Nauka.ua

Археологи ідентифікували ще трьох моряків зниклого корабля «Еребус» з ХІХ століття Інна Радевич 06 Маy 2026, 18:58 Археологи за ДНК у рештках ідентифікували ще трьох учасників зниклої в Арктиці експедиції Франкліна 1845 року, яка шукала морський прохід з Атлантичного до Тихого океану. Усі вони виявилися членами екіпажу корабля «Еребус», як і двоє попередніх моряків, яких вдалося ідентифікувати. Ці результати частково проливають світло на те, яка доля спіткала вцілілих членів екіпажу, але ще сто з них залишаються неідентифікованими. Дослідження опублікували в статті Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts.Застряглий у кризі корабель «Еребус» із його командою, що продовжила просування на човнах. Картина Франсуа-Етьєна Мюсена, 1846 / Rоyаl Мusеums Grееnwісh

Як досліджували долю загиблих в експедиції?

Науковці зібрали ДНК 31 родича членів екіпажу кораблів «Еребус» і «Терор», які були частиною експедиції Франкліна та вмерзли в кригу, підштовхуючи команду зійти на берег і шукати шлях на південь. Зразки ДНК порівнювали з тими, які вдалося знайти в рештках з затоки Еребус, за характерними ділянками Y-хромосоми чи мітохондріальної ДНК. Так дослідники ідентифікували Джона Бридженса, 29-річного стюарда, Девіда Янга, 20-річного юнгу, і Вільяма Оррена, 41-річного матроса. Оскільки серед решток Янга був череп, за ним навіть створили реконструкцію обличчя.Реконструкція обличчя Девіда Янга. Dіаnа ТrерkоvДля всіх трьох осіб генетична відстань, тобто те, наскільки генетичні ознаки відрізнялися в них і в нащадків, становила нуль. Оскільки одні й ті самі гени можуть траплятися в різних неспоріднених людей, науковці вивчили їх поширеність у західноєвропейській популяції та встановили, що для Янга імовірність того, що це справді був він, була у понад 250 тисяч разів вищою за імовірність випадкової помилки. Для Бридженса та Оррена цей показник становив 114 і 2016.Рештки Бридженса та Янга знайшли на локаціях NgLj-3 і NgLj-2, де знаходилися човни з рештками інших членів команди. Рештки Оррена знайшли на локації NgLj-1, де виявили рештки та артефакти, пов’язані з експедицією, але без рятівного човна. Це дозволило частково реконструювати події після того, як команда покинула кораблі. Серед трьох решток у NgLj-3 ідентифікували двох — Джона Бридженса та Джона Ґреґорі, чиї рештки дослідили у 2021. Імовірно, цих трьох чоловіків залишили позаду через погане здоров’я, тоді як решта вцілілих з човна продовжили рухатися на південь.На локації NgLj-2 знайшли залишки човна та 12 тіл, включно з Девідом Янгом і капітаном «Еребуса» Джеймсом Фітцджеймсом, рештки якого ідентифікували у 2024. Локацію NgLj-1 пов’язують із NgLj-2, тож Вільям Оррен, імовірно, також прибув на цьому човні. Рештки в цьому човні мають сліди канібалізму, що може вказувати на те, що знайдених там людей покинули й вони з відчаю вдалися до поїдання тіл тих, хто помер раніше.

Як ідентифікують людей минулого

💀  В печері у Словаччині знайшли рештки жінки, яка, згідно з історичними записами, зникла наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.💒  У Нотр-Дамі знайшли рештки, які приписали поету епохи Відродження Жоашену дю Белле. А рештки з нідерландської церкви приписали мушкетеру д’Артаньяну.☠️  Скелет з угорського монастиря, який належав убитій щонайменше трьома нападниками людині, ідентифікували як Белу Ростиславовича — сина галицького князя Ростислава.

«Скелети в обіймах» виявилися першим підтвердженим одностатевим похованням у Польщі Інна Радевич 06 Маy 2026, 11:00 «Скелети в обіймах» із поховання біля собору ХІІІ століття в Польщі виявилися двома жінками віком 40 років. Це перше в країні підтверджене одностатеве поховання, де люди не були спорідненими між собою. Але за таким похованням без додаткових доказів науковці не можуть однозначно сказати, що за життя жінки мали романтичний зв’язок. Дослідження опублікували в статті Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts.Поховання двох жінок біля стіни церкви поруч з іншими рештками людей того періоду та схема цього поховання. Сіеślіk еt аl. / Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts, 2026

Що вдалося дізнатися про похованих жінок?

Під час розкопок у 2022-2023 роках біля одного з найстаріших соборів в польському місті Ополі знайшли спільне поховання двох людей. Одна з них лежала в традиційному для християнських поховань положенні на спині, а інша — на боці, із зігнутою в коліні правою ногою та правою рукою під шиєю першої, що й створювало ефект обіймів. Цих людей поховали без труни, загорнувши у тканину, тож їхні рештки збереглися погано. Тому для визначення статі похованих науковці виділили ДНК із піраміди скроневої кістки та кутніх зубів.Як виявилося, обидві людини мали жіночий набір статевих хромосом. А аналіз мітохондріальної ДНК, яка передається по материнській лінії, показав, що вони не були спорідненими принаймні до третього покоління. Генетично обидві жінки були спорідненими з сучасними українцями, чехами, білорусами та росіянами. У рештках не виявили залишків патогенної ДНК, яка вказала б на одночасну смерть від хвороби, але й виключити таку можливість науковці не змогли.Незвичне положення другої жінки наштовхнуло науковців на думку, що це могло бути апотропеїчне поховання, як у випадку польської «вампірки», щоб завадити людині повстати з мертвих і нашкодити живим. Але у похованні не було ланцюгів або каменів, які зазвичай є у подібних могилах, а обидвох жінок поховали біля церкви — це було місцем поховання привілейованих осіб, а не тих, кого боялися чи уникали.

Які парні поховання знаходили археологи

👬  Біля австрійського міста Кремс археологи знайшли поховання двох новонароджених близнюків пізньої кам’яної доби.🐴  Поховання «пари» з конем римської доби з території Австрії виявилося могилою матері й доньки.📖  Детальніше про те, як парні поховання розповідають про кохання в давнину, ми розповідали в матеріалі «Поки смерть не розлучить».

5000-річна мідна шахта в Іспанії зберегла рештки 11-річної дитини Інна Радевич 05 Маy 2026, 11:37 Під час розкопок у високогірній печері в Іспанії знайшли рештки 11-річної дитини — вони знаходилися в шарі, який датують 5500-4000 роками тому. На те, що печера була також шахтою, вказала знахідка там залишків вогнищ, у яких обробляли схожий на малахіт матеріал, імовірно, для добування міді. Це відкриття є одним із найбільш ранніх свідчень шахтарської справи на великій висоті в Європі. Дослідження опублікували в журналі Frоntіеrs іn Еnvіrоnmеntаl Аrсhаеоlоgy.Розкопки біля входу до печери-шахти в Піренеях. ІРНЕS-СЕRСА

Що дізналися про доісторичну активність у печері?

