Українські новини про Історію

Предки сучасних китів мільйони років тому жили на суші, проте згодом вони повністю пристосувалися до життя в океані. Відповідь на питання, як саме відбулася ця трансформація, дала Долина китів у Західній пустелі Єгипту, повідомляє IFLScience. Ця місцевість, відома як Ваді-ель-Хітан, стала найбільшим у світі давнім кладовищем китів. Тут археологи виявили понад 400 добре збережених скелетів, що належать доісторичним тваринам віком близько 40 млн років. У ті часи територія сучасної Сахари була частиною моря Тетіс. "Ці викопні рештки відображають одну із ключових історій еволюції: появу кита як морського ссавця після його попереднього життя на суші. Це найважливіше місце у світі для демонстрації цього етапу еволюції", - йдеться у рішенні ЮНЕСКО від 2005 року, коли Долину китів внесли до списку Світової спадщини. Скам'янілості свідчать, що археоцети, найдавніший підряд китів, стали перехідною ланкою між сушею та морем. Вони вже мали витягнуте тіло, характерне для сучасних морських ссавців, але все ще зберігали примітивні особливості черепа і зубів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кит опинився під стінами парламенту Одним із найяскравіших представників цих "перехідних" істот був Basilosaurus isis. Цей хижак сягав 16 м завдовжки та мав потужні щелепи. Хоча його назва містить закінчення "-saurus", він не був рептилією. Помилка виникла у XIX столітті, коли вчені спочатку прийняли його рештки за кістки морських ящерів. Basilosaurus повністю мешкав у воді, але зберігав залишки задніх кінцівок, які втратили функціональність. "За довжини менше ніж пів метра ці крихітні кінцівки, ймовірно, не допомагали Basilosaurus у плаванні й точно не давали змоги ходити по суші", - пояснюється у досьє номінації ЮНЕСКО для Долини китів. Деякі науковці вважають, що ці рудиментарні лапи могли використовуватися під час спаровування у водному середовищі. На археологічній пам'ятці в провінції Сичуань у Центральному Китаї археологи виявили священне бронзове дерево культури Шу. Його знайшли в жертовній ямі. Археологам знадобилися чотири місяці, щоб повністю розкопати гілки, квіти, частини стовбура й прикраси дерева.

В Україні заборонили Комуністичну партію 30 серпня 1991-го. Партію заборонили у зв'язку з державним переворотом 19-21 серпня 1991-го в Москві. Тоді комуністи спробували створити Державний комітет із надзвичайного стану та відсторонити від влади президента СРСР Михайла Горбачова. На вечірньому засіданні президія Верховної Ради розглянула звіт комісії. Виявилося, що комуністи сприяли змовникам. Вони написали шифротелеграму за підписом першого секретаря ЦК КПУ Станіслава Гуренка, в якій заявили про сприяння Державному комітету з надзвичайного стану в СРСР. Обіцяли підтримувати дисципліну в країні та не допускати у ЗМІ антикомуністичні матеріали. "Уживані керівництвом країни зі стабілізації обстановки і виходу з кризи заходи відповідають настрою переважної більшості трудящих і співзвучні принциповій позиції Компартії України", - йшлося у телеграмі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Створили організацію для протистояння новій владі На основі цього Компартію заборонили. Її майно мало перейти у державну власність. 14 травня 1993-го президія ВР України знову дозволила комуністам створити партію. Засновники КПУ заявили, що вони не є правонаступниками КПРС. Діяльність нової КПУ заборонили 23 липня 2015-го наказом Міністерства юстиції України згідно з законом про декомунізацію. У мережі опублікували фото львівського фотографа Віль Фургала "Тривожний серпень 91-го". На них можна побачити, як у місті відреагували на переворот ДКЧП у Москві 18-21 серпня 1991-го.

На території острова Хортиця відвідувачі знайшли чавунне ядро XVIII століття для гладкоствольної гармати. Про це повідомили на сторінці Національного заповідника "Хортиця". "Відвідувачі Національного заповідника "Хортиця" передали до музейних фондів чавунне ядро XVIII століття для гладкоствольної гармати, знайдене на території острова", - ідеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історик оприлюднив старовинні карти Хортиці У заповіднику висловлюють вдячність громадянам, які передають знайдені артефакти для вивчення фахівцями-істориками. "Найдрібніші, здавалося б на перший погляд, незначні знахідки є свідками своєї епохи. Як полотно утворюють окремі ниточки, так і кожен такий артефакт із нашого минулого допомагає дослідникам точніше відтворювати і розуміти історичну картину Хортиці", - зазначили у заповіднику. Старовинні козацькі люльки почали демонструвати в Полтавському краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського. Знайшли їх на околиці села Мотрине Кобеляцького району серед уламків металевого казана. Люльки виготовляли із кольорової глини. Турецькі гончарі покривали їх особливою емаллю. Обов'язково ставили тавро майстра. Козаки купували люльки чи забирали під час походів як трофей. В XVII ст. почали виготовляти і українські.

Археологи у французькому місті Ванс під час реконструкції критого ринку натрапили на залишки християнського собору V століття та баптистерій, які понад 1500 років були приховані під землею. Розкопки здійснювали фахівці з Регіонального управління у справах культури (DRAC) та археологічної служби метрополії Ніцци. Серед головних відкриттів опинився баптистерій, що зберіг первісну форму і був збудований у вигляді восьмикутника зовні та хреста всередині, пише Arkeonews. Баптистерій облицьований римським бетоном, виготовленим із подрібнених черепиць. Він унікальний тим, що дійшов до наших днів без жодних пізніших перебудов. Усередині нефа собору археологи виявили близько 30 поховань із гробницями, складеними з римської черепиці. За припущеннями дослідників, ці поховання належали єпископам, канонікам і священнослужителям. Частина з них датується ще добою Каролінгів. "Це місце підтверджує старовину єпископства Ванс і дає можливість зрозуміти еволюцію священного простору протягом шести століть", - наголосив археолог Фаб'єн Блан-Гарідель. Відкриття проливає світло на поширення християнства на півдні Франції. Ванс мав стратегічне розташування між Італією та Галлією, а єпископи були ключовими у формуванні місцевих громад та налагодженні зв'язків із монастирями островів Лерін. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли у Норвегії культове місце віком 3 тис. років Під собором також знайшли залишки римського житла, що демонструє нашарування культурних епох. У XI столітті первісний храм було замінено новим, а його неф використали навіть для лиття дзвонів. Місцева влада планує зберегти відкриття, інтегрувавши його у відновлений ринок. Археологічний комплекс облаштують під скляною підлогою та захисними вітринами, щоб відвідувачі могли бачити баптистерій і поховання. Рідкісність цієї знахідки експерти порівнюють із відкриттями, що трапляються в Європі раз на кілька десятиліть. Завдяки інтеграції до громадського простору жителі та туристи зможуть торкнутися багатовікової історії, не виходячи за межі щоденного життя. Під час розкопок у містечку Мюрвель-ле-Монпельє в регіоні Окситанія на півдні Франції археологи знайшли горщик із монетами Римської республіки. На скарб натрапили під час розкопок великої будівлі I ст. до н. е. Колись власник помістив горщик із 20 динаріями в спеціальну нішу й обережно замурував її, щоб не залишилося жодних слідів.

