Nauka.ua

Біологи позбавили бактерію однієї з 20 «обов’язкових» амінокислот. Вона вижила протягом 450 поколінь Інна Радевич 08 Маy 2026, 12:59 Біологи створили кишкову паличку, ключові білки якої не мали амінокислоти ізолейцину, одного з 20 будівельних блоків білка. Але ця бактерія виявилася майже такою ж життєздатною, як і незмінена кишкова паличка, і вижила протягом понад 450 поколінь. Це свідчить про те, що життя може існувати навіть із неповним набором амінокислот, що важливо для моделювання появи перших живих організмів на Землі, а також — пошуку слідів життя за межами нашої планети. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе.Частина клітини кишкової палички під мікроскопом — саме на цій бактерії перевіряли здатність живого існувати без однієї з амінокислот. Dаvіd Grеgоry & Dеbbіе Маrshаll / Wеllсоmе Соllесtіоn

Чому науковці вирішили видалити одну з амінокислот?

Усього в живих організмах відомо близько 700 різних амінокислот, але лише 20 з них, які називають стандартними, зустрічаються у більшості послідовностей білків. Деякі живі організми на додачу до 20 стандартних включають до амінокислотної послідовності молекули селеноцистеїну чи піролізину, але 20 стандартних амінокислот зустрічаються в білках організмів з усіх царств. Навіть у людей, для яких лише вісім амінокислот є незамінними, тобто мають надходити з їжею, всі 20 стандартних амінокислот входять у склад білків організму.Водночас багато стандартних амінокислот, зокрема незамінних, мають доволі просту та подібну між собою будову. Це наштовхнуло науковців на думку, що вони можуть бути взаємозамінними, а за деякими оцінками більшість білків можна утворити з усього 9-12 стандартних амінокислот. Разом із цим, у більшість білків навіть не включаються оптичні ізомери — «дзеркальні» до стандартних амінокислот молекули. Це ставить під сумнів можливість заміни амінокислоти на іншу без втрати білком його функцій. Щоб з’ясувати, чи це все ж можливо, науковці Колумбійського та Гарвардського університетів і Массачусетського технологічного інституту провели нове дослідження.

Як створили бактерію без однієї з амінокислот?

Спочатку науковці шукали амінокислоту, яку буде замінити найлегше: для цього вони проаналізували випадкові заміни в амінокислотних послідовностях білків кишкової палички (Еsсhеrісhіа соlі). Як виявилося, три амінокислоти в таких послідовностях майже ніколи не замінювалися: триптофан, цистеїн і гліцин. Це науковці пояснили тим, що ці три амінокислоти виконують незамінні ролі в утворенні структури білка, формуючи дисульфідні зв’язки, забезпечуючи гнучкість амінокислотного ланцюга, надаючи білку водовідштовхувальні та, навпаки, водозахоплювальні властивості. Водночас три амінокислоти — валін, глутамін та ізолейцин — замінювалися в білках найчастіше.Тому науковці вирішили замінити ізолейцин на найближчі до нього за структурою амінокислоти валін або лейцин у 39 найбільш розповсюджених і важливих білках кишкової палички. Як виявилося, така проста заміна привела до того, що лише 43 відсотки білків зберегли здатність виконувати свої функції в живій клітині. Тоді дослідники поєднали алгоритми штучного інтелекту, які робили заміни в послідовності білка, з алгоритмами АlрhаFоld2 і РrоtеіnМРNN, які враховували ці зміни в структурі білка.Завдяки цьому науковці «переписали» білки рибосом кишкової палички — частин клітини, які бактерія використовує для синтезу власних білків. Дослідники отримали 21 ген для синтезу рибосом, усі білки яких були б позбавлені ізолейцину. Цими генами замінили звичайні гени рибосом у кишкової палички, штам якої назвали Ес19 (тобто Еsсhеrісhіа соlі з 19 амінокислотами). Порівняно з незміненою кишковою паличкою, цей штам мав життєздатність на рівні 90 відсотків і більше. Він вижив у лабораторії протягом понад 450 поколінь, протягом яких у бактерій не виявили мутацій, що повертали б у білки ізолейцин.

Що це відкриття змінює в розумінні еволюції живого?

Дослідники показали, що можливо створити живий організм, який не потребуватиме усіх 20 стандартних амінокислот для побудови білків. Це свідчить на користь гіпотези, що останній спільний предок усіх земних організмів також міг мати менш як 20 різних амінокислот у білках. Ця гіпотеза заснована на тому, що деяких амінокислот могло не бути в «первинному бульйоні» — рідкому середовищі, у якому життя зародилося з простих органічних молекул.Окрім цього, відкриття важливе для створення нових білків і цілих штучних організмів із властивостями, які потрібні науковцям. Такі підходи зможуть використати у дизайні нових ліків, зокрема антибіотиків, до яких бактерії швидко виробляють стійкість.

Які ще відкриття не вписалися в біологічні канони

🧬  Нещодавно науковці виявили здатність деяких бактерій синтезувати ДНК не на матриці іншої нуклеїнової кислоти, а на шаблоні з білка.🦠  Хоча досі біологи вважали, що всі організми з ядром потребують мітохондрій для вироблення енергії, вони виявили перший організм, який порушує це правило.🧪  Минулого року науковці завершили створення першого синтетичного організму з ядром — ним стали дріжджі. Раніше їх зробили напівсинтетичними.

Мозок пацієнтів під наркозом розпізнав слова та частини мови. Це підтвердили записи активності нейронів Марія Довга 07 Маy 2026, 15:35 Мозок людей під загальною анестезією розрізняв рідкісні звуки серед повторюваних, а також опрацьовував інформацію про значення слів та їх приналежність до частин мови.  Такі висновки зробили дослідники, записавши активність окремих нейронів у гіпокампі семи пацієнтів під час операцій на скроневій частці мозку. Імовірно, частина складної обробки звукової інформації може відбуватися навіть у несвідомому стані, але це не означає, що під час перебування під наркозом мозок запам’ятовує все, що відбувалося довкола. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.Пристрій, за допомогою якого відстежували активність нейронів під наркозом (а), і гіпокамп, у якому вивчали цю активність, на схемі мозку (b). Каtlоwіtz еt аl. / Nаturе, 2026

Чому вирішили вивчати роботу мозку під наркозом?

Нейробіологи досі сперечаються, наскільки складне опрацювання інформації потребує участі свідомості. Провідні теорії у когнітивних науках стверджують, що для складного опрацювання інформації необхідне активне залучення свідомості. З іншого боку, психологічні дослідження свідчать, що якась частина цих процесів усе ж відбувається поза свідомим контролем.Загальна анестезія, або наркоз, створює легкодоступний, оборотний та добре вивчений стан відсутності свідомості. Тому науковці з дослідницьких установ США та Угорщини вирішили перевірити, як нейрони гіпокампа — структури мозку, пов’язаної з пам’яттю, навчанням та формуванням контексту інформації, реагують на звуки та мовлення під дією наркозу.

Як досліджували опрацювання інформації у мозку без участі свідомості?

Щоб з’ясувати, чи відбувається складне опрацювання інформації поза свідомістю вчені провели кілька експериментів, під час яких записували нейронну активність гіпокампа семи пацієнтів, яким робили операції для лікування епілепсії.У першому досліді вчені перевірили, чи помічає мозок під наркозом відхилення від очікувань. Для цього трьом пацієнтам вмикали послідовність коротких тонів, більшість з яких були однаковими, але іноді траплявся звук, що відрізнявся від інших. Виявилося, що понад 70 відсотків нейронів гіпокампа реагували на незвичний звук зміною активності. Ба більше, упродовж експерименту реакція нейронів на «рідкісні» звуки ставала дедалі виразнішою — мозок адаптувався до нових умов, тобто спостерігалася нейропластичність, яка лежить в основі навчання.Під час другого експерименту вчені перевірили, чи залучений гіпокамп в опрацювання природного мовлення. Для цього під час операції чотирьом пацієнтам вмикали уривки подкастів, а потім зіставляли активність нейронів з початком і кінцем окремих слів. Виявилося, що за електричними сигналами у гіпокампі можна було розпізнати слова з різних смислових категорій — об’єкти, дії, місця, соціальні або емоційні поняття. Також сигнали нейронів відрізнялися залежно від того, було слово іменником, прикметником або іншою частиною мови. Комп'ютерне моделювання підтвердило, що гіпокамп реагує не на акустичні особливості або повторення слів, а саме на змістові відношення між ними. Ба більше, дослідники помітили, що нейрони також «передбачали» майбутні слова у реченні — подібно до того, як під час звичайного слухання мозок використовує попередні слова, щоб підготуватися до наступних.

