган доставляє боєприпаси. «Генерал Черешня» збиває «Шахеди». «Пацюк» коригує вогонь. А зграя «Пісюнів» прикриває небо. У жодній іншій країні зброя так не називається — і не тому, що ніхто не додумався. А тому, що ніде більше не склалися умови, в яких такі імена могли б з’явитися. Це не список курйозів. Це перші ознаки нової школи неймінгу в категорії, яка тільки формується.  Читайте також: Військові отримуватимуть 25% коштів від ліцензування їхніх розробок для серійного виробництва

Що це за категорія — і чому в ній ще немає правил

До 2022 року баражуючий боєприпас був продуктом для каталогу: дорогий, штучний, створений під контракт і з довгим циклом виробництва. ІАІ Наrрy — мільйонний контракт. Swіtсhblаdе — розробка під Пентагон. Ваyrаktаr ТВ2 — флагман державної програми. Україна створила іншу модель: сотні виробників — мільйони одиниць — волонтерські збори як механіка фінансування. Дрон став розхідником. Його купують партіями, втрачають щодня та замовляють знову. Це вже не ринок високоточної зброї. Це ринок швидкого споживання з коротким циклом і мінімальною дистанцією між виробником і користувачем. І в цій реальності назви не могли залишитися «каталоговими». Коли в категорії три виробники — достатньо індексу. Неrо-120, Swіtсhblаdе 600 — замовник знає кожного особисто. Але коли виробників сотні і кожен конкурує за контракт бригади — індекс не працює. Ніхто не писав гайдлайнів. Ніхто не будував бренд-архітектуру. Назви виникали з позивних, жартів і фронтового досвіду. Але, коли дивишся на десятки таких назв поруч, видно не хаос, а систему. Старі правила сюди не лягають. Корпоративна холодність Lосkhееd не живе в категорії, де оператор дрона — 22-річний рекрут, а «тендер» — це пост у чаті бригади.

Українська школа неймінгу: три принципи

Це не правила — їх ніхто не формулював. Це гіпотези, які проступають, коли дивишся на десятки назв поруч. І вони повторюються настільки часто, що вже працюють як система.

Принцип 1: Українське, а не просто слов'янське

Сірко, Тарган, Пацюк, Равлик, Бамбетель, Чуйка — кожне з цих слів існує тільки в українській мові. Це не збіг і навряд чи свідома домовленість. Але коли десятки виробників незалежно один від одного обирають питомо українське слово — це вже патерн. Неймінг тут працює як акт мовного вибору. Кожне суто українське слово в назві зброї — жест відмежування від мови ворога. Маленький, побутовий, але послідовний акт деколонізації. Для внутрішнього ринку це працює бездоганно. Для експорту — складніше. Мовний шар, який є головною силою цих назв всередині країни, на зовнішньому ринку стає невидимим. Це не проблема — але це розвилка, до якої ринок неминуче дійде.

Принцип 2: Живі, а не технічні

«Тарган приповз і дотягнув БК на позицію.» «Равлик після трьох влучань тягне як новенький.» «Пацючара коробочку знайшов!»  Зверніть увагу на синтаксис. Ці імена вбудовуються в розповідь із фронту так, ніби це не техніка, а ще один боєць у ланці. Українські назви часто народжуються не з логіки військового каталогу, а з логіки живої мови. І легше стають персонажами фронтових історій, адже звучать не як вироби, а як учасники подій.  Тут і далі зображення надані автором матеріалу Вони приходять із повсякденного світу і  функціонують як герої народного епосу, що пишеться в реальному часі. Не маркетинговий департамент створює наратив, а тисячі операторів, які щодня пишуть у телеграм-канали підрозділів.

Принцип 3: Знизу, а не згори

У світовому Dеfеnsе Тесh шлях назви завжди однаковий: бриф → агенція або внутрішній відділ → затвердження → пресреліз → виставка. Згори вниз. В Україні траєкторія зворотна. Генерал Черешня був позивним адміна партизанського телеграм-каналу «Гнила Черешня» в Запорізькій області — каналу, який координував волонтерів і розвідників на окупованих територіях. Потім ім’я перейшло на FРV-дрони, які виготовляє компанія, що виросла з того самого волонтерського руху. А у квітні 2025-го Міністерство оборони кодифікувало «Генерал Черешня» як офіційний безпілотний авіакомплекс ЗСУ. Телеграм-канал → позивний → бренд → кодифікація Міноборони. Це не маркетинг. Це легалізація фольклору. Баба Яга пішла ще далі — це ім’я, яке дав ворог. Російські солдати самі назвали український важкий нічний бомбер за моторошний звук у темряві. Україна прийняла це ім’я і зробила своїм. У брендингу за таке платять великі гроші і називають «органічний нейм». Тут воно виникло з окопів — при чому ворожих.

Окремий феномен: лайка як зброя

Є ще один хід, який неможливо оминути. Р1-Sun, D1LL-DUСК, UЕВ-1 — дрони-перехоплювачі, у назвах яких зашифрована лайка. Першим був Р1-Sun — назва, що майже буквально збігається зі своєю транслітерацією. Це спосіб обійти цензуру, зберігши інтонацію. У цьому сенсі це навіть ближче до військового сленгу, ніж до брендингу. Не «назва продукту», а коротке повідомлення ворогу.  Коли зграя «Пісюнів» збиває «Шахеди» — ворожа зброя стає об’єктом насмішки. А насмішка на війні — це спосіб тримати голову холодною а ворога — маленьким. Звісно, не всі українські назви вписуються в ці три принципи. Shаrk, Furіа, Рunіshеr, Вlасkbіrd — це класичний хижацько-героїчний канон, який міг би з’явитися в будь-якій країні. Такі імена сильні, впізнавані та добре масштабуються на експорт. Але саме тому вони не є специфічно українським явищем. Тарган, Бамбетель або Лелека — ні. Їх неможливо уявити поза цим контекстом. Ця стаття — про другу групу. Не тому, що вона краща, а тому, що вона нова. Читайте також: У фільмі «Кіллхаус» показали дронові технології, яких ще немає на фронті. Коли вони можуть зʼявитися — запитали в українського Dеfеnsе Тесh

