Nauka.ua

Серце самиць кажанів почало битися швидше у відповідь на стресові вигуки їхніх дитинчат Інна Радевич 23 Осt 2026, 12:27 Серце самиць кажанів почало битися швидше у відповідь на стресові вигуки дитинчат, причому лише їхніх власних. Науковці й раніше знали, що за цими вигуками самиці знаходять загублених дитинчат, але вперше показали, що основою цього є фізіологічна реакція їхнього організму. Дослідження опублікували в журналі Frоntіеrs іn Еthоlоgy.Дитинчата кажанів зі своєю матір'ю. Shіzukі Nаrа

Як досліджували реакцію матерів на стрес дитинчат?

Оскільки кажани нетопирі японські (Ріріstrеllus аbrаmus) вирощують дитинчат у великих колоніях і пересуваються в темряві, їм потрібно розрізняти саме своє потомство в таких умовах. Коли їхні дитинчата опиняються далеко від решти, то видають вигуки ізоляції, які сигналізують матерям, що вони в стресових умовах. Щоб перевірити, як ці вигуки впливають на самиць кажанів, науковці зловили чотирьох вагітних самиць і відокремили від решти колонії: кожна з них народила трьох дитинчат, за якими стежили до моменту настання самостійності. На другий день після народження дослідники записали вигуки ізоляції 10 живих дитинчат, а на 30-й день, коли ті вже підросли, — їхні ехолокаційні вигуки.Після дорослішання дитинчат науковці помістили на їхніх матерів датчики для зчитування електрокардіограми та вмикали їм п’ять різних звуків: вигуки ізоляції від рідних і чужих дитинчат й ехолокаційні вигуки від рідних і чужих дитинчат та дорослого кажана. Серцебиття самиць прискорювалося, коли вони чули вигуки своїх дитинчат, але не чужих. Що цікаво, прискорення було більш явним для ехолокаційних вигуків, але це науковці пов’язують з тим, що на момент тесту дитинчата вже виросли й матері були більш звиклими саме до цих вигуків. Також серце самиць кажанів билося швидше, коли вони чули ехолокаційні сигнали дорослого самця. Можливо, це було проявом того, що вони вважали його загрозою. Оскільки науковці вимірювали лише частоту серцебиття, а не його варіативність, то вони могли сказати лише про те, що певні звуки викликають реакцію, однак невідомо — позитивну чи негативну.

Як поводяться інші матері у тваринному світі

🦧  Для того щоб дитинчата розвивали соціальні навички, самиці орангутангів привели їх погратися з однолітками, пожертвувавши часом на їжу.🐒  Біологи нещодавно також зафільмували, як шимпанзе навчають дитинчат користуватися інструментами, причому здебільшого це робили матері.🐵  І навіть нелюдиноподібні примати, такі як макаки, виявилися схильними усиновлювати чужих дитинчат і тоді, коли не втратили власних.

Отруйних приматів лорі з Індонезії вперше за майже 90 років побачили в дикій природі Інна Радевич 22 Осt 2026, 17:14 Один з індонезійських видів товстих лорі, які є єдиними приматами зі власною отрутою, вперше з 1937 року помітили в дикій природі. Як виявилося, з 2015 по 2025 рік місцевий притулок для диких тварин врятував понад 90 особин цього виду з різних локацій на острові Банка, який є єдиним відомим ареалом виду. Однак навіть попри цю знахідку вид залишається на межі зникнення, зокрема через вирубування лісів для звільнення території під видобуток олова та вирощування олійних пальм. Дослідження опублікували в журналі Sріхіаnа.Один зі врятованих лорі в притулку для диких тварин. Аlоbі Wіldlіfе Rеsсuе Сеntеr

Що це за примати такі?

Банканські товсті лорі (Nyсtісеbus bаnсаnus) називаються так тому, що зустрічаються лише на острові Банка й, імовірно, на сусідньому Белітунг, але доказів цьому немає. Як і всі товсті лорі, він має отруйні залози біля ліктя, які облизує, щоб зробити свою слину отруйною при укусі. Хоча вид уперше побачили в дикій природі ще у 1906 році, лише у 2013 його відокремили від калімантанських лорі за типовими саме для банканських особин відмітинами на обличчі. Але з 1937 року цей вид більше не помічали в природі, тож його вважали фактично зниклим.Працюючи спільно з фахівцями центру порятунку дикої природи Алобі на острові Банка, науковці підтвердили, що щонайменше 90 особин банканських лорі були живими в період 2015-2025 років і вони зустрічалися в різних частинах острова. Серед тих 43 особин, про яких були свідчення обставин порятунку, більшість знайшли на дорозі, у людських поселеннях або в неволі чи з опіками від ударів струмом. Природоохоронцям вдалося реабілітувати й випустити в дику природу 86 із врятованих лорі: для цього обрали сім локацій, де ліси достатньо великі та знаходяться під захистом, оскільки лорі залежать від них, адже добувають їжу на деревах. Зважаючи на це та на значне вирубування лісів на острові, науковці підкреслили, що потрібна місцева програма для захисту лорі в дикій природі й розмноження в розплідниках із подальшим випусканням на волю.

Яких ще тварин виявляли в дикій природі

✌️  Також в Індонезії знайшли представників одразу двох видів сумчастих, яких раніше вважали поширеними лише в Австралії та вимерлими 6000 років тому.🐱  В сусідньому Таїланді вперше за майже 30 років помітили рідкісного суматранського кота, що знаходиться на межі зникнення. А в Болівії вперше за століття відкрили новий вид котячих.🦎  На Мадагаскарі знайшли вид хамелеонів, який вважали вимерлим понад століття. Щоправда, він має лише невелику популяцію.🕷  В Португалії знайшли самицю й 10 дитинчат павука, останнього представника якого бачили в дикій природі 92 роки тому.🦜  Але види можуть повертатися навіть з межі зникнення: за 30 років програми з розмноження популяція рідкісних какапо збільшилася з 51 до 325 особин.

Посуха та загибель кролів підштовхнули рисей полювати на пташенят шулік. Раніше вони жили в мирі Інна Радевич 22 Осt 2026, 14:15 Після масової загибелі кролів через епідемію іспанські рисі почали полювати на пташенят чорних шулік, однак лише протягом періоду посухи. Хоча обидва види полюють на спільну здобич, до посух вони десятиліттями мирно співіснували на одній території, але з настанням більш жорстких умов рисі почали усувати потенційного конкурента. Після втрати пташенят шуліки вчетверо частіше покидали території з рисями, адже їхній успіх розмноження в цих місцях знизився. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.Рисі в гніздах шулік (зліва) і лелек (справа), куди вони найчастіше залізали через посуху. F. Sеrgіо, J. Сhісаnо, J. Вlаs / Sеrgіо еt аl. / Nаturе, 2026

Чим науковців зацікавили взаємодії двох хижаків?

Дослідження проводили на болотах на півдні Іспанії: ділянку розміром 10 квадратних кілометрів періодично затоплює, але трапляються й посухи, протягом яких їжа стає менш доступною. Оскільки через глобальне потепління ці посухи мають почастішати, науковці вирішили вивчити, як кліматичні зміни впливатимуть на двох основних хижаків екосистеми — іспанських рисей (Lynх раrdіnus), що полюють вночі, і чорних шулік (Міlvus mіgrаns), які полюють удень. Їхньою спільною та основною здобиччю є європейський кріль (Оryсtоlаgus сunісulus), чисельність якого скоротилася на понад 70 відсотків з 2013 року, коли з ферми у Франції поширився новий штам, що викликає вірусний гепатит у цих тварин.Вплив посухи на екосистему на півдні Іспанії: зліва — нормальний рік із типовим затопленням території, справа — посушливий. Sеrgіо еt аl. / Nаturе, 2026Як з’ясувалося, за 10 років до епідемії рисі зруйнували менш як один відсоток гнізд шулік. Водночас, коли кролів почало не вистачати й це супроводжувалося посухою, рисі могли вбити до 46 відсотків пташенят шулік до того, як ті покинуть гніздо. У роки, коли популяція кролів не опускалася нижче одного на гектар, що науковці назвали нижньою межею для підтримання життєдіяльності рисей, ці хижаки не руйнували гнізда шулік. Так само не було руйнувань у роки без посух, тож дослідники припускають, що обидва види харчувалися альтернативною здобиччю, яка для них багато в чому теж є спільною, наприклад водними птахами. Що цікаво, під зруйнованими рисями гніздами було втричі більше решток кролів, ніж під вцілілими, тож саме ці рештки могли змусити рисей сприймати шулік як конкурентів за здобич.У відповідь на скорочення популяції шулік збільшилася чисельність хатніх сичів (Аthеnе nосtuа) — комахоїдних птахів, на яких полювали шуліки. Таким чином спричинені людиною зміни в доступності здобичі хижаків повпливали й на нижні ланки харчового ланцюга в екосистемі.

