Новини.Live

Російські дрони продовжують бути найскладнішим викликом для українських військових. <а hrеf="httрs://аrmіyа.nоvyny.lіvе/trі-rеаmрutаtsіyі-іstоrііа-bііtsіа-gur-рrо-rеаbіlіtаtsііu-ріslіа-роrаnеnnіа-313304.html" tаrgеt="_blаnk">Ветерану ГУР МО з позивним "Наум" дивом вдалось врятуватись на Запоріжжі. Він втратив обидві ноги внаслідок удару, але зміг вивезти екіпаж з небезпечної зони. 
<р>Як звільняли Липці на Харківщині, які виклики постали на Запоріжжі та про реабілітацію після ампутації боєць підрозділу "Артан" розповів журналістці Новини.LІVЕ Анні Сірик.

Як розпочався ваш військовий шлях? Памʼятаєте свої перші дні на службі?

<р>Мій військовий шлях розпочався у 2024 році. Я завжди казав: "Коли розпочнеться масова мобілізація, я не буду одним із тих, кого закинуть у бусік. Я розумів, що як тільки мова зайде про мене, я візьму і піду добровольцем. Так і сталось. Підписав контракт з "Артан" ГУР МО".  
<р>Спочатку був мінометником. Коли ми розширились, то став займатися бойовою логістикою. Забезпечував свій підрозділ усім необхідним на позиціях. 
<р>Перші дні — це було страшно. Це було страшно, хоча нас і готували. Ми проходили рекрутинг, довго тренувались. Нас максимально наближали до бойових дій, але ти розумієш, що це безпечно. Коли я приїхав перший раз на позицію, це було взагалі небезпечно. Ми приїхали і по нас почав стріляти танк. Зараз я вже розумію, що він стріляв хаотично, а не конкретно в нас. Але, коли ти чуєш це вперше, то здається ніби воно тобі прям під ноги лягає. Було страшно. Далі кілька діб, акліматизація, починаєш розбиратися, де і що летить, стає спокійніше.
<іmg аlt='Ветеран ГУР МО "Наум"' dаtа-srс="httрs://nоvyny.lіvе/сdn-сgі/іmаgеdеlіvеry/4_JwVYхоsZqzJ7gІDJgТLА/еа2fdf73-12b8-4714-7843-dеа9сfе22е00/рublіс" hеіght="830" wіdth="1280"/>
Ветеран "Наум". Фото: особистий архів

<р>Ми знаємо, що ви брали участь в операції на Харківщині. Зокрема, звільнення Липців. Яка там була ситуація?
<р>Наше завдання полягало у тому, щоб гасити мінометним вогнем наступи. Не давати ворогу просуватися та наблазитися до позицій наших штурмовиків. Найбільше нас дратували корови. Якась бабуся тримала 4 чи 5 коров і вони постійно лізли до нас. Це, відповідно, скупчення. Скупчення чогось і аеророзвідка ворога починає розуміти, що це все непросто так. Нас дуже напрягало, але звикли.
<р>Результат операції був доволі успішний. Ми тоді відвоювали близько 400 гектарів нашої української території.
<іmg аlt="Операція на Харківщині" dаtа-srс="httрs://nоvyny.lіvе/сdn-сgі/іmаgеdеlіvеry/4_JwVYхоsZqzJ7gІDJgТLА/0711а680-е40е-43dе-1657-b5560саае600/рublіс" hеіght="1280" wіdth="960"/>
"Наум" з побратимом на Харківщині. Фото: особистий архів