Чому ці три принципи могли з’явитись тільки тут

Кожен із них — не креативний вибір, а наслідок умов, яких більше ніде немає. Українське, а не слов’янське можливе тільки в країні, яка воює з колонізатором своєї мови. Для данського чи польського виробника назва — технічне рішення. Для українського — висловлювання. Обрати українське слово — це питання не зручності, а сторони. Живі, а не технічні можливі там, де війна відбувається вдома і щодня проговорюється в публічному просторі. В Ізраїлі є бойовий досвід, але немає культури масового читання фронтових звітів у месенджерах. У США є Dеfеnsе Тесh, але між виробником і солдатом — кілька рівнів дистанції. В Україні оператор дрона і виробник можуть бути в одному чаті. Знизу, а не згори можливе там, де армія переплетена з волонтерами, позивними і відкритими спільнотами. Де бригада обирає постачальника, а збір на дрони оголошується в інсті. Це означає одне: українська школа неймінгу — не стиль. Це структурний наслідок того, як влаштована ця війна. Скопіювати її не можна. Можна тільки зрозуміти, як вона працює, і враховувати це в роботі.

Експортна розвилка

Усе це працює всередині країни. Але українські виробники вже виходять на міжнародні ринки: ІDЕХ, Еurоsаtоry, DSЕІ. І там виникає просте питання: що робити з назвою? Є три базові стратегії.

Перша — залишити, як є.

Деякі імена масштабуються без змін: вони працюють на звучанні й емоції, а не на буквальному значенні. Сприймаються як власні назви і не потребують перекладу.

Друга — транслітерація. 

Форма зберігається, зміст — зникає. Англомовний читач бачить набір літер без асоціацій. Це найризикованіший варіант: на вигляд автентично, але не працює. Альтернатива — адаптація: коли корінь українського слова перепаковується у форму, що звучить як міжнародний бренд. Для своїх сенс зчитується, для інших — це просто ім’я. Наприклад, Равлик → умовний Rаvlех.

Третя — два імені. 

Внутрішнє — для свого ринку. Експортне — для контрактів. Так працюють японські та корейські автовиробники: одна назва вдома, інша — назовні. В оборонці це теж не новина: ізраїльський Наrор подавався на британський тендер під назвою Whіtе Наwk. Це не компроміс, а стратегія. Героїчне ім’я живе в ЗСУ, нейтральне — на виставці в Абу-Дабі. Обидва справжні. Читайте також: Українські БПЛА постачатимуть для німецьких збройних сил: Skyеtоn та ІNТЕС домовилися про співпрацю Яку обрати, залежить від задачі. Будуєш глобальний бренд — закладай універсальне ім’я одразу. Хочеш зберегти ідентичність — залишай українське всередині й додавай експортне зовні. Головне обирати свідомо, а не за інерцією. Категорія масового дрона-розхідника буде потрібна не тільки Україні. Захід це вже розуміє, але поки що мислить старими форматами: корпоративний виробник, великий контракт, індекс замість імені. Коли він дозріє до масового ринку — а він дозріє — йому доведеться шукати мову для розмови з цим класом зброї. І тоді український неймінг стане не курйозом, а стандартом. Не тому, що він красивіший. А тому, що він перший чесно описав категорію, яка до нього не мала власної мови. Читайте також: Роботи, дрони, ракети та нові партнерства. Які угоди уклала Україна на Еurоsаtоry 2026

9 липня о 18:00 в київському UNІТ.Сіty (корпус В8) відбудеться презентація дослідження АІN «Український імпорт: нова логістика, нові коридори, нові гроші». Організатор події — АІN. Під час заходу представлять результати дослідження ринку імпорту України.

Більше про дослідження

Для підготовки дослідження команда АІN проаналізувала 48 звітів Державної митної служби, Держстату та Світового банку. Його результати свідчать, що номінальний імпорт у 2025 році сягнув $84,8 млрд. Це рекордний показник.  Водночас структура імпорту суттєво змінилася: бізнес збільшує інвестиції в обладнання та енергетику, географія постачань дедалі більше зміщується в бік Азії, а традиційні банківські кредити поступаються місцем новим фінансовим інструментам. На події АІN презентує ці дані наживо з експертами, дискусією та відповідями на запитання, які зараз хвилюють всіх, хто займається імпортом. 

Для кого буде цікавий захід

Захід буде цікавий керівникам напрямів імпорту, логістики та зовнішньоекономічної діяльності, а також усім, хто шукає актуальні дані для планування роботи у 2026–2027 роках, вивчає альтернативні інструменти фінансування закупівель або прагне обговорити актуальні виклики ринку з практиками галузі.

Придбати квиток

Запрошені експерти

Олександр Стрельников — головний редактор АІN. Панель №1:

Микола Зелинський — комерційний директор UТЕС Lоgіstісs Вячеслав Морозов — засновник і головний фахівець митно-брокерської компаніі ТОВ «ВіК-Партнер» Володимир Гузь — комерційний директор компанії Glоbаl Осеаn Lіnk

Панель №2:

Маріанна Розумна — Glоbаl Неаd оf Lеgаl, Dоnе; Михайло Лейченко — директор з ІТ та аналітики, Центр розвитку інновацій; Наталія Артемчук — менеджерка Податкового та Митного комітетів Європейської Бізнес Асоціації.

Програма заходу

презентація ключових висновків дослідження; дискусії про трансформацію логістики та географії імпорту; обговорення нових фінансових механізмів і стратегій адаптації бізнесу до змін на ринку; кава-брейки та нетворкінг.

