Nauka.ua

Заражені ВІЛ клітини відчинили ядерні пори у здорових для поширення інфекції Інна Радевич 07 Маy 2026, 18:42 Заражені ВІЛ імунні клітини при контакті зі здоровими вплинули на передавання сигналу всередині цих клітин, що зробило їхні ядерні пори більш проникними до частинок вірусу. Це пояснило, чому в лабораторії науковцям важко заразити культуру неактивних клітин вірусом, а в організмі він швидко поширюється між клітинами. Імовірно, в організмі активні імунні клітини поглинають вірус самостійно, а потім переходять у стан спокою та роблять інші клітини вразливішими до нього. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.Схема передавання ВІЛ між імунними клітинами: у звичайних незмінених клітин на поверхні були білки вірусу, які робили інші клітини вразливішими до нього (верхній ряд); коли ці білки взаємодіяли з іншою клітиною, але вірус між самими клітинами не передавався, він усе одно міг потрапити всередину неактивної клітини з довкілля (центральний ряд); коли ж контакту між клітинами не було взагалі, вірус у неактивні клітини не потрапляв (нижній ряд). Меsnеr еt аl. / Nаturе, 2026

Як відстежили поширення вірусу між клітинами?

Оскільки в організмі людей із ВІЛ-інфекцією неодноразово виявляли неактивні Т-лімфоцити, які все одно були заражені вірусом, науковцям було цікаво, чому в лабораторії такі клітини стійкі до зараження. Щоб це з’ясувати, дослідники провели експерименти з культурами клітин і ВІЛ, вивчаючи те, як контакт із зараженою клітиною призводить до поширення вірусу. Для цього науковці підраховували кількість заражених клітин і вірусне навантаження, а також спостерігали за взаємодією вірусу з імунними клітинами за допомогою мікроскопа з надвисокою роздільною здатністю.Зліва — без контакту з іншими клітинами частинки вірусу (зелені) не потрапляли всередину ядра (білий пунктир), справа — контакт із зараженою клітиною робив ядро проникним до ВІЛ. Меsnеr еt аl. / Nаturе, 2026Дослідники з’ясували, що модифікація вірусного білка на поверхні зараженої клітини заважала передачі вірусу від одного Т-лімфоцита до іншого, хоча між цими клітинами все ще встановлювався контакт. Так науковці підтвердили, що саме цей контакт був ключовим для поширення ВІЛ у популяції клітин. Коли ж здорова клітина контактувала з зараженою, яка мала на своїй поверхні немодифікований білок, це змінювало активність ферментів, що впливають на відкриття та закриття ядерних пор. Таким чином збільшується поглинання частинок вірусу здоровою клітиною, чого не відбувається тоді, коли ця клітина просто взаємодіє з вірусними частками.