Nauka.ua

Похований у Вестмінстерському абатстві «римлянин» виявився середньовічним монахом Інна Радевич 21 Осt 2026, 11:06 Знайдене у 1869 році поховання у Вестмінстерському абатстві в Лондоні приписали одному з двох місцевих монахів, що жили в Х-ХІ століттях, а не багатому давньому римлянину, чиє ім’я було викарбуване на саркофагу. Імовірно, тіло монаха помістили в дерев’яну труну, а потім «вшанували» поміщенням цієї труни до римського саркофага. Таке поховання є раннім прикладом повторного використання будівельних та інших матеріалів римської доби, притаманного для Середньовіччя й більш пізніх періодів. Дослідження опублікували в статті Jоurnаl оf thе Вrіtіsh Аrсhаеоlоgісаl Аssосіаtіоn.Рештки монаха в давньоримському саркофагу. Рrе-Соnstruсt Аrсhаеоlоgy Ltd

Як розкривали особу похованого?

Ще до відкриття у 1869 році кам’яний саркофаг із померлим переміщували у 1240-х роках, коли король Генріх ІІІ перебудовував абатство. А у 1820 році, імовірно, під час викопування іншої могили саркофаг виявили робітники, які розбили верхню кришку. Під час обстеження у 1869 році виявилося, що кістки померлого всередині хаотично перемішали, можливо, шукаючи дорогоцінні предмети, які могли помістити до труни, хоча підтвердження цьому не знайшли. Усередині також знайшли одну кістку, що належала іншій людині, яка могла потрапити туди з ґрунту після пошкодження кришки. На стінці саркофага виявили напис 300-400 років нашої ери, згідно з яким саркофаг для померлого Валерія Амандіна замовили його сини. Однак на кришці саркофага виявили вирізьблений хрест, притаманний пізньому англосаксонському періоду, тобто Х-ХІ століттям.Зображення саркофага з написом на його бічній стінці та вирізьбленим на кришці хрестом, а також слідами розбиття кришки. R. В. Uttіng / Аrсhаеоl. J., 1870; Таylоr Реаrсе, 2016Через це науковці вирішили дослідити самі рештки, щоб з’ясувати, кого ж перепоховали в саркофазі. Аналіз кісток показав, що похований був чоловіком, мав близько 175 сантиметрів на зріст і помер у віці від 35 до 49 років. Це розійшлося з оцінкою, зробленою у 1800-х роках, коли похованого описали як міцного чоловіка віком до 30. Радіовуглецеве датування вказало на період його смерті — від 987 до 1052 року. Таким чином, основними «кандидатами» на похованого в саркофазі стали двоє абатів, тобто керівників абатства, померлих у цей період — Ельфвіґ й Вульфнот. Хоча дати народження цих абатів невідомі, науковці припустили, що ті стали абатами у віці 20-30 років, а з цього розрахували, що обоє чоловіків померли у віці близько 50, пробувши на посаді 27 і 29 років. Оскільки Ельфвіґ вже був монахом абатства, коли його призначили керувати ним, шанобливе поховання могло належати йому, однак остаточно виключити те, що там похований Вульфнот, неможливо.

Які ще рештки виявлялися не тим, чим здавалися

💀  Знахідку з Італії теж приписали не тій епосі: скелет, який спершу вважали рештками партизана Другої світової, насправді належав середньовічній жінці.🤱  Переплутали стать і решток з Помпеїв: через те, що померлий темношкірий чоловік тримав на руках дитину й мав браслет, його повважали матір’ю.🤷‍♀️  У похованнях, які приписували таким видатним особам, як сестра Клеопатри та батько Александра Македонського, теж знайшли рештки інших людей, але не їх самих.

Неандертальця проткнули дерев'яним списом 75 тисяч років тому. Раніше він пережив удар в обличчя, що розколов йому зуб навпіл Богдан Порохняк 18 Осt 2026, 19:25 В іракській печері Шанідар археологи знайшли лопатку неандертальця з круглим отвором, який, на їхню думку, пробив дерев'яний спис. Удар прийшовся спереду і згори, тож зброя пройшла крізь грудну клітку і легеню, перш ніж вийти через лопатку, і поранений, імовірно, помер швидко. Сталося це близько 75 тисяч років тому, а тіло поклали за великим каменем у те саме місце, де згодом лежали ще щонайменше четверо неандертальців. Про знахідку дослідники розповіли у статті в журналі Sсіеntіfіс Rероrts.Ліва лопатка неандертальця Шанідар А з двох боків, отвір від списа видно на обох. Фото: Роmеrоy еt аl. / Sсіеntіfіс Rероrts

Як зрозуміли, що це спис?

Шанідар в Іракському Курдистані відомий так званим квітковим похованням неандертальців, яке знайшли 1960 року. Під час нових розкопок 2019 і 2022 років команда Емми Померой з Кембриджського університету дістала з-під решток неандерталки Шанідар Z, обличчя якої ми вже показували, ще одного дорослого, якого назвали Шанідар А. Від нього лишилися кисть, кілька ребер, ліва лопатка і шість зубів, решту, як вважають вчені, змив потік, коли тіло вже розклалося. У лопатці зяяла майже кругла дірка діаметром близько 15 міліметрів, тож дослідники вийняли кістку разом із ґрунтом під нею, просканували на мікротомографі і порівняли отвір з експериментальними проколами кісток.Вхід до печери Шанідар в Іракському Курдистані. Фото: Роmеrоy еt аl. / Sсіеntіfіс RероrtsТомограф показав у ґрунті під діркою щонайменше чотири кісткові уламки, один з яких точно вкладається в отвір, а слідів коренів, комах чи зубів хижаків там не було. Скіс на задньому боці отвору, як на вихідній рані, і напрямок, у якому відлетіли уламки, вказали, що знаряддя увійшло спереду і згори. А кругла форма дірки відповідає дерев'яному списові з круглим перетином, а не кам'яному вістрю, яке лишає овальний або ромбічний слід. Загоєння на краях немає, тож рана з'явилася перед самою смертю. Отвір у лопатці зблизька (а, b) і мікротомограма ґрунту під ним із кістковими уламками (с, d). Фото: Роmеrоy еt аl. / Sсіеntіfіс RероrtsА розколотий уздовж різець він дістав раніше, це окрема травма: вцілілу половину зуба встиг укрити зубний камінь, тобто після того удару в обличчя цей неандерталець, якому було близько 45 років, ще якийсь час жив і їв, можливо, не без допомоги одноплемінників. Чи пов'язані ці дві події, невідомо. Чи загинув він у сутичці, чи від нещасного випадку на полюванні, вчені поки не беруться сказати.Зуби Шанідара А: розколотий уздовж різець і зубний камінь на вцілілій половині. Фото: Роmеrоy еt аl. / Sсіеntіfіс Rероrts, СС ВY 4.0

Що ми писали про неандертальців і списи

🧑 Археологи реконструювали обличчя неандерталки Шанідар Z, яка лежала просто над рештками Шанідара А.🪵 Давні мисливці навчилися метати дерев'яні списи щонайменше 300 тисяч років тому.🦴 А неандертальці з території Бельгії з'їли чужих жінок і дітей 41 тисячу років тому.

Зуби середньовічних британців вказали на виробництво свинцю після розпаду Римської імперії Інна Радевич 13 Осt 2026, 13:13 Зубна емаль середньовічних британців вказала на те, коли в Англії відновилося виробництво свинцю, яке припинилося з розпадом Римської імперії. Сліди цього металу знайшли в рештках людей, похованих ще в середині сьомого століття, а масштабне виробництво та пов’язане з ним забруднення почалися вже в середині восьмого. Пізніше цей регіон став одним із найбільших центрів виробництва свинцю в середньовічній Європі — це підтвердив рекордно високий рівень свинцю у рештках ХІІ — початку ХІІІ століття. Дослідження опублікували в журналі Аntіquіty.Поховання у двох цвинтарях у Каслтоні, рештки з яких аналізували в цьому дослідженні. С. Меrrоny & А. Dаrlіngtоn

Чим дослідників зацікавив видобуток свинцю в Британії?

Масштабний видобуток свинцю та пов’язане з ним забруднення розпочалися ще в Стародавньому Римі та, як відомо, під час захоплення Британії римлянами в регіоні також почали видобувати цей метал. Центром видобутку свинцю став Пік-Дистрикт у центральній Англії, але наступні після розпаду Римської імперії достовірні згадки такого видобутку датують правлінням Едуарда Сповідника, тобто 1042-1066 роками. Видобуток металу між цими двома періодами вважали епізодичним і таким, який проводили лише для потреб місцевих.Однак деякі дані вказували на те, що масштабний видобуток металу почався задовго до 1200-х років, коли Пік-Дистрикт став регіоном Західної Європи з найбільшим рівнем видобутку свинцю. Так церковні записи 835 року свідчать, що один із представників місцевої знаті сплачував оренду маєтку свинцем. А в середині VІІ століття на місцевих кладовищах з’явилися багатші поховання, що могло вказувати на прибутки від видобутку свинцю та його продажу для побудови християнських церков. Оскільки через переплавлення свинцевих артефактів важко точно визначити їхній вік, британські науковці на чолі з фахівцями Ноттінгемського університету взялися досліджувати рештки людей, які безпосередньо жили в той період.Карта частини центральної Англії, де знаходиться Пік-Дистрикт (обведений пунктиром). У дослідженні використали поховання з Каслтона, Елдон-Гоул і Віґбер-Лоу. А. Вlохаm & С.Р. Lоvеluсk

Як зуби розповіли про середньовічну металургію Англії?

