Яйця варять у сечі хлопчиків: чому в Китаї це делікатесУ місті Дун'ян, що в Китаї, весну можна впізнати за запахом. Але це не запах квітучої сакури або гірських квітів. З першими теплими днями торговці виставляють великі каструлі та починають варити яйця. А головний секрет делікатесу — сеча хлопчиків, яку старанно збирають у школах.Чому в Китаї з'явилася така традиція та чому яйця варені у дитячій сечі вважають справжнім делікатесом, розповідає Новини.LІVЕ.
Варені яйця у дитячий сечі: як в Китаї з'явилася дивна традиція
Страву, яку наважиться скуштувати далеко не кожний українець, називають "тунцзидань" (tоngzі dаn), або "яйця хлопчиків". Вона відома насамперед у місті Дун'ян провінції Чжецзян, де її готують не одне століття. Для приготування використовують сечу хлопчиків до 10 років. Але чому роблять саме так, достеменно ніхто не знає.Стара місцева легенда про часи династії Сун розповідає, що нібито старець мав зварити яйця для військового, але виявив, що їх випадково залили дитячою сечею. Щоб урятуватися від гніву, чоловік запевнив, що така страва надзвичайно корисна. Військовий повірив, і навіть відчув прилив сил. Тож, страву почали вважати секретом здоров'я та довголіття.Незвичайний рецепт настільки вкорінився в місцевій культурі, що влада Дун'яна внесла традицію до переліку нематеріальної культурної спадщини. Китайська страва з міста Дун'ян тунцзидань. Фото: drеаmstіmе.соmЯк готують яйця в дитячій сечі
Продавці збирають потрібну рідину в початкових школах. Нею заливають сирі курячі яйця. Спочатку замочують на деякий час, а потім варять. Далі шкаралупу надбивають, щоб рідина проникала всередину, і залишають яйця на слабкому вогні ще на кілька годин. Під час варіння рідину постійно доливають. Загалом приготування триває майже цілий день. У результаті яйця набувають солонуватого присмаку.Їх продають просто на вулиці. А деякі родини готують таку страву вдома. Ба більше, у березні 2026 року одна з кав'ярень Дун'яна почала подавати такі яйця разом з американо.Та все ж варто наголосити, що навіть у самому Дун'яні не всі готові скуштувати ці яйця. Для одних це смак дитинства й символ весни, а для інших — жахлива традиція, яку вони не підтримують.Чому їх вважають делікатесом і чи є від них користь
Місцеві прихильники страви переконані, що вона допомагає впоратися з весняною втомою, поліпшує кровообіг і навіть захищає від перегрівання влітку.Проте лікарі таку традиції не схвалюють. За даними Shаnghаі Dаіly, нефролог Хуан Цзянь із Центральної лікарні Цзіньхуа рекомендує відмовитися від вживання таких яєць.Небезпека полягає насамперед у можливому бактеріальному забрудненні. Сеча не є стерильною, а під час її збирання та зберігання можуть потрапити додаткові мікроорганізми.Ділимося іншими історіями та цікавими фактами
Навіщо у Китаї масово знищували горобців та до якої трагедії це призвело.Який напій церква вважала "винаходом Сатани" та намагалася заборонити.Навіщо у Стародавньому Римі використовували свинець під час виготовлення вина.
Go to novyny.live Що забороняли їсти солдатам у СРСР: дивні армійські правилаУ радянській армії солдат міг отримати покарання не лише за порушення дисципліни, а й через звичайну їжу. Навіть домашні гостинці від рідних іноді опинялися під забороною. Причому деякі обмеження здавалися дивними.Які продукти не дозволяли їсти солдатам у СРСР, чому існували такі обмеження та чого найбільше боялося армійське керівництво, розповідає Новини.LІVЕ.Один з продуктів, який одразу вилучався — лісові гриби. Здавалося б, що поганого в грибах? Проте така вечеря могла закінчитися масовим отруєнням. Достатньо було одному солдату переплутати їстівний гриб з отруйним, щоб постраждали десятки людей. Звичайно, домашні сушені гриби або грибна консервація вилучалися.Посилка від рідних була для військового справжнім святом. Однак не всі гостинці дозволяли залишати в казармі. Особливо підозріло ставилися до продуктів, які швидко псувалися:
домашні котлети;пиріжки, зокрема м'ясні;молочні продукти;яйця;готові м'ясні та рибні страви.
Після кількох днів у дорозі така їжа перетворювалася на "зброю масового знищення". Адже можна було отримати сильне отруєння або навіть підхопити ботулізм. А цього армійське керівництво остерігалося найбільше. Якщо десятки солдатів одночасно опинялися в медсанчастині, то це призводило до зриву навчань, впливало на бойову готовність та ускладнювало повсякденну роботу військової частини. На додачу частину чекали перевірки та догани.Утім, єдиної заборони на всі домашні передачі не існувало. Багато залежало від правил конкретної частини.Найсуворіше ставилися до спиртного. Самовільне вживання алкоголю під час служби вважалося порушенням військової дисципліни й могло закінчитися надзвичайно суворим покаранням.
Ділимося іншими цікавими фактами
Чому діти у 80-х і 90-х роках жували смолу з дерев та чи безпечною була така розвага.Навіщо в СРСР вішали килими на стіни та чому ця традиція може бути корисною.Гранований стакан придумали не в СРСР, звідки насправді він взявся.Що насправді продавали під назвою "Березовий сік" у Радянському Союзі.
Улюблений колір мая виявився небезпечним: чим вони отруїли водуСтародавні мая обожнювали червоний колір. Ним прикрашали храми, скульптури, посуд і навіть тіла померлих. Але за любов до яскравих фарб довелося заплатити високу ціну. Адже деякі червоні пігменти містили небезпечну речовину. Вона поступово потрапляла в довкілля. Лише через багато століть учені з'ясували, що відбувалося з водоймами Юкатану.Чому мая так цінували червоний колір та як отруйний пігмент забруднював довкілля, Новини.LІVЕ розповідає з посиланням на Lіvе Sсіеnсе.
Чому мая так любили червоний колір
Для мая червоний був не просто прикрасою. Він символізував Сонце, а також кров і життя. Такі пігменти використовували в релігійних обрядах.Одним із найцінніших матеріалів був кіновар. Цей мінерал мав насичений червоний колір, але приховував небезпеку, адже містив ртуть.Кіновар використовували для оздоблення будівель, ритуальних предметів і поховань. Причому на півострові Юкатан природних родовищ цього мінералу немає. Його доводилося завозити здалеку, ймовірно, з території сучасного Гондурасу.Як червона фарба отруювала воду
Дослідники проаналізували донні відкладення озера Коба та затопленої карстової западини Ксач у Мексиці. У шарах мулу, що утворилися за часів мая, вони виявили надзвичайно високі концентрації ртуті.Найбільший показник сягав 18 мг на кг сухих відкладень. Це в дев'ять разів перевищує сучасний поріг, за якого очікують серйозної шкоди водним організмам.Імовірно, залишки кіновару разом із ґрунтом потрапляли у водойми під час дощів. У водоймах частина ртуті могла перетворюватися на ще небезпечнішу метилртуть і накопичуватися в харчовому ланцюгу.Що сталося з водоймами мая
У шарах із високим вмістом ртуті майже зникли сліди деяких водоростей і бактерій. В одному з озер учені також виявили період, коли з донних відкладень повністю зникли мушлі дрібних молюсків. Це свідчить про серйозне порушення водної екосистеми. А оскільки мая споживали рибу та молюсків, вони могли роками отримувати небезпечні дози ртуті разом із їжею.Поки що вчені обережні у своїх припущеннях і не стверджують, що саме отруєння спричинило занепад цивілізації мая. Проте забруднення води могло стати ще однією проблемою поряд із посухами та нестачею продовольства.Ділимося іншими історіями та цікавими фактами
Навіщо у Китаї масово знищували горобців та до якої трагедії це призвело.Що стояло за загадковим явищем 1841 року, коли з неба пішов дощ із крові та шматків м'яса.Навіщо у Стародавньому Римі використовували свинець під час виготовлення вина. Яким був Київ у 1982 році: унікальні фото іноземного туристаСтарі фотографії Києва зазвичай показують історичні пам'ятки та головні площі. Але ця добірка цікава зовсім іншим. На кольорових кадрах 1982 року зафільмовано буденне життя киян очима іноземного туриста, який відхилився від туристичного маршруту.Унікальну добірку опублікувала Fасеbооk-спільнота "Спрага: у Києві цікаво".