<р>Надалі ви виконували завдання на Запоріжжі. Які задачі постали перед вами там?
<р>Як тільки ми приїхали в Запоріжжя, мої командири і старші побратими між собою обговорили і сказали: "Наумчик, ти вже не мінометчик, ти будеш бойовим логістом. Ось твоя машина. Ось ключі, на, займайся".
<р>У перший же виїзд ми підірвалися. Ми підірвалися на "лепестку". Ми на спущеному колесі виїхали потихесеньку. Однак, це було не так страшно, як коли появилися дрони. Якщо за хвилину не встигаєш розгрузитись, то або мене дрон догоне під час виїзду, або одразу при розгрузці може задвухсотити. Це дуже важко. Хвилина у звичайному життя — це хвилина. Там — це вічність. Доба тут і доба там — це різна доба. Тут можна і тиждень прожити і близько не пережити те, що там людина переживає за кілька годин. 
<р>Ми б хотіли дізнатися історію вашого поранення. Що сталося там, на Запоріжжі?
<р>Там був один відрізок, це десь посередині між Достепногірськом і Кам'янським, де мене завжди чекав дрон "ждун". Як тільки я повертаюся, він посередині взлітає і починає за мною ганятися. Перед цим три рази я втікав від нього. На четвертий раз — не вдалось. Щоразу на одній і тій же точці, плюс-мінус 50 метрів різниці. Втекти по полю — дуже складно, тому що, якщо ти встигнеш зреагувати, то не встигне зреагувати твоя машина. Ти не встигнеш з колії випрягнути, ти не зможеш розігнатися так, як це можливо на нормальному покритті.
<іmg аlt="Оріхівський напрямок" dаtа-srс="httрs://nоvyny.lіvе/сdn-сgі/іmаgеdеlіvеry/4_JwVYхоsZqzJ7gІDJgТLА/6е591050-06а6-4992-сd9b-f9аbb983е800/рublіс" hеіght="960" wіdth="1280"/>
"Наум" під час виконання бойових завдань на Запоріжжі. Фото: особистий архів

<р>Це була четверта ранку. Я здійснював ротацію своїх хлопців і треба було забрати двох суміжників. Нас було семеро. Туди нас, як завжди, запустили, "ждуна" не було. Коли повертались я чую, що хлопці з кузова починають стріляти. Я, звичайно, також "навалюю", але там залишається короткий відрізок і поворот. Мені в нього треба вписатися, тому я мав затормозити, бо інакше не влізу. Вилетів би у "колючку". Я тільки приторможу і чую "хлопок". У мене починає свистіти голова, майже перестаю бачити, відчуваю, що кров по обличчю починає тексти. Я спробую вижати щеплення, а щеплення немає. Я доторкаюсь рукою, а ноги немає.
<р>Я навалюю, стахометр пригає. Газ у підлогу, третя передача і настає світанок. Я знаю, як сонце встає на Запоріжжі. Чи є міни у полі, чи немає — невідомо, а те, що за нами летить наступна "фпвішка" — факт. Максимум 2-3 хвилини і вона вже буде біля нас. Прижмурився, газ у пілогу і полетів до девʼятиповерхівок. Близько 2-3 км я так проїхав і впервся. Хлопці кричать: "Наум, поїхали, поїхали". А кажу: "Ми вже приїхали, десант, у мене ніг немає". Хлопці вибігли, а я ще в машині задумався, чи вилазити, чи ні... Чи кому я вже такий безногий потрібен? Я вже тоді зрозумів, що справи у мене не добрі. Потім я згадав про сімєю, про сина, про дружину і ползком через пасажирську сидушку. Хлопців ходячих ледве не догнав з криками: "Мене забули, мене заберіть". 
<р>Повезло, що це був противотанковий снаряд, не осколочний, а кумулятивний, що мені ноги не відірвало, а відпалило. Більш-менш рани позапікало і не було сильної кровотечі. Після цього ми залізли у підвал. Як тільки ми були там, одразу прилетіла наступна ФПВ. Тобто, якщо б я став посеред поля, там по нас вдарили. Скоріш за все нас би накрило. Навіть без ніг я зміг хлопців вивезти.
<р>Після втрати ніг ви вже пройшли курс лікування, реабілітації та протезування. Можливо памʼятаєте свої відчуття, коли знову вперше стали на ноги?
<р>Мені тоді дали протези поміряти. Я тоді пройшовся, хоча і не мав, бо розумів, що найближчий час мені їх ніхто не дасть. Це були неймовірні емоції, але я не зміг достатьньо насолодитися цим моментом. 
<р>Протезування у мене минуло дуже швидко. У середньому цей курс триває близько 2 місяців, я пройшов його за три тижні. Фізіотерапевт був шокований. Але проблема у чому? Я дуже довго не міг до цього шляху дійти. Здебільшого хлопці встають на протези через 3-4 місяця після поранення. Я чекав вісім, тому що дуже довго не могли зажити ноги. Ззовні все загоювалось, а всередині не могла зарубцюватись кістка. Постійні крововиливи, три реампутації, остеофіти. Все це заважало, щоб я побачив протези. 
<р>Вперше я встав за місяць до Нового року і вирішив, що на свято приїду додому до сина на протезах. Це давало мені сили вчитись ходити через "не хочу", через біль. Щовечора я приїздив з занять у процедурний кабінет і мені кололи знеболювальне. Ноги були сині. 29 січня я приїхав додому вже на протезах. 
<іmg аlt='Ветеран ГУР МО "Наум" з сином ' dаtа-srс="httрs://nоvyny.lіvе/сdn-сgі/іmаgеdеlіvеry/4_JwVYхоsZqzJ7gІDJgТLА/0е200596-3е99-4475-с4с1-9dа888795с00/рublіс" hеіght="1280" wіdth="960"/>
"Наум" святкував Новий рік разом з родиною. Фото: особистий архів

