Nauka.ua

Фізичну активність пов’язали з більш як у 60 разів повільнішим погіршенням розумових здібностей при хворобі Паркінсона Марія Довга 08 Осt 2026, 17:34 Люди з хворобою Паркінсона, які довше залишалися фізично активними, більш як у 60 разів повільніше втрачали розумові здібності й у них спостерігали менш стрімкий занепад рухових функцій. При цьому, значення мала не інтенсивність навантаження, а загальна тривалість фізичної активності та сам факт її підтримання у період дослідження. Це вказує на те, що втрата фізичних та розумових здібностей має спільну основу, на яку можна вплинути за допомогою фізичних вправ. Дослідження опублікували у журналі Nеurоlоgy. Фізичну активність пов’язали з більш як у 60 разів повільнішим погіршенням розумових здібностей при хворобі Паркінсона. GІРНY

Як вивчали вплив фізичної активності на перебіг хвороби Паркінсона?

Хвороба Паркінсона — прогресивне нейродегенеративне захворювання, за якого поступово розвиваються не лише рухові порушення, як-от тремор і сповільнення рухів, а й нерухові симптоми, зокрема когнітивні. Фізичні вправи вже пов’язували з покращенням рухових функцій у людей із хворобою Паркінсона, але значно менше було відомо про її вплив на когнітивні функції. Щоб дослідити це, науковці простежили за 294 пацієнтами з легкою або помірною хворобою Паркінсона, середній вік яких становив 66,4 року. Зміни у їхніх когнітивних функціях відстежували до п’яти років, а у рухових — до семи. Щороку учасників обстежували, а щотижневий час помірної та інтенсивної фізичної активності та її загальну тривалість упродовж останніх 10 років оцінювали під час інтерв’ю.Хоча на початку дослідження пацієнти суттєво не відрізнялися за показниками когнітивних і рухових функцій, найшвидше їх погіршення науковці побачили у найменш активних учасників: за результатами тестування вони втрачали в середньому 0,478 бала на рік, тоді як у найбільш активних учасників це зниження становило лише 0,007 бала на рік. Подібну закономірність побачили й для рухових симптомів: у найактивнішій групі вони погіршувалися приблизно у шість разів повільніше. Утім, коли науковці спробували розрізнити вплив інтенсивності вправ та їхньої тривалості, виявилося, що саме загальний час активності, а не її інтенсивність має значення в контексті перебігу хвороби. Крім того, активність у період безпосередньо перед та під час дослідження була пов’язана з кращими результатами незалежно від діяльності учасників протягом попередніх десяти років. Однак, дизайн дослідження не дозволяє довести, що саме фізична активність сповільнює хворобу, а не повільне прогресування хвороби допомагає зберігати активність, тож для встановлення причинно-наслідкових зв’язків потрібні подальші дослідження.

Що відомо про хворобу Паркінсона

📈  Очікується, що кількість випадків хвороби Паркінсона зросте удвічі вже до 2050 року🧬  Цей розлад більш поширений у чоловіків — як виявилося, через генетичні відмінності в допоміжних клітинах мозку.🦶  Синдром неспокійних ніг пов’язали з вищим ризиком хвороби Паркінсона, тоді як приймання ліків від нього — з нижчим ризиком хвороби.💊  Препарат амброксол, який використовують як сироп від кашлю, зменшив прояви деменції в пацієнтів з хворобою Паркінсона.📖  А про вченого, який досліджував хворобу Паркінсона, а потім сам захворів на неї, ми розповідали у матеріалі «Ворог твій».