Нещодавно в Японії та Південній Кореї знову активізувалися дискусії про можливість розробки власної ядерної зброї. Цього разу це зумовлено позицією Дональда Трампа, який після свого переобрання неодноразово висловлював сумніви щодо готовності США захищати не лише європейських союзників у разі конфлікту з РФ, але й азійських, для яких КНДР та КНР можуть становити загрозу. Такі заяви Трампа, зокрема його критика НАТО та вимоги до союзників платити більше за оборону, змусили Токіо та Сеул задуматися про "план Б". Ця ситуація має паралелі з Україною, де війна з Росією спонукала також до дебатів про необхідність або вступу до НАТО, або відновлення ядерного потенціалу.Детальніше про це розповість Еспресо.Чи думала раніше Японія про свою ядерну зброю?Японський циклотрон у 1943 році, фото: ВікіпедіяДля багатьох це може бути несподіванкою, але Японія не лише думала про свою ядерну зброю, але й була та залишається за крок, щоб її зробити. Ще у 30-ті роки минулого століття, коли світові вчені почали інтенсивно цікавитися і вивчати силу, що приховує атом, японські науковці теж не відставали в цьому питанні. Тим більше, що до імперського уряду було донесено значення такого відкриття, яке б могло створити надпотужні бомби нового типу.Тому у 1941–1945 роках японська армія (проєкт Ni-Go) та флот (F-Go) працювали над збагаченням урану, але брак ресурсів, особливо урану, зупинив прогрес. В останній момент Німеччина намагалася поставити підводним човном 560 кг оксиду урану в 1945 році, але вантаж перехопили США. Вважається, що за достатньої кількості урану Японія могла б створити бомбу за 1-2 роки, але брак фінансування й координації в умовах поразки зробили це неможливим. Після Другої світової гуляли чутки про нібито японське ядерне випробування в корейському Хуннамі перед своєю капітуляцією, але вони не підтвердилися.Загалом кажучи, як і їхні німецькі колеги, японські розробники не отримали для своїх досліджень достатньо ресурсів та матеріалу. Адже, що влада у Берліні, що їхні союзники у Токіо вважали, мовляв, американці і так не встигнуть у час Другої світової війни зробити атомну бомбу, якщо це взагалі можливо, тому нащо нам витрачати на це величезні гроші… Та як виявилося, це не лише можливо (Мангеттенський проєкт обійшовся, за теперішнім курсом, у близько $35 млрд), але й саме японці першими у світі відчули руйнівну силу нової зброї після американської атаки на Хіросіму та Нагасакі.Після цього японці стали рішучими прихильниками антиядерних настроїв, які були закріплені у їхню повоєнну Конституцію та остаточно сформовані у відомі "Три неядерні принципи" у 1967 році – не виробляти, не володіти та не розміщувати ядерну зброю на своїй території. Хоча, варто відзначити, що саме у 60-х роках в японському політикумі вперше визріла думка про свою ядерну зброю. Адже після першого ядерного випробування Китаю в 1964 році тодішній прем'єр-міністр Японії Ейсаку Сато прямо сказав президенту США Ліндону Джонсону, якщо китайські комуністи мають ядерну зброю, то і японці також повинні нею володіти. Японський уряд хотів отримати тактичну ядерну зброю для оборонних цілей. Але американці були категорично проти цього, тому запевнили у гарантіях безпеки та змусили Токіо підписати Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Цікаво те, що "Три неядерні принципи" хоч і були прийняті японським парламентом, але не є законом. Як більш детально пояснив Ейсаку Сато японським парламентарям, якщо американські гарантії коли-небудь будуть зняті чи виглядатимуть ненадійними, ось тоді Японія може не мати іншого вибору, окрім як зробити свою ядерну зброю... Тобто Токіо зберіг ядерний варіант як опцію. Щобільше, Японія залишається унікальною країною серед держав, що не володіють ядерною зброєю, адже має повний цикл ядерного палива як частину своєї цивільної ядерної енергетики, а також передові розробки в галузях, необхідних для виробництва ядерної зброї. Тому її часто ставлять у приклад пояснення терміну "ядерної латентності" чи ядерного порогу, коли країна володіє всіма технологіями, інфраструктурою та можливостями для швидкої розробки ядерної зброї, але свідомо цього не робить. Наприклад, у 2012 році повідомлялося, що Японія мала 9 тонн плутонію, якого було б достатньо для виробництва понад 1000 ядерних боєголовок.