Науковці проаналізували вміст свинцю в емалі тогочасних британців, адже вона формується в дитинстві й може відображати те, наскільки сильним було забруднення металом у той період. До аналізу потрапили рештки з трьох цвинтарів у регіоні: кладовища у Віґбер-Лоу, датовані VІІ століттям, і двох цвинтарів у Каслтоні, датованих VІІ-ХІ та ХІІ-ХV століттями. Їх порівнювали з рештками з Елдон-Гоул, датованими 400 роком до нашої ери — 43 роком нашої ери, тобто часом до масштабного видобутку свинцю.Як з’ясувалося, рівень свинцю був неоднаковим навіть у похованих приблизно в один час людей. Ті британці, яких поховали у багатше оздоблених могилах, мали менше слідів свинцю в зубах, тоді як бідніші — більше. Це може свідчити про те, що бідніші прошарки населення брали безпосередню участь у видобутку свинцю, а їхні діти більше контактували з забрудненими повітрям і водою, тоді як багатші — керували видобутком або отримували більше переваг від нього. Аналіз ізотопів у рештках також вказав на те, що більшість людей, що контактували зі свинцем, виросли у цій місцевості. Тобто знання для видобутку металу передавалися з покоління в покоління, а сама промисловість не покладалася на працівників з-поза меж регіону.Заможні поховання з Віґбер-Лоу: поховання чоловіка з мечем (а, b) й артефакти з поховання жінки (с, d). Соllіs, 1983 / Unіvеrsіty оf Shеffіеld; Shеffіеld Мusеums ТrustДослідники простежили також нерівність у впливі свинцю на здоров’я. Двоє жінок із поховань у Віґбер-Лоу мали значно вищий рівень свинцю в емалі, ніж чоловіки з цієї місцевості, і померли в молодому віці — від 17 до 25 років. Їх також поховали поруч із дво- та п’ятирічною дитиною, імовірно, їхньою. Оскільки вагітність може спричиняти вихід свинцю з кісток назад у кровотік, якщо жінки дійсно більше контактували зі свинцем у дитячому віці, то в дорослому вони переживали би більше негативних наслідків такого контакту. Це і могло стати причиною їхньої ранньої смерті, порівняно з чоловіками, які в цій вибірці доживали до середнього чи старшого віку. Ще одна жінка з пізньосередньовічного поховання у Каслтоні померла у 18-21 рік: вона мала високі рівні свинцю в емалі, хоча й нижчі, ніж у місцевих чоловіків.

Як середньовічний видобуток свинцю впливав на людей?

На ранніх етапах відновлення видобутку свинцю, тобто в середині сьомого століття, контакт зі свинцем в дитинстві коливався від низького до дуже високого в тих людей, що безпосередньо брали участь у видобутку. Але вже у 750-850 роках у Каслтоні, який був центром видобутку чи плавлення свинцевої руди, забруднення довкілля сягнуло такого рівня, що всі люди контактували зі свинцем у віці від чотирьох до 12 років, коли й формується зубна емаль. Свого піка це забруднення сягнуло наприкінці ХІІ — початку ХІІІ століття, що підтвердили й зразки з боліт у Швеції та льодовиків в Альпах з рекордно високим вмістом металу.Хоча неможливо точно сказати, який вплив свинець мав на здоров’я тогочасних британців, відомо, що немає безпечної дози цього металу, особливо при контакті в дитячому віці. Тож принаймні деякі ранні смерті в регіоні можуть бути наслідком видобутку свинцю в Пік-Дистрикті, причому його вплив залежав від доходу та статі місцевих. І ці результати допоможуть науковцям досліджувати й інші поселення, де в минулому активно добували цей та інші важкі метали.

Що знають про вплив свинцю на здоров’я

✈️  У крові дітей, що живуть біля малих аеропортів, знайшли вищий рівень свинцю. А такий рівень пов’язали з більшою схильністю до злочинів у дорослому віці.🧠  Видобуток свинцю давніми римлянами був настільки масштабним, що спричинене ним забруднення могло знизити їхній інтелект.💀  Але сучасні люди виявилися більш стійкими до впливу свинцю, ніж їхні давні предки, хоча всі вони контактували з металом у довкіллі.

Єгиптологиня прочитала на стіні гробниці ім'я пса, яке пропустили понад сто років тому. Пса звали «Той, хто з підземного світу» Богдан Порохняк 07 Осt 2026, 13:46 Єгиптологиня Челсі Кауфман з Університету Джонса Гопкінса змогла розгледіти на стіні давньоєгипетської гробниці, якій близько 3500 років, кличку пса, яку пропустили в 1913 році, коли вперше описували цю гробницю. Пса звали Дуаті, тобто «Той, хто з підземного світу», і це одне з прізвиськ Анубіса, бога, який у давніх єгиптян опікувався мертвими. На думку Кауфман, кличка дуже ймовірно відсилає саме до нього. Серед майже сотні відомих кличок давньоєгипетських собак такої досі не траплялося. Статтю опублікували у Тhе Jоurnаl оf Еgyрtіаn Аrсhаеоlоgy.Вельможа Усер у хвилястій шалі сидить перед підношеннями з букетом квітів, а під його кріслом сидить пес Дуаті. J. J. Shіrlеy / Тhе Jоurnаl оf Еgyрtіаn Аrсhаеоlоgy, 2026

Що відомо про Дуаті?

Гробниця належала Усеру, писарю й управителю фараона Тутмоса І, який правив приблизно в 1504-1492 роках до нашої ери. Вона розташована у Фіванському некрополі на західному березі Нілу, навпроти давніх Фів. На стінах гробниці щонайменше тричі намальовано Усера в кріслі, і щоразу під кріслом сидить пес. У 1913 році єгиптолог Норман де Гаріс Девіс прочитав клички лише двох із цих псів, «Сильний» і «Вірний», а ледь помітну кличку третього тоді не прочитали.Кауфман обробила фото цього розпису програмою DStrеtсh, яку створили для дослідників наскельних малюнків: вона так підсилює кольори на знімку, що проступають навіть невидимі неозброєним оком зображення. Так над головою третього пса чітко проступила його кличка. Єгиптяни вірили, що зображення в гробниці допомагає померлому жити в потойбіччі, а підписане ім'я зберігає пам'ять про нього. Тож власники гробниць, які малювали своїх псів, а інколи й підписували їхні клички, імовірно, хотіли, щоб і собаки не зникли після смерті.Пес Дуаті на звичайному фото (ліворуч) і після обробки фільтрами (праворуч): над його головою проступило ім'я. J. J. Shіrlеy, обробка Сhеlsеа Каufmаn / Тhе Jоurnаl оf Еgyрtіаn Аrсhаеоlоgy, 2026Саму кличку Дуаті теж записали незвично. Наприкінці собачих кличок єгиптяни могли малювати маленького пса, щоб було зрозуміло, що йдеться про собаку, і майже завжди цей пес стоїть. У кличці Дуаті він сидить, а серед усіх відомих собачих кличок таке трапляється лише вдруге. Вирізняється Дуаті й забарвленням: художник розписав його білу шерсть червоними хвилястими смугами, схожими на візерунок шалі, у яку вбраний сам Усер. Наскільки відомо Кауфман, жодного іншого пса з таким забарвленням у єгипетському мистецтві немає. Зараз Кауфман збирає базу даних зображень давньоєгипетських собак і назвала її FЕТСН, як англійською кажуть собаці «апорт».

Що ми вже писали про тварин у давнину

🐾 У Єгипті розкопали кладовище домашніх тварин віком близько двох тисяч років🐕 У шведському болоті поховали собаку 5000 років тому🦜 47 відсотків папуг запам'ятали імена, дехто назвав навіть себе самого

Черепи придворних перших фараонів зберегли сліди смертельних ударів. Сто років тому археологи прийняли їх за тріщини від часу і залили парафіном Марія Довга 06 Осt 2026, 12:36 Люди, поховані біля гробниць єгипетських правителів Першої династії, могли бути вбиті як частина жертвоприношення у зв'язку зі смертю правителя. На це вказав повторний аналіз черепів, знайдених ще на початку ХХ століття. У той період археологи, ймовірно, помічали на них тріщини, але вважали, що ці пошкодження кісток виникли після поховання. Водночас відкриття не доводить, що жертвами ритуального вбивства стали всі поховані, і не дозволяє встановити ані знаряддя вбивства, ані обставини смерті. Статтю опублікували у Frоntіеrs іn Еnvіrоnmеntаl Аrсhаеоlоgy.Поховання придворних біля поховальних огорож перших царів в Абідосі на фотографіях Фліндерса Пітрі 1922 року. Про людину в могилі 537, праворуч, Пітрі писав, що її кинули долілиць, голову вивернуло вбік, і це нібито доводило, що вона намагалася підняти голову, поки могилу засипали. Фото: Flіndеrs Реtrіе, Тоmbs оf thе Соurtіеrs, 1925

Що відомо про ці поховання?