Хто фотографував Київ у 1982 році
Автор світлин — бразилець Жуан Педру Ассумпсан Бастос, інженер-електрик і автор технічних книжок, який захоплювався фотографією. Того року він навчався у Франції та разом із дружиною Магі вирушив у туристичну подорож Радянським Союзом.Програма поїздки була розписана заздалегідь. Проте у вільний час Бастос сам гуляв Києвом, спускався в метро й шукав цікаві сюжети подалі від звичних екскурсійних зупинок.Знімав бразилець камерою Оlymрus ОМ-2n на кольорову плівку Коdасhrоmе 64. Багато років потому він оцифрував старі слайди, прибравши сліди пилу та грибка, але залишивши самі кадри без змін.Що можна побачити на архівних фото Києва
У кадр потрапили не лише визначні пам'ятки, собори та площі. Турист звернув увагу на те, повз що мешканці міста проходили щодня: вулиці, продавців, машини, одяг і людей у звичайних справах.Особливо цікаво вдивлятися в деталі. Придивіться, які автомобілі їздили дорогами, як одягалися кияни та який вигляд мали знайомі куточки столиці до сучасних перебудов. Саме такі дрібниці роблять фотографії живими.У 1982 році Київ святкував своє 1500-річчя. Тепер ці фотографії дозволяють побачити не лише місто тієї епохи, а й людей, для яких воно було звичайним домом. Дарницький універмаг, 1982 рік. Фото: fасеbооk.соm/sрrаgа.іnfоТроїцька надбрамна церква, 1982 рік. Фото: fасеbооk.соm/sрrаgа.іnfоВулиця Хрещатик, 17 у Києві, 1982 рік. Фото: fасеbооk.соm/sрrаgа.іnfоКиїв 1982 року очима бразильського туриста. Фото: fасеbооk.соm/sрrаgа.іnfоКиїв 1982 року очима бразильського туриста. Фото: fасеbооk.соm/sрrаgа.іnfоАркбутани та підпірна стіна біля колишньої друкарні на території Києво-Печерської лаври, 1982 рік. Фото: fасеbооk.соm/sрrаgа.іnfоВелика лаврська дзвіниця, 1982 рік. Фото: fасеbооk.соm/sрrаgа.іnfоДілимося іншими цікавими фактами, історіями та відкриттями
Де знаходиться безлюдне Камінне село в Україні та чим воно особливе.Яке місто в Україні називають "маленьким Парижем" та чим воно зачаровує.Яке місто на заході України отримало назву від князя Володимира Великого та чому його історичне ім'я повернули лише через кілька століть. Озеро за одну ніч забрало майже 1800 життів: що з нього вирвалосяУвечері 21 серпня 1986 року жителі кількох сіл у Камеруні ще займалися звичайними справами й готувалися до сну. З боку мальовничого озера Ніос почувся дивний гуркіт, а над водою піднялася біла імла. Ніхто навіть не підозрював, що за кілька годин цілі поселення перетворяться на місця масової загибелі людей. Вранці на вулицях і в будинках лежали мертві люди та тварини, а навколо панувала моторошна тиша.Новини.LІVЕ розповідає про одну з найзагадковіших природних катастроф ХХ століття.
Що сталося на озері Ніос у 1986 році
Озеро Ніос розташоване на північному заході Камеруну, у кратері давнього вулкана. Тієї серпневої ночі з його глибин раптово вирвалася величезна кількість вуглекислого газу.Цей газ не має ні кольору, ні запаху, тому люди не могли побачити небезпеку. Але найстрашнішим було те, що він важчий за повітря. Замість того щоб піднятися в небо, смертоносна хмара покотилася схилами в долини, де розташовувалися села.За даними NАSА, газ рухався зі швидкістю понад 100 км/год. Він витісняв кисень із повітря, через що люди швидко непритомніли та задихалися.Трагедія забрала майже 1800 життів. Загинули також близько 3500 голів худоби, безліч птахів і навіть комах.Деякі вцілілі опритомніли лише через 6–36 годин. Вони знаходили своїх рідних мертвими просто в ліжках. А колись блакитна вода озера стала червонувато-бурою. Озеро Ніос після катастрофи 1986 року. Фото: mаgаzіn.аktuаlnе.сzЧому озеро Ніос стало смертельною пасткою
Глибоко під землею містилася магма, з якої поступово виділявся вуглекислий газ. Він просочувався крізь гірські породи й накопичувався у воді біля дна.Через високий тиск газ залишався розчиненим, немов у закритій пляшці газованої води. Але 21 серпня 1986 року рівновага порушилася. Величезна кількість газу раптово вирвалася на поверхню. Що саме спровокувало цей процес, учені достеменно не встановили. Водночас дослідження показали, що безпосереднього виверження вулкана не було.Щоб уникнути повторення трагедії, у 2001 році на озері встановили спеціальну трубу, через яку газ почав поступово виходити з води. У 2011 році додали ще дві. Робота системи дегазації на озері Ніос. Фото: соmmоns.wіkіmеdіа.оrgДілимося іншими істооріями та цікавими фактами
Навіщо у Китаї масово знищували горобців та до якої трагедії це призвело.Що стояло за загадковим явищем 1841 року, коли з неба пішов дощ із крові та шматків м'яса.Навіщо у Стародавньому Римі використовували свинець під час виготовлення вина.Чому в Парижі 150 років тому ресторани на Різдво подавали м'ясо слонів та інших екзотичних тварин. Десерт, про який усі забули: чим ласували в СРСР замість йогуртуСьогодні полиці магазинів заставлені йогуртами на будь-який смак. Та ще кілька десятиліть тому молочний десерт мав зовсім інший вигляд. А його назву мало хто впізнає тепер.Новини.LІVЕ розповідає, який молочний десерт був популярний у Радянському Союзі й чому він зник.
Що їли в СРСР замість сучасного йогурту
Йдеться про гянджлик — кисломолочний десерт з Азербайджанської РСР. Його назва в перекладі з азербайджанської означає "молодість". Особливу популярність продукт здобув у 1960–1980-х роках.За смаком він нагадував щось середнє між густим фруктовим йогуртом і солодкою сметаною. Він мав ніжну консистенцію, приємну кислинку та виразну фруктову солодкість. Гянджлик можна було їсти ложкою, подавати до млинців, намащувати на хліб або просто смакувати як самостійний десерт. Завдяки солодкому смаку він особливо подобався дітям. Жінки біля молочного прилавка. Фото: Sроkі
З чого готували гянджлик
Секрет смаколика полягав у доволі жирній молочній основі. Для його приготування використовували незбиране молоко та вершки. Жирність становила аж 9%.Процес виробництва мав кілька особливостей:
молоко та вершки нагрівали приблизно до 85–87°С;охолоджували до 38–40°С та додавали молочнокислу закваску;залишали сквашуватися на шість-сім годин, доки суміш не загусне;додавали фруктовий сироп, ретельно перемішували й охолоджували;готовий гянджлик, попри сметаноподібну консистенцію, розливали у скляні пляшки.
Сироп становив приблизно десяту частину молочної суміші. Використовували різні смаки, зокрема вишневий, малиновий, абрикосовий та айвовий. За потреби додавали ще й цукор. Виробництво молочної продукції. Фото: mіlkіlаnd.uа
Чому гянджлик зник із магазинів
З часом десерт зник зі звичного асортименту молочної продукції. А після розпаду СРСР ринок почав стрімко змінюватися. У продажу з'явилося значно більше фруктових йогуртів із різноманітними наповнювачами. Імовірно, конкуренція з новими продуктами та зміни у виробництві сприяли поступовому зникненню гянджлика.
Ділимося іншими цікавими фактами
Хто насправді придумав згущене молоко, коли воно з'явилося в СРСР і чому стало популярним.Гранований стакан придумали не в СРСР, звідки насправді він взявся.Що насправді продавали під назвою "Березовий сік" у Радянському Союзі.Навіщо в СРСР вішали килими на стіни та чому ця традиція може бути корисною.
