Ukrainians news about Історія

Український літак АН-124 "Руслан" встановив в одному польоті відразу 21 світовий рекорд 26 липня 1985-го. Того дня він підняв вантаж масою 171 т на висоту майже 11 км. Таким чином, перекрив результат американського літака С-5А - 111 т на висоті 2 км. Радянське керівництво хотіло мати літаки, які б мали перевагу над Заходом. Проект побудови такого літака затвердила постанова Ради міністрів СРСР 1966-го, пише Ехрrеss Оnlіnе. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вантажний літак "Мрія" здійснив перший комерційний рейс Його розробляли під кодовою назвою "виріб 200" і планували встановити чотири двигуни. Згодом головний конструктор Олег Антонов змінив конструкцію літака. Для проведення експериментів у повітрі використали чотири летючі лабораторії. Вперше його підняли у повітря 24 грудня 1982-го із аеродрому "Святошино" під Києвом. Згодом у СРСР налагодили серійне виробництво. 1987-го Ан-124 встановив черговий світовий рекорд, виконавши безпосадочний переліт довжиною 20 тис. км уздовж кордонів СРСР за 25 год. 30 хв. Злітна маса літака досягла рекордної величини - 455 т. 24 грудня 1982-го перший політ на київському аеродромі "Святошино" здійснив найбільший серійний вантажний літак у світі АН-124 "Руслан". Його побудували в українському конструкторському бюро імені Олега Антонова під керівництвом конструктора Віктора Толмачова. Над створенням надважкого літака у Радянському Союзі почали задумуватися у 1960-х. Тоді між СРСР і Сполученими Штатами почалися ракетні перегони. Обидві країни намагалися зробити і випробувати найпотужнішу ракету. Болючим у Союзі було питання транспортування на далекі відстані нестандартних за габаритами частин міжконтинентальних ракет. Саме так розпочалися роботи над проектами нових великих літаків.

На острові Гуам у Тихому океані науковці виявили фітоліти рису, вік яких перевищує 3 тис. років. Це найдавніші докази далекої подорожі людей океаном на понад 2 тис. км. Частинки рису були знайдені під час досліджень археологічної пам'ятки Рітідіан, яка розташована на півночі острова. Археологи ідентифікували мікроскопічні лушпиння та частини листя рису, що збереглись у фрагментах місцевої червоної кераміки, повідомляє Аrkеоnеws. До проєкту долучились фахівці з Університету Гуаму, Австралійського національного університету, а також кількох наукових центрів Китаю. Вони застосували методи мікро-КТ-сканування та петрографічного аналізу для точного визначення віку та виду рослини. Результати датують рештки періодом 35003100 років тому. Фітоліти є мікроскопічними утвореннями з кремнезему, які зберігають контури рослин після їхнього розкладання. Завдяки їм науковці можуть виявляти сліди використання культур навіть тоді, коли немає помітних залишків. Попри широке поширення рису на Тайвані та Філіппінах, його практично не виявляли на далеких тихоокеанських островах. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Японії знайшли надзвичайні артефакти Відомо, що Маріанські острови - єдине місце в віддаленій Океанії, де рис був відомий ще до європейської колонізації. Дослідники припускають, що його не вирощували на місці, а привезли для ритуальних цілей. Про це свідчить відсутність землеробських інструментів або слідів полів поблизу. Печера на узбережжі Рітідіан, де були знайдені частинки рису, є однією з найкраще збережених археологічних ділянок Гуаму. На відміну від інших місць, пошкоджених під час Другої світової війни, вона зберегла цілісні культурні шари, що дозволило безпосередньо пов'язати рис із першим населенням острова. Це відкриття суттєво змінює уявлення про появу рису в Тихоокеанському регіоні. Раніше найдавніші знахідки за межами Південно-Східної Азії датувалися лише 1000 років тому. На думку дослідників, ці дані підтверджують гіпотезу про сплановану міграцію з попередньою підготовкою, а не випадкове дрейфування. Люди не лише пересувались морем, а й свідомо перевозили культурно значущі рослини. За словами дослідника Австралійського національного університету Хсяо-чуна Хуна, рис міг мати особливе символічне значення і не призначався для харчових потреб. "Його могли привезти спеціально для ритуалів або як частину культурної ідентичності", - сказав він. У Хорватії археологи ідентифікували рештки затонулого корабля. Він є найдавнішим затонулим в Адріатичному морі. Його виявили на дні біля острова Іловик. Кораблем виявилося торгове судно, яке затонуло понад 2 тис. років тому.

Середньовічну дерев'яну балку з вирізьбленим обличчям виявили на дні польського озера Ледниця під час підводних досліджень археологи з Університету Миколи Коперника. Вчені вважають, що артефакт мав сакральне або захисне призначення. Балка була знайдена під час розкопок, які проводив Центр підводної археології цього університету. Обличчя на дереві має реалістичні риси - очі, ніс, рот, чітко окреслене підборіддя та овальний контур, повідомляє NСU Сеntеr fоr Undеrwаtеr Аrсhаеоlоgy. За словами директора Центру професора Анджея Пидиня об'єкт висотою 12 см і шириною 9 см не був дрібною прикрасою. Це повноцінний елемент архітектури, що, ймовірно, слугував духовному захисту поселення. "Ця знахідка не тільки викликає захоплення майстерністю, створеною понад тисячу років тому, а й відкриває захопливу дискусію про духовне життя слов'ян раннього середньовіччя", - зазначив Пидинь. Він також пояснив, що деревина, з якої вирізьбили балку, була зрубана в 967 році. Ймовірно, ця частина слугувала елементом захисного валу давнього укріплення. Магістр Конрад Левек з Центру підводної археології пояснив, що подібні антропоморфні зображення могли бути поширенішими, ніж свідчать збережені артефакти. Через швидке розкладання дерева такі предмети уціліли лише у виняткових умовах, зокрема під водою або в болотах. "У культурі слов'ян фігурні антропоморфні зображення могли бути набагато поширенішими, ніж можна припустити, судячи з кількості збережених артефактів. Деревина швидко розкладається, тому такі предмети збереглися тільки у виняткових умовах, наприклад, на водно-болотних угіддях або під водою", - сказав Левек. За спостереженнями археологів, слов'яни вірили, що такі обличчя відлякують злі сили. Схожі предмети - статуетки, зображення тварин і людей - виявляли також у стінах будинків, огорожах і навіть культових спорудах. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли двір польських лицарів "Знахідка з Ледниці вписується в ширший контекст захисних магічних практик, відомих на слов'янських територіях. Іноді в оборонних валах ми також знаходимо кістки тварин, зокрема, кінські щелепи та черепи, що може вказувати на ритуальне приношення захисних жертв", - додали автори дослідження. Під час розкопок на острові Ледницький археологи також виявили останки коня, похованого під будівлею. Поруч знайшли частину золотого футляра з гравіюванням коня біля основи укріплення. Це ще один доказ ритуального значення місця. Професор Пидинь наголосив, що якщо обличчя на деревині мало сакральне значення, тоді потрібно переосмислити підходи до вивчення духовності слов'ян. У полі уваги мають бути не лише монументальні ідоли, а й звичайні предмети побуту з символічною функцією - деталі будівель, ворота, палісади. Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства. Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв ІХ ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого. Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