Як це дослідження допоможе вивчати мозок? 

Це дослідження додатково вказало на те, що межа між свідомістю та її відсутністю не настільки чітка, як вважалося раніше. Водночас невідомо, наскільки ці результати можна поширювати на інші стани, такі як сон або кому.Однак, можливість зчитувати мовні сигнали з мозку навіть тоді, коли людина не може говорити або повністю усвідомлено реагувати, може допомогти у створенні мовних нейропротезів для відновлення здатності до мовлення у людей після інсульту, травм або інших уражень мозку.

Що відомо про свідомість та несвідомі стани 

🧠  Повернення людей у стан свідомості після наркозу почалося з ділянки мозку, яка відповідає за прийняття рішень. 👃  Мозок людей у стані мінімальної свідомості та в комі по-різному відреагував на сильні різкі запахи. 👶  Риси свідомості помітили у новонароджених дітей. Дослідники припустили, що вона формується ще в утробі. 🤔  Водночас розібратися у деталях роботи свідомості та знайти відповідальні за неї нейрони вчені досі не змогли.

Молоді сіднейські какаду повторили вибір їжі за зграєю Інна Радевич 06 Маy 2026, 17:11 У молодих какаду в Сіднеї виявили схильність до конформізму: вони обирали ту їжу, яку частіше вживали інші представники їхньої групи. Такий підхід може допомагати їм адаптуватися в середовищі, де невідома їжа може бути отруйною. Але, на відміну від більшості тварин, у яких конформізм зростав із віком, старші какаду виявилися менш схильними до такої поведінки. Дослідження опублікували в журналі РLОS Віоlоgy.Самець какаду на фоні коробки з новою їжею: мигдалем в оболонці двох різних кольорів. Julіа Реnndоrf

Як дізналися про конформізм какаду?

Дослідження проводили в Сіднеї на п’ятьох групах вільноживучих жовточубих какаду (Сасаtuа gаlеrіtа), кожна з яких має окреме сідало, де ці птахи проводять більшість часу. Цим птахам запропонували два види нової їжі: мигдаль в червоній і мигдаль у синій оболонці. Спершу науковці навчили чотирьох птахів вживати цю нову їжу, але вже за 10 днів ця поведінка поширилася серед 349 з 705 особин. Це вдалося завдяки соціальному навчанню, тобто повторюванню поведінки за іншими членами групи.Окрім того, що так какаду частіше пробували нову їжу, завдяки соціальному навчанню поширювалися й уміння з відкривання оболонки мигдалю. Групи, сідала яких знаходилися поруч, відкривали оболонку найбільш схожим чином. Хоча науковці навчили перших папуг віддавати перевагу червоному чи синьому мигдалю, передавання цієї схильності не помітили. Какаду загалом частіше обирали червоний мигдаль, навіть у тих групах, які навчали віддавати перевагу синьому. Дорослі самиці папуг виявляли лише легкий конформізм чи взагалі його не мали, тоді як самці частіше схилялися до нонконформізму.

Якими навичками дивували науковців какаду

😋  Це не вперше у какаду виявляють незвичні харчові звички: какаду Гоффіна розм’якшили тверду їжу у воді, а ще — вмочали в йогурт заради смаку.⛲️  Дикі какаду з Сіднея завдяки соціальному навчанню перейняли одне в одного вміння відкривати людські фонтанчики, щоб пити з них воду.🗑  Ці ж жовточубі какаду навчили одне одного відкривати кришки смітників, через що людям довелося вигадувати нові й нові способи їх закривати.

Нематоди склали живу вежу з тіл та прижилися на жуках-шкідниках у Європі Інна Радевич 05 Маy 2026, 15:34 Вид нематоди, яких раніше помічали за скупченням у вежі, щоб дотягнутися до комах-переносників, помандрував садами в Європі на жуках-шкідниках. Імовірно, разом із цими жуками нематоди поширилися на континент із Північної Америки. Науковці сподіваються, що взаємодію між жуками та нематодами вдасться використати для контролю чисельності шкідників. Дослідження опублікували в журналі Есоlоgy аnd Еvоlutіоn.Жук Stеlіdоtа gеmіnаtа, якого вважають переносником нематод. Gustаvо Аlаrсоn-Nіеtо / Gеnеs аnd Веhаvіоr Grоuр

Що дізналися про взаємодію червів і жуків?

Науковці Констанцького університету на півдні Німеччини вивчали три місцевих види нематод і тварин, які слугують для них переносниками. Серед цих нематод були два вже описані види, Саеnоrhаbdіtіs brіggsае і С. rеmаnеі, а також новий вид, С. арtа. Саме останній раніше помічали за тим, що його представники збираються на поверхні зіпсованих фруктів у своєрідні вежі, щоб дотягнутися до комахи-переносника. В лабораторії науковці показали, що таким способом нематоди можуть залазити на дрозофіл, але вирішили вивчити, які види допомагають їм поширюватися в природі.Жуки Stеlіdоtа gеmіnаtа (В) та Ерurаеа осulаrіs (С) і личинки нематод під їхніми надкрилами (D-Е). Grееnwаy еt аl. / Есоlоgy аnd Еvоlutіоn, 2026Якщо С. brіggsае і С. rеmаnеі виявляли переважно на слимаках і мокрицях, то їхнього родича — на жуках родини блискітників. Найчастіше С. арtа знаходили на тілі жуків Stеlіdоtа gеmіnаtа та Ерurаеа осulаrіs, які є інвазивними шкідниками садів у Європі. Хоча науковці не зафіксували, як нематоди залазили на цих жуків, але їх знаходили на комахах у великій кількості, тож припускають, що нематоди збиралися у вежі, як це спостерігали в лабораторії. Дослідники також з’ясували, що ареали С. арtа та S. gеmіnаtа, який прибув із Північної Америки, збігаються, що може вказувати на те, що черви перетнули океан разом із жуками.

Соlоssаl Віоsсіеnсеs запланувала відродити вимерлу 200 років тому блакитну антилопу Інна Радевич 05 Маy 2026, 13:03 Компанія Соlоssаl Віоsсіеnсеs, яка своєю метою називає відродження вимерлих і збереження зникомих видів, заявила про плани відродити блакитну антилопу. Цей вид вимер у 1800-х роках через перетворення південноафриканської савани на сільськогосподарські землі та полювання на цих антилоп. У компанії сподіваються, що відродження антилоп відновить баланс в екосистемі, а розроблені для цього технології допоможуть захистити від вимирання інші види антилоп. Про це компанія повідомила у своєму YоuТubе.Згенероване штучним інтелектом зображення вимерлої блакитної антилопи. Соlоssаl Віоsсіеnсеs / Fасеbооk

Навіщо компанія Соlоssаl Віоsсіеnсеs відроджує давно вимерлі види?

