16 жовтня 1925 року Президія Центрального виконавчого комітету СРСР під головуванням Михайла Калініна ухвалила постанову «Про врегулювання кордонів УСРР з Російською СФРР і Білоруською СРР», що офіційно зафіксувала нову адміністративну межу між республіками. Україна передала РСФРР частини Східного Донбасу, зокрема Шахтинську та Таганрізьку округи. Натомість до складу УСРР увійшли невеликі території на північному сході — частини Путивльського повіту Курської губернії та деякі поселення Воронезької губернії.

Ключову роль у прийнятті рішення відіграли Генеральний секретар ЦК ВКП(б) Йосип Сталін, голова ВУЦВК Григорій Петровський (на фото) та голова РНК УСРР Влас Чубар. Формальним обґрунтуванням зміни кордонів були економічні та адміністративні аргументи: Москва прагнула встановити прямий контроль над промислово важливими районами Донбасу. Проведена тоді лінія межі з незначними змінами зберіглася до 1991 року й після розпаду СРСР стала державною межею між Україною та Росією.