Поруч із царськими гробницями та поховальними комплексами в Умм-ель-Каабі в Абідосі археологи знайшли сотні окремих могил, які датували Першою династією Єгипту, тобто близько 3078-2900 роками до нашої ери. Судячи з написів і поховального інвентарю, там ховали людей, пов'язаних із царським двором: чиновників, ремісників та інших членів царської свити. Оскільки частину могил, схоже, закрили одночасно, ще перші дослідники припустили, що поховані могли бути вбитими після смерті правителя, аби вони продовжували служити йому в потойбіччі. Проти цієї гіпотези свідчила відсутність очевидних смертельних ушкоджень на кістках, але один з її прихильників, британський археолог Фліндерс Пітрі, звернув увагу на незвичайне положення деяких тіл, наприклад витягнуті руки чи підняті кінцівки, та припустив, що людей могли оглушити, а потім поховати живцем.План царських гробниць (ліворуч) і поховальних огорож (праворуч) в Умм-ель-Каабі. Дрібні прямокутники рядами довкола них і є могили придворних. Rоsеlyn А. Саmрbеll / Frоntіеrs іn Еnvіrоnmеntаl АrсhаеоlоgyУтім, на початку ХХ століття не існувало спеціалістів, які би займалися аналізом травм та ушкоджень за археологічними рештками, натомість для цього запрошували лікарів, які давали оцінки на основі свого поточного досвіду спостереження травм та причин смерті. Тому у новому дослідженні біоархеологиня Розелін Кемпбелл з Університету Пердью в США вирішила переглянути старі висновки, використовуючи сучасні знання про травми кісток і зміни тіла після смерті.

Як змінилася оцінка причин смерті після застосування сучасних підходів аналізу?

Вивчаючи раніше досліджені Пітрі 46 черепів, які збереглися до наших днів, на 18 із них, тобто 39 відсотках, дослідниця виявила травми, які виникли у перимортальний період, коли кістка ще зберігала властивості живої та могла гнутися перед руйнуванням. Найчастіше це були переломи склепіння черепа, але траплялися й ушкодження гострими предметами, зокрема проникна рана збоку голови та рубана травма біля ока. Такі переломи відрізняються від пошкоджень, які виникають на уже висохлих кістках: свіжі кістки містять воду та колаген, тому під час удару на них формуються характерні деформації: гострі краї, нахилені поверхні та неповні переломи. Археологи початку ХХ століття ще не вміли надійно розпізнавати такі особливості. Ба більше, Пітрі наносив парафін на деякі пошкоджені ділянки черепів, щоб вони не розсипалися. На думку Кемпбелл, це свідчить, що він бачив тріщини, але вважав, що вони виникли уже після поховання.Окрім цього, форма травм також не узгоджувалася з популярним образом страти важкою кам'яною булавою, відомим із давньоєгипетських зображень: така зброя мала б залишати втиснені переломи, тоді як у похованих переважали довгі лінійні тріщини, як від удару широким пласким предметом. Також багато переломів були розташовані вище умовної «лінії капелюха» на черепі, що частіше свідчить про навмисне нанесення удару, ніж про випадкову травму. Водночас новий аналіз послабив гіпотезу про поховання людей живцем: положення рук і ніг, яке Пітрі трактував як спроби вибратися з могили, могло виникнути пізніше через особливості пози поховання, наявність труни або опори та подальше розкладання м'яких тканин.Могила 533 на фото Пітрі. Підняте коліно він вважав ознакою того, що людину поховали живою, і підпер стегнову кістку цеглинами, щоб зберегти позу як знайшли. За сучасними даними, така поза могла виникнути через труну чи опору й розкладання тканин. Flіndеrs Реtrіе, Тоmbs оf thе Соurtіеrs, 1925

Чи супроводжувалося поховання правителів масовими стратами?

Хоча новий аналіз свідчить на користь масового ритуального вбивства, дослідниця не вважає цю версію остаточно доведеною, адже збереглася лише невелика частина останків, а більшість кісток тулуба й кінцівок було втрачено або перепоховано разом. До того ж перимортальні травми могли виникнути не лише в момент смерті, а і у короткий період після неї, поки кістки ще залишалися вологими. Частина людей біля царських поховань справді могла бути вбита, але способи їхньої смерті та поховальні ритуали, ймовірно, були різними.Водночас цей випадок показує, що висновки, зроблені на основі методів дослідження, які застосовувалися десятки або сотні років тому, варто переглядати сучасними методами, адже старі знахідки можуть містити дані, значення яких попередні дослідники просто не могли розпізнати.

Що відомо про ритуальні жертвоприношення

У Судані знайшли давньоєгипетські спільні поховання знаті та слуг, імовірно, щоб ті служили їм у наступному житті.Водночас єгиптяни жертвували і тварин: на місці давнього храму виявили дві тисячі баранячих голів.У храмі віком 3000 років у Перу археологи знайшли рештки похованих долілиць зі зв'язаними руками людей.Жертвоприношення дітей практикували й давні мая: у 500-900 роках нашої ери вони вбили 64 хлопчиків, імовірно, наслідуючи міт про героїв-близнюків.А у 14 регіонах Європи виявили ознаки поширеності пов'язаного з сонцем жертвоприношення, для якого людям зв'язували ноги з шиєю, щоб вони себе задушили.

У затопленому італійському поселенні бронзової доби знайшли третій меч Інна Радевич 29 Sер 2026, 13:42 В італійському озері Меццано, де раніше знаходили рештки поселення бронзової доби, виявили вже третій меч того ж часу. Разом зі знахідками інших предметів із бронзи та злитків з цього сплаву це свідчить на користь того, що на території поселення працювали кузні. Однак як предмети опинилися у воді — науковці поки не знають. Про це повідомило видання Аrkеоnеws з посиланням на публікацію Управління археології, мистецтва та ландшафтів Південної Етрурії.Бронзовий меч на місці його знахідки на дні озера. Sорrіntеndеnzа Аrсhеоlоgіа Веllе Аrtі Раеsаggіо Еtrurіа Меrіdіоnаlе

Чим особливе озерне поселення?

Поселення на озері Меццано виявили у 1970-х і з того часу проводили декілька епізодів розкопок. За цей час вдалося дізнатися, що поселення існувало приблизно з 1700 до 1150 року до нашої ери. Воно складалося з будинків, зведених на дерев’яних опорах, що були забиті в дно озера. Давніші опори та предмети знаходяться в глибших ділянках озера, тоді як сучасніші — ближче до берега. Це може свідчити про те, що з підняттям рівня води мешканці поселення, яке проіснувало близько 600 років, перебудовували й адаптовували його.У новому етапі розкопок досліджували південний бік озера, який залишався необстеженим. Окрім меча, там знайшли добре збережений глиняний посуд, бритву та сокиру. Це на додачу до 25 предметів, які знайшли з 2025: сокир, наконечників списів, бронзових застібок, званих фібулами, каблучок, шпильки та добре збереженого серпа. Оскільки глина на дні озера бідна на кисень, вона запобігла руйнуванню цих предметів, тож археологи можуть реконструювати життя мешканців Італії бронзової доби.Меч та інші знахідки з дна озера. Sорrіntеndеnzа Аrсhеоlоgіа Веllе Аrtі Раеsаggіо Еtrurіа МеrіdіоnаlеДослідники мають декілька пояснень того, чому так багато предметів, зокрема зброї, опинилося під водою. Найочевиднішим є те, що вони просто випадково зісковзували з дерев’яних платформ, але це не пояснює значного їх скупчення. Деякі з 600 досліджених опор мають сліди обгорання, як і деякі знайдені предмети, тож частина артефактів могла потрапити у воду через руйнування осель. Однак один зі знайдених раніше мечів також не був достатньо зміцненим, щоб його могли використовувати як зброю. Це наштовхнуло науковців на думку, що предмети могли бути ритуальними підношеннями, але перевірити це припущення допоможуть подальші розкопки та дослідження знайдених артефактів.

Які мечі знаходили в інших куточках світу

7️⃣  У Німеччині знайшли одразу сім мечів, датованих бронзовою добою, тобто приблизно 3000 років тому.🥶  У похованні «крижаного принца» з німецької Баварії виявили маленький меч і сорочку з візантійського шовку.🗡  Меч у Музеї Філда, який протягом тривалого часу вважали якісною реплікою, виявився справжнім 3000-річним артефактом.🪞  Поховання в Англії, у якому знайшли меч і дзеркало віком 2000 років, належало жінці-воїну, на що вказав аналіз білків її зубів.

У Болгарії знайшли пивний солод віком 6500 років. Це одна з найдавніших таких знахідок у Європі Інна Радевич 28 Sер 2026, 12:51 У Болгарії знайшли зерна пшениці, які замочили для приготування солоду та майбутнього приготування пива. Знахідку зробили в згорілому двоповерховому будинку, датованому 4500 роками до нашої ери або мідною добою. Настільки давні свідчення виготовлення пива зазвичай знаходять у країнах Близького Сходу, тож це один із найдавніших слідів приготування напою у Європі. Дослідники припускають, що пиво цінували за психоактивний вплив спирту в ньому та використовували в ритуальних цілях. Про це розповіли на сайті, присвяченому дослідженню доісторичного поселення Провадія-Солніцата.Обвуглене проросле насіння пшениці, яке використовували для виготовлення пивного солоду. Рrоvаdіа-Sоlnіtsаtа

Чому знахідку пов’язують саме із пивом?

