6 серпня 1914 року у Львові Головна українська рада та створена при ній Українська бойова управа оголосили про формування Легіону Українських січових стрільців — першого українського національного бойового підрозділу після поразки війська гетьмана Івана Мазепи під Полтавою 1709 року. Появі легіону передувало поширення в Галичині товариств «Січ», «Сокіл», «Пласт» і стрілецьких організацій, де молодь проходила фізичну та військову підготовку. До легіону зголосилися близько 28 тисяч добровольців, австро-угорське командування дозволило прийняти приблизно 2500 осіб. Формування частини завершували у Стрию, а її вояки склали присягу та увійшли до складу австро-угорської армії.

Восени 1914 року січові стрільці виконували розвідувальні завдання й обороняли карпатські перевали від російських військ. Навесні 1915 року вони воювали за гору Маківка, згодом брали участь у боях біля Болехова, Галича, над Стрипою та під Семиківцями. У вересні 1916 року легіон зазнав великих втрат у боях за гору Лисоня поблизу Бережан, улітку 1917 року значна частина стрільців потрапила в полон під Конюхами. 1918 року підрозділ перебував на Херсонщині та Єлисаветградщині, а після розпаду Австро-Угорщини його вояки долучилися до створення Української галицької армії. У лавах УСС служили Дмитро Вітовський, Андрій Мельник, Олена Степанів, Роман Дашкевич, поети й композитори Роман Купчинський, Левко Лепкий та Михайло Гайворонський.