Що знають про взаємодії інших хижаків

🐺  У Єллоустоунському національному парку пуми перейшли на дрібнішу здобич через те, що вовки крадуть їхню їжу та навіть вбивають деяких з них.🐦‍⬛️  Водночас круки мають інші відносини з вовками: вони відвідують часті місця полювання вовків, щоб доїсти їхню здобич.🐍  У Флориді рись обезголовила бірманського пітона — інвазивну змію, що зазвичай їсть цих тварин й інші місцеві види.🦊  В Італії ж лисицю вперше зафільмували за полюванням на вовченя: вона залізла до лігва й витягнула з нього дитинча, поки дорослих вовків поруч не було.🐆  Щоб уникнути конкуренції за здобич, три найбільші хижаки Гімалаїв — снігові барси, леопарди та гімалайські вовки — полюють на різну здобич.

Макаки перестали їсти з забруднених фекаліями поверхонь після епідемії вірусу. Навіть якщо самі не хворіли Інна Радевич 21 Осt 2026, 14:19 Макаки почали уникати їжі, яка лежала на забрудненій поверхні, після епідемії вірусу, через яку померли деякі члени їхньої соціальної групи. При цьому й ті тварини, які перехворіли та вижили, і ті, що лише спостерігали за наслідками епідемії, однаково часто уникали того, що могло спричинити хворобу. Таку поведінку науковці називають поведінковим імунітетом і вважають, що вона ж лежить в основі людської огиди, наприклад, до екскрементів. Дослідження опублікували в журналі Rоyаl Sосіеty Ореn Sсіеnсе. Науковці перевіряли, чи будуть макаки уникати їжі з забрудненої фекаліями поверхні. Каufhоld еt аl. / Rоyаl Sосіеty Ореn Sсіеnсе, 2026

Звідки береться поведінковий імунітет?

Між збудниками хвороб й імунітетом тварин постійно йде боротьба, але знищення цих збудників потребує значних ресурсів від організму, тому у тварин виникають поведінкові пристосування, щоб уникати контакту з зараженими особинами й забрудненими поверхнями. Це й називають поведінковим імунітетом.У людей подразники, що викликають прояви поведінкового імунітету, часто є універсальними — наприклад, фекалії, зіпсована їжа або трупи, що розкладаються. Однак на відчуття огиди до певних предметів часто впливають і культурні чинники, а також особистий досвід — через догляд за малими дітьми батьки відчувають меншу огиду до екскрементів. Водночас деякі стани, такі як вагітність, загострюють прояви такого імунітету й відчуття огиди, щоб захищати від отруєнь й інфекцій майбутню дитину.Прояви поведінкового імунітету виявляли й у різних приматів, що живуть групами. Серед таких проявів, зокрема, грумінг, тобто чищення шерсті, й очищення гнізд для ночівлі. Однак для приматів поведінковий імунітет може бути й невигідним, адже через відразу до забруднених поверхонь або їжі зі слідами псування вони можуть втрачати важливі ресурси. Щоб з’ясувати, що спонукає приматів зробити вибір між здобуванням їжі та її униканням через страх хвороби, науковці Каліфорнійського університету в Сан-Дієго провели дослідження на макаках з притулку Воrn Frее в Техасі.Фото тестування того, чи будуть японські макаки уникати їжі на забруднених поверхнях.  Каufhоld еt аl. / Rоyаl Sосіеty Ореn Sсіеnсе, 2026

Як перевіряли поведінковий імунітет тварин?

За участі приматів науковці перевіряли, як на поведінковий імунітет впливають два чинники: досвід у ранньому житті та переживання епідемії. У першому етапі дослідження взяли участь 54 макаки семи різних видів: макак японський (Масаса fusсаtа), ведмежий (М. аrсtоіdеs), крабоїдний (М. fаsсісulаrіs), резус (М. mulаttа), південний свинохвостий (М. nеmеstrіnа), індійський (М. rаdіаtа) і гібриди крабоїдного та південного свинохвостого макак. Їх розділили на чотири групи за тим, як їх виховували: в притулку з іншими макаками, в зоопарку, в лабораторії та вдома в людей як домашніх улюбленців.Кожному макаці пропонували різні типи їжі на двох поверхнях: чистій і вкритій фекаліями макак. Другу поверхню додатково вкрили епоксидною смолою, щоб примати бачили забруднення, але не відчували запаху та не мали ризику дійсно заразитися. Замість чистої дерев’яної поверхні в деяких тестах використовували кухонну губку, щоб перевірити, чи не будуть макаки просто уникати незнайомого предмета.Фото експериментальної установки для першого етапу дослідження з південним свинохвостим макаком. Каufhоld еt аl. / Rоyаl Sосіеty Ореn Sсіеnсе, 2026Незалежно від виду та статі макак, примати в середньому обирали їжу з забрудненої поверхні лише у 32 відсотках випадків, а в решті — їли з чистої. У тестах із губкою макаки частіше, ніж із деревом, обирали забруднену поверхню, але робили це лише у 34 відсотках випадків, тобто страх перед незнайомим предметом не сильно впливав на їхній вибір. Водночас суттєвий вплив мало виховання: макаки, які раніше були домашніми улюбленцями, приблизно вдвічі частіше за вирощених у притулку обирали їжу з забрудненої поверхні. Подібним був й ефект у вирощених у зоопарку тварин, але різниця між ними та приматами з притулку не була статистично значущою.У другому етапі дослідження науковці порівнювали три групи японських макак, які пережили епідемію мавп’ячого ретровірусу, що спричиняє подібний на СНІД імунодефіцит, із четвертою групою, яка з цим вірусом не стикалася. Загалом у цих групах було 55 приматів, яким давали такий самий вибір, як і макакам з першого етапу. У цьому етапі макаки обох груп значно частіше обирали чисту, ніж забруднену поверхню, але в них також була виражена неофобія: їжу з дерев’яної поверхні вони їли майже в 3,5 раза частіше, ніж з губки.Коли науковці порівнювали, до якої поверхні макаки підуть першою, макаки з груп після епідемії обирали забруднену лише у чверті випадків, тоді як з групи без такого досвіду — у 36 відсотках випадків. Однак дослідники також порівняли, що буде, якщо дати приматам з’їсти їжу з обох поверхонь. Макаки з груп після епідемії частіше зовсім не торкалися їжі на забрудненій поверхні — лише у 47 відсотках випадків вони з’їдали цю їжу, тоді як макаки без такого досвіду з’їдали її у 79 відсотках випадків. Те, чи хворіли самі особини на мавп’ячий ретровірус, не впливало на імовірність вибору ними забрудненої поверхні. Натомість зі збільшенням кількості повторів експерименту в макак дещо збільшувалася імовірність поїсти з забрудненої поверхні, однак статистичний аналіз не підтвердив статистичної значущості цього відкриття. Науковці тестували, чи підуть макаки до забрудненої поверхні після того, як з'їдять їжу з чистої. Каufhоld еt аl. / Rоyаl Sосіеty Ореn Sсіеnсе, 2026

Чому одні макаки уникали забруднення, а інші — ні?

З першого експерименту науковці зробили висновок, що для формування поведінкового імунітету важливим є саме ранній досвід. Хоча макаки-улюбленці в дорослому віці жили в притулку, вони не спостерігали за своїми родичами з дитинства, тож не перейняли притаманної для виду захисної поведінки. Оскільки приматів із лабораторій здебільшого виховують їхні матері, у них відмінності з поведінкою макак із притулку не знайшли.З другого ж експерименту дослідники з’ясували, що переживання епідемії може загострити прояви поведінкового імунітету. При цьому мавп’ячий ретровірус не передається через їжу, а через укуси та подряпини. Однак навіть не знаючи джерела захворювання макаки усе одно уникали ситуацій, які могли б наразити їх на небезпеку зараження. Іншим поясненням є те, що примати, чий імунітет був ослаблений цим вірусом, уникали забруднення, через яке могли отримати іншу інфекцію.Такі результати свідчать на користь того, що відчуття огиди в людей, найімовірніше, не виникло саме собою, а з’явилося на основі проявів поведінкового імунітету, притаманного і нелюдиноподібним приматам. Оскільки макаки й люди мали останнього спільного предка близько 25-30 мільйонів років, то ця риса, імовірно, давніша. Іншим поясненням є конвергентна еволюція, тобто поява спільних рис у видів, які живуть у подібних умовах, а у випадку людей і макак цими умовами є життя в групах. Перевірити це пояснення допоможе вивчення того, чи наявний поведінковий імунітет у поодиноких видів приматів.

Птахові-носорогу з Амстердамського зоопарку відновили дзьоб надрукованими на 3D-принтері протезами Богдан Порохняк 20 Осt 2026, 17:17 В Амстердамському зоопарку кромкач кафрський, який є уразливим видом і належить до птахів-носорогів, отримав новий дзьоб, надрукований на 3D-принтері. Власний дзьоб птах зламав, коли шукав їжу в землі, після чого мав труднощі з тим, щоб підбирати здобич з землі та чистити пір’я. На наступний день після операції кромкач уже сам підняв із землі мишу. Раніше протези ставили лише на одну половину дзьоба, але ще не відновлювали так обидві частини дзьоба жодному птаху, розповіли представники зоопарку виданню NL Тіmеs.Самець кромкача кафрського з новим протезом дзьоба. Rоnаld vаn Wееrеn / АRТІS

З чого зробили протез?