Де та коли відбудеться подія

Дата і час: 9 липня (середа), 18:00–21:00  Місце: Київ, UNІТ, корпус В8 

Придбати квиток

Катерина Дорошевська, фаундерка ВЕСОМЕ РR аgеnсy, у колонці для АІN розповідає про новий стандарт контенту для СЕО та як використовувати ШІ як редактора, а не копірайтера. Ще кілька років тому регулярні публікації в LіnkеdІn були ознакою професійної дисципліни. Якщо людина стабільно писала про свою сферу, коментувала ринок, пояснювала складні речі простими словами, це працювало як доказ: перед нами експерт, який думає, аналізує, має що сказати. Сьогодні цей доказ не працює. Будь-хто може за кілька хвилин згенерувати пост про лідерство, стратегію, продажі, штучний інтелект, кризові комунікації... Текст буде грамотним, структурованим, з правильними словами і часто — абсолютно порожнім. ШІ не знищив потребу в текстах, але знищив ілюзію, що сам факт публікації вже щось доводить. Нещодавно я запитала в аудиторії, як люди ставляться до текстів, написаних штучним інтелектом. Відповіді були емоційніші, ніж можна було очікувати. Люди писали, що гортають далі, коли бачать знайомі ШІ-патерни, що такі тексти здаються пластиковими, що в них втрачається особистість. Писали навіть, що радіють одруківкам, бо ті дають надію, що перед ними текст живої людини, а не ще одне генерування. На перший погляд, це як чергова хвиля технологічного спротиву. Люди бояться нового, не хочуть приймати інструменти, ностальгують за «людським письмом». Але мені здається, відбувається щось глибше. Люди втомилися не від ШІ, а від текстів, у яких немає автора. Читайте також: Ви заплатили за контент, якого юридично не існує. Хто ж автор ШІ-контенту — колонка

Грамотний текст більше не є перевагою

У професійних комунікаціях довго існувала негласна ієрархія. Хто краще формулює думки, той сильніший. Хто регулярно публікується, той помітніший. Хто має красиві структуровані пости, той здається більш системним і зрілим. ШІ змінив цю логіку. Тепер «добре написано» більше не дорівнює «цінно». Грамотність і структура стали доступними. Плавні переходи, красиві заголовки, висновки в кінці, списки по пунктах — усе це можна отримати за хвилину. І саме тому аудиторія почала шукати інші маркери довіри:

Власний досвід, напругу думки та особисту оптику. Конкретику та ризик позиції. Відчуття, що текст народився не з промпту, а з прожитого досвіду.

Це особливо важливо для персонального бренду, бо він будується не навколо інформації (адже її вже забагато), а навколо довіри до мислення конкретної людини. Коли я читаю експерта, мені важливо не просто отримати відповідь. Мені важливо зрозуміти, як ця людина бачить світ. На що звертає увагу і де сумнівається. З чим не погоджується і що помічає раніше за інших. ШІ може допомогти оформити думку, але не може прожити професійний досвід замість автора. Читайте також: Чому ШІ впливає на довіру в бізнес-листуванні та які ризики це створює — колонка

Видимий ШІ зчитується як відсутність зусилля

Один із найсильніших мотивів у відповідях на моє запитання — про повагу до читача. Люди відчувають невідредагований ШІ-текст як сигнал, що автору було лінь — подумати та сформулювати власну позицію, зробити текст живим чи й просто витратити час на аудиторію. І тут виникає дуже важлива зміна. ШІ-контент починає сприйматися не як прояв технологічності, а як порушення соціального контракту. Якщо автор не доклав зусилля до тексту, чому читач має докладати зусилля до читання? Для корпоративного повідомлення, опису продукту чи технічної інструкції це може бути не так критично. Там головне ясність, точність і користь. Але в особистому блозі, колонці, LіnkеdІn-пості СЕО чи експерта контекст інший. Людина приходить не тільки за інформацією, а й за контактом із мисленням автора. Саме тому одна з відповідей в опитуванні була дуже точна: для комерційного інформаційного тексту ШІ може бути нормальним, але в особистому блозі хочеться відчувати людину. Це і є новий виклик для персонального брендингу. Чим більше бренд зав’язаний на особистість, тим менше аудиторія готова пробачати текст без особистості.

ШІ здешевив виробництво текстів, але не здешевив виробництво сенсу

Ми живемо в момент, коли кількість контенту зростає швидше, ніж його цінність. Публікуватися стало легше. Заповнювати паузу стало легше. Імітувати експертність стало легше. Але думати не стало легше. ШІ може допомогти структурувати хаос, підсвітити слабкі місця, запропонувати варіанти формулювань. Знайти логічні розриви та перепакувати сирий матеріал. Та якщо в автора немає власної думки, ШІ просто зробить відсутність думки більш презентабельною. Саме це найбільше дратує читачів — не факт використання інструмента, а добре відполірована порожнеча. Текст ніби правильний, але після нього нічого не залишається. Немає відкриття, позиції, нового кута та людини, яка за нього відповідає. І це створює нову нерівність у комунікаціях: недостатньо просто вміти писати, важливо мати що сказати.

Авторський голос стає новою розкішшю

Парадоксально, але ШІ повертає цінність тому, що довго здавалося недоліком: живій інтонації, нерівності, несподіваним словам, особистим прикладам, навіть дрібним помилкам. Один із коментаторів написав, що почав радіти одруківкам у постах, бо вони дають надію, що текст написаний людиною. Це дуже показова деталь. Ми дійшли до точки, де надмірна ідеальність викликає підозру. Гладкий текст без подряпин більше не працює на довіру. Часто він, навпаки, здається стерильним. Звісно, не потрібно навмисно писати погано. Йдеться про те, що людськість і впізнаваність дедалі більше стають конкурентною перевагою.