Компанія Соlоssаl Віоsсіеnсеs озвучила плани відродити вже шість вимерлих видів: мамонта, сумчастого вовка тилацина, додо, жахливого вовка, моа та блакитну антилопу. В усіх випадках робота над цим починається з прочитання збережених давніх геномів цих тварин, порівняння їх із геномами найближчих родичів і створення ембріона зі зміненим геномом. Завдяки такому підходу компанії вже вдалося створити вовків з усіма ключовими рисами жахливих вовків (Аеnосyоn dіrus), зокрема більшими розмірами, білою шерстю й характерним виттям.Згенероване штучним інтелектом зображення вимерлої блакитної антилопи. Соlоssаl Віоsсіеnсеs / FасеbооkБлакитна антилопа (Нірроtrаgus lеuсорhаеus), про плани відродити яку заявили нещодавно, відрізнялася від своїх живих родичів сіро-блакитним хутром і меншими розмірами. Її найближчими родичами є чала антилопа та чорний шаблеріг, і саме геном чалої антилопи використають як шаблон, до якого додаватимуть характерні для блакитної антилопи гени. За оцінками фахівців компанії, для цього знадобиться понад 100 змін у геномі, на противагу 20 у жахливих вовків. Після створення ембріонів блакитної антилопи їх сподіваються підсадити чалій антилопі, яка виступатиме сурогатною матір’ю. Але така особина не буде блакитною антилопою в класичному розумінні, адже міститиме лише частину геному від вимерлого виду.Порівняння розмірів вимерлої блакитної антилопи (зліва) з чорним шаблерогом (посередині) і чалою антилопою (справа). Соlоssаl Віоsсіеnсеs / FасеbооkОднак якщо вид вдасться відновити та повернути в дику природу, він відіграватиме важливу роль у контролі росту саванних рослин і поширенні їхнього насіння, а також буде здобиччю для місцевих хижаків, що також знаходяться під загрозою. Для цього проєкту науковці Соlоssаl Віоsсіеnсеs вперше розробили та використали технологію забору яйцеклітин в антилоп, а також вдосконалюють технології переносу ядра в яйцеклітини, їхнього замороження та створення стовбурових клітин. Ці підходи сподіваються впровадити для захисту від зникнення інших антилоп, які зараз стикаються з тими ж викликами, що призвели до вимирання блакитної антилопи.

Які є успіхи з відродженням інших видів

🐺  У 2024 році компанія Соlоssаl Віоsсіеnсеs оголосила про реконструкцію геному тилацина, який планують використати для відродження виду.🦣  У 2025 році фахівці компанії створили волохатих мишей, використавши аналоги генів від мамонта, — подібним чином планують модифікувати геном слона, щоб відродити й мамонта.🧬  А аналіз геному жахливих вовків, про відродження яких заявили раніше, показав, що вони відрізнялися від сучасних вовків і койотів лише 80 ключовими генами.

Іспанські дрімлюги охолонули на три градуси у безмісячні ночі через нездатність полювати Інна Радевич 04 Маy 2026, 11:45 Іспанські дрімлюги підлаштували міграцію, розмноження та обмін речовин під місячний цикл, який впливає на їхні шанси впіймати здобич протягом ночі. У безмісячні ночі птахи вже за годину впадали в торпор — стан зниженого обміну речовин, коли їхня температура тіла опускалася нижче 35 градусів Цельсія, тоді як в періоди активності вона становила 38 градусів. Але навіть таке пристосування не позбавляє дрімлюг впливу місячного циклу, що рідко вдається зафіксувати у дикій природі. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе Аdvаnсеs.Іспанська дрімлюга під час польоту вночі. Саrlоs Саmасhо (ЕВD-СSІС)

Що вказало на залежність дрімлюг від місячного циклу?

Орнітологи спостерігали за популяцією іспанських дрімлюг (Сарrіmulgus rufісоllіs), помістивши на 74 дорослих птахів датчики, які фіксували активність польоту і температуру шкіри цілодобово впродовж повних річних циклів. Через те що дрімлюги полюють на комах уночі й для цього їм потрібне принаймні мінімальне освітлення, у темні ночі до та після нового Місяця імовірність активності птахів різко падала після заходу сонця, тоді як у місячні ночі лишалася понад 60 відсотків протягом усієї ночі. Це підтвердило й прощупування м'язового шлунка птахів: у безмісячні ночі шлунок поступово спустошувався після сутінок, а коли Місяць було видно на небі — залишався наповненим.Іспанська дрімлюга з датчиком для вимірювання температури й активності. Саrlоs Саmасhо (ЕВD-СSІС)Різниця в освітленні створювала коливання енергетичного балансу від мінус 24 до плюс 24 кілокалорій на добу. У місячні ночі надходження енергії зростало на 19 відсотків у гніздовий сезон і на 42 відсотки — під час зимівлі в Африці, коли ночі довші. Маса тіла птахів популяції коливалася синхронно з місячним циклом і сягала піка за 6 днів після повні. Ці циклічні коливання каскадом впливали на ключові події річного циклу: весняна міграція припадала переважно на 13-й день після повні, пік насиджування самками — на десятий. Дослідники припускають, що синхронізація кладки з місячним циклом дозволяє пташенятам вилуплюватися саме під час повні, коли батьки мають найкращі умови для полювання.Водночас на час линьки місячний цикл помітного впливу не мав, імовірно, його регулюють інші чинники, зокрема міграція та успіх розмноження. Утім, науковці наголошують, що дрімлюги мають пристосування, які дозволяють їм компенсувати вплив місячного циклу на свою поведінку. Зокрема, місткість їхнього шлунка становить 13 відсотків маси тіла без урахування жиру, що частково компенсує місячні коливання, дозволяючи птахам «наїдатися» за короткі сутінки.

Як Місяць впливає на живі організми

🐜  Австралійські мурахи виявилися першим відомим видом тварин, що орієнтується завдяки місячному світлу.🌳  А ріст дерев у мангрових лісах в Австралії виявився залежним від циклів обертання супутника Землі.🌙  Через поширення штучного освітлення вплив місячного світла на перебіг менструації зменшився, але його все ще підтримує гравітація супутника.

Самиця восьминога виповзла на берег разом із самцем під час спарювання. Самець затягнув її назад Інна Радевич 04 Маy 2026, 10:48 Біля острова Ібіца морські біологи вперше задокументували, як самиця білоплямистого восьминога виповзла з мілководдя на скелястий берег, залишаючись фізично з'єднаною з самцем. Обидві тварини провели на суші близько 20 хвилин: самиця тягнула партнера на берег, а він її — назад у воду. Науковці припускають, що так самиця намагалася втекти від спарювання, але поки невідомо, як часто така поведінка зустрічається в природі. Дослідження опублікували в журналі Есоlоgy аnd Еvоlutіоn.Фото з підводних і надводних спостережень пари восьминогів: спершу парування йшло як зазвичай (А), але пізніше самиця почала просуватися до берега (В-С), поки повністю не вилізла туди із самцем (D). Juіjn еt аl. / Есоlоgy аnd Еvоlutіоn, 2026

Як пара морських тварин перемістилася з води на берег?

Пару білоплямистих восьминогів (Саllіstосtорus mасrорus) виявили на глибині близько 0,8 метра, приблизно за 5 метрів від берега. Самець перебував зверху у типовій копулятивній позиції, обхопивши самицю кількома щупальцями й увівши в мантійну порожнину самиці гектокотиль — модифіковане щупальце для передавання мішечків зі спермою. У такій позиції вони залишалися під водою 35–40 хвилин, протягом яких самиця поступово просувалася до берега: спершу піднялася на глибину 10 сантиметрів, а потім вибралася на скелі повністю.На суші самиця почала рухатися від води, тягнучи за собою прикріпленого самця. Тоді самець обхопив двома щупальцями найближчий камінь, щоб закріпитися і тягнути самицю назад. Самиця у відповідь відірвала самця від каменя і, схопившись за інший, потягнула його далі на сушу. Протистояння тривало близько 20 хвилин, обоє восьминогів були частково або повністю на повітрі, хвилі лише періодично їх омивали. Зрештою самцю вдалося затягнути самицю назад у воду, після чого обоє зникли з поля зору науковців, але ознак травм чи нападу хижаків дослідники не помітили.Спочатку самець (фото зліва), а потім і самиця (справа) використовували камені, щоб потягнути партнера в потрібний їм бік. Juіjn еt аl. / Есоlоgy аnd Еvоlutіоn, 2026Дослідники припускають, що вихід на сушу міг бути крайньою тактикою опору самиці, коли витрати на спарювання для неї перевищували ризик перебування поза водою — схожу поведінку раніше фіксували у комах. Утім, автори статті наголошують, що спостерігали таку поведінку лише раз, а тому не виключають інші пояснення, як-от випадкове зміщення хвилями, реакцію на хижака чи уникання канібалізму.

Чим науковців цікавить спарювання восьминогів

🐙  Щоб уникнути небажаних залицяльників або захистити вже відкладені яйця, самиці восьминогів пожбурили сміття в інших особин.🤢  А от самці восьминогів, щоб уникнути поїдання самицями, ввели їм отруту під час спарювання, яка тимчасово паралізувала самиць.😋  Гектокотиль самців восьминогів виявився здатним шукати самиць за смаком статевого гормону та продовжив це робити навіть після відрізання від тіла.🥚  Так само самиці восьминогів щупальцями на смак відчули, які яйця зможуть вилупитися, а які — ні.