Бокасса був ритуальний канібал "Я скрізь і ніде. Я нічого не бачу, але бачу все. Я нічого не слухаю, але чую все&hеllір; Така вже роль глави держави", казав президент Центральноафриканської Республіки, а пізніше самопроголошений імператор Жан-Бедель Бокасса. Він просто зобов'язаний бути в першій п'ятірці тиранів, які правили наприкінці ХХ ст. Жорстокий, ексцентричний і до того ж канібал. Його режиму були притаманні масові вбивства, тортури, незаконне привласнення коштів. Він анулював першу конституцію, назвавши її мертвою, і проголосив себе президентом. Тоді перейменував країну в імперію і коронував себе, назвався імператором Центральної Африки Народився Жан-Бедель Бокасса 22 лютого 1921-го в сім'ї сільського старости на території, яка була частиною Французької Екваторіальної Африки. У 6 років Бокасса залишився сиротою. Бунтівного батька вбила французька колоніальна влада. А мати вкоротила собі віку за тиждень, залишила 12 дітей. Жан-Бедель здобув французьку освіту у християнській місіонерській школі в Мбаїкі. Далі у столичній школі Бангі намагалися зробити з нього священника, але Бокасса за порадою діда замислювався про військову кар'єру. У 18 років, на початку Другої світової війни, вступив на службу до французької армії. 1944-го Бокасса брав участь у висадженні союзників у Провансі, воював в Індокитаї та Алжирі, його нагородили Орденом Почесного легіону вищою військовою нагородою Франції, заснованою Наполеоном, і Військовим хрестом, отримав французьке громадянство. У серпні 1960-го, після розпаду французької колоніальної імперії, в Африці виникла незалежна держава Центральноафриканська Республіка (ЦАР). І Бокасса став полковником армії однієї з найбідніших країн світу, де читати й писати вміло менш як 10% населення, а понад чверть дітей помирало від хвороб і недоїдання. Обирав згодувати їх левам чи крокодилам Проте Бокасса жадав визнання. Він відвідував урядові заходи, де обвішаний бойовими нагородами сидів поруч із президентом Давидом Дако його двоюрідним братом. Так Бокасса демонстрував свою важливість в уряді. Економіка країни того періоду продовжувала падіння, процвітала корупція. А коли 1964-го Дако встановив дипломатичні відносини з Китаєм Мао Цзедуна, Бокассі це не сподобалося. На той час він дослужився до начальника штабу армії й вирішив узяти уряд ЦАР під свій контроль. 31 грудня 1965-го Бокасса здійснив у своїй країні державний воєнний переворот, поваливши Дако. А 1 січня 1966-го оголосив себе президентом республіки. Того ж дня Бокасса виступав по радіо і сказав, що саме він запобіг спробі державного перевороту. Оскільки президент Дако підписав документ про відставку, Бокасса змушений був узяти на себе тягар управління державою на невизначений термін. У постколоніальній Африці перший державний переворот стався 1963-го. А 1966-го іноземні дипломати вже до такого звикли. Тому з поновленням іноземних контактів Бокасса проблем не мав. Протягом наступних 14 років він правив країною одно­осібно. Існував його режим завдяки військовій та економічній допомозі Франції. Ще на самому початку правління Бокасса анулював конституцію і розпустив Національне зібрання. 1972-го Бокасса проголосив себе довічним президентом. Політичних супротивників стратив, а націо­нальна економіка впала остаточно внаслідок його екстравагантного способу життя. Він активізував видобуток урану й алмазів, на які була багата ЦАР, але майже увесь прибуток ішов до кишені диктатора. Бокасса демонстрував жорстокість, катував і вбивав десятки помічників, у лояльності яких сумнівався. Ще й обирав згодувати їх левам чи крокодилам. ­Знищував їхні сім'ї, щоб не залишати потенційних месників. Бокасса любив відвідувати публічні страти, отримував від цього задоволення. У дитячому таборі "Артек" його прийняли до піонерів Диктатор був відомий непослідовністю дій. Ще на початку правління він розірвав дипломатичні відносини з Китаєм і вигнав із країни всіх комуністичних агентів. А за кілька років встановив дружні відносини з так званими ворогами Заходу країнами соціалістичного блоку Югославією, Північною Кореєю, Румунією і Радянським Союзом. Йому здавалося, що Франція дає замало грошей. У червні 1970-го Бокасса вперше побував у СРСР з офіційним візитом. Йому сподобався ритуал братніх поцілунків Леоніда Брежнєва. Коли Бокасса повернувся в ЦАР, то перецілував усіх своїх міністрів це був тест на вірність. Тих, хто погано цілувався в губи, диктатор просто відправляв на той світ, вважаючи неблагонадійними. 1973-го, коли Бокасса приїжджав удруге, у кримському дитячому таборі "Артек" його прийняли до піонерів. СРСР накидав Бокассі свої ідеї соціалізму. А більше не давав нічого. Проте після таких поїздок до комуністів у кишеню держави, тобто Бокасси, надходило більше фінансової допомоги від французів. Жан-Бедель Бокасса був одержимий усім європейським. Дійшло до того, що він раптом вирішив себе коронувати і стати імператором. Йому захотілося копіювати свого кумира, Наполеона Бонапарта, і суворо дотримуватися правил коронації останнього. А для такої примхи потрібні були чималі гроші. Бокасса, не соромлячись, попросив їх у тодішнього президента Франції Валері Жискара д'Естена. І той погодився, бо ЦАР постачала Франції алмази й уран, необхідний насамперед для ядерної енергетики. Бокасса звернувся до французької компанії із 200-річною історією, яка готувала вбрання для коронації Наполеона. Вартість його імператорської корони, скіпетра, меча й інших прикрас оцінювали в $5 млн. Усіх дизайнерів і майстрів привезли з Франції. 4 грудня 1977-го Бокасса коронував себе імператором перед 5000 глядачів на спортивному стадіоні Бангі. Також коронував імператрицею Катрін Денгіаде, одну з 17 своїх офіційних дружин. З Нормандії Валері Жискар д'Естен надіслав вісім коней, щоб тягнути бронзово-золоту карету. Двоє коней загинули, тоді імператору з імператрицею довелося завершити процесію в лімузині. У тропічну спеку Бокасса був одягнений у копію червоного плаща Наполеона, підбитого хутром білого горностая. З Парижа він імпортував позолочений трон з орлом, золоту корону, 60 тис. пляшок шампанського та бургундського, гардероб від Саrdіn для себе та від Lаnvіn для Катрін. Коронація Бокасси коштувала стільки, скільки становила уся французька допомога розвитку за той рік $25 млн. Церемоніальні туфлі новоспеченого імператора, всіяні діамантами, потрапили у Книгу рекордів Гіннеса як найдорожчі. За крадіжку винуватцю відрізали вуха, а за повторну відрубували руку Однак із 2500 запрошених європейців приїхали 600. З церемонії знущалася європейська преса. Журналісти інших африканських країн змагалися в дотепності. Кенійська Sundаy Nаtіоn писала про "клоунаційну славу" імператора Бокасси. Після коронації Бокасса став офіційно іменуватися імператором Центральної Африки, а його країна Центральноафриканською імперією. Методи покарання у країні стали диктаторськими. За крадіжку винуватцю відрізали вуха, а за повторну відрубували руку. Бокасса встановив особисту монополію на добування алмазів, слонової кістки й виробництво кави в Центральній Африці та ставився до державної скарбниці, як до власної. Наприклад, на китайські кошти, виділені для університету, він купив один із чотирьох своїх замків у Франції. Продовжував дружити з президентом Франції Валері Жискаром д'Естеном. 1975-го той скористався гостинністю Бокасси, щоб приїхати пополювати у приватний мисливський заказник диктатора, який займав більшу частину східної половини країни. Подейкували також, що Бокасса обсипав своїх шановних гостей жменями діамантів. "Цукрова свинина" так Жан-Бедель називав людське м'ясо. І в будь-які поїздки завжди брав із собою консерви з цією "свининою". Пригощав людським м'ясом і своїх міністрів, притому "делікатесом" на одному із засідань Кабміну був їхній колега, який минулого разу сидів із ними за спільним столом і, схоже, сказав щось не дуже вдале в бік Бокасси. Після закінчення обіду диктатор повідомив присутнім, що саме вони скуштували. А першою з'їденою жертвою стала коханка Бокасси. Він власноруч задушив її, а далі наказав приготувати. Бокасса завжди казав, що любить жінок, і доводив це на практиці. Він мав 17 лише офіційних дружин. Катрін Денгіаде, яка стала імператрицею, називав дружиною номер один. Він побачив її 1962-го на вулицях Бангі. Тоді їй було 13 років, йому 41. Батько дівчини й чути не хотів про весілля, проте за три роки, вже як міністр оборони, Бокасса домігся її руки. Катрін єдина з дружин Бокасси, яку в народі називали на ім'я Маман Каті. Решту виключно за їхньою національністю. Оскільки колекціонував дружин по всьому світу, то так і називав: Німкеня, Бельгійка, Камерунка, Китаянка, Габонка, Туніска, Кот-д'Івуарка. Була й Румунка агентка служби безпеки Секурітате. Вона вступила у зв'язок із Бокассою з ініціативи Чаушеску, якого теж цікавили алмази Бокасси. Візит у Китай Бокасса згадував з особливою теплотою: "В один із днів я відвідав парад старшокласниць. Сотня приголомшливих дівчаток махала прапорцями. Одна з них була така прекрасна, що я запропонував їй вийти за мене. Через два місяці вона прибула в Бангі, ми одружилися. Пізніше вона народила мені двох чудових синів. Гарна річ, цей (дипломатичний) протокол". Протягом двох років після помпезної коронації Бокасса став для Парижа ганьбою. Невдоволення його правлінням зростало. Аж тут йому схотілося запровадити у своїй столиці французьку провінційну моду, і Бокасса наказав учням єдиної середньої школи Бангі купувати дорогу шкільну форму. Це при тому, що їхнім батькам не вистачало грошей на підручники. Ясна річ, єдина швейна фабрика, де цю шкільну форму шили, належала Бокассі. Учні та студенти вийшли на вулиці з протестами. 200 школярів "Імператорська гвардія" схопила за те, що вони чинили опір наказу. Бокасса зібрав їх на подвір'ї в'язниці Бангі, розмахував перед ними тростиною із золотим набалдашником і залякував. Убивства дітей тривали кілька тижнів. Їх по одному виводили з камер для "перевірки шкільної форми", а потім забивали до смерті. З чуток, Бокасса особисто брав участь у побиттях, розбив черепи принаймні п'ятьох дітей своєю тростиною з чорного дерева. Про масові вбивства нарешті почули офіційні особи французького посольства в Бангі. Стало зрозуміло, що режиму Бокасси залишалося недовго. Коли Бокасса вирушив із візитом до Лівії до свого нового друга також диктатора Муаммара Каддафі, Жискар д'Естен послав французьких десантників, щоб покінчити з режимом Бокасси. 20 вересня 1979-го Франція здійснила безкровний переворот. Операція отримала назву "Барракуда". Війська Бокасси не чинили опору. Внаслідок перевороту двоюрідний брат Бокасси Дако знов отримав утрачену 14 років тому посаду президента ЦАР. Заодно й повернув країні її назву. Бокасса був ритуальний канібал, їв плоть своїх ворогів або ворогів свого клану. Він робив себе сильнішим, підкреслював свою могутність. Після його повалення французький спецназ під час обшуку імператорського палацу в холодильниках ­знайшов частини людських тіл. Допитаний особистий кухар ексімператора Філіп Ленгіс зізнався, що часто готував із людського м'яса. Французи конфіскували все майно Бокасси, а Дако націоналізував весь його бізнес. Проте імператору-­людожеру Бокассі пощастило: його вигнали до Кот-д'Івуару, а звідти він переїхав у Францію до одного зі своїх замків під Парижем. Ходили чутки, що Бокасса мав якийсь компромат на президента Франції й намагався його шантажувати, тому про всяк випадок французи вирішили тримати його поблизу. 1980-го над людожером Бокассою відбувся заочний суд. Вирок смертна кара з конфіскацією майна. Його звинуватили в 13 тяжких злочинах, зокрема в убивствах, канібалізмі, зґвалтуваннях, розкраданні державних коштів. Проте 1986-го після років вигнання Бокасса повернувся до ЦАР і постав перед судом у Бангі. З нього зняли звинувачення в канібалізмі, але визнали винним у масових убивствах у школах та інших злочинах. Пригощав людським м'ясом і своїх міністрів Смертний вирок замінили на довічне ув'язнення. Помилував його 1993-го президент Андре Колінгба, який свого часу був послом Бокасси в Канаді та Німеччині. Бокасса вийшов із в'язниці босоніж, у білому халаті. "Я тринадцятий апостол", оголосив він. Помер Бокасса в Бангі 1996-го від серцевого нападу у віці 75 років. За 65 км від Бангі, на зовнішньому подвір'ї колишнього заміського маєтку Бокасси в Беренго, стоїть його 3,5-метрова бронзова статуя. Гробниця Бокасси це пошарпана споруда, вкрита плиткою для ванної кімнати й захищена шістьма бетонними стовпами, що підтримують дах із гофрованого металу. 2010-го президент Франсуа Бозізе, який був ад'ютантом Бокасси, оголосив про повну реабілітацію Бокасси. Ще один диктатор, людожер і вбивця прожив довге життя і не зазнав за свої злодіяння жодних адекватних покарань.