Мелимук не чекав, доки ворог вийде на нього, а ходив сам назустріч небезпеці Його прізвища достеменно не знав ніхто. Майор Української повстанської армії Іван Стебельський, який зустрівся з ним у жовтні 1938 року в Ужгороді, називав його Буруном. Під час боїв за Хуст із чехами 14 березня 1939-го січовики звали Недобитим. Учасник визвольного руху Василь Щербій у червні того ж року писав, що січовики кликали його Вуйком. А після геройської смерті Лев'ячим Серцем. Бойові побратими знали його також як Малимука чи Мелимука і як вістуна, тобто старшого солдата, Мелимука-Мельника. Щербій твердив, що був старший булавний (сержант). І для всіх добровольців він був свій. Хлопці з Ясіні готові були присягнути, що Мелимук із діда-прадіда ясінчук. Січовик з Ужгорода, народжений у Мукачевому, вважав, що Вуйко з Ужгородщини. А на пряме запитання "Звідки ти?" Мелимук гарчав: "З України" Усі добровольці, які приходили з Галичини в Карпатську Україну, офіційно користувалися вигаданими іменами та прізвищами. Аналіз спогадів вояків "Карпатської Січі" підказує, що Мелимук у Карпатській Україні називався Онуфрієм Сливчуком. За спогадами Мирослава Кознарського (Любомира Гірняка) Сливчук переходив кордон разом із двома іншими членами ОУН зі Стрийщини Михайлом Банясом (Грицем Новицьким) та Степаном Тимчієм. Ішли разом із братами-гуцулами Гундяками Василем і Миколою. Під час переходу їх обстріляла польська прикордонна охорона на полонині Плоскій, між Рафайловою і Ясінею над Чорною Тисою. Тоді Тимчій двоюрідний брат тогочасного крайового провідника ОУН загинув. Це була, мабуть, перша група галичан, які організовано переходили нелегально чесько-польський кордон у Карпатах. Тимчій казав своїй родичці: "Як мене ОУН посилає, то мушу йти". Насправді Провід українських націоналістів (ПУН) заборонив такі переходи. Але націоналістичний актив у Галичині, фактично очолюваний Романом Шухевичем, не ухвалив такого рішення. Василь Гундяк загине 16 березня 1939 року в бою на Красному полі під Хустом. Його брат Микола стане одним із командирів того бою, витримає польські тортури й загине від рук чекістів. А Микола Баняс до 1942-го буде зв'язковим між підпіллям ОУН на Закарпатті та бандерівським проводом на Галичині на чолі з Шухевичем. Одним із творців УПА, а після Другої світової війни керівником охорони Степана Бандери. Вище згаданий факт вишколу Мелимука в чеській армії можна пояснити тим, що перших галичан, які прибували в Карпатську Україну, чехи селили у військових казармах в Ужгороді. Із статусом десь між рекрутом та інтернованим. З правом виходу в місто. В Ужгороді галичани "разом ходили громити розперезані банди мадярської молоді, яка щораз гучніше на вулицях міста зачала підносити голову", згадував Стебельський про Мелимука. Керівник членів ОУН в Ужгороді Володимир Врецьона твердив, що 2 листопада 1938 року з військових казарм він вивів групу з 22 галичан-добровольців. Яку потім в історії ОУН називали першою чотою Української національної оборони. За лічені дні вона трансформується в "Карпатську Січ". На пряме запитання "Звідки ти?" Мелимук гарчав: "З України" Наприкінці 1938-го галичани, які раніше згуртувалися в Ужгороді, разом зайнялися розвитком "Карпатської Січі". Мелимук і Стебельський на кордоні з Польщею, в карпатському селі Торунь, відбивали атаки польських диверсантів. Заступник коменданта січової залоги в цьому населеному пункті Гриць Яворенко писав, що, відповідно до вимог терену й бойової логіки, гарнізон поділили на три групи. Перша обсадила терен Чорної Ріпи, тобто гірський хребет біля села Прислоп. Ця група була під проводом Мелимука. Одного разу група Буруна зловила в Карпатах польського диверсанта. Доправила його до Хуста в Головну команду "Карпатської Січі". Столиця Карпатської України кишіла тоді від іноземних кореспондентів. Говорили вони французькою, німецькою, англійською та чеською мовами. Але часто їх видавав польський чи московський акцент. Доки вели диверсанта, хтось сфотографував Мелимука з його побратимом Романом Небелюком. За кілька тижнів на столі керівника пропаганди "Карпатської Січі" лежав французький ілюстрований журнал Match. Хлопці стали його головними героями. Велике фото із січовиками було на обкладинці. Миро­слав Кознарський (Любомир Гірняк) у своїй книзі-спогадах опуб­лікував цю світлину. І підписав, що там зображено гуцулів Ромка Небелюка та Онуфрія Сливчука. Відомо, що 19-річний Роман походив із Делятина, керував кооперативою в Ямній, був членом "Просвіти". Склав голову під час оборони головної пошти в Хусті. Про Сливчука майже немає інших згадок у спогадах і документах. Лише Кознарський написав, що переходив нелегально кордон у Карпатську Україну у складі вищезгаданої стрийської групи ОУН. І що це "був завзятий гуцул-леґінь", який "пішов слідами довбушівських месників за вільну Чорногору Україну". На фото у французькому журналі обличчя Романа підретушовано під розбійника. А Вуйкові вилиці "не треба було багато підмазувати", згадував Василь Щербій. Між ними на фото стояв диверсант, матір якого була українкою легкої поведінки в Ясіні. За польські гроші юнак, який не знав свого батька, продавав інформацію про "Карпатську Січ". Під фото був підпис: "Січові банди ведуть людину на страту". Мелимук того дня кусав аж до крові тонкі уста. "Голота! І хто ту наволоч сюди пускає?" Але вирізав обкладинку і прибив цвяхами над своєю причею спальним місцем. Щербій твердив: щоб про "меншого" і "старшого" брата пам'ятати. Тобто про поляків і москвинів. Мелимук не чекав, доки ворог вийде на нього, а ходив сам назустріч небезпеці. "Одного похмурого дня заходить до головної команди відважний Бурун і розказує, як-то він стрічається з групою польських прикордонників на усталеному місці", згадував Стебельський. Говорив із ними чеською, видаючи себе за лісничого. А "про всякий випадок тримає в кишені дві набиті пістолі". Під час одного з таких патрулювань кордону Карпатської України отримав поранення в коліно від копіста вояка польського Корпусу охорони прикордоння. Василь Щербій описав цю пригоду Вуйка як виконання бойового завдання від Романа Шухевича. 21 листопада 1938 року необхідно було перейти Яблунівський перевал. Та в одній колибі біля села Татарів передати конверт для зв'язкового з Галичини. Послання зашили в гуню. Їхати потрібно було потягом через румунську територію, де пасажирів обсервувала Сигуранца державна охорона й розвідка Румунії. У Рахові до виконання завдання долучився і Гриць Гасин (загине в боях за головну пошту в Хусті) брат майбутнього генерала УПА Олекси Гасина-"Лицаря". Завдання виконано, але в сутичці з польськими прикордонниками Вуйко отримав поранення коліна. Кулю витягував сам. Один із керівників залоги "Карпатської Січі" в Торуні Гриць Яворенко згадував цю пригоду інакше. Що в середині грудня 1938-го січовики Мелимук і Стебельський, проходячи поблизу кордону, стали жертвами засідки копіста, який сховався в гущавині дерев. Поляк крикнув: "Ренце до ґури" та наказав їм іти перед ним у напрямку Польщі. Перевірки не проводив, "боячись зближуватись до зловлених". А січовики не хотіли йти. "Копіст, хотячи привести жертву живою, стрілив першому Мелимукові в ногу". Але той, отримавши поранення, "не втратив розваги, навпаки, падаючи боком до копіста, витягнув блискавично револьвер із кишені та пустив у нього ряд куль". "Бурун стріляв добре", згадував Стебельський, що був поруч із ним у цій сутичці. "В тому моменті, коли поляк націлювався і стріляв у мене, він післав йому першу кулю прямо в живіт, а решту ми вже доконали разом". Поляк звалився на землю. А Стебельський узяв пораненого Мелимука на плечі та відніс до найближчої селянської хати в Торуні. За пораненим особисто приїхав із головної команди в Хусті керівник січової автоколони Лев Крисько-"Кріс" на американському форді, подарованому українцями США. Втративши "багато крови, мусить під іншим прізвищем залишитися аж до виздоровлення у місцевому шпиталі". Лікувався довго, коліно перестало згинатися. Василь Щербій описав зовнішність Мелимука, коли той інколи присідав, щоб перевести подих. Очевидно, що ще до поранення. "Волохаті ґудзоваті руки спирав на коліна, що нагадували левині клуби. На них груди, як неформенно тесана кам'яна плита. Квадратова борода стискала ще більше все затиснені вузькі уста". Його "очі кольору блакиті" з-під "густої чатини брів стріляли то в одного, то в другого січовика". Чорна чуприна "як левина грива, закривала до половини широке чоло". Чи спав коли-небудь "Вуйко"-Мелимук? Про це нічого до ладу ніхто не міг сказати. Вважалося, що він ніколи не відпочивав. У вечірню вільну хвилину в Хусті Мелимук "присідався навприсядки в кутку квартири січовиків, які працювали в Головній команді". Цим приміщенням була клуня, що належала місцевій українській парафії. Тоді втручався колишній львівський волоцюга Юзьо Січка з Личаківського передмістя. Наказу цього славного куховара команди "Карпатської Січі" та Січового коша (гарнізону) в Хусті слухали всі: "Мільчець!.. Вуйко відпочиває". Юзьо був типовий львівський батяр. Толком не знав жодної мови, спілкувався польсько-українським львівським суржиком. У три українські речення обов'язково вкладав одне польське. Але коли поляки восени 1938 року почали громити українські інституції у Львові, він став добровольцем. Одним із тих, кого організував Роман Шухевич на захист українських установ та організацій міста. Юзьо пішов теж через гори, в "Карпатську Січ". Якось на вишколі Січового коша в Хусті Шухевич запитав: "Чи готові кандидати в старшини прийняти смерть?" Першим тоді відповів Юзьо: "Чи тільки старшини мають право боротися за Україне і вмирати?.. А я од чеґо єстем?" Січовики з вигуками "Браво, Юзю!" піднесли його на руки. Не вернулися Мелимук і Січка додому. Юзьо скористався своїм правом загинути за Україну. Під час оборони Хуста потрапив у полон до мадярів. Як згадував один із січовиків, "розпороли йому живіт і там впхали його чобіт". Мелимук теж загинув, але кількома днями раніше. Під час оборони столиці Карпатської України від чехів. Коли 14 березня 1939-го ті почали атакувати в Хусті Головну команду "Карпатської Січі", він після тяжкого поранення був у повній бойовій готовності. Мужньо зустрів противника. Коліно не згиналося. Стрибав на одній нозі. У цей час вістуна Мелимука січовики кликали Недобитим. Під чеським кулеметним обстрілом зміг вирватися на вулицю з будинку Головної команди "Карпатської Січі" разом із групою пластуна з Ужгорода Федора Тацинця-"Крота" на допомогу маленькій залозі "Січовій гостинниці". Провів свою групу в міську раду Хуста. За іншими даними, в будинок, який тоді називали жидівським. Людей усіх поклав на долівку й наказав не підніматися. З балкона цього дому організував вогневу підтримку оборонцям гостинниці, які були в будівлі навпроти. Коли побачили тіло Мелимука, хтось промовив: "Лев'яче Серце" Василь Щербій згадував, що Недобитого з кількома його друзями "чехи викурювали… газом, та він не уступив, аж коли груди йому роздерла граната". Тоді "його покривавлене тіло звисло на балконі", а "з рук висунувся автомат". У більш ранньому спогаді Щербій писав, що це була кулеметна черга. Односельчанин Мелимука Микола Сидор-Чарторийський, який стояв тоді поруч із ним на балконі, зафіксував дещо інакше смерть свого побратима: "Впав прошитий кулею в самі груди". За кілька годин медична служба "Карпатської Січі" вишуковувала в Хусті поранених січовиків після боїв із чехами. Коли побачили тіло Мелимука, хтось промовив: "Лев'яче Серце". Інші відвертали обличчя, щоб приховати сльози. Поховано героя в Хусті, разом з іншими січовиками, які загинули 14 березня. У братській могилі під хустським замком. Можливо, там спочивають також його бойові побратими: львів'янин Юзьо Січка, стрийський бойко Гриць Гасин, делятинський гуцул Роман Небелюк. Та десятки інших, які 16 березня загинули в Хусті, обороняючи місто від мадярів. Це про них українці співали навіть під московською окупацією: "Там під хустським замком січовик лежав". Івана Мелимука-"Лев'яче серце" досі не вшановано в Ходорівській громаді Стрийського району на Львівщині. І в рідному селі Кам'яне.

