Цікавості

У північній частині Чилі, в самому серці пустелі Атакама, вчені виявили зуб великого водолюбного гризуна, родича сучасної капібари, віком близько 9 мільйонів років. Знахідка описана в журналі Sсіеntіfіс Rероrts і, за словами дослідників, підсилює ідею, що ця одна з найсухіших ділянок Землі не завжди була такою посушливою.Про знахідку повідомляє видання Lіvе Sсіеnсе, посилаючись на нове дослідження міжнародної групи геонауковців.

Найсухіша пустеля з вологим минулим

Пустеля Атакама займає північну третину Чилі й часто розглядається як найстаріша пустеля на планеті. На заході її обмежує Чилійський Прибережний хребет, що блокує вологе повітря з боку Тихого океану, а на сході — масивні Анди, які перешкоджають надходженню вологи з Атлантики.Гіпераридне ядро Атаками нині отримує менше ніж 2 міліметри опадів на місяць. Однак недавні роботи показують, що це надзвичайно сухе ядро почало формуватися ще в середині — пізньому еоцені, між 47,8 і 33,9 мільйона років тому, задовго до повного формування Анд. Це означає, що гірські хребти, ймовірно, не були початковою причиною виникнення пустелі, а лише посилили її аридність.

Чому зуб капібари тут такий «дивний»

Капібари (Нydrосhоеrus hydrосhаеrіs) — найбільші сучасні гризуни світу, які живуть виключно біля стабільних прісноводних водойм і харчуються вологолюбними рослинами. Сьогодні вони не мешкають у Чилі, зокрема й у районі Атаками, за даними Міжнародного союзу охорони природи (ІUСN).Саме тому виявлення в Атакамі зуба вимерлого родича капібари — Нydrосhоеrus Саrdіаthеrіum — стало для дослідників справжньою науковою загадкою. Геонауковиця Пріссіла Мартінес (Рrіsсіllа Маrtіnеz) з Університету Аризони, співавторка нової роботи, назвала знахідку «фріківською» — настільки незвично виглядає поєднання морських відкладень, ультра-сухої сучасної пустелі та решток напівводного звіра.За її словами, знайти зуб капібари в морському відкладі в одній із сьогодні найсухіших точок планети — надзвичайно дивно й важко пояснити без припущення про колишню вологість регіону.

Сліди минулих водойм і субтропічного лісу

Зуб виявили у шарі порід, які зберегли рештки мілководного морського середовища, що існувало приблизно між 7 і 10 мільйонами років тому, у пізньому міоцені. Та цей артефакт далеко не єдина підказка про інший клімат Атаками.У тій же товщі вчені знайшли мікроскопічні рештки рослин — фітоліти, що вказують на присутність пальм, злаків, імбирних та інших квіткових рослин. Комплекс цих фітолітів свідчить про існування там колись субтропічного лісу.З роками в регіоні також були описані рештки крокодилів, прісноводних риб та інших організмів, які не могли б вижити в умовах нинішньої надзвичайної посухи. Нова знахідка додає до цього списку напівводних гризунів і зміцнює гіпотезу про те, що Атакама колись мала ділянки з відносно вологим кліматом.

Як капібари могли дістатися через Анди

Одне з головних запитань для дослідників — як саме родичі капібари опинилися в районі Атаками. На той час у Південній Америці вже жили капібари, але Анди утворювали бар’єр висотою близько 5 500 метрів між їхніми основними ареалами та місцем, де знайшли зуб.Автори роботи припускають, що ці тварини не перетинали гори, а пересувалися вздовж західного узбережжя Південної Америки, слідуючи за прибережними болітами, річками та іншими водними екосистемами. Такий «коридор» вологих місць робив би можливим поступове розселення напівводних звірів без подолання гірського хребта.Палеонтологиня Саманта Гопкінс (Sаmаnthа Норkіns) з Університету Орегону, яка не брала участі в дослідженні, вважає малоймовірним, що великий зуб випадково потрапив у відкладення без того, щоб капібари дійсно жили в регіоні. Вона зазначає, що розмір зуба робить його важким для переносу вітром на великі відстані. А якщо уявляти настільки потужну водну течію, здатну донести його з далеких місць, це само по собі означало б наявність значних водотоків у нинішній пустелі.

Мозаїчний, а не безперервно сухий клімат

Разом із попередніми даними нове відкриття підсилює уявлення про те, що Атакама в пізньому міоцені мала спорадично вологі періоди та оазиси, де могли існувати болотисті екосистеми з крокодилами, прісноводними рибами, пальмами й родичами капібари.Це змінює картину еволюції клімату регіону: замість постійно посушливої пустелі протягом десятків мільйонів років, Атакама могла бути мозаїкою сухих і вологіших ландшафтів. Подальші дослідження осадових порід, копалин тварин і рослин допоможуть уточнити, коли і як саме ця давня волога Атакама поступово перетворилася на нинішню надсуху пустелю.Стаття Зуб давньої капібари доводить вологе минуле пустелі Атакама з'явилася спочатку на Цікавості.