Дослідники з Ірландії та Чилі проаналізували 13 зразків кісток із природно муміфікованих поховань поблизу затоки Камаронес на півночі Чилі. У рештках жінки віком 30–35 років і чоловіка віком 18–20 років вони виявили ДНК вірусу натуральної віспи. Обидві людини жили в ранній колоніальний період, імовірно між 1492 і 1631 роками. Відновлені геноми належали до вимерлої лінії CAM9, яка на еволюційному дереві розташувалася між середньовічними європейськими штамами та пізнішими різновидами вірусу. Результати досліджень стали першим прямим молекулярним підтвердженням появи віспи в Америці після початку європейської колонізації.

Перший задокументований спалах віспи в Америці стався на острові Еспаньйола 1518 року, згодом хвороба поширилася до Мексики, володінь інків і північного Чилі. Корінні народи раніше не стикалися з цим вірусом і не мали сформованого імунітету. Віспа разом із кором, грипом, тифом та іншими завезеними інфекціями спричинила масову смертність, руйнування поселень і різке скорочення населення Америки; за окремими оцінками, епідемії забрали життя близько 90% корінних жителів у найбільш уражених регіонах. Знахідка в Камаронесі показала, що вірус дістався віддалених громад Південної Америки вже в перші десятиліття колоніальної доби.
https://youtu.be/1KVTkMweXkQ