Кілька місяців кромкач кафрський (Вuсоrvus lеаdbеаtеrі) ходив із двома короткими куксами замість дзьоба, який у дорослих самців цього виду сягає 20 сантиметрів. Форму цілого дзьоба відтворили за комп'ютерною томографією та його уламками, які вдалося зберегти. Протези спроєктували в 3D-лабораторії університетського медичного центру Утрехта. Кожен протез має титанову основу та змінний нейлоновий наконечник.  Операція зі встановлення протезів на дзьоб і поведінка птаха наступного дня. NН Nіеuws / АТ5Обидва протези за одну операцію встановили ветеринарні хірурги Утрехтського університету. Дзьобом птах почав користуватися того ж дня: знову зміг підбирати комах, що не вдавалося робити з куксами, і чистить дзьобом пір'я собі, партнерці й доньці. Як довго протримаються пластикові деталі, ще невідомо. За станом кромкача стежитимуть, а випадок планують описати в науковій статті.Дзьоб птаха до встановлення протезів. Реаrl Vіnk-Роlіtеskі / АRТІS

Біологи розгадали, як змії рухаються перекатом і не перевертаються через голову Марія Довга 20 Осt 2026, 15:54 Біологи з’ясували, як карликовим очеретяним зміям вдається не розвертати голову під час втечі перекатом. Виявилося, що для цього змії фактично функціонально розділяють тіло на рухому задню та відносно стабільну передню частини. Дослідники порівняли чергування швидкого просування голови вперед і коротких зупинок із характерними рухами голови птахів, які допомагають їм стабілізувати погляд. Дослідження опублікували в журналі Сurrеnt Віоlоgy. Відео перекочування очеретяних змій без перевертання через голову. Yоsukе Коjіmа, Іbukі Fukuyаmа

То як же змії перекочуються?

Здатність деяких карликових очеретяних змій (рід Рsеudоrаbdіоn) робити «колесо» уже була відома з польових спостережень. Однак залишалося незрозумілим, як саме вони рухаються і чи можуть контролювати напрямок під час такого маневру. Щоб з'ясувати це, науковці зробили відеозаписи руху змій з різних ракурсів у лабораторії на Борнео. Виявилося, що максимальна швидкість тварин під час такого руху сягала до 3,69 метра за секунду, а середня — 2,29 метра за секунду, що приблизно вчетверо більше, ніж під час звичного хвилеподібного повзання.Схематичне зображення перекатів карликових очеретяних змій. Yоsukе Коjіmа, Каnоn ТаnаkаАналіз рухів виявив, що змії не просто згортаються в кільце й котяться всім тілом, а виконують кілька послідовних прийомів. Спершу задня частина тулуба згинається дугою та контактує із землею, тоді як передня частина з головою підіймається. Потім хвіст відштовхується від поверхні, і тулуб набуває S-подібної форми. Утворена над головою дуга проходить збоку від неї та знову торкається землі, починаючи новий цикл. Наступного разу змія опускає дугу вже з іншого боку голови, чергуючи згинання вліво і вправо. Саме завдяки такій координації задня частина тіла може обертатися, а голова — залишатися зорієнтованою за напрямком руху й не перевертатися догори дриґом. Науковці також припускають, що під час кожного такого руху тулуб додатково скручується на пів оберту, хоча безпосередньо зафіксувати це не вдалося.

Чим змії дивували дослідників

🌀  Нещодавно учені розібралися, чому ембріони змій закручуються у спіралі — виявилося, це відбувається через нерівномірний ріст частин тіла.🐍  Інвазивні змії на Ґуамі уникнули вимирання попри спарювання між спорідненими особинами.😋  Здатність змій тижнями обходитися без їжі пояснили відсутністю гормону голоду.💦  Гримучі змії з прерій Північної Америки пристосувалися пити воду зі своєї та чужої шкіри під час посухи.🚂  Кобри в Індії призвичаїлися подорожувати потягами у несприятливі для себе середовища. Навіщо — невідомо. 🪞  Також вчені отримали доводи на користь того, що змії можуть мати самосвідомість: вони змогли пройти запаховий аналог дзеркального тесту. 

Сипухи подбали про пташеня боривітра, але не виростили його до нормальних розмірів Інна Радевич 20 Осt 2026, 11:20 Біологи описали випадок виростання пташенят сови сипухи та боривітра в спільному гнізді сипух. Хоча батьки-сипухи подбали про пташеня боривітра, воно мало меншу масу тіла та повільніші темпи росту, ніж боривітри, за якими доглядали рідні батьки. При цьому всі троє пташенят сипухи доросли до типових для їхнього виду розмірів. Однак науковцям не вдалося з’ясувати, якою була подальша доля боривітра та чи вплинули його менші розміри на розвиток і час покидання гнізда. Дослідження опублікували в статті Jоurnаl оf Rарtоr Rеsеаrсh.Пташеня боривітра (зліва) та сипухи (справа). Іtаі Вlосh / Тhе Sосіеty fоr thе Рrоtесtіоn оf Nаturе іn Іsrаеl

Чому пташеня не доросло до нормальних розмірів?

Біологи спостерігали за крапчастими сипухами (Тytо аlbа), які оселилися в місці штучної гніздівлі на півночі Ізраїлю. Під час одного з візитів вони помітили в гнізді пташеня звичайного боривітра (Fаlсо tіnnunсulus), яке, судячи з розмірів, вилупилося раніше за своїх сусідів по гнізду, а отже, яйце могли відкласти раніше, ніж гніздо зайняли сипухи. Такий випадок зафіксували вперше за приблизно 40 років спостереження за сипухами в Ізраїлі. Розміри та масу пташенят вимірювали під час двох візитів 13 і 22 червня 2023 року.Так під час першого візиту боривітер мав розмах крил у 14,2 сантиметра та масу 145 грамів, а під час другого — 18,2 сантиметра та 200 грамів. Використовуючи розмір крил як заміну віку пташеняти, науковці підрахували, що під час першого візиту боривітер мав лише 70 відсотків від маси, очікуваної для птаха такого розміру, а під час другого візиту — майже 94 відсотки. Темп росту крил пташеняти складав 4,4 міліметра на день, що менше за сім міліметрів — стандартне значення для боривітрів на такій стадії розвитку. У пташенят сипухи не виявили ані відставань у рості крил, ані недостатньої ваги.Пташеня боривітра з двома пташенятами сипухи. Іtаі Вlосh / Тhе Sосіеty fоr thе Рrоtесtіоn оf Nаturе іn ІsrаеlБіологи запропонували декілька пояснень тому, чому боривітер протягом періоду спостережень не досяг нормальних розмірів. По-перше, на нього могло вплинути те, що сипухи мають інший раціон, час і частоту годування пташенят. По-друге, сипухи більші за боривітрів і між їхніми пташенятами існує більш сувора конкуренція за ресурси, тож саме сусіди по гнізду могли не дати боривітру вирости. Але зі спостережень за одним пташеням встановити справжню причину неможливо. Натомість випадок підтверджує результати попередніх спостережень — навіть якщо птахи іншого виду приймають чуже пташеня, воно рідко доростає до нормальних для свого виду розмірів.

Які незвичні випадки з пташенятами описували раніше

🐣  Птахи можуть доглядати й чужих пташенят свого виду, причому це роблять не лише недосвідчені особини, але й ті, що вже мали власних пташенят.🐦  Водночас в африканських птахів білобрових магалі самці рідше допомагали своїм батькам доглядати молодших братів і сестер через підготовку до покидання гнізда.😱  А самиці євразійських одудів взагалі відклали запасні яйця, щоб пташенятами з них прогодувати старших пташенят, які мають більші шанси на виживання.

Собаки зіставили «круглі» і «гострі» звуки з формами, як люди. Досі таку здатність пов’язували з мовленням Інна Радевич 19 Осt 2026, 13:49 Собаки зіставили безсенсові набори звуків із двома окремими формами: звук «буба» з округлим об’єктом, а звук «кікі» — з об’єктом із загостреними краями. Таку асоціацію називають ефектом «буба-кікі» і вважають універсальною для людей, причому навіть для носіїв дуже відмінних між собою мов. Хоча досі для проявів такого ефекту вважали необхідною здатність до мовлення, відкриття його в собак показує, що така асоціація є більш глибоко вкоріненою у тварин. Дослідження опублікували в журналі Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В: Віоlоgісаl Sсіеnсеs.Форму зліва люди частіше пов'язують із псевдословом «буба», а форму справа — з «кікі». Віffl еt аl. / Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В, 2026

Чим науковців цікавить ефект «буба-кікі»?