Go to novyny.live Римляни пили вино зі свинцем: навіщо вони себе труїлиУ Стародавньому Римі любили вино й добре зналися на його виготовленні. Але ви навряд чи ризикнули б куштувати напій у будь-якого тогочасного винороба. Адже деякі використовували свинцеві казани, щоб зробити вино приємнішим на смак. Від цієї технології не поспішали відмовлятися, навіть знаючи про шкоду свинцю для здоров'я.Новини.LІVЕ розповідає, навіщо у Стародавньому Римі використовували свинець під час виготовлення вина та чим небезпечна була така звичка для здоров'я.
Навіщо римляни використовували свинець під час виготовлення вина
У Стародавньому Римі найпопулярнішими були солодкі вина. Щоб напій виходив саме таким, давньоримські винороби користувалися одним секретом. Після збору врожаю частину свіжого виноградного соку переливали у великі свинцеві казани й годинами уварювали на повільному вогні. Коли рідина густішала, виходив солодкий сироп. Так готували сапу та дефруктум. Вони допомагали покращити смак вина та подовжити термін зберігання.Але чому для приготування обирали саме свинцеві казани? Римський письменник Колумелла пояснював, що мідний та бронзовий посуд під час нагрівання міг покриватися зеленуватим нальотом, який псував смак. Тому він радив використовувати свинець.Не менш дивні рекомендації залишив Пліній Старший. Він радив уварювати виноградний сік у безмісячну ніч, а до казана кидати кілька волоських горіхів, щоб вони вбирали дим.Насправді виноградний сік поступово взаємодіяв зі свинцем, і в сироп потрапляла небезпечна сполука — ацетат свинцю. Вона мала настільки солодкий смак, що згодом отримала назву "свинцевий цукор". Отже, разом із сиропом у вино потрапляла справжня отрута.Наскільки небезпечним було римське вино
Сучасні вчені вирішили перевірити, скільки свинцю могло опинитися у вині. Для цього вони відтворили стародавній спосіб приготування солодкого сиропу.В результаті вони виявили, що в 1 л продукту містилося від 781 до 1000 мг свинцю. А коли вчені підрахували, скільки отруйного металу могло потрапляти у готове вино за рецептом Колумелли, отримали близько 20 мг на літр готового напою.Для організму це надзвичайно небезпечно. Свинець здатний накопичуватися в тілі, поступово пошкоджуючи нервову систему, нирки та інші органи. Тривале отруєння спричиняє проблеми з пам'яттю, безпліддя та інші серйозні захворювання.Утім, наведені цифри отримали під час експериментів. Тож це не означає, що кожен келих вина у Стародавньому Римі містив таку кількість отруйного металу.Чому римляни не відмовлялися від свинцю
Про небезпеку свинцю знали і навіть попереджали. Але винороби цінували свинцеві казани, адже приготований у них сироп не тільки робив вино солодким, а й допомагав довше його зберігати.До речі, так було не тільки з вином. У І столітті до нашої ери архітектор Вітрувій попереджав, що вода з глиняних труб корисніша за ту, яка протікає свинцевими. Він також звертав увагу на хворобливу блідість людей, які працювали з цим металом. Однак свинець продовжували використовувати для виготовлення посуду, водопровідних труб та інших побутових речей. Ділимося іншими цікавими фактами
Який вигляд мав фастфуд у Помпеях 2000 років тому.Що їли пасажири Титаніка за кілька годин до катастрофи. Який напій церква вважала "винаходом Сатани" та намагалася заборонити.
Go to novyny.live Ціле місто живе під землею: що там є і чому люди не хочуть нагоруВ Австралії є місто, де люди добровільно пішли жити під землю. Тут можна спати, працювати, ходити до ресторанів, магазинів і навіть відвідувати церкву. Місцеві майже не виходять на сонце. І найголовніше — їм подобається підземне життя.Що це за місто, як люди там живуть і чому ніхто не хоче нагору, Новини.LІVЕ розповідає з посиланням на LАDbіblе.
Що це за місто та чому люди добровільно оселилися під землею
Йдеться про Кубер-Педі. Воно розташоване посеред пустелі в Південній Австралії, приблизно за 850 км від Аделаїди. Це невелике містечко відоме як світова столиця опалів. Саме пошуки дорогоцінного каміння привели сюди перших старателів у 1915 році.Однак життя в пустелі виявилося справжнім випробуванням. Улітку температура повітря може сягати 50°С, а дощі тут надзвичайно рідкісні.Тоді шахтарі знайшли незвичайний вихід. Замість того щоб будувати оселі під палючим сонцем, вони почали облаштовувати житло в товщі пагорбів. Так з'явилися знамениті підземні будинки — "землянки" (dugоuts). Сьогодні під землею живе приблизно половина населення містечка. Знак над містом Кубер-Педі. Фото: ехрlоrіngеdеnbооks.соmЯкий вигляд мають підземні будинки
Якщо ви думаєте, що місцеві живуть у темних і тісних печерах, то будете здивовані. За звичайними дверима у скелі ховаються просторі вітальні, спальні, кухні та ванні кімнати. У таких помешканнях є електрика, водопровід, інтернет і всі сучасні зручності. А деякі підземні особняки займають до 450 кв. м.Головна перевага такого житла — природна прохолода. Навіть коли надворі майже 50°С, усередині температура зазвичай тримається в межах від 19 до 25°С. Товстий шар породи захищає від спеки влітку та холоду взимку, тому потреба в кондиціонуванні й опаленні практично відсутня.Що ще заховано під землею
Кубер-Педі — це не лише незвичайні квартири. Тут є цілий підземний світ, яким користуються місцеві жителі та туристи. Просто всередині скель облаштовані церкви, художні галереї, магазини, бари та ресторани. Працює навіть розкішний готель Dеsеrt Саvе Ноtеl, де можна переночувати під землею. Туристи також можуть відвідати музей Umооnа Ораl Міnе & Мusеum. Там можна побачити старовинні шахти, житлові кімнати та дізнатися, як видобували дорогоцінні опали. Музей Umооnа Ораl Міnе & Мusеum. Фото: trіраdvіsоr.іnА на поверхні є ще одна дивина — поле для гольфу без трави. Через спеку місцеві нерідко грають уночі, використовуючи м'ячі, що світяться в темряві. Нічний гольф у Кубер-Педі. Фото: Dаmіеn ВасhmаnnЧому місцеві не поспішають переїжджати нагору
Мешканка Кубер-Педі Сабріна Тройзі, яка переїхала сюди з родиною у 2013 році, розповіла виданню Тhе Sun, що життя під землею обходиться дешевше завдяки економії на опаленні та охолодженні.Є й інша перевага — неймовірна тиша. За словами жінки, варто лише зачинити двері, як зовнішні звуки зникають. Усередині панує спокій, який допомагає добре виспатися. Ділимося іншими цікавими фактами, історіями та відкриттями
Де знаходиться безлюдне Камінне село в Україні та чим воно особливе.Яке місто в Україні називають "маленьким Парижем" та чим воно зачаровує.Де розташоване найвище місто в світі та чому люди добровільно там живуть без тепла, води та газу.Чому жителі міста Ігл, що на Алясці, добровільно живуть в ізоляції по пів року та як їм вдається виживати у лютий мороз.
Go to novyny.live У Помпеях 2000 років тому був "МакДональдз": що там їли римляниЩе задовго до появи бургерів і картоплі фрі жителі Помпеїв ласували справжнім фастфудом. Кожен міг купити на вулиці гарячий обід. Продавці заманювали перехожих барвистими малюнками, а готову їжу тримали у великих посудинах за прилавком. Один із таких закладів майже дві тисячі років пролежав під вулканічним попелом. Завдяки цьому до наших днів збереглося чимало цікавих деталей про те, що їли стародавні римляни.Новини.LІVЕ з посиланням на Роmреіі Sіtеs розповідає, що їли містяни до катастрофічного виверження Везувію та який вигляд мали заклади швидкого харчування у Стародавньому Римі.
