ТВОРЕЦЬ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГУМАНІТАРИСТИКИ. 107 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОМЕЛЯНА ПРІЦАКА

Цього дня минає 107 років з дня народження видатного історика, філолога та сходознавця Омеляна Пріцака.

Омелян Пріцак народився 1919 року в селі Лука (нині Львівщина). Його батько Йосип Пріцак - вояк УГА, який помер від тифу в полоні, коли синові був рік.

Мати з дітьми перебралися до Тернополя, де вихованням хлопця займався вітчим Павел Самарагу. У гімназійні часи майбутній історик виховувався як поляк і навіть був записаний під ім’ям “Еміль”. Лише після того, як дізнався, хто його батько, самотужки повернувся до української ідентичності.

Після гімназії вивчав сходознавство (арабістику, іраністику, а також монгольську мову) у Львівському університеті, а паралельно відвідував українознавчі студії в Науковому Товаристві Тараса Шевченка. Після окупації Західної України СРСР став аспірантом сходознавчого відділення Академії наук УРСР. Тут Пріцакові вдалося стати учнем засновника українського сходознавства Агатангела Кримського. Щоправда, за пів року його мобілізували до армії.

З початком німецько-радянської війни потрапив у полон, а вже за рік зміг вибратися до Львова, а в 1943-му - виїхав до Берліна. У Німеччині продовжив сходознавчі студії, а також вивчав європеїстику в Берлінському, а після Другої світової - Геттінгенському університетах. Тут у 1948 році захищає дисертацію з тюркології, а вже в 1952 році стає професором Гамбурзького університету.

У 1960 році приїздить викладати у Вашингтонський університет, а з 1964 і до 1990 року працює в Гарвардському університеті. Саме в Гарварді Пріцак розгорнув активну діяльність із вивчення історії України в широкому всесвітньо-історичному баченні.
Пріцак стає співініціатором спершу створення українознавчого центру в Гарварді, а згодом - Українського наукового інституту. Створена ним школа україністики дала світові десятки гучних імен в історичній науці: від Ореста Субтельного до митрополита УГКЦ Бориса Гудзяка, який відвідував докторські семінари Пріцака, коли здобував науковий ступінь з візантиїстики у Гарварді.

Також Пріцак був членом комісії, яка висувала кандидатів на Нобелівську премію з літератури. Пріцак у 1967 році висував поетів Івана Драча, Ліну Костенко та Павла Тичину, у 1968 році - повторно Івана Драча. У 1970 і 1971 роках пропонував кандидатуру Миколи Бажана.

Після проголошення незалежності Омелян Пріцак на запрошення очільника НАН Бориса Патона повертається до України, щоб відроджувати гуманітаристику, яка роками жила в цензурних та ідеологічних радянських обмеженнях. Якщо Агатангел Кримський на початку XX століття став батьком-засновником українського сходознавства, то його учень Омелян Пріцак став відроджувачем цього напряму. Саме він створив та першим очолив Інститут сходознавства імені А. Кримського, сформував науковий колектив, бібліотеку, організував першу міжнародну сходознавчу конференцію та реанімував наукове видання “Східний світ”.

Пріцак брав участь у створенні Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського. Заснував першу кафедру історіософії у КНУ імені Тараса Шевченка та навіть організував підготовку аспірантів за цією програмою.

Однак через хворобу дружини, власні проблеми зі здоров’ям, а також постійні конфлікти з пострадянськими освітніми посадовцями, Омелян Пріцак у 1996 році повернувся до США, хоч регулярно продовжував відвідувати Україну. Помер у 2006 році. Його прах поховано в колумбарії Лук’янівського цвинтаря у Києві.