На авіашоу Flugtag неподалік від німецького містечка Рамштайн 28 серпня 1988 року зіткнулися три реактивні літаки. Загинули 70 осіб і поранені ще близько 1 тис. Авіабазу "Рамштайн" відкрили 1957-го. На німецькій авіабазі щороку проводили авіашоу Flugtag. Перед початком польотів на полі зібралися близько 350 тис. глядачів. У небо піднялися яскраво розфарбовані штурмові літаки італійської пілотажної групи Frecce Tricolori. Родзинкою в небі мала стати ефектна фігура "Пронизане серце". У небі димом дев'ять літаків намалювали серце, а 10-й літак "пронизав" його стрілою. Пілот цього літака помилився і впав. Через мить його літак зіткнувся з машиною керманича п'ятірки й зачепив крилом ще один. Пролунав вибух і всі три реактивні літаки спалахнули. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Родичам загиблих на авіашоу дали по 10 тис. грн Один штурмовик упав поряд з трибуною для почесних гостей і вибухнув. На голови людей полетіли розпечені уламки. Другий повністю розлетівся в небі. Третій упав на полі біля ятки з морозивом. Одразу загинули 15 дітей і понад 20 дорослих. На глядачів розлилося понад 800 л пального. Загорілися фургони й автомобілі. Усі три італійські пілоти загинули. Перевантажена телефонна лінія дала збій. На дорогах утворюються затори. Поранені сиділи в авто кілька годин. Вмирали від больового шоку. До лікарні привезли близько 400 постраждалих, 35 з них одразу померли. Загалом нарахували 70 жертв. Постраждалим уряд виплатив компенсації. Справу розслідували комісії з різних країн. Разом дійшли висновку, що трагедія сталася через помилку пілота. На три роки в Західній Німеччині запровадили повну заборону проведення авіашоу. Літак Boeing 747SR компанії Japan Airlines 12 серпня 1985-го врізався в гору Оцука неподалік Токіо. З 524 осіб на борту вижило лише четверо. На борту літака Boeing рейсом з Токіо в Осаку було 509 осіб і 15 членів екіпажу. Літак вилетів о 18:12. Через 12 хв. набрав висоту 7200 м в гірському районі півострова Ідзу. Через 20 с вибухова декомпресія вивела з ладу вертикальний стабілізатор або кіль. Причиною катастрофи став неякісний ремонт, проведений за сім років до аварії. Родинам загиблим виплатили компенсації. На місці аварії відкрили пам'ятний знак, а в аеропорті музей, присвячений катастрофі рейсу.