Ефект «буба-кікі» є найвідомішим проявом звукового символізму — пов’язування різних звуків із тим, що людина бачить або як розуміє значення слова. Протягом довгого часу його вважали пов’язаним зі здатністю людей до мовлення, причому виявляли навіть у немовлят і в носіїв різних мов і форм писемності. Те, що це саме людська особливість, підкріплювало й те, що ефект не вдалося виявити в інших людиноподібних приматів — шимпанзе та горил.Однак нещодавнє дослідження на одноденних курчатах показало, що вони так само, як і люди, пов’язують «бубу» з округлою фігурою, а «кікі» — з фігурою з загостреними краями. Це наштовхнуло науковців на думку, що ефект «буба-кікі» є проявом більш давніх міжмодальних відповідностей, тобто пов’язування двох стимулів, які часто трапляються разом. Наприклад, високі звуки часто асоціюються з меншими тваринами, адже через особливості голосового тракту ті частіше видають саме високі звуки. Щоб перевірити, чи є усе ж ефект «буба-кікі» пов’язаним зі здатністю до мовлення, європейська команда на чолі з науковцями Пармського університету в Італії провела нове дослідження за участі собак, які такої здатності не мають.

Як тестували реакцію собак на «бубу» і «кікі»?

В першому етапі експерименту взяв участь 51 собака разом із господарем, а в другому — ще 19. Ці етапи відрізнялися лише тим, що у другому власники собак не знали, який звук вмикали їхнім улюбленцям, адже слухали рок-музику в навушниках. Собак заводили в кімнату, де на двох бічних стінах були екрани, на яких показували фігури, що відповідали псевдословам «буба» та «кікі». На початку експерименту собаки сиділи перед господарями, повернуті до центру кімнати, а після цього їм вмикали запис, на якому 15 разів повторювалося одне з двох псевдослів.Один із собак-учасників експерименту з господарем в кімнаті для проведення дослідження. Віffl еt аl. / Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В, 2026Після цього за допомогою камери науковці стежили, скільки разів собака подивиться в бік екранів і як довго досліджуватиме їх після того, як господар його відпустить. У різних підходах фігури на екранах міняли місцями, щоб виключити можливість того, що якась із тварин, наприклад, частіше дивиться вправо.Модель штучного інтелекту аналізувала записи з камери та визначала, яка з фігур була в полі зору собак, і так виявилося, що собаки довше дивилися на фігуру з округлими формами після того, як їм вмикали звук «буба», і на фігуру з загостреними кутами, коли їм вмикали звук «кікі». У першому експерименті також виявилося, що собаки довше досліджували екран із відповідною звуку фігурою, але після аналізу такий ефект зберігся тільки для звуку «кікі». Також у цьому експерименті собаки мали меншу затримку, перш ніж дивилися на фігуру з загостреними кутами, і загалом дивилися на неї довше, порівняно з округлою фігурою, що відповідала звуку «буба».Розподіл частоти поглядів на округлу (зліва) і загострену (справа) фігури, коли собакам вмикали звук «буба» (блакитний) і «кікі» (жовтий). Віffl еt аl. / Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В, 2026

Чим собаки в цьому експерименті нагадали людей?

Раніше науковці вже виявляли спільні для людей і собак міжмодальні відповідності: собаки пов’язують високі звуки з меншими собаками, яскравішим світлом і розташуванням звуку згори, як і люди. Як вважають дослідники, ефект «буба-кікі» в них може бути проявом тих самих міжмодальних відповідностей. Одним із можливих пояснень такої відповідності є те, що висота звуків «буба» та «кікі» співвідноситься зі звуками, які видають відповідно округлі та загострені предмети при падінні.Іншим поясненням наявності ефекту «буба-кікі» в собак є те, що вони вже протягом тисячоліть живуть поруч із людьми та мають контакт із мовою. Однак це не пояснює наявності цього ж ефекту в одноденних курчат. Тому науковці все ж схиляються до того, що цей ефект менше пов’язаний із мовленням і більше — з міжмодальними відповідностями. Оскільки такі відповідності притаманні людиноподібним приматам загалом, дослідники також припускають, що попередні дослідження могли мати недостатні вибірки, щоб підтвердити ефект «буба-кікі» в цієї групи тварин.У собак виявили незвичну для людей і курей тягу до загостреної фігури. Віffl еt аl. / Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В, 2026Водночас у собак виявили особливість ефекту «буба-кікі», якої не було в людей і курчат — схильність до фігури з загостреними кутами. У людей і курчат, навпаки, виявляли схильність до фігури, що відповідає звуку «буба» та пов’язували її з більш давньою прихильністю до округлих форм, як, наприклад, в обличчя. Позаяк цю особливість виявили тільки в першому етапі експерименту, науковці припустили, що на вибір собак могли вплинути господарі, але тоді від них очікували б схильності до форми «буба». Тому тягу собак до форми «кікі» дослідники пояснюють іншими факторами: тим, що в давніх порід собак і вовків форма морди більш кутаста, ніж людське обличчя, або ж набутим у дорослому віці досвідом, зокрема від контакту з іграшками чи їжею.

Як співжиття з людьми впливає на сприйняття звуків собаками

🤝  Контакту з мовою виявилося достатньо для того, щоб собаки почали розділяти потік мовлення на окремі слова так само, як це роблять люди.👂  А обдаровані собаки, які легко вивчають назви іграшок, змогли запам’ятати їх навіть за тим, що просто підслуховували розмови господарів.🐶  Також собаки виявилися здатними не лише розуміти слова з популярних кнопок для дресирування, але й використовувати їх для спілкування з господарями.

Тисячі пінгвінів Аделі в Антарктиді загинули від пташиної холери, а не від грипу, як думали спочатку Богдан Порохняк 18 Осt 2026, 19:23 Тисячі пінгвінів Аделі, яких у березні 2024 року знайшли мертвими на островах Дейнджер біля Антарктичного півострова, загинули від пташиної холери. Спершу їхню смерть списували на пташиний грип, який тим літом уперше дістався Антарктиди. Збудник холери, бактерію Раstеurеllа multосіdа, знайшли у 46 з 49 обстежених птахів і тварин, а вірус грипу лише у восьми, і то в мізерних кількостях. Виявилося, що ця бактерія давно циркулює в Південному океані: її близькі родичі вбивали пінгвінів за 120 кілометрів звідти ще 2001 року. Про це вчені розповіли у статті в журналі Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В.Колонія пінгвінів Аделі на острові Героїна, острови Дейнджер. Фото: Аlісе Rеаdе / UС Dаvіs

Як відрізнили холеру від грипу?

Острови Дейнджер, сім острівців у морі Ведделла, де гніздиться понад половина пінгвінів Аделі Антарктичного півострова. У березні 2024 року сюди припливла експедиція, яка шукала в Антарктиді пташиний грип Н5N1, і біля місця висадки на острові Героїна дослідники нарахували 537 мертвих пінгвінів, а на сусідньому плато, за їхньою оцінкою, лежали ще сотні, а то й тисячі. Поруч знайшли мертвих поморників і одного морського котика. Зразки 49 тварин, зокрема 33 пінгвінів, перевірили на вірус грипу і на Раstеurеllа multосіdа, а тканини роздивилися під мікроскопом.Яхта експедиції Аustrаlіs біля острова Героїна, внизу колонія пінгвінів Аделі. Фото: Аlісе Rеаdе / UС DаvіsБактерія знайшлася майже скрізь: у 30 з 33 пінгвінів, в усіх поморниках і в котику. Пташина холера вбиває швидко, птахи не встигають схуднути, і в одного пінгвіна шлунок був ще повний крилю, а в печінці птахів були типові для цієї хвороби осередки відмерлих клітин зі скупченнями бактерій. Вірус грипу в невеликих кількостях знайшли лише у п'яти пінгвінів і трьох поморників, але без характерних уражень тканин, тож головною причиною смерті його не визнали, хоча й не виключають, що в частини птахів він додав свого. За оцінкою вчених, спалах стався між січнем і початком лютого і забрав приблизно 1 відсоток дорослих птахів островів. Геном бактерії виявився майже таким самим, як у штамів, що з 1980-х років регулярно косять альбатросів і пінгвінів на острові Амстердам в Індійському океані, і близьким до того, що вбивав пінгвінів у затоці Хоуп 2001 року. Тож найпростіше пояснення масової загибелі не нова зараза з півночі, а давня хвороба цих широт, яку в сезон пташиного грипу легко було прийняти за грип.Де це: острови Дейнджер біля Антарктичного півострова, затока Хоуп за 120 кілометрів і острів Амстердам в Індійському океані. Карта: Іеrvоlіnо еt аl. / Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В, СС ВY 4.0

Що ми писали про антарктичних птахів і бактерію Раstеurеllа

🦠 Пташиний грип Н5N1 у лютому 2024 року вперше дістався птахів материкової Антарктиди.🐧 Пінгвіни Аделі після невдалого полювання попрямували туди, де до того полювали інші члени колонії.🐘 А масові смерті слонів у Зімбабве 2020 року виявилися наслідком сепсису через бактерію з того ж роду Раstеurеllа.

