Цікавості

Під час останнього льодовикового періоду Північна Америка була домом для вражаючих тварин: гігантських ведмедів, мамонтів і так званих «американських гепардів», що ганялися за швидконогими «американськими антилопами». Тепер новий аналіз давньої ДНК та ізотопів показав, що цей легендарний спринтер зовсім не був гепардом, а радше сестринським видом сучасної пуми (Рumа соnсоlоr) з несподіваними харчовими звичками.Про роботу розповідає матеріал SсіеnсеАlеrt, присвячений новому дослідженню, опублікованому в журналі Сurrеnt Віоlоgy.

Чому «американського гепарда» плутали з гепардом

Вимерлий вид Міrасіnоnyх trumаnі довго вважали ендемічною північноамериканською версією африканського гепарда (Асіnоnyх jubаtus). Причина — дуже схожі пристосування до бігу: струнке тіло, довгі кінцівки та збільшені носові раковини, які працювали як «турбонаддув» для посиленого надходження кисню. За це тварина «платила» меншими зубами порівняно з іншими великими кішками.Уявити собі вимерлий вид, якого ми ніколи не бачили, легко, порівнюючи його з відомими тваринами. Але, як наголошують автори роботи, такий підхід може спотворювати уявлення про справжню еволюційну історію та поведінку давніх хижаків.

Давня ДНК змінює родовід

Команда провела палеогеномний аналіз чотирьох скам’янілостей М. trumаnі. Один з екземплярів походить із печери Nаturаl Тrар Саvе у Вайомінгу й жив приблизно 23 тисячі років тому, ще три — з Юкону в канадській Арктиці, віком понад 30 тисяч років.Порівняння геномів показало, що Міrасіnоnyх не є гепардом, а близьким родичем пуми. За еволюційним деревом цей рід відокремився від лінії пум приблизно 2,6 мільйона років тому. Юконські зразки раніше вважали іншим видом, але генетика підтвердила, що це також М. trumаnі, відділений від південніших популяцій льодовиковим бар’єром.Завдяки цьому вчені розширили відомий ареал виду одразу на близько 20 градусів широти: від арктичних регіонів до «нижніх 48» штатів США. Це означає, що один і той самий хижак займав величезний простір із дуже різними умовами середовища.

Дві популяції — два способи життя

Ізотопний аналіз, проведений у лабораторії стабільних ізотопів на Алясці, показав разючу відмінність у харчуванні північних і південних популяцій. На протилежних кінцях ареалу М. trumаnі демонстрував надзвичайну спеціалізацію, але при цьому спирався на зовсім різні джерела їжі.У північних регіонах, на Юконі, «американський гепард» став майже пескетаріанцем. Аналіз ізотопів азоту в його кістках виявив хімічний «підпис», типовий для споживачів риби, зокрема лосося, подібний до того, що спостерігають у косаток та «морських вовків».Генетичні дані також натякнули на адаптацію до екстремальних світлових циклів Арктики. У геномі виявили мутації з втратою функції в деяких генах, що регулюють циркадні ритми. Це може означати, що північні популяції підлаштували свій «добовий годинник» під тривалі літні дні та темні зими.

Як хижак виживав серед конкурентів

Попри нові дані, залишається незрозумілим, як М. trumаnі вдалося зайняти свою «рибну» нішу в умовах жорсткої конкуренції. У плейстоценовій Північній Америці вже жили печерні леви, шаблезубі кішки, сірі вовки, бурі ведмеді та інші великі хижаки.Дослідники відзначають, що Міrасіnоnyх існував дуже довго без ознак сильного інбридингу, які зазвичай передують краху популяції. Однак у міру того, як плейстоцен наближався до завершення, клімат змінювався, і разом з мамонтами та іншими «іконічними» тваринами почав зникати й цей вид.Згідно з роботою, занепад М. trumаnі був повільним, а не раптовим. Саме така поступова втрата чисельності, за версією авторів, могла зробити вид менш здатним швидко адаптуватися до різких кліматичних зрушень наприкінці льодовикового періоду.Дослідження Міrасіnоnyх trumаnі показує, наскільки обережно слід інтерпретувати зовнішню схожість видів і як поєднання давньої ДНК та ізотопного аналізу може радикально змінити наше уявлення про еволюцію й екологію вимерлих тварин.Стаття ДНК показала що «американський гепард» був родичем пуми з'явилася спочатку на Цікавості.