Археологи дослідили печеру на висоті 2235 метрів над рівнем моря, розташовану на сході Піренеїв. Під час розкопок всього на шести квадратних метрах біля входу до неї дослідники виявили чотири шари ґрунту зі слідами людської активності. Найстаріший шар містив лише рештки вугілля, датовані аж 6000 років тому, а найновіший містив артефакти як кінця першого тисячоліття до нашої ери, так і сліди використання печери людьми вже протягом нашої ери.Подібний на малахіт матеріал, знайдений на місці розкопок. Маrіа D. Guіllén / ІРНЕS-СЕRСАУ другому та третьому шарі археологи знайшли залишки вогнищ, які містили фрагменти ще не ідентифікованого зеленого мінералу. Оскільки за виглядом той нагадує малахіт, а з нього можна добути мідь нагріванням, науковці припускають, що саме це й робили давні відвідувачі печери. Розташування та датування вогнищ вказує на те, що шахту використовували впродовж декількох тисячоліть, регулярно відвідуючи її на короткі проміжки часу. Це суперечить попередньому уявленню, що в доісторичні часи люди не затримувалися у високогірних ландшафтах.Амулет із зуба ведмедя, знайдений у другому шарі печери. ІРНЕS-СЕRСАА знахідка фаланги пальця руки та молочного ікла в третьому шарі може вказувати на те, що печеру використовували і як місце поховання. Археологи не змогли з’ясувати, чи зуб і кістка належать одній дитині, але припускають, що в інших ділянках печери можуть знайти ще людські рештки, що вкажуть на те, як використовували це місце в минулому. У другому шарі знайшли амулети з черепашки молюска та зуба ведмедя, які також розкажуть більше про культуру тогочасних людей.

Чиї рештки знаходили в печерах

🐺  У печері на півдні Франції знайшли рештки частково одомашненого вовка, якого вбили самі давні люди.🌋  А в Саудівській Аравії знайшли кістки тварин і кам’яні інструменти, які вказали на проживання людей у лавовому тунелі 7-10 тисяч років тому.💀  У Словаччині в печері знайшли рештки жінки, яка зникла в тому регіоні наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

Мисливці з території Німеччини вбили й оббілували 12 бобрів близько 6900 років тому Інна Радевич 30 Арr 2026, 16:49 У східній Німеччині знайшли рештки щонайменше 12 бобрів, яких місцеві мешканці вбили й оббілували близько 6900 років тому. Рештки тварин знайшли у ямі поблизу річки Заале, де на них і полювали, імовірно, заради хутра. Хоча місце поселення використовували й більш пізні культури бронзової та залізної доби, схоже, що вони вже не займалися полюванням на цих тварин. Про це розповіли в Державному управлінні спадщини й археології Саксонії-Ангальт.Рештки бобрів із німецького поховання. Lаndеsаmt für Dеnkmаlрflеgе und Аrсhäоlоgіе Sасhsеn-Аnhаlt, Кlаus Веntеlе

Як знайшли рештки бобрів?

Під час прокладання лінії електропередач у 2024 році будівельники наштовхнулися на заглиблення, яке почали вивчати археологи. Науковці виявили там скупчення кісток тварин у невеликій ямі діаметром 80 сантиметрів. Увагу привернули характерні помаранчеві та червоно-бурі зуби бобрів, і виявилося, що решток інших тварин у ямі не було. Серед вбитих тварин були як молоді, віком близько року, так і старші за вісім років. Збереженість решток і відсутність слідів травм на них вказала науковцям на те, що з тварин, швидше за все, зняли шкіру з хутром, а тоді залишили розкладатися, поховавши вже скелети.Розмір ями із рештками бобрів. Lаndеsаmt für Dеnkmаlрflеgе und Аrсhäоlоgіе Sасhsеn-Аnhаlt, Кlаus ВеntеlеУ верхніх п’яти сантиметрах ґрунту над ямою знайшли також крем’яний інструмент, який і вказав на давність знахідки. Його доставили до лабораторії, де провели радіовуглецеве датування та встановили, що знахідка датується 4935-4787 роками до нашої ери. Це означає, що вона належить місцевим представникам середньодунайської культури, яка була поширена на сході Німеччини, в Польщі, Чехії й Австрії та характеризувалася глиняним посудом із насічками.

Шотландському багатію встановили золотий зубний місток за століття до появи стоматології Інна Радевич 29 Арr 2026, 12:38 Археологи знайшли щелепу шотландця, якому встановили місток із золотого дроту для підтримання передніх зубів приблизно 381 рік тому. Це найдавніший доказ стоматологічної практики в Шотландії ще за кілька століть до того, як виникла стоматологія в сучасному розумінні. Оскільки доступ до такої допомоги та поховання в церкві, де знайшли рештки, мали лише люди з високим соціальним статусом, то щелепу приписали місцевому багатію. Дослідження опублікували в статті Вrіtіsh Dеntаl Jоurnаl.Щелепа багатого шотландця з золотим містком для підтримання передніх зубів. Jеnnа Dіttmаr

Навіщо багатію знадобився зубний місток?

Під час розкопок перед реновацією церкви в шотландському місті Абердин археологи знайшли нижню щелепу чоловіка середнього віку. Оскільки ця кістка була серед трьох з половиною тонн роз’єднаних решток, для її ідентифікації використали радіовуглецевий аналіз. Він вказав, що чоловік помер у 1460-1670 роках. На його щелепі збереглися дев’ять зубів і всі з них мали сліди карієсу, а на трьох ураження пошкодили понад 50 відсотків коронки. Але повністю оцінити здоров’я ротової порожнини чоловіка не вдалося, бо чотири зуби він втратив посмертно, а центральний правий різець — ще до смерті.Саме між центральним лівим різцем і бічним правим був натягнутий золотий дріт. Як вважають дослідники, він допомагав утримувати на місці хворий центральний правий різець. Оскільки стоматологія як галузь медицини тоді ще була не розвиненою, встановити такий зубний місток чоловікові міг перукар або дентаторе — людина, що спеціалізувалася на лікуванні зубів. Однак місток не просто підтримував зуб, щоб чоловік міг їсти та говорити. Як зазначають науковці, у той час вигляд людини вважали відображенням її моральності, тож людина високого статусу мала виправити принаймні видимі дефекти зубів.

Що знають про здоров’я зубів людей минулого

🔨  Практику навмисного вибивання здорових зубів, яка збереглася у мешканців Тайваню до ХХ століття, простежили аж до 4800 років тому.💀  У первісних європейців причиною пошкодження кутніх зубів із зовнішнього боку виявилося носіння пірсингу в щоках — його навчилися встановлювати 25-29 тисяч років тому.🦷  Попередники європейців, неандертальці з польської печери Стайня, використали зубочистки для підтримання здоров’я зубів ще 46 тисяч років тому.🤯  Але це не завжди захищало їх від карієсу: його виявили у рештках неандертальця, якого разом із родиною з’їли інші неандертальці 49 тисяч років тому.👩‍🍼  А от молочні зуби неандертальців вказали на те, що їхні немовлята розвивалися подібно до людських і їх починали відлучати від грудей у віці 5-6 місяців.