В Єрусалимі археологи виявили рідкісну золоту монету віком понад 2200 років на стоянці в Гіваті. Це перший подібний артефакт, знайдений за межами Єгипту, який зображує царицю Береніку II, дружину правителя Птолемея III. Про відкриття повідомили фахівці ізраїльського Інституту старожитностей. Монета виготовлена з чистого золота. Вона унікальна не лише через рідкість, а й завдяки своєму дизайну. У світі відомо лише близько 20 таких екземплярів. На аверсі зображено портрет цариці з діадемою, вуаллю та прикрасами. Це може свідчити про її політичну роль поряд із чоловіком. На реверсі - ріг достатку, оточений зірками та підписом, символізуючи процвітання й родючість. "Ця монета не просто рідкісна знахідка, вона є доказом того, що Єрусалим у середині III століття до нашої ери був культурним і економічним центром, тісно пов'язаним із світом еллінізму", - зазначив керівник нумізматичного відділу Ізраїльського управління старожитностей доктор Роберт Кул. Доктор Хаїм Гітлер з Ізраїльського музею додав, що монета демонструє високий статус цариці і її вплив на політичні процеси. Артефакт датують 246-241 роками до нашої ери, часом Третьої Сирійської війни. Ймовірно, її відчеканили в Александрії для нагородження солдатів за службу. Особливість у тому, що Береніка II зображена як правителька, що рідко траплялося для жінок того часу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли місце, яке згадується у Біблії "Це один із перших відомих випадків, коли жінка за життя представлена на монеті як самостійний правитель", - підкреслили дослідники. Знахідку виявила археологиня Рівка Ленглер. Вона зазначила, що відкриття стало кульмінацією її дворічної роботи на розкопках. Життєпис Береніки II драматичний. Вона була донькою правителя Киренаїки Магаса, пережила зраду і вбивство нареченого, політичні інтриги та врешті вийшла заміж за двоюрідного брата Птолемея III. Її культ пізніше набув релігійного значення, а в елліністичному світі її шанували як богиню. "Ця знахідка ставить під сумнів уявлення про Ієрусалим того часу як бідне провінційне місто. Золота монета та інші артефакти свідчать про відродження міста та його інтеграцію у міжнародні культурні й економічні процеси", - зазначили керівники розкопок доктор Іфтах Шалев та доктор Ефрат Бохер. Нещодавно в південно-західній провінції Китаю Сичуань археологи виявили частину золотої маски. Знахідці приблизно 3 тис. років. Її виявили в ямі для жертвопринесень. Рештки церемоніальної маски важать майже 280 г. Вона зроблена на 84% із золота. У ямі також знайшли стародавній масивний кубок, бронзові вироби, дерев'яний ящик з артефактами зі слонової кістки, золоті прикраси у вигляді птахів, золоту фольгу, розписні голови з бронзи, фрагменти різьблення на зубах, нефритові вироби, різні інструменти тощо. У ями давні китайці приносили пожертви для процвітання, миру й достатку.

Норвезькі археологи знайшли людські кістки та артефакти, які доводять існування 3 тис. років тому обрядового місця. Науковці припускають, що люди покинули його через природну катастрофу. Перше свідчення про нього з'явилося близько 10 років тому. Тепер команда змогла відкрити більше деталей про духовно значуще місце. За словами дослідників, подібних відкриттів у Центральній Норвегії ще не було, повідомляє Popular Science. За даними Норвезького університету природничих і технічних наук, розкопки проводили неподалік від зони розширення автомагістралі. Перші знахідки свідчили про стародавні релігійні практики. Нові дослідження підтвердили, що територія мала культове значення. Археологиня музею NTNU Ганна Брін згадує, що вперше побувала в цій місцевості у 2014 році за дорученням муніципалітету. Вона повернулася сюди знову через кілька років, щоб узяти участь у дослідженнях перед будівництвом дороги. "За два роки ми з командою вивчили велику площу, яка була накрита товстим шаром глини до 2,7 метра", - розповіла Брін. Науковці кажуть, що територія складалася з двох частин, де стояли великі будівлі завдовжки від 9,5 до 13,7 м. Біля однієї з них знайшли великий кам'яний курган-каїрн, три похоронні камери та рештки спалених тіл. Тут же були вогнище і ями для приготування їжі, які могли використовувати для виплавки бронзи. По всій ділянці також розташовані камені з вирізьбленими зображеннями ніг, човнів, людських фігур, а також лука і стріл. "Особливо вражає те, що ці зображення зроблені не на корінній породі, а на окремих каменях. Це могло означати, що вони були переносними реліквіями", - пояснила археологиня Ганна Брін. Водночас дослідники підкреслюють, що не знайшли доказів існування постійного поселення. Це підтверджує думку, що місце мало лише релігійно-обрядове значення. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи розкопали фортецю вікінгів Аналіз людських решток показав, що вони належать періоду 1000800 років до нашої ери. Саме тоді в долині річки Гаудал стався масштабний зсув ґрунту, який, імовірно, зруйнував територію і змусив людей покинути її. "Ми не виявили слідів тривалого життя на цій території. Це не було місце на кшталт Помпеїв. Але лишається питання, чи використовували його ще для поховань під час катастрофи", - зазначила Брін. Сьогодні команда продовжує дослідження неподалік від розширюваної траси. Поки що знайдені лише ознаки можливого поселення, але нічого виняткового не виявлено. Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства. Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв IX ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого. Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

