На початку XI століття японська придворна дама Мурасакі Сікібу написала «Повість про Ґендзі» — перший роман у світовій літературі. Мурасакі народилася близько 978 року в родині освіченого аристократа, який дозволив доньці вивчати китайську літературу, хоча таку освіту в Японії зазвичай здобували чоловіки. Після смерті чоловіка вона стала придворною дамою імператриці Сьосі в тогочасній японській столиці Хейан-кьо, сучасному Кіото. Спостерігаючи за життям імператорського двору, письменниця створювала історію аристократа Хікару Ґендзі, сина імператора. Роман розповідав про любовні пригоди головного героя, його шлюби, придворні інтриги, політичну кар\'єру, старіння та долі його нащадків.

Появі «Повісті про Ґендзі» сприяв розвиток японської фонетичної писемності кана. Освічені чоловіки того часу переважно використовували класичну китайську мову для офіційних і наукових текстів, тоді як придворні жінки активно писали японською за допомогою кани. Це дозволяло передавати особливості живої мови, діалоги, внутрішні переживання та складні стосунки персонажів. Мурасакі створила оповідь із сотнями дійових осіб, численними любовними історіями та майже 800 віршами, вплетеними в прозовий текст. У творі докладно описано придворні церемонії, листування закоханих, музичні вечори, одяг і звичаї японської аристократії. Точна дата завершення роману невідома, однак уже 1008 року його згадували при імператорському дворі.