Український телекомунікаційний портал

<р>Нове дослідження міжнародної команди вчених проливає світло на одну з найбільших загадок доісторії — зникнення неандертальці. Виявляється, їхня історія була далеко не прямолінійною: замість поступового розвитку вона нагадувала хвилі — злети, падіння і, зрештою, різке зникнення.



<р>За даними дослідників, приблизно 75 тисяч років тому неандертальці пережили серйозний демографічний спад. Ймовірно, причиною стали суворі кліматичні умови льодовикового періоду, які змусили розрізнені групи відступити в більш безпечний регіон — так званий «рефугіум», імовірно на території сучасної південно-західної Франції. Саме там могла зберегтися невелика популяція, яка згодом дала початок майже всім пізнім неандертальцям Європи.



<р>Щоб відтворити ці події, вчені поєднали генетичний аналіз із археологічними даними. Вони дослідили мітохондріальну ДНК — спадковий матеріал, який передається по материнській лінії, — у 59 особин неандертальців. Хоча така ДНК не дає повної картини геному, вона добре зберігається впродовж десятків тисяч років і дозволяє простежити родинні зв’язки.



<р>Результати виявилися несподіваними. Попри те, що зразки були зібрані з різних регіонів — від Піренейського півострова до Кавказу, — більшість із них належали до однієї й тієї самої материнської лінії. Це означає, що значна частина пізніх неандертальців походила від дуже обмеженої групи предків.



<р>Приблизно 65 тисяч років тому, коли клімат став м’якшим, ці групи змогли знову розселитися Європою. Генетичне різноманіття почало зростати, але ненадовго. Уже між 45 і 42 тисячами років тому вчені зафіксували різке скорочення генетичної різноманітності — ознаку нового і, схоже, фінального падіння чисельності.



<р>Таке «звуження» популяції мало серйозні наслідки. Коли вид складається з невеликих і ізольованих груп, він стає значно вразливішим до змін довкілля, хвороб і накопичення шкідливих мутацій. Усе це могло зіграти роль у зникненні неандертальців близько 40 тисяч років тому.



<р>Цікаво, що ця історія суперечить простому уявленню про еволюцію як про безперервний розвиток. Насправді популяція неандертальців неодноразово скорочувалася, відновлювалася і знову занепадала. Це була динамічна, нестабільна система, яка зрештою не витримала сукупності факторів.



<р>На цьому тлі особливо показовим виглядає поява Ноmо sаріеns, які приблизно в той самий період почали активно поширюватися Європою і згодом стали домінуючим видом на планеті. Вивчення неандертальців допомагає краще зрозуміти не лише їхню долю, а й причини успіху сучасної людини.



<р>Дослідження, опубліковане в <а hrеf="httрs://www.рnаs.оrg/dоі/10.1073/рnаs.2520565123" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоrеfеrrеr nоореnеr">Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs, демонструє, наскільки важливо поєднувати різні підходи — генетику та археологію. Саме завдяки цьому вченим вдалося відтворити складну демографічну історію неандертальців у просторі та часі.



<р>І хоча багато деталей ще потребують уточнення, загальна картина стає дедалі чіткішою: неандертальці зникли не раптово, а після довгого періоду боротьби за виживання, де кожне нове випробування звужувало їхні шанси.