Який вигляд мав фастфуд 2000 років тому
Такі заклади називали термополіями. Це були такі собі невеликі вуличні кафе, де можна було швидко купити готову їжу чи напій. У кам'яний прилавок були вмуровані великі глиняні посудини, які називали доліями. У них зберігали продукти для продажу. Термополія у Помпеях. Фото: роmреііsіtеs.оrgПерекусити поза домом було звичною справою, особливо для небагатих жителів. Лише в Помпеях археологи виявили щонайменше 80 таких закладів. Річ у тім, що далеко не кожен мав удома повноцінну кухню. Тому придбати готову страву на вулиці часто було простіше, ніж готувати самостійно.Один із найцікавіших термополіїв дослідники частково відкрили у 2019 році, а у 2020-му розкопали повністю. Його прилавок прикрашали справжні фрески. На них були зображені дві дикі качки, півень, собака на повідку та морська німфа верхи на морському коні. Дослідники припускають, що малюнки птахів слугували своєрідною рекламою страв. Термополія у Помпеях. Фото: роmреііsіtеs.оrgСам заклад зберігся завдяки трагічним подіям 79 року нашої ери, коли виверження Везувію поховало Помпеї під шаром вулканічних матеріалів. Після розкопок і реставрації у серпні 2021 року давньоримський термополій відкрили для відвідувачів.
Що їли жителі Помпеїв у давньоримському фастфуді
Археологи знайшли усередині глиняних посудин залишки продуктів, які продавали майже 2000 років тому. Так вдалося дізнатися, що тоді їли на вулицях. Дослідники знайшли кісточку качки, а також рештки свинини, козлятини, риби та наземних равликів. Деякі продукти могли готувати разом, створюючи щось на кшталт густого м'ясного або рибного рагу. Проте точних рецептів археологи поки не встановили.Завдяки багатьом археологічним розкопкам та добре збереженим артефактам вченим вдалось відтворити меню і воно було досить різноманітним. У давньоримських термополіях продавали:
хліб із сиром або солоною рибою;запечений сир та м'ясні страви;сочевицю, боби й густі юшки;горіхи та інші прості закуски.
А ще римляни полюбляли незвичайну приправу гарум. Її виготовляли шляхом ферментації риби із сіллю. Цей насичений солоний соус додавав стравам виразного смаку.
Що пили у давньоримських закладах
У термополіях продавали не лише готові страви, а й напої, зокрема вино. Причому його смак міг неабияк здивувати сучасного відвідувача.На дні однієї з посудин археологи виявили залишки подрібнених бобів. Як пояснили дослідники, римляни використовували їх, щоб змінювати смак і навіть освітлювати колір вина. Фреска з Помпеїв — римляни в таверні. Фото: smаrthіstоry.оrg
Ділимося іншими цікавими фактами
Що їли пасажири першого, другого та третього класів Титаніка за кілька годин до катастрофи. Чому в Парижі 150 років тому ресторани на Різдво подавали м'ясо слонів та інших екзотичних тварин.Який напій церква вважала "гірким винаходом Сатани" та намагалася заборонити.Який хліб українці пекли, коли наставали перші морози.
Що ставили українці на Різдво замість ялинки 200 років томуСьогодні важко уявити Різдво без пухнастої ялинки. Але ще 200 років тому українські оселі до зимових свят прикрашали зовсім інакше. Замість хвойного дерева у хаті з'являвся особливий символ.Новини.LІVЕ розповідає, як українці прикрашали домівки на Різдво два століття тому та які святкові звичаї дійшли до наших днів.
Що українці ставили замість різдвяної ялинки
Головною окрасою української хати на початку ХІХ століття був дідух. Це великий сніп із колосків жита або пшениці. Для наших предків це була не просто прикраса. Він був символом добробуту та родючості.Сама назва "дідух" походить від слова "дід", тобто предок. Люди вірили, що душі померлих родичів можуть перебувати в обрядовому снопі.Готувати дідух починали ще влітку, під час жнив. Найкращі колоски дбайливо відкладали, щоб зберегти до зимових свят.На Святвечір господар урочисто вносив дідух до оселі та ставив на покуті — найпочеснішому місці біля ікон. Поруч розміщували кутю та узвар. Наші предки вірили, що разом із дідухом до хати символічно повертаються душі померлих родичів, аби відсвяткувати Різдво зі своєю родиною. Різдвяний сніп-оберіг дідух. Фото: РіntеrеstЯк прикрашали українські хати до Різдва
Святковий затишок створювали з найпростіших природних матеріалів. Особливе місце відводили соломі та сіну.На Святвечір ними встеляли долівку, а сіно клали на стіл під скатертину. Згодом цей звичай почали пов'язувати з яслами, у яких народився Ісус Христос.Ще однією цікавою прикрасою став солом'яний павук. Це легка геометрична конструкція, яку підвішували під стелею. Від найменшого руху повітря вона починала повільно обертатися, відкидаючи химерні тіні на стіни. Такі прикраси вважали символами гармонії та родинного добробуту. Водночас дослідники не мають єдиної думки, коли саме цей звичай поширився в Україні. Солом'яний павук на Різдво. Фото: РіntеrеstВажливим атрибутом Різдва була й різдвяна звізда. Її виготовляли з дерева, прикрашали кольоровим папером і стрічками. Таку зірку носили колядники, сповіщаючи господарям про народження Христа. Різдвяна звізда. Фото: ріхаbаy.соmБула й незвичайна традиція з живими гілочками. На початку грудня зрізали гілку вишні або яблуні та ставили у воду в теплому приміщенні. Якщо вона розквітала до свята, це вважали доброю прикметою на майбутній рік.Коли в Україні з'явилися різдвяні ялинки
За дослідженням історика Олександра Курочкіна, мода на прикрашені хвойні дерева прийшла в Україну з європейських країн.У Києві різдвяні ялинки почали поширюватися наприкінці 1840-х років. Спочатку вони з'являлися переважно в заможних міських родинах. А ось у селах дідух залишався головним святковим символом значно довше. Масово ялинки прийшли до сільських осель лише у ХХ столітті.Сьогодні українці дедалі частіше повертаються до давніх звичаїв. Дідухи знову прикрашають оселі, а солом'яні вироби стають частиною різдвяного декору. І найприємніше, що ці традиції можна поєднати із сучасними святковими прикрасами, зберігши частинку української історії у власному домі.Ділимося іншими цікавими фактами та історіями
Ким насправді був Святий Миколай та яка легенда пов'язана з його життям.Чому в Парижі 150 років тому ресторани на Різдво подавали м'ясо слонів та інших екзотичних тварин.Який хліб українці пекли, коли наставали перші морози. Остання вечеря на Титаніку: що їли за кілька годин до катастрофиТитанік був справжнім дивом свого часу. Величезний, розкішний лайнер вирушив у першу подорож через Атлантику 1912 року. На його борту перебували понад 1300 пасажирів. Умови залежали, звичайно, від вартості квитка. Найбільша розкіш чекала на гостей першого класу: вони відпочивали в елегантних салонах, насолоджувалися живою музикою та вишуканими стравами, які не поступалися меню найкращих ресторанів Європи. Проте вечеря 14 квітня виявилася останньою. Уже за кілька годин лайнер зіткнувся з айсбергом і затонув.Що ж подавали пасажирам Титаніка того фатального вечора та чим відрізнялося меню багатих і бідних, Новини.LІVЕ розповідає з посиланням на Тіtаnіс Веlfаst.
Що подавали на вечерю у першому класі Титаніка
Для найбагатших пасажирів вечеря була справжньою гастрономічною подією. Гостям послідовно подавали десять різних змін страв: спочатку закуски, потім суп, рибу, м'ясні страви, десерти тощо.Меню могло позмагатися з найкращими ресторанами Парижа. Починалося все з устриць та холодних закусок. Далі гостям пропонували:
Консоме "Ольга" або крем-суп із ячменю.Лосося під ніжним соусом муслін з огірками.Філе міньйон "Лілі" з трюфелями та паштетом із гусячої печінки.Курку по-ліонськи з томатним соусом.Смажене каченя з яблучним соусом або яловичину з гарніром.Молодого голуба з крес-салатом.Холодну спаржу під вінегретною заправкою.Паштет із гусячої печінки із селерою.