Дуби «запам'ятали» нашестя гусені та розпустили листя на три дні пізніше Інна Радевич 01 Маy 2026, 13:32 Дуби на півдні Німеччини відреагували на нашестя гусені тим, що наступного року розгорнули листя на три дні пізніше. Це допомогло їм зменшити поїдання листя на 55 відсотків, навіть у періоди нашестя гусені. Але в умовах глобального потепління, коли дерева розпускають бруньки навесні раніше, такий захист може не завжди бути ефективним. Дослідження опублікували в журналі Nаturе Есоlоgy & Еvоlutіоn.Гусінь на закритій бруньці дуба. Svеn Fіnnbеrg

Як простежили за гусінню на дубах?

Раніше для таких досліджень науковцям доводилося досліджувати кожне окреме дерево з землі, а для постійного моніторингу — повертатися до лісу знову й знову. У новому ж дослідженні вони використали дані з європейських погодних супутників Sеntіnеl-1, які протягом п’яти років фотографували 60 різних дубових лісів на півдні Німеччини. Кожен піксель на знімках відповідав ділянці 10 на 10 метрів, що приблизно дорівнює розмірам крони великих дубів. За цим науковці реконструювали дані про те, які дерева були найбільш ураженими гусінню та коли кожне з них розпускало листя.Два дуби з різним часом розпускання бруньок: праве дерево постраждало від нашестя гусені минулого року, тому розпускає листя пізніше. Svеn FіnnbеrgТак дослідники з’ясували, що після сильного ураження гусінню минулого року дерева розпускали листя на три дні пізніше. Це скасовувало ефект останніх 10 років глобального потепління, через яке місцеві дерева почали розпускати бруньки на 2,5 дня раніше. Стримування поїдання листя завдяки такому відтермінуванню розкриття бруньок було навіть сильнішим, ніж дія патогенів і паразитів, які знищують частину гусені. Це науковці пояснюють тим, що зазвичай смертність гусені зростає на 90 відсотків, якщо вона вилуплюється з яєць раніше, ніж з’являється доступна їжа.

Морські котики прискорили серцебиття на суші для відновлення після нестачі кисню Інна Радевич 30 Арr 2026, 12:03 Перебування на суші виявилося для морських котиків не просто відпочинком після полювання, але й періодом прискореного серцебиття. Імовірно, так вони компенсують погіршення обміну речовин при нестачі кисню під час пірнання, коли їхній пульс сповільнюється до всього 10-30 ударів на хвилину. Це може пояснити, як морські ссавці постійно стикаються з низькими концентраціями кисню в крові й при цьому не мають негативних наслідків, які виникають в інших тварин і людей навіть після короткого кисневого голодування. Дослідження опублікували в журналі Frоntіеrs іn Рhysіоlоgy.Австралійський морський котик — за вісьмома такими спостерігали у дослідженні. Наnnа Gееsоn

Наскільки змінювалося серцебиття морських котиків у морі та на суші?

Дослідження проводили на двох підвидах морських котиків — капських (Аrсtосерhаlus рusіllus рusіllus) із півдня Африки й австралійських (А. рusіllus dоrіfеrus). Вони відрізняються не лише за ареалом, але й за способом життя: капські морські котики частіше полюють у відкритому морі, тоді як австралійські — шукають їжу біля дна. Щоб з’ясувати, як це впливає на їхній обмін речовин, науковці помістили на чотирьох самиць капських і вісьмох австралійських морських котиків датчики серцебиття, які записували дані протягом приблизно восьми днів. Пульс використали як індикатор швидкості метаболізму, адже що швидше серце перекачує кров крізь органи, то більше вони насичуються поживними речовинами та киснем.Як виявилося, спосіб життя впливав і на серцебиття морських котиків: капські самиці під час полювання сповільнювали пульс до 10 ударів на хвилину, але лише на короткі проміжки — до 60 секунд, тоді як в австралійських пульс сповільнювався до 20-30 ударів на період до п’яти хвилин. Але за шість-вісім годин після повернення на сушу серцебиття морських котиків прискорювалося до 81-84 ударів на хвилину, перш ніж знижувалося назад до 42-61 удару. Причому що довшими були періоди сповільненого серцебиття під час полювання, то довшими були й періоди відновлення.

Як пірнають інші морські ссавці

🦭  Тюлені виявилися першими ссавцями, які відчувають нестачу кисню в крові, що запобігає утопленню серед них.🍼  Самиці тюленів Веддела передали дитинчатам з молоком таку кількість заліза, що це погіршило їхню здатність пірнати.🐟  Самиць північних морських слонів помітили за майже цілодобовою риболовлею у морі, тоді як на відпочинок вони витратили лише дві години.🐬  А в дельфінів виявили здатність свідомо сповільнювати своє серцебиття під час пірнання, щоб запобігти кесонній хворобі — накопиченню бульбашок газу в судинах.

Шимпанзе утеплили гнізда перед холодними ночами. Їх запідозрили у передбаченні погоди Інна Радевич 29 Арr 2026, 11:15 Шимпанзе з Руанди побудували собі тепліші гнізда для сну перед холодними ночами. При цьому утепленість гнізд виявилася пов’язаною з погодою в момент їх побудови менше, ніж із тією, яка наставала вже вночі, коли шимпанзе спали у гніздах. Хоча науковці поки не знають, як саме, але підозрюють, що шимпанзе можуть передбачати погоду й адаптувати під неї побудову своїх гнізд. Дослідження опублікували в журналі Сurrеnt Віоlоgy.Шимпанзе гріється на сонці у своєму гнізді перед сном. Аl-Rаzі еt аl. / Сurrеnt Віоlоgy, 2026

Як дізналися про погодні передбачення шимпанзе?

Хоча науковці й раніше підозрювали, що погода впливає на структуру гнізд, які шимпанзе будують кожного вечора, але досі подібні дослідження проводили в сухих регіонах із рівномірним кліматом. Тому дослідники спостерігали за групою диких східних шимпанзе (Раn trоglоdytеs sсhwеіnfurthіі) у гірському регіоні Руанди, де погода холодніша та вологіша. Науковці порівнювали погоду під час побудови гнізда й протягом ночі з характеристиками гнізда: розташуванням, ізоляцією та структурою.Як виявилося, шимпанзе здебільшого будували гнізда в найтепліших і найзахищеніших від вітру місцях. Їхні гнізда були глибшими та з товщими стінками в прохолодні та вологі дні, а перед ночами, коли йшов дощ, шимпанзе обирали для гнізд дерева з густішою кроною. У моделюванні саме погода протягом ночі, а не на момент побудови гнізда, найкраще передбачала його характеристики. Це означає, що шимпанзе здатні пристосовуватися до наявних погодних умов і, можливо, передбачати їх зміну, що вказує на їхній розвинений інтелект.

Наскільки розумними є людиноподібні примати

🐵  Шимпанзе й раніше помічали за підготовкою до різних сценаріїв подій — поведінкою, яку досі приписували лише людям.🤔  Також у цих тварин запідозрили здатність логічно мислити, адже вони змінювали свої рішення, залежно від нових аргументів.🦧  Орангутанги теж виявилися здатними готуватися до майбутнього: перед періодами голодування вони з’їли більше калорійних фруктів.😴  У цих приматів помітили й схожість із людьми: якщо їм не вдавалося виспатися вночі, вони надолужували це денним сном.

Краби навчилися ходити боком понад 200 мільйонів років тому Інна Радевич 28 Арr 2026, 11:27 Уміння ходити боком виникло в крабів понад 200 мільйонів років тому внаслідок одноразової адаптації — вона розділила крабів на тих, що ходять прямо, і тих, що ходять боком. Пізніше в деяких крабів відбувся перехід від ходіння боком до ходіння прямо, але серед тих, які спершу ходили прямо, здатність до ходіння боком заново не виникла. Водночас вміння ходити боком виявилося настільки корисною адаптацією, що серед таких крабів виникло в рази більше нових видів, ніж серед тих, що ходять прямо. Дослідження опублікували в журналі еLіfе.