Давня візантійська монета з портретом Ісуса може стати підтвердженням того, що Туринська плащаниця не є середньовічною підробкою. Зображення на бронзовому фолісі напрочуд схоже на обличчя, яке видно на реліквії, повідомляє Daily Mail. У 1988 році було проведено радіовуглецевий аналіз, який датував Плащаницю періодом від 1260 до 1390 років. Це створило уявлення, що артефакт не міг бути поховальним саваном Христа. Водночас частина науковців стверджувала, що для дослідження взяли фрагменти тканини, відновлені у пізніші часи. Бронзовий фоліс, виготовлений у Константинополі в X столітті, зображує обличчя, що майже повністю повторює риси постаті на Плащаниці. Історик з приватної компанії The London Mint Office Джастін Робінсон розповів, що портрет, розміром лише один сантиметр, точно відтворює хрестоподібний візерунок із чола, брів та носа, який бачимо на реліквії. "На мою думку, очевидна схожість між монетою та обличчям на Туринській плащаниці показує, що бачили гравери в Константинополі у десятому столітті. Якщо гравери монет копіювали обличчя на Плащаниці в десятому столітті, то це свідчить про те, що Плащаниця не може бути пізньосередньовічною підробкою", - пояснив Робінсон, який придбав цю монету у 2018 році. Фахівець із вивчення Туринської плащаниці Майкл Ковальський зазначив, що образ на монеті відтворює навіть дрібні риси, які "виглядають як пряме відтворення з Плащаниці". Він зокрема звернув увагу на дві довгі пасма волосся з лівого боку голови. "Мені особливо важко зрозуміти, чому гравер створив би зображення з довшим волоссям з одного боку, якщо він не скопіював те, що вважалося справжнім образом Ісуса", - сказав Ковальський. На монеті також розташовані написи "Бог з нами" та "Ісус Христос, Цар царів". Робінсон уточнив, що на зображенні можна побачити характерну мітку на правій щоці, квадратний елемент під вусами, роздвоєну бороду та довге волосся по обидва боки голови, яке формує дві паралельні пасма зліва. "Я вважаю це переконливим доказом того, що гравери монет у Константинополі ретельно скопіювали обличчя", - підкреслив він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли місце, яке згадується у Біблії Історик також наголосив, що результати аналізу 1988 року були ненадійними. Дослідження проводили на фрагменті, який ремонтували у середні віки. "Кут Плащаниці часто тримали священники годинами під час публічних показів, століттями піддаючи тканину впливу дотиків, поту та зношування. Крім того, вчені відзначають, що вогонь може спотворити результати вуглецевого аналізу, а Плащаниця була сильно пошкоджена під час пожежі в 1532 році", - додав Робінсон. Він підкреслив, що схожість монети з Плащаницею "занадто разюча, щоб вважати це випадковістю". 2016-го археологи знайшли стародавнє кладовище біблійних народів моря - філістимлян у місті Ашкелоні на теренах сучасного Ізраїлю. Розкопані рештки 160 осіб відправили на генетичну експертизу. Згадки про філістимлян присутні в асирійських глиняних табличках і на єгипетських папірусах. Згадує їх і Старий Заповіт, зокрема історія про Давида і Голіафа. Міжнародна група дослідників прийшла до висновку, що стародавні філістимляни, які заселили Близький Схід у XII ст. до н.е., були нащадками древніх європейців.

Після чотирьох років нацистської окупації 25 серпня 1944-го французька 2-а мотопіхотна дивізія і американська 4-а піхотна дивізія звільнили Париж. Війська генерала Шарля де Голля пройшли переможним маршем Єлисейськими полями. Влада Франції не змогла організувати належний опір агресору, в уряді переважали прихильники капітуляції. Франція втратила контроль над 60% своєї території, флотом, повністю роззброювалась і зобов'язувалась утримувати німецькі та італійські окупаційні війська. Уряд втік зы столиці. Для французів настали важкі часи. Окупантів ненавиділи, але не показували це - боялися помсти. Багато парижан пристосувалися і співпрацювали з нацистами. Місто жило за берлінським часом і з німецькими вивісками. Ввели комендантську годину. За чотири роки окупації з Парижа до Німеччини перевезли 4174 творів мистецтва у 138 вагонах. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розпочали найбільшу десантну операцію 15 серпня 1944-го повітряний і морський десанти висадились у районі Сен-Тропеза та Канн. Французькі частини рушили на Тулон і Марсель, американські - на Ліон. Операцію було здійснено успішно, і союзники вийшли до кордонів Німеччини. Війська союзників, що наступали в Нормандії, звільнили Париж. Протягом ночі опір німців було подолано і вони здалися в полон. 25 серпня заарештували генерала Холтіца. Він підписав акт про передачу міста уряду генерала де Голля. Наступного дня де Голль і Леклерк прийняли урочистий парад військ на Єлисейських полях. 9 травня 1944-го війська 4-го Українського фронту звільнили місто Севастополь від нацистів. Цим завершили Кримську операцію. За місяць до того розпочали штурм потужних укріплень німців. 13 квітня звільнені Сімферополь, Євпаторія і Феодосія; 14 і 15 квітня Бахчисарай, Судак і Алушта. 15 квітня передові частини 51-ї армії вийшли до зовнішнього оборонного обводу Севастополя.

Ізраїльська археологиня у 2004 році виявила унікальні артефакти, які можуть бути пов'язані з євангельською розповіддю про перше чудо Ісуса перетворення води на вино. Знахідку зробила археологиня Ярдена Александер. Під час розкопок у сучасній Кані Галілейській вона натрапила на уламки великих кам'яних глеків, схожих на ті, які згадуються в Біблії. Дослідниця переконана, що місце розкопок може відповідати стародавньому селу Кана, повідомляє Mirror. "Я підозрюю, що ці глечики могли бути тими самими посудинами, які, згідно з Євангелієм, використовував Ісус під час весільного застілля, коли вода була перетворена на вино", - сказала Александер. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли свідчення подій, що згадуються у Біблії Фрагменти глечиків знайшли між Капернаумом і Назаретом. За словами дослідниці, сучасне арабське місто збудували поруч зі стародавнім поселенням. "Ґрунтуючись на уламках, ми визначили, що діаметр посудин становив від 12 до 16 дюймів. Саме такі розміри відповідають описам у Євангелії від Іоанна", - зазначила Александер. Додатковим підтвердженням стали знахідки усередині житла. Археологи натрапили на єврейську ритуальну купіль, а також на місцеву кераміку, що вказує на скромний побут громади. Це, на думку Александер, узгоджується з образом невеликого та бідного села, описаного у Святому Письмі. У пустелі Негев в Ізраїлі археологи виявили древні яйця страусів. Страуси були поширені в цій місцевості починаючи з раннього доісторичного періоду. Але до кінця XIX ст зникли.