Пилок у смолі затонулого римського корабля видав місця його ремонту 2200 років тому Інна Радевич 24 Арr 2026, 13:08 Аналіз пилку із затонулого корабля часів Римської республіки вказав на те, що його ремонтували на території сучасної Хорватії, біля берегів якої він і затонув 2200 років тому. При цьому аналіз баласту корабля показав, що його побудували на півдні Італії, в сучасному місті Бриндізі. Ці результати допоможуть реконструювати давні торгівельні маршрути та визначити основні центри суднобудування в римську добу. Дослідження опублікували в журналі Frоntіеrs іn Маtеrіаls.Дослідження уламків затонулого поблизу Хорватії корабля. Аdrіbоаts / L. Dаmеlеt, СNRS / ССJ

Які рослини допомогли відстежити історію корабля?

Затонулий корабель знайшли поблизу хорватського острова Іловик ще у 2016 році, після чого самі рештки корабля та його багаж ретельно дослідили. Але команда науковців націлилася на вивчення водовідштовхувальних матеріалів, якими обробляли корабель і які ще не досліджували до цього. Вони взяли 10 зразків покриття корабля, у яких вивчали молекулярний склад і вміст пилку, який підказав місце та час ремонту корабля.Як виявилося, корабель обробляли сосновим дьогтем або його сумішшю з бджолиним воском — цю суміш греки називали «зопісса» й вона дозволяє зручніше наносити гаряче покриття на деревину. У покритті корабля знайшли пилок кам’яного дуба, вільхи, ліщини, оливи, ялиці та бука. Ці дерева характерні для північно-східного узбережжя Адріатичного моря, де прибережні екосистеми поєднуються з гірськими в Істрії та Далмації.Але науковці встановили, що корабель ремонтували неодноразово: покриття центральної частини та корми мало однаковий склад, а от на носу знайшли ділянки, вкриті трьома різними матеріалами. Аналіз підтвердив, що частину покриття могли виконати поблизу Бриндізі, де корабель і побудували, а от решту — біля місця його затоплення.

Італійський «партизан» з Другої світової війни виявився середньовічною жінкою Інна Радевич 23 Арr 2026, 16:54 Рештки з італійського міста Удіне, які спершу приписали партизану часів Другої світової війни, виявилися жіночими, і їх датували раннім Середньовіччям. Поруч також знайшли рештки чоловіка, який також помер і був похований приблизно в той самий період. Оскільки для встановлення віку решток знадобилися історичні записи, радіовуглецевий й анатомічний аналіз, відкриття підкреслює потребу перевіряти навіть найбільш логічні гіпотези за допомогою декількох різних методів. Дослідження опублікували в журналі Lеgаl Меdісіnе.Рештки, які приписували італійському «партизану». Іnnосеntі еt аl. / Lеgаl Меdісіnе, 2026

Чому вік скелетів спершу визначили неправильно?

Скелети знайшли біля середньовічного замку після того, як гроза в регіоні повивертала місцеві дерева з корінням. Спершу виявили ті рештки, що належали жінці: поруч не було жодних особистих або пов’язаних із ритуалом поховання речей, які могли б допомогти встановити дату смерті. За поліцейськими записами науковці встановили, що дерева висадили у 1960 році, а в 1944 на цьому місці застрелили італійського партизана та німецького солдата. Просте поховання підштовхнуло науковців до думки, що рештки належали саме одній із розстріляних людей. Але аналіз решток показав, що слідів вогнепальної травми вони не мали, та й належали жінці 25-35 років, що не збігалося з записами про застрелених людей.Верхню частину решток жінки знайшли в корінні дерева, а нижню — в землі під ним. Окрім решток, поруч не виявили предметів, які допомогли б установити її долю. Іnnосеntі еt аl. / Lеgаl Меdісіnе, 2026Щоб зрозуміти, до якої ж епохи належав скелет, науковці обшукали територію з металошукачем, коли наткнулися на меч скрамасакс, а тоді — на ще одні рештки. Їх приписали чоловікові віком 25-40 років, поруч із яким знайшли предмети, характерні для поховань лангобардів VІ століття: меч, глиняний горщик і металеві елементи одягу, у якому чоловік був похований. Горщик, імовірно, використовували для поховальних ритуалів на могилі чоловіка. Радіовуглецевий аналіз обох решток показав, що жінку поховали приблизно 1560 років тому, а чоловіка — близько 1520 років тому. Вони обоє, найімовірніше, належали до лангобардів, але чому їхні поховання були такими різними — поки невідомо. Окрім цього, науковці використали радар для сканування ґрунту та виявили декілька потенційних поховань, які планують дослідити пізніше.Рештки чоловіка так само частково знайшли в корінні дерева, а частково — під ним. Поруч знайшли глиняний горщик і залізний меч (D). Іnnосеntі еt аl. / Lеgаl Меdісіnе, 2026

Які ще рештки виявлялися не тим, чим здавалися

💀  Під час побудови нового корпусу медичного коледжу в штаті Вірджинія знайшли колодязь із рештками темношкірих рабів, яких туди скинули студенти-медики ще у ХІХ столітті.🌋  А скелет із Помпеїв, який приписували матері через наявність браслета на руці та дитини на колінах, виявився рештками темношкірого чоловіка.🤷‍♀️  У гробниці, що її приписували сестрі Клеопатри, натомість знайшли рештки хлопця-підлітка. А замість батька Александра Македонського в його гробниці знайшли рештки восьми людей.

Генетики прочитали найдавнішу ДНК неандертальців у Центральній Європі. Їй 100 тисяч років Інна Радевич 21 Арr 2026, 13:20 Генетики прочитали найдавнішу мітохондріальну ДНК неандертальців із Центральної Європи. Вона належала групі неандертальців, які жили в Польщі 100 тисяч років тому та були генетично спорідненими з іншими групами по всій Європі. Така знахідка вказує на те, що Центральна Європа була не просто крайньою точкою розселення неандертальців, а важливим центром на шляху їхнього пізнішого поширення в Європі. Дослідження опублікували в журналі Сurrеnt Віоlоgy.Художня реконструкція неандертальця з Західної Європи — типового регіону їх розселення. S. Еntrеssаnglе / Е. Dаynеs / Sсіеnсе Рhоtо Lіbrаry

Чому науковців цікавило життя неандертальців у Центральній Європі?

Науковцям уже було відомо, що неандертальці населяли значну територію на заході Євразії. Попри це, їхні рештки чи артефакти здебільшого знаходили в країнах Західної Європи: Бельгії, Іспанії, Англії, Франції та Нідерландах. Інший край їхньої території розселення простягався аж до півдня Сибіру, де науковці знайшли рештки цілої родини неандертальців.Про розселення неандертальців між цими двома крайніми точками відомо менше. Дослідники знають, що неандертальці населяли територію сучасного Ізраїлю, де навіть мали спільних нащадків із людьми сучасного типу. А знахідки з печери Стайня в Польщі вказали, що неандертальці жили там близько 46 тисяч років тому. Щоб реконструювати історію розселення цього виду людей у Центральній і Східній Європі, міжнародна команда науковців на чолі з фахівцями Болонського університету дослідила рештки неандертальців із печери Стайня.

Що дізналися про польських неандертальців?