Як науковці дізналися про еволюцію ходіння боком?

Дослідники вивчили поведінку живих крабів 50 сучасних видів: їх поміщали в акваріум і спостерігали за тим, як вони рухатимуться. Після цього науковці розрахували передньо-бічний індекс руху крабів, у якому 1 бал позначав рух лише прямо, а -1 — рух лише боком. Як виявилося, серед крабів було чітке розділення: 35 видів ходили переважно боком, маючи середній індекс -0,8 бала, а решта — переважно прямо, маючи індекс 0,82. Отримані дані науковці нанесли на еволюційне дерево крабів, щоб визначити, у яких його гілках переважало ходіння прямо чи боком.Як виявилося, групи крабів, які рано відділилися від решти крабів, — Ноmоlоіdа, Drоmіасеа та Rаnіnоіdа — ходили прямо, як і спільний предок усіх крабів. А от в момент розділення гілок Rаnіnоіdа й Еubrасhyurа близько 250-200 мільйонів років тому у другій гілці виникла здатність ходити боком, що збереглася майже в усіх нащадків цієї еволюційної лінії. У деяких випадках краби, які потрапляли у вузькі еволюційні ніші, поверталися до ходіння прямо, щоб пристосуватися до середовища. А в крабів роду Сhіоnоесеtеs помітили подвійний перехід: їхній предок перейшов до ходіння прямо, а ці краби знову набули здатності ходити боком.Еволюційне дерево крабів із видами, що ходять прямо (позначені червоним), і тими, що ходять боком (синім). Таnіguсhі еt аl. / еLіfе, 2026Загалом же виникнення здатності ходити боком виявилося одноразовою еволюційною подією, яка призвела до спалаху видоутворення серед Еubrасhyurа. У цій групі налічують майже 7500 видів, тоді як серед сусідніх еволюційних гілок — лише 46-110 видів. Дослідники також порівняли появу здатності ходити боком із «карцинізацією» — процесом, коли в інших ракоподібних виникає така будова тіла, як у крабів. Хоча карцинізацію спостерігають у різних еволюційних гілках ракоподібних, тварини з такою будовою тіла, що не є крабами, ходять прямо або задом. Це означає, що імітація форми тіла не завжди означає імітацію також поведінкового пристосування.

Що науковці вже знають про крабів

🪸  Краби виявилися здатними очищувати рифи від надмірної кількості водоростей, відновлюючи баланс у них.🙈  Але інвазивні краби завдають значної шкоди екосистемам, щоправда, спроби їх викорінення, навпаки, збільшили чисельність тварин.🫠  Через потепління океану у 2018-2021 роках поблизу Аляски загинуло близько 10 мільярдів крабів-стригунів.🦞  Хоча досі науковці у цьому сумнівалися, краби змогли відчути біль від електричного струму та кислоти. А пізніше таку ж здатність знайшли і в інших ракоподібних — омарів.🦀  У синіх крабів виявили схильність до канібалізму: більшість молодих особин з’їли їхні ж старші родичі.

Вимирання гігантських тварин десять тисяч років тому спричинило різницю харчових зв’язків між континентами сьогодні Юлія Назаренко 28 Арr 2026, 05:14 Менша поширеність та розмір хижаків у Південній Америці сьогодні виявилися наслідком масового вимирання гігантських ссавців на її території тисячі років тому. Такого висновку дійшли науковці після порівняння сучасних харчових зв’язків на різних континентах у тропічних і субтропічних широтах, серед яких Південна Америка постраждала від вимирань найбільше. Дослідження допоможе зрозуміти, як вимирання формують географічні та екологічні особливості різних регіонів, а також — краще передбачити такі процеси в майбутньому, враховуючи масштаб вимирань сучасних видів. Дослідження опублікували в журналі Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs.Карта регіонів, у яких вивчали зв'язок між масовими вимираннями та сучасними харчовими зв'язками. Сhіа Нsіеh / Місhіgаn Stаtе Unіvеrsіty

Як вимирання тисячі років тому могло вплинути на харчові зв’язки зараз?

У період між 10–50 тисячами років одразу декілька континентів, а саме Південна Америка, Африка та Азія, зазнали масового вимирання. Найбільше постраждали великі ссавці, наприклад, шаблезубі тигри, гігантські лінивці та олені. Що стало першопричиною цього, достеменно невідомо, але, ймовірно, важливу роль зіграли зміна клімату, а також розселення людей.Вимирання навіть одного виду має серйозні наслідки для екосистеми, адже разом з ним зникає ціла ланка харчового ланцюга, на яку покладаються інші організми. Таким чином, зникнення гігантських травоїдних тварин призвело до загибелі їхніх хижаків, адже їхні великі розміри вимагали відповідної кількості калорій, що раптом стала недоступною.У новому дослідженні вчені показали на прикладі Південної Америки, наскільки довготривалий вплив має вимирання на долю всього регіону. Інші континенти зазнали втрат також, але лише в Америці вимерло цілих три чверті великих ссавців. Як наслідок, відтоді хижаки не лише стали меншими за розміром, а ще й стали більш спеціалізованими. Здобичі також поменшало, тому вони стали ціллю більшої кількості хижаків, що зробило їх вразливішими.

Що науковці знають про вимирання минулого

🐜  Як виявилося, причиною масового вимирання гігантських комах було не різке зменшення концентрації кисню в атмосфері, адже комахи могли вижити й без нього.🦖  А от до вимирання динозаврів могло призвести падіння не одного, а одразу двох астероїдів — на це вказала знахідка в кратері Надір біля узбережжя Західної Африки.🦏  Людей і глобальне потепління назвали основними рушіями вимирання волохатих носорогів, які колись населяли Євразію.

Мозок мишей порухався у відповідь на рухи живота. Цим пояснили користь від фізичних вправ для мозку Інна Радевич 27 Арr 2026, 16:43 Мозок мишей порухався у відповідь на рухи м’язів живота й навіть на невелике стиснення, яке для людини відчувалося б як стискання манжети тонометра. Моделювання показало, що такі рухи можуть сприяти виходу міжтканинної рідини в простір під павутинною оболонкою мозку. Такий вихід рідини разом із продуктами життєдіяльності нейронів може пояснити користь від фізичних вправ для здоров’я мозку та розумових здібностей. Дослідження опублікували в журналі Nаturе Nеurоsсіеnсе.Схема установки, за допомогою якої вивчали, як тиск на живіт мишей впливає на рух їхнього мозку. Gаrbоrg еt аl. / Nаturе Nеurоsсіеnсе, 2026

Чому вивчали вплив вправ на рух рідини в мозку?

Науковцям давно відомо про користь від фізичних вправ для роботи мозку: спершу дослідження показали, що навіть коротких тренувань достатньо для покращення пам’яті й уваги в старшому віці, а тренування лише на вихідних пов’язані з нижчим ризиком деменції, як і регулярні заняття спортом. Нещодавнє дослідження також показало, що вже після одного короткого тренування у людей зростає активність мозкових хвиль, пов’язаних із пам’яттю та навчанням, — раніше такий ефект виявляли на мишах.Водночас, як вважають дослідники, на роботу мозку впливає рух внутрішньочерепної та міжклітинної рідини, адже мозок не має власних систем виведення продуктів життєдіяльності клітин. Так із рухом спинномозкової рідини пов’язали появу мігреней, а масаж обличчя запропонували використовувати для покращення відтоку цієї рідини та очищення мозку від патологічних білків. Оскільки попередні дослідження вже показували, що тренування можуть підвищувати внутрішньочерепний тиск у мишей, науковці Університету штату Пенсильванія вирішили на цих тваринах дослідити, як тренування впливають на рух мозку й рідини в ньому.

Як досліджували вплив рухів живота на мозок?