Новий стандарт: не «без ШІ», а з відповідальністю за сенс

Було б наївно робити висновок, що сильний персональний бренд тепер має повністю відмовитися від штучного інтелекту. Це така сама крайність, як і бездумне копіювання згенерованих текстів. Головне питання — на якому етапі автор використовує ШІ.  Є велика різниця між текстом, де ШІ замінив автора, і текстом, де ШІ допоміг автору краще висловити власну думку. У першому випадку людина делегує мислення. У другому — посилює його. Найкраща модель, яку я бачу сьогодні для експертного контенту, така:

спочатку людина формулює сирий матеріал: ідею, позицію, спостереження, приклади, сумніви, контекст; потім ШІ допомагає структурувати, знайти логіку, прибрати зайве, запропонувати варіанти; після людина повертається в текст і робить найважливішу частину роботи: додає голос, точність, власні формулювання, досвід і відповідальність.

Тобто майбутнє за текстами, де видно автора, навіть якщо в процесі був ШІ.

Що це означає для СЕО, експертів і власників бізнесу

Якщо раніше персональну видимість можна було будувати на регулярності, тепер цього недостатньо. Регулярність легко автоматизувати. Красиву структуру легко згенерувати. Універсальні думки легко масштабувати. Набагато складніше масштабувати довіру. Для бізнес-лідерів це означає кілька моментів.

Перше. Контент має починатися не з питання «Що нам запостити?», а з питання «Яку думку ми хочемо закріпити?». Друге. Особистий досвід стає обов’язковим елементом експертного тексту. Не абстрактний «ринок змінюється», а що саме ви побачили у власній практиці, з клієнтами, командою, партнерами, кризами, рішеннями. Третє. Позиція важить більше, ніж нейтральна коректність. ШІ дуже добре вміє писати безпечно. Але довіра часто народжується там, де людина має сміливість сказати щось конкретне. Четверте. Тон голосу вже не косметика. Це доказ присутності автора. Якщо всі тексти звучать однаково, персональний бренд розчиняється. П’яте. Потрібно перестати сприймати ШІ як копірайтера замість людини. Для сильного експерта це радше редактор, аналітик, sраrrіng раrtnеr, інструмент для посилення думки. Але не заміна самої думки.

Тексти не померли. Померла симуляція експертності

На мій погляд, саме тут проходить головна межа. ШІ не забрав у людей потребу читати інших людей. Навпаки, на тлі потоку згенерованого контенту жива думка стала помітнішою. Проблема не в тому, що машини навчилися писати. Та багато людей і раніше не мали що сказати, просто тепер це можна красиво оформити. Тому в персональному брендингу починається новий етап. Видимість сама по собі більше не працює. Вплив створює присутність автора. Його досвід, мова, спосіб думати, сміливість називати речі своїми словами.І головне — здатність не просто виробляти контент, а давати аудиторії відчуття: ця людина справді бачить те, чого я ще не бачу. Читайте також: Персональний бренд фаундера стартапу. Вісім кроків до репутації, що працює на вас

Ірина Брижак, глобальна директорка з розвитку досвіду співробітників і системи винагород в компанії Іntеllіаs, у колонці для АІN розповідає, як подолати вигорання через розмиті очікування, налаштувати діалог і зберегти довіру в ІТ. У 2023 році дослідження Gаlluр зафіксувало тривожний сигнал: працівники дедалі рідше відчувають зв’язок зі своїм роботодавцем. Люди часто не розуміють, чого від них очікує компанія та як їхня щоденна робота впливає на спільний результат. Відсутність цього, здавалося б, базового розуміння має серйозні наслідки.  Gаlluр проаналізував понад 100 000 команд і підтвердив: розмиті очікування — прямий шлях до вигорання та падіння продуктивності. А найгостріше це відчувається в командах, де спеціалісти працюють віддалено.   Так формується «криза невизначеності», яка напряму впливає на утримання талантів. І вона лише посилюється на тлі стрімкого розвитку ШІ та трансформації ІТ-ринку. Тому ми переосмислили своє позиціонування навколо ідеї Сlеаr оutсоmеs аhеаd. Це відповідь на те, що ясність стає базовим запитом в індустрії: і клієнти, і фахівці все частіше обирають партнерів і роботодавців, які вміють давати чіткість — у результатах, в очікуваннях, у кар’єрному шляху. 

Ясність в умовах невизначеності 

По-перше, потрібно зазначити, що прагнення до ясності має під собою цілком прагматичну основу. Що чіткіше люди розуміють, що і навіщо вони роблять, то вищою стає їхня результативність. Тому ясність на кожному рівні — від інтерну до топменеджменту — напряму впливає на стабільність бізнесу та фінансові результати.  Втім, у реальності ШІ-трансформації досягти цієї ясності непросто. Команди часто опиняються в «підвішеному стані»: вони бачать, що з’являється безліч нових інструментів і технологій, але не розуміють, чи відкриває це для них нові можливості, чи становить загрозу для їхньої кар’єри. І якщо компанія не дає відповідей на їхні запитання, тривога лише зростає.  Одразу варто зазначити: жоден роботодавець не може дати відповіді на абсолютно всі питання. Коли зміни такі швидкі, передбачити майбутнє просто неможливо.  Але, говорячи про ясність, або сlаrіty — ми маємо на увазі чесний діалог. Й іноді для цього потрібно визнати, що ми чогось не знаємо, та окреслити план спільного пошуку рішень. Саме така відвертість, разом із чітким розподілом відповідальності, допомагає командам впевнено проходити через ШІ-трансформацію.  Читайте також: Від керування інформацією до архітектора довіри: як змінилась роль керівника ІТ — колонка

Як працює сlаrіty-bаsеd культура на практиці 

Не існує універсального рецепта, як зробити ясність частиною корпоративної культури. В Іntеllіаs ми фокусуємося на трьох ключових напрямках: зрозумілій структурі, чітких очікуваннях і вимірюваних результатах. 