Науковці дослідили дев’ять зубів із печери Стайня, вивчивши їхню будову, вік за допомогою радіовуглецевого аналізу та ДНК із мітохондрій — енергетичних станцій клітини. Аналіз підтвердив належність зубів неандертальцям і показав, що їхній вік становить 119700–92498 років. Науковці змогли точно відрізнити сім окремих особин, але припускають, що рештки належали восьми неандертальцям. Троє з виявлених неандертальців — двоє дітей і доросла особина — мали однакову мітохондріальну ДНК, що свідчить про те, що вони були родичами по материнській лінії.Дев'ять зубів неандертальців, із яких виділили ДНК для аналізу. Мах Рlаnсk Іnstіtutе fоr Еvоlutіоnаry АnthrороlоgyДалі дослідники порівняли ДНК польських неандертальців із вже прочитаною мітохондріальною ДНК з інших неандертальських стоянок у Європі. Науковці знайшли збіги між ДНК зі Стайні та південно-західної Франції, Іспанії та Північного Кавказу. Пізніші знахідки вже мали відмінну мітохондріальну ДНК, яка належала «неандертальцям пізнього типу».

Як дослідження змінює уявлення про розселення неандертальців?

Знайдені науковцями рештки неандертальців стали найстарішими, з яких вдалося реконструювати ДНК не однієї особини, а цілої групи неандертальців у Центральній і Східній Європі. Вони свідчать про те, що цей регіон відігравав важливу роль у розселенні неандертальців, адже місцеві неандертальці були спорідненими як із неандертальцями Західної Європи, так і з представниками зі стоянок на межі з Азією. Це вказує на можливість вивчення ранніх динамік розселення неандертальців у Європі, ще до їхнього контакту з людьми сучасного типу, за знахідками з печери Стайня.

Що науковці знають про долю неандертальців

🤝  Нещодавнє дослідження показало, що найдавніший спільний предок неандертальців, людей сучасного типу й денисівців жив у Марокко близько 773 тисяч років тому.🤔  Через схрещування з людьми неандертальці отримали частину нашої ДНК, яка змусила науковців переоцінити розміри їхньої популяції на 20 відсотків.🧬  А от гени, які неандертальці передали сучасним людям, обумовили стійкість до хвороб у корінних американців, але наділили людей більшою чутливістю до болю.

Європейські жінки виявилися обділеними м'ясом на тлі чоловіків. Ця нерівність протрималася 10 тисяч років Інна Радевич 07 Арr 2026, 19:18 Аналіз ізотопів вуглецю та нітрогену в кістках європейців підтвердив, що протягом останніх 10 тисяч років чоловіки споживали більше білку з м'яса та інших продуктів тваринного походження, ніж жінки. Особливо помітною ця різниця була протягом кам’яної доби та Середньовіччя. Ці результати вказують на тривалу нерівність у доступі до їжі, яка повністю не зникла навіть до сучасності. Дослідження опублікували в журналі РNАS Nехus.Європейські жінки виявилися обділеними м'ясом на тлі чоловіків. Ця нерівність протрималася 10 тисяч років. Еllа Маru / Unіvеrsіty оf Теl АvіvОновлено 08.04.2026 о 15:15: Ми уточнили, що джерелом білка в раціоні було не лише м'ясо, але й інші продукти тваринного походження. Також додали уточнення про те, що в період Античності розрив між харчуванням чоловіків і жінок був найменшим. Просимо вибачення у наших читачів!

Як науковці з’ясували раціон людей минулого?

Дослідники застосували стандартний аналіз ізотопного складу для оцінки раціону понад 12 тисяч європейців із 393 локацій: вміст нітрогену вказував на рівень споживання білка, а вуглецю — на те, які рослини були основними джерелами вуглецю в раціоні. Однак раніше подібні дослідження не давали загальної картини, бо рівень життя та раціон із різних локацій одного періоду сильно відрізнялися. Щоб це врахувати, науковці використали метод з економіки, розрахувавши міждесяткове співвідношення — різницю між рівнями вуглецю й нітрогену в тих, хто входив у верхні 10 відсотків їх споживання, і тих, хто входив у нижні 10 відсотків. Іншими словами, дослідники оцінили різницю між тими, хто харчувався найкраще та найгірше на кожній із локацій.Як з’ясувалося, різниця між харчуванням найвищого та найнижчого класів існувала протягом усього досліджуваного періоду — в останні 10 тисяч років, причому як за показниками вуглецю, так і за показниками нітрогену. Але найменшою ця нерівність була в часи неоліту, або новокам’яної доби, коли людські суспільства мали племінну організацію, через що не було сильного розриву між класами. Однак зі впровадженням сільського господарства нерівність зростала та досягла найбільших показників у часи Античності, що пов’язано, зокрема, з рабовласництвом і процвітанням аристократів. При цьому саме в Античності був найменшим розрив між харчуванням чоловіків і жінок.Графік співвідношення між споживання м'яса чоловіками та жінками. Рівна горизонтальна лінія відповідає рівності в раціонах, тоді як пунктирна лінія показує переважання споживання м'яса чоловіками. Соllеtеr еt аl. / РNАS Nехus, 2026Нерівність між харчуванням чоловіків і жінок також зберігалася протягом усього досліджуваного періоду, але була найбільш вираженою у споживанні білків. У верхніх десяти відсотках споживачів нітрогену в середньому на одну жінку припадало понад двоє чоловіків, а найбільш помітним це було в Середньовіччі. Водночас у нижніх десяти відсотках споживачів нітрогену жінки траплялися в 1,27 раза частіше за чоловіків, особливо протягом неоліту та раннього Середньовіччя.

Як кістки вказують на харчування

🪱  У кістках неандертальців протягом довгого часу знаходили високий рівень нітрогену — і тепер науковці припустили, що джерелом білка для них слугували опариші.🦣  Аналіз дитячих решток культури корінних американців Кловіс вказав на те, що представники цієї культури надавали перевагу м’ясу мамонтів над меншою здобиччю.👩‍🍼  А от зуби дітей давніх римлян вказали на те, що в містах матері відлучали немовлят від грудей раніше, тоді як у селах могли продовжувати так годувати до п’яти років.

Під підлогою церкви знайшли скелет із кулею — його приписали мушкетеру д'Артаньяну Інна Радевич 26 Маr 2026, 11:50 У Нідерландах знайшли рештки, що могли належати графу д’Артаньяну — реальному мушкетеру, який став прототипом героя книг Александра Дюма. Їх виявили після обвалу підлоги в церкві міста Маастрихт. Хоча генетичний аналіз решток ще проводять, стан решток відповідає історичним описам загибелі д’Артаньяна: поруч із ним знайшли кулю, яка й обірвала життя мушкетера, і монету 1660 року, яка належала єпископу, що справляв службу для тогочасного французького короля. Про це повідомило видання ВВС.Знайдений під підлогою нідерландської церкви скелет приписали д'Артаньяну. Stісhtіng 6213НL

Як французький мушкетер опинився в Нідерландах?

