Український телекомунікаційний портал

<р>Нове дослідження, засноване на аналізі ізотопів метеоритів, змушує по-новому поглянути на походження Землі й ставить під сумнів одну з найпопулярніших теорій про її формування. Протягом десятиліть вчені вважали, що наша планета утворилася не лише з матеріалу поблизу Сонця, а й частково «запозичила» речовину з далеких областей Сонячної системи — аж за орбітою Юпітер. Саме ці зовнішні регіони, за старими уявленнями, нібито принесли на Землю воду та інші леткі речовини, без яких життя було б неможливим.



<р>Паоло Соссі та Ден Бауер з ЕТН Zurісh порівняли ізотопні дані широкого кола метеоритів, включаючи зразки, пов’язані з Марсом та астероїдом Веста, зі складом Землі. Ізотопи – це атоми одного й того ж елемента, які мають однакову кількість протонів, але відрізняються масою, оскільки містять різну кількість нейтронів.



<р>Однак новий аналіз показує значно простішу і водночас несподівану картину. Дослідники дійшли висновку, що Земля майже повністю сформувалася з матеріалу внутрішньої частини Сонячної системи — тобто з того, що буквально було «під рукою». Частка речовини, яка могла прибути з-за орбіти Юпітера, виявилася мізерною — менш ніж 2%, а можливо, її взагалі не було. Результати дослідження були опубліковані в <а hrеf="httрs://www.nаturе.соm/аrtісlеs/s41550-026-02824-7" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоrеfеrrеr nоореnеr">Nаturе Аstrоnоmy.



<р>Щоб дійти такого висновку, науковці порівняли ізотопний склад метеоритів із різних куточків Сонячної системи з хімічним «підписом» Землі. Ізотопи — це різновиди одного й того ж елемента, які відрізняються масою через різну кількість нейтронів. Вони працюють як своєрідні маркери, що дозволяють визначити, де саме сформувався той чи інший матеріал. У дослідженні використали дані не лише з «типових» метеоритів, а й зі зразків, пов’язаних із Марс і астероїдом Веста.



<р>Ключовою відмінністю цієї роботи стало те, що вчені застосували одразу десять різних ізотопних систем і використали статистичні методи, які раніше майже не застосовувалися в геохімії. Такий підхід дозволив отримати більш точну й цілісну картину. І результат здивував навіть самих авторів: Земля не демонструє ознак змішування матеріалів із різних частин Сонячної системи, як це припускалося раніше.



<р>Це відкриття також змінює уявлення про походження води на нашій планеті. Якщо Земля формувалася виключно з внутрішнього матеріалу, то виходить, що вода та інші леткі речовини вже були присутні в цій зоні з самого початку. Інакше кажучи, їх не потрібно було «доставляти» з далеких холодних регіонів.



<р>Ще один важливий елемент цієї історії — роль Юпітера. Вчені давно підозрювали, що цей газовий гігант міг діяти як бар’єр, розділивши Сонячну систему на дві частини. Коли Юпітер швидко набирав масу, його гравітація, ймовірно, створила своєрідний «розрив» у протопланетному диску — хмарі газу й пилу, з якої формувалися планети. Нові дані підтверджують: цей бар’єр був майже непроникним, і матеріал із зовнішніх областей практично не потрапляв у внутрішню частину, де формувалася Земля.



<р>Цікаво, що склад нашої планети виявився дуже схожим на склад Марса і Вести. Це натякає на те, що всі ці тіла формувалися з одного й того ж «локального» матеріалу. Більше того, дослідники припускають, що Венера і Меркурій також можуть мати подібний склад, хоча підтвердити це поки що неможливо через відсутність зразків їхніх порід.



<р>У підсумку нове дослідження малює картину більш «замкненої» та стабільної ранньої Сонячної системи, ніж вважалося раніше. Земля, ймовірно, росла поступово, накопичуючи матеріал із навколишнього простору, без значного «втручання» далеких регіонів.



<р>Попри гучні висновки, науковці підкреслюють: це не кінець дискусії, а лише новий її етап. Попереду ще багато запитань — зокрема, як саме у внутрішній, відносно гарячій частині Сонячної системи змогла зберегтися достатня кількість води для формування океанів. І поки дослідники шукають відповіді, історія походження Землі продовжує залишатися однією з найцікавіших наукових загадок.