На першому поверсі будинку археологи знайшли обвуглені колоски пшениці, які збереглися завдяки тому, що були накриті двома керамічними мисками. За будовою колосків їх віднесли до двозерної пшениці, яку тоді активно вирощували в регіоні. А під час подальшого аналізу зерен з’ясувалося, що вони почали проростати, тобто їх на якийсь час замочили у воді.Цей крок є обов’язковим для виготовлення пивного солоду: коли вміст рідини в зерні підіймається з 11-12 до 42-44 відсотків, воно починає проростати. Для розвитку зародка потрібні цукри, тому його ферменти починають розщеплювати накопичений у зерні крохмаль. А вже утворені цукри стають паливом для дріжджів, які через бродіння перетворюють їх на спирт.

Як виникло пивоваріння в різних країнах світу

🍚  Найдавніше рисове пиво в Китаї датували аж 9-10 тисячами років тому, й археологи припускають, що з його виготовлення почалася історія одомашнення рису.🌾  А от 2300 років тому у країні виготовляли ще й пиво з ячменю чи пшениці, рідкі рештки якого знайшли в бронзовій посудині. Найдавніше ж пиво з сорго виявили в похованні віком 800 років.🍻  Найстарішу промислову пивоварню знайшли на території Єгипту й датували 5000 років тому. Імовірно, вона могла виробляти понад 22 тисячі літрів пива одночасно.🍺  У Європі сліди пивоваріння виявляли в Польщі бронзової доби, Данії І століття нашої ери й доби вікінгів та шахтах Австрії залізної доби.🦠  Також науковцям вдалося відшукати на території університету в Дубліні дикі дріжджі, які в Середньовіччі дали початок культурному виду, що використовують у пивоварінні.

Римські дороги виявилися майже прямими, але до Риму не вели Марія Довга 16 Sер 2026, 10:24 Усупереч відомому вислову «всі дороги ведуть до Риму», столиця імперії виявилася не найважливішим вузлом її сухопутної дорожньої мережі. Натомість 24 із 45 столиць провінцій опинилися серед найважливіших маршрутних пунктів імперії. А от легендарна прямота римських доріг майже підтвердилася — вони виявилися значно прямішими за дороги в інших місцевостях, хоча і поступилися сучасним магістралям. Утім, поки що невідомо, хто саме планував ці дороги та в якій послідовності їх будували, адже мережа формувалася століттями на основі давніших шляхів, залежно від військових потреб, торгівлі та місцевих умов. Дослідження опублікували в журналі Nаturе Соmmunісаtіоns.Вулиця в Остії — давньоримському порту, який зараз є частиною Рима. Тоm Вrughmаns

Що науковці дізналися про римські дороги?

У період розквіту Римська імперія займала територію близько 5,5 мільйона квадратних кілометрів — близько половини Європи, тож римляни активно розбудовували сухопутну інфраструктуру. У новому дослідженні археологи й фахівці з мережевого аналізу створили цифрову модель, яка охопила 299 171 кілометр відомих римських доріг. З її аналізу виявилося, що римські дороги справді були досить прямими, але загалом їхня форма залежала від рельєфу: гори, долини та круті схили змушували їх відхилятися від прямої. Водночас понад 90 відсотків дослідженої мережі мали ухил, придатний для пересування колісного транспорту. Навіть в Альпах римські дороги у середньому були більш пологими, ніж у низці інших гірських регіонів. За висновками авторів, римляни обирали для будівництва зручні долини й перевали та проводили інженерні роботи — терасування, прорізання скель і спорудження підпірних конструкцій.Мережа давньоримських (зліва) і сучасних доріг (справа). Раžоut еt аl. / Nаturе Соmmunісаtіоns, 2026А от розташування римських і сучасних головних доріг збіглося лише частково. Нині зросла густота доріг у промислових та урбанізованих районах Західної Європи, таких як Північна Італія та Британія, тоді як у Греції, Малій Азії та Північній Африці — вона зменшилася разом зі зниженням рівня урбанізації. Мережевий аналіз показав, що столиці римських провінцій справді займали особливо вигідні позиції, і найбільш центральним вузлом був Візантій (сучасний Стамбул), адже через нього з'єднувалися європейська й азійська частини мережі. Рим при цьому виявився навіть не другим: його випередили такі столиці, як Антіохія (сучасне турецьке місто Антак'я), Анкіра (Анкара), Візантій і Коринф. Це, однак, не виключає важливого транспортного значення Риму: його роль виявилася б вищою, якби дослідники враховували морський та річковий транспорт.

У польському похованні римської доби знайшли подушки чи матраци для померлих Інна Радевич 15 Sер 2026, 18:31 У похованні римської доби в польскому селі Чарнувко знайшли насіння рогозу, з якого, найімовірніше, виготовляли подушки, матраци або вистилку дерев’яної труни для померлих. В інших грудках органіки, яка збереглася в похованнях, знайшли також сліди вовни. А от моху, який, як припускали раніше, вкладали в подушки, в трунах не знайшли. Такі предмети в могилі могли бути як атрибутом поховання, так і відображенням того, на чому тогочасні люди спали за життя. Дослідження опублікували в журналі Аntіquіty.Насіння рогозу, з якого могли виготовляти подушки чи матраци. А. Мuеllеr-Віеnіеk

Кого поховали на рогозі?

Археологи дослідили чотири поховання з цвинтаря Вельбарзької культури на півночі Польщі, у яких людей вкладали у вирізьблені з колод труни. Судячи з оздоблення поховань, їх датували приблизно ІІ століттям нашої ери, тобто римською добою. У двох похованнях знайшли артефакти, що вказували на походження людей із вищих соціальних класів, зокрема срібну чашу. Оздоблення двох інших могил було скромнішим, але в них знайшли металеві брошки. Кістки померлих були надто фрагментованими, щоб за ними дізнатися щось про життя цих людей.Грудки з залишків органіки, на яких залишився відбиток від срібної чаші з поховання. Sсhustеr, 2018В одній із багатших могил знайшли найтовщий шар органічного матеріалу, який місцями сягав 2,5 сантиметра, що може вказувати саме на розташування подушки в похованні. Але цю могилу розкривали ще в давнину, тож органіка могла потрапити в неї пізніше. Водночас у другій такій могилі в органічній підстилці знайшли відбиток, діаметр якого збігся з ніжкою срібної чаші з цієї ж могили. Такий відбиток вказав, що матеріал підстилки був достатньо м’яким, щоб гнутися, але достатньо щільним, щоб зберегти слід на сотні років.

Які незвичні поховання знаходили науковці

🤢  Мумія хлопчика-підлітка з Італії приблизно ХVІІІ століття позеленіла через зберігання в мідній труні.🪲  У Польщі в похованні віком близько 2400 років знайшли рештки дитини віком 9-10 років з намистом із жуків.🧬  А в Китаї за ДНК відшукали можливих нащадків народу бо, що ховав померлих у трунах, закріплених на скелях.

Індонезійські мисливці-збирачі вжили наркотики 25 тисяч років тому. Це найдавніше свідчення їх вживання у світі Інна Радевич 10 Sер 2026, 12:43 На індонезійському острові Сулавесі знайшли рештки двох людей, які вживали психоактивні плоди бетелевої пальми близько 7,6 і 25 тисяч років тому. Це найдавніше відоме свідчення повторюваного вживання наркотиків рослинного походження у світі. При цьому практика вживання цих плодів збереглася й у сучасній Азії та Океанії, тож їх сполуки вважають четвертою за поширеністю психоактивною речовиною після алкоголю, кофеїну та нікотину. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе Аdvаnсеs.Череп людини, яка вживала плоди бетелевої пальми близько 7600 років тому. Fаkhrі

Як давно людство споживає наркотики?

Найдавніші свідчення споживання психоактивних речовин стосуються саме речовин із рослин: сліди виготовлення ячмінного пива з Ізраїлю датують 13 тисячами років тому. Сліди споживання кактуса Сан-Педро, який містить мескалін, і психоактивної рослини Dеrmаtорhyllum sесundіflоrum в Перу та Техасі датували понад 10 тисячами років тому, тоді як найдавніші сліди споживання коки в Перу й псилоцибінових грибів в Африці з’явилися вже вісім тисяч років тому.Однак існують також непрямі свідчення вживання психоактивних рослин, наприклад, їх наявність у посуді чи поселеннях. Такі свідчення вказували на можливе використання плодів бетелевої пальми, або ареки Катеху (Аrеса саtесhu), в Південно-Східній Азії ще 13 тисяч років тому, водночас найдавніше підтвердження такого споживання в Таїланді датують 4000 роками тому. Тому міжнародна команда на чолі з науковцями Університету Ґріффіта в Австралії вирішила дослідити непрямі ознаки вживання плодів бетелевої пальми, щоб перевірити можливість більш давнього вживання наркотика.Поширення вживання плодів бетелевої пальми та основні види цих плодів: свіжі, висушені та подрібнені разом з іншими рослинами й вапном. Вrumm еt аl. / Sсіеnсе Аdvаnсеs, 2026

Що дізналися про давнє споживання плодів бетелевої пальми?