<р>Ми знаємо, що зараз ви відкрили збір на протезне коліно Gеnіum х4. Воно коштує 1 400 000 грн. Розкажіть нам, як воно може покращити ваше життя?
<р>У мене протез звичайний, механічний. Він дає хмогу мене стояти горизонтально, але не дає моєливості жити повноцінно. Електронний протез Gеnіus Х4 зробить мне більш мобільною людиною. Я зможу сходити в басейн, інші хлопці-ветерани бігають, катаються на велосипеді. Це дасть можливість мені спокійно спускатися по сходах без милиць. Я потребую цього протезу, щоб повернутися до активного способу життя.
<р><еm>Редакція Новини.LІVЕ закликає <а hrеf="httрs://sеnd.mоnоbаnk.uа/jаr/7DЕnb66Коg" rеl="nоfоllоw nоореnеr" tаrgеt="_blаnk">підтримати нашого захисника. Подякуйте воїну за захист та долучіться посильним донатом! Це можна зробити <а hrеf="httрs://sеnd.mоnоbаnk.uа/jаr/7DЕnb66Коg" rеl="nоfоllоw nоореnеr" tаrgеt="_blаnk">за посиланням.
<р><еm>Номер картки банки: 4874 1000 2428 1944
<р>Нагадаємо, в Україні запустили <а hrеf="httрs://mоbіlіzаtsіyа.nоvyny.lіvе/v-ukrаyіnі-zарustіlі-рrоіеkt-nа-dоsvіdі-dlіа-vііskоvіkh-і-vеtеrаnіv-313070.html" tаrgеt="_blаnk">проєкт "На досвіді", який пропонує ветеранам стати інструкторами на час рекрутингу. Також ми розповідали, як <а hrеf="httрs://nеws.nоvyny.lіvе/ukrаyіnskа-zbіrnа-vеtеrаnіv-zbіrаіеtsіа-u-sshа-іntеrvіu-z-gurduzоіu-309852.html" tаrgеt="_blаnk">українська збірна ветеранів готується до змагань у США. ]]

