Цікавості

Нове дослідження з університету Лінкольна у Великій Британії ставить під сумнів давню ідею про те, що люди нібито «запрограмовані» на насильство. Аналіз 100 видів приматів, включно з людиною, показав, що повсякденна, легка агресія та смертельне насильство еволюціонували не як частини однієї простої поведінкової шкали. Про це повідомляє SсіеnсеDаіly.Результати свідчать: види, які часто конфліктують або демонструють легку агресію, не обов’язково частіше вбивають суперників. Натомість крайні форми насильства – такі як інфантицид чи смертельні атаки на дорослих – мають власні еволюційні траєкторії, слабко пов’язані з буденною агресією.

Агресія не зводиться до єдиної риси

Багато популярних теорій про походження насильства розглядають агресію як одну широку поведінкову характеристику. У такій логіці види, що часто сваряться чи б’ються, мали б, за очікуванням, проявляти і більше смертельного насильства.Команда на чолі з професором Бонавентурою Маджоло (Воnаvеnturа Маjоlо), за участі докторки Саманти Вейкс (Sаmаnthа Wаkеs) та професора Марчелло Рути (Маrсеllо Rutа), показала, що ця картина занадто спрощена. Порівнявши зразки поведінки у 100 видів приматів, вони дійшли висновку, що високий рівень легкої агресії не означає підвищеної схильності до вбивств конкурентів.Натомість поведінка, пов’язана зі смертельним насильством – як-от убивство дорослих суперників чи вбивство дитинчат – демонструє окремі еволюційні закономірності. Вони значною мірою відокремлені від шаблонів буденних конфліктів у групі.

Різні типи агресії мають різні еволюційні корені

Такі результати суперечать уявленню, що насильство – це просто «посилена» форма звичайних конфліктів, яка автоматично виростає з повсякденної агресії. Замість єдиної шкали – від легкої сварки до смертельної атаки – різні види агресивної поведінки можуть виникати під впливом різних соціальних та еволюційних чинників.Це означає, що зв’язок між буденною агресією та крайнім насильством, імовірно, значно слабший, ніж припускали деякі попередні моделі. У біологічному сенсі не коректно просто «ранжувати» види за загальною схильністю до агресії, не розрізняючи її форми.Професор соціальної еволюції Бонавентура Маджоло наголошує, що розуміння коренів насильства важливе не лише для біології, а й для того, як ми мислимо про людську поведінку. Згідно з роботою, еволюційні шляхи розвитку агресії складніші, ніж пропонували ранні моделі, і потребують значно більш нюансованого підходу до питання, чи є насильство «притаманною» людині рисою.

Що показали 100 видів приматів

Дослідники проаналізували п’ять різних форм агресії – від звичайних щоденних конфліктів до смертельних атак – використовуючи велику базу даних, що охоплює багато видів приматів. Вони виявили, що різні типи смертельної агресії помірно пов’язані між собою.Водночас ці прояви крайнього насильства майже не корелювали з легкою агресією. Такий розподіл вказує, що біологічні та еволюційні механізми, які стоять за смертельним насильством, відрізняються від механізмів, що формують звичайні конфлікти й сутички.Робота додає нові докази до давньої дискусії в антропології та еволюційній біології про те, що саме формує людське насильство. Дослідники вже давно намагаються з’ясувати, наскільки воно зумовлене глибокою еволюційною спадщиною і наскільки – соціальними та культурними чинниками. Нові дані про приматів свідчать, що відповіді на це питання не можна шукати, виходячи лише з одновимірного уявлення про агресію.Стаття Примати показали окремі шляхи розвитку легкої й смертельної агресії з'явилася спочатку на Цікавості.