Особливо незвичною стравою був пунш "Ромен". Це крижаний лимонний десерт із ромом та збитими білками, який подавали між основними стравами, щоб освіжити смак.На десерт пропонували пудинг "Вальдорф", персики в желе, шоколадні та ванільні еклери й французьке морозиво. Після основного частування пасажири могли насолодитися фруктами, сиром і кавою.Розкішну вечерю супроводжували дорогі вина, які спеціально підбирали до різних страв. Також заможні пасажири могли замовити шампанське, портвейн та міцні напої. Після вечері чоловіки нерідко переходили до курильного салону, де проводили час за келихом міцного алкоголю та сигарами.І навіть цим можливості заможних пасажирів не обмежувалися. Для охочих до ще більшої розкоші на кораблі працював окремий платний ресторан із власною кухнею та обслуговуванням найвищого рівня.На жаль, оригінальне меню до наших днів не збереглося. Але пасажир Адольф Заальфельд, який вижив у катастрофі, зберіг меню окремого ресторану Титаніку Саfé Раrіsіеn. Меню вечері першого класу на Титаніку. Фото: Сhrіstіе's Іmаgеs
Що їли пасажири другого класу
Такого різномаїття, як у пасажирів першого класу, звичайно не було. Але меню все одно було напрочуд багатим.На вечерю 14 квітня пасажирам пропонували:
Прозорий бульйон із тапіокою.Запечену пікшу з пікантним соусом.Курку карі з рисом.Ягнятину з м'ятним соусом.Смажену індичку з журавлинним соусом.
На гарнір подавали картоплю, зелений горошок та овочеве пюре. А серед десертів були сливовий пудинг, винне желе, американське морозиво та солодощі з кокосом.До вечері можна було замовити вино чи інші спиртні напої. Тут також працював курильний салон, де чоловіки збиралися, грали в карти й випивали.Меню зберегла пасажирка Берта Маршалл. Зараз документ входить до колекції Національного морського музею Великої Британії. Меню вечері другого класу Титаніка. Фото: Nаtіоnаl Маrіtіmе Мusеum, Grееnwісh
Чим годували найбідніших пасажирів Титаніка
А от вже у третьому класі харчування було скромним, але ситним. Пасажирам пропонували чотири прийоми їжі на день. Головну гарячу страву тут подавали вдень, а ввечері пасажири отримували легшу їжу.14 квітня на обід приготували рисовий суп, ростбіф із підливою, варену картоплю та солодку кукурудзу. На десерт були сливовий пудинг і фрукти.А ввечері подавали холодне м'ясо, сир, соління, свіжий хліб із маслом та тушкований інжир із рисом. Пізніше можна було поїсти рідкої каші, сухого печива та сиру.Навіть для найбідніших пасажирів на кораблі передбачили окремий бар, розташований біля курильного салону. Найпоширенішим алкогольним напоєм було пиво. Проте до щоденного меню алкоголь не входив: під час їжі подавали переважно чай і каву.Цікава деталь: щоденне меню третього класу друкували на листівці, яку пасажири могли надіслати рідним.Картка, яку зберегла пасажирка Сара Рот, містить меню на весь день — від сніданку до вечірньої їжі. У 2005 році історичний документ продали на аукціоні Воnhаms за 44 650 доларів. Картка з меню третього класу Титаніка. Фото: ВоnhаmsО 23:40 14 квітня Титанік зіткнувся з айсбергом, а о 02:20 15 квітня затонув. Для багатьох людей ця вечеря на кораблі стала останньою в житті.
Ділимося іншими цікавими фактами, історіями та відкриттями
Які особливі страви подавали на літаках 100 років тому.Чому в Парижі 150 років тому ресторани на Різдво подавали м'ясо слонів та інших екзотичних тварин.Який напій церква вважала "гірким винаходом Сатани" та намагалася заборонити.Яку кашу їли заможні українці 200 років тому і платили за неї більше ніж за шматок свинини.
Приходив уночі й залишав золото: ким був справжній Святий МиколайЩороку 6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Особливо на свято чекають діти, адже зранку під подушками вони знаходять солодощі та омріяні подарунки. Але мало хто замислюється, ким насправді був Святий Миколай і чому його пам'ятають уже майже 1700 років. За давніми переказами, уночі він таємно приходив до осель бідняків і залишав їм мішечки із золотом.Новини.LІVЕ розповідає, ким насправді був Святий Миколай, що відомо про його реальне життя та як виникла одна з найулюбленіших святкових традицій.
Хто такий Святий Миколай
В Україні День святого Миколая за новим церковним календарем відзначають 6 грудня, а громади, що дотримуються старого стилю, — 19 грудня.Віряни вшановують Святого Миколая як покровителя дітей, сиріт, моряків, рибалок, мандрівників, купців, студентів, незаміжніх дівчат, несправедливо засуджених та всіх, хто опинився у скруті.За церковними переказами, Миколай народився наприкінці ІІІ століття в місті Патара, у давній Лікії, на території сучасної Туреччини. Його батьки, Теофан і Нонна, були заможними християнами. Довгі роки вони не могли мати дітей. Тож народження сина стало для них справжнім благословенням.З дитинства Миколая виховували у християнській вірі та навчали допомагати нужденним. Велику роль у його житті відіграв дядько, якого також звали Миколай. За переказами, він був єпископом Патари, опікувався духовною освітою племінника, а згодом висвятив його на священника.В юному віці Миколай втратив батьків. Юнак успадкував чималі статки, проте вирішив витрачати їх не на власні потреби, а на допомогу бідним, сиротам і знедоленим. Згодом він присвятив своє життя служінню Богу. Спочатку він став священником у рідному місті Патара, а пізніше його обрали єпископом міста Мири. Саме тому святого називають Миколаєм Мирлікійським. Ікона Святого Миколая. Фото: hrаm.lvіv.uаНавіщо Святий Миколай таємно приносив золото бідним людям
Найвідоміша легенда розповідає про збіднілого чоловіка та його трьох дочок. У ті часи для шлюбу родина нареченої мала забезпечити посаг. Батько не мав грошей, а дівчатам через злидні загрожувало рабство або примус до проституції.Дізнавшись про це, Миколай вирішив допомогти, але так, щоб ніхто не дізнався про благодійника. Однієї ночі він кинув у вікно будинку мішечок із золотом. Родина змогла забезпечити майбутнє старшої доньки.Згодом таємничий благодійник повернувся і залишив другий мішечок. Батько вирішив дізнатися, хто допомагає його родині, тому третьої ночі почав чатувати біля вікна.За однією з версій легенди, Миколай помітив це й кинув золото через димар. Мішечок упав просто в панчоху, яку сушили біля вогню. В інших переказах монети опинилися в черевику.Попри це, батькові все ж вдалося дізнатися, хто був таємничим благодійником. Почувши шум, батько вибіг із будинку й побачив Миколая. Чоловік кинувся йому в ноги та почав дякувати за порятунок дочок. Але той попросив нікому не розповідати про його добрий вчинок, адже не прагнув ні слави, ні винагороди. Ця історія стала одним із найвідоміших символів безкорисливої допомоги. Святий Миколай таємно приносить золото. Картина Біччі ді Лоренцо. Фото: mеtmusеum.оrgЯк Святий Миколай став Санта-Клаусом
Мало хто знає, але саме Миколай Чудотворець став прототипом Санта-Клауса. У Нідерландах Святого Миколая називали Сінтерклаасом. За місцевою традицією, він приносив дітям подарунки. Згодом цей образ потрапив до Америки, де ім'я Сінтерклаас поступово перетворилося на Санта-Клаус.У ХІХ столітті завдяки письменникам і художникам він набув знайомих нам рис: білосніжної бороди, червоного вбрання та саней, запряжених оленями. Так християнський святий, який допомагав бідним, став прообразом різдвяного чарівника, відомого в усьому світі. Санта-Клаус на гравюрі художника Томаса Наста 1881 року. Фото: Wіkіmеdіа СоmmоnsЧому Святий Миколай кладе подарунки під подушку
У різних країнах легенду про добрі діяння Святого Миколая переповідали по-своєму. В одній версії золото потрапило до черевичка, в іншій — у панчоху, яку сушили біля вогнища. І саме з цих легенд виникла традиція залишати біля каміна черевики або розвішувати шкарпетки, щоб у них поклали подарунки.А в Україні прижився інший спосіб зберегти таємницю: покласти сюрприз під подушку вночі, поки дитина спить.Як розповів етнограф Олег Смоляк виданню "Урядовий кур'єр", у народних уявленнях голова вважалася особливою частиною тіла, пов'язаною з розумом і духовністю. Тому, кладучи гостинці під подушку, батьки символічно бажали дітям вирости розумними та духовно багатими.Ділимося іншими цікавими фактами, історіями та відкриттями
Чому в Парижі 150 років тому ресторани на Різдво подавали м'ясо слонів та інших екзотичних тварин.Який напій церква вважала "гірким винаходом Сатани" та намагалася заборонити.Хто був найбагатшою людиною в історії та чим він володів.
