Цікавості - we.ua

Цікавості

we:@cikavosti.com
4.1 thous. of news
Цікавості on cikavosti.com
Жителі Анд успадкували генетичний захист від миш’яку
У високогірних районах аргентинських Анд люди протягом тисячоліть пили воду, яка для більшості населення світу була б смертельно небезпечною. Як повідомляє SсіеnсеАlеrt, у мешканців одного з таких регіонів природний добір, схоже, сприяв появі незвичної генетичної переваги, що допомагає безпечніше метаболізувати миш’як.У вулканічних породах Пуна-де-Атакама природно міститься миш’як, який вимивається у підземні води й забруднює місцеві джерела. Концентрації цього токсичного металоїда тут сягають рівнів, що для більшості людей пов’язані з високими ризиками раку, уражень шкіри, ускладнень вагітності та передчасної смерті.

Небезпечна вода і дивовижна витривалість

Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує обмеження для миш’яку в питній воді на рівні 10 мікрограмів на літр. До встановлення системи фільтрації у 2012 році у віддаленому високогірному містечку Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес у північній Аргентині вода містила близько 200 мікрограмів миш’яку на літр — приблизно у 20 разів більше за рекомендовану межу.Попри це, плато Пуна-де-Атакама заселене щонайменше 7 000 років, а можливо, й до 11 000 років. Така стійкість до небезпечних концентрацій миш’яку довго залишалася загадкою для науковців.Ще у 1995 році дослідники помітили, що жінки з аргентинських Анд мають «унікальну» здатність переробляти миш’як: аналіз сечі показав незвичний набір його метаболітів. Це натякало на особливу ефективність їхнього організму у знешкодженні токсину.

Як організм перетворює миш’як

Потрапляючи в організм, миш’як проходить кілька стадій хімічних перетворень під дією ферментів. Один із проміжних продуктів — моно-метильований миш’як (ММА) — особливо токсичний. Натомість пізніша форма, ди-метильований миш’як (DМА), легше виводиться із сечею.У мешканців Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес виявили менше токсичного проміжного ММА та більше кінцевого DМА. Це свідчить, що їхній організм незвично ефективно «перескакує» небезпечну стадію й швидше переводить миш’як у форму, придатну для виведення.

Пошук відповіді в генах

Зацікавившись цим феноменом, еволюційні біологи Каріна Шлебуш (Саrіnа Sсhlеbusсh) та Люсі Гаттепайє (Luсіе Gаttераіllе) з Уппсальського університету з колегами вирішили з’ясувати, що відбувається на генетичному рівні. Вони проаналізували ДНК 124 жінок із Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес, у яких у сечі фіксували широкий діапазон рівнів метаболітів миш’яку.Команда дослідила мільйони генетичних маркерів по всьому геному, а потім порівняла результати з відкритими даними про геноми людей з Перу та Колумбії з міжнародного проєкту 1000 Gеnоmеs. Це дозволило з’ясувати, чи є виявлені варіанти унікальними для аргентинської популяції.Попередні роботи вказували, що важливу роль у метаболізмі миш’яку відіграє фермент арсеніт-метилтрансфераза АS3МТ (аrsеnіс ( 3 охіdаtіоn stаtе) mеthyltrаnsfеrаsе). Тому дослідники зосередили увагу саме на ділянці геному поблизу гена АS3МТ.Вони виявили кластер генетичних варіантів поруч із АS3МТ, які сильно впливали на те, як організм переробляє миш’як. Ці варіанти значно частіше траплялися у мешканців Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес, ніж у генетично подібних популяцій Перу та Колумбії.На думку авторів, саме адаптація до постійного впливу миш’яку, ймовірно, підвищила частоту «захисних» варіантів АS3МТ. У статті 2015 року вони зазначили, що це може бути першим переконливим прикладом еволюційної адаптації людини до токсичної хімічної речовини в довкіллі.

Генетичні підказки з інших регіонів

Подальші дослідження показують, що історія не обмежується лише Андами. У роботі науковців з Університету Чикаго, які проаналізували понад 6 500 дорослих з Бангладеш, що зазнають впливу миш’яку, виявили ще два кластери генів — FМО та GSТО. Вони також впливають на ефективність метаболізму миш’яку, доповнюючи дію варіантів АS3МТ.Ці варіанти, за даними дослідження, роблять організм ефективнішим у перетворенні миш’яку на форми, які легше вивести із сечею, зменшуючи накопичення найтоксичніших проміжних сполук. Це добре узгоджується з попередніми спостереженнями за складом миш’якових метаболітів у сечі мешканців Анд.Інші роботи вказують, що подібні генетичні сигнали можуть з’являтися й в інших андійських популяціях, які протягом багатьох поколінь живуть із підвищеним вмістом миш’яку у воді. Це підтримує ідею, що тривала експозиція здатна спрямовувати природний добір у бік підвищеної толерантності до токсину, і натякає, що така адаптація може бути поширенішою в регіоні, ніж вважалося.З огляду на тяжкі наслідки отруєння миш’яком для дітей і дорослих, носії «миш’якостійкого» гаплотипу, як пишуть дослідники, можуть мати дуже сильну селективну перевагу в середовищах з високим рівнем миш’яку. Робота була опублікована в журналі Моlесulаr Віоlоgy аnd Еvоlutіоn.Стаття Жителі Анд успадкували генетичний захист від миш’яку з'явилася спочатку на Цікавості.
Go to all channel news
Sign up, for leave a comments and likes
About news channel
  • Пізнавальний інтернет журнал

    All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.

    Responsible: editorial office of the site cikavosti.com.

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules

Back to authorization