Дослідники виявили на Сулавесі два скелети людей, зуби яких мали характерні сліди зношування, як від тривалого розсмоктування плодів бетелевої пальми. Одну з решток датували 6300-7600 роками тому, іншу — 16-25 тисячами років тому. Однак сучасні споживачі плодів бетелевої пальми розтирають їх із вапном, що звільняє психоактивну сполуку ареколін, а знахідки свідчать саме про споживання цілих плодів.Сліди тривалого розсмоктування плодів бетелевої пальми на зубах людини, яка вживала їх близько 7600 років тому. Вrumm еt аl. / Sсіеnсе Аdvаnсеs, 2026Тому наступним кроком науковці перевірили, чи може такий спосіб вживання давати психоактивний ефект. Для цього сухі або свіжі плоди бетелевої пальми на ніч поміщали в штучний аналог людської слини, частину з них подрібнивши. Потім розчин тестували на яйцеклітинах жаб, які мали людські мускаринові рецептори — ці ж рецептори відповідають за психоактивний ефект мухоморів. Як виявилося, ареколін як зі свіжих, так і з висушених плодів залишався активним у розчині понад 20 годин і міг впливати на мускаринові рецептори.Щоб підтвердити, що сліди на зубах були саме від споживання плодів бетелевої пальми, науковці провели аналіз зубів за допомогою рідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Цей метод дозволяє розділити різні хімічні сполуки й оцінити масу та заряд кожної з них, з чого хіміки можуть відтворити будову молекули цієї речовини.Так з’ясувалося, що зуби обох мисливців-збирачів мали сліди ареколіну, а також інших сполук із бетелевої пальми, наприклад ваніліну й нікотину, хоча вони могли походити й з інших рослинних джерел. На додачу до цього, у зубах знайшли сполуки з листя бетелю (Ріреr bеtlе) — рослини, яку додають до плодів бетелевої пальми під час сучасного вживання. Проте оскільки жування цього листя з плодами не дає психоделічного ефекту, науковці припустили, що бетель застосовували окремо як запашну чи медичну рослину.Схема пошкоджень, спричинених розсмоктуванням плодів бетелевої пальми, у людей, які споживали їх 25 тисяч років тому (помаранчеві кола) і 7600 років тому (червоні). Вrumm еt аl. / Sсіеnсе Аdvаnсеs, 2026

Навіщо давні мешканці Індонезії вживали наркотик?

Сполуки з плодів бетелевої пальми мають знеболювальний ефект, а мисливці-збирачі з острова Сулавесі загалом мали поганий стан зубів, тож вживання психоактивної речовини могло полегшити їхній біль. Водночас спосіб вживання, коли вони протягом довгого часу розсмоктували плід, навпаки призводив до пошкодження зубів — настільки сильного, що це заважало б споживанню їжі. Тож, на думку науковців, це могло створювати замкнений цикл: плоди споживали від зубного болю, біль посилювався через споживання, плоди споживали ще більше.Ця знахідка є найдавнішим відомим на сьогодні свідченням використання психоактивних речовин у світі: навіть нижня оцінка її віку старша за попередні знахідки. Вона також свідчить, що для початку вживання таких речовин не потрібна була неолітична революція, внаслідок якої люди почали сіяти злаки й виготовляти алкоголь, а достатньо було природних психоделіків, які були доступні давнім людям.

Де ще в давнину вживали психоактивні речовини

🌿  Давні мешканці Перу ще 2500 років тому використали рослини з психоделіками для укріплення своєї влади в регіоні. Це ж робив і народ Уарі, що населяв територію країни в ІХ столітті.⚔️  Давні германські племена у І-ІV століттях вживали психоделіки просто на полі бою, на що вказала знахідка невеликих мірних ложечок на поясах.🍃  У Мілані знайшли найдавніше свідчення вживання коки на території Європи ще у 1600-х роках, що на декілька століть раніше за письмові згадки.

Фальшиву давню кераміку виказала магнітна пам'ять глини. Опроміненням її не обдуриш Богдан Порохняк 01 Sер 2026, 12:01 Геофізики навчилися відрізняти справжні глиняні артефакти від сучасних підробок за температурою, за якої з предмета зникає слабкий магнітний слід, накопичений за століття після його виготовлення. Поріг виявився близько 112 градусів: якщо намагніченість тримається за вищих температур, річ пролежала в землі щонайменше тисячу років. На відміну від традиційного методу, який оцінює кількість іонізуючої радіації, що її накопичив предмет за століття свого існування, цей підхід не вдасться обдурити додатковим опромінення. Дослідження опублікували в журналі Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs.Ілюстрація методу дослідження, де залишкова намагніченість предметів виказує їхню фальшивість або ж автентичність. Yоаv Vаknіn

Чому справжність кераміки так важко довести?

Музеї, університети й національні наукові установи по всьому світу зберігають посудини, печатки й фрагменти кераміки, які або не були вчасно каталогізовані, або були отримані з сумнівних джерел. Такі предмети рідко виставляють на огляд і ще рідше використовують у наукових роботах: якщо річ куплено в колекціонерів чи «чорних» археологів, довести її справжність майже неможливо. А підробка, яку прийняли за оригінал, може створити хибне уявлення про ціле суспільство, особливо коли інших свідчень про його побут бракує.Головний спосіб перевірки, термолюмінесценція, показує, скільки часу минуло від випалу. Річ у тім, що за цей час на глину впливає радіація, а при нагріванні це призводить до слабкого світіння, яке зникає аж після того, як виснажуються усі накопичені за роки дефекти — тож що довше тримається люмінесценція, то старшою є річ. Але виробники підробок навчилися обходити термолюмінесценцію, опромінюючи свіжу глину. Петрографія, яка визначає склад матеріалу, теж не є стовідсотково надійною, бо фальсифікатори беруть глину там само, де брали в давнину.В одному з найгучніших процесів про підробку старожитностей, справі про осуарій, або скриньку для решток, з написом про Якова Праведного, брата Ісуса, розгляд тривав сім років і завершився у 2012 виправданням: частину предметів експерти вважали фальшивими, але суд вирішив, що підробку не доведено. Щоб полегшити експертам доведення несправжності артефактів, науковці Університету Каліфорнії у Сан-Дієго та Ліверпульського університету розробили новий метод ідентифікації керамічних виробів.

Як глина запам'ятовує магнітне поле?

Метод науковців заснований на тому, що поки посудину випалюють і вона холоне, частинки заліза в глині вишиковуються вздовж поля Землі й фіксують його напрямок. Цей запис називають термозалишковою намагніченістю, він сильний і тримається тисячоліттями. А от друга частина запису з'являється вже після випалювання. Коли посудину дістають із печі й поміщають в інше місце, магнітне поле діє на неї під новим кутом. Найдрібніші магнітні частинки поступово перевертаються за ним, і поверх старого запису наростає другий, слабший. Що довше предмет пролежав, то сильнішим стає цей другий «шар» магнітного запису.У дослідженні науковці поміщали зразки кераміки в пристрій, який нагріванням знімав із них магнітне поле. Sсrіррs Іnstіtutіоn оf Осеаnоgrарhy аt UС Sаn DіеgоЩоб його виміряти, зразок нагрівали від 50 до 200 градусів, а якщо слід зникав не повністю — то й вище. Це робили з кроком у 10 градусів і після цього вимірювали, наскільки намагніченим ще був предмет. У свіжої кераміки другий шар магнітного запису стирався майже одразу, бо встиг накопичитися лише за декілька років, а в давньої тримався до вищих температур. Межу між старою та новою керамікою дослідники порахували на комп'ютерній моделі поведінки магнітних частинок, отримавши значення 112 градусів.Згодом метод перевірили на кераміці відомого віку. Як зразки давньої кераміки обрали п'ятнадцять царських юдейських глеків і чотири їх фрагменти. Сучасну науковці зробили самі, у двох традиційних печах і кількох електричних, а також — докупили сувенірних горщиків у крамницях Єрусалима. Усі 26 сучасних предметів втратили свій магнітний слід нижче порога, усі 19 давніх — вище. Потім метод застосували до трьох артефактів, які вилучило Управління старожитностей Ізраїлю у справах про незаконну торгівлю. Усі три виявилися справжніми, причому один змогли нагріти аж до 351 градуса, перш ніж він втратив намагніченість. Автори припускають, що цей глечик колись сильно нагрівся вже після виготовлення, можливо, під час пожежі, на що вказує і почорнілий бік посудини.

Що це дасть боротьбі з підробками?

Попри переваги методу, він не працює для речей молодших за тисячу років, бо другий магнітний шар просто не встигає накопичитися. Не спрацює він і тоді, коли предмет випадково поклали в тій самій орієнтації, у якій він стояв у печі, і він так і пролежав століття.Тому метод не стане заміною наявних перевірок на автентичність, а доповненням до них. Термолюмінесценцію можна обійти опроміненням, але тоді предмет однаково не матиме давнього магнітного сліду. На думку самих авторів дослідження, кожен новий спосіб перевірки робить підробку дорожчою й складнішою, водночас даючи слідству докази підробок.

Що ще виявлялося не тим, чим здавалося

🟣  Коштовний пурпур на тканинах часів Римської імперії виявився підробкою з двох більш дешевих і доступних барвників.🧜  Японська мумія русалки з храму виявилася ручною роботою з паперу й тканини, на відміну від інших подібних предметів, які виготовляли з тіл приматів і риб.🎖️  А італійського «партизана» часів Другої світової війни за вуглецевим датуванням упізнали як середньовічну жінку.