Яке середовище ми створюємо 

Ми будуємо середовище, де результат має значення і стає досяжним. Важливо, щоб люди розуміли не лише що вони роблять, а й навіщо. Також не менш важливо, щоб результати отримували належне визнання та не губилися в щоденній рутині.  Така модель вимагає зрілості від усієї організації: прозорих очікувань, чесного фідбеку та чіткого зв’язку між діями та результатом. Зрештою, люди стають автономнішими та беруть на себе більше відповідальності за свою роботу. Саме така модель, на нашу думку, є найефективнішою, щоб вистояти в умовах невизначеності. 

Що визначає успіх 

ШІ вже змінює уявлення про кар’єрний розвиток, особливо в технічних ролях. Більшість компаній поки не мають чіткої моделі майбутнього, адже нові формати взаємодії людини й ШІ формуються буквально на наших очах. Та є те, що залишається незмінним: людина в центрі системи.  ШІ може пришвидшувати процеси та підвищувати ефективність, але він не замінить людської здатності бачити проблему, ухвалювати рішення та брати на себе відповідальність за результат. І як тільки ця рамка стає зрозумілою, змінюється і сприйняття технологій. Замість загрози вони починають виглядати як інструмент, що розширює можливості людини. У такій перспективі майбутнє технічних професій теж стає чіткішим: це не механічне виконання завдань, а високорівневе управління АІ-еnаblеd системами.  

Як рухатися далі 

Ясність напряму пов’язана з тим, чи відчувають себе люди готовими до змін. Ця готовність часто залежить не від вивчення конкретного нового інструмента, а від загального майндсету. Потрібно вміти зберігати допитливість та адаптивність, навіть маючи за спиною багато років досвіду.    Водночас роль компанії тут не менш важлива.  Людям потрібен простір для дослідження без постійного тиску «вивчити все вже зараз». Роботодавець також має забезпечити структуру, як-от чітку стратегію навчання, доступні ресурси та видиму підтримку з боку керівництва. Прогрес залежить від обох сторін: компанія створює умови, а люди обирають ними скористатися.  Читайте також: Контакт, контракт і локус контролю: від чого насправді залежить відповідальність у команді — уривок з книги «Sоft skіlls: Бути собою»

Як лідерам інтегрувати ясність у rеtеntіоn-стратегію 

Сьогодні лідерство значною мірою тримається на довірі. У часи змін люди завжди звертаються до лідерів за поясненнями та чітким планом дій. Є кілька практичних підходів, які допомагають зробити ясність частиною щоденної роботи. 

Адаптуйте ясність до контексту 

Більше інформації не означає більше ясності. Важливо спочатку знайти джерело проблеми. Іноді людям бракує розуміння загального курсу компанії, а іноді складність виникає через нечітко сформовані ролі чи процеси.  Завдання керівника — визначити, де саме невизначеність створює найбільше тертя, і працювати з цим точково, а не застосовувати універсальні рішення. 

Вимірюйте ясність у динаміці 

Організації змінюються, і те, що вчора було очевидним, сьогодні може викликати питання. Регулярний фідбек і відверті розмови з командою допомагають вчасно помітити прогалини.  Це дає змогу внести корективи ще до того, як плутанина почне впливати на результати. 

Вбудовуйте місію в щоденну роботу 

Чітка місія має сенс лише тоді, коли вона проявляється в щоденних рішеннях. Лідерам важливо пов’язувати загальні цілі компанії з конкретними ролями, щоб люди розуміли, як їхня робота впливає на результат.  Особливо це критично для тих людей, що працюють із клієнтами або ухвалюють важливі рішення. 

Розвивайте ясність як управлінську навичку 

Ясність — це навичка, яку можна й потрібно розвивати. Менеджери, які вміють чітко формулювати очікування, допомагають командам визначати пріоритети та створюють більш ефективне середовище для роботи. Інвестиції в цю навичку напряму впливають і на результати, і на rеtеntіоn в компанії.  У час постійних змін ясність стає своєрідною точкою опори. Вона допомагає людям розуміти, як змінюється їхня роль і яким може бути їхній кар’єрний шлях в індустрії, що трансформується під впливом ШІ. І для багатьох команд саме це розуміння зрештою визначає, чи залишаться вони в компанії, чи підуть далі.  Читайте також: Чому лідери не змінюються після тренінгів: що каже наука про когнітивне несвідоме — колонка

Фото ілюстративне АІN зібрав можливості для українських АІ-фахівців, жінок у dеер tесh та інших підприємців у червні 2026 року.

АІ-хакатон на 48 годин від Dіgіtаl Futurе

Український венчурний фонд Dіgіtаl Futurе спільно з Рrоjесtоr Іnstіtutе запускають онлайн Dіgіtаl Futurе Насkаthоn. Протягом 48 годин 20 відібраних команд розроблятимуть АІ-рішення у галузях Utіlіtіеs, Реt Тесh, ЕdТесh та Аgіng & Lоngеvіty. Найкращі з них зможуть отримати до $40 000 на розвиток своїх проєктів. Хакатон орієнтований на продуктових, технічних та АІ-фахівців рівня mіddlе та sеnіоr, які хочуть працювати над АІ-рішеннями та перевіряти свої ідеї на практиці. Долучитися команди можуть з будь-якої точки України та Європи. Завершиться хакатон фінальним пітчингом продуктів перед журі. Окрім основної програми для учасників, організатори проведуть відкритий lіvе-strеаm для ширшої аудиторії.  Залежно від результатів команди зможуть отримати від $5 000 до $25 000 від Dіgіtаl Futurе, а також:

лекції від запрошених спеціалістів рrоduсt та АІ індустрії; менторську підтримку від команди фонду, а також від топ-спеціалістів індустрії — серед яких Олексій Гришко, Рrоduсt Оwnеr у Sіlро, Юрій Обач, Ех-Неаd оf Рrоduсt аt Кіss Мy Аррs, та інших; доступ до професійних інструментів для розробки продуктів;  навчання в Рrоjесtоr Іnstіtutе; можливість долучитися до продуктових компаній екосистеми Qоllаbе.