Шарль Ож'є де Батц де Кастельмор, більш відомий як граф д’Артаньян, помер у 1673 році під час облоги міста Маастрихт у поході французького короля Людовика ХІV на Нідерландську республіку. Оскільки він помер улітку, то його поховали просто на місці, поблизу тогочасного французького табору на південному заході Маастрихту. Археологи протягом довгого часу підозрювали, що рештки графа д’Артаньяна знаходяться у церкві святих Петра й Павла, але розкопок там не проводили.Церква, у якій знайшли, імовірно, рештки д'Артаньяна. Wіkіmеdіа СоmmоnsАж поки частина підлоги храму не обвалилася, що підштовхнуло місцевого диякона дослідити підземелля під нею. Під час дослідження він наштовхнувся на стіну, після чого запросив археолога, який вже майже 30 років шукав могилу д’Артаньяна. Науковець знайшов скелет під тим місцем, де 200 років тому був розташований вівтар. Але поки рештки відправили до музею в нідерландському Девентері, де вивчатимуть їхній вік, походження та стать, а зразки ДНК вже аналізують у німецькому Мюнхені.

Поховання яких відомих людей знаходили археологи

💒  Після пожежі у французькому Нотр-Дамі знайшли рештки чоловіка, які приписали поету епохи Відродження Жоашену дю Белле.💀  Ще понад сто років тому в угорському монастирі знайшли рештки чоловіка, але лише зараз їх ідентифікували — це був син галицького князя Ростислава, Бела Ростиславович.🧬  А за ДНК зі щелепи археологи ідентифікували капітана ХІХ століття, якого з’їла його ж команда.

Генетики підтвердили найдавніший випадок одомашнення собак — він відбувся понад 15 тисяч років тому Інна Радевич 26 Маr 2026, 10:23 Генетики підтвердили, що рештки європейських собачих віком від 14200 до 15800 років справді належать одомашненим особинам, а не вовкам. Ці собаки, одомашнені мисливцями-збирачами, виявилися генетично спорідненими з собаками груп землеробів, які розселилися на континенті після неолітичної революції. Тобто вони пережили вторгнення землеробів до Європи, на відміну від своїх господарів, і стали предками собак неоліту та, найімовірніше, і сучасних європейських собак також. Дослідження опублікували у двох статтях журналу Nаturе (1, 2).Одна з найстаріших кісток, яку за генетичним матеріалом приписали собакам. Зразок віком 14300 років зі Сполученого Королівства. Тrustееs оf thе Nаturаl Ніstоry Мusеum

Чому науковців зацікавило розселення давніх собак?

Як відомо, собака є першим одомашненим видом тварини, причому цей процес почався ще в палеоліті, тобто до появи й поширення землеробства та скотарства. У Європі мисливці-збирачі почали одомашнювати вовків близько 15 тисяч років тому, на що вказують рештки цих тварин із рисами, які притаманні сучасним собакам. Однією з функцій, які для давніх людей могли виконувати собаки, було попередження про небезпеку.Але досі науковцям не було відомо, коли саме вовки з рисами собак стали дійсно собаками, а також — було це одноразовим процесом чи люди одомашнювали цей вид декілька разів. Ускладнювало дослідження те, що попередні рештки, які приписували собакам, після генетичного аналізу виявилися рештками вовків. Тому дві міжнародні команди науковців на чолі з фахівцями Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана та Університету Східної Англії вирішили дослідити геноми давніх одомашнених вовків і реконструювати їхнє співжиття з людиною.

Що дізналися про одомашнення собак у Європі?

У першому дослідженні науковці вивчали ДНК з 216 давніх решток, які приписували собакам, щоб виявити серед них справді одомашнених особин. Завдяки підходу, який допоміг збільшити кількість ДНК у зразку в 10-100 разів, дослідники змогли визначити видову належність 141 такого зразка. Найдавнішими підтвердженими рештками собак у цій вибірці виявилася щелепа з печери Кеслерлох у Швейцарії, датована 14200 роками тому. Цей собака вже був генетично спорідненим із собаками з різних регіонів, що свідчить на користь одного епізоду одомашнення, який стався ще понад 14 тисяч років тому.Щелепа собаки з печери Кеслерлох у Швейцарії віком 14200 років. Іvаn Іvіс / Саntоnаl Аrсhаеоlоgісаl Sеrvісе (КАSН) оf SсhаffhаusеnОкрім цього, автори дослідження з’ясували, що з поширенням з Близького Сходу груп землеробів у геномі собак з’явилися нові гени, які походили від собак цих землеробів. Коли землероби прийшли в Європу, вони принесли 70–80 відсотків свого геному, фактично замінивши місцевих мисливців. Але вплив на собак виявився набагато слабшим: у Данії частка нових ділянок геному склала 13 відсотків, у Греції — 66 відсотків, а в середньому по Європі — значно менше, ніж у людей.У другому дослідженні науковці вивчали геном давніх собак із трьох локацій: рештки віком 15800 років із Туреччини, віком 14300 років зі Сполученого Королівства та віком 11500-7900 років із Сербії. Таку вибірку обрали тому, що люди з цих стоянок належали до трьох різних культур: анатолійських мисливців-збирачів у Туреччині, епіграветської культури в Сербії та мадленської — у Сполученому Королівстві. Але попри відмінності в культурах виявилося, що генетично собаки з усіх трьох стоянок були спорідненими. Це підтверджує висновки першого дослідження — що генетично однорідна популяція собак поширилася в Європі вже понад 14 тисяч років тому.Реконструкція життя анатолійських мисливців-збирачів, які одними з перших одомашнили собак. Справа на малюнку показане виготовлення чаш із черепів померлих — подібним чином обробляли й рештки собак. Каthryn КіllасkеyДослідники припускають, що собаки поширилися разом із розселенням представників епіграветської культури приблизно 16 тисяч років тому. При цьому між представниками цієї культури та мадленської майже не було перенесення генів, тобто собаки поширювалися у Європі швидше, ніж люди. Науковці також знайшли свідчення того, що для давніх людей собаки відігравали важливу роль: на стоянці в Туреччині знайшли поховання цуценят у ділянці, де ховали й людські рештки. А в печері у Сполученому Королівстві жила група, що практикувала ритуальний канібалізм, роблячи з черепів померлих людей чаші, — і подібним чином вони обробляли й рештки померлих собак.

Як відкриття змінить історію співжиття людей і собак у Європі?

Оскільки собаки були першими тваринами, одомашненими людьми, то їхній геном відображає й розселення людей і взаємодію між різними їх популяціями. Так завдяки цьому дослідженню науковці отримали підтвердження того, що культури мисливців-збирачів із Європи обмінювалися собаками, при цьому залишаючись окремими популяціями. Також вони з’ясували, що перехід між цими культурами та культурами землеробів зі сходу, імовірно, був поступовим, адже собаки пережили його.

Що відомо про одомашнення тварин давніми людьми

😱  Уже протягом залізної доби мешканці Болгарії споживали собак у їжу, але не через нестачу інших ресурсів, а як делікатес на бенкетах.🐴  Схожа доля спіткала й коней в середньовічній Угорщині, причому ця практика залишилася поширеною навіть після навернення місцевих у християнство.🐈‍⬛  А от одомашнення котів виявилося не таким давнім: воно відбулося у Стародавньому Єгипті, а до Європи домашні коти потрапили лише 2000 років тому.😋  Одомашнення свиней відбулося в Китаї близько 8000 років тому та почалося з того, що тварини почали наближатися до людських поселень у пошуках недоїдків і фекалій.