Мізки професійних музикантів і рано осліплих людей опрацювали звуки однаково Інна Радевич 14 Осt 2026, 12:39 Професійні музиканти та люди, які рано втратили зір, змогли добре розрізнити звуки різної висоти завдяки подібній обробці звуку мозком. Цю властивість в обох групах пояснили зниженням внутрішнього шуму — коливань мозкової активності у відповідь на один і той самий звук. Тож кращий слух, який є відомою рисою людей із порушенням зору, пов’язаний не з кращим вловлюванням звуків, а з кращою обробкою їх мозком. Дослідження опублікували в статті JNеurоsсі. Мізки професійних музикантів і рано осліплих людей опрацювали звуки однаково. GІРНY

Як дослідили сприйняття звуку осліплими людьми?

Дослідження проводили за участі дев’яти людей, які народилися зі сліпотою чи отримали її в ранньому віці. Кожного з них порівнювали з двома контрольними людьми, які мали різний рівень музичної підготовки, щоб окремо врахувати вплив відсутності зору та багаторічного заняття музикою. У першому тесті оцінювали, як добре люди можуть виокремити звук певної частоти з шуму — за цю здатність відповідають первинні фільтри в завитці, частині внутрішнього вуха. У другому тесті учасникам потрібно було після прослуховування двох послідовних звуків сказати, чи їхня висота збільшується, чи зменшується. Цей тест є стандартом для визначення того, як працює первинна слухова кора, а саме — наскільки сильним є внутрішній шум.Як з’ясувалося, між людьми з ранньою сліпотою та з нормальним зором не було суттєвої різниці в першому тесті. І, на відміну від попередніх досліджень, науковці не знайшли підтверджень тому, що професійні музиканти, як у групі зі сліпотою, так і з нормальним зором, мають кращу здатність розпізнавати певний звук у зовнішньому шумі. Однак у другому тесті люди, що рано втратили зір, в середньому краще за людей із нормальним зором могли сказати, у який бік змінюється висота звуку. Особливо помітною була різниця між групами, коли звук тривав довше або різниця у висоті була більш значущою. Також в обох групах у цьому тесті точність покращувалася зі збільшенням років, які люди провели за заняттям музикою. Тож науковці зробили висновок, що і рання втрата зору, і професійне заняття музикою покращують здатність розпізнавати звуки через зменшення внутрішнього шуму.

Що ще знають про сприйняття звуків мозком

📖  Кращим сприйняттям звуків пояснили те, чому діти, які з раннього віку грають на музичних інструментах, легше вчаться читати.🧠  А от гіршу здатність розчути розмову в шумі пов’язали з гіршими розумовими здібностями та навіть вищим ризиком деменції в старшому віці.🎺  Це може пояснити, чому професійні музиканти мають нижчий ризик цього захворювання. У старшому віці в них суттєво краще збереглися робоча пам’ять і виконавчі функції.

Відмінності будови язика й горла в різних людей посприяли різноманітності мов Марія Довга 14 Осt 2026, 12:04 Особливості форми піднебіння, язика та інших частин голосового тракту виявилися здатними впливати не лише на те, як вимовляють звуки окремі люди, а й на відмінності між мовами. Імовірно, відмінності у вимові звуків у різних мовах можуть виникати не лише через культурні та історичні процеси, а й частково через випадкове накопичення індивідуальних особливостей вимови носіїв цієї мови. При цьому досі відмінності у вимові окремих носіїв однієї мови здебільшого не враховували в лінгвістичному аналізі. Дослідження опублікували в журналі РLОS Віоlоgy.Зміни конфігурації голосового тракту під час вимови п'яти різних голосних звуків різними учасниками дослідження. Тіеnа Dаnnеr & Сhrіstорh Zоllіkоfеr

Як будова мовленнєвого апарату впливає на вимову?

Люди мають різну форму й розміри піднебіння, язика, щелеп та інших структур, які беруть участь в утворенні звуків та впливають на звучання голосу. Щоб з’ясувати, наскільки фізичні відмінності визначають вимову конкретних звуків, науковці використали записи магнітно-резонансної томографії 32 дорослих носіїв американської англійської мови — 16 жінок і 16 чоловіків. Під час обстеження учасники вимовляли слова, у яких дослідники аналізували п'ять голосних звуків: [і], [е], [а], [о] та [u]. Загалом вони опрацювали 3210 МРТ-зображень, на кожному з яких позначили 95 анатомічних орієнтирів для визначення форми голосового тракту. Одночасно вчені аналізували аудіозаписи, вимірюючи частоти резонансів, які визначають характеристики звучання голосних. Це дозволило зіставити положення органів мовлення з отриманими звуками.Виявилося, що для отримання одних і тих же звуків люди використовують досить різні положення язика й інших органів мовлення. Зокрема, люди з коротшим і більш округлим твердим піднебінням надавали язику більш округлої форми, ніж люди з довшим і пласкішим піднебінням. Однак анатомічні особливості все одно помітно впливали на тембр, діапазон звучання та відмінності між окремими голосними навіть після врахування статі й розмірів голосового тракту.Щоб перевірити, чи пов'язані такі індивідуальні особливості з різноманітністю мов, дослідники додатково проаналізували 19 335 вимов голосних від 3867 людей-носіїв різних мов, серед яких болгарська, італійська, португальська, турецька, в'єтнамська та гінді. З’ясувалося, що в межах кожної мови можна простежити подібні акустичні відмінності між її носіями й ці відмінності нагадують загальні особливості фонетики, тобто вимови звуків, у різних мовах. Це може вказувати на те, що індивідуальні особливості вимови могли вплинути на розвиток мов. Водночас, щоб підтвердити це припущення, потрібно ще порівняти будову мовленнєвого апарату носіїв різних мов і дослідити інші звуки, зокрема приголосні.

Який вплив має опанування мов

🗣️  Володіння двома або більше мовами пов’язали зі сповільненим старінням мозку.👶  Опанування другої мови в ранньому віці повʼязали з меншою вразливістю до когнітивних наслідків ковіду.😴  Мозок людей під загальною анестезією опрацьовував інформацію про значення слів та їх приналежність до частин мови.🧠  Хоча при вивченні нової мови в дорослому віці мозок розділяє обробку рідної та іноземної мови між різними півкулями, обробка граматичних правил різних мов у мозку виявилася однаковою.

Джмелі не пережили дієту зі вмістом алкоголю, як у людському вині Інна Радевич 13 Осt 2026, 18:03 Джмелі не пережили 21 день на раціоні, 10 відсотків якого складав спирт — це як у міцному пиві або неміцному вині. А така ж семиденна дієта сильно вплинула на пересування джмелів, змусивши їх більше петляти на невідомій території та менше її досліджувати. Водночас науковці не зафіксували значущих змін поведінки у джмелів, які вживали їжу з усього одним відсотком спирту, що може пояснити, чому попередні дослідження давали змішані результати щодо того, чи впливає алкоголь на джмелів і бджіл. Статтю опублікували на сайті препринтів bіоRхіv.Земляний джміль на квітці майорця. Sіmоn Коорmаnn / Wіkіmеdіа Соmmоns

Навіщо взагалі джмелів поїли алкоголем?

Спирт може утворюватися в природі у фруктах, а в нектарі його вміст оцінювали в середньому як 0,016 відсотка. І хоча це низький відсоток, але нектар є основною їжею джмелів, зокрема земляних (Воmbus tеrrеstrіs), тож дослідники припустили, що спирт у ньому може впливати на виживаність і поведінку цих комах. Щоб це перевірити, провели два експерименти. У першому по 10 комах з трьох колоній утримували на раціоні без алкоголю, з 1 або 10 відсотками спирту протягом 21 дня. У другому по 10 комах із двох колоній сім днів утримували за п’яти різних умов: зовсім без алкоголю, шість днів без алкоголю з додаванням 1 або 10 відсотків спирту на сьомий, і всі сім днів на дієті з 1 або 10 відсотками спирту.Графік виживаності для контрольної групи (зелений) та тих, які споживали один (жовтий) або десять (червоний) відсотків спирту з раціоном. Ваjоrеk еt аl., 2026Ризик смерті для групи, яка споживала раціон із 10 відсотками спирту, виявився у понад 18 разів більшим, ніж у контрольної групи. Для групи, яка споживала раціон зі всього одним відсотком спирту, ризик смерті був лише в 1,75 раза більшим за контрольний, а статистичний аналіз не виявив різниці між двома групами. У контрольній групі джмелі в середньому прожили 17,6 дня, у групі з одним відсотком спирту — 16,7 дня, а в групі з 10 відсотками — 10,43 дня, тобто на тиждень менше за контрольну групу. Що цікаво, швидкість пересування джмелів після семи днів на раціоні з 10 відсотками спирту була нижчою лише у порівнянні з групою, що протягом цього ж часу вживала один відсоток спирту, але не з контрольною. Також науковці не знайшли чітких доказів тому, що семиденне вживання алкоголю впливало на поведінку джмелів сильніше, ніж одноденне.