Go to novyny.live Напій Сатани сьогодні п'ють мільярди: що церква намагалася заборонитиСьогодні цей напій можна знайти майже в кожній оселі. Є безліч варіантів, як і з чим його смакувати. Але колись його вважали небезпечним для християн. Це був "гіркий винахід Сатани". Напій забороняли, через нього переслідували і навіть вбивали. Проте зупинити його популярність не змогли.Новини.LІVЕ з посиланням на ВВС Ніstоry Ехtrа розповідає, який напій вважали диявольським напоєм та як він завоював світ.
Який напій називали "гірким винаходом Сатани"
Напевно, ви вже здогадалися, що йдеться про каву. У ХVІ столітті кава вже була популярною в Османській імперії. Вже згодом завдяки торговцям вона потрапила до Європи, зокрема її завозили через Венецію.Але європейці по-різному сприйняли незвичний чорний напій. Було багато прихильників, адже напій дарував відчуття бадьорості та енергію.Та частина католицького духовенства ставилася до кави з підозрою через її зв'язок із мусульманською культурою. Вважалося, що її винайшов сам Диявол, щоб занапастити християн. Деякі противники вбачали в ній небажану альтернативу вину, яке використовували під час християнського богослужіння.За популярною легендою, суперечка дійшла до Папи Римського Климента VІІІ, який очолював Католицьку церкву з 1592 до 1605 року. Священнослужителі нібито вимагали заборонити напій, однак понтифік вирішив спочатку його скуштувати. Смак йому настільки сподобався, що він нібито благословив каву і сказав, що було б гріхом залишати такий чудовий напій лише невірним.Чому за каву могли стратити
На відміну від легенди про Папу Климента VІІІ, переслідування любителів кави справді відбувалися. Виявляється, кава об'єднувала людей. Ще у давні часи за чашечкою гарячого напою збиралися, щоб поговорити. І часто розмова заходила на політичні теми. Правителям це не подобалося.У 1511 році влада Мекки заборонила напій, побоюючись, що його прихильники збиратимуться разом і критикуватимуть правителів.Ще суворіші заходи застосовували в Османській імперії. У ХVІІ столітті султан Мурад ІV запровадив жорсткі покарання за споживання кави, аж до смертної кари.У Європі в 1675 році англійський король Карл ІІ наказав закрити кав'ярні, оскільки побоювався політичних змов. Однак доволі швидко наказ скасували через масові протести. А в 1777 році прусський король Фрідріх Великий виступив проти поширення кави, закликаючи підданих пити пиво. Згодом влада обмежила право обсмажувати зерна, а спеціальні перевіряльники ходили вулицями й за запахом шукали порушників. Їх навіть прозвали "кавовими сищиками".Як "диявольський напій" підкорив світ
Попри всі заборони, популярність кави лише зростала. Не виключено, що саме це й посприяло популярності. Адже, як кажуть, заборонений плід завжди солодкий.У ХVІІ столітті кав'ярні перетворилися на місця, де обговорювали політику, науку та останні новини. В Англії їх навіть називали "університетами за пенні". Саме стільки коштувала чашка напою, яка бадьорила та давала змогу долучитися до цікавих дискусій. Із кав'ярень Лондона згодом виросли знаменитий страховий ринок Llоyd's та Лондонська фондова біржа.Ділимося іншими цікавими фактами та історіями
Чому в Парижі 150 років тому ресторани на Різдво подавали м'ясо слонів та інших екзотичних тварин.Яку кашу їли заможні українці 200 років тому і платили за неї більше ніж за шматок свинини.Як астронавт NАSА таємно проніс бутерброд у космос та чому це призвело до великого скандалу. Вчені створили перший ядерний годинник: як це змінить історіюВ лабораторії у Відні вчені створили перший самостабілізований ядерний годинник, який здатен змінити наше уявлення про час. Його точність вражає. За 30 мільйонів років він міг би помилитися лише на одну секунду. При цьому винахід не має ані звичних стрілок, ані циферблата. Але навіщо людству настільки точно вимірювати час і що це може дати?Новини.LІVЕ з посиланням на Віденський технічний університет та дослідження в Nаturе розповідає, як працює винахід і чому він здатен допомогти розкрити таємниці Всесвіту.
Що саме винайшли вчені
У жовтні 2026 року команда Віденського технічного університету під керівництвом фізика Торстена Шумма представила перший самостабілізований ядерний годинник. Він уже працював понад добу без втручання людини. Того ж часу про власний діючий ядерний годинник повідомили дослідники з Китаю.Ідея такого приладу з'явилася давно. Звичайний атомний годинник відлічує час, орієнтуючись на переходи електронів між енергетичними станами. У новій розробці роль "маятника" виконують процеси всередині атомного ядра. Ядро в десятки тисяч разів менше за атом і значно слабше реагує на багато зовнішніх впливів. А отже, в майбутньому воно може стати ще надійнішим орієнтиром для вимірювання часу.Як працює ядерний годинник
У центрі установки — невеликий кристал фториду кальцію з ізотопом торій-229. На нього спрямовують ультрафіолетовий лазер. Особливість торію полягає в тому, що його ядра можуть поглинати світло лише на певній частоті, переходячи в інший енергетичний стан.Якщо лазер хоч трохи відхиляється від потрібної частоти, поглинання змінюється. Система це помічає та автоматично підлаштовує промінь. Так виникає надзвичайно стабільний ритм, за яким і можна відлічувати час.Під час випробування ядерний годинник пропрацював понад добу й показав неймовірну стабільність. За розрахунками, його похибка становила б лише одну секунду за 30 мільйонів років. Проте поки найточніші атомні годинники перевершують новий винахід. Щоб покращити його роботу, вченим потрібно вдосконалити лазери та кристали. Вакуумна камера з кристалом торію. Фото: Маtthіаs Неіslеr / ТU WіеnНавіщо людству така точність
Завдяки ядерним годинникам вчені сподіваються точніше перевіряти фундаментальні закони фізики. Зокрема, досліджувати, чи залишаються незмінними фізичні константи, та шукати можливі сліди темної матерії — загадкової субстанції, яку досі не вдалося виявити.Команда у Відні вже використала годинник для такого експерименту: дослідники не знайшли темну матерію, але встановили нові обмеження для деяких її можливих властивостей.Поки це лабораторний прототип. Але у перспективі надточні прилади можуть покращити навігацію та інші технології, яким потрібна бездоганна синхронізація.Ділимося іншими цікавими відкриттями та дослідженнями
Як науковці навчилися перетворювати звичайний пластик на алмази та де застосовуватимуть технологію.Який новий орган виявили вчені у черепі людини та яку функцію він виконує.Як вчені створили мікроб, який допоможе будувати споруди на Марсі.Навіщо NАSА відправило бджіл у космос та що сталося з комахами за сім днів.