Під час реставраційних робіт у соборі Святих Петра і Павла у польському місті Легниця виявили найстарішу у світі капсулу часу, якій понад 370 років. У контейнері знайшли документи та монети, серед них п'ять золотих, 26 срібних і чотири мідні екземпляри, повідомляє TVP. "Найстаріший пергаментний документ датований 18 липня 1650 року. Він був поміщений під час реконструкції вежі, зруйнованої під час великої пожежі в Легниці двома роками раніше", - розповів директор Музею міді в Легниці Марцін Макух. Серед найцінніших предметів історики відзначають дві золоті монети, викарбувані герцогом Георгом Рудольфом Легницьким - дукат 1621 року та талер 1607 року. Фахівці наголошують, що капсула неодноразово поповнювалась. У 1775 році до неї додали два документи та 23 монети, значна частина яких пов'язана з часами правління Фрідріха II Прусського, відомого як Фрідріх Великий. Тоді ж туди поклали чотири срібні монети польського короля Августа III. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польські археологи знайшли палеолітичну майстерню неандертальців У 1823 році схованку оновили втретє, додавши один документ та десять монет, що були випущені за правління короля Пруссії Фрідріха Вільгельма III. Згідно з даними Легницького музею, знахідка має міжнародне значення. Її найдавнішому предмету 375 років, що робить капсулу старшою за всі відомі досі приклади, включно з капсулою у Вавельському замку 1716 року, у Вшові 1726 року та у Бостоні 1761 року. Дотепер найстарішою вважалася капсула 1704 року з міста Нєдзведзіца. Капсули часу зазвичай закладали у вежах храмів або ратуш під час масштабних реконструкцій чи знакових історичних подій, щоб залишити послання для нащадків. Музей планує вперше представити знахідку відвідувачам 19 вересня під час спеціальної виставки у Легницькому соборі. Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства. Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв IX ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого. Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

Вперше День Незалежності України 24 серпня відзначили 1992 року. Але свято державності було й до того. 1991-го День Незалежності святкували 16 липня. Gazeta.ua нагадує історію свята. День Незалежності в історії українського державотворення святкувався й до 1990 року. Але, зрозуміло, в діаспорі. Або ж підпільно. Закордонні українці впродовж 70 років Днем Незалежності вважали 22 січня дату, коли 1919-го проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки. А ще роком раніше Четвертим універсалом Центральна рада фактично проголосила повну державну самостійність УНР. Щороку 22 січня українці за кордоном не тільки проводили різноманітні культурні й просвітницькі заходи з нагоди Дня Незалежності, а й намагалися якнайширше залучити до них офіційні структури інших держав. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПЦУ офіційно повідомила про рішення перейти на новоюліанський календар Першим Днем Незалежності вже в Україні стало 16 липня. Цього дня 1990 року Верховна Рада тоді ще УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одразу ж депутати проголосували за постанову "Про День проголошення незалежності України". "Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення Незалежності України й щороку відзначати його як державне загальнонародне свято України", ішлося в документі. 16 липня 1991-го в Україні був вихідним. Верховна Рада подбала про це 18 червня. Відповідні зміни внесли до Кодексу законів про працю. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Воєнний стан і мобілізацію продовжили на три місяці Але минуло трохи більше місяця і в СРСР відбулася спроба державного перевороту, що прискорила розпад Союзу й проголошення на його руїнах самостійності колишніх республік. Україна свою повну державну Незалежність проголосила 24 серпня 1991 року. "Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду й інші акти законодавства республіки", ішлося в Акті проголошення незалежності. 1 грудня 1991-го на Всеукраїнському референдумі 90,32% виборців, які прийшли на дільниці, підтвердили проголошення незалежності. Наступного року день 16 липня хоча й зберігав історичну цінність, мусив "поступитися" місцем 24 серпня. "Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє: вважати день 24 серпня Днем Незалежності України й щороку відзначати його як державне загальнонародне свято України", ішлося в новій постанові ВРУ від 20 лютого 1992 року. Офіційним вихідним 24 серпня проголосила постанова ВРУ від 5 червня. Таким чином, 24 серпня 1992-го Україна вперше повноцінно відзначила День Незалежності. З кожним роком росла палітра традиційних святкових заходів до Дня Незалежності. Незмінними залишаються хіба що урочисті зустрічі, мітинги, відзначення державними нагородами, концерти різних напрямів і масштабів. А з 1994 року традиційним став і військовий парад на Хрещатику. Рік символічний, бо 5 грудня в Будапешті був підписаний Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Підписи під документом поставили лідери США, Росії, України й Великої Британії. Як Будапештський меморандум реалізується на практиці, весь світ побачив 2014-го, а потім з новою силою 2022 року. Щоправда, були часи, коли військовий парад не проводили. Наприклад, у 20052007 роках Хрещатиком крокували військові, "озброєні" лише музичними інструментами. Тоді надали перевагу парадам військових оркестрів. Хоч як парадоксально, не було військового параду в столиці й на честь 20-ї річниці незалежності. Тоді при владі був далекий від патріотичних сентиментів Віктор Янукович. Хоча офіційно відмову від параду пояснили економією грошей. Питання про доцільність військового параду на Хрещатику 24 серпня 2014 року спричинило жваві дискусії в суспільстві на тлі окупації Криму та агресії РФ на сході країни. Але він відбувся. І проводили парад щороку аж до 2019-го, коли новообраний президент Володимир Зеленський захотів оновити традиції. Але тоді громадськість за активної підтримки ветеранів російсько-української війни провела альтернативний Марш захисників. Схожою була ситуація 2020 року. Але вже 2021-го, на 30-ту річницю незалежності, військовий парад відбувся. Цього року головне державне свято України - День Незалежності припадає на неділю, 24 серпня. Поки діє воєнний стан, всі державні вихідні скасовують. Торік святкування Дня Незалежності не пов'язували з додатковим відпочинком.

23 серпня в Україні щорічно відзначають День Державного Прапора. Золотий і синій кольори використовували на гербі Руського королівства XIV ст. Ці ж кольори зустрічалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя. У XVIII ст. прапори Війська Запорозького робили з синього полотнища із лицарем у золотих чи червоних шатах. З 1848-го українці Галичини почали використовувати синьо-жовтий стяг як національний прапор. 1917-1921-го синьо-жовтий прапор використовували в Українській Народній Республіці та Українській Державі. Після розвалу СРСР у 1991-му прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991-го Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим полотнищем статус офіційного прапора країни. В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі. Дехто вважає, що прапор повинен бути жовто-синім. Посилаються на прапор УНР, проте протягом 1917-го порядок кольорів на прапорі не був усталений. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історик пояснив, який прапор був у УНР 23 серпня 1991-го - після провалу путчу в Москві - група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Освячення Національного прапора провів священик УАПЦ Петро Бойко. Цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом у музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність. Учасники тих подій називають іншу дату внесення прапора до зали засідань. Це підтверджує стенограма засідання позачергової сесії Верховної Ради України від 24 серпня 1991-го. 24 серпня група депутатів занесла до сесійної зали прапор, розміром 8х4 м, і накрила ним трибуну. Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991-го після триразового голосування і погрози голови ВР Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто підняли над будинком Верховної Ради. 18 вересня 1991-го Президія Верховної Ради України своєю Постановою Про прапор України фактично надала прапору статус офіційного. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН. Вперше День Незалежності України 24 серпня відзначили 1992 року. Але свято державності було й до того. 1991-го День Незалежності святкували 16 липня. День Незалежності в історії українського державотворення святкувався й до 1990 року. Але, зрозуміло, в діаспорі. Або ж підпільно.