Міжнародна археологічна експедиція почала розкопки на пагорбі Бор Овоо в Монголії, де вивчають поховання кочових еліт від бронзового віку до ХІІІ століття. Дослідження відбуваються в межах проєкту "Культура вершників", який очолює турецький історик, професор доктор Кюршад Юлдурим зі Стамбульського університету. В експедиції беруть участь також монгольські фахівці, повідомляє Аrkеоnеws. Професор Юлдурим пояснив, що головна мета досліджень - вивчити похоронні традиції стародавніх тюрків і монголів, а також зрозуміти їхні ритуальні практики. "Цей пагорб був свідком сакральних ритуалів протягом понад 3200 років", - сказав Кюршад Юлдурим. Бор Овоо розташований поруч із комплексом, присвяченим уйгурському хагану Моєну Чуру. Ця місцевість вважається священною у культурній пам'яті Центральної Азії. Команда зосередилась на п'яти ключових курганах, у яких можуть бути не лише людські рештки, а й артефакти, що ілюструють обряди та світогляд кочових спільнот. За першими даними, поховання відображають складну систему культів предків і духовних символів. Незважаючи на офіційний дозвіл, дослідники зіштовхнулися з обережністю місцевого населення. Мешканці вважають Бор Овоо священним місцем і ставляться до розкопок з насторогою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Монголії археологи вперше знайшли гробницю кочівників У складі команди працюють доктор Ферхат Чіфтчі та професор Ердене Мягмар. Вони займаються як аналізом знахідок на місці, так і фіксацією даних для подальших досліджень. Проєкт поєднує польові археологічні роботи з лабораторними аналізами. Його результати мають бути оприлюднені трьома мовами - турецькою, монгольською та англійською. За словами Кюршада Юлдурима, у майбутньому команда планує розширити розкопки на долину Орхон, яка також є надзвичайно важливою для вивчення історії кочових цивілізацій. "Монголія - це унікальний ландшафт для дослідження стародавніх тюркських цивілізацій", - додав професор Юлдурим. На археологічній пам'ятці в провінції Сичуань у Центральному Китаї археологи виявили священне бронзове дерево культури Шу. Його знайшли в жертовній ямі. Археологам знадобилися чотири місяці, щоб повністю розкопати гілки, квіти, частини стовбура й прикраси дерева.