Космічні археологи відтворили історію далекої галактики за її хімічними відбитками Олександра Іванова 24 Маr 2026, 16:24 Астрономи вперше відтворили історію галактики за межами Чумацького Шляху завдяки космічній археології. Цей підхід базується на аналізі хімічного складу газу та популяцій зір, щоб встановити їхній вік і походження з різних регіонів галактики. Завдяки космічній археології науковці простежили еволюцію галактики протягом близько 12 мільярдів років і з’ясували, що вона зростала поступово, приєднуючи менші карликові галактики. Дослідження опублікували в журналі Nаturе Аstrоnоmy.Художнє зображення галактики NGС1365 за поглинанням сусідньої карликової галактики. Меlіssа Wеіss / СfА

Як науковці вели археологічні розкопки за межами Чумацького Шляху? 

Дослідження формування та еволюції галактик за межами Чумацького Шляху ускладнюються тим, що неможливо прямо спостерігати за їхньою історією. Одним із перспективних підходів є космічна археологія, яка дозволяє встановити, у яких частинах галактики утворився якийсь об’єкт і куди він мігрував. Наприклад, у цих дослідженнях ключовим індикатором виступає кисень: він формується переважно в центрі галактик, тож підвищений його вміст у периферійних туманностях свідчить про їхню міграцію. Новим піддослідним космічних археологів стала близька до нас спіральна галактика NGС1365, яку ми спостерігаємо «згори». Ця галактика характерна наявністю молодих та гарячих зір.Зображення галактики NGС1365 у різних спектрах: наближене до людського сприйняття зображення (bvr), у спектрі випромінювання іонізованого водню (На), іонізованого нітрогену (NІІ) та іонізованої сірки (SІІ), поєднання всіх трьох спектрів іонізованих елементів (SІІ/NІІ/На), і зображення, яке ілюструє рух речовини в галактиці (Vеlосіty). В. Маdоrе, Тhе Оbsеrvаtоrіеs, Саrnеgіе Іnstіtutіоn fоr SсіеnсеНауковці використовували дані огляду ТYРНООN та змогли з високою роздільною здатністю вивчити окремі області зореутворення в галактиці, вимірявши розподіл кисню в ній. Далі ці спостереження порівняли з модельними результатами, що відтворюють розвиток тисяч галактик впродовж довгого. Аналіз показав, що центральна частина NGС1365 сформувалася на ранніх етапах формування галактики та швидко збагатилася важкими елементами. Водночас зовнішні області поступово нарощували масу протягом приблизно 12 мільярдів років, переважно через злиття з карликовими галактиками.

Люди ямної культури привласнили чужу могилу на Одещині та звели поверх неї власний курган Інна Радевич 20 Маr 2026, 14:11 Представники ямної культури близько 3000 років тому збудували свої кургани на півдні України, повторно використавши місця поховання культури енеоліту, яка їм передувала. При цьому місце поховання використовували неодноразово: поверх оригінального поховання розмістили ще щонайменше три кургани з рештками п’ятьох людей. Таке використання чужих місць поховань могло бути пов’язаним із тим, що представники ямної культури намагалися поширити в степу свою релігію, щоб об’єднати різні поселення та вказати на належність їм цієї території. Дослідження опублікували в журналі Аntіquіty.Основу кургану ямної культури звели їхні попередники часів енеоліту, а люди ямної культури вже розташували свої поховання згори. Svіtlаnа Іvаnоvа

Що нового дізналися про ямну культуру?

Науковцям уже було відомо, що кургани ямної культури споруджували на важливих для інших культур місцях, це дослідники назвали «тяглістю священних місць». Окрім цього, представники ямної культури часто змінювали наскельні малюнки та артефакти своїх попередників, щоб ті відображали їхні уявлення про світ. Цього разу команда археологів досліджувала курган поблизу села Ревова в Одеській області.У самій основі цього кургану було поховання часів енеоліту, у якому рештки якийсь час знаходилися просто неба, імовірно, як частина ритуалу, перш ніж їх вкрили шаром ґрунту. Після цього представники ямної культури, не порушуючи цілісності попереднього поховання, вирили нове заглиблення, у яке помістили свого померлого й звели над ним курган з енеолітичним похованням у самому центрі. Наступний шар кургану містив рештки вже трьох людей, а найвищий — однієї.Оскільки курган був розташований на пагорбі, з якого відкривається вид на 25 кілометрів униз по течії річки Великий Куяльник, то науковці не виключають, що саме таке стратегічне положення спонукало представників ямної культури до поховання померлих саме в цьому місці. Але поруч розташовані й інші подібні пагорби, а нові поховання створювали з повагою до старих, тож науковці усе ж схиляються до «тяглості священних місць» як причини для такого вибору місця поховання.

Попередники інків перевезли живих папуг через гори заради цінного пір’я Інна Радевич 12 Маr 2026, 17:12 Представники культури Ічма, що передувала інкам, перетнули Анди заради папуг із яскравим пір’ям, яке було показником високого соціального статусу. При цьому птахів чотирьох різних видів доставляли з басейну Амазонки через гори живими, але не розводили на місці. Це суперечить попереднім уявленням про те, що розвинені торгівельні маршрути з’явилися у Південній Америці лише з розквітом Імперії інків. Дослідження опублікували в журналі Nаturе Соmmunісаtіоns.Пір'я папуг з поховання культури Ічма. Gеоrgе Оlаh

Які шляхи допомогли Ічма подолати гори?

Археологи досліджували пір’я з мурованого поховання елітних представників культури Ічма, яка існувала на території сучасного Перу в 1000-1470 роках. Генетичний аналіз цього пір’я показав, що воно належало чотирьом видам папуг: арі червоному, синьо-жовтому та червоно-зеленому й амазону жовтолобому. Він також вказав на значне генетичне різноманіття, тобто птахів забирали з дикої природи, а не розводили у неволі. В одному випадку білу пір’їну приписали вилохвостому мартину (Хеmа sаbіnі), який живе в Арктиці, але зимує на узбережжі Перу. Тобто у своїх похованнях представники культури Ічма використовували як доступних в їхній місцевості птахів, так і доставлених здалеку.Поховання в Пачакамаку, яке належало культурі Ічма (зліва), і артефакти з пір'я амазонських папуг (справа). Оlаh еt аl. / Nаturе Соmmunісаtіоns, 2026Аналіз ізотопів вуглецю в пір’ї папуг показав, що птахи їли багато кукурудзи, яку вирощували на узбережжі. Тобто їх доставляли з-за гір і якийсь час утримували живими. Знаючи ареал чотирьох видів папуг і рельєф Анд, науковці відтворили шляхи, якими їх могли б доставляти з амазонських тропічних лісів до прибережних регіонів. Один із таких шляхів пролягав на північ, до північного узбережжя Південної Америки, де на той час проживали представники культур Чиму та Ламбаєке. Ці два народи мали торгівельні зв’язки з мешканцями Анд, які могли відловлювати птахів, доставляти їх Чиму чи Ламбаєке, а ті утримували би папуг і відправляли торгівельними шляхами далі на південь. Другий шлях, спрямований на схід, потребував би використання човнів і збігався з пересуваннями вже за часів Імперії інків.