Які ще тварини вживають алкоголь

🐝  А от інші перетинчастокрилі, східні шершні, змогли витримати високі дози алкоголю — аж до 80 відсотків.🪰  Самцям плодових мушок алкоголь допоміг привабити самиць, але досвідчені самці відмовилися від цього методу через можливість отруєння метанолом.🙅‍♀️  Колібрі, які також харчуються нектаром, не проявили тяги до алкоголю та надали перевагу цукровому сиропу, де спирту було менш як один відсоток.🐒  Плодоїдні примати, коати Джофрі, також спожили алкоголь з їжею — у вибраних ними фруктах спирту було близько 1-2 відсотків.🙈  А найближчі родичі людини, шимпанзе, не лише спожили алкогольні фрукти, але й поділилися ними з друзями. У з’їдених ними фруктах спирту виявилося стільки, як у двох людських напоях.

Самиці орангутангів привели дитинчат погратися з однолітками та пожертвували часом на їжу Інна Радевич 12 Осt 2026, 18:46 Самиці орангутангів привели своїх дитинчат погратися з однолітками, хоча це й призвело до більших енергетичних витрат і скоротило час на харчування. Як з’ясувалося, територія активності двох самиць орангутангів перетинається сильніше, якщо вони мають дитинчат приблизно одного віку. Такі результати означають, що навіть вид приматів, що здебільшого веде поодинокий спосіб життя та народжує лише одне дитинча, вкладає ресурси в розвиток соціальних навичок дитинчат. Дослідження опублікували в журналі Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs.Самиця борнейського орангутанга з дитинчам. Сhаrlеs J. Shаrр / Wіkіmеdіа Соmmоns

Як дізналися про ціну гри дитинчат орангутангів?

Науковці використали дані 15 років спостережень за 31 парою матір-дитинча серед диких борнейських орангутангів (Роngо рygmаеus wurmbіі). Загалом дослідники проаналізували майже 33 тисячі годин спостережень за переміщенням і поведінкою цих тварин. Так вдалося з’ясувати, що дитинчата різних матерів одного віку, які проживали поруч, мали більшу імовірність гратися разом, ніж дитинчата різного віку.Незалежно від того, наскільки спорідненими були пари матерів і наскільки доступною була їжа, річна територія пересування матерів перетиналася сильніше, якщо в них були дитинчата одного віку. У дні, коли дитинчата гралися з однолітками, матері більше подорожували та менше часу проводили за харчуванням. А в день до гри вони більше рухалися в бік центра території іншої матері, і в бік власної території — в день після гри. Найімовірніше, вони планували таку активність, а не вона виникала спонтанно. Водночас ці результати показують, що внесок ресурсів матері у виховання дитинчат орангутангів недооцінений.

Неспокійний сон власників завадив спати їхнім собакам Марія Довга 08 Осt 2026, 17:51 Пробудження власників посеред ночі частіше передувало пробудженню їхніх собак, аніж навпаки. Водночас спільний сон із собакою в одному ліжку не погіршив об’єктивні показники тривалості чи ефективності сну людей, які мали лише одного собаку. Натомість власники кількох собак оцінили свій сон як гірший. Таким чином, результати не підтвердили припущення про те, що собаки заважають власникам спати. Скоріше, навпаки — неспокійний сон власника може будити тварину. Дослідження опублікували у журналі РLОS Оnе. Неспокійний сон власників завадив спати їхнім собакам. GІРНY

Як перевіряли вплив собак на сон власників?

Багато власників дозволяють своїм собакам спати в ліжку. Але це може погіршувати якість сну через те, що собаки мають коротші цикли сну та прокидаються вночі частіше, аніж люди. Щоб з’ясувати, чи будять собаки власників уночі, науковці провели дослідження за участі 25 людей, що сукупно мали 38 собак. Упродовж приблизно чотирьох тижнів і люди, і собаки носили датчики руху, що дозволяло реєструвати їхню нічну активність. Також власники заповнили опитувальник якості сну та розповіли, де зазвичай спить собака і чи будить він їх уночі.Виявилося, що у середньому учасники спали 6,23 години за ніч з ефективністю близько 79 відсотків. Чотири людини завжди спали із собакою в одному ліжку, ще десять робили це інколи, а одинадцять — ніколи. Майже половина учасників повідомила, що собака іноді перериває їхній сон, хоча 72 відсотки водночас зазначили, що почуваються поруч із твариною безпечніше. Попри очікування дослідників, ані сон в одному ліжку з собакою, ані присутність іншої людини поруч, ані кількість собак у домі не вплинули на об’єктивні показники тривалості та ефективності сну. Водночас люди, які мали кількох собак, суб’єктивно відчували, що сплять гірше, ніж власники лише однієї.Аналіз послідовності рухів людей та собак показав, що загальна нічна активність собак позитивно корелювала з активністю їхніх власників, тобто собаки та люди часто рухалися одночасною. При цьому у 45 відсотків пар, де спостерігалася кореляція, майже у половині випадків спочатку рухалася людина, а вже потім собака. Водночас зворотну послідовність — коли рух собаки передував руху людини — спостерігали лише у 18 відсотках. Ще у 36 відсотках пар рухи відбувалися практично одночасно, в межах однієї хвилини.

Як собаки впливають на людей, а люди на собак

🗣  Контакт із мовою навчив собак розпізнавати слова, як це роблять люди👂  Обдаровані собаки, яким легко дається вивчення назв іграшок, змогли вивчити їх навіть з підслуховування розмов господарів, не спрямованих на них.📖  А про те, як володіння собакою змінює власника і про те, кому варто замислитися над появою собаки, а кому — ні, ми розповідали у матеріалі «Терапевт на повідку».

Шимпанзе розповіли родичам про різну їжу за допомогою різних вигуків Інна Радевич 08 Осt 2026, 15:56 Шимпанзе використали різні звуки, щоб повідомити родичів про наявність тієї чи іншої їжі, а їхні родичі успішно розрізнили ці звуки між собою. Раніше науковці вважали, що ці тварини лише розділяють їжу на більш і менш цінну, але з’ясувалося, що в обох категоріях вони також використовують окремі звуки для кожного типу їжі. Якщо таку високу специфічність вигуків виявлять і в інших приматів, вона може підказати, як еволюціонувало мовлення в людей. Дослідження опублікували в журналі Аnіmаl Соgnіtіоn. Шимпанзе розповіли родичам про різну їжу за допомогою різних вигуків. Jаnе Gооdаll Іnstіtutе USА

Чим цікаві вигуки шимпанзе про їжу?

Людське мовлення є унікальним через його специфічність, тобто приписування окремих звуків конкретним поняттям, а також через здатність описувати різні категорії понять — внутрішні та зовнішні стимули, спогади й абстрактні поняття. Найближчим відповідником цього є функціональні сигнали-символи — вигуки приматів, соціальних хижаків і птахів, які можуть сигналізувати про наближення хижака чи наявність їжі. І хоча науковці вже не інтерпретують їх як прямі відповідники людських слів, вивчення таких сигналів важливе для розуміння еволюції мовлення.При цьому різні тварини мають неоднаковий рівень специфічності таких вигуків. Найбільш специфічними вважають сигнали-попередження про наближення хижаків: мавпи вервети мають окремі звуки для трьох видів хижаків — леопардів, змій і птахів, тоді як сурикати не лише розділяють хижаків за типом, але й за тим, наскільки терміновою має бути відповідь на загрозу та навіть чи рухається хижак. Іншим видом функціональних сигналів-символів є вигуки про їжу, з яких кури та капуцини можуть дізнаватися про її доступність, а ігрунки та макаки резус — наскільки цінною вона є. Подібні вигуки є також у шимпанзе, найближчих родичів людини, тож європейська команда на чолі з науковцями Цюрихського університету вирішила дослідити, наскільки специфічними ті можуть бути.

Що дізналися про вигуки шимпанзе?