Армія Московії, оточена турками, татарами, шведами і українцями, капітулювала неподалік річки Прут у Молдавському князівстві 23 липня 1711 року. Було підписано Прутський мирний договір. Перед тим московські війська перемогли об'єднану армію короля Швеції Карла ХІІ і гетьмана Івана Мазепи під Полтавою. Ті відступили у володіння Османської імперії. Остання була стурбована посиленням Московії і наприкінці 1710 року оголосила їй війну. Скористався цим і новообраний за межами України гетьман Пилип Орлик, який паралельно із наступом турків здійснив невдалий похід на Правобережну Україну. Після поразки Орлика, московські війська на чолі із царем Петром І вступили на Правобережжя. Вони вирізали українські міста і села, насильно переселяли населення на лівий берег. Згодом рушили до Дунаю - вступили на терени союзного Молдавського князівства. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історики взялись розібратись зі значенням Полтавської битви Вирішальна битва між 43-тисячним військом московитів та майже 200 тисячним військом союзників відбулася 20 липня біля нинішнього румунського села Стенілешть неподалік річки Прут - притоки Дунаю. Незабаром московити потрапили у цілковите оточення та укріпилися в урочищі Нові Стенілешти. Коли над військом нависла загроза повного розгрому і знищення розпочалися мирні переговори. За умовами Прутського мирного договору, Московія була змушена передати Османській імперії місто Азов, зруйнувати фортеці Таганрог і Кам'яний Затон, що загрожували Кримському ханству, пропустити Карла ХІІ та залишки його військ до Швеції. Петро І погодився припинити втручання у справи Речі Посполитої та козаків, зокрема й запорожців, що перебували у союзі з кримським ханом. Москві було заборонено тримати у Стамбулі посла. Після укладання угоди та сплати великого викупу великий візир Балтаджі Мехмед-паша дозволив Петру І вільно вивести залишок військ у Московію. Пізніше за цей вчинок був страчений за наказом султана Ахмеда ІІІ. 3 лютого 1711-го гетьман Пилип Орлик уклав договір із Кримським ханом про спільну боротьбу проти Московського царства.Орлик розпочав спільний похід запорожців, буджацьких татар, шведів і поляків проти Москви. Гетьман 12 лютого вирушив із Бендер у Молдові, перейшов кордон поблизу Рашкова. Він розсилав листи і закликав до повстання народу проти влади московського царя Петра І. Населення підтримало Орлика і один за одним міста Правобережжя переходили під владу гетьмана. Вирішальні події відбувалися Біля Білої Церкви, яку союзникам узяти не вдалося. Татарські війська зрадили гетьмана через нестачу провіанту. Вони почали тікати на південь та брати в ясир українців. З 16 тис. українського війська в Пилипа Орлика залишилося 3 тис. Із ними гетьман вимушений був відійти до Бендер. Через військову невдачу та дії татарських союзників гетьман втратив підтримку українського населення. Тоді ж Московія розпочала контрнаступ.

В Одесі завершили археологічні дослідження поблизу пам'ятника Дюку де Рішельє, де знайшли артефакти ХІV століття. Розкопки проводили студенти Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. Ушинського разом зі співробітниками Інституту археології НАН України, повідомляє "Укрінформ". Ректор університету Андрій Красножон повідомив, що експедиція на Приморському бульварі закінчилася успішно. "Археологічна експедиція на Приморському бульварі в Одесі завершена. Надзвичайно вдалий за результативністю сезон", - зазначив Красножон. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чарки і свистулька - що археологи знайшли в центрі Одеси Серед важливих знахідок - матеріали генуезького походження ХІV століття, знайдені неподалік пам'ятника. Вони свідчать про існування на цій території культурного шару італійського поселення Джінестра, після чого тут з'явилася османська фортеця. Залишки її укріплень розкопали поряд із фунікулером. За словами Красножона, більш докладна інформація про знахідки з'явиться пізніше. Директор департаменту культури Одеської міськради Іван Ліптуга у коментарі під дописом Красножона підкреслив значущість відкриття. "Тепер це стане одним з атрибутів універсальної цінності обʼєкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО!", - написав Ліптуга. Він також повідомив агентству, що наразі обговорюється ідея створення скляного купола над місцем розкопок. "Над залишками фортеці на Приморському бульварі можуть облаштувати скло, а контури споруди позначити плиткою іншого кольору. Якщо такий задум затвердять, також вмонтуємо бронзову інформативну табличку, де буде роз'яснення - що було на цьому місці", - пояснив Ліптуга. На Приморському бульварі в Одесі археологи знайшли античні й турецькі артефакти. Також виявили фрагменти дорогого фаянсу із Західної Туреччини.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Японські археологи зафіксували підземну аномалію поблизу західного кладовища в Гізі, де традиційно ховали представників еліти та родичів фараонів. Дослідники виявили L-подібну структуру завдовжки понад 10 м, що залягає на глибині близько 2 м. Раніше цю частину плато майже не досліджували через відсутність видимих залишків споруд, повідомляє Yаhоо. Учені застосували георадар і метод електричної томографії, що дозволило виявити також глибшу аномалію на рівні 4-10 м нижче поверхні. Зафіксовані показники свідчать про високу електричну опірність, що може означати наявність повітряних порожнин або іншого матеріалу, не схожого на пісок, яким оточена зона. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папірус відкрив таємницю піраміди Хеопса Дослідники не відкидають, що виявлена структура є частиною невідомого раніше поховального комплексу. Не виключено, що вона веде до гробниці, яка ще не була задокументована. "Можливо, це був вхід до глибшої структури. Ми вважаємо, що безперервність неглибокої структури та глибокої великої структури є важливою. За результатами дослідження ми не можемо визначити матеріал, що спричиняє аномалію, але це може бути велика підземна археологічна структура" - йдеться у публікації. У Єгипті археологи знайшли велике поховання із 250 саркофагів із муміями, а також схованку з бронзовими статуями. Знахідка розташована в некрополі Саккара неподалік Каїра. Мумії добре збереглися.

Сторожовий корабель Чорноморського Флоту СКР-112 підняв український прапор і перейшов на бік ВМС України 21 липня 1992 року. Здійснив рейд з Криму до Одеси, переслідуваний чотирма кораблями і двома літаками. Командував сторожовиком капітан-лейтенант Сергій Настенко. Свій вчинок команда з 80 чоловік пояснила неможливістю подальшого проходження служби. Моряки терпіли постійні утиски та приниження від командування флоту через присягу на вірність народу України. Також незрозумілим було питання поділу флоту між Росією і Україною. За спогадами учасників події, переслідування СКР-112 іншими кораблями розпочалося одразу після виходу з озера Донузлав та тривало понад 8 годин. Зі штабу ЧФ прийшов наказ будь-що зупинити та повернути бунтівний корабель на місце базування, натомість акцію підтримав командувач Військово-Морськими силами України контр-адмірал Борис Кожин. Він зателефонував до штабу з проханням дозволити кораблю йти в Одесу, на що отримав відмову та погрозу застосувати зброю. З обох сторін у небо було піднято декілька літаків. Щоб зупинити український корабель застосували артустановку АК-230, однак у корпус не цілили. Команда СКР-112 на провокації не відповідала. Уже після першої години дня до супроводу корабля приєднався прикордонний катер України. Тоді ж з Одеси назустріч вийшли прикордонні кораблі та вилетів винищувач Су-27. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська ракета влучила в український корабель О 17:00 українське судно наздогнали корабель ЧФ "Разітєльний" та ракетний катер РК-260, які почали небезпечне зближення для висадження групи захоплення, однак спроби виявилися марними через вдале маневрування сторожовика. На ньому була піднята бойова тривога. Згодом командування кораблів домовилося про переговори, які, з дозволу штабу, завершилися зупинкою переслідування. Уже о 18:50 СКР-112 прибув до кінцевого пункту призначення. СКР-112 став першим бойовим кораблем ВМС України. Уже 1997 року, попри пропозиції громадськості перетворити його на музей Військово-Морських сил, за наказом Міноборони корабель було порізано на брухт. Після розвалу СРСР у Києві не знали, що робити з Чорноморським флотом. Головний штаб ВМС Росії зміг схилити на свою сторону більшість особового складу флоту. Командувач флоту Ігор Касатонов віддав розпорядження не давати присяги на вірність народу України, допоки керівництво держав не домовиться остаточно, кому належить ЧФ.