Щоб дослідити рухи мозку всередині черепа мишей, науковці використали двофотонну мікроскопію, яка дозволяє чітко візуалізувати живі тканини. Під час дослідження голову самців мишей закріпили та помістили під мікроскоп, а тіло тварин було вільним — вони бігли по сферичній біговій доріжці. У такому експерименті науковці зафіксували, як під час скорочення м’язів живота перед початком руху мозок тварини трохи зміщувався.Установка, за допомогою якої фіксували рухи мозку в мишей під час бігу на доріжці. Gаrbоrg еt аl. / Nаturе Nеurоsсіеnсе, 2026Щоб підтвердити, що це зміщення положення мозку пов’язане не з бігом, а саме зі скороченням м’язів живота, дослідники відстежили електричну активність м’язів живота та з’ясували, що їхнє скорочення передували руху мозку. Додатково науковці ввели тваринам легку анестезію та використали надувну манжету, щоб стискати м’язи живота. У відповідь на такий тиск мозок тварин починав зміщуватися всередині черепа, а після припинення тиску — повертався у вихідне положення.Щоб з’ясувати, як саме тиск на живіт впливає на мозок, науковці ввели в кровоносну систему мишей реагент, завдяки якому її було краще видно при мікрокомп’ютерній томографії. Так дослідники з’ясували, що цей рух діє як гідравлічний насос: скорочення м’язів живота створювало тиск у місцевих судинах і цей тиск через хребет передавався до черепа та мозку.Моделі на основі комп'ютерної томографії мишей, які показують, як судини в животі тварин пов'язані з хребтом і мозком. Gаrbоrg еt аl. / Nаturе Nеurоsсіеnсе, 2026

Як рух мозку пов’язаний із його очищенням від продуктів життєдіяльності нейронів?

На основі руху спинномозкової рідини в живих мишей, науковці створили комп'ютерну модель, щоб оцінити вплив рухів мозку на потоки рідини в черепі. Така модель показала, що рух мозку пришвидшує потік внутрішньотканинної рідини між різними ділянками мозку та з нього в простір під павутинною оболонкою.Рух цього потоку зворотній до того, який спостерігають під час сну, і науковці припускають, що він допомагає очищувати мозок від патологічних білків й інших шкідливих продуктів життєдіяльності нейронів. За словами дослідників, для руху мозку достатньо невеликої повсякденної активності, такої як ходьба. Однак для підтвердження користі від такого руху для розумових здібностей потрібні дослідження на більших тваринах і, зрештою, людях.

Невідома золота сфера з дна океану біля Аляски виявилася оболонкою глибоководної анемони Інна Радевич 27 Арr 2026, 12:59 Невідома «золота сфера», яку знайшли поблизу Аляски ще у 2023 році, виявилася зовнішньою оболонкою глибоководної та малодослідженої морської анемони. На це вказали жалкі клітини, які в цієї анемони є ледь не найбільшими серед усіх тварин, що мають такі клітини. За три роки з часу відкриття золотої сфери науковці знайшли ще декілька, що і дозволило визначити, якій тварині вона належала, і навіть розширити її ареал аж до вод поблизу Антарктиди. Статтю з результатами опублікували на сайті препринтів bіоRхіv.Золота сфера, яку дістали з дна Аляскинської затоки. NОАА Осеаn Ехрlоrаtіоn

Як визначали походження золотої сфери?

Невідому золоту сферу дістали з Аляскинської затоки за допомогою дистанційно керованого підводного апарата Dеер Dіsсоvеr — а знайшли її на глибині близько трьох кілометрів. Хоча науковці не сумнівалися у біологічному походженні сфери, припущення про її природу розходилися від біоплівки з бактерій до губки чи яйця якоїсь тварини. Науковці дослідили цю сферу та ще декілька подібних, які також знаходили на значній глибині, за допомогою світлової й електронної мікроскопії. Так вони виявили спіроцисти — елементи жалких клітин, притаманні лише одному підряду анемон — Неlеnmоnае, до якого входить тільки один відомий вид — Rеlісаnthus dарhnеае.Добування золотої сфери за допомогою підводного дрона. NОАА Осеаn ЕхрlоrаtіоnДалі дослідники виділили ДНК із доступних їм зразків, завдяки чому підтвердили належність тканин саме R. dарhnеае. Хоча в раніше описаних анемон цього виду не виявляли кутикули, науковці знайшли у морі Скоша поблизу Антарктиди особину з залишками золотистої кутикули. Спостереження за цими анемонами показали, що вони залишають кутикулу, коли відокремлюються від субстрату та переміщуються в нове місце.Живі представники R. dарhnеае, у яких видно залишки золотистої кутикули. Осеаn Ехрlоrаtіоn ТrustЦе може пояснити знахідку ДНК різних архей, бактерій і грибів у зразку — вони заселили оболонку вже після того, як тварина її покинула. Науковці наголошують, що збір і документування таких незвичних особин допоможуть краще зрозуміти глибоководні екосистеми, які й досі залишаються маловивченими. А подальші дослідження цього виду допоможуть зрозуміти, для чого анемоні кутикула та чому вона має золоте забарвлення, адже поки дослідники цього не з'ясували.

Яких тварин знаходили в глибинах океану

🦑  Також поблизу Аляски підводний апарат сфотографував прозорого кальмара з червоними очима.🐌  Новий вид інших прозорих тварин — плавучих морських слимаків, виявили завдяки глибоководним знімкам.🐟  В океанічному жолобі на південь від Японії камера зафіксувала рибу на рекордній глибині у 8336 метрів.⛵️  А підводний дрон, що шукав затонулий корабель «Ендьюренс», зазнимкував ще й гнізда риб поблизу Антарктиди.

У беззбройних скатів на тілі виникли хибні «очі» для відлякування хижаків Інна Радевич 24 Арr 2026, 15:47 Плями у формі очей, які слугують для відлякування хижаків, виявилися поширеними серед тих скатів, які не мають отрути чи електричного струму для захисту. Такі скати жили у добре освітлених водах на невеликій глибині, де їм не допомогло б камуфляжне забарвлення. Це відкриття пояснило, чому захисне забарвлення з «очима» зустрічається в одних групах скатів, але відсутнє в споріднених із ними груп. Дослідження опублікували в журналі Nаturе Есоlоgy & Еvоlutіоn.Очі виникають на тілі скатів, які живуть у добре освітлених водах. Аndy Мurсh

Як у скатів виникли «очі» на тілі?

Щоб зрозуміти, що спонукало одних скатів (надряд Ваtоіdеа) розвинути «очі» на тілі для захисту від хижаків, науковці дослідили 580 видів цих тварин. Вони враховували те, наскільки розвинені в кожного виду захисні механізми, який розмір тіла мають представники виду та за яких умов освітлення вони проживають. Так дослідники виявили дві стратегії захисту, що еволюціонували окремо одна від одної: дрібні скати з добре освітлених вод, де мітки на тілі добре видно, мали хибні «очі», тоді як більші тварини з електричними або жалкими органами такого забарвлення не мали.Зазвичай концентричні кола, подібні на очі, виникають у скатів уже після виникнення інших плям на тілі. Аndy МurсhТакож науковці з’ясували, що найчастіше в скатів спершу з’являлися простіші одноколірні плями по всьому тілу. А потім вже виникало декілька, а найчастіше — пара концентричних кіл, що нагадують очі. Імовірність того, що еволюція забарвлення йшла саме таким шляхом, була в 100 разів більшою, ніж імовірність випадкової появи одразу «очей».

Яке незвичне забарвлення мають інші тварини

🐠  Око, а точніше — видовжену зіницю, біологи розгледіли й на боці риб-родичів піраній, тож їх назвали на честь лиходія Саурона з «Володаря Перснів».🪲  А от через діяльність людини забарвлення комах із Нової Зеландії змінилося з темного на світліше — і вони більше не можуть прикидатися отруйним видом.🦑  Каракатиці здатні змінювати своє забарвлення й приймати різну форму, щоб підкрастися до здобичі, приймаючи подобу корала, листка чи ще якогось безпечного предмета.

Папуги 63 видів звернулися на імена до господарів та інших домашніх тварин Інна Радевич 23 Арr 2026, 15:18 Домашні папуги щонайменше 63 різних видів виявилися здатними використовувати імена, щоб звертатися до господарів або інших домашніх тварин. Аналіз показав, що вони не просто відтворювали імена як завчені слова, але асоціювали їх з конкретною людиною. Це свідчить те, що папуги мають достатній інтелект, щоб використовувати імена, — досі таку здібність, окрім людей, виявляли у приматів, слонів і дельфінів. Дослідження опублікували в журналі РLОS Оnе.

Що дізналися про використання папугами імен?