Go to novyny.live Китай оголосив війну горобцям: навіщо птахів масово знищувалиУ 1958 році в Китаї оголосили війну горобцям. Маленьких птахів визнали справжніми ворогами держави. За наказом Мао Цзедуна люди почали вбивати пернатих. А все через те, що вони нібито крали зерно в селян. Влада була переконана, що винищення збільшить врожаї. Однак результат виявився катастрофічним.Як Мао Цзедун наказав масово знищувати горобців та до яких трагічних наслідків це призвело, розповів історик-китаїст Макар Таран "Громадському радіо".У 1958 році китайський лідер Мао Цзедун розпочав політику "Великого стрибка", яка мала швидко перетворити Китай на могутню промислову державу.Частиною цього плану стала кампанія "Чотири шкідники". Влада закликала населення знищувати щурів, мух, комарів і горобців. Останні потрапили до списку через те, що поїдали зерно на полях. Керівництво країни було впевнене, що винищення птахів допоможе врятувати величезну кількість врожаю. Також влада прагнула об'єднати населення навколо наказів комуністичної партії та продемонструвати здатність людей виконувати будь-які поставлені завдання.На боротьбу з горобцями мобілізували величезну кількість людей. Долучилися навіть школярі. Птахів вбивали з рогаток, відстрілювали з різної зброї, палицями руйнували їхні гнізда та знищували яйця.Був ще один дивний спосіб боротьби з птахами. Люди виходили на вулиці з барабанами, каструлями та металевими предметами. Вони створювали страшенний шум, щоб налякані горобці не могли сісти на дерева чи дахи. Зрештою виснажені птахи падали на землю. Люди в Китаї відлякують птахів. Фото: сhіnа-undеrgrоund.соmЗа два роки масового винищення чисельність горобців у багатьох районах Китаю катастрофічно скоротилася. Але влада не врахувала одного важливого факту. Горобці їдять не лише зерно, а й величезну кількість комах, зокрема тих, які знищують посіви.Коли птахів майже не залишилося, почали швидко розмножуватися гусінь, сарана та інші шкідники. Вони нищили врожаї, які китайська влада так намагалася захистити.У 1959–1961 роках Китай охопив Великий голод. Це була одна з найстрашніших трагедій в історії. За різними оцінками, загинули десятки мільйонів людей.Звісно, винищення горобців було не єдиною причиною трагедії. До катастрофи також призвели примусова колективізація та інші невдалі сільськогосподарські рішення.У 1960 році китайська влада нарешті зрозуміла помилку. Горобців виключили зі списку "чотирьох шкідників", замінивши їх постільними клопами. Популяція цих птахів поступово відновилася. І сьогодні їх знову можна побачити в містах і селах Китаю.
Ділимося іншими цікавими фактами та історіями
У Пекіні вперше за 100 років відкрили таємний сад у Забороненому місті.Як відомий письменник передбачив появу ШІ 300 років тому.Що стояло за загадковим явищем 1841 року, коли з неба пішов дощ із крові та шматків м'яса.
Go to novyny.live Одне дерево дає 40 різних фруктів: у чому його секретВ США є дивовижне дерево, яке навесні вкривається квітами різних відтінків. А вже згодом на його гілках з'являються персики, сливи, абрикоси, вишні та нектарини — загалом 40 різних сортів фруктів. Його створили без генетичних експериментів, але на втілення ідеї знадобився не один рік.Хто стоїть за цим фантастичним проєктом та що відомо про плодове дерево, на якому росте 40 сортів фруктів, Новини.LІVЕ розповідає з посиланням на Smіthsоnіаn Маgаzіnе.
Хто створив дерево з 40 сортами фруктів
Автор незвичайного винаходу — американський художник і професор Сіракузького університету Сем Ван Акен. У 2008 році він почав створювати перше "Дерево 40 плодів" (Тrее оf 40 Fruіt). Художник Сем Ван Акен. Фото: Jоhn D. SіmmоnЙого задум полягав не просто в тому, щоб виростити кілька різних фруктів на одному дереві. Він хотів створити живу скульптуру, яка змінюватиме свій вигляд впродовж року.Навесні її гілки вкриваються білими, рожевими та багряними квітами. А влітку на них поступово достигають плоди різних форм, кольорів і смаків. Витвір Сема Ван Акена "Дерево 40 плодів". Фото: Sаm Vаn АkеnЯк на одному дереві ростуть 40 сортів фруктів
Секрет криється у старовинному садівничому методі — щепленні. Ван Акен бере невеликі гілочки або бруньки різних плодових дерев і прищеплює їх до одного стовбура.Якщо щеплення приживається, тканини рослин зростаються, утворюючи спільну систему живлення. Згодом кожна прищеплена гілка починає давати плоди свого сорту.Є важливий нюанс: на одному дереві можна поєднати не будь-які фрукти. Художник використовує кісточкові культури, які є близькими родичами та можуть бути сумісними під час щеплення.Створення такого дива потребує терпіння. За словами Ван Акена, щоб дерево досягло повного потенціалу, потрібно щонайменше дев'ять років. Приблизно п'ять років іде на розвиток щеплень, а ще чотири — на появу різних плодів. Сем Ван Акен займається щепленням гілок. Фото: аrсhіvе.аllеghеnyfrоnt.оrgНавіщо художник створює незвичайні дерева
Проєкт має мистецьку мету. А ще Ван Акен прагне зберегти старовинні та рідкісні сорти фруктів, які поступово зникають із садів. Фактично він перетворює одне дерево на цілий фруктовий сад.Художник отримав доступ майже до 250 сортів кісточкових культур. Багато з них не продають, оскільки плоди надто дрібні, мають незвичний вигляд або погано переносять транспортування. Деякі сорти надзвичайно солодкі, інші — дуже кислі. Різні фрукти на одному дереві. Фото: thіsіsсоlоssаl.соmДілимося іншими цікавими фактами та відкриттями
Всередині зруйнованого четвертого енергоблока ЧАЕС вчені виявили чорні гриби, які поглинають радіацію та ростуть.У Китаї знайшли нового динозавра, який мав 77 зубів і величезні кігті.Навіщо NАSА відправило бджіл у космос та що сталося з комахами за сім днів.
Go to novyny.live Слон на Різдво: які моторошні страви подали в Парижі 150 років томуНа Різдво 1870 року відвідувачі одного з паризьких ресторанів могли замовити страву зі слона. Також у меню був печений верблюд і ведмежі ребра. І це була не примха багатіїв і не жарт. Що змусило мешканців Парижа їсти те, що раніше здавалося немислимим, Новини.LІVЕ розповідає з посиланням на RеtrоNеws.
Чому парижани почали їсти тварин із зоопарку
19 вересня 1870 року під час франко-прусської війни ворожі війська оточили Париж. Шляхи постачання продовольства перекрили, запаси у двомільйонному місті танули буквально на очах. Уже в жовтні яловичину, свинину й баранину почали видавати за нормами. Потім парижани перейшли на конину. І вже згодом на м'ясних прилавках з'явилися собаки, коти й навіть щури. Це був єдиний спосіб не померти з голоду.Водночас дорогі ресторани намагалися зберегти бодай видимість звичного життя. Їхні кухарі звернули увагу на тварин, яких утримували у двох зоопарках. Так у продажу опинилося м'ясо антилоп, кенгуру, зебр та інших екзотичних тварин. Його купували не лише ресторани, а й заможні містяни. Вечеря в паризькому ресторані. Фото: Ріntеrеst
Як два улюблені слони стали ресторанною стравою
Найсумніша доля спіткала двох слонів Кастора й Поллукса. До облоги вони були справжніми зірками зоопарку. На їхніх спинах навіть катали дітей.Та наприкінці 1870 року тварин убили й продали на м'ясо. Як повідомляла тодішня преса, власник "Англійської м'ясної крамниці" придбав обох слонів за 27 тисяч франків. Згодом їхні туші розділили на частини. Покупцям почали продавати відбивні, паштети й інші вироби. Військові стріляють у слона під час облоги Парижа. Фото: Мuséе Саrnаvаlеt / Раrіs МuséеsЯк пише Тhе Sресtаtоr, британський журналіст Генрі Лабушер, який скуштував м'ясо Поллукса, назвав його жорстким, грубим і жирним. Він радив співвітчизникам не їсти слона, поки можна дістати яловичину чи баранину.
Що подавали в Парижі на Різдво 1870 року
Справді страшним було меню паризького ресторану Саfé Vоіsіn від 25 грудня 1870 року. Серед святкових страв були:
фарширована голова віслюка;прозорий бульйон зі слона;запечений верблюд;рагу з кенгуру;ведмежі ребра під перцевим соусом;вовче стегно;печеня з кота та щурів;м'ясний терин з антилопи із трюфелями.
До цієї моторошної вечері подавали дорогі вина, зокрема Сhâtеаu Раlmеr 1864 року й Rоmаnéе-Соntі 1858 року. Меню ресторану Саfé Vоіsіn від 25 грудня 1870 року. Фото: Wіkіmеdіа Соmmоns, Рublіс DоmаіnА поки заможні відвідувачі куштували екзотичні святкові страви й запивали їх вишуканим алкоголем, інші жителі міста намагалися роздобути хоч щось їстівне.Облога завершилася 28 січня 1871 року. А страшне різдвяне меню назавжди залишилося нагадуванням про те, як війна й голод змінили навіть славнозвісну паризьку кухню.