Археологи виявили стародавнє поселення, яке дає можливість зазирнути в повсякденне життя та промисловість майже 2000-річної давності. Місце розкопок, яке дослідили перед початком будівництва житлового проєкту, займає площу менш як гектар. Розкопки поблизу Фордінгбріджа виявили понад 2000 археологічних об'єктів, включаючи щонайменше 15 великих круглих будинків, кожен з яких мав діаметр близько 13 м, пише Неrіtаgе Dаіly. Як зазначають вчені, те що фундаменти будівель перекривали один одного, свідчать про те, що цю територію постійно заселяли, і з часом вона зазнавала структурних змін. На ранніх етапах існування поселення переважала побутова діяльність, про що свідчать знахідки, пов'язані з переробленням зернових та виробництвом тканини. Вчені відзначили виявлення численних фрагментів жорна та рідкісного цілого жорна з зеленого пісковику, ймовірно, привезеного з кар'єру в Сассексі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виявили найдавнішу круглу споруду Великої Британії Руф Шаффері, фахівчиня з каменю, наголосила на важливості жорна, яке, очевидно, інтенсивно використовувалося, перш ніж його навмисно поховали догори дном у ямі. Пізніші етапи заселення, що датуються середньою та пізньою римською епохами, свідчать про зміну призначення поселення. Ознаки дрібної промислової діяльності, такі як відходи металообробки, обпалений кремінь, бракована кераміка та змінена під впливом тепла глина, свідчать про те, що це місце перетворилося на місцевий виробничий центр. Це відкриття демонструє те, як сільські громади адаптувалися з часом, не тільки забезпечуючи себе, але й беручи участь у ширших економічних мережах. Аналіз артефактів триває, і очікується, що знахідки розширять історичні відомості про трансформацію сільської місцевості Британії в римську епоху. У Швеції археологи знайшли два древні мечі вікінгів всередині кам'яної поховальної камери. Зброю ніхто не чіпав протягом 1200 років, тож знахідка може багато розповісти про життя людей, які жили тут у ті часи. Мечі виявили у провінції Вестманланд на великій похоронній ділянці, де розташовані понад 100 поховань. Останні датують періодом між 600 та 1 тис. роками нашої ери.

В Азербайджані археологи знайшли стародавній курган віком майже 3800 років. Це відкриття дає змогу краще зрозуміти поховальні обряди населення бронзового віку в регіоні. Дослідження проводили на рівнині Джейранчол, де місцеві мешканці називають одне з місць "Йовсанлідере". Там було виявлено добре збережений курган, що, ймовірно, відображає уявлення давніх людей про смерть та загробне життя, повідомляє Неrіtаgе Dаіly. Керував розкопками керівник Інституту археології та антропології доктор Шаміль Наджафов. За його словами, курган мав ширину 28 м і висоту 2 м. Усередині розміщувалась камера, поділена на три окремі частини. В одній із секцій археологи знайшли останки воїна з озброєнням та спорядженням. В іншій був посуд, а третю залишили порожньою. Вчені припускають, що така структура могла мати ритуальне значення і символізувати шлях душі до потойбічного світу. Загиблий чоловік, імовірно заввишки понад 2 м, лежав у напівзігнутій позі. У руках він тримав бронзовий чотиризубий наконечник списа, що є надзвичайною рідкістю для тієї епохи. Серед знайденого також були бронзові кільця на щиколотках, обсидіанові інструменти, різьблені глечики, а також намистини. Деякі посудини містили залишки вареного м'яса ймовірно, це були кістки кози, коня, кабана й корови. Дослідники вважають це ритуальними жертвоприношеннями для посмертного життя. Поховальна камера була вкрита 14 вапняковими плитами, кожна вагою близько 1 т. У верхній частині кургану археологи знайшли кам'яну фігуру бика. Це свідчить про церемоніальне значення місця поховання. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Азербайджані виявили курган вождя Усі знайдені об'єкти були ретельно задокументовані, а деякі з них були відреставровані безпосередньо на розкопках. Наступним кроком стане радіовуглецеве датування та аналіз металів, аби точніше визначити походження артефактів. На думку дослідників, поховання засвідчує, що для давніх культур смерть не була лише фіналом. Її сприймали як перехід до іншої реальності. Завдяки такому відкриттю можна краще зрозуміти світогляд і релігійні уявлення людей, які жили тисячі років тому. У Швеції археологи знайшли два древні мечі вікінгів всередині кам'яної поховальної камери. Зброю ніхто не чіпав протягом 1200 років, тож знахідка може багато розповісти про життя людей, які жили тут у ті часи. Мечі виявили у провінції Вестманланд на великій похоронній ділянці, де розташовані понад 100 поховань. Останні датують періодом між 600 та 1 тис. роками нашої ери.

19 липня 1945 року в московській Бутирській в'язниці помер священник та колишній президент Карпатської України Августин Волошин. Витримав вісім допитів чекістів. Іще в березні 1939-го, після окупації Закарпаття угорськими військами, Волошин емігрував разом з українським урядом до Чехословаччини. Почав жити в Празі. Викладав педагогіку в приватному Українському вільному університеті, став деканом факультету, а згодом ректором навчального закладу. Після окупації Чехословаччини гітлерівськими військами, заклад підпорядкували ректорові німецького Карлового університету. Волошин поринув у наукову роботу. У травні 1945 року на територію Чехословаччини увійшли радянські війська. Новий ректор університету Андрій Яковлів наполягав на переїзді закладу до Німеччини, але Августин Волошин вирішив залишитись у Празі та спробувати знайти спільну мову із радянською владою. Очолив відділ університету. Невдовзі у двері його будинку постукали спецслужби СМЕРШу. Вченого заарештували без жодних пояснень та насильно вивезли до Москви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Все-таки ті люди не скавуліли й не склали зброю" - як проголошували Карпатську Україну 22 травня розпочалися багатогодинні допити з фізичними та психологічними тортурами. Волошину закидали ворожу діяльність проти СРСР, співпрацю із німцями та націоналізм. Слова, що заарештований несправедливо, адже є громадянином зовсім іншої держави, не допомогли. Після знущань Волошин "визнав", що "під впливом націоналістів і агентів Берліна скотився і проводив націоналістичну антирадянську діяльність". 19 липня 71-річному чоловікові стало зле. Того ж дня помер у тюремній лікарні. За офіційною версією, від паралічу серця. Утім, не виключали й умисне вбивство ще 11 липня, адже його ім'я мало велику вагу та вплив серед українців Закарпаття. Раніше, 29 червня 1945 року, Чехословаччина та СРСР підписали договір, за яким край приєднали до УРСР. Радянська влада прагнула уникнути будь-яких проблем. Августина Волошина реабілітували лише 1991-го, а за 11 років президент України Леонід Кучма підписав указ про надання діячеві звання Героя України посмертно, з врученням ордена Держави. У ніч на 14 березня 1939-го на територію Закарпаття зайшли війська Угорщини. Вони отримали підтримку канцлера Німеччини Адольфа Гітлера. Захотіли підпорядкувати собі новостворене державне утворення з центром у місті Хуст Карпатську Україну. Того ж дня прем'єр уряду Карпатської України Августин Волошин проголосив самостійність Закарпаття. На його захист стало військове формування "Карпатська Січ". До нього входили не лише місцеві чоловіки. Були приїжджі із Галичини та української діаспори.