Науковці провели опитування серед власників 884 папуг 78 різних видів, у яких зафіксували використання слів або фраз. Учасники дослідження могли розповісти про те, який у них папуга, а також — які слова чи фрази він використовує та яким є контекст сказаного. У словниковому запасі 47 відсотків папуг були імена: іноді птахи використовували лише їх, а іноді — поєднували їх з іншими фразами. Найчастіше папуги використовували імена господарів, коли віталися чи прощалися з ними, а також — коли хотіли привернути увагу. У 88 папуг 30 різних видів, зокрема ара, какаду та корел, науковцям вдалося підтвердити, що птахи правильно приписували імена відповідним членам сім’ї чи іншим домашнім улюбленцям. Іноді папуги на додачу до імені людини використовували її прізвисько, яке часто звучало вдома. При цьому в птахів виявили не притаманну людям поведінку — вони називали своє ім’я, щоб привернути до себе увагу господарів.

Як інші тварини використовують імена

🙊  Спостереження за мавпами-ігрунками показало, що вони використовують специфічні набори звуків, щоб звертатися до конкретних особин — як люди використовують імена.🐘  Таку ж особливість помітили і в африканських слонів: вони видавали специфічні послідовності звуків при зустрічі з іншими особинами та відгукувалися лише на своє «ім’я».🐈‍⬛  А от коти виявилися здатними розпізнавати не лише власне ім’я, але й прізвиська інших котів, які живуть із ними в одному помешканні.🦜  У хвилястих папужок виявили сигнальний шлях, схожий на той, що відповідальний за мовлення в людей, — це може пояснити їхню здатність запам’ятовувати й відтворювати слова.🗣  Хоча досі науковці вважали, що такого сигнального шляху немає в мозку шимпанзе, спостереження за особинами в неволі підтвердило, що вони можуть казати слово «мама».

Бактерії навчилися синтезувати ДНК з білка для захисту від вірусів. Всі інші організми роблять навпаки Інна Радевич 22 Арr 2026, 14:20 У бактерій знайшли фермент, який здатен синтезувати ДНК на «шаблоні» зі власних амінокислот. Цей фермент знаходиться в комплексі, що допомагає бактеріям захищатися від фагів — вірусів, що уражають лише бактерії та археї. Його дія зворотна до того, як зазвичай відбувається синтез білка в живих організмах: від ДНК до РНК й амінокислотної послідовності. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе.Будова комплексу DRТ3, який дозволяє бактеріям синтезувати ДНК на основі білка. Він складається з двох субодиниць (зліва), кожна з яких складається з трьох тримерів (справа), до складу яких входять два ферменти й одна некодуюча РНК. Dеng еt аl. / Sсіеnсе, 2026

Чому знахідка здивувала біологів?

Відколи молекулярні біологи відкрили структуру нуклеїнових кислот — ДНК і РНК — і білків, вони сперечалися щодо того, яка ж молекула є матрицею для синтезу всіх інших. Зрештою у 1958 році один із першовідкривачів структури ДНК, Френсіс Крік, сформулював «центральну догму» молекулярної біології: ДНК є шаблоном для синтезу різних типів РНК, а матрична РНК — основою для амінокислотної послідовності, з якої й складаються білки. У лабораторії також спостерігали синтез білків просто на основі ДНК — такі процеси, як вважають науковці, могли посприяти зародженню життя на ранній Землі.Водночас синтез одного ланцюжка ДНК у переважної більшості земних організмів відбувається на основі іншого її ланцюжка — цей процес називають реплікацією. Деякі віруси, чий геном складається з РНК, мають ферменти, звані зворотними транскриптазами, що переписують інформацію з РНК на ДНК. Так вони вбудовуються в геном інших організмів, зокрема людей, який складається з ДНК. Зворотні транскриптази виявляли й у бактерій, які використовують ці ферменти для захисту від фагів. Але бактерії мають власну ДНК, тож досі було не до кінця зрозуміло, навіщо їм синтезувати ще одну на основі РНК. Щоб з’ясувати це, науковці Стенфордського університету провели нове дослідження.

Як працює синтез ДНК на основі білка?

Науковці зосередилися на бактеріальних зворотних транскриптазах, пов’язаних із захистом від фагів (dеfеnsе-аssосіаtеd rеvеrsе trаnsсrірtаsеs, DRТs). Серед них вони вивчали комплекс DRТ3, що складається з двох ферментів-транскриптаз і короткої некодуючої РНК. Цей комплекс виявили в щонайменше 20 типів бактерій, зокрема в кишкової палички (Еsсhеrісhіа соlі) — компонента людської мікробіоти кишківника та поширеного модельного організму в біологічних дослідженнях. Проаналізувавши склад клітин бактерій, які мають різні форми цього комплексу, науковці з’ясували, що він потрібен для синтезу коротких послідовностей ДНК із повторами пар нуклеотидів: гуанін-тимін (ГТ) та аденін-цитозин (АЦ).Далі за допомогою кріоелектронної мікроскопії науковці вивчали, як саме відбувається синтез ДНК у цьому комплексі. Такий метод дозволив роздивитися будову комплексу з роздільною здатністю 2,6 ангстрема — це менше за діаметр деяких атомів. Дослідники з’ясували, що кожен комплекс DRТ3 складається з шести субодиниць, у кожній із яких міститься одна некодуюча РНК та по одній зворотній транскриптазі типу Drt3а та типу Drt3b. Як виявилося, транскриптаза Drt3а синтезує одну нитку ДНК з ГТ-повторами на основі некодуючої РНК, як зазвичай і роблять зворотні транскриптази.А от Drt3b замість шаблона з РНК використовує свою власну структуру. Пора, у яку мала б заходити некодуюча РНК, у цьому ферменті закрита. Натомість дві його амінокислоти — глутамінова кислота й аргінін — в активному центрі з’єднуються водневими зв’язками з аденіном і цитозином, чергуючи їх так, щоб утворилася нитка ДНК з АЦ-повторами. Потім обидві синтезовані нитки ДНК об’єднуються у дволанцюгову структуру.

Навіщо бактеріям така складна система та чим вона може бути корисною людям?

Науковці підтвердили, що активація комплексу DRТ3 відбувається у відповідь на надходження в клітину білка фагів — SТ61, тобто продукти роботи цього комплексу потрібні для захисту від фагів. Дослідники припускають, що короткі послідовності ДНК можуть слугувати як «губка», що притягує до себе фаги, що їх потім знешкоджують інші захисні системи. Але підтвердити це зможуть уже в наступних дослідженнях.Оскільки у науці вже використовують інші бактеріальні захисні комплекси — наприклад, систему генетичного редагування СRІSРR, яка походить від бактеріального ферменту, то виявлений комплекс також може знайти застосування в клітинній біології та медицині. Окрім цього, він розширює уявлення про те, як у живих організмах може зберігатися та передаватися генетична інформація, що важливо для боротьби з патогенами й вивчення раннього життя на Землі.

Які ще відкриття змінювали уявлення про роль ДНК і РНК

🏆  У 2024 році Нобелівську премію з фізіології чи медицини присудили за відкриття мікроРНК і їхньої ролі в регуляції роботи генів, хоча раніше ці фрагменти вважали неважливими.🧠  Ген довгої некодуючої РНК виявився попередником гена, завдяки якому в людей виник великий мозок. Спершу він не мав жодної функції, але завдяки мутації посприяв формуванню мозку.🧬  А всього одна невелика зміна в некодуючій ДНК мишей — додавання одного нуклеотиду чи видалення трьох — змінила їхню стать з жіночої на чоловічу.

«Гормон любові» окситоцин виявився тригером материнської агресії у мишей Дарина Димова 20 Арr 2026, 10:09 «Гормон любові» окситоцин, який у людей пов’язують із прив'язаністю й довірою, у мишей-матерів виявився ключовим регулятором агресії проти чужинців. При цьому саме присутність дитинчат безпосередньо визначала рівень окситоцину, а за їх відсутності агресія слабшала. Це свідчить про те, що мозок матері здатен тонко змінювати поведінку відповідно до актуальних потреб її потомства — імовірно, й у людей, робота мозку яких подібна на роботу мозку мишей. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.

Як довели звʼязок між окситоцином та агресією?