Дослідження проводили за участі шимпанзе в Центрі дослідження приматів імені Вольфганга Кьоллера в Німеччині. Науковці поєднали акустичний аналіз самих вигуків, які шимпанзе видавали після контакту з різними типами їжі, й аналіз реакції шимпанзе на ввімкнення їм різних вигуків. Щоб підтвердити, що різні звуки означають для шимпанзе різні типи їжі, дослідники навчили одного молодого шимпанзе пов’язувати чотири типи їжі з чотирма локаціями в межах загорожі, а потім вмикали йому пов’язані з певною їжею звуки й стежили, куди він піде.Самець Фродо з Центру дослідження приматів імені Вольфганга Кьоллера, який брав участь у дослідженні: у тестах на любов до певної їжі та записі звуків, пов'язаних із їжею. Мах Рlаnсk Іnstіtutе fоr Еvоlutіоnаry АnthrороlоgyАкустичний аналіз підтвердив, що вигуки для їжі, яку шимпанзе більше цінують за склад і доступність, відрізняються від вигуків для менш цінної їжі, на що вказували й попередні дослідження. Водночас науковці також знайшли відмінності між сигналами, які шимпанзе видавали під час контакту з різними типами цінної їжі — готовим кормом і яблуками, і різними типами менш цінної — морквою та буряком.Під час експериментів зі самцем шимпанзе науковці перш за все з’ясували, що він не мав схильності шукати їжу довше в окремих локаціях. Після цього вони перевіряли, чи стане він шукати їжу в конкретній локації, якщо почує сигнал про наявність саме цього типу їжі, і чи стане він шукати їжу в конкретній локації, якщо почує сигнал про наявність цінної чи менш цінної їжі. Як з’ясувалося, шимпанзе дійсно більше часу проводив у локаціях, якщо їхня цінність збігалася з тією, яку він почув з динаміків. Водночас він не досліджував більше пакунків, де могла би бути їжа, у цих локаціях.Імовірність того, що шимпанзе шукатиме довше на локаціях з кожним з чотирьох типів їжі після того, як почує звук цієї їжі, була більшою за 90 відсотків. Що цікаво, найменшою була ця імовірність для готового корму, улюбленої їжі цього самця. Шимпанзе також дослідив більше пакунків із кормом на локаціях із яблуками й буряком, коли чув відповідні сигнали, але цей зв’язок був слабшим для корму й моркви.

Що результати кажуть про спілкування шимпанзе?

Науковці зробили висновок, що функціональні сигнали-символи в шимпанзе можуть бути специфічними одразу за кількома ознаками, вказуючи не лише на наявність або відсутність їжі, але й на її цінність і навіть тип. Хоча експеримент провели лише з одним шимпанзе, дослідники не вважають його здібності в обробці сигналів винятковими та припускають, що він демонструє щонайменше максимально можливий для виду, а можливо і типовий рівень специфічності сигналів. Тож шимпанзе виявилися носіями найбільш специфічних функціональних сигналів-символів, пов’язаних із їжею, серед тварин, окрім людини.Дослідники не виключають, що шимпанзе можуть пов’язувати окремі звуки не з конкретним видом їжі, а просто ділити її за цінністю на більшу кількість категорій, наприклад, вважати корм ціннішим за яблука. Однак у такому разі цікавим є те, на чию шкалу цінності спираються ці тварини: власну чи того, кому адресований сигнал. З’ясувати це допоможуть подальші дослідження, зокрема за участі диких шимпанзе. Це також важливо для розуміння того, як еволюціонувала висока специфічність вигуків, притаманна людському мовленню.

Що науковці знають про спілкування шимпанзе

🖖  Жестове спілкування шимпанзе виявилося подібним на людське за темпом і тим, що вони «говорять» по черзі.🪨🌳  Також ці примати стукають по коренях і стовбурах дерев для спілкування на відстані, зокрема використовують камені для гучнішого звуку.🙊  У жестах, які шимпанзе використовують для спілкування та приваблення самиць, виявили різні діалекти.

Мозок мавп не полегшав з віком, на відміну від людського Марія Довга 07 Осt 2026, 16:50 Зменшення маси мозку в старшому віці, яке спостерігають у людей, виявилося нехарактерним для людиноподібних мавп, попри те, що у них також описана втрата зв’язків між нервовими клітинами, стоншення кори мозку та накопичення у ньому шкідливих білків. Дослідники припускають, що нейродегенерація у людей пов’язана з більшою тривалістю життя, через що мікроскопічні зміни зрештою стають помітними, схильністю до судинних хвороб та порушень обміну речовин, а також з розширенням певних ділянок кори у процесі еволюції. Статтю опублікували у Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs.Старий шимпанзе. Rеnnеtt Stоwе / Wіkіmеdіа Соmmоns, СС ВY 2.0

Як досліджували зміни маси мозку у приматів?

З віком мозок людей змінюється навіть за відсутності деменції: зменшується об'єм сірої та білої речовини мозку, окремих ділянок кори й підкіркових структур, а на мікроскопічному рівні знижується складність мережі відростків нервових клітин та щільність контактів між ними. Загалом, за період від 19 до 86 років маса мозку людей зменшується в середньому на 11 відсотків. Однак було незрозуміло, чи є така втрата мозкової тканини звичайним процесом старіння приматів, чи це наслідок особливої вразливості людського мозку.Горила Коло із зоопарку Колумбуса прожила 60 років (1956-2017) і на момент смерті була найстаршою відомою горилою у світі. Весkеr1999 / Wіkіmеdіа СоmmоnsЩоб це з'ясувати, науковці спробували відшукати закономірності у залежності маси мозку від віку для понад 600 людиноподібних мавп: шимпанзе, горил, орангутанів та бонобо. Однак ані аналіз з урахуванням статі, ані використання нелінійних моделей, ані перерахунок маси мозку відносно розмірів тіла не вказали на послідовне зниження маси мозку приматів з віком. Такі закономірності не спостерігалися навіть у мавп, які, імовірно, мали накопичення патологічних білків, які у людей пов'язані з нейродегенерацією. Водночас, вчені порівнювали різних тварин різного віку, а не відстежували зміни мозку одних і тих самих особин протягом життя. Тому не можна виключати, що тварини із швидшим старінням мозку просто рідше доживали до старшого віку. Однак навряд чи це повністю пояснює відмінність від результатів досліджень за участі людей.

Що впливає на процеси нейродегенерації

🐭 У мишей нейродегенерація виявилася зумовленою не лише накопиченням шкідливих білків, а і діяльністю імунних клітин в мозку.💊 Менопавзальну гормональну терапію естрогеном пов’язали з меншою кількістю ознак хвороби Альцгеймера.🗣️ Володіння двома або більше мовами пов’язали зі сповільненим старінням мозку.📺 Перегляд телевізора протягом більш як п’яти годин на день пов’язали з підвищеним ризиком появи деменції, хвороби Паркінсона та інсульту.🚬 У людей, які пристрастилися до куріння, у підлітковому віці виявився меншим об'єм сірої речовини у мозку, ніж у людей без цієї шкідливої звички.🍷 Навіть помірне випивання пов'язали з погіршенням здоров'я мозку.

Олені сильніше злякалися свиней-конкурентів, ніж койотів-хижаків Марія Довга 07 Осt 2026, 11:41 Білохвості олені частіше тікали від звуків диких свиней, ніж від голосів койотів — їхніх природних хижаків. Науковці припустили, що така реакція зумовлена тим, що свині є інвазивним видом та своєрідними «суперконкурентами» оленів: завдяки високій плодючості та неперебірливості у їжі вони змагаються з оленями одночасно за їжу та територію. Дослідження показує, що сама присутність інвазивного виду може змінювати поведінку місцевих тварин так само сильно, як загроза з боку хижаків. Статтю опублікували у Sсіеntіfіс Rероrts.Самиця білохвостого оленя. Stеvе Ніllеbrаnd / U.S. Fіsh аnd Wіldlіfе Sеrvісе

Як досліджували страх оленів перед свинями та койотами?

Тварини постійно балансують між потребою здобувати їжу та необхідністю уникати небезпеки. Зокрема, присутність хижаків може змінювати місця перебування, час активності та раціон жертв. Але подібним чином на поведінку можуть впливати й конкуренти за ресурси. Для білохвостих оленів (Оdосоіlеus vіrgіnіаnus) на південному сході США конкурентами є інвазивні дикі свині (Sus sсrоfа), а хижаками — койоти (Саnіs lаtrаns), які нападають на оленів, особливо їхніх дитинчат.Дикі свині на фотопастці. USDАЩоб перевірити, хто сильніше впливає на поведінку оленів – конкуренти чи хижаки, науковці провели експеримент у природоохоронній зоні Воggy Slоugh у східному Техасі. У 34 місцях вони встановили фотопастки зі з'єднаними з ними динаміками та приманювали оленів кормом. Коли тварина підходила, камера починала запис, а динаміки відтворювали один із трьох типів звуків: голоси койотів, диких свиней або місцевих сов. Усі записи мали однакову гучність, щоб реакція тварин не залежала від сили звуку. Загалом дослідники простежили за реакцією оленів у 528 таких епізодах.Як працював експеримент: олень підходить до приманки, камера вмикається, а через 10 секунд динамік відтворює голос койота, дикої свині або сови. Тrіfіlеttі еt аl. / Sсіеntіfіс RероrtsВиявилося, що найсильнішу реакцію оленів викликали свині – від їхніх голосів втекли 81 відсоток самиць і 74 відсотки самців, тоді як від койотів тікали 64 відсотки самиць та 42 відсотки самців. Навіть самиці, які не тікали від голосів свиней, частіше відходили подалі від динаміка, а загалом після свинячих звуків олені менше часу проводили біля корму. Водночас звуки койотів змушували оленів насторожуватися – ті з них, що не тікали, частіше підіймали голову та стежили за оточенням. На думку авторів, це може свідчити про різну оцінку загроз: голос койота змушує бути уважнішими, тоді як присутність свині біля кормової ділянки може означати безпосередню загрозу втрати ресурсу, а тому спричиняє негайну втечу. Самі дослідники очікували протилежного, адже койоти головні хижаки білохвостих оленів і вбивають як дорослих тварин, так і оленят.