Італійські археологи знайшли залишки давньогрецького судна біля узбережжя Сицилії. Судно затонуло понад 2 тис. років тому й збереглося частково під піском і камінням. Знахідка датується VІV століттями до нашої ери. Судно виявили на глибині 6 метрів у морі поблизу сицилійського міста Санта-Марія-дель-Фокалло, повідомляє АNSА. Серед знайдених предметів - уламки дерев'яної конструкції, щогла, чорнофігурна кераміка, глечик для мазі з написом грецького слова Nаu (що означає "судно"), а також частина корабельного каната, що збереглася у винятковому стані. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи могли знайти затонулий корабель славетного капітана Археологи підкреслили, що рештки були приховані під товщею морського піску та каменів, але добре збереглися завдяки умовам на дні. За їхніми словами, підводні дослідження тривали з травня по червень. Вони проводилися методом прямого огляду й фотограмметрії, що дозволило створити детальну тривимірну модель затонулого судна. У Хорватії археологи ідентифікували рештки затонулого корабля. Він є найдавнішим затонулим в Адріатичному морі. Його виявили на дні біля острова Іловик. Кораблем виявилося торгове судно, яке затонуло понад 2 тис. років тому.

Уперше в історії українська культурна спадщина представлена в одному з головних музеїв світу. Шаблю гетьмана Івана Мазепи кінця ХVІІ століття експонуватимуть у Королівській зброярні (Тhе Rоyаl Аrmоurіеs) з 18 липня по 3 серпня 2025 року. На відкриття експозиції завітав британський актор, письменник і друг України сер Стівен Фрай. Організаторами проєкту стали громадська організація UКRАІNЕ WОW разом із музеєм Тhе Rоyаl Аrmоurіеs та Чернігівським обласним історичним музеєм імені Василя Тарновського. "Ми горді представити унікальний історичний артефакт в одному з найстаріших музеїв світу. Така подія - можливість знову і знову говорити про українську культуру та спадщину, видатних постатей минулого. Століттями Росія намагалася спаплюжити ім'я гетьмана Мазепи. Сьогодні він отримає заслужене визнання: як герой, котрий боровся за суверенітет країни та її свободу. Ми дякуємо Сполученому королівству, Лондонському Тауеру та музею Тhе Rоyаl Аrmоurіеs за підтримку ініціативи", - кажуть співзасновниці UКRАІNЕ WОW Ярослава Гресь та Юлія Соловей. "Шабля гетьмана Мазепи - унікальний зразок українського зброярства кінця ХVІІ століття, створений під впливом східних культур. Сьогодні це частина спадщини, яку ми зберігаємо під час війни. Наш музей постраждав від російських обстрілів у 2022 році, і загроза для культурної спадщини досі лишається. Завдяки підтримці, зокрема іноземних партнерів, ми маємо змогу не лише зберігати, а й показувати світові, що саме захищає Україна", - сказав директор Чернігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського Максим Блакитний. Проєкт реалізований за підтримки Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Чернігівської обласної державної адміністрації. "Експонування шаблі гетьмана Івана Мазепи в Лондонському Тауері - це промовистий жест, що повертає Україні її голос та вагоме місце в історії Європи. Ця шабля символізує визначальну роль українського війська в історії Європи, і це дуже актуально сьогодні. Вона підкреслює український фактор в історії славетних перемог європейського минулого. Це про силу українського воїна, силу української зброї та звитяги протягом століть. Важливе також відновлення слави гетьмана Івана Мазепи - видатного державника, дипломата та мецената, який уособлює боротьбу України за гідність, свободу та незалежність. У час геноцидної російської агресії представлення української реліквії у серці Великої Британії - це акт памʼяті і водночас акт майбутнього. Ми дбаємо про те, щоби світ знав, бачив і розумів Україну такою, якою вона є: державою з величною історією та багатою культурою", - наголосив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. "Іван Мазепа, якого мало памʼятають зараз у Європі, був колись, з легкої руки Вольтера та Байрона, неймовірно впізнаваним та популярним персонажем - символом нерозсудливої пристрасті та авантюризму, героєм поем, картин та навіть циркових вистав. Я сподіваюсь, що показ шаблі Мазепи в лондонському Тауері стане приводом для британців не лише згадати про нього, а й познайомитися зі справжнім гетьманом - постаттю значно глибшою та багатограннішою: державником, тонким політиком, патроном мистецтв та освіти, справжнім європейцем своєї доби. Мазепа в цьому сенсі - гарний символ нашої країни. У ньому є глибина, яка варта того, щоб бути відкритою", - сказала перша заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій України Галина Григоренко. Королівська зброярня (Тhе Rоyаl Аrmоurіеs) - один із найстаріших музеїв у світі. Він зберігає національну колекцію зброї та обладунків, яка формувалася понад 700 років. Багато з її експонатів представлені в Лондонському Тауері - об'єкті світової спадщини ЮНЕСКО, яким опікується організація Ніstоrіс Rоyаl Раlасеs і який щороку відвідують понад 3 мільйони людей. Шабля Мазепи з музею Чернігова представлена в Білій вежі - найстарішій частині Лондонського Тауера, що закладена Вільгельмом Завойовником в ХІ столітті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Усик-Дюбуа: хто буде битися в андеркарді "Експонування шаблі Мазепи - це рідкісна нагода побачити історичний артефакт, пов'язаний з одним із головних державників та воїнів України, якого добре знали і в Європі. Шабля Мазепи набула символічного значення, коли чемпіон світу з боксу у надважкій вазі Олександр Усик підняв її над головою на рингу після своєї перемоги над Тайсоном Ф'юрі у 2024 році. Це демонструє, яку силу можуть мати предмети у формуванні національної ідентичності та стійкості. Для нас велика честь представляти цю реліквію поряд із колекцією Королівської зброярні у Лондонському Тауері напередодні бою Усика проти Денієла Дюбуа за захист титулу чемпіона світу, який відбудеться 19 липня", - зазначив Нат Едвардс, генеральний директор Тhе Rоyаl Аrmоurіеs. "Чудова виставка, що демонструє історичну шаблю Івана Мазепи в Лондонському Тауері, є рідкісною нагодою побачити цей потужний символ української спадщини. Такі культурні обміни зміцнюють зв'язки між нашими народами, як це вже продемонстровано в сторічному партнерстві між Великою Британією та Україною, і нагадують нам, чому ми маємо продовжувати підтримувати суверенітет і незалежність України", - сказав міністр креативних індустрій, мистецтв і туризму Великої Британії Кріс Браянт. Матеріали для виставки допомагали створювати історики Сергій Плохій та Олексій Сокирко. Вони розкривають постать Мазепи як воїна, дипломата та мецената. Образ гетьмана надихав Віктора Гюго, Джорджа Байрона, Ежена Делакруа, Теодора Жеріко, Ференца Ліста та багатьох інших видатних митців, які присвячували йому свої твори. Ukrаіnе WОW - громадська організація, заснована Ярославою Гресь та Юлією Соловей. Вона популяризує українську культуру на світовій арені, а також усередині самої країни. Її завдання - об'єднувати людей довкола українських wоw, пов'язуючи історію та новітні технології, видатних діячів минулого й топові імена сучасності. Після перемоги над Тайсоном Ф'юрі в Саудівській Аравії володар титулів WВА, WВО, WВС та ІВО в надважкій вазі Олександр Усик підняв над головою оригінальну шаблю гетьмана Івана Мазепи. Після бою Усика та Ф'юрі унікальний артефакт побачили мільйони глядачів в усьому світі. Таким чином спортсмен нагадав про видатного гетьмана, який ще триста років тому боровся за свободу України від російських загарбників.