Науковці провели серію експериментів на мишах, щоб визначити, які саме структури в мозку відповідають за материнську агресію та як вона змінюється після народження потомства. Для цього застосували генетичне таргетування клітин, керування активністю нейронів за допомогою світла та електрофізіологічні записи, що дозволяють безпосередньо вимірювати їхню активність. Критичним для запуску агресивної поведінки виявився сигнальний шлях між мигдалиною, відповідальною за емоції, та гіпоталамусом, відповідальним за вироблення гормонів. Його активація спричиняла напади у самиць після пологів, тоді як пригнічення суттєво їх послаблювало.Додатково дослідники показали, що після народження потомства цей нейронний зв’язок зазнає пластичних змін: посилюється передача сигналу, а самі нейрони стають більш збудливими. Важливим чинником впливу виявився окситоцин: зниження його рівня, зокрема після відокремлення дитинчат, супроводжувалося швидким спадом агресії, тоді як повернення потомства або експериментальне підвищення рівня гормону відновлювали її. Блокування рецепторів окситоцину, своєю чергою, пригнічувало агресивну реакцію, підтверджуючи його ключову роль у цьому механізмі.У підсумку дослідники дійшли висновку, що окситоцин виконує функцію біологічного сигналу, який інформує мозок про наявність потомства та запускає відповідну захисну поведінку. Така регуляція дозволяє матері проявляти агресію вибірково, лише тоді, коли вона є доцільною для виживання потомства.

Як ще проявляється агресія в мишей

😡  Як виявилося, агресія може бути навіть заразною: самці мишей повторили її за іншими знайомими їм мишами. 🧠  У мозку мишей знайшли відповідальні за агресію та самопошкодження нейрони. Вони стануть мішенями для ліків, що пригнічуватимуть небезпечну поведінку.😋  Голодні миші під час тічки напали на чужих дитинчат, але при цьому вони не сприймали мишенят як їжу.

Мурахи-женці довірили чищення щелеп мурахам меншого виду Інна Радевич 17 Арr 2026, 15:58 Біолог уперше описав випадок, як мураха меншого виду чистив антени та навіть щелепи представника іншого, більшого виду — мурах-женців. Для цього більшій комасі доводилося підходити до чужого гнізда та завмирати, поки менша мураха лазила, облизуючи та відкушуючи застряглі на більшій мурасі матеріали. Науковець припускає, що така поведінка в мурах подібна до того, як дрібні риби чи креветки чистять більших риб, іноді навіть залазячи їм до рота. Дослідження він опублікував у журналі Есоlоgy аnd Еvоlutіоn.Мураха-жнець завмирає, поки менші мурахи чистять її тіло. Маrk W. Моffеtt / Есоlоgy аnd Еvоlutіоn, 2026

Як дослідник дізнався про взаємодію між мурахами?

Ще у 2006 році науковець проводив спостереження за мурахами в штаті Аризона, США. Там він помітив, як деякі робочі особини червоних мурах-женців (Роgоnоmyrmех bаrbаtus) замість того, щоб швидко вирушити на пошуки їжі, просто завмирали недалеко від мурашника. За декілька днів науковець зафіксував щонайменше 90 таких випадків, коли мурахи-женці завмирали, а по їхніх тілах повзали менші мурахи роду Dоrymyrmех. Цю поведінку він зафіксував на достатньо великій території, щоб сказати, що принаймні декілька колоній кожного виду брали в ній участь.Менша мураха досліджує простір між щелепами більшої. Маrk W. Моffеtt / Есоlоgy аnd Еvоlutіоn, 2026Зазвичай таку поведінку дослідник спостерігав ще до дев’ятої ранку, тобто до того часу, коли мурахи сховаються від денної спеки. Один епізод чищення тривав від 15 секунд до п’яти хвилин, але найчастіше — близько хвилини. Іноді на мурах-женців вилізало навіть декілька менших мурашок, а в одному випадку науковець зафіксував, як більша мураха скинула з себе чистильника.Мураха-жнець перекинулася на спину, щоб скинути менших мурах, які занадто довго її чистили. Маrk W. Моffеtt / Есоlоgy аnd Еvоlutіоn, 2026Хоча науковець не зміг підтвердити, що така поведінка є корисною для обох видів, але назвав можливі причини для неї. Оскільки мурахи-женці чистять одне одного в гнізді, зокрема видаляючи патогени, місцевий вид міг перекласти це завдання на менших комах. Імовірно, так сталося через їхню здатність легше діставатися вузьких місць, зокрема між щелепами, або через обмін корисними бактеріями між видами.

Як мурахи взаємодіють з іншими видами

🐛  Гусениці деяких видів метеликів мають із мурахами симбіотичні зв’язки: вони годують мурах, а ті їх захищають. І ключову роль у цьому відіграли ритмічні вібрації тіл гусені.😡  Самі мурахи змогли за запахом розрізнити тих особин з інших колоній, із якими вони вже мали конфлікти, після чого ставали до них агресивнішими.🐜  При цьому мурахи змогли звикнути до чужинців у своєму гнізді, але забруднення повітря озоном завадило їм розпізнати представників їхньої ж колонії.👑  А в Японії знайшли паразитичну мураху, яка запахом обманює мурах колонії, змушуючи їх убити свою королеву-матку, а потім займає її місце.

Зазвичай агресивні королеви голих землекопів мирно передали владу донькам Юлія Назаренко 16 Арr 2026, 10:41 Стрес позбавив королеву голих землекопів здатності розмножуватися та спонукав мирно передати владу доньці. Це суперечить природній поведінці цих тварин, коли агресивна королева придушує репродуктивну активність решти самиць у колонії. Науковці вважають, що така адаптивність поведінки землекопів допомагає їм ефективно переносити періоди репродуктивної нестабільності, зберігаючи при цьому соціальну згуртованість. Своє дослідження вони опублікували в журналі Sсіеnсе Аdvаnсеs.Голі землекопи в зоопарку Дрездена. Еlіаs Nеіdесk 

Як дізналися про безкровну передачу влади у голих землекопів?

Голі землекопи (Неtеrосерhаlus glаbеr) цікавлять науковців через чітку ієрархію у своїх колоніях, яка більше нагадує спосіб життя бджіл або мурах, ніж ссавців. Таку суспільну організацію називають евсоціальною: в колонії за розмноження відповідають одна-єдина фертильна самка та 1-3 самців, а решта тварин зайнята «хатньою роботою», тобто пошуком їжі чи копанням тунелів. Якщо репродуктивний утиск раптово зникає, наприклад, внаслідок смерті королеви, підлеглі самиці зазвичай розпочинають безжальну боротьбу між собою за її місце.Щоб перевірити вплив стресових чинників на поведінку землекопів, спочатку науковці збільшили кількість особин у колонії. Це не послабило репродуктивний тиск королеви на підлеглих самиць, однак зменшило виживаність її власних новонароджених, хоча все одно продовжувала розмножуватися. Тоді науковці спробували інший стресор: перенесення колонії до нового віваріуму. Внаслідок цього королева припинила вагітніти майже на цілий рік, але це не спричинило сплеску агресії та бійок у колонії. Згодом вчені спостерігали, як одночасно почали розмножуватися королева та її донька. Ніхто з їхніх дитинчат не прожив довше місяця, а згодом доньку королеви довелося приспати через серйозні проблеми зі здоров’ям.Підтвердження вагітності королеви Арвен у 2025 році (І) і відсутність нащадків у її матері, королеви Тере в цей же час (J). Аbеywаrdеnа еt аl. / Sсіеnсе Аdvаnсеs, 2026Тим часом королева так і не спромоглася народити життєздатне потомство, однак згодом завагітніла ще одна з її доньок. Обидва дитинчата цієї «принцеси» вижили, що стало першим успішним розмноженням у колонії за два роки. Відтоді вона стала новою королевою — королевою Арвен — й остаточно перейняла на себе репродуктивні обов’язки. Причому за весь час у колонії не спостерігалося насилля чи конфліктів, пов’язаних із домінантною поведінкою. Навіть колишня королева замість агресії навпаки почала оберігати свою доньку та її дитинчат. Далі науковці хочуть перевірити, які види стресу спонукають голих землекопів до такої поведінки у природі.