Нещодавня масштабна пожежа на півночі Ізраїлю відкрила доступ до археологічних залишків, які можуть виявитися рідним містом апостолів Ісуса. На думку дослідників, ці руїни збігаються з біблійними описами Віфсаїди, де жили Петро, Андрій та Филип, повідомляє Daily Mail. Сліди давнього поселення виявили в районі Ель-Араджі на березі Галілейського моря. Євангеліє від Іоанна згадує це місце як рибальське село апостолів, яке могло бути перетворене на місто ще за часів Ірода Филипа. "Попри трагічність події, вогонь дав змогу вченим обстежити райони, які раніше були недоступні через густу рослинність", - зазначив керівник розкопок із Кінеретського коледжу Мордехай Авіам. На випаленій території археологи зафіксували сотні земляних курганів, що позначали стародавні споруди. Також було виявлено фрагменти кераміки й залишки будівель римського періоду. Серед знахідок - колонний барабан, який свідчить про наявність громадської споруди в римському стилі. Це узгоджується з історичними згадками про перетворення села на місто. Дослідники зазначають, що нові матеріали співпадають із працями стародавнього історика Йосипа Флавія, який описував часи життя Ісуса. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Ізраїлі знайшли артефакти з Африки "Ми маємо достатньо доказів, що цей римський шар справді існує. Це підтверджують кераміка та залишки римської лазні - показника міського життя того періоду", - додав Авіам. У верхньому шарі розкопок виявлено залишки візантійської церкви V століття та монастиря, на місці яких хрестоносці згодом звели цукровий завод. Усередині церкви археологи знайшли мозаїку з іменем Петра. "Відкриття мозаїки є найпереконливішим доказом того, що Петро, ймовірно, мав особливий зв'язок із базилікою. Візантійська традиція зазвичай пов'язувала його дім саме з Віфсаїдою, а не з Капернаумом, як вважається сьогодні", - наголосив археолог з коледжу Найак у Нью-Йорку Стівен Нотлі. Ці дані узгоджуються і з розповіддю святого Віллібальда - баварського єпископа, який у 725 році описував тут церкву, зведену на місці дому Петра й Андрія. Святий Петро, якого християни визнають головою ранньої Церкви, був одним із найближчих учнів Ісуса та першим його послідовником серед рибалок Галілейського моря. У пустелі Негев в Ізраїлі археологи виявили древні яйця страусів. Страуси були поширені в цій місцевості починаючи з раннього доісторичного періоду. Але до кінця XIX ст зникли.

Скам'янілі останки дерева віком понад 1 млн років знайшли у Камбоджі. Вченим вдалося відкопати понад 20 метрів стовбура, але його довжина може бути значно більшою. Про це стало відомо після розкопок у селі Катоут комуни Фон району Сесан у провінції Стінгтраенг. Скам'янілість знайшли цього року під час прокладання дороги, коли робітники натрапили на надзвичайно твердий камінь. Пізніше з'ясувалося, що це залишки деревини, повідомляє Phnompenh Post. "Ми спершу розкопали 4-5 метрів, але через щільність матеріалу роботи зупинилися. Потім влада заявила про знахідку, і Міністерство довкілля залучило спеціалістів для продовження досліджень", розповіли місцеві робітники. За попередніми оцінками, вік дерева становить від 1 до 2 млн років. До подальших розкопок долучилися представники районної адміністрації, департаментів культури, мистецтв і довкілля, а також експерти міністерства. "Ми вже дослідили понад 17 метрів скам'янілості, проте припускаємо, що реальна довжина може сягати 30 метрів або навіть більше", зазначили камбоджійські вчені. Наразі планують відкопати дерево повністю, а потім збудувати захисну споруду, щоб уникнути руйнування та ерозії. У майбутньому унікальний об'єкт хочуть використати як для наукових робіт, так і для розвитку екотуризму, який контролюватимуть місцеві громади. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У джунглях натрапили на старовинний храмовий комплекс У Міністерстві довкілля Камбоджі нагадали, що раніше найдавніші скам'янілості країни були знайдені на горі Канг Ва у місті Серей Саопхоан. Там виявили шари віком 250-300 млн років, пов'язані з рештками морських тварин, що може свідчити про існування суші або острова на цій території в давнину. Також зафіксовано щонайменше 14 місць у різних провінціях Камбоджі, де знайдено скам'янілі дерева, зокрема у Ратанаккірі, Стінгтраенгу, Преахвіхеа, Кохконгу та Бантеаймеантьєї. Археолог із британського Редінгського університету Кен Дарк вважає, що знайшов будинок, у якому провів дитячі роки Ісус Христос. 2000-річну споруду розкопав під руїнами Монастиря сестер-назаретанок. Вивченню будинку в Назареті Кен Дарк присвятив 14 років. Встановив, що споруда датується I ст. н. е, а закладав її вправний майстер. Відомо, що батько Ісуса Йосип був теслярем, але в Новому Заповіті його також називали тектоном - майстром, здатним побудувати будинок.

У ніч на 19 серпня 1991 року в Москві група радянських політиків заснувала державний комітет із надзвичайного стану ДКНС. ГКЧП очолив віцепрезидент СРСР Геннадій Янаєв. До нього також увійшли перший заступник голови ради оборони СРСР Олег Бакланов, голова КДБ Володимир Крючков, прем'єр-міністр Валентин Павлов, міністр внутрішніх справ Борис Пуго, глава селянської спілки СРСР Василь Стародубцев, президент асоціації державних підприємств та об'єднань промисловості, транспорту та зв'язку Олександр Тізяков і міністр оборони Дмитро Язов. Ці політики підтримували консервативний курс управління СРСР і виступали проти президента СРСР Михайла Горбачова. На той момент декларації про державний суверенітет ухвалили Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Вірменія, Молдова й Україна. ДКНС хотів зберегти СРСР у старому форматі. Напередодні Горбачова заблокували на дачі "Зоря" в кримському селищі Форос. Спецслужбовці вимкнули йому зв'язок. Заколотники заявили, що Горбачов не може керувати державою через стан здоров'я. О 06:00 за допомогою телебачення та радіо поширили заяву про створення ДКНС. Заявили, що обов'язки президента переходять Янаєву. У заяві критикували перебудову й закликали зміцнювати радянську владу. Противники збереження СРСР розпочали виступи проти ДКНС. На вулиці Москви вивели танки й БМП. Їх заблокували протестувальники. Не всі військові підтримали путч і не були готові до активних дій. Президент РСФСР Борис Єльцин закликав робітників до страйку. Під час путчу телебачення транслювало балет "Лебедине озеро". Він став одним із символів тих подій. В Україні рух спротиву ДКНС очолив Народний Рух України. Його підтримали інші демократичні організації. "Вранці мене розбудили стуком у двері й повідомленням про те, що стався путч. Не пригадую, хто це зробив, мабуть, хтось із журналістів, згадував В'ячеслав Чорновіл, який на той момент був у Запоріжжі. Я спокійно відповів, що, мабуть, путч несерйозний, раз тут я зараз досипаю, а не перебуваю в тюремній камері. Перед тим, як вилітати до Києва, ми снідали, а на радіо передавали звернення ДКНС. То ми навіть сміялися. Бо було відчуття несерйозності цього путчу. В аеропорту були цікаві ситуації. За нами стежили. Йшли аж до поля, а схопити не могли. Мабуть, указівки не було. До того ж мене захищало посвідчення депутата Верховної Ради. Я зв'язався зі Львовом, бо був тоді й головою Львівської обласної ради. Дав наказ негайно готувати гостру заяву. Після прибуття до Києва відразу погодив текст заяви й попросив її оприлюднити. Це була перша заява органів влади. У ній ми дали оцінку цьому путчу як імперському прокомуністичному заколоту". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Змова й розвал країни" Горбачов зробив заяву до 30-річчя серпневого путчу 20 серпня опівдні біля будинку рад Російської Федерації в Москві почався мітинг. Наступного дня в Москві, у тунелі на перетині вулиці Чайковського й Новий Арбат, юрба блокувала вісім БМП Таманської дивізії. Загинули три особи. Підкорятися указам ДКНС відмовилася більшість органів місцевої влади. Військо остаточно перейшло на бік протестувальників. 21 серпня 1991-го прокурор РРФСР Валентин Степанков оголосив постанову щодо арешту членів ДКНС. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила "Декларацію про державний суверенітет". Вона стала одним із головних державницьких актів того часу. За основу Декларації взяли проєкт депутата-народорадівця Сергія Головатого й Президії Верховної Ради. Перед тим обговорювали аж 12 проєктів, які відкидали. За остаточну редакцію проголосували 355 народних депутатів, проти чотири, один утримався. Декларація проголосила державний суверенітет України як "верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх стосунках". У документі вперше в новітній національній історії в контексті офіційної назви держави вжили слово "Україна".