Збройний виступ солдатів полку імені гетьмана Павла Полуботка розпочався в ніч на 18 липня 1917 року в Києві. Вояки прагнули проголосити незалежність України. Одним із приводів до повстання став компроміс між Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії, відомий як Другий універсал. Рушійну силу склали новобранці, які базувалися у селищі Грушки в передмісті столиці. Вони потерпали від нестачі продовольства, медикаментів, одягу. Тоді проходила українізація армії і чоловіки вимагали визнати їх 2-м Українським полком імені Павла Полуботка, але росіяни одразу хотіли відправити їх на фронт. На переговорах між представниками уряду і полуботківцями 17 липня не було досягнуто жодного компромісу. Тоді представники Центральної Ради заявили, що не потребують підтримки полуботківців, адже очікують прибуття з фронту 1,5 млн вірних солдатів. Домоглися прийняття 1-м Українським полком імені Богдана Хмельницького спеціальної ухвали, яка постановила, що полк "не вважає полуботківців за своїх братів, відмовляє їм у допомозі і радить негайно виконати наказ - вирушити на фронт". Тоді полуботківці розробили план виступу, який передбачав зайняття усі важливих військових та цивільних об'єктів Києва, зокрема банку, скарбниці, базарів, мостів, товарних станцій. Також вояки видали маніфест у якому заявили, що не бажають мати свободи лише на папері й приступають до встановлення порядку в Україні, визнають Центральну Раду, але виганяють зрадників і "кацапів" без її відома. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Корпус Павла Скоропадського придушив повстання на Вінниччині Полуботківці розійшлися містом, займали установи, встановлювали караули, деякі з них чинили великі погроми. Повстанці заарештували навіть військового коменданта Києва, якого натомість швидко звільнили. Колони із українськими прапорами рушили до Будинку Центральної Ради, військові висували гасла негайного проголошення незалежності України, через що підбурювачем виступу називали самостійника Миколу Міхновського. Реакція політиків була миттєвою. Вони скликали засідання уряду - Генерального Секретаріату і Українського генерального військового комітету, після чого домоглися зміни караулів полуботківців солдатами полку Богдана Хмельницького. Тоді ж було вирішено відновити порушений порядок. Полуботківців роззброювали та арештовували. Уже 20 липня, після сутичок у Грушках, вони погодилися скласти зброю. За добу Центральна Рада визнала 2-й Український козацький полк імені Павла Полуботка окремою військовою частиною. Більшість солдатів майже одразу відправили на Румунський фронт, де у жорстоких боях вони зазнали великих утрат - від полку залишилось 5 чоловік. На фронт був відправлений і Микола Міхновський. 19 березня 1917 року в Києві пройшла 100-тисячна демонстрація українців. Люди вийшли з гаслами "Автономію Україні", "Вільна Україна у вільній Росії", "Хай живе вільна Україна з гетьманом на чолі". Учасники мітингу зібралися на бульварі Тараса Шевченка та на Володимирській вул. біля університету. Люди несли транспаранти, портрети Тараса Шевченка та синьо-жовті прапори.

Під товщею льоду Східної Антарктиди вчені виявили ландшафт, якому понад 30 млн років. Ці давні ділянки збереглися незмінними з часів, коли льодовикового щита ще не існувало. Науковці встановили, що давні річкові системи ще десятки мільйонів років тому вирівняли частину території, яка згодом опинилася під льодом. Ці геологічні утворення пролягли уздовж антарктичного узбережжя приблизно на 3500 км. Їхній вік оцінили у межах від 80 до 34 млн років. Дослідження було опубліковано в журналі Nаturе Gеоsсіеnсе, на нього посилається видання Lіvе Sсіеnсе. Геофізик із Ньюкаслського університету та один з авторів роботи Ніл Росс зазначив, що наукова спільнота вже давно здогадувалася про існування таких рівнин під кригою. "Ми давно були заінтриговані і спантеличені фрагментами свідчень існування "рівних" ландшафтів під Антарктичним крижаним щитом. Це дослідження об'єднує фрагменти даних, щоб скласти загальну картину: як утворилися ці стародавні поверхні, якою є їхня роль у визначенні сучасного руху льоду і яким є їхній можливий вплив на еволюцію Східно-Антарктичного крижаного щита в умовах глобального потепління", - сказав Росс. Дослідники проаналізували радіолокаційні дані з чотирьох окремих проєктів, що дозволило створити точну карту рельєфу підлідної поверхні. Полярний геофізик Гай Паксман із Даремського університету пояснив, що дивовижно рівні ділянки виявлялися фактично в кожному регіоні, який вони аналізували. За його словами, "виявлені нами рівні поверхні збереглися відносно недоторканими понад 30 млн років, що свідчить про те, що частини крижаного щита зберегли ландшафт, а не зруйнували його". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Антарктиді не вистачає морського льоду розміром з Аргентину - СNN Учені вважають, що плоскі тераси виникли вже після розпаду Гондвани, коли Антарктида відокремилася від інших континентів. На цих рівнинах рух льоду дуже повільний, тоді як у западинах між ними значно швидший. Імовірно, глибокі жолоби виникли через потоки талої води, які проходили природними заглибленнями в період формування льодовика. Це відкриття має практичне значення. Знання про підлідні структури допоможуть краще передбачити, як змінюватиметься крижаний щит у разі глобального потепління. "Така інформація, як форма і геологія нещодавно картованих поверхонь, допоможе нам краще зрозуміти, як рухається лід на краю Східної Антарктиди. Це, своєю чергою, допоможе легше прогнозувати, як Східно-Антарктичний крижаний щит може вплинути на рівень моря за різних рівнів потепління клімату в майбутньому", - підкреслив Паксман. Танення льоду в Гренландії спричинило підвищення рівня води у світі на 1,2 см. Крижаний щит Гренландії втратив близько 4700 гігатонн льоду з початку вимірювань у квітні 2002 року. Цього достатньо, щоб занурити США на 0,5 м під воду.