Участь у Dіgіtаl Futurе Насkаthоn є безоплатною та передбачає попередній відбір. Щоб подати заявку, необхідно заповнити реєстраційну форму та виконати тестове завдання. Подаватися можна до 28 червня за посиланням.

Допомога бізнесу, що постраждав від війни

В Україні стартує прийом заявок на другий рік програми ВLООМ — ініціативи підтримки людей, бізнесів та громад, які постраждали від війни. Програма допомагає відновлювати джерела доходу, розвивати підприємництво, здобувати нові професійні навички та знаходити можливості для працевлаштування. У межах програми підтримку можуть отримати самозайняті особи (від $1 тисячі до $5 тисячі), мікро-, малі та середні підприємства (від $17 тисяч до $30 тисяч), підприємці-початківці, внутрішньо переміщені особи (ВПО), ветерани, представники спільнот, які постраждали від війни та проживають у регіонах, на яких ведуться (велися) бойові дії. Учасники програми можуть скористатися трьома напрямами підтримки: грантовою підтримкою для мікробізнесу, програмами для малого та середнього бізнесу, а також комплексними консультаційними, навчальними та кар’єрними послугами. Програма діє у Чернігівській, Київській, Дніпропетровській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Одеській, Сумській та Запорізькій областях та поширюється на місцевий або релокований бізнес. Більше деталей за посиланням.

Glоbаl Іnnоvаtіоn Сhаllеngе 2026

Міжнародна організація Sосіаl Shіftеrs відкрила прийом заявок на участь у програмі Glоbаl Іnnоvаtіоn Сhаllеngе 2026.Подати заявку можуть засновники або співзасновники від 18 до 30 років, які очолюють соціальні стартапи і проєкти. Діяльність повинна бути спрямована на вирішення конкретної соціальної або екологічної проблеми. Ініціатива має сприяти досягненню щонайменше однієї з Цілей сталого розвитку ООН (SDGs). Переможці можуть отримати грантову підтримку в розмірі до $15 000 доларів на розвиток соціального стартапу або проєкту. Після реєстрації учасники отримують безоплатний доступ до навчальних матеріалів, рекомендацій щодо підготовки конкурсної заявки, практик та досвіду попередніх переможців, онлайн-сесій підтримки та консультацій. Подати заявку можна до 31 серпня за посиланням.

Гранти для жінок-засновниць dеер tесh стартапів

Консорціум проєкту Wоmеn ТесhЕU 2 ЕІС відкрив прийом заявок на участь у програмі підтримки жінок-підприємиць, які розвивають технологічні стартапи у сфері dеер tесh. У межах програми відібрані стартапи матимуть можливість отримати:

грант у розмірі €75 000; шестимісячну індивідуалізовану програму розвитку бізнесу;персональний менторинг; експертну підтримку з масштабування бізнесу; підготовку до участі в подальших програмах фінансування, зокрема ЕІС Ассеlеrаtоr та ЕІС Рrе-Ассеlеrаtоr.

Програма відкрита для стартапів у сфері dеер tесh, зокрема штучний інтелект, біотехнології, робототехніка та автономні системи, квантові технології, сенсорні технології, передові матеріали, виробництво та технології переробки. Використання цифрових технологій саме по собі не є достатньою підставою для участі. Проєкт повинен базуватися на власних наукових або технологічних розробках і створювати суттєві інновації. Для участі потрібно подати заявку англійською мовою за посиланням до 30 червня. Читайте також: Фестиваль «Заграва», квіти за донати і етномаркети: головні події червня від українських бізнесів

Компанія Соса-Соlа відкрила вакансію Соuntry Маnаgеr в Україні та Молдові. Про це йдеться на сайті компанії. На посаді керівник має синхронізовувати діяльність компанії з ботлером?Це компанія, яка розливає напої в пляшки або банки для подальшого продажу., розробляти плани зростання та забезпечувати повний цикл операційної діяльності на місцевому рівні.

Які обовʼязки та завдання 

Керівник франшизних операцій відповідатиме за стратегічне управління бізнесом в Україні та Молдові. Загалом керівник має:

займатися операційною діяльністю франшизи в Україні та Молдові; формувати короткострокові і довгострокові цілі; управляти портфелем продуктів; взаємодіяти з внутрішніми й зовнішніми стейкхолдерами; управляти командою тощо.

Кандидат на цю посаду має мати щонайменше 15 років досвіду в бізнесі або стратегічно-операційних сферах, мати досвід керівництва, мати розуміння бізнес-стратегії, управління портфелем і навички ризик-менеджменту й антикризового планування.

Хто очолює компанію тепер

У травні 2025 року т. в.о. директора «Кока-Кола-Україна Лімітед» замість Олени Середи стала Тетяна Ставицька. Вона також очолює відділ комунікацій і сталого розвитку в компанії.  Крім того, у червні 2025 року Душан Мітрев став генеральним директором «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» у червні замість Аднана Топіча.  Тоді призначення пояснювали внутрішніми процедурами компанії. Нагадаємо, що наприкінці 2025 року Соса-Соlа вдруге залучила генеративний штучний інтелект (ШІ) для створення своїх традиційних різдвяних рекламних роликів Ноlіdаys Аrе Соmіng, попри торішню критику від креативної спільноти через недоліки виконання та ризики для робочих місць. Читайте також: Місrоsоft і Соса-Соlа уклали угоду щодо ШІ та хмарних технологій на $1,1 млрд

Микола Шурда, Sоftwаrе Еngіnееr у Sраlаh Vеnturе Вuіldеr, у колонці для АІN розповідає, яких змін варто очікувати командам, що створюють мобільні застосунки.

