12 грудня 1915 року Юань Шикай, який із 10 березня 1912 року обіймав посаду президента Республіки Китай, оголосив про створення Імперії Китай і прийняв титул імператора. До цього він зробив кар’єру як командувач Бейянської армії та високопосадовець династії Цін, був призначений прем’єр-міністром. Саме Юань домігся зречення останнього імператора Пуї в лютому 1912 року й переходу влади до республіканського уряду. Згодом Юань Шикай був обраний на посаду президента Республіки Китай. У 1913-14 роках він розпустив парламент, усунув партію Гоміньдан від впливу, домігся передачі президентові контролю над військом, фінансами й законодавчим процесом, а наприкінці 1915 року організував проголошення імперії.

Уже в грудні 1915 – січні 1916 року проти монарха виступили низка військових губернаторів і південні провінції. На тлі зростання опору Юань Шикай 22 березня 1916 року зрікся імператорського титулу й відновив республіканський статус держави, формально залишившись президентом до своєї смерті 6 червня 1916 року.