Атомна електростанція Такахама, фото: ВікіпедіяЩоб стати повноцінним учасником "ядерного клубу", Токіо кілька разів підштовхували події, які збільшували цей "клуб". А саме загострення між Індією та Пакистаном і як наслідок у кінці 90-х обидві країни почали масове виробництво ядерної зброї, тим самим порушивши угоду про нерозповсюдження зброї масового знищення. У Токіо сподівалися, що світ гостро відреагує та накладе значні санкції на порушників, але цього не сталося. Ще більше занепокоєння викликала розробка балістичних ракет КНДР і їхня розробка ядерної зброї. Коли над Японією почали пролітати корейські ракети внаслідок їхніх випробувань, суспільні настрої почали поступово змінюватися. В японському медіапросторі експерти та політики почали все більше виступати за створення своєї ядерної зброї. Що завадило Південній Кореї створити ядерну бомбуКомплекс балістичних ракет середньої дальності КНДР, які становлять небезпеку для Південної Кореї, фото: відкриті джерелаРеспубліка Корея, чи Південна Корея, також є підписантом Договору про нерозповсюдження ядерної зброї і не володіє такою зброєю. Проте у 70-х роках минулого століття був період, коли Суел вів таємну розробрку своєї атомної бомби. Після Корейської війни Північна Корея залишалася ворожою до Південної, а її співпраця з СРСР і Китаєм у ядерній сфері викликала занепокоєння в Сеулі. Північнокорейська ядерна програма, розпочата з будівництва дослідного центру в Йонбені у середині 60-х років, підігрівала страхи Південної Кореї.У 1969 році президент США Річард Ніксон оголосив доктрину, яка закликала союзників брати більше відповідальності за власну оборону. У 1971 році США вивели частину військ із Південної Кореї (близько 20,000 із 60,000), що посилило відчуття вразливості серед політикуму Сеула. Як наслідок під керівництвом президента Пак Чон Хі у 1970 році Південна Корея розпочала секретну програму зі створення ядерної зброї. Уряд створив Агентство з розвитку оборонної зброї, яке займалося дослідженнями зі збагачення урану та переробки плутонію. Пак вважав, що ядерна зброя необхідна для захисту від КНДР і забезпечення стратегічної автономії, особливо якщо США ще більше послаблять підтримку. Програма передбачала закупівлю технологій для переробки плутонію у Франції та Канаді, а також дослідження збагачення урану через цивільні ядерні проєкти. За задумом, до кінця 1970-х в Південної Кореї мала появитися своя ядерна зброя.Та у 1974 році США дізналися про цю програму і чинили сильний тиск на Сеул, погрожуючи економічними санкціями та припиненням військової допомоги. У 1975 році Південна Корея ратифікувала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, а в 1976 році президент Пак офіційно зупинив ядерні дослідження під тиском Вашингтона, який запропонував посилені гарантії безпеки, включаючи "ядерну парасольку". Програма була згорнута, але залишила Південній Кореї технологічні знання та інфраструктуру.Новий виток проблем настав зі створенням КНДР своєї ядерної зброї на початку 2000-х та розробкою балістичних ракет. У відповідь Південна Корея проводила обмежені дослідження зі збагачення урану, що викликало занепокоєння МАГАТЕ. Сеул визнав порушення договору через експерименти з плутонієм і ураном, але заявив, що це були наукові дослідження, а не збройна програма. Як наслідок США знову посилили гарантії, щоб запобігти ядерним амбіціям Сеула.Чому Японія та Південна Корея знову заговорили про ядеркуПрезидент США Дональд Трамп (праворуч) вітає керівника Росії Володимира Путіна після його прибуття на об'єднану базу Елмендорф-Річардсон 15 серпня 2025 року в Анкориджі, Аляска. Два лідери зустрічаються для мирних переговорів, спрямованих на припинення війни в Україні, фото: Andrew Harnik/Getty ImagesЩе у березні 2016 року, коли Дональд Трамп був кандидатом у президенти, він тоді неочікувано заявив, що США витрачають забагато грошей на безпеку своїх союзників, коли простіше дати їм можливість самим зробити свою ядерну зброю. Він прямо сказав, що Японії та Південній Кореї треба мати "свою ядерну зброю". Однак прийшовши перший раз до влади у Білий Дім, Трамп не здійснив задуманого. Натомість цього разу, з його другим приходом, ставки значно зросли. Адже Путін, який розпочав повномасштабну війну з Україною у 2022 році, чітко дав зрозуміти, що насправді сила є ключовим фактором, а не якісь гарантії. Тому не дивно, що в Україні також заговорили про свою ядерну зброю, як реальний фактор стримування агресії. Тим більше, що Україна сама знищила і роздала свою ядерну зброю у 90-х роках, володіючи третім у світі ядерним потенціалом.