У четвер, 13 серпня, Путін уперше за час свого президентства відвідав острів Ітуруп, який належить до Курильського архіпелагу. Японія, яка вважає ці території своїми, висловила рішучий протест.

Ітуруп — найбільший острів Курильського архіпелагу (3175 км²), розташований між Охотським морем і Тихим океаном, тому протягом XVIII–XX століть він мав значення для мореплавства, рибальства та військового контролю над північно-західною частиною Тихого океану. Корінним населенням острова були айни. У XVIII столітті за Ітуруп став суперничати Росія та Японія. Російські експедиції просувалися на південь архіпелагом, а японська влада у відповідь установила на Ітурупі безпосереднє управління, відкрила рибальські промисли, створила поселення та розмістила військові пости.

У 1855 році Сімодський трактат провів російсько-японський кордон між Ітурупом і сусіднім Урупом, залишивши Ітуруп за Японією. За Петербурзьким договором 1875 року Японія отримала від Росії решту Курильського архіпелагу в обмін на відмову від претензій на Сахалін. До 1945 року Ітуруп входив до японської префектури Хоккайдо (на фото). Тоді там мешкали 3608 людей, основою місцевої економіки були рибальство і переробка морепродуктів. У листопаді 1941 року саме з бухти Хітокаппу на Ітурупі вийшло японське авіаносне з’єднання, яке вирушило до Гаваїв для нападу на Перл-Гарбор.

У серпні 1945 року СРСР вступив у війну проти Японії і розпочав наступ на Сахаліні та Курильських островах. Радянські війська висадилися на Ітурупі 28 серпня, коли японські збройні сили вже отримали наказ припинити бойові дії, і зайняли острів без великої битви. У 1946 році радянська влада адміністративно включила Ітуруп разом з іншими зайнятими островами до складу РРФСР. Японське населення поступово вивезли з острова, до кінця 1940-х років колишніх японських мешканців там уже не залишилося. Після війни Ітуруп залишився під радянським, а з 1991 року під російським контролем, в той час як Японія і далі вважає його частиною своїх «Північних територій».