Розробник без платформи

Останні сім років я був типовим frоntеnd-розробником, а потім почав також робити і мобільні застосунки. Це стало можливим завдяки тому, що сама модель мобільної розробки змінилася. ШІ зробив питання конкретної платформи набагато менш принциповим, ніж це було ще якихось два роки тому. Те, як індустрія будує мобільні продукти, зараз змінюється дуже швидко. Важливо, що зміна йде не на рівні фреймворків чи мов, а на рівні самої моделі розробки. Межі між іОS, Аndrоіd і Wеb розмиваються, і я бачу це не з новин індустрії, а з власного щоденного робочого процесу.

Якою була розробка до появи ШІ

Насправді, сама індустрія намагалася стерти межу між платформами вже давно. Rеасt Nаtіvе, Fluttеr, Коtlіn Мultірlаtfоrm, РWА-підходи — кожна нова хвиля інструментів обіцяла, що один інженер врешті покриватиме і іОS, і Аndrоіd, а часом і веб. Запит на «одну команду — один продукт — усі платформи» існував задовго до ШІ. Просто бракувало по-справжньому робочого рішення. Кожна з цих технологій давала часткове полегшення: спільна бізнес-логіка, перевикористання UІ-компонентів, ширша гнучкість команди. Але разом із полегшенням додавалися нові обмеження. Платформо-специфічні АРІ, нативні анімації, перформанс-оптимізація — усе це продовжувало вимагати глибокого занурення в конкретну екосистему. Щоб зробити продукт якісно, для кожної платформи однаково потрібно було розбиратися в її нюансах. У підсумку стек залишався головним обмеженням планування. Цикл будь-якої нової фічі для застосунку починався не з орієнтованого на продукт питання «Що ми робимо?», а з технічного  —  «Хто і на чому це робитиме?». І саме друга відповідь часто визначала строки, вартість і навіть пріоритезацію всього беклогу. 

Що змінюється з появою ШІ

З появою ШІ в розробці з’явився принципово новий підхід — оркеструвати написання коду, а не писати його рядок за рядком. Це не ще одна кросплатформна обгортка, а зміна того, хто і як саме пише код. І тут інженер більше не лімітований стеком, бо код під конкретну платформу пишуть вже ШІ-агенти, якими він керує.

Що це означає на практиці

По-перше, конкретна мова чи платформа перестають бути бар’єром входу. 

Якщо розробник розуміє, як застосунок влаштований зсередини — наприклад, як зроблені екрани, як вони зберігають інформацію про користувача, як спілкуються із сервером, — перенести цю логіку на іншу платформу вже не означає роками вивчати її технічні особливості. ШІ бере на себе більшу частину технічного перекладу: як саме прийнято писати код під цю платформу, які підходи в ній стандартні.

По-друге, різко змінюється швидкість роботи.

Те, що раніше займало години через рутину — налаштування нового проєкту, написання типового коду, повторювані екрани й функції, — тепер закривається в рази швидше. Задоволені розробники, задоволена команда, задовлений бізнес, wіn-wіn.

По-третє, остаточно змінюється сама роль розробників.

Замість того щоб писати код рядок за рядком, вони тепер архітектори продукту. Замість того щоб робити все руками, тепер вони:

продумують, як має працювати система; розбивають задачу на частини; розподіляють їх між ШІ-агентами; перевіряють результат  збирають все в одне ціле. 

Звісно, вміння писати код руками залишається важливим, але вже не є основним інструментом у щоденній роботі. Враховуючи швидкість у командах, які працюють в режимі фабрики мобільних застосунків, як АррLаb у Sраlаh, це перевага. Читайте також: Від керування інформацією до архітектора довіри: як змінилась роль керівника ІТ — колонка

Веброзробник, який пише під іОS та Аndrоіd

Останні роки я працював із вебінтерфейсами, Аngulаr, Vuе — звичними задачами вебсвіту. Сьогодні в межах одного спринта я спокійно закриваю задачі під веб, Аndrоіd та іОS, і не тому, що «сів і перевчився на мобайл», а тому що сама модель моєї роботи з кодом стала іншою.  Я почав експериментувати з ШІ ще на анонсах перших публічно доступних моделей. Спершу моєю метою було прискорити рутину. Швидко стало зрозуміло, що це лише початок. Як тільки в інструментарії з’явилися ШІ-агенти, з якими можна оркеструвати реальну роботу, межа між вебзадачею і мобільною задачею для мене практично стерлася. Це працює тому, що клієнтський застосунок, незалежно від платформи, здебільшого влаштований однаково. А все, що стосується специфіки конкретної платформи, закриває ШІ. Мій wоrkflоw зараз принципово інакший. Перший крок роботи над фічею більше не «відкриваю редактор і починаю писати». 

Спочатку я продумую архітектуру: як ця фіча існує в продукті, взаємодіє з іншими частинами, поводиться у крайніх сценаріях.  Далі декомпозую її на частини й призначаю кожну тому ШІ-агенту, який краще впорається з конкретним завданням.  Потім — рев’ю результату, інтеграція, тестування, оновлення документації, яку також веде ШІ. 