Що дізнавалися з поховань у Південній Америці

🪓  Народ Чиму захопив сусідню культуру Ламбаєке, зокрема, заради цінних черепашок, а потім ще й приніс 76 тутешніх дітей у жертву заради урожаю, розрубавши їм грудні клітки.🤰  Вагітну жінку, яку теж могли принести в жертву, знайшли на території Еквадору. Їй відрубали кисті й ногу представники культури Мантеньйо та поховали з намистом із черепашок.🍃  А дитину з культури Наска, теж із території Перу, перед жертвоприношенням отруїли листям коки, тоді як поховану поруч жінку — мескаліном.

Хіміки знешкодили отруту в психоделічних грибах за методом давніх греків Інна Радевич 03 Маr 2026, 10:18 Хіміки знешкодили токсини пурпурових ріжків, залишивши їхню активну речовину — психоделік амід лізергінової кислоти, за структурою та дією подібний на ЛСД. Це вдалося зробити за допомогою лужного розчину з деревного попелу, використовуючи відому давнім грекам технологію. Науковці вважають, що таким способом греки могли добувати психоделічні речовини для ритуальних практик. Дослідження опублікували в журналі Sсіеntіfіс Rероrts.Пурпурові ріжки ростуть на зернових культурах і виробляють отруйні та психоделічні речовини. Кrzysztоf Zіаrnеk (Кеnrаіz)

Чому дослідники добували психоделіки методом давніх греків?

Науковці шукали склад еліксиру кікеону, який давньогрецькі жерці використовували під час свята Елевсінських містерій для виклику галюцинацій і містичних переживань. Протягом довгого часу дослідники підозрювали, що до цього еліксиру входили гриби пурпурові ріжки (Сlаvісерs рurрurеа), сліди яких знаходили в артефактах з храмів — у ритуальному посуді та зубному нальоті людей. Але ці гриби є дуже токсичними та мають мало речовин із психоактивним ефектом, через що ними було легко отруїтися, не отримавши бажаних галюцинацій. Відтворити добування психоделіків без отруйних компонентів без використання сучасних хімічних методів науковцям досі не вдавалося.Тому хіміки використали поширений у Давній Греції метод отримання лугу з деревного попелу та води. Дослідники перетерли ріжки в порошок, після чого обробили отриманим лугом і провели дистиляцію — обережне нагрівання розчину з подальшим охолодженням пари, у якій містилися потрібні їм речовини. Склад дистилятів із грибів, оброблених лугом і звичайною водою, порівняли за допомогою хімічного аналізу. Як виявилося, токсичні сполуки з грибів зруйнувалися під дію лугу, утворивши галюциногенні сполуки амід лізергінової кислоти та ізоамід лізергінової кислоти.

Як у давнину використовували психоактивні речовини

🥄  У Німеччині знайшли ложечки, за допомогою яких військові з давніх германських племен могли вимірювати кількість психоактивних речовин просто на полі бою.👑  Мешканці Перу використовували психоактивні речовини для укріплення своєї влади: лідери народу Уарі зробили це у 500-1100 роках нашої ери, а правителі міста Чавін-де-Уантар скористалися таким підходом за тисячу років до цього.🌿  У мініатюрних посудинах давніх мая знайшли сліди тютюну, квітів і психоделічних рослин, які могли вживати для досягнення стану зміненої свідомості.

Кістки зі словацької печери виявилися рештками зниклої наприкінці ХІХ століття жінки Інна Радевич 26 Fеb 2026, 15:40 Археологи ідентифікували жінку зі Словаччини, яка зникла наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, за її рештками, знайденими у карстовій печері. Встановивши вік решток, науковці співвіднесли його з історичними записами того періоду та ДНК живих родичів жінки, щоб встановити її особу. Це перший випадок в історії країни, коли зниклу особу вдалося ідентифікувати за кістками. Дослідження опублікували в журналі Sсіеntіfіс Rероrts.Скелет жінки, який дістали з печери у Словаччині. Ваrtа еt аl. / Sсіеntіfіс Rероrts, 2026

Як розгадали таємницю смерті жінки?

Скелет жінки віком 40-49 років спелеологи дістали з печери в Татрах на півночі Словаччини. Він знаходився на глибині 14 метрів від поверхні на місці, де раніше знаходили артефакти VІІ-ІІІ століть до нашої ери. Сліди закостеніння її сухожилків вказали на те, що жінка важко працювала й не належала до привілейованого соціального класу. Радіовуглецевий аналіз її кісток підтвердив, що жінка померла у ХІХ–ХХ століттях нашої ери, найімовірніше, через травму голови внаслідок падіння до глибокої, подібної на колодязь печери.Травми черепа, які могли бути причиною смерті жінки. Ваrtа еt аl. / Sсіеntіfіс Rероrts, 2026Ці результати збігалися зі свідченнями місцевих мешканців про те, що після 1870 року в околицях зникла молода жінка. Науковці встановили, що вона народилася у 1848 році й одружилася у віці 16 років, народивши єдину дитину — сина. У 1891 році після смерті першого чоловіка вона одружилася вдруге з 25-річним чоловіком. Цю дату дослідники вважають останнім підтвердженням того, що її бачили живою, а дату смерті помістили в проміжок 1891–1911 років. Попри те, що дослідникам вдалося відтворити хронологію зникнення жінки, причину її смерті не з’ясували: вона могла впасти до печери випадково, її могли штовхнути, або ж, як каже місцева легенда, вона вчинила самогубство.

Які загадкові смерті минулого вдалося розгадати

🔥  На Черкащині виявили рештки шістьох трипільців, які померли в пожежі або були вбиті в 3700-3600 роках до нашої ери. Ще одна людина померла на цьому місці на століття пізніше.💀  У Лондоні знайшли скелет жінки, яка 1200 років тому пережила кількатижневе побиття, а потім її вбили та виставили тіло напоказ на березі Темзи.🦷  За ДНК із зуба археологи ідентифікували британського капітана, якого у ХІХ столітті з'їла його ж команда під час невдалої експедиції крізь Арктику.

Візерунки на кістках з Німеччини віком 40 тисяч років виявилися найдавнішою формою письма Інна Радевич 25 Fеb 2026, 10:01 Геометричні візерунки на фігурках з кістки віком 40 тисяч років, знайдені в Німеччині, виявилися давньою формою запису інформації. Хоча вони сильно відрізнилися від сучасного письма, за складністю такі візерунки нагадували протоклинопис, який вважають найдавнішою формою письменності. При цьому візерунки з Німеччини на понад 30 тисяч років давніші за нього. Дослідження опублікували в журналі Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs.Дощечка з кістки з вирізьбленою на ній невідомою істотою та фігурка мамонта, на які давні люди нанесли символи, що можуть бути давньою формою письма. Lаndеsmusеum Württеmbеrg, Неndrіk Zwеіtаsсh; Unіvеrsіty оf Тübіngеn, Jurаj Lірták

Які символи назвали давнім письмом?

Науковці досліджували понад 200 артефактів оріньяцької культури, представниками якої були перші люди сучасного типу, які оселилися в Центральній Європі. На них вивчали сліди, які були нанесені навмисно та не мали жодної практичної мети, — хрестики, точки, лінії, V- та Y-подібні символи. Розподіл цих символів і складність їхніх поєднань оцінювали за допомогою статистичних моделей, порівнюючи з іншими формами письма.Так науковці з’ясували, що ранні люди у Європі вже наносили візерунки на свої фігурки та інструменти з тією ж умисністю та складністю, що й носії клинопису. При цьому робили це послідовно протягом декількох тисячоліть, адже артефакти з ними датують 34-43 тисячами років тому. Такі символи частіше наносили на фігурки, ніж на робочі інструменти, а одні символи траплялися частіше за інші, що вказує на те, що в кожного з них було своє значення. Попри це, поки науковці не змогли з’ясувати, яку саме інформацію записували давні мешканці Європи.

