
У XVI столітті на західному краю Кінбурнської коси, навпроти фортеці Очаків Османська імперія збудувала фортецю Кінбурн для контролю Дніпровсько-Бузького лиману. Кінбурн мав кам’яні стіни, кутові бастіони, земляні укріплення та артилерійські батареї. Під час російсько-турецьких воєн фортецю неодноразово захоплювали і перебудовували, а після приєднання території до Російської імперії вона захищала підступи до міста Херсон і корабельних верфей.
У жовтні 1855 року, під час Кримської війни, англо-французький флот обстріляв Кінбурн, а десант союзників відрізав гарнізон від суходолу. Після капітуляції укріплення зазнали значних пошкоджень. Паризький мирний договір 1856 року передбачав демілітаризацію Чорного моря, тому російська влада не стала відновлювати фортецю, ліквідувала її як військовий об’єкт у 1857 році та розібрала кам’яні споруди. Частину будівельного матеріалу використали під час створення штучного Батарейного острова у Дніпровсько-Бузькому лимані. До наших днів на Кінбурнській косі збереглися фрагменти земляних валів, рів, сліди бастіонів і залишки фундаментів, більша частина яких прихована під піском та рослинністю.