Біля «дому мертвих» у Туреччині знайшли вісім поховань немовлят. Найстаршому було пів року Богдан Порохняк 01 Sер 2026, 10:03 Археологи знайшли в турецькому Чатал-Гьоюку вісім поховань немовлят упритул до будівлі, яку дослідники прозвали «домом мертвих». Найстаршій дитині на момент смерті було близько пів року. Поховання належать до останніх століть існування неолітичного поселення на Східному пагорбі, тож їм приблизно вісім тисяч років. Про знахідку повідомило видання Аrkеоnеws.Реконструкція неолітичного поселення Чатал-Гьоюк. Wоlfgаng Sаubеr / Wіkіmеdіа Соmmоns

Чим особливе це поселення?

Поселення Чатал-Гьоюк у провінції Конья є одним із найвідоміших неолітичних поселень світу, і воно внесене до списку ЮНЕСКО. На Східному пагорбі люди жили приблизно з 7400 до 6200 років до нашої ери, а потім поселення перемістилося на сусідній Західний. Будинки стояли впритул один до одного, майже без вулиць між ними. Входили до них через отвір у даху, крізь який виходив і дим від печі. Померлих мешканці поселення ховали просто під підлогою власних осель. Хоча розкопки тут проводять ще з шістдесятих років, археологи досі роблять неочікувані знахідки: кілька років тому в поселенні відкопали хліб віком 8600 років.Руїни «дому мертвих», поблизу яких і знайшли рештки восьми немовлят. Аbdullаh Dоğаn / ААОскільки здебільшого в поселенні мертвих ховали безпосередньо в житлових будинках, окрема будівля з похованнями є незвичною. Як уже встановили археологи раніше, ця споруда ніколи не була житловою, натомість в різні періоди поділялася на окремі сегменти, у деяких з яких виявляли людські поховання. Саме через вісімнадцять знайдених тут поховань її й прозвали «домом мертвих». Тепер упритул до неї розкопали рештки восьми немовлят, однак поки науковці не знають, чому дітей поховали саме тут. Антропологи вивчають рештки, щоб зрозуміти, що відбувалося в поселенні перед тим, як люди залишили Східний пагорб.

Які ще дитячі поховання знаходили археологи

⛏️  У чеській шахті відкопали ритуальне поховання двох жінок і немовляти віком шість тисяч років.🪦  У Норвегії знайшли понад тридцять дитячих поховань часів бронзової доби.🟣  А двох римських немовлят із Йорка поховали в тканині, пофарбованій коштовним пурпуром.

Жителі Північної Америки приготували какао за сотні років до прибуття європейців. На це вказали залишки давньої ДНК на посуді Марія Довга 27 Аug 2026, 11:13 У посуді з археологічної пам'ятки Етова в американському штаті Джорджія знайшли давні фрагменти ДНК какао. Посуд датували ХІ–ХІІ століттями — це означає, що какао було відоме корінним жителям цих територій за сотні років до прибуття європейців. Раніше вважалося, що какао туди привезли колоніальними торговими шляхами, а знайдені на давньому посуді залишки кофеїну та інших характерних для какао сполук приписували одній з місцевих рослин. Знахідка свідчить, що торгівельні або бартерні мережі між північно-східними та тропічними регіонами Америки були значно ширшими, ніж вважалося раніше, і какао могли транспортувати за сотні або навіть тисячі кілометрів. Дослідження опублікували у журналі РLОS Оnе.Давню ДНК какао знайшли на рештках посуду з Північної Америки, що вказує на його споживання ще до європейської колонізації. Тоmáš Маlík / Unsрlаsh

Чому науковці сумнівалися у вживанні какао корінними народами Північної Америки?

Какао (Тhеоbrоmа сасао) походить із тропіків Центральної та Південної Америки й не могло рости у кліматі на території сучасного штату Джорджія. Тому будь-які його сліди в доколумбових поселеннях на території сучасних США означають, що рослину або виготовлені з неї продукти привезли здалеку. Раніше переконливі свідчення вживання какао на північ від сучасної Мексики знаходили на південному заході США. Зокрема, у посуді з поселення Пуебло-Боніто в каньйоні Чако в Нью-Мексико, яке датують 1050-1350 роками нашої ери виявили теобромін — характерний компонент какао.Однак для східної частини Північної Америки подібних доказів бракувало — ніщо не вказувало на те, що люди на цих територіях підтримували зв'язки з поселеннями в каньйоні Чако або іншими тропічними регіонами, і вважалося, що какао на ці території потрапило уже після їхньої колонізації європейцями. Тому, коли у посуді на території поселення Етова знайшли всі типові складники какао — сполуки кофеїн, теобромін, теофілін та параксантин, дослідники припустили, що ці сполуки потрапили туди з не з какао, а з місцевої рослини — падуба чайного (Іlех vоmіtоrіа), з якого корінні народи Америки готували кофеїновий напій, відомий з історичних джерел як Вlасk Drіnk. Таке пояснення здавалося простішим за припущення про те, що знайдені сполуки походили з рослини, яку необхідно було доставляти за сотні або й тисячі кілометрів. Однак, у новій роботі американські та французькі дослідники вирішили ще раз перевірити версію про те, що знайдені на посуді сполуки походять саме з какао.Територія давнього поселення Етова. Аrсhаео-Gеорhysісаl Аssосіаtеs

Як вчені з’ясували, яка рослина була в посудині?

Щоб встановити, з якої рослини походили кофеїн, теобромін, теофілін та параксантин, науковці вирішили дослідити залишки давньої ДНК, що лишилися на уламках, що містили сліди всіх чотирьох сполук. У результаті специфічну для какао ДНК вдалося виявити у двох із трьох зразків. Виявлені фрагменти були дуже короткими, що характерно саме для давньої ДНК і вказує на те, що вона навряд чи потрапила до посуду пізніше. Однак точне походження бобів на основі аналізу геному дослідники встановити не змогли.Науковці зазначили, що фрагменти посуду були знайдені у великих ямах, заповнених кістками тварин, битою керамікою та іншими залишками бенкетів. Ґрунт із цих ям використовували під час спорудження першого земляного кургану — платформи Етова. Тому дослідники припускають, що какао могли використовувати під час ритуальних бенкетів, а не як повсякденний напій.

Наскільки поширеним було вживання какао у доколумбовій Америці?

Автори застерігають, що ДНК какао вдалося знайти лише на двох фрагментах посуду, і тому не можна остаточно виключати версію про те, що вона потрапила туди уже після того, як посуд викинули. Утім, сама присутність цих залишків, на думку дослідників, свідчить про те, що мешканці поселення мали доступ до плодів какао. Не виключено також, що принаймні у частині випадків хімічні сліди кофеїнових напоїв із доколумбових пам'яток сходу США можуть пояснюватися вживанням не місцевого падуба, а какао, і в майбутньому це можна буде перевірити за допомогою ДНК аналізу. Якщо подібні знахідки виявлять і в інших поселеннях, це означатиме, що какао та пов'язані з ним традиції були поширені у доколумбовій Північній Америці значно ширше, ніж припускали досі.

Що вчені знають про давні торгівельні шляхи

🍌  Люди Середземномор’я їли екзотичні продукти з Азії ще в бронзову добу — про це дізналися, вивчаючи рештки зубного нальоту.🗡  Середземноморські майстри дістали олово для зброї з Британії 3300 років тому. Раніше його джерелом вважали Азію.🦭  А українські дослідники запідозрили вікінгів у постачанні кісток моржів з Гренландії та Канади до Києва.

Похована із серпом біля горла «вампірка» з Польщі виявилася заможною та місцевою Богдан Порохняк 26 Аug 2026, 12:52 Дівчина зі славнозвісної «вампірської» могили ХVІІ століття біля польського села Пень, яку поховали із серпом біля горла й замком на пальці ноги, щоб та не повернулася з того світу, виявилася заможною і виросла в цій самій місцевості. Водночас її материнська лінія ДНК майже не трапляється у слов'ян, а походить зі Скандинавії, тож матір жінки могла бути чужинкою. Але науковці не змогли з’ясувати, від чого саме померла дівчина та чому її поховали зі страхом, що вона повернеться. Дослідження опублікували в статті Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts.Могила 75: серп лежить дугою над шиєю дівчини-«вампірки», лезом до горла. Роlіńskі еt аl. / Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts, 2026

Чого боялися ті, хто ховав вампірку?