У центрі польського Гданська під колишнім магазином морозива археологи знайшли гробницю середньовічного лицаря з рідкісною різьбленою плитою XIII століття. Про унікальне відкриття повідомила археологиня команди ArcheoScan Сільвія Куржиньска у коментарі для Live Science. "Ми виявили велику вапнякову надгробну плиту з вирізьбленим зображенням лицаря в кольчузі", - розповіла вона. Дослідники проводили розкопки у старій фортеці, яка функціонувала з XI по XIV століття. На території були залишки замку, церкви та давнього кладовища. За словами Куржиньської, плита датована кінцем XIII або початком XIV століття. Її довжина становить 150 см. Камінь привезений з шведського острова Готланд. На ньому зображено чоловіка у повному обладунку з мечем і щитом. "З огляду на те, що вона була зроблена з м'якого вапняку і пролежала під землею століттями, збереженість плити вражає - різьблення, обладунки і щит досі добре видно", - зазначила археологиня. Коли плиту дістали, команда продовжила дослідження і під нею знайшла добре збережений скелет чоловіка. Жодних поховальних речей поруч не було. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли двір польських лицарів "Усі дані свідчать про те, що увічнена людина займала високе становище в суспільстві, найімовірніше, була лицарем або обіймала військову посаду", - сказала Куржиньска. Хоча час і місце поховання збігаються з періодом панування Тевтонського ордену, вчені не виявили жодних написів чи знаків, які б прямо вказували на його приналежність до ордену. На думку археологині, ця знахідка є визначною для історії міста. "Вона створює прямий зв'язок із періодом становлення Гданська, відкриваючи рідкісну можливість зазирнути в життя і поховання середньовічної еліти", - підсумувала Куржиньска. Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства. Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв IX ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого. Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

Археологи під час підводних робіт виявили добре збережену римську лазню у частково затоплених руїнах Баї на північному заході Неаполітанської затоки. Баї в античні часи були відомим римським курортом, який відвідували політичні та військові діячі - Гней Помпей Магнус, Юлій Цезар, Гай Марій, Луцій Ліциній Лукулл, імператор Адріан та Септимій Север. Місто мало репутацію місця розкоші та надмірностей. Секст Проперцій описував його як "вихор розкоші" та "гавань розпусти", повідомляє Heritage Daily. "Гаряча кімната лазні, ймовірно, лаконікум або сауна, збереглася надзвичайно добре. Мозаїчна підлога вціліла на верхівці ряду цегляних стовпів системи суспензур, що дозволяла гарячому повітрю циркулювати під поверхнею", - зазначили дослідники. Тепло в римській лазні також проходило через стінові труби, створюючи стабільну температуру. Це свідчить про високий рівень інженерних рішень того часу. На стінах залишилися фрагменти давніх розписів, які нагадують про багаті інтер'єри елітних римських комплексів відпочинку. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи виявили стародавні поховання та гончарні цехи Фахівці припускають, що ця лазня може бути пов'язана з віллою Цицерона, описаною в античних джерелах. Однією з версій занепаду будівлі є вулканічна брадисейсмічна активність у регіоні, через яку частини міста опинилися під водою. "Ми сподіваємося, що дослідження кераміки, архітектури та декоративних елементів допоможе уточнити хронологію використання лазні та підтвердить її зв'язок із віллою Цицерона", додали археологи. Реставраційні роботи заплановані на осінь 2025 року. Спершу фахівці очистять мозаїчну підлогу від соляних відкладень, а потім проведуть консервацію настінних розписів, що збереглися. На археологічній пам'ятці в провінції Сичуань у Центральному Китаї археологи виявили священне бронзове дерево культури Шу. Його знайшли в жертовній ямі. Археологам знадобилися чотири місяці, щоб повністю розкопати гілки, квіти, частини стовбура й прикраси дерева.

На Північному Заході Туреччини в місті Ізміт 17 серпня 1999-го відбувся землетрус силою 7,4 бала за шкалою Ріхтера. Це був один із найбільш руйнівних землетрусів ХХ століття. Місто Ізміт знаходиться за 100 км від Стамбула. Зона руйнування охопила територію площею близько 30 тис. кв. км в найбільш густонаселеній північно-західній частині країни, торкнувшись й частини Стамбула. Підземний поштовх практично вщент зруйнував Ізміт, на місцевому нафтопереробному заводі виникла пожежа. Стамбул залишився без електрики - сталося автоматичне відключення електромережі. 150 тис. жителів Туреччини ще довгий час були змушені жити в контейнерних будинках. У регіон доставлялася допомога, зібрана за допомогою гуманітарних організацій. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Землетрус і цунамі спустошили острів Число жертв землетрусу - понад 15 тис. осіб, ще 25 тис. осіб отримали поранення. 600 тис. залишилися без даху над головою. Загиблих терміново ховали в братських могилах, аби запобігти поширенню хвороб. У місті знищені усі лінії електропередачі і зв'язку, серйозно постраждали лінії водопостачання. Збиток оцінили в $25 млрд. 13 країн надали допомогу постраждалим в ізмітському землетрусі, виславши літаки з медикаментами, продуктами харчування та фахівцями для надання першої допомоги і проведення рятувальних робіт. У Венесуелі 12-го березня 1812-го стався землетрус. Найбільше постраждала столиця Каракас. Землетрус у Венесуелі потужністю 7 балів за шкалою Ріхтера стався на свято Чистого четверга. Якраз вирувала війна за незалежність Венесуели. Діюча влада пояснили це божественним покаранням за повстання проти іспанської корони. Архієпископ Каракаса сказав, що місцеві заслужили цю біду. До 1830-го Каракас відбудували і він залишається столицею досі.