137 РОКІВ НАЙБІЛЬШОМУ ПОРТУ УКРАЇНСЬКОГО АЗОВА

Сьогодні Маріупольський порт – найбільший український порт на Азовському морі – відзначає 137 років. 2 вересня 1889-го, коли було відвантажено перші 18 вагонів з вугіллям, є офіційною датою початку його експлуатації як порту, орієнтованого на розвиток економічного потенціалу регіону.

Варто зазначити, що на той час на території Маріуполя вже близько 90 років існував інший порт – у гирлі річки Кальміус. Але він розташовувався у мілководному місці і не міг приймати великі судна, тож вантажі (здебільшого, зерно) спочатку вантажили на човни, а вже потім доправляли на судна, які стояли на рейді.

Така ситуація не відповідала потребам регіону в умовах стрімкого розвитку вугільної та металургійної промисловості, тож відкриття порту в глибоководному місці (за межами тогочасного Маріуполя) було оптимальним варіантом для того, щоб забезпечити порту можливість нарощувати потужності.

Цей розрахунок себе виправдав: на початку ХХ століття Маріупольський порт являв собою модерне як на той час підприємство – з аванпортом, Хлібною та Вугільною гаванями, ремонтним басейном, пристанями та елінгом для малих суден. Він був провідним у Російській імперії, поступаючись лише портам Одеси, Баку та Астрахані.
Порт зберігав передові позиції і у часи СРСР. Маріупольські портовики забезпечували найвищі у Союзі норми обробки суден і вагонів на навалювальних вантажах.

У незалежній Україні Маріупольський порт зберіг за собою статус одного з найпотужніших підприємств морської галузі, постійно модернізуючи виробництво, а також забезпечуючи своїм працівникам високі стандарти соціального захисту.
Порт обробляв різні види вантажів: від зернових, навалювальних до металопродукції та контейнерів.
З початком Війни за незалежність України підприємство опинилося в складних умовах, особливо після будівництва російськими окупантами Керченського мосту, який не лише негативно вплинув на екологію Азовського моря, а й суттєво обмежив можливості іноземних суден потрапляти до надазовських портів.

Маріупольські портовики впоралися із цими викликами, і попри незаконні штучні обмеження, які виставляла російська держава-терористка, у 2021 році обсяг вантажопереробки Маріупольського порту становив близько 7 млн тонн. На підприємстві працювало 2815 працівників, здійснювалася масштабна реконструкція причалів, залізничних колій, гідротехнічних споруд, був суттєво модернізований парк кранів, техніки та механізмів.
Для забезпечення безперебійної роботи порту в період зимової навігації на додачу до криголама “Капітан Бєлоусов” було придбано два багатоцільові буксири льодового класу – “Капітан Маркін” та “Капітан Меркулов”. У найближчих планах було будівництво двох терміналів – для контейнерних та навалювальних вантажів. А 1 червня 2022 року мав запрацювати вже побудований новий зерновий термінал.

Ці плани перекреслили російські окупанти, які з 24 лютого 2022 року протягом 86 днів перетворювали Маріуполь на руїни, вбивши десятки тисяч його жителів. Маріупольський порт був одним з укріплень, де тримали оборону українські захисники.

Після окупації Маріуполя росіяни використовують порт як логістичний вузол, постачаючи зброю та вивозячи награбоване українське зерно, вугілля і метал.

Нині, у 2026-му, українські Збройні Сили, зокрема Сили безпілотних систем суттєво обмежили окупантам ці можливості, завдаючи системних нищівних ударів по їхнім суднам: для того, щоб покласти край російському мародерству і повернути своє – під наш український прапор.