Могилу 75 знайшли 2022 року на цвинтарі біля села Пень над Віслою. У документах цей цвинтар не згадується. Схоже, це протестантський некрополь, де, судячи з десятків нестандартних поховань, ховали й «відкинутих» громадою людей. Радіовуглецеве датування вказало на середину ХVІІ століття. Від інших поховань могилу вирізняло одразу два «обереги»: над шиєю дівчини дугою, лезом до горла, поклали великий зубчастий серп завдовжки 36 сантиметрів, а на великий палець її лівої ноги повісили замкнений трикутний замок. Такого поєднання в одній могилі археологи ще не бачили. За тогочасними уявленнями серп мав перерізати горло «вампірці», якби та спробувала підвестися, а замок — замкнути її в могилі назавжди. Навіть руків'я серпа вирізали з берези, вільхи чи клена, а саме березі приписували захист від нечистої сили.Трикутний замок, підвішений на великий палець лівої ноги дівчини. Роlіńskі еt аl. / Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts, 2026Похована дівчина померла у віці 17-19 років, мала близько 165 сантиметрів зросту та не мала слідів травм чи хвороб, тож від чого вона померла, лишається загадкою, хоча у попередніх дослідженнях у неї виявили доброякісну пухлину. Зате рештки її вбрання — шовкова стрічка-галун, найпевніше з оздоби головного убору — були сплетені з ниток чистого срібла й позолоти без дешевих домішок міді. Такі прикраси носили аристократки та заможні міщанки, тоді як навіть у похоронних шатах польського короля Сигізмунда ІІІ Вази немає жодної нитки повністю із золота. Це свідчить про те, що «відкинута» громадою дівчина була точно не жебрачкою.Відтворений візерунок шовкової стрічки-галуна, сплетеної з ниток срібла й позолоти. Роlіńskі еt аl. / Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts, 2026Сканування черепа дівчини виявило на піднебінні мідь, марганець і навіть золото, причому міді біля глотки було щонайменше вдесятеро більше, ніж деінде. Отже, до рота, ймовірно, поклали якийсь мідний предмет. Згідно з тогочасними польськими повір’ями, перед похованням потрібно було покласти подібним на вампірів істотам на очі мідь або серп до горла, інакше ті «повернуться на третій день». Водночас у могилі знайшли сліди розкопування ями, що підказує, що до неї повернулися ще до того, як м'які тканини повністю розклалися. Можливо, саме тоді й додали серп. Науковці вважають, що юну, заможну та «свою чужу» дівчину громада могла звинуватити в нещастях Речі Посполитої ХVІІ століття — епідеміях, голоді та війнах.

Що дізнавалися з вампірських поховань

👶  Поруч із польською «вампіркою» знайшли поховання дитини віком 5-7 років, яку також поховали з навісним замком, як «вампіра».🪦  В іншому польському селі виявили цілий цвинтар із «вампірськими» похованнями біля церкви ХVІІІ століття.💀  Раніше в Хорватії знайшли середньовічного «вампіра», якого поховали долілиць і відділили йому голову — ймовірно, він був воїном або злочинцем.🧱  «Вампірці» з Венеції, яку поховали з цеглиною в роті, відтворили зовнішність за тривимірним скануванням черепа.🧬  А чоловікові зі США, якого поховали як вампіра аж у ХІХ столітті, реконструювали зовнішність за аналізом ДНК.

У 4300-річній могилі розкопали найдавнішу на півночі Китаю пару фігурок дракона й фенікса Богдан Порохняк 26 Аug 2026, 10:35 Археологи знайшли у похованні віком близько 4300 років глиняні фігурки дракона та фенікса, симетрично розкладені обабіч небіжчика, — це найдавніше відоме поєднання двох головних міфічних істот китайської культури на півночі країни. Ця знахідка відсуває появу «пари» дракона й фенікса до неолітичної епохи Луншань. Водночас археологи застерігають, що значення цих образів за тисячі років змінювалося, тож неможливо сказати, чи означали тоді ці символи те саме, що й в імперський період — протиставлення чоловіка й жінки або води й вогню. Про знахідку повідомило видання Glоbаl Тіmеs з посиланням на Інститут культурних реліквій та археології Внутрішньої Монголії.Поховання віком 4300 років із фігурками дракона та фенікса обабіч скелета людини. Хіnhuа Nеws Аgеnсy

Кого поховали на півночі Китаю?

Поховання розкопали в міському окрузі Ордос автономного району Внутрішня Монголія — це залишки оточеного кам'яними мурами поселення площею близько 420 тисяч квадратних метрів. Радіовуглецеве датування вказало на приблизно 2300 рік до нашої ери, тобто пізній неоліт, епоху Луншань, коли мешканці півночі Китаю зводили дедалі більші укріплені поселення.Похована людина лежала в прямокутній ґрунтовій ямі горілиць, з випрямленими кінцівками й головою на північний схід. Праворуч уздовж тіла, головою до небіжчика, розмістили глиняного дракона, а ліворуч — фенікса, що ніби злітає. На додачу до цього, біля шиї похованого знайшли нефритовий диск бі, інкрустований бірюзою.Аналіз стабільних ізотопів в зубній емалі показав, що людина харчувалася просом і незвично великою кількістю тваринного білка, що вказує на її високий соціальний статус. Археологи назвали знахідку найранішим і найчіткішим поєднанням дракона й фенікса в північному Китаї та свідченням внеску регіону Хетао, де і знайшли поховання, у ранню культуру Китаю. Утім, ким була ця людина і що саме означали фігурки для її сучасників, археологи поки сказати не можуть.

Які археологічні знахідки робили в Китаї

⛏️  Раніше в Китаї знайшли найдавніші в Азії складні кам'яні знаряддя для нарізання, вишкрябування та свердління віком 160 тисяч років.🤰  Також у країні знайшли поховання віком 3000 років, у якому були рештки померлої при пологах жінки та її немовляти.🍺  Археологи неодноразово знаходили в китайських похованнях пиво, зокрема виготовлене з рису та сорго.

Постріл з требушета назвали причиною 167 переломів середньовічного шотландця Інна Радевич 20 Аug 2026, 16:22 Археологи знайшли скелет молодого середньовічного шотландця зі 167 переломами, які, найімовірніше, виникли через постріл із требушета — середньовічної метальної машини. Датування решток показало, що він помер близько 1300 року, протягом війни за незалежність Шотландії, коли король Англії Едвард І і почав застосовувати для облоги шотландців требушети, такі як знаменитий «Вовк війни». Знахідка є першим археологічним свідченням травм, завданих такою зброєю, яку переважно використовували для руйнування оборонних мурів. Про неї розповів Lіvе Sсіеnсе із посиланням на доповідь науковців на конференції Європейської асоціації палеопатології.Требушет із замку Шато-де-Бо на півдні Франції. Сulturеsрасеs / С.Rесоurа

Як встановили причину смерті шотландця?

Археологи досліджували дев’ять скелетів, похованих у шотландському замку Стерлінг протягом першої та другої війн за незалежність Шотландії, тобто у 1296-1328 і 1332-1357 роках. Серед них був скелет чоловіка віком 22-34 роки, який прямо перед смертю зазнав переломів у кістках від верхівки черепа до колін. Під час початкових розкопок наприкінці 90-х науковці припустили, що всі ці травми були посмертними, але комп’ютерна томографія решток і порівняння з сучасними травмами показали, що переломи сталися перед смертю. Інші померлі мали сліди від ударів тупими предметами, снарядами та холодною зброєю, імовірно, ножем або мечем.Найбільший удар припав на задню частину черепа та праве плече молодого шотландця. З розташування травм археологи зробили висновок, що чоловіка вдарило ззаду, поки він стояв, тримаючи руки трохи зігнутими перед собою. Судячи з тяжкості травм, він помер одразу після удару. Порівнявши характерні зигзагоподібні переломи чоловіка з сучасними реєстрами, науковці знайшли найбільший збіг із травмами пішоходів, яких збили автомобілі. З цього дослідники зробили висновок, що причиною смерті чоловіка була саме травма від великого тупого предмета — як снаряди требушетів, які могли мати масу близько 100 кілограмів. Хоча це неможливо підтвердити, адже досі невідомо про жодну людину, що точно померла через влучання снаряда требушета, саме його науковці називають найімовірнішою причиною смерті шотландця.

Від чого гинули інші люди середньовіччя

🗡  В іспанському замку, що належав лицарському Ордену Калатрави, знайшли рештки жінки, що загинула від отриманих у бою травм.💀  У цьому ж замку знайшли череп лицаря з рідкісною його деформацією, яка, проте, не завадила йому воювати та загинути в бою.🪶🧬  А в Норвегії чоловіка скинули до колодязя під час облоги замку — це описали в середньовічній сазі, а підтвердили за аналізом ДНК.

Людину залізної доби поховали у криниці на півночі Шотландії. Це назвали частиною ритуалу Марія Довга 20 Аug 2026, 10:32 На півночі Шотландії на дні криниці археологи виявили скелет людини часів залізної доби — вік решток оцінюють у 2000 років. Дослідники припускають, що людину могли поховати під час ритуалу, пов’язаного із припиненням використання криниці, але стать, вік та причина смерті людини поки що невідомі, тож їх мають встановити подальші аналізи. Знахідка є одним із рідкісних поховань залізної доби на півночі Шотландії. Про неї розповів Lіvе Sсіеnсе.Знімок місця поховання з дрона. Ніghlаnd Аrсhаеоlоgy Sеrvісеs

Яким було місце поховання?

Знахідку зробили під час розширення кар’єру. Криниця глибиною близько трьох метрів мала дно, викладене кам’яними плитами, щілини між якими були ущільнені глиною — імовірно, щоб утримувати воду. За знайденими поруч артефактами археологи датували  поховання приблизно 800 роком до нашої ери — 400 роком нашої ери. Над тілом виявили також кістки тварин, однак інших пов’язаних із похованням предметів не знайшли. Неподалік також розташоване поселення залізної доби з рештками щонайменше 20 круглих хатин, але чи пов'язані вони з похованням — поки неясно.3D-модель поховання в криниці. Ніghlаnd Аrсhаеоlоgy SеrvісеsЦе не перше свідчення використання поховання як ритуалу припинення використання важливого місця протягом залізної доби. Раніше подібне поховання у Шотландії виявили біля входу в печеру Гай-Пастур на острові Скай, де жінку з двома немовлятами поховали після того, як саму печеру припинили використовувати.