Майже одразу після російського вторгнення, колишній прем'єр-міністр Сіндзо Абе запропонував Японії розглянути угоду про спільне використання ядерної зброї зі США, подібну до НАТО. Декілька європейських країн дозволяють США розміщувати американську ядерну зброю на своїй території в рамках стримування НАТО. Хоч Японія на папері є під ядерною парасолькою США, але хотіла б, щоб ці бомби були ближче для швидшого реагування. Тим більше, що інший потенційний агресор, а це Китай, може чи не в будь-який момент розпочати вторгнення в Тайвань, який поруч Японії і яка змушена буде якось реагувати на це. "Вторгнення в Україну стало корисним прикладом того, що може статися з країнами, які не захищаються належним чином від більших, краще озброєних та агресивніших сусідів", - відзначили у BBC. Однак досі японці не наважилися змінити свою традиційну без'ядерну політику. Адже попри заклики політиків, у суспільстві все ж переживає думка, що ядерна зброя принесе більше проблем, через травматичний досвід пов'язаний із Хіросімою та Нагасакі. Все ж у японців зросла тривога пов’язана з тим, чи буде президент Дональд Трамп захищати Японію, якщо це буде потрібним? Не дивно, що опитування у квітні цього року показало важливу зміну – 77% японців сумніваються, що США захистять Японію у разі військової кризи. А 55% не бачать потреби в ядерній парасольці США. 41% респондентів підтримують перегляд трьох неядерних принципів Японії. Ще три роки тому таких було лише 20%.Тобто у японському суспільстві досі сильні пацифістські настрої щодо ядерної зброї, хоч думка поступово і міняєтеся, відповідно, політикум теж пристосується до цього. "Трамп такий непередбачуваний, можливо, в цьому його сила, але я думаю, що нам завжди потрібно думати про план "Б" – це у підсумку отримати ядерну зброю", – у кінці серпня сказала Reuters членкиня парламенту Японії від правлячої партії Руї Мацукава. Шокова політика Трампа також впливає і на Південну Корею, яка має значно більші безпекові ризики через сусідство з КНДР. Тим більше що суспільство Корейської республіки вже багато років одноголосне – приблизно 70-75% кажуть, що країна має володіти своєю ядерною зброєю. Тому суспільство підганяє своїх політиків, щоб вони дійшли до цієї думки. Ще два роки тому BBC писало, що у Сеулі створили Форум з ядерної стратегії країни, де регулярно громадські активісти, науковці, політики, військові обговорюють варіанти оптимізації безпеки. Оскільки корейці не вірять, що в разі потреби США готове буде атакувати КНДР, якщо Кім Чен Ин, для прикладу, пригрозить знищенням Сан-Франциско."Ірраціонально думати, що інша країна повинна нас захищати. Це наша проблема і наша відповідальність", - сказав Чой Чжи Йон, учасник форуму та член правлячої партії Південної Кореї "Сила народу".Однак, як сказав у 2024 році міністр оборони Південної Кореї Шін Вон Сік під час інтерв’ю виданню Reuters, у разі створення своєї ядерної зброї, тоді країна втратить всі свої особливі союзні відносини із США. Він додав, що це змінить розподіл сил у Північно-Східній Азії і далеко не очевидно, що принесе Сеулу більшу користь, адже фінансові ринки можуть сильно постраждати. Щоб заспокоїти корейців, експрезидент Джо Байден минулого року підвищив альянс США і Південної Кореї до рівня ядерного у разі реагування на загрози від КНДР. Глава Пентагону підтвердив, що США готові захищати Південну Корею будь-якими засобами, включаючи ядерну зброю. Та цього року через зміну адміністрації і появу непередбачуваного Трампа, корейці знову засумнівалися в цих безпекових угодах. Тим більше, що нещодавно північнокорейський диктатор заявив про потребу збільшити свій ядерний потенціал. Тому президент Південної Кореї Лі Чже Мьоном сказав, що прагнення КНДР розробити міжконтинентальні балістичні ракети, оснащені ядерними боєголовками, становить особливу небезпеку. Натомість президент Трамп, у своєму стилі, висловив бажання зустрітися з Кім Чен Ином, "чекаючи з нетерпінням на зустріч цього року", ніяк публічно не запевнивши південнокорейців у їх безпеці. А це точно не додає впевненості Сеулу у своєму майбутньому. "Зміна настроїв у Японії та Південній Кореї, які є ключовими опорами десятиліть домінування Америки в Тихому океані, була спричинена зростаючою втратою віри союзників США у відданість Вашингтона їхній безпеці, зокрема сумнівами щодо того, чи прийде Америка їм на допомогу