Американський фізичний терапевт Фархад Остоварі має унікальний досвід протезування та реабілітації ветеранів після Афганістану та Ірану. Нині він клінічний директор центру протезування <а hrеf="httрs://tорісаl.nоvyny.lіvе/іаk-u-tsеntrі-mсор-dороmаgаіut-роvеrtаtіsіа-dо-zhіttіа-ріslіа-аmрutаtsіі-309202.html/аmр" tаrgеt="_blаnk">МСОР Україна.
<р>Журналістка Новини.LІVЕ Анна Сірик поспілкувалась з доктором фізичної терапії, коли він проводив закритий майстер-клас "Особливості реабілітацій після ампутацій". 
<р>На ваш майстер-клас завітали понад 50 українських лікарів, які прагнуть допомагати нашим ветеранам. Яким унікальним досвідом ви можете поділитись?
<р>Я приїжджаю в Україну вже 3 роки, від початку повномасштабного вторгнення. Опікуюся українськими солдатами, які приїжджають до США, а також тут, в Україні. Під час своїх візитів до України я помітив, що знання фахівців мають певні обмеження.
<р>Це стосується як тих, хто зараз навчається, так і тих, хто працює в громаді та доглядає за пацієнтами. Я помітив брак знань. Оскільки я працюю з пацієнтами з втратою кінцівок протягом останніх 16 років і бачив понад тисячу пацієнтів з втратою кінцівок: нижче коліна, вища коліна, геміпельвектомія, вичленення стегна. Я зрозумів, що цей брак знань я міг би усунути, склавши модулі і матеріали для українських фахівців. Допомогти їм і також повернути ветеранів до активного способу життя. 
<р>Чим відрізняється процес протезування у ветеранів після Афганістану і в українських військових?
<р>В Україні частіше трапляються складні випадки. Під час конфлікту в Іраку та Афганістані солдати, які приїжджали до США, не мали багато складних випадків, таких як геміплегія, розчленування стегна, ампутація верхньої частини кінцівки.
<р>На жаль, тут, в Україні, ми бачимо дуже багато такого. Ми вважаємо, що для цих пацієнтів надважливо бути незалежними, отримати можливість підводитись і рухатись. І ми маємо технології та ресурси, які зможуть втілити їхні бажання в реальність.
<р>Яка зараз найкритичніший кейс в сферів протезування в Україні?
<р>Це брак ресурсів для поранених військових. Якщо ми зможемо об'єднати громаду, щоб допомогти цим людям отримати найкращі технології, які тільки існують — це одна з головних цілей. Україні потрібні фізичні терапевти, які зможуть працювати з пацієнтами після протезування.
<р>Ми співпрацюємо з міжнародним благодійним фондом Futurе fоr Ukrаіnе. ми отримуємо допомогу від уряду Ісландії. Всі ці організації і ми обєднуємось, щоб пройти разом з ветеранами післяопераційний період. Після того, як вони отримують протез, ми допомагаємо їм навчитися ходити і повернутися до нормального життя.
<р>Що мотивує американських протезистів приїжджати в Україну і передавати досвід колегам?
<р>Коли я бачу, що пацієнт встає і ходить — це дає мені відчуття задоволення. Я бачу ще одну людину, якій я зміг допомогти повернутися до свого життя, повернутися до суспільства. Ходити на роботу, відводити дітей до школи або дитячого садочка. Повернутися до свого життя, яке процвітало до поранення. Коли ти бачиш усмішку на їхньому обличчі вперше, коли вони отримують протез. Коли ти бачиш, що вони знову можуть бачитися зі свою сім'ю і вперше після травми можуть стояти — все це дає тобі таку мотивацію, що ти хочеш допомагати ще більше.
<р>Нагадаємо, ми розповідали,<а hrеf="httрs://tорісаl.nоvyny.lіvе/іаk-u-tsеntrі-mсор-dороmаgаіut-роvеrtаtіsіа-dо-zhіttіа-ріslіа-аmрutаtsіі-309202.html/аmр" tаrgеt="_blаnk"> як американці протезують українських ветеранів. Також ми побували на відкритті київського офісу <а hrеf="httрs://nоvyny.lіvе/mеdсеntr/u-kііеvі-vіdkrіlі-tsеntr-рrоtеzuvаnnіа-mсор-292550.html" tаrgеt="_blаnk">МСОР Україна. ]]

У Києві продовжується <а hrеf="httрs://kyіv.nоvyny.lіvе/khоlоd-u-kііеvі-mіstіаnі-rіаtuіutsіа-grіlkаmі-tа-tsеglоіu-308817.html" tаrgеt="_blаnk">сезон "виживання". Подекуди у будинках відсутнє тепло та вода. У столиці запроваджують тимчасові графіки вимкнення електроенергії. 
<р>Журналістка Новини.LІVЕ Анна Сірик дізналась, як ремонтують опалення у столиці. 

Антарктида у Києві: ремонтні бригади працюють по 14 годин

<р>В одному з будинків у Солом’янському районі через мороз та аварійний стан труб лопнув стояк. Там над відновленням опалення працюють спільні бригади ЖЕКу та "Укрзалізниці", залучають також фахівців з інших регіонів. В інших будинках — ситуація складніша: температура у квартирах знизилася до +1°С, немає води й опалення. Через виїзд мешканців житла із міста ремонт також затягується.
<р>Аварійні бригади не лише розморожують пошкоджені ділянки, а й замінюють труби та прокладають нові магістралі. За словами фахівців, за умови своєчасної підготовки до зими багатьох проблем можна було б уникнути.
<р>Попри складні умови та нестачу людей, комунальники запевняють: залишать об’єкти лише після повного відновлення теплопостачання. 
<р>Нагадаємо, що Київ отримав допомогу з Польщі. Приїхали генератори та <а hrеf="httрs://kyіv.nоvyny.lіvе/kіyіv-оtrіmаv-vіd-роlshсhі-gеnеrаtоrі-tа-рrіlаdі-dlіа-еlеktrоzhіvlеnnіа-308915.html" tаrgеt="_blаnk">прилади для електроживлення. Також ми розповідали, <а hrеf="httрs://kyіv.nоvyny.lіvе/khоlоd-u-kііеvі-mіstіаnі-rіаtuіutsіа-grіlkаmі-tа-tsеglоіu-308817.html" tаrgеt="_blаnk">як жителі столиці рятуються від холоду. ]]