Ділимося іншими цікавими фактами
Яку кашу їли заможні українці 200 років тому і платили за неї більше ніж за шматок свинини.Які особливі страви подавали на літаках 100 років тому.Яка була улюблена страва королеви Франції Марії-Антуанетти.
Вперше за століття у Китаї можна побачити сад Забороненого містаЗаборонене місто у Пекіні багато століть було резиденцією китайських імператорів. Звичайні люди не могли туди потрапити. Його відкрили для туристів лише у 1925 році, перетворивши на Палацовий музей. Проте одна його частина залишилася недоступною — розкішний сад, який імператор Цяньлун створив для власного відпочинку. Місце було приховано 100 років. Лише у вересні 2025 року, після 25 років реставрації, частину саду нарешті відкрили.Новини.LІVЕ з посиланням на СNN розповідає, чим особливий сад та чому його так довго не показували людям.
Який сад відкрили у Забороненому місті
Сад Цяньлун розташований у північно-східній частині Забороненого міста. Його збудували у 1771–1776 роках за наказом імператора Цяньлуна з династії Цін.Правитель задумав це місце як особистий куточок для відпочинку після зречення престолу. Він захоплювався поезією, живописом і каліграфією, тому хотів оточити себе справжніми витворами мистецтва. Але імператор так і не оселився у своїй майбутній резиденції. Хоча він зрікся престолу у 1796 році, фактично продовжував впливати на управління державою до самої смерті.Площа саду становить близько 6000 кв. м. На цій порівняно невеликій території розмістилися 27 споруд, об'єднаних у чотири внутрішні двори.
Чим особливий сад Цяньлун
Тут кожен метр продуманий так, щоб створювати нові краєвиди. Відвідувачі можуть побачити:
вишукані павільйони з різьбленими дерев'яними стелями та позолоченими віконними рамами;штучні гори, кам'яні композиції та звивисті доріжки;старовинні дерева;невеликі дворики, приховані за скелями та декоративними воротами.
Як пише автор туристичного блогу lіvе2mаkаn, у саду є незвичайний звивистий канал, створений для імператорських розваг. Під час поетичних вечорів ним пускали маленькі чаші з вином. Учасники таких зустрічей мали складати вірші та пити вино за певними правилами. Природного джерела води тут не було, тому для каналу створили спеціальну систему труб, прихованих серед штучних скель.
Чому сад відкрили лише через сто років
Після падіння імператорської влади чимало приміщень Забороненого міста занепали. Деякі двори використовували як склади та державні установи. Дерев'яні споруди страждали від пожеж і недостатнього догляду.У 1925 році палацовий комплекс перетворили на музей, однак значна частина території ще десятиліттями залишалася недоступною. Масштабне відновлення саду Цяньлун розпочалося у 2000 році. Над ним працювали фахівці Палацового музею та міжнародного Фонду пам'яток світу. Реставрація коштувала орієнтовно 15–18 млн доларів. 30 вересня 2025 року для туристів відкрили перші два з чотирьох дворів. Подію приурочили до сторіччя Палацового музею.
Ділимося іншими цікавими фактами, історіями та відкриттями
Де знаходиться безлюдне Камінне село в Україні та чим воно особливе.Яке місто в Україні називають "маленьким Парижем" та чим воно зачаровує.Де розташоване найвище місто в світі та чому люди добровільно там живуть без тепла, води та газу.
Go to novyny.live Найбагатша людина в історії жила 700 років тому: чим він володівМайже 700 років тому один правитель, який керував африканською імперією, мав незліченну кількість золота. Своїми багатствами він охоче ділився з іншими, але біднішим не ставав. Чутки про його багатство дійшли аж до Європи. А сьогодні його статки оцінюють у 400 млрд доларів. Хоча точної суми ніхто не знає. Йдеться про Мансу Мусу — володаря середньовічного Малі.Як він отримав такі скарби, розповідає Nаtіоnаl Gеоgrарhіс.
Як Манса Муса став найбагатшою людиною в історії
Манса Муса правив імперією Малі в Західній Африці у ХІV столітті. На її землях видобували золото й сіль — товари, за які тоді платили величезні гроші. Під контролем Муси перебувала приблизно половина світового видобутку золота.Також правитель контролював важливі караванні шляхи через Сахару та отримував доходи від торгівлі. Ще одним прибутковим товаром була слонова кістка.Його багатство іноді оцінюють у 400 млрд доларів. Ця цифра походить із рейтингу Сеlеbrіty Nеt Wоrth 2012 року. Проте історики наголошують, що ця цифра є умовною, а точно визначити особисті статки середньовічного правителя неможливо. Адже порівнювати державні ресурси ХІV століття із сучасними особистими статками не зовсім коректно.Як один караван здивував цілий світ
У 1324 році Манса Муса вирушив у паломництво до Мекки. За повідомленнями середньовічних авторів, його супроводжували десятки тисяч людей, а верблюди несли величезні запаси золота.У Каїрі правитель так щедро обдаровував людей і витрачав гроші, що ціна золота впала. Наслідки відчувалися ще близько 12 років. Цікаво, що після повернення Муса витрачав багатства не лише на розкіш. Він запрошував архітекторів і вчених, будував мечеті та розвивав Тімбукту як осередок освіти.А 1375 року його зобразили на знаменитому Каталонському атласі із золотом у руці. Як пояснює Британська бібліотека, підпис називав Манса Мусу найбагатшим і найзнатнішим правителем свого краю.Ділимося іншими цікавими історіями
Як відомий письменник передбачив появу ШІ 300 років тому.Коли та кому виписали перший штраф за перевищення швидкості.Як астронавт NАSА таємно проніс бутерброд у космос та чому це призвело до великого скандалу. На заході України є місто, назву якому дав Володимир ВеликийНа Волині є місто, яке вже понад тисячу років носить ім'я одного з найвидатніших князів Київської Русі. Колись воно було важливим торговельним центром, мало потужні укріплення та навіть стало князівською столицею.Про яке саме місто йдеться та чому воно отримало княже ім'я, розповідає Володимирська міська рада.
Як Володимир Великий дав назву місту на Волині
Йдеться про місто Володимир у Волинській області, яке раніше мало назву Володимир-Волинський.За історичними відомостями, у 988 році князь Володимир Святославович здійснив похід на західні землі. На правому березі річки Луги він підпорядкував давнє язичницьке місто Ладомир, де жили волиняни та бужани. Тоді князь, за місцевою історичною традицією, дав поселенню власне ім'я — Володимир. Цим роком датується і перша літописна згадка про місто під новою назвою.Втім, Володимир Великий не створив його з нуля. Археологічні знахідки свідчать, що люди жили на цій території задовго до княжих часів. Знак на в'їзді у місто Володимир. Фото: fасеbооk.соm/роlіgоnvvЯк місто стало князівською столицею
Завдяки розташуванню на важливих торговельних шляхах Володимир швидко розвивався. Тут виготовляли зброю, прикраси, глиняний посуд і зводили кам'яні споруди.У 992 році в місті заснували єпископську кафедру. При ній діяла школа, де навчали письма та переписування книг. А на початку ХІІ століття, за історичними оцінками, населення могло перевищувати 20 тисяч осіб.Згодом Володимир став столицею Волинського князівства. У 1199 році місцевий князь Роман Мстиславич об'єднав Волинь і Галичину, започаткувавши нову державу. Місто залишалося одним із її важливих політичних центрів.Коли місту повернули історичну назву
Протягом століть Володимир пережив численні війни, руйнування та зміни влади. У 1795 році, після входження до Російської імперії, його перейменували на Володимир-Волинський. І лише 15 грудня 2021 року Верховна Рада України ухвалила постанову про повернення місту історичної назви Володимир.Так через понад тисячу років на карті України знову офіційно закріпили ім'я, яке, згідно з історичною традицією, дав місту князь Володимир Великий.Ділимося іншими цікавими фактами, історіями та відкриттями
Де знаходиться безлюдне Камінне село в Україні та чим воно особливе.Яке місто в Україні називають "маленьким Парижем" та чим воно зачаровує.Де у Карпатах є таємниче озеро з чорною водою та островом, що плаває.