в конфлікті. Обрання Трампа з його лозунгами "Америка понад усе" та його відкидання традиційних союзників Америки лише посилили ці побоювання. Посіяні президентом сумніви щодо подальшої підтримки США НАТО, запровадження тарифів на Японію, Південну Корею та Австралію, а також розмови про поглинання Канади США налякали багатьох давніх союзників Америки", - констатують у Reuters. А тим часом світ вступає в нову еру, бо ядерні держави нарощують арсенали, стверджує аналітичний центр SIPRI. Для Японії та Південної Кореї особливо небезпечними є зростання ядерного арсеналу Китаю та КНДР. Що Токіо, що Сеул шукають оптимальні шляхи для своєї безпеки і все більше задумуються про ядерну зброю.Читайте також: Майбутнє режиму нерозповсюдження ядерної зброї - все більше під питанням, - аналітик БєлєсковУкраїна теж думає про відновлення ядерного статусу, але є багато "але"фото: gettyimagesВ Україні вималювалася схожа тенденція, особливо після початку повноважної війни. Оитування проведене в кінці минулого року показало, що 73% українців підтримують відновлення ядерного статусу України. Це опитування провели на хвилі слів президента України Володимира Зеленського, який сказав, тоді ще кандидату у президенти, Дональду Трампу: або в України буде ядерна зброя, або ми будемо у НАТО. Ці слова спричинили хвилю обговорення як в Україні, так і у світі. BILD навіть писав, що за словами українського чиновника, якщо буде команда, Україна "за кілька тижнів" може побудувати першу бомбу, бо має для цього необхідні речі. Хоча дуже скоро Зеленський і відмовився від своїх слів, кажучи, що українці не планують створювати таку зброю. Тим більше, що росіяни неодноразово звинувачували Київ у "створенні брудної ядерної бомби", відповідно, окупанти лише посилили свою пропаганду на цю тему. Тому заява президента була поспішною, вірогідно, щоб привернути увагу, але не дала результату. Україна - ні в НАТО, ні ядерної бомби немає. Натомість хоче якісь інші гарантії безпеки, бо не може отримати ні першого, ні другого. Та й як показала скандальна особиста зустріч між Зеленським і Трампом в Овальному кабінеті наприкінці лютого – новий важливий гравець на сцені не хоче чути ніякої воєнної риторики. Тому Україна та Європа змушені грати за правилами Трампа, сподіваючись, що це принесе мир і безпеку. Однак українці надто добре навчені гірким досвідом, коли відмова від реальних гарантій (у вигляді своєї ядерної зброї) на ефемерні у вигляді Будапештського меморандуму, нічого хорошого не дають. Бо якщо твій сусід має найбільший ядерний арсенал і ніхто не хоче з ним військового зіткнення, тоді у випадку агресії, саме ти платиш найбільшу ціну і ніякі європейські чи американські гроші не здатні виправити смертей і руйнувань. Тому у Токіо та Сеулі і роздумують про свою ядерну зброю, бо "ядерна парасолька" США залишається чимось теоретичним, а не практичним, а за Трампа - чимось таким, що є "зламаним". Попри всі гарантії у сухому підсумку ми бачимо грубу силу, яка й визначає чи ти у безпеці, чи у небезпеці.Але тут є й інша сторона. Бо як пояснив Олександр Боллфрасс, відомий дослідник ядерної зброї з лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень, самочинна розробка Україною ядерної зброї призведе як до можливих міжнародних санкцій, так і втрати частини західної допомоги та у підсумку послаблення боєздатності армії."Хоча ядерна зброя може поверхово здаватися надійним захистом, важко уявити, що дорогі інвестиції дозволять створити арсенал, здатний стримувати Росію в межах її кордонів. Розповсюдження ядерної зброї Україною після припинення вогню скоріше призведе до повторного розпалювання конфлікту, ніж до його запобігання", – вважає експерт.Тому аналітик каже, що для України зараз оптимальнішою є "ізраїльська модель" безпеки, яка передбачає добре озброєну державу під захистом Сполучених Штатів. Здається, саме цього і намагається добитися українська влада, яка наполягає на приєднанні американців до майбутніх гарантій безпеки України. Однак для цього треба, щоб припинилася війна. А цього не хоче (а можливо і ніколи не зробить) головний антагоніст конфлікту."Путін повністю ототожнив себе з війною. Це його війна. Як наслідок, його політичне – і, можливо, фізичне – виживання залежить від результату війни", – наголошують у The Hill.Читайте також: Європейська "ядерна парасолька": якими є межі франко-британського потенціалу без США. Пояснюємо
... Більше