Археологи в столиці Норвегії виявили близько 3 тис. середньовічних артефактів під час розкопок у портовій зоні Бйорвіка. Знахідки, здебільшого зі шкіри, проливають світло на повсякденне життя мешканців стародавнього Осло, пише Неrіtаgе Dаіly. Фахівці знайшли велику кількість взуття - від коротких черевиків до високих чобіт, прикрашених вишуканими орнаментами. Взуття зберегло сліди тривалого користування. На шкірі видно зморшки, а підошви в багатьох місцях були лагоджені. Це свідчить про турботливе ставлення до речей, їхню практичність і цінність у повсякденному вжитку. Крім взуття, дослідники натрапили на більш ніж 20 фрагментів шкіряних сумок, виконаних у різних стилях і розмірах. У середньовічних норвежців не було кишень в одязі, тому вони носили речі в сумках на ременях або прикріплених до поясу. Це свідчить про продуману організацію побуту. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Древню стрілу знайшли у льодовику Серед інших знахідок - піхви для ножів та мечів. Їхня присутність підкреслює значущість особистої зброї для мешканців тогочасного міста. Археологи припускають, що більшість предметів походять із давніх звалищ біля річки Альна. Саме сезонні підтоплення протягом століть могли переміщувати ці речі, зберігаючи їх у шарах ґрунту. Особливо вразила дослідників велика кількість дитячого взуття - понад 40 маленьких черевиків. Деякі були розміром із сучасний 22-й і, ймовірно, належали малюкам до 1 року. Як і доросле взуття, ці черевики зношувались, ремонтувались і використовувались повторно. Учені зазначають, що частину артефактів могли викинути біля річки ще кілька століть тому, а потрапили вони на місце розкопок значно пізніше можливо, в період з 1500-х до 1700-х років. Відкриття дозволяє краще зрозуміти побутові звички міщан тогочасного Осло та показує, як природа мимоволі зберегла свідчення минулого. Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства. Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв ІХ ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого. Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" набув чинності 16 липня 2019 року. Підтвердив норму Конституції України про єдину державну мову в Україні, нею зобов'язаний володіти кожен громадянин. Задля забезпечення виконання норм документа створили Національну комісію зі стандартів державної мови та секретаріат уповноваженого із захисту державної мови. Українська стала обов'язковою в усіх сферах публічного життя. Закон зобов'язав користуватися українською при виконанні службових обов'язків чиновників, військовослужбовців, правоохоронців, прокурорів, адвокатів і нотаріусів, освітян та медпрацівників. За порушення передбачили штрафи - від 3,4 до 6,8 тис. грн. Державною мовою зобов'язані користуватися в діловодстві, сфері культури, рекламі, під час проведення спортивних заходів, у написах і повідомленнях у транспорті, під час обслуговування пасажирів, на вивісках та дорожніх знаках, у науці разом з англійською. Більшість положень мовного закону набули чинності протягом двох років. З 16 липня 2021-го держслужбовці мали почати складати іспити на знання мови, які розробила Національна комісія зі стандартів державної мови. Відтепер не менш як половина книг, які надрукував видавець упродовж року, має бути українською мовою. Не менш ніж 50% назв книг у книгарнях державною. Використання української мови стане обов'язковим у фільмах і серіалах на телебаченні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не дамо продати мову": під Радою мітингувальники побилися з правоохоронцями "Підтримка законопроєкту багатьма депутатами, спікером, членами уряду і президентом дозволили по максимуму закласти в документ ті норми, які ми хотіли. Навіть компромісні зміни, які внесли в другому читанні, не вважаю недоліками. Вони стосувалися відтермінування деяких норм на рік-два-п'ять. Це дозволяє підготуватися до змін", - вважає співкоординатор руху "Простір свободи" Тарас Шамайда. Найслабшими вважає норми про телебачення. "Збільшення квот відклали на 2024 рік. Власники телеканалів переважно любителі російської мови. Щоб вони чинили менший опір, то мусили йти їм на поступки. Це було потрібно, щоб мати потрібну кількість голосів. Дозволили мати 25 відсотків російськомовних програм. Це тяжко проконтролювати. Бо ведучий може говорити українською, а гості російською. Задумана вона, як українськомовна, а виходить майже повністю іншомовна. Телебачення як чинник об'єднання суспільства має бути повністю українськомовним", - переконаний Тарас Шамайда. 25 квітня 2019 року парламент підтримав у другому читанні та вцілому законопроєкт про забезпечення функціонування української мови як державної. За проголосували 278 народних депутатів. Ще двоє парламентарів повідомили, що їхні картки не спрацювали. Після ухвалення рішення парламент виконав державний гімн. На історичне пленарне засідання приїхали третій президент Віктор Ющенко та патріарх Філарет.

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила "Декларацію про державний суверенітет". Вона стала одним із ключових державницьких актів того часу. За основу Декларації взяли проєкт депутата-народорадівця Сергія Головатого і Президії Верховної Ради. Перед тим обговорювали аж 12 проєктів, які відкидали. За остаточну редакцію проголосували 355 народних депутатів, проти чотири, один утримався. Декларація проголосила державний суверенітет України як "верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх стосунках". У документі вперше в новітній національній історії, у контексті офіційної назви держави, вжили слово "Україна". Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення. Народ ставав єдиним джерелом державної влади, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. Водночас держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Документ декларував необхідність побудови правової держави. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 30 років тому почала працювати Верховна Рада У Декларації також проголошувалося, що Україна має своє громадянство, економічну самостійність, а також самостійність у вирішенні питань науки та освіти, культурного й духовного розвитку. Декларувався статус нейтральної, позаблокової та без'ядерної держави. День проголошення Декларації оголосили святковим і вихідним. Хоч спочатку їй і не надали статусу конституційного акта, все ж до Конституції УРСР внесли статті, що проголошували верховенство українських законів над союзними. Це стало важливим кроком для справжньої реалізації документа. Декларація про державний суверенітет стала актом відновлення державницьких прагнень українців через 70 років після доби Української революції 1917-1921 років. Перша річниця її прийняття супроводжувалася урочистими мітингами й великими демонстраціями у багатьох регіонах. За кожне положення декларації проходили словесні бої у сесійній залі парламенту. Проте події, які сколихнули Радянський Союз, вказували на невідворотність змін. Комуністи, які складали більшість у Раді, пішли на поступки демократичним силам. 11 липня 1990-го 244-ма голосами прийняли І розділ Декларації про "Самовизначення української нації". Вирішальні події відбулись 16 липня, коли 355 депутатів проголосували за прийняття історичного документа. За спогадами депутата Володимира Колінеця, демократичні сили того дня вимагали повного проголошення незалежності України. Голова засідання Іван Плющ розумів майбутню реакцію з Москви. Тому запевнив, що додавати даний пункт до декларації не варто, щоб не провалити її. Але пообіцяв записати його у постанові про набуття чинності Декларації. Так і сталося.

У місті Туам, що в Ірландії, стартували офіційні розкопки на території колишнього притулку для одиноких матерів та немовлят St Маry's. Саме тут, як припускають, можуть бути поховані останки близько 800 дітей, які загинули між 1925 і 1961 роками, повідомляє Тhе Guаrdіаn а ділянці розміром 5 тис. кв. м працюють фахівці з різних країн. Команду очолює колишній співробітник Міжнародного комітету Червоного Хреста Деніел МакСвіні. Процес ексгумації триватиме орієнтовно 2 роки. Метою є ідентифікація рештків за допомогою ДНК, щоб згодом передати їх родинам для гідного поховання. Такі притулки були поширеними у ХХ столітті в Ірландії. Їх створювали для жінок і дівчат, які завагітніли поза шлюбом, іноді після зґвалтувань. У багатьох випадках жінок змушували перебувати у цих установах примусово. У притулках матері часто виконували важку фізичну роботу без оплати, переважно в так званих "Пральнях Магдалини". Їм не надавали ні медичної, ні психологічної допомоги. Умови проживання були суворими, а контроль жорстким. Молодих матерів зазвичай розлучали з дітьми. Малюків могли віддавати на усиновлення без згоди жінок, іноді навіть за кордон. Смертність серед дітей у таких установах була надзвичайно високою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчені відкопали римський горщик Один із таких закладів, St Маry's у Туамі, працював під наглядом католицького ордену Воn Sесоurs. Протягом років у ньому фіксували жахливі умови. Матерів та немовлят утримували окремо. Багато дітей гинули від інфекцій та виснаження. У деякі роки смертність сягала 34%. Як з'ясувалося пізніше, померлих таємно ховали, не попереджаючи родини. У 1975 році двоє місцевих хлопців виявили дитячі кістки під бетонною плитою, але ця знахідка залишилась без реакції влади. Лише у 2014 році дослідниця Кетрін Корлесс виявила 796 свідоцтв про смерть, не знайшовши жодного запису про поховання. Вона припустила, що рештки немовлят могли бути вкинуті до старого септика на території притулку. Після гучної публікації розслідування уряд створив спеціальну комісію для перевірки діяльності подібних закладів по всій країні. У 2021 році комісія оприлюднила фінальний звіт. У ньому вказано, що з 1922 по 1998 рік у таких установах загинуло приблизно 9 тис. дітей. Це удвічі більше за середній рівень дитячої смертності в країні. Того ж року тодішній прем'єр-міністр Ірландії Майкл Мартін публічно вибачився перед усіма постраждалими та їхніми родинами. Студенти-археологи Трініті-Сент-Девідського університету в Уельсі розпочали свою першу археологічну практику. Шукали середньовічні артефакти. Натомість знайшли давню кам'яну сокиру.