Nauka.ua

Антарктичний лід зберіг залізо від вибухів наднових. Так відстежили рух Сонячної системи Галактикою Олександра Іванова 15 Маy 2026, 10:35 У зразках антарктичного льоду науковці виявили сліди радіоактивного ізотопу заліза, який утворюється під час вибуху наднових. Дослідники вважають, що ізотопи потрапили туди під час руху нашої Сонячної системи крізь хмару міжзоряного пилу, а їх кількість відображає історію пересування нашої планетної системи крізь Чумацький Шлях впродовж останніх 80 тисяч років. Це допоможе з’ясувати, як проходження через різні ділянки нашої Галактики впливає на умови в Сонячній системі та навіть на Землі. Дослідження опублікували в журналі Рhysісаl Rеvіеw Lеttеrs.Художнє зображення того, як проходження Сонячної системи крізь хмару міжзоряного пилу залишило слід цього пилу в антарктичній кризі. В. Sсhrödеr / НZDR / NАSА / Gоddаrd / Аdlеr / U.Сhісаgо / Wеslеyаn

Як минуле нашої системи залишило слід у льодах Антарктиди?

Вибухи наднових поблизу Сонячної системи могли залишити сліди не лише у космосі, але й на Землі. Одним із таких слідів є радіоактивний ізотоп заліза-60, який утворюється під час вибухів масивних зір і може потрапляти на Землю разом із міжзоряним пилом. Раніше науковці вже знаходили його у морських відкладах і снігах Антарктиди. Однак залишалося незрозумілим, чи можна за цими слідами простежити рух Сонячної системи крізь Галактику. На Землі подібні ізотопи заліза майже не утворюються, а його первинні запаси давно розпалися через відносно короткий період напіврозпаду. У новому дослідженні науковці проаналізували майже 300 кілограмів льоду з антарктичного льодового керна ЕРІСА віком від 40 до 81 тисячі років.Вони шукали у ньому атоми заліза-60 за допомогою прискорювальної мас-спектрометрії — методу, здатного виявляти поодинокі атоми радіоактивних ізотопів. Щоб відокремити міжзоряне залізо від ізотопів, які могли утворитися вже в атмосфері Землі, дослідники порівнювали співвідношення ізотопу заліза-60 та ізотопу марганцю-53. У зразках справді виявили сліди міжзоряного заліза-60, але його вміст виявився значно меншим, ніж у молодших антарктичних снігах і морських відкладах. Це може означати, що десятки тисяч років тому Сонячна система перебувала в іншій частині міжзоряного середовища, яке було менш насиченим, або ще не повністю увійшла до місцевої міжзоряної хмари, крізь яку рухається зараз. Таким чином антарктичний лід фактично зберіг «архів» змін міжзоряного середовища навколо Сонця впродовж останніх 80 тисяч років.