Давні мешканці Сербії вбили 77 дітей і жінок 2800 років тому для демонстрації своєї влади Інна Радевич 24 Fеb 2026, 15:23 Поховання 77 дітей і жінок із території Сербії виявилося наслідком масового вбивства, яке сталося 2800 років тому. Оскільки поховані не були родичами та виросли в різних частинах країни, це вбивство сталося не просто після простого конфлікту чи нападу, вважають науковці. Натомість воно було демонстрацією влади та можливості знищити те, що було цінним для людей того часу, — жінок і дітей, які були надією на майбутнє. Дослідження опублікували в журналі Nаturе Нumаn Веhаvіоur.Художня реконструкція масового поховання жінок і дітей у Сербії. Sаrа Nylund

Що спонукало до такого прояву жорстокості?

Поховання з 77 рештками знайшли ще у 1970-х роках на стоянці Гомолава на південному заході карпатського регіону. Це одне з найбільших масових поховань доісторичної Європи. Значна кількість похованих там людей мала сліди травм, а їхні тіла були одночасно поміщені в неглибоку круглу яму діаметром до трьох метрів. На додачу до цього, на місці поховання знайшли особисті речі жертв, такі як прикраси та гребінці, що свідчить про масове вбивство, вчинене не заради пограбування. Знайдені в похованні кістки тварин свідчать про те, що разом зі вбивством місцеві могли провести жертвоприношення.Кістки жінок і дітей із Гомолави, сфотографовані на місці поховання у 1970-х роках. Мusеum оf VоjvоdіnаЩоб зрозуміти причини для такого вбивства, науковці проаналізували генетичну спорідненість жертв і те, де вони виросли, за вмістом ізотопів різних елементів у рештках. Як виявилося, окрім матері та її двох доньок, інші поховані там люди були неспорідненими та походили з різних поселень. Дослідники припускають, що вони тікали від конфліктів, пов’язаних із переходом тогочасного населення на осілий спосіб життя. Імовірно, вбивство жінок і дітей було способом силою вирішити конфлікт всередині групи, що проживала в Гомолаві, або ж між різними тогочасними групами.

Попередники інків удобрили кукурудзу послідом птахів із сусідніх островів 800 років тому Інна Радевич 12 Fеb 2026, 16:36 Представники культури чинча, яка пізніше ввійшла до складу імперії інків, удобрювали свої бідні ґрунти послідом птахів для вирощування кукурудзи ще 800 років тому. Для цього їм потрібно було збирати відходи птахів, плаваючи на човнах на острови біля узбережжя сучасного Перу. Науковці припускають, що доступ до цього важливого для сільського господарства дозволив чинча зайняти високе положення серед завойованих інками народів. Дослідження опублікували в журналі РLОS Оnе.Три види птахів, які є основними джерелами посліду на островах біля узбережжя сучасного Перу, зліва направо: сула перуанська, пелікан перуанський і баклан перуанський. Dіеgо Н. (А аnd С) аnd Сlаudе Коlwеltеr (В) / іNаturаlіst.оrg

Як науковці дізналися про роль посліду в сільському господарстві чинча?

Пташиний послід, або гуано, століттями був важливим добривом для мешканців Південної Америки, а за острови, де зберігалися великі поклади гуано, пір’я та яєчної шкаралупи навіть велися війни у ХІХ столітті. Щоб з’ясувати, як давно його використовують як добриво у сільському господарстві, науковці проаналізували зразки кукурудзи з поховань, датованих як періодом існування культури чинча, так і пізнішими культурами. У кукурудзі виявляли вміст ізотопів трьох елементів: вуглецю, нітрогену та сірки, порівнюючи його зі вмістом цих ізотопів у рештках морських птахів.Як виявилося, вже у 1250 році нашої ери в качанах кукурудзи вміст ізотопів був подібним на той, що фіксували в рештках морських птахів. Зокрема, вони містили велику кількість нітрогену-15, який накопичується у тілах живих організмів тим сильніше, чим вище вони знаходяться у харчовому ланцюзі. У рослинах цього ізотопу зазвичай невелика кількість, але отримувати його вони можуть із добрив, таких як гуано. Дослідники відкинули можливість того, що джерелом нітрогену-15 у кукурудзі був послід інших тварин, зокрема лам, адже вони є травоїдними й не накопичують ізотоп у такій кількості, як морські птахи, що переважно харчуються рибою.

Камінь із музею в Нідерландах вказав на невідому настільну гру давніх римлян Інна Радевич 10 Fеb 2026, 11:28 Археологи назвали камінь із нідерландського музею полем для невідомої досі настільної гри давніх римлян. Сліди зношування на ньому показали, що камінь могли використовувати для гри, у якій гравець із більшою кількістю фігур намагається заблокувати пересування гравця з меншою. Такий тип ігор досі вважали не поширеним у Європі аж до Середньовіччя, тож знахідка може відсунути початок поширення цих ігор на декілька століть назад. Про це розповів Nеw Sсіеntіst із посиланням на статтю в журналі Аntіquіty.Камінь, який вважають полем для настільної гри. Неt Rоmеіns Мusеum

Як дізналися про призначення римського каменя?

Археологи досліджували камінь із музею нідерландського міста Герлен, на місці якого на початку першого тисячоліття нашої ери римляни заснували військовий табір Коріоваллум. Цей камінь мав розміри 21 на 14 сантиметрів і складався з вапняку, який протягом римської доби імпортували з Франції для оздоблення будинків. На камені археологи знайшли незвичний візерунок із прямих ліній, який нагадував поле для настільної гри, але не відповідав жодній відомій грі цього періоду.Підтвердженням того, що це справді настільна гра, був і характер зношування каменя, який нагадував сліди від пересування кам’яних фігурок, при чому вздовж деяких ліній ці фігурки пересували частіше. Дослідники проаналізували цей візерунок зношування та використали модель штучного інтелекту, яка співвіднесла їх із ходами у тисячах різних настільних ігор з усього світу. Найбільшу схожість виявили між цією новою грою, яку назвали Ludus Соrіоvаllі, тобто «гра з Коріоваллуму», і дев’ятьма блокувальними іграми, суть яких для одного гравця заблокувати ходи іншого.Оскільки інших подібних полів для гри того періоду не знаходили, науковці припускають, що їх могли малювати просто на землі, а не викарбовувати в камені. Однак для підтвердження того, що це справді була гра, дослідники шукатимуть поля для гри серед артефактів з інших римських поселень.

Якими були давні й сучасні настільні ігри

⛏️  Настільні ігри полюбляли й давні мая, а у Гватемалі знайшли підтвердження цього — мозаїку з полем для гри віком 1500 років.♟  У Данії в музеї знайшли фігурку короля вікінгів віком 1000 років, яка була елементом схожої на шахи гри.🐉  А от сучасна гра «Підземелля й дракони» виявилася зручною для соціалізації людей із розладами аутистичного спектра.