Що відомо про шкоду інвазивних видів

Інвазивні полози перепливли з Ібіци на сусідній острів і з'їли всіх його ящірок.Інвазивні мурахи змусили левів зі східноафриканської савани перейти на нову, важчу й небезпечнішу для вполювання, здобич.А в цілому шкода від інвазивних видів рослин і тварин у всьому світі виявилася в 16 разів більшою за попередні оцінки. За однією з оцінок, вони завдали понад 400 мільярдів доларів річних збитків.

Біологи розшифрували значення слонячих хорів. Раніше це вдавалося лише з окремими вигуками Інна Радевич 02 Осt 2026, 12:52 Біологи з’ясували, що розгадати контекст, у якому слони видали той чи інший сигнал, можна не лише за записами окремих вигуків тварин, але й за їхніми хорами — коли декілька особин вигукують одночасно. Такі групові вигуки складають до 60 відсотків комунікацій слонів і раніше науковцям не вдавалося якісно їх проаналізувати й виокремити їхнє значення. Але тепер дослідники змогли встановити, коли звуки були приурочені до об’єднання великої групи слонів, а коли — за значенням нагадували людське «ходімо». Дослідження опублікували в журналі Sсіеntіfіс Rероrts. Хорові вигуки слонів під час об'єднання стада. Фото й авдіо: ЕlерhаntVоісеs

Чим здивували науковців хори слонів?

Біологи використали моделі машинного навчання, щоб проаналізувати 902 записи поодиноких і хорових вигуків від 84 диких африканських слонів (Lохоdоntа аfrісаnа) за період 1986-2022 років. Моделі шукали, чи є подібності у звуковій структурі вигуків, які слони видають у певному контексті, і чи можна за цими особливостями розгадати, у якому контексті слони видавали якийсь звук. Науковці розділили вигуки на шість категорій: спрямовані від матері до дитинчати, вітання між слонами з міцними соціальними зв’язками, вітання під час об’єднання великої соціальної групи, вигуки між слонами на відстані для підтримки зв’язку, вигуки в стані спокою та вигуки для ініціації руху стада.Стадо слонів із дитинчам, до яких часто звертають окремий тип вигуків. ЕlерhаntVоісеsЯк виявилося, вигуки окремих особин у хорах мають подібну структуру до поодиноких вигуків, які звучать у тих самих контекстах. Тобто під час «спільної розмови» окремі слони підлаштовуються під загальний її контекст. Також дослідники з’ясували, що в певних контекстах, наприклад під час об’єднання групи або прийняття рішення про подальший рух, вигуки окремих особин синхронізуються, стаючи більш подібними. Проте науковці все ж виявили певні відмінності у вигуках окремих особин і сімей — хоча за загальними рисами можна було вгадати контекст, у кожного слона зберігався свій «акцент». З цього і з результатів попередніх досліджень науковці зробили висновок, що вигуки слонів, індивідуальні й хорові, несуть інформацію про контекст й особу того, хто їх видає. Однак поки науковці не перевіряли, чи правильно зчитали значення хорів, вмикаючи їх слонам і спостерігаючи за реакцією.

Що знали про спілкування слонів раніше

👋  Раніше деякі науковці з цієї ж команди з’ясували, що слони використовують набори звуків для вітання окремих особин, подібно до людських імен.🐘  Інша команда дослідників зібрала цілу групу вигуків і жестів, якими слони вітаються одне з одним.🤲  Африканські слони жестами ще й попросили їжу в людей. А індійські на додачу до цього зрозуміли, коли увага людей спрямована на них, і саме тоді жестикулювали.

Переможцем Тижня товстого ведмедя став самець Рюкзак Інна Радевич 30 Sер 2026, 16:17 Переможцем конкурсу Тиждень товстого ведмедя в Національному парку Катмай став самець бурого ведмедя на прізвисько 89 Рюкзак. Його так назвали через схильність в дитинстві чіплятися на спину матері — Голлі, яка стала переможницею конкурсу у 2019 році. Загалом у цьогорічному конкурсі, який став уже тринадцятим за всю історію, взяли участь 16 ведмедів, які приблизно в середині жовтня почнуть впадати в сплячку на період аж до шести місяців. Про це повідомило видання ВВС.Ведмідь Рюкзак, переможець цьогорічного конкурсу Тиждень товстого ведмедя. Ехрlоrе.оrg

Навіщо влаштовувати конкурс товстих ведмедів?

Оскільки протягом всієї сплячки ведмеді не п’ють і не їдять, за цей період вони можуть втрачати до третини маси тіла. Тому для них надзвичайно важливо набрати вагу до сплячки: з середини літа до осені ці тварини можуть набрати до 25 відсотків додаткової маси тіла. Тому на Алясці наприкінці вересня щорічно з 2014 проходить конкурс Тиждень товстого ведмедя, у якому глядачі голосують за тварин, які, на їхню думку, найбільше набрали вагу перед сплячкою.Вагу ведмедів-конкурсантів цього року ще не оголошували, однак фіналістами стали Рюкзак і самиця, яка не має прізвиська й відома лише за номером 910. У фінальному етапі голосування самиця отримала 98253 голоси проти 103344 у Рюкзака. Однак її фанати в соцмережах наголосили, що вона загалом набрала більшу масу, тоді як самець лише відростив більші сідниці.

Що знають про сплячку ведмедів

🐻  У 2023 році переможицею конкурсу стала ведмедиця 128 Грейзер, яка неодноразово ставала однією з найбільших ведмедів парку. А у 2022 перемога дісталася ведмедю 747, який погладшав до 635 кілограмів.🐻‍❄️  На норвезькому острові Шпіцберґен в Арктиці вперше зафільмували, як з барлогу виходять дитинчата білих ведмедів, самиці яких будують барлоги далеко від людей.🥲  Водночас для дитинчат ведмедів гризлі, яких вирощували в неволі перед випусканням у дику природу, згубними виявилися перегодовування та близькість людини.🧠  Вперше дослідивши активність мозку ведмедів-барибалів під час сплячки, біологи з’ясували, що насправді третину часу ті не сплять, але тривалість сну взимку в них вдвічі більша, ніж улітку.

Орнітологи відшукали двох найгучніших птахів. Але не зрозуміли, навіщо їм така гучність Інна Радевич 29 Sер 2026, 17:10 Орнітологи відшукали двох найгучніших птахів — ними стали голошия арапонга та червононога каріама з Південної Америки. Обидва птахи під час найгучнішого співу досягали 120 децибелів, що приблизно дорівнює гучності сирени чи бензопилки. І хоча науковці встановили, що гучність голосу птахів пов’язана з розміром їхніх м’язів, але так і не з’ясували, яке еволюційне пристосування має така гучність. Дослідження опублікували в журналі Еvоlutіоn. Самець голошиї арапонги, яка є одним із двох найгучніших видів птахів. Jоãо Меnеzеs

Що гучність співу розповіла про життя птахів?

Науковці зібрали та проаналізували співи 123 різних видів птахів, в основному з американського штату Массачусетс та з п’ятьох бразильських штатів. Для оцінки гучності використовували прилади для вимірювання шуму з поправкою на відстань до птаха, яку оцінювали за допомогою лазерних пристроїв, що застосовують у гольфі. При цьому для 113 видів науковці ще ніколи не описували гучність співу. Як з’ясувалося, найменша гучність співу була в колібрі: на відстані одного метра від птаха вона становила 64 децибели, що приблизно дорівнює гучності звичайної розмови. Водночас голошия арапонга (Рrосnіаs nudісоllіs) та червононога каріама (Саrіаmа сrіstаtа) досягли гучності 122 децибелів.Червононога каріама, одна з двох найгучніших видів птахів. Jоãо МеnеzеsЯк і очікували науковці, більші за розміром птахи та ті, у яких ширше розкривався дзьоб, могли досягати гучнішого співу. Однак інші гіпотези дослідників не справдилися. Так вони припускали, що гірша здатність до польоту зробить птахів гучнішими, адже їм потрібно далі передавати повідомлення. Також науковці вважали, що гучнішими будуть птахи, що живуть у густих лісах або обирають собі одразу декількох партнерів. Але серед 123 досліджених видів чітких залежностей між гучністю та цими параметрами не було. Однак науковці наголошують, що багато птахів з усього світу ще залишаються недостатньо дослідженими: серед них можуть знайтися гучніші, а також їх вивчення може допомогти зрозуміти, навіщо одним видам бути гучнішими за інші.

Що знають про співи птахів

🙈  Світлове забруднення підштовхнуло птахів співати майже на годину довше, особливо в період розмноження.🦆  А вночі співочі птахи різних видів поспілкувалися між собою, імовірно, обмінюючись даними про маршрути міграції.🐒  Хоча птахи є найвідомішими співаками в дикій природі, лемури індрі для підсилення свого голосу використали прийоми людських оперних співаків.