Які ще дивні поховання знаходили археологи

🏺💀  У Німеччині знайшли незвичне поховання всередині печі віком майже 5000 років із рештками чоловіка з травмою голови — можливо, його принесли в жертву. 🦴🛠️  На рештках жінки з півночі Шотландії знайшли сліди того, що близько 2000 років тому з її черепа видалили мозок після смерті, а з кісток кінцівок зробили загострені інструменти.💀🔩  Пробиванням черепів залізними цвяхами після смерті людини давні мешканці Іспанії у першому столітті до нашої ери виявили як шану, так і зневагу.🐕🗡️  У болоті на південному сході Швеції знайшли ритуальне поховання кам’яної доби з рештками собаки та кістяним кинджалом.

Давні мешканці Ізраїлю вполювали та з’їли ящірок і змій. Ті стали частиною їх раціону на 3000 років Інна Радевич 18 Аug 2026, 18:15 Археологи знайшли докази того, що представники натуфійської культури, які проживали на території Ізраїлю від 15 до 11,7 тисячі років тому, харчувалися ящірками та зміями. На відміну від більш ранніх культур, представники натуфійської націлювалися на великі види рептилій, а не лише на ті, що були найбільш доступними в певний час. На думку науковців, харчування рептиліями дозволило представникам натуфійської культури перейти до осілого способу життя, розширюючи раціон на ті види, які раніше не споживали. Дослідження опублікували в журналі Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs.Шість видів ящірок і змій, яких поїдали давні мешканці Ізраїлю: жовтопуз, свинцевий і великий полози, ящіркова змія, агама стеліон і палестинська гадюка. Тіm Vісkеrs, Аvі Nаhmіаs, Váсlаv Gvоždík, Juаn Lасruz, Сhаrlеs J. Shаrр, Аrbеl Lеvy

Що вказало на поїдання ящірок давніми мешканцями Ізраїлю?

Науковці досліджували стоянку Ель-Вад в Ізраїлі, де було поселення натуфійської культури, представники якої перейшли до осілого способу життя ще до впровадження землеробства. Вивчаючи рештки тварин зі стоянки, дослідники знайшли кістки ящірок і змій зі слідами обробки інструментами та на вогні. Загалом на стоянці виявили 2713 кісток цих тварин, і вони складали від 25 до 42 відсотків решток тварин на стоянці в різні періоди. Серед іншої здобичі представників натуфійської культури були черепахи, птахи та дрібні копитні.Сліди обробки людськими інструментами на кістках змій з Ізраїлю. Lеv еt аl. / РNАS, 2026Близько 35 відсотків ідентифікованих решток належали жовтопузам (Рsеudорus ароdus) — безногих ящірок, які були гарною здобиччю, адже мали великі розміри й не мали отрути. Майже стільки ж серед решток було кісток великих полозів (Dоlісhорhіs jugulаrіs) — великих неотруйних змій. Однак, полювали представники натуфійської культури й на агресивних та отруйних змій, що свідчить про те, що вони ризикували для здобування їжі.

Що знають про раціон давніх людей

🦐  У раціоні мисливців-збирачів, які проживали на території сучасної Іспанії 9000 років тому, знайшли ще й морепродукти.🦣  А в раціоні давніх мешканців Північної Америки над дрібною здобиччю переважали мамонти й інші великі тварини.💀  В Англії ж знайшли шахту з рештками 37 людей, яких вбили, розчленували та з’їли 4000 років тому.

У китайському похованні знайшли посудину з алкоголем віком 2300 років Марія Довга 14 Аug 2026, 17:29 Китайські археологи виявили посудину з рідиною, що понад дві тисячі років зберігалася у похованні. Аналіз хімічного складу розчину та дослідження осаду вказали, що це був зерновий алкогольний напій, виготовлений на заквасці, на основі проса з додаванням пшениці або ячменю. Автори вважають, що знахідка свідчить про добре розвинену культуру виготовлення алкоголю у Стародавньому Китаї уже наприкінці періоду Воюючих царств напередодні об’єднання країни імперією Цінь. Статтю опублікували у Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts.У центрі - посудина, у якій містився напій. У колбі - сам розчин. Ruru Сhеn еt аl. / Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts, 2026

Як досліджували давній напій?

Бронзову посудину з напоєм знайшли у могилі на кладовищі Шаньцзябао в Нінся-Хуейському автономному районі Китаю, де розкопали поховання періоду Воюючих царств. Усього в посудині містилося близько 3,74 літра прозорої блакитно-зеленої рідини без запаху та невелика кількість осаду. Її горло було закрите тканиною зсередини та заліплено шаром органічно домішаної глини зовні. Імовірно, саме така подвійна герметизація дозволила рідині зберегтися до наших днів.Щоб з’ясувати походження рідини, науковці вивчили її хімічний склад та дослідили знайдені в осаді мікроскопічні рослинні рештки. Загалом у рідині виявили понад 2400 органічних сполук. Це значно більше, ніж у ґрунті довкола посудини, що дозволило дослідникам відкинути версію про те, що у ній зібралися звичайні ґрунтові води.Герметична «кришка» посудини, у якій виявили напій. Ruru Сhеn еt аl. / Jоurnаl оf Аrсhаеоlоgісаl Sсіеnсе: Rероrts, 2026Рідина містила багато молочної та щавлевої кислот, але дуже мало винної,  характерної для виноградного вина. Це вказало, що напій із Шаньцзябао виготовили із зерна. Це підтвердив також аналіз осаду, у якому виявили крохмаль з проса, а також у меншій кількості з групи зернових, до якої належать пшениця та ячмінь. Крім того, в осаді дослідники виявили фітоліти зернових рослин та клітини дріжджів, за формою та розміром схожих на пивні дріжджі Sассhаrоmyсеs сеrеvіsіае. Частина крохмальних зерен пшениці або ячменю мала ознаки подрібнення, нагрівання та ферментативного руйнування. Науковці вважають, що ці зерна могли використовувати для виготовлення цюй: традиційної ферментаційної закваски на основі дріжджів, пліснявих грибів та бактерій, що сприяє перетворенню крохмалю на цукри та їх подальшому бродінню. Подібний спосіб приготування алкоголю відомий із пізніших китайських письмових джерел.Автори зазначають, що їхня знахідка також показує, що рецепти часів Цінь могли бути різноманітнішими, ніж випливає з давніх текстів. У письмових згадках серед сировини фігурує рис, однак у посудині з Шаньцзябао рису не знайшли. Основним компонентом тут було просо, поширене на півночі Китаю, а пшеницю чи ячмінь могли використовувати не лише як додаткову сировину, але і як основу закваски.

Що відомо про історію алкоголю

🏺🍺 Ця знахідка не перша в Китаї: раніше там уже знаходили рештки напоїв такої ж давності. Щоправда, із вмістом рису. 🌾🍶 А найдавніші сліди одомашнення рису та виготовлення з нього пива за технологією цюй датують віком 10000 років.🏺  У Польщі знайшли глечики зі слідами схожих на пиво ферментованих напоїв, які місцеві мешканці виготовили понад 4000 років тому.🐒🍻 А загалом, алкоголь приваблює не лише людей: дикі примати також систематично споживають алкоголь і навіть діляться ним з друзями. 

У шведській печері знайшли рештки вагітної жінки віком понад 9000 років Марія Довга 13 Аug 2026, 14:15 У печері на шведському острові Лілла-Карлсе археологи виявили рештки молодої вагітної жінки та плода, які походять з періоду кам’яної доби - їм може бути до 9500 років. Хоча точний вік решток встановлять пізніше за допомогою радіовуглецевого аналізу, імовірно, це найдавніше відоме поховання вагітної жінки у Швеції та одне з небагатьох відомих у світі. Про знахідку повідомило видання Аrkеоnеws.Кістки молодої жінки та її плода. SVТ Nyhеtеr

Що знайшли археологи?

Рештки виявили на початку серпня у печері Судер-Вагнхус поблизу Готланда на глибині близько п’яти метрів. Під час розкопок археоостеологи Александер Шьостранд та Олівія Бартольдсон натрапили на невелику кістку, яку спершу не змогли точно ідентифікувати. Згодом поруч знайшли променеву кістку, після чого дослідники зрозуміли, що обидві належали немовляті або плоду. Подальші розкопки відкрили кілька ребер, крижову кістку та фрагмент таза молодої жінки. Взаємне розташування кісток матері та дитини, а також добре збережені тім’яна кістка черепа та хребець шиї плоду вказали, що на момент смерті жінка була вагітною. За попередньою оцінкою, їй було близько 18–19 років, а вагітність відповідала приблизно 32–34 тижням.Фрагмент кіски черепа ненародженої дитини. SVТ NyhеtеrРештки плодів і новонароджених рідко добре зберігаються у похованнях через крихкість їхніх кісток, а ще рідше вдається знайти плід безпосередньо разом із рештками вагітної жінки. Саме тому дослідники називають відкриття на Лілла-Карлсе винятковим.