WAS

Під час Другої світової війни гонорея була серйозною проблемою для армій США та їх союзників. У 1942 р. в американській армії було зареєстровано понад 130 тисяч випадків гонореї. Захворювання вимагало тривалого лікування — понад 30 днів, що знижувало боєздатність армії.

У військових частинах США, дислокованих у Великій Британії, відкривалися профілактичні станції, де видавали антисептичні препарати і проводили огляди. Лекції та тренінги з гігієни та профілактики читали офіцери, медики та навіть капелани. У шпиталях роздавали брошури, в казармах і бараках розвішували плакати із закликами дотримуватися обережності.

І нарешті з 1944 року прийшло спасіння: було запущено виробництво пеніциліну! Американська армія стала лікувати ним гонорею, що дозволило скоротити тривалість терапії до п’яти днів. Хворі солдати навіть могли залишатися на службі під час лікування.

На фото - плакат в Нью-Йорку, що обіцяє одужання від гонореї за 4 години, 1944.