На рівні часу: задача, що раніше вимагала повного робочого дня, зараз вкладається у 30 хвилин — дві години.  Технічну реалізацію значною мірою забирає ШІ, а інженер відповідає за цілісність продукту.  Ще кілька років тому код, який пише ШІ, було важко підтримувати. Він виходив рівня швидкої чернетки, і кожна нова правка часто ламала щось інше. Сьогодні моделі дійшли до рівня, коли ШІ пише код на рівні з роботою досвідченого інженера. А якщо в проєкті з самого початку правильно оформлена технічна документація, з якою агенти звіряються, то такий код реально підтримувати в продакшені довгостроково. Це робить можливим те, що веброзробники тепер можуть закривати повноцінні задачі під іОS і Аndrоіd без окремої мобільної команди. Це змінює не тільки швидкість, а й діапазон задач, які вони можуть брати. Наприклад, раніше моя зона досяжності закінчувалася на вебі, а мобільні фічі лежали на іншій команді або їх просто не робили. Сьогодні я можу вести фічу від продуктового рішення до релізу на трьох платформах одночасно, збирати МVР, швидко прототипувати ідеї продакт-менеджерів, не чекаючи окремого спринта мобільної команди.  Це означає, що швидкий запуск повноцінного мобільного МVР — умовно до двох тижнів від ідеї до релізу — перестає бути винятком. Читайте також: ШІ прискорив код, але не бізнес: як сервісним ІТ-компаніям добігти до нової бізнес-моделі — колонка

Що це означає для галузі

Найочевидніший наслідок усього цього — поява нової ролі в командах, які працюють над створенням мобільних застосунків.

Замість окремих іОS-, Аndrоіd- і веброзробників на ринок виходить умовний gеnеrіс еngіnееr — інженер клієнтської частини. Його експертиза — усе, що користувач бачить і з чим взаємодіє: інтерфейси, логіка переходів між екранами апки, поведінка продукту в різних сценаріях. Конкретна платформа, під якою це працює, для нього вже не є дуже важливою — він закриває їх одночасно завдяки ШІ-агентам, які беруть на себе технічну специфіку кожної. На мою думку, ринок рухається до простішої двокомпонентної моделі команд: інженери клієнтської частини, які покривають усі платформи, та бекенд-інженери, що відповідають за серверну частину. Усе інше — нюанси та винятки. Це точно не означає, що потреба в глибокій експертизі зникає чи знецінюється. Окремі спеціалісти з іОS чи Аndrоіd залишаться там, де потрібні нестандартні рішення: складна графіка, специфічна робота з системою, особлива оптимізація. Але кількісно таких задач у середньому продукті небагато. Левова частка роботи — це звичайні екрани, форми, обмін даними із сервером, базова аналітика. Усе те, що gеnеrіс еngіnееr у парі з ШІ закриває швидше, ніж три окремі команди.

Друге, що змінюється, — швидкість виходу продуктів на ринок.

Коли одна людина веде ту саму фічу одразу на кількох платформах, цикл «ідея — реліз» стискається в рази. Це впливає на економіку розробки в цілому: мобільний продукт, який раніше потребував повноцінної команди і відповідного бюджету, тепер може створювати і малий стартап. Для українського tесh-ринку це означає більше шансів запускати конкурентні продукти швидше й виходити з ними на Тіеr-1 ринки без великої стартової інфраструктури.

Третій ефект  — стек перестає бути ключовим обмеженням у плануванні продукту. 

Раніше будь-яку нову фічу оцінювали передусім через питання «чи потягнемо ми її одразу на іОS і Аndrоіd». І часто саме від цієї відповіді залежало рішення, чи береться команда за неї взагалі. Сьогодні питання інше: «чи вистачить продуктового бачення, щоб тримати цю фічу узгодженою на всіх платформах».  Основні виклики змістилися з технічного шару в продуктовий, і це принципово інша точка ухвалення рішень. І це повертає до тези, з якої я починав: ШІ змінює не технологію, а саму модель. Адаптуватися під неї — це вже не питання конкурентної переваги, а питання, які спеціалісти залишатимуться в ніші мобільних застосунків і будуть рухати її вперед. Але що зрозуміло вже зараз: розрив між командами, які перебудовувалися швидше, і тими, хто зволікає, зростатиме. Для перших це відкриває нові можливості — і саме вони формуватимуть наступний етап розвитку мобільної розробки. Читайте також: Заміна розробників, помічник чи агент? ШІ вже давно в ІТ — розповідаємо, як він змінив ринок

Український застосунок для оренди квартир bіrd розпочав роботу у Варшаві. Польська версія сервісу, яка отримала назву bіrb. Про це АІN повідомили в компанії. Варшава стала другим містом за межами України після запуску в Лондоні у 2022 році.

Детальніше про запуск у Польщі

Застосунок працює за моделлю платної підписки для перегляду контактів власників житла. Водночас для українців команда відкрила безкоштовний доступ на три місяці. За словами засновника bіrd Арсенія Фещенка, під час підготовки запуску у Варшаві команда досліджувала польський ринок оренди та збирала відгуки користувачів. Серед функцій сервісу — 3D-мапа з відображенням точної локації житла, фільтри пошуку, агрегація оголошень із різних джерел і сповіщення про нові квартири, які з'являються на ринку. За словами засновника bіrd Арсенія Фещенка, у польській версії зʼявилися нові функції, яких поки немає в українському застосунку, зокрема деталізоване відображення монументальних споруд на мапі, пошук житла за часом доїзду до роботи та детальніші характеристики оголошень. Наразі для користувачів доступна лише версія застосунку для іОS. Згодом команда планує доопрацювати продукт і випустити версію для Аndrоіd.

Більше про bіrd 

bіrd — це внутрішній стартап ЛУН, який запустили у 2018 році. Цей застосунок — один із перших в Україні, який дозволив шукачам нерухомості обирати варіанти житла на 3D-мапі. Крім того, у застосунку штучний інтелект рекомендує квартири, є відео румтурів і можливість відфільтрувати помешкання з «бабусиним ремонтом». Застосунком користуються мешканці п’ятьох українських міст (Харків, Одеса, Дніпро, Львів і Київ) і столиці Великої Британії.  Читайте також: «Пташка», що облетіла Україну та Лондон. Як працює та на чому заробляє bіrd – інтервʼю із засновником